Розвиток інформаційного суспільства як позитивний чинник впливу на
якість управління вітчизняною освітою

Вже зараз інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) складають
вагому частку світового виробництва, що призводить до глобального
перерозподілу як ринку праці, так і ринку освітніх послуг. Крім того,
розбудова єдиного Європейського освітнього простору в рамках Болонського
процесу суттєво підвищує роль ІКТ в освіті, що зумовлено сучасною
світовою тенденцією створення глобальних відкритих освітніх та наукових
систем, які дають змогу, з одного боку, розвивати систему накопичення і
поширення наукових знань, а з другого – надавати доступ до різноманітних
інформаційних ресурсів широким верствам населення.

Одним з головних завдань освіти в умовах розвитку інформаційного
суспільства є навчити учнів та студентів використовувати сучасні
інформаційні та комунікаційні технології. У зв‘язку з цим виникає
нагальна потреба прискореної підготовки викладачів та фахівців у галузі
ІКТ, оснащення закладів освіти сучасною комп‘ютерною технікою,
педагогічними програмними засобами, електронними підручниками тощо. Від
розв’язання цього завдання визначальною мірою буде залежати розвиток
країни

У 1997 р. Президія НАН України і Колегія міністерства освіти і науки
вирішили створити Асоціацію користувачів Української науково-освітньої
мережі і Центр Європейської інтеграції для координування робіт [1, c.
5].

Основним завданням цієї мережі є здійснення високодинамічного пошуку та
розповсюдження інформації науково-освітнього характеру, а це означає:

— організація доступу до світових електронних бібліотек;

— проведення відео-лекцій та відео-конференцій;

— забезпечення навчального процесу дистанційної освіти;

— надання можливості для пілотної апробації нових телекомунікаційних
технологій;

— підготовка кадрів для впровадження цих технологій у виробництво і
бізнес.

Значним фактором виведення нашої освіти на якісно новий рівень і
покращення підготовки висококваліфікованих спеціалістів є не тільки
комп’ютеризація навчального процесу, а й впровадження
Internet-технологій, створення корпоративних мереж та віртуальних
лабораторій, які дасть змогу в реальному часі групою студентів, учнів
виконувати експериментальні дослідження під час аудиторних занять [4, c.
82].

Важливим підрозділом будь-якого вищого навчального закладу є бібліотека,
де відбувається пошук і зберігання інформації. І чим якісніше стає
рівень підготовки спеціалістів, тим відчутніше обмеження надходження
нової інформації в існуючому паперовому форматі. Сучасний вихід із
становища – всебічна комп’ютеризація бібліотек, перехід на електронні
носії інформації, створення власних баз даних і розвинутих пошукових
систем

Традиції розвитку інформаційного суспільства в Україні ґрунтувалися на
тому, що головними ресурсами суспільства (поряд із традиційними)
визначалися знання та інформація. Використання цих чинників мало
забезпечити умови для розвитку суспільного і науково-технічного
прогресу, розвитку науки, освіти, культури, удосконалення
соціально-економічних відносин, духовного життя, підвищення життєвого
рівня, демократизації громадського життя. При цьому створений освітній,
науковий, технологічний і виробничий фундамент на ранніх стадіях
розвитку інформаційного суспільства давав можливість здійснити
поступовий перехід до суспільства, побудованому на знаннях, яке мало
надати нові, більш потужні продуктивні сили для прискореного суспільного
розвитку.

Успішне вирішення комплексу зазначених, масштабних проблем багато в чому
визначалося випереджальним розвитком фундаментальних досліджень і
створюваних на їх основі високих наукоємних технологій [2, c. 133; 3, c.
66].

У зв’язку з цим наука і сьогодні є головним конкурентостворюючим
чинником розвитку інформаційного суспільства. Так, Україна має зберегти
та розвинути існуючий науково-технічний потенціал для розроблення нових
наукомістких інформаційних технологій, що включають можливості інтелекту
людини і машинного образного мислення, розвитку багатомовного
кіберпростору, створення високопродуктивних багатопроцесорних систем і
кластерних технологій на основі високоорганізованих математичних
моделей, розвитку методології сценарного аналізу та технологічного
передбачення й інших напрямів.

На часі вироблення єдиної технічної політики інформатизації України і її
відпрацьовування на авангардних проектах інформатизації найважливіших
сфер діяльності, насамперед, пов’язаних з соціально-економічним
управлінням, цифровою економікою, фінансами, економікою знань.

Вимагають розвитку фундаментальні, науково-методологічні та
організаційні засади створення науково-освітнього та інших
проблемно-орієнтованих інформаційних просторів, що враховують
національні, демографічні, регіональні особливості України, прогнози
розвитку вітчизняних інформаційних технологій. Важливо розширити роботи
зі створення нормативно-правової бази і системи національних стандартів.
Мають бути створені сучасні бази даних і бази знань в різних розділах
науки, які повинні відігравати роль гігантських „сховищ” для
нескінченних фактів і базових істин, а глобальні комп’ютерні мережі
будуть потужними інструментами для високошвидкісного доступу до них з
будь-якого куточка країни, наукової установи чи університету [5, c.
264].

З метою посилення впливу на якість інноваційного управління вітчизняною
освітою і наукою методологія і принципи організації сучасної науки мають
в умовах розвитку інформаційного суспільства набути якісно нових ознак.
Головні з них, на наш погляд, такі:

1. На державному рівні необхідно забезпечити випереджаючий розвиток
фундаментальних наукових досліджень як основи створення проривних
наукоємних технологій, що докорінно змінюють розвиток економіки та
інформаційного суспільства. Виконання фундаментальних та прикладних
наукових досліджень має бути визнаним одним з головних пріоритетів
прогресу держави за рахунок створення таких ресурсів суспільства, як
знання та інформація, його якісного розвитку. Вже на ранніх стадіях
розвитку інформаційного суспільства має бути здійснений природний
перехід до суспільства, побудованого на знаннях, започатковані принципи
їх використання в підготовці, підтримці й прийнятті рішень на всіх
рівнях державного управління.

2. Актуальним є розроблення Національної програми фундаментальних
досліджень для підтримки процесів прискореного розвитку інформаційного
суспільства в Україні, яка, зокрема, повинна включати дослідження
актуальних природничих, гуманітарних і соціально-економічних проблем,
проблем демократії, духовності за умов функціонування інформаційного
суспільства і суспільства, побудованого на знаннях.

?

gd°f4

3. Має бути забезпечений розвиток фундаментальних та
науково-методологічних засад створення науково-освітнього та інших
проблемно-орієнтованих інформаційних просторів, що враховують
національні, демографічні, регіональні особливості України, прогнози
розвитку вітчизняних інформаційних технологій, а також
нормативно-правової бази і системи національних стандартів;

4. Повинна зрости роль методологічних, системних, міждисциплінарних
знань вчених чи педагогів, що необхідно для раціонального оперування з
різноманітними знаннями і гігантськими обсягами даних при вирішенні
нових, нестандартних проблем. Найголовніше місце має відводитися
аналітичним здібностям дослідників, їх спроможності точно формулювати
проблеми і гіпотези, вбачати у величезних сукупностях даних певні
закономірності, знаходити розв’язок складних міждисциплінарних задач.

5. Важливу роль повинно відігравати уміння дослідників оперувати новим
видом інформації – метаданими – великими масивами, кластерами
уніфікованих за певною ознакою даних і знань, здійснювати пошук та
виокремлення метаданих із світових інформаційних ресурсів, цілісно
аналізувати ці метадані при виконанні досліджень і вирішенні нових
проблем.

6. Потрібно враховувати, що наукові бази даних не завжди є статичними. У
ході своїх досліджень учені часто звертаються до різних джерел з метою
створення нових даних, призначених для конкретних досліджень. Синтез
даних, отриманих із різних джерел, дає нові можливості в розумінні
природи і є суттєвою складовою наукового і освітнього процесів.

7. Важливими є нові мережеві принципи організації сучасної науки та
освіти, формування віртуальних спільнот, що базуються на
наднаціональних, громадських інтересах отримання нових знань. Вони
відомі як громадський рух „відкритого коду” (Open source). За цими ж
принципами діють громадські і благодійні фонди підтримки такої
активності під назвою „простір громадської наукової інформації” (public
scientific information commons). Це явище відображає нову корпоративну
етику світової громадської науки щодо результатів досліджень, які не є
чиєюсь власністю, а належать суспільству. Україна має забезпечити усі
необхідні умови для долучення вітчизняних учених до громадського руху
«відкритого коду» з метою збагачення світових напрацювань у різних
розділах науки і максимального використання світових колективних
результатів у власних дослідженнях.

8. У процесі переходу від друкованого до цифрового середовища порушився
принцип загальної доступності до наукових видань. Зараз у світі
відкритими є біля 40% усіх видань, до решти 60% існує обмежений доступ.
На державному рівні має бути здійснений аналіз актуальних для розвитку
національної науки і освіти світових інформаційних джерел і на постійній
основі має забезпечуватися придбання та розповсюдження цієї інформації.

9. Для сучасної науки і освіти важливим є врятування даних та
інформації, які знаходяться під загрозою зникнення. Такі дані або не
існують в цифровому форматі, або записані на носіях, що можуть
зіпсуватися чи зруйнуватися. Вчені мають провести інвентаризацію
рідкісних даних, із занесенням їх переліку до „білої книги” і
визначенням пріоритетів їх врятування. Держава та компанії, які
докладають значних зусиль до збереження рідкісних даних, мають
розглянути можливість партнерства.

10. Важливим є архівне зберігання наукових даних та інформації. В деяких
галузях науки здійснюється архівне зберігання даних, але це не є
загально прийнятою практикою. Існує відмінність між центрами наукової
інформації, які надають швидкий доступ до даних, та архівами, які
забезпечують їх постійне зберігання. Наукова спільнота має запропонувати
мережу національних архівів, принципи їх роботи і взаємодії, шляхи
зниження вартості архівного зберігання даних.

11. Збирання, підготовка, розповсюдження та постійне архівне зберігання
наукової інформації спонукають до появи нового виду діяльності –
менеджмент даних. Ним мають займатися національні інституції, професійні
товариства та окремі компанії. Актуальною стає координація їх роботи з
боку міжнародних організацій.

12. Легкість поєднання та інтегрування електронних даних, отриманих з
різних джерел з іншого боку робить актуальним захист та конфіденційність
наукових даних на індивідуальному, національному та корпоративному
рівнях. Держава разом з науковими організаціями мають проаналізувати
етичні і регуляторні аспекти цієї проблеми та запропонувати зміни до
національного законодавства. Захист даних, їх цілісність необхідно
гармонізувати із засадами вільного доступу до них у контексті процедур
менеджменту даних.

Висновки

Таким чином, інформатизація освіти потребує відповідної підготовки
педагогічних працівників, до основних завдань якої нами віднесено:
узагальнення й поглиблення теоретичних знань про основні поняття й
методи інформатики як наукової дисципліни; формування вмінь і навичок
роботи на персональному комп’ютері на основі використання операційних
систем, утиліт, надбудов над операційною системою й операційних
оболонок; вивчення й освоєння способів подання, зберігання, опрацювання
й передачі інформації за допомогою комп’ютера; застосування ІКТ
опрацювання текстів, числових таблиць, графіки; бази даних, інтегровані
середовища, мережні технології й Інтернет; вивчення й освоєння
інформаційних технологій у сфері дисциплін, що викладаються; вивчення й
освоєння методів використання інформаційних і комунікаційних технологій
у навчальному процесі, організації навчальної діяльності учнів і
технологій дистанційного навчання.

Література

1. Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності
громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку. Рішення
колегії МОН України від 24. 04. 2005 // Інформ. зб. МОН України. –
2005.- № 13-14. – С. 3-16.

2. Карлоєв В. Державна політика України у сфері культури в контексті
європейських інтеграційних процесів // Державне управління в умовах
нтеграції в Європейський Союз. Матеріали науково-практичної конференції
за міжнародною участю (2002, 29 травня, Київ). Гол. ред. В.І. Луговий.-
К.: УАДУ, 2002.-Т. 2.- С. 132-135.

3. Малиновський В.Я. Про об’єкт і предмет науки державного управління //
Держава та регіони.- 2004.- № 1.- С. 64-67.

4. Ніколаєнко С. М. Сучасні тенденції і проблеми теорії управління
інноваційними процесами в освіті // «Гуманітарний збірник» Державного
вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницького державного
педагогічного університету ім. Г. Сковороди» : наук.-теор. зб. –
Тернопіль : Асторія. – 2008. – № 13. – С. 81–89.

5. Робак О.Н.Механізми перебудови і вдосконалення надання послуг освіти.
— XI Всеукраїнська науково-методична конференція „Проблеми економічної
кібернетики”. — Алушта, 2006. — С.263-265.

Похожие записи