Реферат на тему:
Розрахунок показників для визначення ефективності інвестицій
Важливо розрахувати показники, які використовують у міжнародній
практиці для визначення ефективності інвестицій, а саме:
• суму чистого приведеного доходу, що визначається за формулою
ЧПД = ГП-І,
де ГП — сума грошового потоку, приведена до теперішньої вартості з
використанням методу дисконтування; І — сума інвестиційних коштів, що
спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту;
• індекс дохідності інвестиційного проекту
Насамперед потрібно встановити галузь і форму діяльності підприємства.
Якщо підприємство охоплює кілька видів діяльності, що належать до різних
галузей народного господарства, то необхідно визначити питому вагу
кожної виходячи з обсягів випуску продукції (надання послуг).
У цьому розділі бізнес-плану розглядається відповідність галузевої
спрямованості інвестиційного проекту тим завданням структурної
перебудови економіки, які намічаються в Україні. Визначається рівень
розвитку ринкових відносин у галузі: нові продукти, досягнення НТП,
новостворені ринки й покупці, нові потреби у продукті, можливості виходу
на зовнішній ринок та інші економічні й соціально-політичні тенденції та
фактори, здатні так чи інакше впливати на реалізацію проекту. Рівень
ринкових відносин визначається також виходячи з рівня приватизації
підприємств галузі, ступеня монополізації, можливостей випуску продукції
під державне замовлення, можливостей впливу держави на ціни через
державне регулювання цін.
У цьому розділі також наводяться деякі фінансово-економічні показники,
що характеризують рівень розвитку галузі, наприклад середній рівень
прибутковості підприємств цієї галузі, який можна визначити як
відношення чистого прибутку до суми капіталу (основних і оборотних
коштів); відношення чистого прибутку до поточних витрат; відношення
чистого прибутку до обсягів випуску продукції (виконаних робіт, послуг).
Характеристика продукції, робіт, послуг
Потенційний інвестор значною мірою заінтересований у тому, яку продукцію
випускатиме об’єкт інвестування. Тому в бізнес-плані мають бути детально
описані відмітні особливості нового продукту, його привабливість для
покупців, переваги порівняно з аналогічною продукцією, яка вже є на
ринку.
У цьому розділі наводяться загальна технологічна оцінка продукції
(робіт, послуг), її функціональні характеристики (у разі потреби вони
підтверджуються кресленнями, фотографіями), аналіз
конкурентоспроможності й життєвого циклу, ступінь і форми правової
захищеності. Структуру цього розділу доцільно будувати за схемою,
наведеною на рис. 40.
Методи аналізу ринку і конкурентного середовища
Аналіз ринку є одним з найскладніших розділів бізнес-плану, мета якого —
переконати інвестора в доцільності випуску того чи іншого продукту, його
необхідності й конкурентоспроможності. Аналіз охоплює не тільки сучасний
стан ринку, а й прогнозує його розвиток на близьку та далеку
перспективу.
Аналізують ринок на основі глибоких маркетингових досліджень, результати
яких прямо впливають на планування обсягів випуску продукції, рівень
цін, розміри прибутку. З огляду на ці показники визначають розміри і
параметри інвестиційного проекту, а отже, й обсяги потрібних інвестицій.
Як бачимо, суть планування інвестицій, зрештою, зводиться до того, чи
буде майбутня продукція конкурентоспроможною, чи знайде вона свого
покупця на ринку.
Розробку такого розділу бізнес-плану починають з вивчення попиту й
пропозицій на продукцію в межах певного регіонального ринку та поза його
межами. Увагу слід звернути насамперед на структуру покупців і
замовників. Потенційні замовники групуються за однорідними групами й
сегментами ринку. Можливими критеріями сегментації ринку для приватних
осіб можуть бути вік, стать, національність, освіта, стиль життя,
професія, рівень доходів, життєвий цикл сім’ї, а для підприємств і
організацій — місцеперебування, сфера діяльності, структура, обсяг
виробництва й реалізації. При цьому слід розглянути специфічні
особливості регіону. Наприклад, українське населення традиційно споживає
багато хліба, що є підставою для широкого розвитку борошномельної та
хлібопекарської промисловості. Це саме стосується свинини, сала,
ковбасних виробів, соків, компотів. А ще, наприклад, у західних регіонах
України традиційно зовнішні оздоблювальні роботи здійснюють за допомогою
бурого каменю.
Дослідження мають грунтуватися на стислій інформації, офіційних даних
органів влади та інших достовірних матеріалах. Результати досліджень
оформлюють у вигляді таблиць, розрахунків, графіків, а також у вигляді
визначення обсягів попиту на продукцію в розрізі регіонів і ступеня його
задоволення за рахунок вітчизняного виробництва й імпорту. Іншим методом
вивчення та оформлення результатів маркетингових досліджень є визначення
середнього рівня задоволення потреб на продукцію (послуги) у тому чи
іншому регіоні (переважно на душу населення) і порівняння його з
аналогічними показниками в інших регіонах, областях, країні в цілому.
Такі розрахунки виконують з огляду на ситуацію, що склалася на ринку за
останні три роки. Прогнозовані розрахунки слід виконувати на основі
очікуваного збільшення кількості покупців, розширення ринку збуту на
наступні три — п’ять років.
На наступному етапі особливу увагу слід приділити видам продукції
(послуг), які вже є на внутрішньому ринку, оскільки це створює
конкуренцію; реально оцінити переваги та недоліки конкурентних товарів
(послуг); зазначити фірми, які випускають такі товари (надають такі
послуги); визначити переваги нової продукції щодо
конкурентоспроможності; порівняти конкурентні товари за такими
показниками, як якість, дизайн, обслуговування, гарантійні зобов’язання,
ціна тощо.
Вивчення товарів щодо конкуренції повинно дати фірмі відповіді на такі
питання:
• яка частина ринку контролюється основними конкурентними фірмами;
• яка організаційна структура характерна для конкурентів і наскільки
фірма, що виконує аналіз, вигідно відрізняється від них;
• наскільки стабільними є позиції конкурентів;
• як швидко фірма, яка здійснює аналіз, може переорієнтуватися на інші
ринки;
• які з наведених критеріїв конкуренції є основними — якість, ціна,
сервіс чи імідж.
Для того щоб визначити ступінь конкуренції за багатьма ознаками,
доцільно застосовувати метод ранжування. Кожній з добраних ознак
(залежно від важливості) присвоюється певна кількість балів (за
прийнятою бальною системою). Загальна кількість набраних балів вказує
місце фірми, яка інвестується, у конкурентному середовищі (табл. 21).
Як бачимо з даних табл. 21, на ринку А фірма, що інвестується, превалює
над конкурентами, а на ринку Б конкурент під номером 1 за сумою превалює
над нею. Фірма, яка інвестується, загалом переважає конкурентів за
якістю і характеризується нижчою ціною на продукт. Водночас вона програє
щодо реклами та іміджу, і в цих напрямах їй потрібно посилити роботу.
Нарешті, у цьому розділі бізнес-плану інвестор має знайти відповіді на
такі питання:
• чи є в запланованих регіонах постійний попит на товар;
• хто буде основним покупцем (замовником) товару — виробник іншого
товару, оптовик, роздрібна торгівля, безпосередній споживач;
• наскільки постійним продавцем буде фірма й чим це викликано — якістю,
сервісом, цінами, відстанню до споживача тощо;
• наскільки постійними є покупці й чим це викликано — місцем проживання,
традицією, сервісом, рівнем доходів, частотою закупок тощо.
Окремим розділом бізнес-плану може бути опис розміщення об’єкта з метою
оцінювання кількох факторів: інвестиційної привабливості регіону;
підвищеного попиту на новий продукт; наявності чи близькості ресурсних
факторів виробництва (сировини, енергоресурсів, кадрового потенціалу);
близькості до ринку збуту; якісних показників земельної ділянки,
виділеної під новий об’єкт.
Усі зазначені показники можуть відіграти велику роль у підвищенні
інвестиційної привабливості об’єкта інвестування.
Планування обсягів і структура виробництва
Основні завдання цього розділу бізнес-плану такі:
• переконати партнерів у можливості виготовлення необхідного обсягу
продукції у визначені строки з відповідною якістю;
• посилити впевненість інвесторів у здатності встановити постійні
тривалі виробничі зв’язки з партнерами з виробництва та збуту продукції;
• довести, що підприємець справді вміє організувати виробництво,
забезпечити певний рівень рентабельності за умови встановлення помірних
цін на продукцію і невисоких затрат.
Передусім необхідно описати виробничий процес, звернути увагу на такі
аспекти, як наявність виробничих площ, забезпеченість новим
високопродуктивним устаткуванням і прогресивними технологіями, ступінь
виробничої кооперації, контроль якості продукції та її відповідність
міжнародним стандартам, охорона навколишнього середовища. Кожну з
перелічених проблем потрібно аналізувати, виконуючи конкретні розрахунки
та підкріплюючи їх відповідними характеристиками (устаткування,
технологій, контролюючих і природоохоронних заходів). Для більшої
наочності ці матеріали слід подавати в табличному та графічному вигляді.
На основі зазначених даних обґрунтовують обсяги випуску продукції
(надання послуг) за такими напрямами: середньорічний обсяг випуску
продукції; обсяг випуску продукції за окремими асортиментними групами;
прогнозований обсяг випуску продукції за роками наступного п’ятирічного
періоду у процесі виходу на проектну потужність. Такі дані можна
узагальнити у вигляді табл. 22.
Список використаної літератури
Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий
Світ, 2002.
Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в
Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.
Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.
Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. —
К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.
Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за
ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.
Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми
управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ.
бюл. — 1999. — № 2.
Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. —
К: Знання, 1998.
Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток
економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.
Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика,
1993.—96 с.
Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений.
—К.:МЗУУП, 1994.
Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм
управлення в Украине // Персонал. — 1997. —№4. — С. 3-7.
Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в
процессе развития рыночных отношений // Персонал. — 1996. —№2. — С.
22-36.
Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.:
Будівельник, 1991. —112 с.
Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур’єр. — 1996. — № 62. —
2 квіт. — С. 5.
Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом //
Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1-23.
ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.
Эклунд К. Эффективная экономика — шведская модель. — М.: Экономика,
1991. —349 с.
ЯкушинЛ. С. Строительство инвестиции//экономика стрва. —1991. — № 4. —
С. 59-62.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
