Принципи здійснення конкурсу в державній службі України

 

На нашу думку, конкурс — це оцінка професійного та
освітньо-кваліфікаційного рівня кандидатів через змагання для заміщення
вакантних посад в державній службі. Конкурс в державній службі
здійснюється за певними процедурами.

Взагалі, конкурс в державній службі базується на певних принципах. У
перекладі з латинської слово «принцип» означає основні, найзагальніші,
вихідні положення, засоби, правила, що визначають природу і соціальну
сутність явища, його спрямованість і найсуттєвіші властивості [1, с.
17].

Для того щоб визначити принципи конкурсу необхідно визначити принципи
державної служби. Манохін В.М. під принципами державної служби розуміє
вимоги, які: 1) обов’язкові для всіх осіб та організацій, які мають
відношення до державної служби; 2) розповсюджуються на всі види
державної служби та є загальними  у рамках державної служби; 3)
охоплюють всі організаційні, правові та інші сторони з яких складається
зміст державної служби [2, с. 16]. Науковець вважає, що розуміння
принципів державної служби залежить від трактування поняття державної
служби.

На думку Оболенського О.Ю., принципи державної служби — це такі
основоположні ідеї, настанови, положення, що віддзеркалюють об’єктивні
закономірності та обґрунтовані напрями реалізації цілей, завдань і
функцій держави, органів усіх гілок влади, прокуратури, повноважень та
обов’язків державних службовців [3, c. 119].

Бахрах Д.М. виділяє найбільш загальні основні принципи державної служби:
1) демократизм; 2) професіоналізм; 3) соціально-правовий захист
службовців [4, c. 102-108].

Принципи державної служби закріплюються у різних нормативних актах,
таких як: Конституція України, закони, укази Президента України,
постанови Кабінету Міністрів України. Реалізуються вони шляхом
практичної діяльності державних службовців.

Основні принципи державної служби України текстуально закріпилися у
статті 3 Закону України «Про державну службу» (далі — Закон), а саме:
служіння народу України, демократизму і законності, гуманізму і
соціальної справедливості, пріоритету прав людини і громадянина,
професіоналізму і компетентності, ініціативності, чесності, відданості
справі, персональної відповідальності за виконання службових обов’язків
і дисципліни, дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і
регіонального самоврядування, дотримання прав підприємств, установ і
організацій, об’єднань громадян. Але, на нашу думку, законодавцем було
не враховано ще один принцип державної служби — це принципи гласності.

Найважливішим з принципів у всій державі є принцип верховенства права.
На думку деяких авторів, цей принцип означає пріоритет прав та свобод
людини, справедливість і гуманізм у діяльності адміністративних органів
[5, c. 199]. Вказаний принцип юридично обмежує дії державних службовців,
ставлячи за головний обов’язок — пріоритет та додержання прав та свобод
людини і громадянина.

Принцип гласності є основним принципом демократії. Використання цього
принципу у процедурі конкурсу стало, на сьогодні, необхідним для держави
та суспільства. Дія принципу проявляється у необхідності опублікування
оголошення про проведення конкурсу у пресі або в інших офіційних засобах
масової інформації. Більш того, процедура голосування конкурсної комісії
змінена на повністю відкрите голосування, що є одним з найважливіших
проявів гласності.

Принцип служіння народу України означає, що державні службовці повинні
спрямовувати свою діяльність на користь та в інтересах держави. Даний
принцип втілюється у тексті Присяги, що складають громадяни України, що
вперше зараховуються на державну службу: «повністю усвідомлюючи свою
високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити
народові України …» (стаття 17 Закону).

Принцип демократизму та законності. Принцип демократизму втілюється
передусім у ст. 1 Конституції України, де зазначається, що Україна є
демократичною державою. Демократизм у державній службі виражається у
народовладді. Взагалі демократизм це рівність можливостей доступу до
органів державної служби та їх всебічне забезпечення. Законність є
загально-конституційним принципом. Значення якого полягає у верховенстві
закону та права, відповідності інших нормативних актів законодавству
України. Реалізація принципу законності відносно конкурсу проявляється у
тому, тільки на основі Конституції та законах України повинні
регулюватись відносини між державними органами та посадовими особами.
Основні положення конкурсу закріплені в Законі України «Про державну
службу», у відповідності з яким був прийнятий Порядок проведення
конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затверджений
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 169 (далі
— Порядок), який вміщує порядок і умови проведення конкурсу.

Принцип гуманізму і соціальної справедливості. Поняття гуманізм має такі
складові: як свобода, рівність, справедливість. Ці соціальні цінності
повинна поєднувати у собі державна служба України. Соціальна
справедливість державної служби, втілюється у тому, що в Україні
найвищою соціальною цінністю визнаються людина, її життя і здоров’я,
честь і гідність, недоторканість і безпека.

Принцип професіоналізму і компетентності, ініціативності, чесності,
відданості справі. Принцип професіоналізму та компетентності присутній у
конкурсному відборі на державну службу. Взагалі, деякі науковці
вважають, що професія — це різновид діяльності, занять особи, яка
володіє комплексом спеціальних фахових знань та практичних фахових умінь
і навичок, набутих внаслідок поглибленої загальної та спеціальної
фахової підготовки, а також досвіду роботи [3, c. 121].

Крім того принцип професіоналізму в державній службі полягає у тому, що
від претендента на вакантну посаду професійної державної служби
вимагається наявність професійної освіти, стажу державної служби або
досвіду роботи, професійних знань та навичок. Всі ці вимоги перевіряють
на стадії подачі документів. Разом з цим необхідно перевіряти
компетентність — здатність реалізувати свої уміння в конкретних
ситуаціях [6, c. 22]. Професіоналізм повинен бути не тільки у
кандидатів, а і у членів конкурсної комісії. У складі конкурсної комісії
повинні бути представлені різного роду фахівці (юристи, представники
відділу кадрів).

Принцип персональної відповідальності за виконання службових обов’язків
і дисципліни означає, те що згідно зі статтею 38 Закону України «Про
державну службу» особи, винні у порушенні законодавства про державну
службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну
відповідальність згідно із чинним законодавством.

Принцип дотримання прав та законних інтересів органів місцевого
самоврядування. Реалізація цього принципу полягає у дотриманні прав та
законних інтересів органів місцевого самоврядування державними
службовцями у межах повноважень та у спосіб, що зазначений у Конституції
та законах України.

Принцип дотримання прав підприємств, установ і організацій, об’єднань
громадян  означає, що державні службовці не повинні порушувати права
підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян і діяти згідно з
чинним законодавством України.

На нашу думку, крім основних принципів державної служби існують й ще
додаткові, які стосуються саме конкурсного заміщення вакантних посад в
державній службі.

Принципи конкурсу в державній службі можна визначити як керівні ідеї, що
характеризують сутність  конкурсу  в державній службі.

@Деякі науковці виділяють в інституті конкурсу при прийнятті на державну
службу такі принципи: — принцип рівноправності, який виключає
дискримінацію за походженням, статтю, віросповіданням або політичними
поглядами; — принцип відповідності здібностей та професійного рівня
вимогам конкретного виду діяльності в системі державної служби; —
принцип гласності — забезпечення гласності при проведенні конкурсу [7,
с. 66].

Зазначені принципи лише частково закріплені у законодавстві. Вважається,
що крім основних принципів конкурсу можна вирізнити додаткові принципи:
рівноправності, рівного доступу на державну службу та рівних умов її
проходження, об’єктивності та неупередженості, змагальності,
підконтрольності, ефективності  або неформальності, оперативності.

Принцип рівноправності складається з двох аспектів. По-перше, це
відсутність незаконних привілеїв, а по-друге, заборона дискримінації.
Рівність або формальна рівність полягає у рівних можливостях, реалізація
яких залежить від таланту, розуму і підприємливості кожної людини [8, с.
170-172]. Такі характеристики тлумачать принцип рівності, бо кожний з
конкурсантів рівний у можливості доступу до державної служби, але
вакантну посаду займе той, хто покаже свій найвищий освітній та
кваліфікаційний рівень. Лише зазначені якості підлягають оцінюванню.
Дискримінація за походженням, статтю, віросповіданням або політичними
поглядами, расою, національністю, майновим і посадовим положенням,
місцем проживання, переконаннями, приналежністю до суспільних об’єднань
заборонена. Однак, так було не завжди. Існували історичні періоди
розвитку держави та суспільства, коли для зайняття посади державного
службовця необхідно було мати певне майнове та посадове положення.
Принцип рівності у конкурсній процедурі проявляється у рівності
суб’єктів конкурсу перед законом. А також рівності умов проходження
конкурсної процедури.

Принцип рівноправності складається із двох складових: рівного доступу на
державну службу та рівних умов її проходження. Ці положення закріплені у
ст. 38 Конституції України та у ст. 4 Закону України «Про державну
службу». Тут визначаються рівні можливості зайняти будь-яку посаду без
дискримінації. Цей принцип дуже близький до демократичних міжнародних
норм.

Складові принципу рівноправності не є тотожними. Процесуальним складовим
конкурсу є принцип рівності серед кандидатів, він проявляється у рівних
правах та обов’язках кандидатів. Матеріальною складовою конкурсу є
рівний доступ до державної служби, що закріплює рівні можливості посісти
вакантну посаду.

Вважаємо, що можна додатково виділити такі принципи — 1) об’єктивності
та неупередженості, 2) змагальності, 3) підконтрольності, 4)
ефективності, 5) оперативності.

Принцип об’єктивності та неупередженості оцінки при проведенні конкурсу
є одним з основних принципів проведення конкурсу. Значення цього
принципу полягає у тому, що рішення по конкурсу ухвалюється ґрунтуючись
тільки на положеннях, закріплених у законодавстві, тим самим
виключається будь-який вплив на ухвалення рішення конкурсною комісією. У
пункті 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №
169 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних
посад державних службовців» та пункті 1.1. Наказу Головдержслужби
України від 10.05.2002 р. № 30/84 «Про затвердження Загального порядку
проведення іспиту на заміщення вакантних посад державних службовців»
вказано, що конкурс проводиться для об’єктивної оцінки знань і
здібностей кандидатів на посаду державних службовців. Об’єктивність та
неупередженість є єдиними принципами на яких повинно базуватися рішення,
що ухвалюється. Також неупередженість проявляється у тому, що посадові
особи не мають права проявляти свою зацікавленість ходом чи результатом
справи. Ці принципи  закріплені  та гарантовані законодавством України.

Принцип змагальності є найбільш значущим у процесуальному аспекті.
Змагання  складає основу конкурсного способу заміщення. На це вказує те,
що конкурс проводиться тільки при наявності не менше двох кандидатів.
Також те, що за результатами конкурсу керівник видає акт про призначення
переможця конкурсу на вакантну посаду державної служби.

Принцип підконтрольності втілюється у зовнішньому контролю органів та
посадових осіб, що проводять конкурс та визначають його переможця та
можливості оскаржити попередні — так звані процедурні — рішення та
поведінку посадових або службових осіб [5, с. 202].

Принцип ефективності або неформальності, який полягає у тому, що
державний орган повинен діяти своєчасно та не формалізувати процедуру
конкурсу. А також використовувати доцільні та найпростіші засоби для
досягнення основної мети — виявлення найдостойнішого з кандидатів.

Принцип оперативності, який полягає у тому, що усі строки, які
застосовуються у конкурсній процедурі повинні не затягуватися —
оголошення про проведення конкурсу має бути поширено не раніше ніж за
місяць до його проведення; рішення конкурсної комісії про відбір
кандидатів, дату проведения іспиту визначає кадрова служба за
погодженням з керівником конкурсної комісії; проведення співбесіди з
кандидатами, остаточне рішення за результатами конкурсу приймає керівник
державного органу протягом місяця з дня прийняття рішення конкурсної
комісії.

Висновки. Отже, принципи конкурсу можна визначити як керівні ідеї,
положення що характеризують зміст конкурсу в державній службі. Можна
виділити основні та додаткові принципи конкурсу. Основні принципи
закріплені у ст. 3 Закону України «Про державну службу», але, на нашу
думку, законодавець не врахував принципу гласності, який необхідно
вказати у тексті статті.

Не закріплені законодавством, на нашу думку, принципи, які стосуються
саме конкурсу: принцип об’єктивності, неупередженості та змагальності,
підконтрольності, ефективності або неформальності, оперативності, що
були вирізненні через аналіз наукової літератури та узагальнення
відповідної практики. Тому пропонуємо врахувати ці недоліки, оскільки
формалізація принципів та їх недосконале застосування лише декларує
наявність принципів, але у подальшому відмежовує принципи від реальних
правових механізмів.

 

 

Список використаних джерел

1.          Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. — К.:
Юрінком Інтер, 1998. — 208 с.

2.          Манохин В.М. Советская государственная служба. М., 1966. —
194 c.

3.          Оболенський О.Ю. Державна служба: Навч. посібник. – К.:
КНЕУ, 2003. – 344 с.

4.          Бахрах Д.Н. Административное право. М., 1993 . – 490 с.

5.          Державне управління: проблеми адміністративно-правової
теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. –
384 с.

6.          Манохин В.М. Служба и сужащий в Российской Федерации:
правовое регулирование  — М.: Юристь,1997.  — 296 с.

7.          Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні:
Навч. — метод. посібник / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.Р.
Нижник. — К.: Ін Юре, 1999. – 244 с.

8.          Конституционное право Российской федерации. Учебник // М.В.
Баглай – изд. 3-е, изм. и допол. – М.: Норма-ИНФРА*М, 2002. — 800 с.

Похожие записи