Позитивні та негативні наслідки сучасних міжнародних міграційних
процесів та регулювання міжнародних міграційних процесів в Україні

На світовому ринку трудових ресурсів склалися чітко визначені центри,
куди в основному стікаються трудові ресурси.

США, Канада – постійно працює 5% іммігрантів (5-12млн.чол.) від
загальної кількості всього працюючого населення.

Західна Європа – кількість працюючих іммігрантів 4-7млн.чол. Найбільше
їх у Люксембурзі, Швейцарії, ФРН, Франції.

Близький Схід – в середньому тут працює 3-5млн. іммігрантів. Найбільше
іноземців працює в Об’єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті,
Саудівській Аравії.

Латинська Америка – число іммігрантів 3-8млн. Найпривабливішими країнами
є Аргентина та Венесуела.

Австралія – це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3%
іммігрантів від кількості всього числа працівників.

Азіатсько-Тихоокеанський регіон – основними імпортерами робочої сили тут
є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Таїланд, Сінгапур.

Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції мають як
позитивні, так і негативні сторони. Кожна держава сама оцінює наслідки
для своєї країни, але можна виділити основні, які притаманні практично
для всіх.

Так, країни-імпортера трудових ресурсів отримують наступні позитивні
наслідки:

— країни отримали дешеву, молоду робочу силу. Особи, які прямують на
заробітки та прибувають у чужу країну виконують ту роботу, яку їм
пропонують і за ту зарплатню, яку надають. Роботодавці зацікавлені у
такій робочій силі, тому що економлять на оплаті праці, зсилаючись на
те, що особа є іммігрантом. Особа погоджується на такі умови, так як
заробітна плата є більшою, ніж у країні, звідки вона прибула. Мігрують в
основному молоді люди, що не взмозі задовільнити свої потреби у власній
країні за ті кошти, які отримують.

— отримують готових спеціалістів. Країни-імпортери завжди з радістю
приймали на високооплачувану роботу молодих спеціалістів з усіх країн
світу. Це сприяло їх як економічному, так і науковому розвитку, та
виведенню держави на новий рівень розвитку.

— у таких країнах прискорюється економічне зростання, зростає державний
бюджет. Молоде покоління спеціалістів спрямоване на розвиток наукового
та економічного показників. Робоча сила спрямована на збільшення
виробництва, що в свою чергу приводить до збільшення видатків у бюджет,
тим самим і наповнення бюджету.

Виграш країни- експортера трудових ресурсів полягає у наступному:

— отримують валютні перекази іммігрантів своїм сім’ям (осідає в банках
валюта). Заробітчани отримані кошти, як правило, переказують своїм
рідним, тим самим збільшуючи валютну масу ринку, що в свою чергу
призводить до позитивних зрушень у даній державі.

— експорт трудових ресурсів ослаблює проблему безробіття. Даний показник
являється одночасно як позитивним, так і негативним. З однієї сторони, в
основі експорту трудових ресурсів є контингент, який не має місця
проживання, а з іншої сторони, країну покидає активне населення — в
основному молодого віку, тим самим створюючи ефект старіння нації.

— підвищується кваліфікація іммігрантів, які повернулись назад. Окрема
частка іммігрантів повертається на батьківщину. Це може бути пов’язано з
тим, що склалася позитивна тенденція в розвитку країни, покращилась
екологія, сімейні обставини, економічна стабільність, фінансова
стабільність та багато іншого. Іммігранти, які працювали по
спеціальності за кордоном, повернувшись на батьківщину, приносять
позитивний результат, пов’язаний з тим, що отримали досвід роботи за
кордоном. Держава повинна максимально використовувати дану перевагу.

Негативні наслідки міграції для країн-імпортерів:

— виникнення додаткових проблем, пов’язаних з соціальним захистом
іммігрантів. Кожна держава намагається захистити свого громадянина за
кордоном, тим самим вимагає від держав відповідного соціального захисту
іммігрантів. Кожен іммігрант є як позитивним, так і негативним.
Позитивний – робоча сила, негативний – соціальне забезпечення захисту.

— відтік національної валюти у формі вивозу чи переказу. Проблема
відтоку національної валюти буде проходити до тих пір, поки в країні
будуть знаходитись іммігранти, але дана проблема не є актуальною для тих
країн, де національна валюта нічим не пов’язана з валютою держави,
звітки прибула особа. Основною валютою, якою проводиться оплата є
Американський долар та Євро.

— втрата виучених дешевих спеціалістів-іммігрантів, при їх поверненні на
батьківщину. Робоча сила, яка прибуває, потребує навичок роботи, тим
самим роботодавці проводять курс навчання, так як вони в цьому
зацікавлені. Їм дешевше навчити імігранта та платити їм занижену платню,
ніж узяти громадянина своєї держави. В основному це робота, яка потребує
вкладання значних зусиль.

Негативні наслідки міграції для країн-експортерів:

— втрата висококваліфікованих підготовлених спеціалістів, так званий
“відтік розумів”. Глобальна проблема мало розвинутих країн. Своїм
громадянам країна не взмозі надати відповідних умов, тим самим
висококваліфіковані спеціалісти покидають країну в пошуках високих
заробітків. Країни, до яких прибуває мігрант, завжди зацікавлені в таких
особах, так як легше оплатити працю спеціаліста, а ніж підготувати
такого фахівця.

— додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціалістів. З
«відтоком розумів» країна опиняється в ситуації, коли відсутні
відповідні кадри і постає питання про їх підготовку. Для цього
виділяються кошти з бюджету для зацікавлення та оплати стипендій людям,
які навчаються на відповідних необхідних спеціальностях.

— виникнення тенденції до спаду темпів економічного зростання. З
відтоком розумних людей значних проблем отримує економіка держави. Це
пов’язано з тим, що відсутні основні кадри, які рухають економікою в
виробництві та торгівлі. Тому при такій ситуації проглядається тенденція
до спаду темпів економічного зростання, а інколи і до гірших показників.

В таких ситуаціях виникає проблема державного регулювання міграційними
процесами.

Багатостороннє регулювання міжнародними міграційними процесами –
базується на підписанні міжнародних угод, конвенцій на загальносвітовому
рівні, а також в межах окремих інтеграційних угрупувань.

1/4

o 3/4

????ворена в 1919 році,яка з 1946 року є спеціалізованим закладом ООН.
Україна є членом цієї організації, але ще не всі її положення підписала.

Основні завдання Міжнародної організації праці:

— захист інтересів і прав трудящих;

— підвищення життєвого рівня трудящих;

— покращення умов праці;

— захист від професійних захворювань;

— соціальний захист працівників-іммігрантів;

— сприяння зайнятості іммігрантів.

До регулювання міжнародних міграційних процесів відносять
адміністративно-правове та економічне регулювання:

Адміністративно-правове регулювання передбачає:

а) встановлення правових норм;

б) встановлення міграційних квот;

в) встановлення рамок можливостей мігрування(кримінальні норми).

Економічне регулювання міжнародних міграційних процесів полягає в:

а) встановленні митних внесків чи бар’єрів;

б) встановленні відповідних візових ставок;

в) регулювання зарплати мігрантів;

г) запровадження різного роду штрафних ставок.

Регулювання міжнародних міграційних процесів на міждержавному рівні
буває одностороннім та двостороннім.

Одностороннє міжнародне регулювання – це державне регулювання
міграційних процесів у відповідності з власними інтересами і без
узгодження з іншими державами.

Двостороннє регулювання – це регулювання міграційних процесів на основі
двосторонніх міждержавних угод.

Щодо ситуації, яка склалась в Україні в сфері регулювання міграційними
процесами, то лише у 2000 р. президент України підписав указ № 1035/2000
від 30.08.2000 «Про Положення про Міністерство праці та соціальної
політики України». Згідно даного указу Міністерство праці та соціального
захисту населення є головним органом у системі центральних органів
влади, які займаються забезпеченням державної політики у таких сферах
як: зайнятості, соціального захисту населення, соціального
обслуговування населення, охорони і умов праці, соціально-трудових
відносин і лише на останньому місці політика у сфері трудової міграції.
Тому саме Міністерство праці є тією ланкою в Україні, яка займається
державною політикою у сфері міграції.

За роки незалежності постала велика кількість питань та завдань у сфері
міграції перед Урядом України та Міністерства праці зокрема:

— політика держави, спрямована на створення
привабливого внутрішнього ринку праці;

— проведення детінізації структур, які
займаються нелегальним працевлаштуванням громадян України;

— налагодження та проведення обліку
громадян, які працюють за межами України;

— забезпечення надання соціальної допомоги та пенсійне забезпечення
українських громадян, які працюють за кордоном;

— відпрацювання можливості вільного переказу заробітної плати із-за
кордону.

Механізм державного регулювання трудових міграцій в Україні містить
наступні важелі:

— укладення міждержавних та міжнародних угод;

— вхід України до середовища підписання міжнародних багатосторонніх угод
з питань захисту трудових мігрантів;

— спрямування сил для створення сприятливих умов внутрішнього ринку
праці;

— тісний зв’язок та співробітництво з прикордонними службами держав,
які межують з Україною у питаннях розвитку та узаконення прикордонних
міграцій;

— досягнення домовленостей та широкого кола укладання угод щодо
візового режиму, умов перетину кордону та перебування мігрантів на
території іншої держави;

— підписання угод з міжнародними гігантами господарської діяльності про
працевлаштування громадян України з метою посилення їх соціального
захисту та надання престижної роботи.

Правова та соціальна захищеність трудових мігрантів залежить від
наступних кроків:

— міжнародне співробітництво з країнами, до яких спрямований значний
потік мігрантів з України;

— тісний зв’язок та співробітництво з такими міжнародними організаціями
як Міжнародна організація з міграції, Міжнародна організація праці,
Міжнародне бюро праці, які в комплексі дадуть систему забезпечення
правової та соціальної захищеності особи статусу трудового мігранта;

— визначення особливостей внутрішнього законодавства, політичної системи
та інших чинників стану іноземної держави, в яку спрямований потік
трудової міжнародної міграції;

— контроль фірм та організацій, які надають послуги посередництва у
працевлаштуванні за межами держави.

Основоположним та незаперечним є той факт, що значна частина українських
трудових мігрантів працює в країнах Ради Європи, саме тому було внесено
на розгляд проект закону «Про ратифікацію Європейської конвенції про
правовий статус трудящих-мігрантів». Закон був прийнятий 16 березня 2007
р. №755-V Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про
правовий статус трудящих-мігрантів».

Згідно даного закону Верховна Рада України постановила: ратифікувати
Європейську конвенцію про правовий статус трудящих-мігрантів (994_307),
підписану від імені України 2 березня 2004 року в м. Страсбурзі , з
таким застереженням до її статті 28: «Україна визнає право
трудящих-мігрантів на створення організацій для захисту своїх
економічних і соціальних інтересів, крім політичних партій та
професійних спілок».

Даний закон надав можливість отримання додаткових важливих важелів
впливу на чинники, які сприятимуть узаконення такого стану, як трудова
міграція.

Висновки. Таким чином, сучасні міграційні процеси набули широкого
розмаху, і одне з провідних місць замає міжнародна міграція. Широкому
вивченню даного процесу приділяється увага зі сторони держави, з якої
особа мігрувала та держави, в яку особа прибула. Саме тому в тісному
зв’язку повинні працювати відповідні служби та відділи обох держав та
підключати зі сторони нейтральну організацію – Міжнародну організацію
праці, яка виходить посередником між ними.

Література:

1. Киреев А. Международная экономика, – М.,1997.

2. Козик В.В., Панкова М.П. “Світове господарство та міжнародні
економічні відносини” Львів , 2001

3. Кугман П., Обстфельд М., Международная экономика. Теория и
практика”-М.:. МГУ, 1997.

4. Овчинников Г.П. Международная экономика, Санкт-Петербург, 1999.

5. Сутырин Е.Ф., Международные экономические отношения,
Санкт-Петербургского университета, 1996.

6. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. –
Чернівці: “Рута”,1996.

7. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

Похожие записи