Поняття та критерії інвестиційної безпеки

Слід зазначити, що тільки реальні інвестиції, спрямовані на підтримання
діючих потужностей і створення нових матеріальних об’єктів (чисті
інвестиції), тобто тільки інвестиції, що забезпечують приріст реального
капіталу, а відтак, і національного багатства, можна брати до уваги при
визначенні інвестиційної безпеки.

Низький рівень інвестиційної безпеки України зумовлений тим, що урядом
країни тривалий час фактично ігнорувалися проблеми інвестиційної
діяльності, насамперед інвестування реального сектору економіки.
Декларовані реформи не супроводжувалися адекватною інвестиційною
підтримкою, відбулося обвальне падіння виробництва та інвестиції, яке
вдалося зупинити, лише починаючи з 1998 р. Навіть у 2004 р. обсяг
інвестицій в основний капітал становив лише 55,8 % (обсяг ВВП відповідно
становив 61,0 % від рівня 1990 р.). Незважаючи на тривалий дефіцит
інвестицій і значне відставання України за рівнем соціально-економічного
розвитку від інших європейських країн, на початку 2005 р. знову допущене
зниження темпів зростання макроекономічних показників і показників
інвестиційної сфери

Низький інвестиційний потенціал економіки з точки зору можливостей
формування інвестиційних ресурсів та їхнього ефективного використання,
затягування з реалізацією інвестиційних проектів на старті реформ і
неритмічне інвестування протягом реформ, гра у фінансові інвестиції з
метою перерозподілу власності без створення нових активів, зневага до
проблем створення цивілізованої інвестиційної інфраструктури – всі ці
фактори позначаються на рівні інвестиційної безпеки України. Слід
зазначити, що, водночас, це позначається і на всіх взаємопов’язаних
складових економічної безпеки: енергетичній, інноваційній,
експортно-імпортній, продовольчій, соціально-демографічній, екологічній
і техногенній безпеці.

Проблема забезпечення інвестиційної безпеки особливо актуальна для
України, що має забезпечити розбудову ринкової економіки, подолати
деформації в структурі економіки, здійснити оновлення продукції та
виробничого апарату у промисловості, освоїти нові для себе види
діяльності у сфері послуг.

Однозначне визначення сутності інвестиційної безпеки на сьогодні
відсутнє. Так, окремі автори [3, с. 14] під інвестиційною безпекою
розуміють такий рівень інвестування економіки, який забезпечував би її
розширене відтворення, раціональну реструктуризацію та технологічне
переозброєння. Інші [5, с. 24] ж зазначають, що інвестиційна безпека
визначається можливістю нагромадження ресурсів або капітальних вкладень.
За належного його рівня підвищується капіталовіддача функціонування
секторів економіки, зростають темпи розширеного відтворення і
технологічного переозброєння економіки.

Окремі автори [2, с. 20; 6, c. 25] виділяють поняття “безпека
інвестиційних вкладень”, під якою розуміють відсутність ризику втрат
капіталу (вкладених коштів і майбутніх доходів).

Під інвестиційною безпекою держави, на думку О.Барановського, слід
розуміти досягнення рівня інвестицій, що дозволяє оптимально
задовольняти поточні інвестиційні потреби національної економіки за
обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення
коштів, які інвестуються, оптимального співвідношення між розмірами
внутрішніх і зовнішніх інвестицій, іноземних інвестицій у країну і
вітчизняних за рубіж, підтримання позитивного національного платіжного
балансу [1, с. 366].

Забезпечення інвестиційної безпеки має будуватися з урахуванням різкого
скорочення експорту українського капіталу за межі України, високого
ступеня пов’язання міжнародних капіталів, відсутності великих мас
вільного іноземного капіталу, гострої конкуренції між сферами його
вкладання і країнами, які залучають іноземний капітал. Іноземні
інвестори твердо дотримуються правила: вкладати капітал туди, де низький
ступінь ризику і висока оборотність вкладених коштів [1, с. 366].

З викладеного вище випливає, що у найбільш узагальненому вигляді
інвестиційну складову економічної безпеки можна визначити як сукупність
нормативно-правових, соціальних і екологічних умов, що визначають тип і
динаміку відтворювального процесу, які забезпечують надійність
відшкодування та ефективність вкладеного капіталу. Іншими словами під
інвестиційною безпекою держави слід розуміти також спроможність
підтримувати виробничі нагромадження і капітальні вкладення на рівні, що
забезпечують необхідні темпи розширеного відтворення, реструктуризацію і
технологічне переозброєння економіки. Тобто інвестиційна безпека дає
змогу оптимально задовольняти поточні потреби економіки в капітальних
вкладеннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного
використання і повернення коштів, які інвестуються, досягнення
оптимального співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країну
і вітчизняних за рубіж, підтримання позитивного національного платіжного
балансу.

Головним критерієм інвестиційної безпеки є конкурентоспроможність
економіки як процесу реалізації економічної безпеки у динаміці. Даний
підхід притаманний науковим розробкам В.Мунтіяна щодо національної
безпеки [4, с. 434-435]. Виходячи з того, що критерієм економічної
безпеки є підтримання в адекватному стані умов життєдіяльності
(економічне зростання, добробут населення), то матеріальною основою
цього виступає певний рівень інвестування та інвестиційної безпеки.
Виділення названих критеріїв пов’язане з існуванням порогових граничних
значень допущення певного ймовірного порушення безпеки. Тобто визначення
інвестиційної безпеки має бути пов’язана з мірою, що виражає органічну
єдність якісної та кількісної визначеності явища інвестиційної безпеки.
Виділення названих критеріїв інвестиційної безпеки дає можливість
визначити інвестиційну безпеку як соціально-економічну форму руху
національної економіки в сучасних умовах.

Методологія визначення критеріального рівня інвестиційної безпеки дає
можливість виділити позитивний та нормативний аспекти інвестиційної
безпеки. Позитивний аспект інвестиційної безпеки виступає як поєднання
захищеності і розвитку національної економіки. З позицій захищеності
інвестиційна безпека передбачає подолання певних загроз і досягнення
критеріального рівня соціально-економічних показників. З позицій
розвитку інвестиційна безпека означає реалізацію необхідних темпів
економічного зростання.

Нормативний аспект оцінки інвестиційної безпеки виступає як поєднання
стану і процесу розвитку, що гарантовані державою. Кінцевою метою цього
поєднання є конкурентоспроможність економіки, а засобом її досягнення є
інструменти індикативного регулювання інвестування та механізми
саморозвитку.

? і соціально-економічної стабільності країни, зростання
конкурентоспроможності національної економіки та добробуту населення.

Дане визначення є методологічним продовженням уточнення поняття
“економічна безпека”, доповнює і поглиблює його з боку сутності
інвестиційної складової безпеки, виражає взаємозв’язок між ними та
розкриває зв’язки між основними складовими економічної безпеки.
Інвестиційна безпека – це і стан, і процес. З одного боку, вона
характеризує досягнутий рівень використання інвестиційних ресурсів в
економіці, а з іншого – розкриває процес та напрями ефективного їх
використання.

Таким чином, інвестиційна складова – це особлива підсистема економічної
безпеки, що створює передумови для найкращого використання
соціально-економічних відносин у розвитку і науково-технічному
відновленні продуктивних сил суспільства через активну інвестиційну
діяльність. У дослідженні структури інвестиційної складової ми
пропонуємо враховувати: включення інвестиційної складової в систему
економічної безпеки України; диференціацію інвестиційної складової за
різними рівнями економіки (країна, регіон, галузь, підприємство);
властивість синергізму, тобто інвестиційна складова економічної безпеки
країни не є простою сукупністю інвестиційних складових економічної
безпеки регіонів і підприємств; формування інвестиційної складової під
впливом багатьох об’єктивних факторів; виникнення різних ризиків як
наслідок відповідних умов.

З наведеного визначення випливає, що одним із найважливіших компонентів
аналізу й управління інвестиційною безпекою є аналіз загроз, динаміки
їхнього нагромадження та оцінка ступеня їхнього впливу. При цьому мають
бути розглянуті як внутрішні загрози (стан фондових ринків, банківської
системи, технологічний рівень виробництва основних галузей економіки,
ступінь зносу основних виробничих фондів, неготовність будівельного
комплексу регіону забезпечити необхідний рівень обсягів будівництва),
так і зовнішні загрози, спричинені умовами на зовнішніх ринках і
проявами відцентрових тенденцій. Тобто основне завдання полягає в
побудові оцінки, що дає змогу в процесі діяльності інвестиційної системи
чисельно визначити загрозу зменшення потоку інвестицій у реальний сектор
економіки, щоб вчасно вжити заходів з недопущення цього.

Інвестиційна безпека зумовлюється структурою і домінуванням на
вітчизняному ринку тих чи інших мотивів інвестування, ступенем
диверсифікації інвестиційних джерел. За інших рівних умов рівень
інвестиційної безпеки підвищується за наявності більшої кількості джерел
внутрішніх і зовнішніх інвестицій. На рівень інвестиційної безпеки
держави впливає величина відпливу капіталу (окрім прямих інвестицій в
інші країни) з країни, оскільки на неї скорочується потенційно можливий
обсяг сукупних інвестицій. Інвестиційна безпека характеризується також
рівнем повернення вкладених коштів. Так, наприклад, у 1989-1993 рр.
інвестиції, вкладені в країни Центральної і Східної Європи, повернулися
лише на 75 %.

Особливе місце у забезпеченні інвестиційної безпеки належить страхуванню
інвестиційних ризиків. При цьому слід зазначити, що іноземний капітал
більш “нервово” реагує на щонайменшу дестабілізацію в Україні, ніж
національний. Необхідно підкреслити, що, на жаль, іноземні страхові
структури розглядають Україну як країну з дуже високим ступенем
інвестиційного ризику.

Великого значення для забезпечення високого рівня інвестиційної безпеки
держави набуває добросовісна поведінка інвесторів. Впливає на стан
інвестиційної безпеки і рівень узгодження інтересів менеджерів,
мажоритарних і міноритарних власників, які на практиці часто не
збігаються. З позиції інвесторів подібна розбіжність збільшує ризик
вкладень і ставить під сумнів отримання необхідної дохідності. У
результаті один і той же бізнес може мати для інвестора різну цінність
залежно від відчуття непорушності своїх інтересів.

Рівень інвестиційної безпеки не в останню чергу зумовлюється ступенем
інформованості інвесторів. У цьому зв’язку необхідно підкреслити, що в
Україні інвестори, на думку експертів, мають справу з не досить
ефективним ринком, що, з одного боку, дає можливість отримувати
надприбутки інсайдерам, а, з іншого, робить більш-менш коректне
прогнозування неможливим. Більшість торговців на вітчизняному фондовому
ринку не в змозі визначити інвестиційну вартість акцій або внаслідок
відсутності необхідної інформації, або внаслідок непідготовленості
персоналу до подібного аналізу.

Поряд з цим інвестиційна безпека залежить від того, яким чином
індивідуальні інвестори бажають отримувати інвестиційний дохід: у
вигляді готівкових дивідендів або капіталізованого доходу. При цьому
прибічники першого варіанту зменшують ліквідність ринку капіталу
(роблять примарними перспективи майбутнього зростання), роблять його
менш привабливим для міжнародних інвесторів.

На рівень інвестиційної безпеки впливає режим валютного курсу та
відсоткова політика, що встановилися в країні. Так, скажімо, наявність
валютного коридору поряд з позитивними реальними відсотковими ставками є
визначальним чинником залучення портфельних інвестицій у фінансові
активи, що деноміновані в національній валюті. За макроекономічної
стабільності різниця у відсоткових ставках в національній та іноземній
валюті вказує на очікувану девальвацію національної валюти, що
уможливлює прогнозування валютних курсів при непокритому паритеті
відсоткових ставок економічними агентами в країні.

На рівні інвестиційної безпеки позначається характер амортизаційної
політики. Так, скажімо, амортизаційна політика, що передбачає вилучення
у підприємств нарахованих сум амортизаційних відрахувань, явно знижує
рівень інвестиційної безпеки. Залежить інвестиційна безпека і від
часових рамок прийняття рішень про інвестування. Найдовше триває процес
прийняття рішень у міжнародних фінансових організаціях.

Висновки

Отже, інвестиційна безпека визначається чіткою інвестиційною політикою,
розрахованою на тривалу перспективу. Отже справа – за виробленням і
впровадженням інвестиційної державної політики. Реалізація інвестиційної
безпеки визначається розробкою механізму інвестиційної безпеки як
певного способу функціонування її системи.

Література

1. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та
механізми забезпечення): Монографія. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т,
2004. – 759 с.

2.  Денисенко М.П. Інвестиційне партнерство та його роль у прискоренні
розвитку економіки // Проблеми науки. – 2003. – № 1. – С.15-23.

3. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / Д.Г. Лук’яненко, Б.В.
Губський, О.М. Мозговий та ін.; 3а ред. Д.Г.Лук’яненка. – К.: КНЕУ,
2003. – 387с.

4.  Мунтіян В.І. Економічна безпека України. – К.: Вид-во КВЩ, 1999. –
464 с.

5.  Сундук А., Юрін Я. Банківське кредитування як чинник гарантування
інвестиційної безпеки регіонів України // Вісник Національного банку
України. – 2004. – № 1. – С. 24-26.

6.  Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посібник. –
К.: КНЕУ, 2000. – 160с.

Похожие записи