РЕФЕРАТ

на тему:

Пенсійний фонд України – основний орган державної виконавчої влади, який
реалізує державну політику в галузі пенсійного забезпечення та
пенсійного страхування

ПЛАН

Пенсійний фонд України: вчора і сьогодні.

2( Пенсійний фонд України: порядок його формування і використання.

3.Формування бюджету Пенсійного фонду України.

4. Напрямки реформування пенсійного забезпечення України.

1(Пенсійний Фонд України: вчора і сьогодні

Минулого року Пенсійний фонд України відзначив свою 15-ту річницю. Його
було створено 21 грудня 1990 року як Українське республіканське
відділення Пенсійного Фонду СРСР, яке у січні 1992 року було перетворене
на Пенсійний Фонд України.

Поява структури, яка постала за мету своєї роботи покращення добробуту
людей похилого віку шляхом їхнього пенсійного забезпечення, була
покликана життям( Адже з проголошенням України незалежною державою
постала необхідність розбудови нової, національної пенсійної системи,
заснованої на принципах соціальної справедливості, фінансової міцності
та економічно ефективної. Таке завдання було покладено на Пенсійний фонд
України.

Сьогодні Пенсійний фонд України – найбільш розгалужена фахова структура,
яка здійснює багатогранну діяльність щодо пенсійного забезпечення
громадян України, найпотужніша інституція в державі, яка акумулює і
розподіляє значні за обсягом кошти, структура з могутнім кадровим
потенціалом, які розвиваються і вдосконалюються.

Головними напрямками фонду з реалізації пенсійної реформи є насамперед:

взяття на облік платників страхових внесків;

збір, акумулювання та розподіл коштів, призначених на пенсійне
забезпечення;

забезпечення повного і своєчасного фінансування пенсійних витрат;

персоніфікований облік пенсійних справ громадян за допомогою сучасних
інформаційних технологій;

організація, призначення та виплата пенсій;

створення організаційно-технічної бази функціонування накопичувального
фонду другого рівня пенсійної системи;

інформаційно-роз(яснювальна робота з питань пенсійного забезпечення.

З вересня 1993 року Пенсійний фонд очолював заслужений економіст України
– Віктор Петрович Тентюк – відомий фахівець у галузі фінансів, який
багато зробив у справі становлення і розвитку системи Фонду. Це був
період, коли Пенсійний Фонд переживав своє становлення і для подальшої
ефективної роботи потребував глибокого реформування. Вагомий внесок
зробив він і для зміцненнЯ кадрового потенціалу, запросивши на роботу до
органів фонду та його центрального апарату досвідчених,
висококваліфікованих працівників.

Діяльність Пенсійного Фонду у середині 90-тих років минулого століття,
пов(язана з початком комп(ютеризації органів Пенсійного Фонду, зокрема,
введення автоматизованого обліку надходження страхових внесків,
приймання відповідної звітності, а згодом складних програмних
комплексів, без яких сьогодні важко собі уявити Пенсійний Фонд України.

У період від 1998 до 2003 року була створена унікальна за своєю сутністю
система персоніфікованого обліку відомостей щодо застрахованих осіб
(СПОВ), прийняття закону України “Про загальнообов(язкове державне
пенсійне страхування” і “Про недержавні пенсійні забезпечення”, які
забезпечили процес створення нормативно-правової та
організаційно-технічної бази для побудови принципово нової трирівневої
пенсійної системи.

Унікальність Пенсійного фонду України як центрального органу виконавчої
влади полягає в тому, що на відміну від інших державних установ він є
одночасно і соціальною, і фінансовою інституцією.

Крім того Фонд опікується пенсійним майбутнім майже 20 млн. нині
працюючих українців, ведучи персоніфікований облік їхніх пенсійних
внесків. За великим рахунком майже все доросле населення країни
користується соціальними послугами, що їх надає Пенсійний фонд.

Найчастіше пересічні громадяни спілкуються з тими працівниками фонду,
які займаються призначенням і нарахуванням пенсії. Організовує їх роботу
департамент пенсійного забезпечення фонду. У пенсійній службі працює
понад 15 тисяч фахівців.

Громадяни України мають право працювати за кордоном, змінювати країну
проживання та громадянство. Управління міжнародного співробітництва
міжнародного фонду України сьогодні здійснює перекази пенсій в 21 країну
світу.

Здійснювати реформування пенсійної системи неможливо без належної
нормативно-правової бази, без висококваліфікованих юристів. А тому
юридична служба в структурі Пенсійного Фонду посідає одне з провідних
місць. Сьогодні в юридичній службі фонду працює понад 900 юристів. Саме
вони – досвідчені фахівці і талановита молодь – забезпечують реалізацію
державної правової політики у пенсійній сфері.

Робота Пенсійного фонду є чіткою, якісною і адекватною вимогам часу
завдяки людям, що її виконують. Завдяки специфічності роботи працівників
фонду – з людьми і для людей – в його колектив, приходять лише ті, для
кого милосердя, людяність, безкорисливість, самовіддача і високий
професіоналізм є основними якостями спеціаліста. Навчити працівника бути
чуйним не можливо.

Аби створити умови для якісного виконання певних функцій пенсійний фонд
України організував роботу двох підприємств: Спеціалізованого державного
підприємства пенсійного фонду України і Державного підприємства
“Інформаційно-обчислювальний центр Пенсійного фонду України”, також
створено навчально-методичний центр.

Отже, за 15 років у державі сформувався стійкий, потужний, фінансовий та
організаційний механізм, що забезпечує функціонування національної
пенсійної системи, яка сьогодні продовжує вдосконалюватися, аби досягти
світових стандартів, зробити життя наших пенсіонерів кращим, заможнішим.

2( Пенсійний фонд України: порядок його формування і використання

Пенсійний фонд України є центральним органом державної виконавчої влади,
підвідомчим Кабінетові Міністрів України. Керівництво діяльністю
Пенсійного фонду здійснює правління фонду, чисельність і склад якого
затверджується Кабінетом Міністрів України. Органи Пенсійного фонду
утримуються за рахунок Державного бюджету.

Пенсійний фонд здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення і
по суті виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного
забезпечення. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська
система. Його статус, завдання і функції первинно були призначені
Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 28 січня 1992 р., а в новій редакції — від 1
червня 1994 р.

Основним завданням Пенсійного фонду є збирання, акумулювання коштів
(страхових внесків) та фінансування витрат зі сплати пенсій і допомог,
тобто формування і цільове використання бюджету фонду. З 1995 р. бюджет
Пенсійного фонду України включається до Державного бюджету країни. На
1996 р. бюджет Пенсійного фонду України в доходній частині складав 730
090 млрд крб. За оцінками спеціалістів, частка витрат Пенсійного фонду в
структурі Державного бюджету країни складає приблизно 16%.

Коштами фонду є обов’язкові страхові внески підприємств, організацій і
громадян. Розмір (тариф) страхових внесків установлений постановою
Верховної Ради України від 17 червня 1993 р. зі зміною і доповненням від
7 лютого 1996 р. Цим нормативно-правовим актом установлено
диференційований підхід до сплати страхових внесків. Підприємства,
установи та організації сплачують обов’язкові страхові внески у розмірі
37% від загального фонду винагороди, що сплачується працівникам, а самі
працівники вносять 1% своєї зарплати. Для громадян, які займаються
підприємницькою діяльністю, у тому числі адвокатів, їхніх помічників,
приватних нотаріусів та інших громадян, діяльність яких базується на
приватній власності фізичної особи і виключно на його праці, встановлено
тариф страхових внесків у розмірі 33,6% від суми доходу. Якщо
громадянин-підприємець працює за договором цивільно-правового характеру,
то підприємство, яке сплачує йому винагороду, зобов’язане сплатити
страхові внески у розмірі 33,3% від суми винагороди.

Із загальної суми нарахованих страхових внесків у Пенсійний фонд
спрямовується 88%, а до Фонду соціального страхування — 12%. Такий
порядок розподілу відрахувань на пенсійне забезпечення і соціальне
страхування встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28
грудня 1995 р.

Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань:

1) організує і контролює роботу органів Пенсійного фонду і забезпечення
виконання вимог законодавствва про державне соціальне страхування; веде
облік з платників обов’язкових страхових внесків та інших платежів до
Пенсійного фонду, перевіряє правильність призначення і виплати пенсій та
допомог, забезпечує фінансування витрат на виплату пенсій, веде
статистичну та бухгалтерську звітність;

2) розробляє проект бюджету Пенсійного фонду разом з іншими
зацікавленими відомствами та представляє його на розгляд до
Кабінету Міністрів України;

3) бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства
про соціальне страхування, у тому числі про пенсійне забезпечення, а
також у розробленні проектів нормативних актів із цих питань;

4) видає в межах своєї компетенції положення, інструкції, роз’яснення,
методичні рекомендації з питань обліку платників обов’язкових
внесків до Пенсійного фонду, нарахування та сплати цих внесків,
порядку використання та обліку коштів Пенсійного фонду;

5) забезпечує діяльність органів Пенсійного фонду, проводить ревізії
та перевірки їхньої роботи, за результатами яких уживає необхідних
заходів;

6) організує професійну підготовку і підвищенню кваліфікації
працівників органів Пенсійного фонду, узагальнює та поширює досвід його
роботи;

7) забезпечує розроблення та впровадження автоматизованих робочих
місць, автоматизовану обробку інформації в системі Пенсійного фонду;
організм роботу зі створення єдиного державного банку даних про
платників обов’язкових страхових внесків де Пенсійного фонду;

8) інформує громадськість про свою діяльність;

9) взаємодіє у питаннях, що підпадають під його компетенцію, з
міністерствами, відомствами, органами місцевої влади, підприємствами,
установами та організаціями;

10) здійснює відповідно до чинного законодавства виплату пенсій
громадянам України, які переїхали на постійне проживання за кордон, а
також іноземним громадянам, які постійно проживають в Україні.

Пенсійний фонд забезпечує:

фінансування витрат на виплату пенсії згідно з Законами України «Про
пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи», виплату пенсій
військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ строкової
служби; допомогу на дітей та інші витрати, фінансування яких згідно з
чинним законодавством покладене на Пенсійний фонд. Фонд бере участь у
фінансуванні державних, регіональних та обласних програм соціальної
підтримки пенсіонерів, в організації міжнародного співробітництва у
сфері пенсійного забезпечення.

Пенсійний фонд і його органи на місцях, обласні управління й районні
відділення наділені правом вилучати у беззаперечному порядку не внесені
до фонду страхові внески разом із нарахованою пенею, а також
застосовувати інші санкції, зокрема накладати адміністративні стягнення
(штрафи) на посадових осіб. Стабільність Пенсійного фонду весь час
перебуває під загрозою. Значне число підприємств, ^установ, організацій
і громадян-підприємців ухиляється від сплати страхових внесків. Це
призводить до перевищення витрат фонду над доходами і вимагає дотацій з
Державного бюджету та залучення банківських кредитів.

3. Формування бюджету Пенсійного фонду України

Кошти бюджету Пенсійного фонду України — основне джерело фінансування
пенсійного забезпечення громадян України. В основу доходів і видатків
бюджету Пенсійного фонду України покладаються основні макропоказники
економічного і соціального розвитку держави на плановий рік,
враховуються стан виконання бюджету та зміни законодавства в поточному
році.

Підприємства, установи та організації України незалежно від форм
власності, а також, громадяни-підприємці, що наймають окремих громадян
за трудовими договорами, відповідно до чинного законодавства зобов’язані
реєструватися в органах Пенсійного фонду як платники збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування і сплачувати страхові внески.

Джерелами утворення бюджету Фонду передусім є збір на обов’язкове
державне пенсійне страхування, що сплачують підприємства, установи та
організації у визначеному відсотку до фонду оплати праці, а також
відрахування від заробітної плати робітників, що встановлені законом
України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» та
деякими іншими нормативно-правовими актами України, добровільні внески
підприємств, організацій населення, надходження коштів за рахунок
зменшення недоїмки із збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування, кошти банків за користування тимчасово вільними коштами
Пенсійного фонду, відшкодування Державного бюджету, місцевих бюджетів,
кошти Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, кошти Фонду
сприяння зайнятості населення та інші надходження.

Основним джерелом надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України
є збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є:

• суб’єкти підприємницької діяльності всіх форм власності, їх
об’єднання, бюджетні, громадські, та інші установи та організації,
об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні
особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю
найманих працівників;

• філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку,
що не мають статусу юридичної особи і розташовані на території іншої,
ніж платник збору, територіальної громади;

• фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які не
використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх
помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб’єктами
підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов’язаною з
одержанням доходу;

• фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту),
та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з
цивільно-правовими договорами, у тому числі члени творчих спілок, творчі
працівники, які не є членами творчих спілок тощо;

• юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу
валют;

• суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю
ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини й дорогоцінного
каміння;

• юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім
легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів,
які переходять у власність спадкоємцям за законом.

• суб’єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) —
виробники та імпортери тютюнових виробів;

• підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та
фізичні особи, які придбають нерухоме майно, за винятком державних
підприємств, установ і організацій, що придбають нерухоме майно за
рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що
користуються імунітетами і привілеями згідно з законами та
міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України, а також громадяни, які придбають житло і
перебувають у черзі на одержання житла або придбають житло вперше;

• підприємства, установи та організації, фізичні особи, які
користуються послугами стільникового рухомого зв’язку, а також оператори
цього зв’язку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на
обов’язкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщо
послугами стільникового зв’язку користуються річкові, морські,
повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного
транспорту (у тому числі, таксі), що мають стаціонарно-вбудоване
обладнання радіозв’язку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може
бути відокремлено від таких засобів без втрати його технологічних або
експлуатаційних якостей чи характеристик.

Щодо підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, то збір
на обов’язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за
ставкою 4 відсотки від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів та
за ставкою 32 відсотки від об’єкта оподаткування для інших працівників
такого підприємства.

Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де
кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної
чисельності працюючих, збір на обов’язкове державне пенсійне страхування
визначається за ставкою 4 відсотки від об’єкта оподаткування для всіх
працівників цих підприємств.

Пенсійний фонд і його відділення наділені правом вилучати у
беззаперечному порядку не внесені до фонду страхові внески разом із
нарахованою пенею та застосовувати інші санкції, зокрема накладати
адміністративні стягнення (штрафи) на посадових осіб. Суми збору,
донараховані під час перевірок органами державної податкової служби та
органами державної контрольно-ревізійної служби, та фінансових санкцій
перераховуються до Пенсійного фонду України у повному обсягу без
спрямування їх на розвиток матеріально-технічної бази цих органів.

Щоквартально, наступного за звітним кварталом місяця (до 8 квітня, до 8
липня, до 8 жовтня, до 15 січня) платником збору на обов’язкове державне
пенсійне страхування наростаючим підсумком з початку року подається до
органів Пенсійного фонду України за місцем реєстрації платника «Звіт про
нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування й інших
надходжень та витратних коштів Пенсійного фонду», який підписується
керівником підприємства та головним бухгалтером і закріплюється
печаткою.

4. Напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні

Соціальна та економічна роль пенсійної системи у сучасному суспільстві
визначається тим, що її надійність є запорукою його стабільності
соціальної, а в багатьох випадках і економічної. У той же час критичний
стан ефективності діючої економіки та загострення соціальних проблем
передусім позначаються на пенсійній системі.

Пенсійна система, яка склалася протягом десятиріч в результаті переходу
України до ринкових відносин в економіці, опинилась у стані кризи.

Слід також визнати й те, що значна частина фінансових претензій органів
Пенсійного фонду до страхувальників пов’язана не тільки з
бухгалтерськими прорахунками та помилками, але й з навмисним укриттям
грошових засобів, спрямованих на користь своїх найманих робітників. При
цьому широко використовується безмежні можливості, які відкриваються у
зв’язку з структурними змінами економіки, розвитком підприємницьких
структур та інституціональних перетворень. Найбільш широко
розповсюдженою практикою є віднесення значної частини грошових виплат не
до заробітної плати, а до виплат соціального характеру, основна частина
яких не належить прибутковому оподаткуванню та обов’язковому
відрахуванню страхових соціальних внесків.

Забезпечення стійкого функціонування пенсійної системи України — одне з
найактуальніших завдань соціальної політики держави. Складнощі переходу
до ринкової економіки спричинили повне розбалансування цієї колись дуже
надійної і стабільної системи, що зумовило певне соціальне напруження, а
значну кількість непрацездатного населення залишає без коштів для
існування.

Попри те, що законодавчими й нормативними актами встановлено значні
нормативи відрахувань до державного Пенсійного фонду із заробітної плати
не вистачає коштів на виплату пенсій непрацездатним громадянам. Якщо
сьогодні в Україні населення, старше працездатного віку, складає близько
23 %, то вже через 20 років воно становитиме 30 %. Піку демографічного
навантаження буде досягнуто в середині сторіччя, коли (за умови
збереження сучасного пенсійного віку) на 1000 осіб працездатного віку
припадатиме 900 пенсіонерів.

Різкий спад виробництва, інфляційні процеси, розбалансування структури
економіки призвели до того, що часто пенсії сплачуються несвоєчасно, а
колишні особисті заощадження, зокрема і на забезпечення в старості,
повністю знецінені. Якщо до 1992 р. середня пенсія за віком приблизно в
1,7 рази перевищувала мінімальну заробітну плату, що відповідала
прожитковому мінімуму населення, то сьогодні вона становить не більш як
20-30% від цього показника.

Слід зазначити й те, що відбулася значна деформація головного принципу
пенсійного забезпечення — зв’язку з минулим трудовим внеском. Пенсійне
законодавство внаслідок прийняття низки популістських рішень стало
недосконалим, що ускладнює ситуацію. До того ж останні пропозиції
Кабінету Міністрів України щодо підвищення пенсійного віку на п’ять
років не дають позитивного імпульсу для налагодження стабільної
діяльності пенсійної системи.

Відповідними темпами зростає і демографічне навантаження на населення
працездатного віку. Демографічна ситуація в України погіршується через
вплив кількох факторів:

1) покоління, яке скоро досягне працездатного віку, має низький рівень
народжуваності;

2) рівень народжуваності зменшується взагалі по країні;

3) численна група громадян, чий рік народження припадає на зліт
народжуваності 30-х років, уже нині вийшли (жінки) на пенсію;

4) група громадян, чий рік народження припадає на повоєнний зліт
народжуваності, досягне пенсійного віку через 5-Ю років;

5) приблизно через 30 років на пенсію почнуть виходити групи
населення, чий рік народження припадає на зліт народжуваності початку
70-х та 80-х років.

На сьогодні є три схвалених урядом законопроекти, що містять комплекс
заходів для проведення пенсійної реформи: «Основні напрями реформування
пенсійного забезпечення в Україні», «Про обов’язкове державне пенсійне
страхування» і «Про недержавні пенсійні фонди».

Основними цілями пенсійної реформи в Україні є:

• реалізація конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення в
старості, у випадку інвалідності, при втраті годувальника та в інших
встановлених законодавством випадках;

• забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи та створення
умов для стійкого розвитку пенсійного забезпечення на основі державного
пенсійного страхування та бюджетного фінансування;

• адаптація системи пенсійного забезпечення до ринкових відносин, які
розвиваються в Україні;

• раціоналізація та оптимізація умов представлення та розмірів
пенсій;

• підвищення ефективності пенсійної системи шляхом удосконалення її
системи управління.

Завдання, що постають у цій сфері, можна визначити як загальну адаптацію
пенсійної системи до ринкових відносин, яка передусім полягає у
посиленні особистої відповідальності щодо розміру соціальних гарантій.

Нині є всі підстави для визначення напряму реформування пенсійної
системи і удосконалення механізму функціонування пенсійного забезпечення
в Україні — послідовне запровадження страхового принципу формування
коштів соціального страхування. Він полягає передусім у встановленні
прямої залежності між розмірами пенсій та тривалістю страхового стажу і
сумою сплачених внесків за весь його період на базі персоніфікованого
обліку суми сплачених внесків.

Протягом десятиріч в Україні діє пенсійна система, організована за
розподільчим принципом або по принципу «солідарності поколінь», де
пенсії для покоління пенсіонерів виплачуються за рахунок внесків
покоління працюючих. Розподільча пенсійна система передбачає достатньо
високий рівень податкового навантаження на платників пенсійних внесків.
В Україні сьогодні обов’язкові внески в пенсійний фонд складають 32% від
фонду заробітної плати. Це обумовлено демографічною ситуацією,
приблизним співвідношенням між кількістю працюючих та пенсіонерів. В той
же час у США, Західній Європі, де розподільча та накопичувальна пенсійна
система існує одночасно, обов’язкові внески у пенсійний фонд для
роботодавців складають відповідно 6% в умовах приблизно схожої
демографічної ситуації.

Ґрунтуючись передусім на економічних мотивах, виникає питання
запровадження пенсійних систем за накопичувальним (страховим) принципом.
Крім винятково важливої ролі забезпечення макроекономічної норми
накопичення, він має суттєві переваги і для застрахованого, оскільки
рівень відрахувань в накопичувальних системах для забезпечення
аналогічного розміру пенсії приблизно вдвічі нижчий за бюджетні.

Перехід від розподільчого принципу пенсійного забезпечення до
накопичувального означає, що основна частина пенсій з часом повинна
фінансуватися не за рахунок «податку» на фонд заробітної плати, а за
рахунок обов’язкових пенсійних заощаджень робітників. Внески повинні
накопичуватися на окремих іменних рахунках, і тим самим втрачається їх
податковий характер. При цьому ставки пенсійних внесків можуть бути
нижче теперішніх, так як значна частина видатків на виплату майбутніх
пенсій покриється не за рахунок внесків, а за рахунок доходів від
заощаджень.

Список використаної літератури

1.Конституція України-1996 р.

2.Васильченко В.С. Державні фонди України. Підручник – 2005 р.ст.37-64.

3. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні. Підручник 1998р
– ст 30.

4. Про пенсійний фонд України: Положення КМУ від 31 серпня 2005р.

5.Вісник Пенсійного фонду України №12(42) 2005р.

PAGE

PAGE 16

Похожие записи