Оцінка ефективності приватно-державного партнерства при реалізації
регіональної промислової політики

 

Відповідно до наведеного  визначення  мета ПДП полягає в тому, щоб,
по-перше, знайти ефективний спосіб реалізації проектів і програм, які
повинні забезпечити виконання соціальних функцій державою, по-друге,
забезпечити створення більшої доданої вартості для збільшення обсягів
надання суспільних послуг, по-третє, провести ефективну передачу 
приватному партнеру ризиків, пов’язаних з плануванням, будівництвом,
інвестуванням і управлінням поточною діяльністю того або іншого об’єкту
[1]. Крім того, держава одержує вигоду від збільшення пов’язаних з
проектом бюджетних доходів, а також від непрямих ефектів — пожвавлення
кон’юнктури і зростання інвестиційної привабливості
соціально-економічних проектів, збільшення податкових надходжень тощо
[2, с.150].

Для оцінки ефективності участі в програмі промислового бізнесу
запропоновано алгоритм, схема застосування якого представлена на рис. 1.
У його основу покладена оцінка ефективності вкладень, яка враховує
підходи до фінансування і вплив зовнішніх чинників.

 

Рис. 1 . Алгоритм оцінки підприємницької ефективності ПДП

 Застосування алгоритму припускає проходження наступних основних етапів.

Перший етап. Його реалізація припускає формування комплексу інформації
про основні характеристики проекту, до яких відносяться дані про
величину грошових потоків і вартість необхідні інвестиційні ресурсів.
Також, на цьому етапі відбувається оцінка змін основних показників
проекту (програми) під впливом чинників ринкової невизначеності, таких
як ринкова вартість виробленої одиниці, вартість фінансових активів,
вартість виробництва, наявність платоспроможного попиту на ринку,
наявність конкуренції тощо.

Врахування зазначених факторів здійснюється методом обґрунтування
інвестиційних проектів, що передбачає побудову комплексного фінансового
плану враховуючи  можливість додаткового інвестування тимчасово вільного
капіталу інвестора.

В процесі побудови такого плану, по-перше, з’являється можливість
провести розрахунки поточних фінансових потреб і визначити кінцевий стан
суб’єкта промислового бізнесу, якого він досягає при реалізації проекту;
по-друге, всі варіанти фінансування розглядаються як інвестиційні
альтернативи, порівняння яких дозволяє здійснити коректний вибір
найбільш прийнятного [3, с.90].

Побудова повного фінансового плану інвестиційної діяльності,  що
орієнтован на реалізацію одного проекту або набору таких проектів
(програми), дозволяє аналізувати їх з урахуванням критеріїв оцінки
довгострокових інвестицій і визначати оптимальний по цих критеріях
проект і схему додаткового інвестування і фінансування.

Другий етап. Формування комплексу базових схем фінансування
інвестиційних потреб соціально-економічного проекту або програми, для
кожного варіанту впливу чинників невизначеності. В результаті
проходження цього етапу для кожного з варіантів, визначаються значення
показників: чистий грошовий потік (CF) і первинні інвестиційні вкладення
(1С), на основі яких далі буде визначена ефективність проекту.

Третій етап. Оцінка ефективності проекту для кожної з певних схем
фінансування з урахуванням варіантів впливу чинника невизначеності. При
розрахунку результатів взаємодії використовується критерій оцінки
ефективності (Е), який є сукупністю показників рентабельності
інвестиційних вкладень  (RIC) і рентабельності власного капіталу (RВК),
який характеризує віддачу вкладених власних засобів, що максимізовані за
рахунок використання зовнішніх джерел фінансування. При цьому врахування
впливу останнього доцільно тільки за наявності у інвестора можливості
додаткових вкладень.

Четвертий етап. Занесення результатів розрахунку КФР в матрицю, кожен
елемент якої є сукупністю показників RВК / RIC, що відображають
потенційні можливості і загрози інвестування.

Внаслідок того, що проектування форм ПДП проводиться представником
держави, обґрунтування вибору найефективнішого підходу до фінансування
проекту повинно базуватися на ранжуванні результатів його реалізації при
різних співвідношеннях власних і позикових джерел. Основними показниками
ефективності проекту для суб’єкту промислового бізнесу є приріст
прибутковості власних засобів, що інвестовано у проект (?RВК ), який
можна визначити як різницю між ринковою нормою і фактичним рівнем
прибутковості на вкладені в проект власні засоби, і рентабельність
інвестиційних вкладень. Ґрунтуючись на тому, що значення даних
показників багато в чому визначає політика фінансування проекту
(використання ефекту фінансового важеля, забезпечуючи зростання
показника ?RВК, скорочує RIC, порівняння результатів його реалізації
відповідно до кожного з даних планів фінансування можливе тільки при
використанні рейтингового показника RP (rating of profitability).

 

                                                            (1)

 

Максимальне значення рейтингового числа RP відповідає оптимальному
фінансовому плану. У випадку, якщо значення рейтингового показника не
може бути визначене або від’ємне, проект вважається неефективним.

Матриця результатів при оптимальному фінансовому плані характеризує
ефективність вкладень суб’єктів промислового бізнесу при різних ринкових
ситуаціях. Дана матриця є характеристикою підприємницької ефективності,
з якої, за наявності даних про вірогідність певних результатів, можливе
отримання комплексного показника ефективності (ЕП).

 

                                                 (2)

 

де: Р1…. Pi — вірогідність можливих результатів.

 

Запропонований алгоритм оцінки ефективності доповнює методичну базу
оцінки результатів партнерства, дозволяючи найточніше спрогнозувати
ступінь зацікавленості представників промислового бізнесу, визначаючи
доцільність організації взаємодії у формі ПДП.

Узагальнюючи наведене , слід зазначити, що характеристики ефекту, що
отримує держава і представник промислового бізнесу, є автономними один
від одного і визначають доцільність взаємодії для кожної із сторін. Тому
оцінку взаємодії даних структур при реалізації соціально-економічних
проектів і програм у формі ПДП необхідно здійснювати окремо, без
використання узагальнюючих показників.

У зв’язку з обмеженістю фінансових ресурсів, що мобілізуються для 
регіонального розвитку, постає задача визначення найбільш ефективної
форми їх реалізації. Задача відбору найбільш пріоритетних варіантів
реалізації проектів чи програм розвитку промисловості регіону є задачею
визначення  найкращої форми організації приватно-державного партнерства.

Задача вибору форми ПДП має многокритеріальний характер. Визначення
пріоритетності форм здійснюється на базі багатобічної експертизи. У
відповідності з вимогами сучасних методик їх якість оцінюється за
допомогою набору кількісних показників ефективності – комерційної,
бюджетної, соціальної.

Таким чином, задача відбору пріоритетних форм ПДП може бути
сформульована як задача многокритеріальної дискретної оптимізації.

`„?gdc 8

 (f1 (j), (f2 (j),…., (fn (j)) ?max
jX                                                (3)

 

у якій безліччю допустимих альтернатив: Х= {1,2,……j,………т} є множина 
порядкових номерів, представлених до розгляду форм ПДП, а критеріями
якості f1, f2,….,fn  є  показники ефективності, що сформульовані таким
чином, щоб найбільш прийнятна форма ПДП має найбільше значення. В
результаті кожна j-ая форма реалізації проекту або програми
характеризується власною векторною оцінкою. При організації
приватно-державного партнерства виникає проблема специфікації прав
власності, а також розмежування прав. Зокрема визначення сфери
компетенції сторін щодо  визначення суб’єкта права власності, переліку
дій, які можуть бути здійснені відносно даного об’єкту, а також умов
делегування даного права.

При реалізації приватно-державного партнерства реалізуються наступні
права власності:

— права, щодо форми використання  майна;

— права на прибуток;

— права щодо зміни  формальних  і матеріальних якостей майна;

— права на відчуження майна третій особі.

Зацікавленість у співпраці приватного капіталу у формі ПДП формується
стимулами ефективності, на відміну від них громадські (державні)
установи обходяться без нього. Приватно-державне партнерство можна
використовувати як проміжну форму доступу до комерційних стимулів
ефективності і залучати виробничо-економічні структури для оптимального
розв’язання суспільних проблем.

При приватно-державному партнерстві інвестору надається право не тільки
на використання  об’єктів державної власності, але і на будівництво
та/або експлуатацію нових об’єктів, які згодом передаються у власність
держави. Порядок такої передачі може варіюватися у різних категорій
об’єктів по схемах: будівництво — управління (тобто експлуатація
інвестором побудованого їм об’єкту) — передача; будівництво — передача —
управління; будівництво — передача. Подібні схеми з відшкодуванням
витрат інвесторів на компенсаційній основі (у тому числі і з розподілом
продукції між державою і інвестором) достатньо широко практикуються в
міжнародних економічних відносинах.

Роль держави обмежується задачею встановлення певного політико-правового
порядку (форми приватно-державного партнерства). Шляхом встановлення
майнових прав і надання їх ринковим суб’єктам держава задає вихідні
позиції партнерства, а також визначає правила їх поведінки на ринку.

Для вибору найефективнішої форми взаємодії держави і підприємницьких
структур нами запропонована наступна технологія. Її застосування
дозволяє вибрати форму ПДП, яка в змозі забезпечити максимальний ефект,
що одержують державні структури від реалізації проектів і програм
розвитку промисловості регіону:

 

                                           (4)

Забезпечення реалізованості принципів взаїмозацікавленості і паритету
інтересів при організації взаємодії державних структур і промислового
бізнесу досягається введенням обмежень:

 

                                                                        
                           (5)

 

де:  — середньоринковий рівень прибутковості підприємницького капіталу в
галузі, в якій реалізується програма;

 — рівень підприємницької ефективності при реалізації відповідних
проектів (програм) без взаємодії (б/в) і при взаємодії (в) з державою;

Технологія є комплексом послідовних етапів (рис. 2):

1. Визначення ефекту, що одержує держава, у формі економії бюджетного
фінансування в результаті використовування механізмів ПДП, і соціального
ефекту, характеристикою якого виступає масштабність реалізації програми.
Розрахунок ефекту здійснюється по кожній з можливих форм взаємодії.

Механізм ПДП припускає розвиток будь-яких договірних відносин, що
регулюють співпрацю державного сектору і промислового бізнесу. В рамках
концепції ПДП  виділено п’ять базових форм співпраці державних структур
і промислового бізнесу, які характеризуються наявністю особливих форм
власності, інвестування і управління.

форма кооперації — приватно-державне фінансування і управління за
наявності приватно-державної власності;

форма концесії — приватне фінансування і управління за наявності
приватно-державної власності;

форма оператора — приватно-державне фінансування і управлення за
наявності державної власності;

форма договору — приватне фінансування і управління за наявності
приватної власності;

форма лізингу — приватно-державне фінансування і управління за наявності
приватної власності.

 

Рис. 2. Схема алгоритму вибору форми ПДП при реалізації проектів і
програм розвитку промисловості регіону

 

2. Визначення підприємницької ефективності держави для обраної форми
ПДП, що має максимальний рівень ефекту. У разі виявлення зацікавленості
підприємницьких структур у взаємодії на основі запропонованої форми,
вона вважається ефективною (відбувається перехід до третього етапу
технології), в іншому випадку дане дослідження проводиться для форми
ПДП, де менший рівень ефекту.

3. Формулювання висновку про доцільність і ефективність партнерських
відносин, відповідно до обраної форми ПДП.

На відміну від існуючих, запропонована методика орієнтовна на
максимізацію соціального ефекту від реалізації проекту або програми,
вводячи обмеження, які припускають дотримання принципів організації
взаємодії, визначаючи ступінь зацікавленості в ньому сфери
підприємництва.

Висновки

Таким чином, чинник багатоваріантності ПДП пропонує вибір
найефективнішої форми. Це визначає доцільність застосування
запропонованої технології, яка дозволяє зробити економічно обґрунтований
вибір форми ПДП при реалізації проектів і програм розвитку промисловості
регіону. У основу методики покладена модель, цільова функція якої
визначена як максимізація ефекту, що отримує держава, а величина
підприємницької ефективності використовується як обмеження.
Запропонована технологія вибору форми ПДП дозволяє віддати перевагу тій
формі взаємодії, яка забезпечує максимальний рівень ефекту від
реалізації проектів або програм за рахунок забезпечення  масштабності їх
реалізації.

 

Література.

1. Малярчук І. А. Проблеми формування та реалізації державних цільових
програм // [Електронний ресурс]. — Режим доступу:
http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama.

2. Щетилова Т.В. Оцінка ефективності як необхідний етап здійснення
результативних бюджетних програм / Т.В. Щетилова //Научные труды ДонНТУ.
— Серия зкономическая. — Вып. 75. — С. 149-153.

3. Шкуратов О. Ш. Система управління інвестиційними процесами на
місцевому рівні / О.І.Шкуратов // Продлуктивні сили і регіональна
економіка: Зб.наук.пр.: [У 2 ч.]. – К.: РВПС України НАН України,  2009.
– Ч. 2. – С. 86 – 94.

Похожие записи