РЕФЕРАТ

На тему:

Поняття, види та форми інвестиційної діяльності. Поняття, зміст і види
інвестиційних правовідносин

Поняття, види та форми інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність визначається Законом України “Про інвестиційну
діяльність” (ст. 2) як сукупність практичних дій громадян, юридичних
осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Залежно від суб’єктів інвестиційної діяльності, джерел інвестування та
форм власності розрізняють такі її (цієї діяльності) види:

• інвестиційна діяльність, що здійснюється громадянами, підприємствами,
господарськими об’єднаннями, спілками та товариствами, іншими юридичними
особами, заснованими на приватній або колективній формі власності;

• інвестиційна діяльність, що здійснюється органами влади та управління
України, Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів,
позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними
підприємствами, об’єднаннями і установами за рахунок власних і
позичкових коштів;

• інвестиційна діяльність, що здійснюється органами місцевого
самоврядування та їх виконкомами за рахунок бюджетних і позабюджетних
коштів, а також комунальними підприємствами, об’єднаннями та установами
за рахунок власних і позичкових коштів;

• іноземне інвестування, що здійснюється іноземними громадянами,
юридичними особами та державами;

• спільне інвестування, що здійснюється громадянами та юридичними
особами України, іноземних держав.

Поділ інвестиційної діяльності на види має практичне значення: залежно
від суб’єктів, форм власності та джерел інвестування може розрізнятися
правове регулювання інвестиційної діяльності. Зокрема, регулюється
спеціальним законодавством інвестиційна діяльність, що здійснюється
державними суб’єктами господарювання за рахунок бюджетних, позабюджетних
і позичкових коштів; має спеціальний режим іноземне інвестування, в т.
ч. спільне інвестування; спеціальний порядок встановлено для прийняття в
експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення.

Залежно від об’єктів інвестування розрізняють такі форми інвестиційної
діяльності:

а) Інноваційна діяльність – така форма інвестиційної діяльності, що
здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу
у виробництво та соціальну сферу, включаючи:

• випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки та технологій;

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими
строками окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у
стані продуктивних сил;

• розробку та впровадження нової, ресурсозберігаючої технології,
призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища;

б) капітальне будівництво – інвестиційна діяльність, що здійснюється з
метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які
вкладаються кошти;

в) лізинг – довгострокова оренда устаткування, машин, споруд виробничого
призначення (з поєднанням елементів відносин купівлі-продажу, доручення,
кредиту) як особлива форма інвестування в основні фонди, що дозволяє
підприємцям-лізен-гоодержувачам використовувати необхідне устаткування,
машини, споруди без капітальних витрат на їхнє придбання;

г) корпоративна (в т. ч. акціонерна) форма інвестування – вкладення
коштів в акції підприємств, що мають форму акціонерних товариств, і в
статутні фонди (майно) інших підприємницьких організацій корпоративного
типу; залежно від господарського результату корпоративної форми
інвестування розрізняють такі її види:

портфельне інвестування – вкладення коштів у незначні за обсягом (від
1–5 до 10% статутного фонду) пакетів акцій з метою отримання дивідендів;
як правило, так званий портфельний інвестор, вкладає інвестиції в
кілька, чи значну кількість підприємств, страхуючи себе від великих
збитків, які можуть бути спричинені негараздами в роботі котрогось з
таких підприємств;

фінансове інвестування – придбання значних за розміром (від 10 до 40%
статутного фонду) підприємств з метою перепродажу їх стратегічним
інвесторам, якщо вартість акцій досягне максимальної межі;

стратегічне інвестування – вкладення коштів у придбання контрольного
пакету акцій чи цілісного майнового комплексу підприємства з метою
здійснення над ним контролю і отримання максимального прибутку від
діяльності такого підприємства.

Інвестиційна діяльність є складною за своїм змістом і включає комплекс
різноманітних дій, що Іменуються інвестиційним циклом. Під цим терміном
слід розуміти комплекс заходів від моменту прийняття рішення про
інвестування до завершальної стадії – досягнення окупності вкладень і
отримання запланованого результату – прибутку або соціального ефекту.

Інвестиційний цикл складається з таких основних етапів:

передінвестиційна фаза, що включає прийняття рішення про інвестування,
визначення джерел інвестування та затвердження й експертизу
інвестиційного проекту;

фаза інвестицій, що включає вкладення коштів в об’єкт інвестування та
здійснення необхідних для цього практичний дій (наприклад, будівництво
об’єкта);

експлуатаційна фаза – відшкодування інвестором витрачених коштів,
отримання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту
(відбувається в результаті експлуатації об’єкта інвестування).

Поняття, зміст і види інвестиційних правовідносин

Правовідносини, що виникають з приводу та в процесі здійснення
інвестиційної діяльності (реалізації інвестицій), умовно можна називати
інвестиційними правовідносинами.

Інвестиційні правовідносини є різновидом господарських правовідносин, що
мають особливості, пов’язані зі специфікою інвестиційної діяльності як
різновиду господарської діяльності.

Суб’єктами інвестиційних правовідносин є інвестори та інші учасники
інвестиційної діяльності.

Частина 2 ст. 5 Закону “Про інвестиційну діяльність” визначає інвесторів
як таких учасників інвестиційної діяльності, які приймають рішення про
вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних
цінностей в об’єкти інвестування. Своєю чергою інвестори можуть
виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати
функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Залежно від виду інвестицій (портфельні, фінансові чи стратегічні,
внутрішні чи зовнішні) відповідно розрізняють портфельних, фінансових та
стратегічних інвесторів, а також внутрішніх й іноземних.

Крім інвесторів учасниками інвестиційних правовідносин можуть виступати:

• виконавці – суб’єкти господарювання, що здійснюють практичні дії щодо
реалізації інвестицій (наприклад, проектні, будівельні, впроваджувальні
та інші організації, що виконують роботи, виготовляють продукцію,
надають послуги, необхідні для реалізації інвестицій);

• банки та інші фінансові структури, що надають кошти для вкладення
інвестицій;

• інвестиційні інститути, серед яких чільне місце посідають інвестиційні
фонди та інвестиційні компанії, довірчі товариства (виконують роль
фінансових посередників на ринку інвестицій);

• органи державного, регіонального, галузевого, міжгалузевого тощо
господарського управління (господарські міністерства та відомства,
виконкоми місцевих рад народних депутатів, господарські об’єднання
тощо);

• органи державного регулювання в сфері інвестиційної діяльності (в т.
ч. Державний комітет України у справах архітектури, містобудування та
житлової політики).

Об’єкти інвестиційних правовідносин – це об’єкти підприємницької та
інших видів діяльності, в які вкладаються інвестиції (виробництво,
підприємства, господарські товариства, основні фонди, техніка,
технології, соціальна сфера, довкілля тощо).

Зміст інвестиційних правовідносин – права та обов’язки інвесторів та
інших учасників інвестиційної діяльності, що визначаються законом та
укладеними між зазначеними особами договорами.

Стаття 7 Закону України “Про інвестиційну діяльність” визначає основні
права суб’єктів інвестиційної діяльності, в т. ч. загальні для всіх
учасників такої діяльності права:

• на розміщення інвестицій в будь-які об’єкти, крім тих, інвестування в
які заборонено або обмежено законодавством України;

• самостійно визначати цілі, напрями, види і обсяги інвестицій, залучати
для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної
діяльності, у т. ч. шляхом організації конкурсів і торгів;

• за рішенням інвестора володіти, користуватися і розпоряджатися
інвестиціями, а також результатами їхнього здійснення відповідно до
встановленого законом порядку і умов укладеного між ними (учасниками
інвестиційної діяльності) договору;

• залучати фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску у встановленому
законодавством порядку цінних паперів і позик.

Окремо за інвестором закріплюються права:

• самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися об’єктами
інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території
України, відповідно до законодавчих актів України;

• набувати необхідне для здійснення інвестиційної діяльності майно у
громадян і юридичних осіб безпосередньо чи через посередників за цінами
і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не
суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і
номенклатурою.

Основні обов’язки суб’єктів інвестиційної діяльності передбачаються ст.
8 Закону України “Про інвестиційну діяльність”.

Окремо за інвесторами закріплюються такі обов’язки:

• подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела здійснення
інвестицій;

• одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних держаних органів
та спеціальних служб на капітальне будівництво;

• одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо
додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих
нормативів з питань санітарного і епідеміологічного благополуччя
населення, екології, охорони праці енергозбереження, пожежної безпеки,
міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а
також архітектурних вимог.

До загальних обов’язків учасників інвестиційної діяльності належать
наступні:

• додержуватися державних норм і стандартів, порядок встановлення яких
визначається законодавством України;

• виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що
пред’являються в межах їхньої компетенції;

• подавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну
звітність;

• не допускати недобросовісної конкуренції та виконувати вимоги
антимонопольного регулювання;

• для виконання спеціальних видів робіт, що потребують відповідної
атестації виконавця, одержати ліцензію в порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України.

Відносини між учасниками інвестиційної діяльності регулюються укладеним
між ними договором, що умовно можна іменувати інвестиційним.

Інвестиційні правовідносини неоднорідні. Залежно від стадій
інвестиційного циклу розрізняють:

• правовідносини на передінвестиційній стадії;

• правовідносини на стадії інвестицій – вкладення коштів;

• правовідносини на експлуатаційній стадії.

Залежно від сфери інвестиційної діяльності розрізняють
інвестиційні правовідносини у сферах:

• капітального будівництва;

• промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей
народного господарства;

• іноземного інвестування;

• приватизації;

• корпоративного підприємництва;

• лізингу.

Узагальнюючи вищесказане можна дати таке визначення інвестиційних
правовідносин:

Інвестиційні правовідносини – це різновид господарських правовідносин,
що складаються (виникають) між суб’єктами інвестиційної діяльності
(інвесторами та іншими учасниками цієї діяльності) щодо підготовки,
реалізації інвестицій, відшкодування витрачених коштів і отримання
прибутку (доходу) чи досягнення соціального ефекту.

Сутність правового регулювання інвестиційної діяльності з метою її
стимулювання полягає, з одного боку, в створенні сприятливих умов і
гарантій інвесторам, конкурентного середовища на ринках праці,
капіталів, товарів, а з другого боку – визначення правового статусу
суб’єктів інвестування та їхніх організаційно-правових форм.

Похожие записи