Особливості й причини формування енергетичних систем: обґрунтування
державного регулювання в сфері електроенергетики

Електроенергетична галузь була об’єднана в результаті бурхливого
зростання споживання електроенергії, пов’язаного із створенням та
удосконаленням електроприводу і відкриттям технічних можливостей
передачі електроенергії на значні відстані. В цьому відношенні
вирішальне значення мало впровадження трифазного змінного струму і
трифазних асинхронних двигунів. В результаті, крім розподільчих мереж
(Електричних мереж), з’явилися лінії електропередач високої напруги
(Високовольтні мережі), які об’єднували центри споживання електроенергії
з могутніми виробниками електроенергії: тепловими електростанціями
(ТЕС), теплоелектроцентралі (ТЕЦ), гідроелектричними станціями (ГЕС,
ГАЕС), атомних електростанціях (АЕС). До альтернативних виробників
електроенергії можна віднести: вітрову електроенергетику, сонячні
батареї, припливну (енергія морів та океанів), тощо, але ці станції
тільки починають активно застосовуватись в повсякденні і ще не
відіграють вирішальної ролі в забезпеченні споживачів електроенергією
через свою малу ефективність, великі затрати на будівництво. Всі
електричні станції, за умови їх роботи в єдину мережу, об’єднані
спільністю режиму роботи, безперервністю процесу виробництва, розподілу
та споживання електроенергії.

Головна особливість електроенергетики полягає в тому, що її основу
складають електроенергетичні системи (ЕЕС). На сьогодні в літературі, що
пов’язана з електроенергетикою поняття Електроенергетична система
розглядається, як сукупність електричних станцій та споживачів
електроенергії, об’єднаних процесом виробництва, передачі, розподілення
та споживання електроенергії, які з’єднані між собою електричними
мережами [1; с. 5].

Але, на погляд автора, поняття електроенергетичної системи більш широке
і вимагає об’єднання чималого спектру понять. А тому, електроенергетична
система повинна розглядатись, як складна сукупність
високоавтоматизованого технологічного комплексу виробників (генеруючих
станцій) та споживачів електричної енергії, які з’єднані між собою за
допомогою електричних мереж (високовольтних та розподільчих) і
пов’язаних режимом спільного, безперервного процесу виробництва,
перетворення, розподілення й споживання електроенергії, являючи собою
єдине ціле, система, яка здійснює централізоване енергопостачання
власних споживачів і взаємодіє з енергосистемами сусідніх країн (за
умови їх об’єднання), забезпечуючи імпорт, експорт, транзит
електроенергії відповідно до угод, домовленостей, заключних контрактів
за умови єдиного, централізованого оперативно-диспетчерського управління
[2; с. 17].

Сучасні електроенергетичні системи, включаючи Об’єднану енергетичну
систему України (ОЕС), є складними утвореннями, що вимагають від держави
спеціальних підходів до управління функціонуванням, проектування,
планування розвитку тощо. ЕЕС повинна забезпечувати стійке (надійне,
бездефіцитне, економічне) постачання електроенергії для всіх споживачів,
розташованих на її території. Ці вимоги посилюються важливістю
електропостачання для економіки держави та її соціальної сфери.

Визначена особливість привела свого часу до формування в країнах з
ринковою економікою природних електроенергетичних монополій, які зараз
створюють труднощі з введення вільного конкурентного ринку. Розглянемо
докладніше електроенергетичні системи з погляду причин їх формування та
специфічних особливостей. Особливостей, які необхідно враховувати при
розробці державних програм реформування електроенергетики. Особливостей,
ігнорування яких може привести до непередбачуваних та катастрофічних
результатів.

1. Паралельна (синхронна) робота всієї електроенергетичної системи. Всі
генератори електростанцій працюють синхронно, тобто виробляють струм
однакової частоти. Тому об’єднання електростанцій має ряд істотних
переваг, як технічних так і економічних, а саме: підвищення надійності
електропостачання споживачів; забезпечення підвищення економічності
виробництва та перерозподілу електроенергії в цілому по енергосистемі за
рахунок раціонального розподілення навантаження між електростанціями;
покращення умов для забезпечення необхідної якості електроенергії;
дозволяє знизити сумарний резерв потужності тощо [3].

При паралельній роботі ЕЕС декількох держав, ці переваги проявляються ще
в більшій мірі: зниження необхідної потужності електростанцій від
поєднання графіків електричного навантаження, за рахунок неспівпадання
за часом максимальних навантажень в об’єднаних енергосистемах країн;
зниження відносної величини обов’язкового розрахункового резерву;
зменшення витрат на утримання власних генеруючих потужностей в кожній
електроенергетичній системі; раціональне використання наявних
енергоресурсів і структури генеруючих потужностей; можливість укладення
угод по аварійній допомозі; забезпечення гарантованого резерву на
узгоджений період часу; наявність електричних зв’язків між державними
енергосистемами значно підвищує надійність електропостачання споживачів;
можливість утворення особливо надійних схем електропостачання важливих
споживачів тощо [3].

2. Спеціалізований транспорт електроенергії (передача електроенергії по
проводах і кабелях). Дана властивість ЕЕС виключно важлива. Але цій
властивості, на нашу думку, чомусь приділяється мало уваги так, як
територіальна обмеженість ЕЕС обумовлює регіональний (зональний,
локальний) характер ринків електроенергії. Міжсистемні електричні
зв’язки (між двома або декількома ЕЕС), як правило, мають обмежені
пропускні спроможності. Посилення ж таких зв’язків, для створення
єдиного ринку, вимагає спеціального економічного обґрунтування та
державної програми по об’єднанню електроенергетичних систем.

3. Енергогенеруючі компанії складаються з окремих електростанцій і не є
єдиною (нерозривною) фірмою, як це прийнято розглядати. Внаслідок цього
розвиток енергогенеруючої компанії може відбуватися тільки шляхом
будівництва нових електростанцій. Тому, в державних регулюючих органах
повинно бути чітке розуміння того, що доцільність і ефективність
будівництва кожної нової електростанції для компанії, в умовах
конкурентного ринку, розглядатиметься і оцінюватиметься індивідуально в
порівнянні з альтернативними можливостями вкладення цього ж капіталу (у
тому числі і в інші галузі економіки).

4. Пооб’єктний розвиток ЕЕС. Розширення ринку в якій-небудь ЕЕС
відбувається шляхом будівництва нових електростанцій і ЛЕП, які
складають зазвичай лише невелику частку від встановлених потужностей
ЕЕС.

Як правило, нові електростанції ефективніші, ніж існуючі, і знижують
загальні експлуатаційні витрати в ЕЕС. Проте для їх будівництва потрібні
капіталовкладення (інвестиції), які збільшують ціни (або тарифи) на
електроенергію. Дана особливість ЕЕС приводить до відмінностей в
механізмах формування витрат в регульованій державою монополії.

5. Висока капіталоємність, тривалі терміни будівництва і служби
електростанції [4, 5]. Від введень електростанцій безпосередньо залежить
баланс потужностей ЕЕС. При переході від державної монополії до
конкурентного ринку принципово змінюються умови і механізми фінансування
будівництва нових електростанцій. Вони будуватимуться приватними
інвесторами, для яких капіталоємність і терміни повернення інвестицій
грають вирішальну роль. При цьому, введення електростанцій повинно бути
оптимальним по їх видах (базисні, пікові, напівпікові), місцях
розташування і термінах.

В умовах державного регулювання, для вирішення цієї проблеми,
створювалися державні центри довгострокового прогнозування, проектування
і планування розвитку ЕЕС (міністерства, відомства, комітети тощо). Де
розробляються прогнози електричного споживання, баланси потужності і
електроенергії на перспективу 10-15 років, оптимізуються структура
генеруючих потужностей необхідні обсяги капіталовкладень тощо. Програми
розвитку ЕЕС фінансуються державними регулюючими органами шляхом
включення необхідних капіталовкладень в тарифи на електроенергію [6, 7].
Для забезпечення нормального функціонування ЕЕС в умовах конкурентного
ринку така централізована система державного довгострокового
прогнозування розвитку ЕЕС так само необхідна, як і централізована
система оперативно-диспетчерського управління.

6. В умовах конкурентного ринку принципово змінюються критерії, стимули
і механізм фінансування будівництва нових електростанцій та інвестицій в
реконструкцію існуючих генеруючих потужностей в порівнянні з
регульованою монополією. Ці зміни створюють проблеми з інвестуванням
розвитку ЕЕС і може, на нашу думку, привести до того, що весь тягар
розвитку, в умовах конкурентного ринку, повністю ляже на плечі держави.
У перші роки введення конкурентного ринку братимуть участь
електростанції, що діють. Це будуть поточні (спотові) і короткострокові
(річні) ринки електроенергії. Довгостроковий ринок сформується пізніше,
коли виникне необхідність в розвитку генеруючих потужностей.

A

ічного устаткування і пристроїв [8, 9]. При цьому порушення
електропостачання, особливо несподівані (незаплановані), приносять
споживачам збиток, що в багато раз (іноді в десятки-сотні раз) перевищує
вартість електроенергії, що недопостачається. В Україні на сьогодні є
надлишок потужностей, і ця особливість, як правило, упускається. Але, з
досвіду роботи на енергетичному обладнанні та і з різних публікацій,
пов’язаних з електроенергетикою, автором пропонується загострити увагу
щодо необхідності більш виваженого ставлення державних органів
управління до даної особливості. Перш за все через застарілість
обладнання та важкого економічного стану особливо в умовах економічної
кризи.

8. Несталість споживання електроенергії в добовому, тижневому і
сезонному періодах. Наслідком цієї властивості є: необхідність (і
економічна доцільність) мати у складі ЕЕС електростанції різних видів
для покриття базисних, пікових і напівпікових графіків навантажень;
доцільність оптимізації структури генеруючих потужностей при
проектуванні і плануванні розвитку ЕЕС; необхідність оптимізації режимів
роботи електростанцій в процесі експлуатації.

9. Участь на ринку різних видів електростанцій, що мають різні
експлуатаційні витрати. При плануванні розвитку галузі держави повинні
враховувати, що експлуатаційні витрати у різних видів електростанцій
істотно різняться. В атомних, і особливо гідроелектростанцій, вони
значно нижчі, ніж в електростанцій на органічному паливі. Відповідно, на
поточному будуть формуватимуться маргінальні ціни, що ціни вище
середніх. Залежно від структури електростанцій, це перевищення може
доходити до 1,5-2 рази. Тому держава, і на цьому необхідно загострити
особливу увагу, повинна враховувати, що з часом ці компанії можуть
зупинити свої неефективні електростанції – це в кращому випадку. В
гіршому, компанії можуть повністю вирізати обладнання для того, щоб
зменшити амортизаційні витрати на зберігання та підтримання в належному
стані устаткування, що на даний час незатребуване. Це надзвичайно
актуально для електроенергетичної галуз України.

При формуванні на ринку маргінальних цін, відповідних витратам
якнайгірших електростанцій, на інших електростанціях утворюватиметься
підвищений прибуток – «надлишок виробника». Цей надприбуток не є
виробничою заслугою виробників і він завдає невиправданих витрат
споживачеві.

10. Нерозривність процесів виробництва і споживання електроенергії В
кожний момент часу повинен забезпечуватися баланс потужності ЕЕС, тобто
повинно вироблятися електроенергії стільки, скільки споживається, та
неможливість складування (акумуляція) електроенергії в достатній
кількості [10, с. 92]..

Аналізуючи специфічні властивості електроенергетичної галузі можна
зробити висновок, що ці особливості вносять певні труднощі з торгівлі
електроенергією в порівнянні з торгівлею іншими товарами і мають велике
значення для формування державних програм реформування з введенням того
чи іншого ринку електричної енергії, форм та методів державного
регулювання.

Надзвичайно важливим для визначення напрямів реформування, стратегії
державного регулювання в електроенергетиці представляється вивчення
галузі через призму її монополізації і відмінності ринків енергетики від
інших монополій. Перш ніж дослідити питання необхідності державного
регулювання електроенергетики, виникає потреба дати поняття природної
монополії та визначити відмінності ринку електроенергії від ринків інших
галузей.

В залежності від параметрів та особливостей ринків вони можуть бути
найрізноманітнішими: локальними або регіональними, національними або
міждержавними, організованими або неорганізованими, монопольними або
конкурентними тощо. На практиці поняттю «ринок» надають різне
визначення. Так, американські професори К.Макконнелл та С.Брю визначили,
що ринок – це інститут, або механізм, об’єднуючий разом покупців
(представників попиту) та продавців (поставщиків) окремих товарів та
послуг [11, с. 33]. В межах даної роботи нас буде цікавити ринок
природної монополії.

У багатьох видах народного господарства домінуюче становище посідає
невелика кількість підприємств. У деяких випадках, перш за все в таких
галузях, як: електроенергетика, комунальне господарство, газова
промисловість, залізничний транспорт тощо це можуть бути природні
монополії. В.Кіп Віскузі визначив, що галузь є природною монополією,
якщо мінімальні витрати досягаються при виробництві певного товару або
наданні певних послуг лише однією фірмою [12, с. 421]. А.А.Тукенов дав
визначення природної монополії – як ринок, на якому економія від
позитивного ефекту масштабу виробництва особливо виражена і в цей же час
конкуренція нездійсненна, утруднена або неприйнятна [1, с. 397]. За
К.Макконнелла та С.Брю природна монополія (natural monopoly) – галузь, в
якій ефект масштабу настільки великий, що продукт може бути вироблено
однією фірмою при більш низьких середніх сукупних витратах, ніж якщо б
його виробництвом займались не одна, а декілька фірм [14, с. 8].

Але, на нашу думку, найбільш повне визначення природної монополії
наведено в Законі України «Про природні монополії» від 1 грудня 2006
року № 424-V. За законом природна монополія – стан товарного ринку, при
якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови
відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва
(у зв’язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в
міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що
виробляються суб’єктами природних монополій, не можуть бути замінені у
споживанні іншими товарами (послугами), у зв’язку з чим попит на цьому
товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж
попит на інші товари (послуги) [28]. До таких галузей належить
електроенергетика.

Природні монополії в таких галузях економічно ефективніші в порівнянні з
конкурентним ринком і їх існування виправдано з погляду суспільства.
Проте потенційно вони можуть піднімати ціни для отримання підвищеного
монопольного прибутку. Підвищений прибуток приносить збиток покупцям і
знижує ефективність ринку, а це в свою чергу і визначає необхідність
втручання держави, тобто введення державного регулювання.

Під час реформування та створення конкуренції на оптовому і роздрібних
ринках електроенергії, що передбачає розділення сфер – генерації і
постачання (розподілу) виробники будуть мати можливість домінувати над
споживачами. Зокрема, незалежні генеруючі компанії можуть утворити
олігополію з цілком очевидними інтересами і діями олігополістів. Для
недопущення цього повинно впроваджуватись зважене державне регулювання.

Таким чином, ринок в електроенергетиці значно відрізняється від ринків в
інших галузях економіки. Він, поза сумнівом, відноситься до ринків з
недосконалою конкуренцією (imperfect competition) – типу конкуренції,
при якій окремі фірми володіють в тій чи іншій мірі ринковою владою, яка
дозволяє їм впливати на ринкову ціну [6, с. 398].

Висновки (наукова новизна, теоретична і практична значущість результатів
дослідження, перспективи подальших розробок з цієї теми). Перехід до
конкурентного ринку пов’язаний із зміною структурної організації
(реструктуризацією) електроенергетики, що передбачає виділення сфер де
конкуренція можлива, і сфер електроенергетики де зберігається монополія.
Конкуренція може бути створена між виробниками та споживачами на
оптовому і роздрібних ринках електроенергії, а монопольними
(регульованими) залишаться сфери транспорту електроенергії (мережі
високої напруги). З урахуванням розглянутих особливостей
електроенергетичних систем, причин, що сприяли їх формуванню, можна
зробити висновок щодо необхідності і обов’язковості державного
регулювання. Але діяльність держави по регулюванню енергетики повинна
бути направлена не на боротьбу з природною монополією, а на усунення
неефективної конкуренції на ринках певного типу, оскільки
транспортування енергії є сфера виняткова, і з економічної точки зору
винятковість означає виведення окремих сфер господарювання з-під впливу
суто ринкових, конкурентних, механізмів саморегулювання.

Після розгляду особливостей галузі, причин формування
електроенергетичних систем нами було зроблено висновок стосовно
необхідності подальшого більш глибокого дослідження та аналізу різних
моделей ринків електричної енергії, їх економічної природи, мотивацій і
поведінки учасників ринку, механізмів формування цін і можливих
наслідків його введення, механізмів та методів державного регулювання.

Список використаних джерел

1. Тукенов А. А. Рынок электроэнергии: от монополии к конкуренции. / А.
А. Тукенов. – М. : Энергоатомиздат, 2007. – 416 с.

2. Слупський Б. В. Оптимізація державного управління розвитком
електроенергетичної галузі по Вінницькій області в контексті
євроінтеграційних прагнень України / Б. В. Слупський – Ладижин:
«Ладижинська друкарня», 2009. – 250 с.

3. Слупський Б. В. Передумови європейської інтеграції України в
електроенергетичній сфері / Б. В. Слупський // Електронний науковий
фаховий журнал «Державне управління: теорія і практика». – 2008. – №1
(7).: [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.academy.gov.ua/ej7/doc_pdf/slupsky.pdf

4. Воропай Н. И. Управление мощными энергообъединениями / Н. И.
Воропай, В. В. Ершевич, Я. Н. Лугинский и др. Под ред. С.А. Совалова. —
М. : Энергоатомиздат, 1984. — 256 с.

5. Волков Э. П. Проблемы и перспективы развития электроэнергетики
России. / Э. П.Волков, В. А. Баринов, А. С. Маневич. — М. :
Энергоатомиздат, 2001. — 432 с.

Похожие записи