РЕФЕРАТ
На тему:
Міжнародний інвестиційний кредит, порядок залучення та його роль у
розвитку економіки України
Міжнародний інвестиційний кредит його роль у розвитку економіки
України.
Іноземний кредит являє собою рух позичкового капіталу у сфері
міжнародних економічних відносин, пов’язаний з наданням валютних і
товарних ресурсів на засадах повернення у певні строки та, як правило, з
виплатою відсотка.
З позицій цільових функцій сьогодні іноземні кредити залучаються,
по-перше, для утримання України як держави “на плаву з метою входження у
світовий ринок, де вона має стати частиною світової економіки. По-друге,
для отримання кредитів для трансформації структури економіки України,
зміни в ній народносподарських пропорцій, створення умов повної
економічної рівноваги. По-третє, отримання кредитів під залучення
критичного імпорту, передусім енергоносіїв, яких в Україні обмаль, для
розвитку національного виробництва та особистого споживання. Нарешті,
по-четверте, під виглядом першої із зазначених цільових функцій
іноземних кредитів в Україні отримуються кредити для виживання
конкретних урядів.
До основних реальних джерел залучення Україною іноземних коштів
належать:
* позички таких міжнародних фінансових організацій, як Міжнародний
валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції
та розвитку (ЄБРР);
* кредити іноземних держав та їх угруповань типу Європейської Спільноти
(ЄС);
* кредити держав – постачальниць енергоносіїв (Росія і Туркменістан);
* розміщення цінних паперів у вигляді облігацій державних позик на
зовнішніх ринках, а також на внутрішньому ринку при купівлі їх
нерезидентами;
* гранти, субсидії, стипендії тощо як науково-технічну допомогу від
міжнародних фінансових організацій та з країн розвинутої економіки.
Із наведених джерел можливого отримання Україною іноземних коштів три
перші належать до безпосередньої форми іноземного позичкового капіталу і
є прямим кредитуванням. Четверте джерело є опосередкованим кредитуванням
України, а щодо п’ятого, то це специфічна функціональна форма вивезення
капіталу, її специфічність полягає в тому, що вона не має на меті
отримання конкретного доходу від укладення капіталу в іноземну країну у
вигляді науково-технічної допомоги, її функцією є створення умов для
формування в Україні ринкового середовища, що відкриває й розширює для
позикодавців можливості успішного застосування всіх зазначених
попередніх джерел.
Щодо кредитів міжнародних фінансових організацій, то для них характерні
такі функціональні спрямування. МВФ надає позички переважно на покриття
дефіциту платіжного балансу, бюджету, на закупівлю критичного імпорту
тощо при загальному векторі всіх цих напрямів на підтримку національної
валюти за умов ринкових відносин. У позичках Світового банку, поряд з
подібними напрямами кредитування, чільне місце посідають кредити,
спрямовані на розвиток конкретних галузей економіки. Кредити ЄБРР
підтримують розвиток малого та середнього бізнесу.
Таким чином, залучення іноземних кредитів може мати різні функціональні
цілі та джерела їх отримання.
У цьому контексті варто зазначити, що не всі іноземні кредити йдуть на
фінансування інвестиційних проектів. Усі кошти МВФ та значна частина
грошей Світового банку йдуть на фінансування системних проектів, які
спрямовані на реформування цілих секторів економіки. Гроші траншами
направляються безпосередньо в Держбюджет України, а згодом Міністерство
фінансів України визначає, як вони будуть використані. Оскільки кошти
системних проектів можуть бути використані на погашення дефіциту
українського бюджету або на “підтримку платіжного балансу”, то,
звичайно, вони не можуть бути інвестиційними.
Іноземний інвестиційний кредит – це економічні відносини між державами,
іноземними банками і фірмами з приводу фінансування інвестиційної
діяльності на засадах повернення у певні строки та, як правило, з
виплатою відсотка. Специфікою іноземного інвестиційного кредиту є те, що
він бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при
перетворенні грошового капіталу у виробничий – унаслідок експорту
обладнання, сировини, палива; в процесі виробництва – у формі
кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на
світових ринках. Він у тісному зв’язку з внутрішнім кредитом бере участь
у зміні форм вартості, забезпечує безперервність відтворення,
обслуговуючи всі його фази. Різночасність окремих фаз відтворення,
розбіжність часу та місця входження в міжнародний оборот реалізованої
вартості та необхідних для цієї реалізації платіжних коштів, розбіжність
валютного обороту з рухом позичкового капіталу визначають взаємозв’язок
іноземного інвестиційного кредиту з виробництвом.
Суб’єктами іноземного інвестиційного кредиту є державні структури,
банки, міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації,
підприємства (фірми) та інші юридичні особи, окремі громадяни –
представники різних країн. Таким чином, можна зробити висновок, що
існують три основні види іноземного інвестиційного кредиту:
1) державний кредит, що надається на двосторонній і багатосторонній
основі, включаючи позички міжнародних організацій;
2) банківський кредит, пов’язаний з кредитними відносинами між банками
різних країн;
3) комерційний кредит, що безпосередньо обслуговує інвестиційний процес
підприємств (фірм).
На міжнародному позичковому ринку іноземний інвестицій-кредит відіграє
подвійну роль: позитивну та негативну.
Позитивна роль полягає у прискоренні розвитку продуктивних сил шляхом
забезпечення безперервності процесу відтворення та його розширення. Він
сприяє Інтернаціоналізації виробництва та обміну, утворенню та розвитку
світового ринку, поглиблює міжнародний розподіл праці. Крім того, він
забезпечує сприятливі умови для іноземних приватних інвестицій, оскільки
пов’язується з умовами про надання пільг інвесторам країни-кредитора;
застосовується для утворення інфраструктури, необхідної для
функціонування підприємств, у тому числі іноземних та спільних; сприяє
зміцненню позицій національних підприємств, банків, які мають відношення
до міжнародного капіталу.
Негативна роль іноземного інвестиційного кредиту в розвитку ринкової
економіки полягає в загостренні її суперечності. іноземний інвестиційний
кредит – це також знаряддя конкурентної боротьби країн за ринки збуту,
сфери застосування капіталу, джерела сировини, за переваги в основних
сферах науково-технічного прогресу.
Таким чином, роль іноземного інвестиційного кредиту в умовах ринкової
економіки має подвійну роль: з одного боку – розвиток взаємовигідного
співробітництва країн; а з іншого – засіб конкурентної боротьби.
Незважаючи на це, залучення іноземних інвестиційних кредитів в
українську економіку має сьогодні стратегічний та тактичний інтерес з
боку як України, так і іноземних кредиторів.
Стратегічний довгостроковий інтерес України та інтерес іноземних
кредиторів у цілому збігаються, бо полягають у якнайшвидшому входженні
нашої країни у світове товариство без значних соціальних потрясінь.
Щодо тактичних, короткострокових інтересів України та іноземних
кредиторів, то вони можуть як збігатися, так і бути протилежними.
Останні виявляються передусім у розбіжності інтересів сторін як
товаровиробників, що конкурують за збут продукції і одержання прибутку.
У цілому пріоритетними в цих відносинах є: вирівнювання дефіциту
державного бюджету, торговельного та платіжного балансів; розвиток
малого та середнього бізнесу; трансформація економіки на основі ринкової
рівноваги в новому державному утворенні; розвиток ринкових інституцій.
2. ядок залучення іноземних інвестиційних кредитів під гарантії уряду
України
Залучення іноземних інвестиційних кредитів на фінансування пріоритетних
напрямів розвитку економіки здійснюється під гарантії уряду України.
Нинішній порядок отримання таких кредитів закріплено Постановою Кабінету
Міністрів України “Положення про порядок залучення іноземних кредитів та
надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов’язань
юридичних осіб – резидентів щодо їх погашення” від 5 травня 1997р. №
414.
Гарантії Кабінету Міністрів України надаються для забезпечення
зобов’язань юридичних осіб – резидентів по погашенню іноземних кредитів,
що залучаються у формі:
* кредитів (кредитних ліній), наданих Україні іноземними державами,
міжнародними фінансовими організаціями та іноземними банками відповідно
до міжнародних договорів України, укладених згідно із законодавством;
* міжбанківських кредитних ліній, оформлених за рішенням Кабінету
Міністрів України Державним експортно-імпортним банком чи іншими банками
– агентами Кабінету Міністрів України з іноземними банками та
міжнародними фінансовими організаціями згідно із законодавством;
* кредитів в іноземній валюті, що надаються юридичним особам –
резидентам міжнародними фінансовими організаціями, іноземними банками,
фінансово-кредитними та іншими установами, фірмами та організаціями
відповідно до міжнародних договорів України, укладених згідно із
законодавством, за умови обслуговування зазначених кредитів
банками-агентами.
Наданню гарантій Кабінету Міністрів України передує державна експертиза
проектів, для реалізації яких залучаються іноземні кредити. Державна
експертиза здійснюється Національним агентством з реконструкції та
розвитку (НАРР), Мінекономіки, Мінфіном, Міністерством зовнішніх
економічних зв’язків і торгівлі, іншими державними органами,
банками-агентами.
Порядок розгляду пропозицій щодо надання Україні іноземних кредитів у
межах міжнародних договорів.
Пропозиції щодо надання Україні кредитів, які офіційно надійшли до
іноземних представництв України, міністерств, інших центральних органів
виконавчої влади безпосередньо від офіційних іноземних установ та
іноземних банків, а також попередні домовленості, досягнуті внаслідок
проведення переговорів про виділення кредитів, обов’язково надсилаються
до Кабінету Міністрів України.
З метою визначення напрямів використання кредиту, попередньої оцінки
його валютно-фінансових умов і можливості прийняття Кабінетом Міністрів
України зобов’язання щодо погашення кредиту з урахуванням затвердженого
ліміту державного зовнішнього боргу на поточний рік за дорученням
Прем’єр-міністра України або віце-прем’єр-міністрів України зазначені
пропозиції опрацьовуються Національним агентством з реконструкції та
розвитку, Мінекономіки, Мінфіном за участю банку-агента. а у разі
потреби із залученням СБУ та інших державних органів.
Після опрацювання пропозицій щодо надання іноземного кредиту Україні
Національне агентство з реконструкції та розвитку подає погоджені з
Мінекономіки, Мінфіном, банком-агентом, а у разі потреби з іншими
органами виконавчої влади висновки про доцільність подальшого
опрацювання зазначених пропозицій на розгляд Валютно-кредитної ради
Кабінету Міністрів України (ВКР). Валютно-кредитна рада Кабінету
Міністрів України розглядає подані висновки та в разі прийняття
позитивного рішення доручає: Національному агентству з реконструкції та
розвитку за участю МЗС, Мінекономіки, Мінфіну, МЗЕЗторгу та банк-агенту
– підготовку проектів заяв Кабінету Міністрів України, міжнародних
договорів, протоколів, обмінних листів або інших документів щодо надання
іноземного кредиту Україні; Мінюсту – здійснення правової експертизи
проектів міжнародних договорів.
Національне агентство з реконструкції та розвитку разом з іншими
державними органами, які здійснюють підготовку проектів міжнародних
договорів та інших документів для залучення іноземного кредиту,
інформують Валютно-кредитну раду Кабінету Міністрів України про
підготовку документів (див. додаток 10). Остаточно погоджені проекти
міжнародних договорів, протоколів, заяв та інших документів про надання
іноземного кредиту Україні Національне агентство з реконструкції та
розвитку подає на схвалення Валютно-кредитній раді Кабінету Міністрів
України. Після остаточного схвалення поданих документів про надання
іноземного кредиту Україні Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів
України: розглядає питання про надання посадовим особам повноважень на
підписання зазначених документів, про що вноситься відповідний запис до
протоколу засідання Ради; подає Кабінетові Міністрів України проекти
рішень про укладання міжнародних договорів та надання повноважень
посадовим особам на підписання від імені Кабінету Міністрів України або
України міжнародних договорів га інших документів про надання іноземного
кредиту.
Підписані уповноваженими особами міжнародні договори та інші документи
про надання іноземного кредиту надсилаються до МЗС і в триденний термін
їх копії подаються Кабінетові Міністрів України, Національному агентству
з реконструкції та розвитку, Мінекономіки, Мінфіну, Національному банку,
банку-агенту.
Порядок розгляду пропозицій про залучення юридичними особами
–резидентами іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом
Міністрів України.
Іноземні представництва України, інші державні органи, юридичні особи –
резиденти, які отримали пропозицію про надання іноземного кредиту, що
передбачає отримання іноземним кредитором гарантій Кабінету Міністрів
України, надсилають зазначені пропозиції до Кабінету Міністрів України.
Якщо зазначена пропозиція надходить від іноземних банків,
фінансово-кредитних установ та фірм, які раніше не надавали кредити
Україні або її юридичним особам – резидентам, разом із пропозицією про
надання кредиту додатково подаються легалізовані в установленому порядку
документи та відомості за переліком згідно з додатком 10. Документи та
відомості, що не відповідають вимогам, викладеним у додатку 10, до
розгляду не приймаються.
Механізм експертизи проектів, під які виділяються гарантовані урядом
кредитні ресурси, досить громіздкий і передбачає участь чотирьох
міністерств, двох агентств, кількох зовнішніх експертів та Кабінету
Міністрів України. Кожен проект, який претендує на державну гарантію,
має пройти кілька етапів експертиз.
Попередній розгляд питання про надання державних гарантій відбувається
за такою схемою:
* пропозиції щодо надання іноземних кредитів надсилаються до Кабінету
Міністрів України (разом з ними подаються легалізовані документи та
відомості про кредитора);
* одержувач кредиту подає до Національного агентства реконструкції та
розвитку (НАРР) лист-заявку на отримання гарантій та інші документи
згідно з переліком (див. додаток 10);
* документи, подані до НАРР, у десятиденний термін аналізуються з огляду
на окупність проекту та можливості щодо укладення договору застави та
виносяться на попередній розгляд Валютно-кредитної ради (ВКР);
* ВКР ухвалює попереднє рішення про доцільність остаточного опрацювання
поданих документів та можливість надання гарантій.
Остаточний розгляд заявок щодо отримання гарантій відбувається у такому
порядку:
* ВКР доручає відповідним міністерствам та відомствам провести
експертизу поданої заявки;
* Мінекономіки визначає відповідність проекту пріоритетним напрямам
використання іноземних кредитів і розвитку економіки, а також здійснює
загальну техніко-економічну експертизу проекту;
* Фонд державного майна розглядає відповідність проекту державній
політиці в галузі державного майна (у разі його застави);
* Мінфін аналізує фінансовий стан позичальника, наявність заборгованості
перед бюджетом і ліквідних активів;
* організації, визначені ВКР, проводять цінову експертизу імпортних та
експортних контрактів, а також експертизу економічної ефективності
проектів;
* МЗЕЗторг проводить юридичну експертизу експортних та імпортних
контрактів;
* банк-агент аналізує платоспроможність позичальника, валютну
самоокупність проекту та його відповідність загальним умовам кредитів,
здійснює підготовку проектів договорів застави та/або поруки;
* НАРР узагальнює пропозиції, висновки міністерств та інших державних
органів і готує висновок про доцільність надання гарантій.
Прийняття попереднього рішення про надання державних гарантій
відбувається таким чином:
* НАРР подає Кабінету Міністрів України результати експертизи проекту
разом із документами та висновками про доцільність надання гарантій;
* подані документи галузеві управління апарату Кабміну опрацьовують
протягом 10 днів, після чого подають на розгляд віце-прем’єр-міністру, а
потім з його висновком щодо необхідності реалізації зазначеного проекту
надсилають до Валютно-кредитної ради;
* робочий апарат ВКР розглядає документи, готує пропозиції щодо розгляду
питання на своєму засіданні, надсилає членам Ради порядок денний
засідання та матеріали, а також повідомляє позичальника про дату
розгляду питання щодо надання гарантії;
* ВКР розглядає подані документи та приймає рішення про доцільність
надання гарантії (оформляється відповідний протокол).
Остаточне рішення про надання державних гарантій оформляється так:
? приймається постанова Кабміну про надання державних гарантій;
? укладається угода між Мінфіном і позичальником;
? гарантії реєструються Кабінетом Міністрів України та підлягають
обов’язковому внесенню Мінфіном до реєстру державних гарантій;
? банк-агент укладає з іноземним кредитором індивідуальну кредитну угоду
і в разі потреби надсилає йому інші документи;
? банк-агент інформує Кабмін, Мінфін, НАРР, Мінекономіки та позичальника
про остаточне рішення іноземного кредитора щодо відкриття фінансування
за кожним проектом.
Для остаточної експертизи проекту юридична особа – резидент подає до
Національного агентства з реконструкції та розвитку, Мінекономіки,
Мінфіну, банку-агента, Фонду страхових гарантій у разі укладення
договору страхування, а у разі потреби й іншим державним органам,
визначеним Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України, повний
пакет документів за переліком згідно з додатком 12. Документи, що не
відповідають вимогам, до розгляду не приймаються.
Розгляд підготовлених відповідно до вимог цього Положення та поданих
юридичними особами – резидентами документів здійснюється зазначеними
органами і організаціями в термін, що не перевищує 20 днів.
У разі прийняття Валютно-кредитною радою Кабінету Міністрів України
позитивного рішення про доцільність надання гарантій Кабінету Міністрів
України юридичні особи – резиденти укладають: внутрішні кредитні угоди,
договори застави з банком-агентом (у визначених законодавством випадках
банком-агентом укладаються договори застави та/або поруки з третьою
особою – майновим поручителем), ураховуючи, що частка власного майна в
договорі застави для юридичних осіб недержавної форми власності має бути
не нижчою ніж 20 % загальної суми цього договору, а предметом застави не
можуть бути права вимоги майбутнього врожаю.
Внутрішні кредитні угоди повинні передбачати, що питання реорганізації
суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали іноземні кредити під
гарантійні зобов’язання Кабінету Міністрів України, в обов’язковому
порядку погоджуються з Кабінетом Міністрів України; угоди-зобов’язання з
центральними органами виконавчої влади відповідно до галузі,
Національним агентством з реконструкції та розвитку, Мінекономіки і
Мінфіном про надання необхідної інформації щодо ефективності
використання кредитних коштів. Форма надання інформації передбачається
угодою.
Оцінка вартості майна, що є предметом застави, проводиться фондом
державного майна. Вартість майнових прав чи цінних паперів, фінансова
спроможність поручителя оцінюється Мінфіном. Така оцінка здійснюється у
валюті України з перерахуванням в іноземну валюту за курсом
Національного банку України на день перерахування. У разі неспроможності
юридичної особи– резидента виконати свої зобов’язання за іноземним
кредитом і набрання чинності гарантіями Кабінету Міністрів України
банк-агент або Фонд страхових гарантій у разі наявності договору
страхування за погодженням з Кабінетом Міністрів України згідно із
законодавством звертається за стягненням заставленого майна або за
виплатою страхового відшкодування для сплати вартості гарантії та
покриття інших витрат, пов’язаних з погашенням кредиту.
Банк-агент укладає внутрішні кредитні угоди з позичальниками за умови
прийняття ними зобов’язання про відкриття лише в цьому банку одного
валютного рахунку за кожним кодом валют, на який до повного погашення
іноземного кредиту, повернення якого гарантується Кабінетом Міністрів
України, сплати відсотків та комісійних зараховуються всі надходження у
вільно конвертованій валюті.
Порядок надання гарантій або інших зобов’язань Кабінету Міністрів
України для забезпечення виконання юридичною особою –резидентом
зобов’язань щодо повернення іноземних кредитів, погашення яких
передбачається здійснювати із залученням коштів державного бюджету.
Розгляд заявок юридичних осіб – резидентів щодо залучення іноземних
кредитів з використанням для їх погашення бюджетних коштів здійснюється
тільки у разі, коли кошти на ці цілі передбачені в державному бюджеті.
Юридичні особи – резиденти, що мають намір одержати іноземні кредити,
повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України та
передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, подають
до Мінфіну лист-заявку з експертним висновком центрального органу
виконавчої влади відповідно до галузі та документи за переліком згідно з
додатком 12. У разі позитивного висновку Мінфіну щодо наявності у
державному бюджеті або можливостей передбачення в ньому необхідних
коштів пакет документів подається Кабінету Міністрів України.
Документи, подані Кабінетові Міністрів України для одержання гарантій
Кабінету Міністрів України за іноземними кредитами, погашення яких
передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету,
розглядаються галузевими управліннями або відділами Кабінету Міністрів
України і з їх висновками подаються на розгляд віце-прем’єр-міністрам
України згідно із розподілом функціональних повноважень.
Уразі прийняття відповідним віце-прем’єр-міністром України рішення про
підтримку реалізації юридичною особою – резидентом поданого проекту з
використанням іноземного кредиту, погашення якого передбачається
здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, документи подаються
робочому апарату Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України не
пізніше ніж за 7 днів до її засідання.
Робочий апарат Валютно-кредитної ради розглядає подані документи і готує
пропозиції для розгляду питання на її засіданні, а також повідомляє
юридичну особу – резидента про дату розгляду питання.
Валютно-кредитна рада приймає попереднє рішення про можливість (за умови
позитивних висновків державної експертизи) надання відповідних гарантій
Кабінету Міністрів України щодо іноземного кредиту, який передбачається
залучити.
Оформлення індивідуальних гарантій Кабінету Міністрів України для
забезпечення виконання юридичною особою – резидентом зобов’язань щодо
погашення іноземних кредитів здійснюється відповідними державними
органами та робочим апаратом Валютно-кредитної ради Кабміну за поданням
банку-агента після укладення індивідуальної кредитної угоди між Мінфіном
та юридичною особою – резидентом, в якій визначається механізм
відшкодування бюджетних витрат на обслуговування іноземного кредиту,
інші необхідні умови.
Юридична особа – резидент несе повну відповідальність за достовірність
інформації, яка міститься в документах, що подаються до органів
(організацій), які здійснюють державну експертизу для одержання гарантій
Кабінету Міністрів України.
У разі надання юридичною особою – резидентом недостовірної інформації
стосовно проекту або власної діяльності проект відхиляється на
будь-якому етапі проходження процедури. Кошти, сплачені юридичною особою
– резидентом за проведення експертизи, не повертаються.
Юридична особа – резидент, що одержала для забезпечення виконання
зобов’язань щодо повернення іноземних кредитів гарантії Кабінету
Міністрів України, несе відповідно до законодавства України повну
відповідальність, яка виникає з підписаних нею внутрішніх кредитних та
інших угод і договорів застави з банком-агентом або договорів
страхування з членами Фонду страхових гарантій, а також угод з Мінфіном
про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть
виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних
зобов’язань, а також щодо забезпечення гарантій Кабінету Міністрів
України за виконання інших взятих на себе зобов’язань.
Юридична особа – резидент, яка одержала гарантії Кабінету Міністрів
України для забезпечення зобов’язань щодо повернення іноземних кредитів,
відповідає за повне і своєчасне погашення кредиту, відсотків за нього, а
також сплату комісійних.
У разі невиконання юридичною особою–резидентом чи її поручителем
прийнятих зобов’язань згідно із законодавством накладається стягнення на
майно, передане в заставу, або подається позов до арбітражного суду.
Контроль за цільовим та ефективним використанням і своєчасним погашенням
іноземних кредитів здійснюється центральними органами виконавчої влади
відповідно до галузі, галузевими управліннями або відділами Кабінету
Міністрів України, Мінфіном, Мінекономіки, Національним агентством з
реконструкції та розвитку, банком-агентом та Фондом страхових гарантій у
разі укладення договору страхування. Персональну відповідальність при
цьому несуть керівники відповідних центральних органів виконавчої влади
відповідно до галузі та керівники юридичних осіб – резидентів, для
забезпечення виконання зобов’язань яких надано гарантії Кабінету
Міністрів України.
З метою вдосконалення механізму надання державних гарантій та поліпшення
ситуації з обслуговуванням заборгованості за кредитами, гарантованими
урядом України, визначено, що: всі питання, пов’язані з наданням
державних гарантій, передаватимуться до компетенції Мінфіну;
встановлюється граничний розмір надання гарантій протягом бюджетного
року; граничний розмір надання державних гарантій затверджується разом
із затвердженням граничного рівня державного боргу; експертизу окупності
проектів, під які надаються гарантії та оцінку кредитоспроможності
позичальників проводять незалежні аудиторські та банківські установи.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
