Реферат на тему:

Методологія узагальненої оцінки стану реалізації національних інтересів
країни

У свiтовiй полiтичнiй науці i практиці термін “нацiональнi iнтереси”
(НІ) не має однозначного визначення. Згідно із сучасними демократичними
стандартами при розбудові незалежної країни треба виходити з того
принципового становища, що НІ не обмежуються інтересами людей однієї
певної нацiональностi чи етнiчної групи. Нацiональнi iнтереси — це
цiлiсний комплекс взаємопов’язаних iнтересiв громадянина, суспiльства та
держави. Тобто це загальна система iнтересiв нацiї (народу) як спiльноти
людей, що є громадянами однiєї держави [6; 11]. При цьому державнi
iнтереси, на вiдмiну вiд прiоритетiв часiв Радянського Союзу, є лише
однiєю зі складових системи НІ. Поняття НІ за своїм змiстом значно
ширше. По-перше, тому, що, крiм iнтересiв держави, вони включають
iнтереси громадян цiєї держави та iнтереси суспiльства, в якому вони
живуть i яке складають. По-друге, НІ країни не можна звести до простої
суми iнтересiв держави, суспільства i кожного окремого громадянина. Це —
органічний взаємозв’язок, система життєво важливих iнтересiв людини,
суспiльства i держави, в якому саме інтереси людини мають посідати
пріоритетне місце. Г.П.Ситник визначає національний інтерес як
усвідомлену суспільством, виражену елітою і затверджену законодавством
життєво необхідну/важливу потребу всіх (більшості — В.С.) членів
суспільства. НІ представляють загальні інтереси всіх членів суспільства,
які реалізуються (повинні реалізуватися — В.С.) через систему державного
управління країни [14].

За своєю функцією у державному управлінні НІ розглядаються як цілі
державного розвитку при розробці його сценаріїв і в процесі
стратегічного планування. При оцінці результативності державного
управління стан реалізації НІ виступає у функції оціночних параметрів
так само, як і при визначенні загроз національній безпеці [12]. Останнім
часом термін національні інтереси широко використовується у
внутріполітичному дискурсі України [1; 4; 5].

Отже, поняття нацiональних iнтересiв є багатомiрним і
багатофункціональним. Тому для забезпечення гармонiйного розвитку країни
необхiдно чiтко усвiдомлювати економiчнi, соцiальнi, екологiчнi,
внутрiшньополiтичнi, мiжнароднi та iншi аспекти нацiональних iнтересiв
цiєї країни, їх органiчний взаємозв’язок та узагальнену оцінку у кожнiй
конкретнiй ситуацiї.

Першочерговим завданням сьогодення є дослідження у зв’язку з НІ України
механiзмiв самозбереження країни, людини, суспільства i держави,
комплексний аналiз умов стабiльного i безпечного розвитку економiчних,
полiтичних, соцiальних, екологiчних, демографічних,
iнтелектуально-культурних iнтересiв країни. Вкрай необхiдною є потреба
науково обгрунтованої оцiнки наявних економiчних, полiтичних,
соцiальних, державних можливостей i потреб, визначення прiоритетних
напрямiв реалiзацiї нацiональних iнтересiв України.

Слiд особливо вiдзначити, що поруч із проблемою побудови системи
нацiональних iнтересiв постає не менш складна проблема актуалiзацiї
(пiдтримки) цiєї концептуальної моделi та послідовного вимірювання
(моніторингу) стану реалізації НІ та їх пріоритетів. Наприкінці XX —
початку XXI ст. в Україні спостерігається друга хвиля усвідомлення
завдання визначення і оцінювання НІ, на що вказує їх активне обговорення
у роботах В.Богдановича, О.Власюк, А.Гальчинського, А.Гончаренко,
В.Горбуліна, Г.Пастернак-Таранущенко, І.Романова, В.Саламатова,
Г.Ситника [2; 3; 7; 10; 12; 14]. Група авторів, до якої можливо віднести
роботи В.Горбуліна, А.Гальчинського зі співавторами, Г.Ситника, надають
суто якісну оцінку стану національної безпеки України без обговорення
методики її здійснення, розглядають загальні сценарії розвитку ситуації
і приходять до висновку про нагальну необхідність усвідомлення власних
НІ України у загальносвітовому контексті, визначення стратегічних
пріоритетів та пошук найбільш ефективних шляхів і засобів надійного
захисту НІ [4; 5; 14]. Дослідницька група О.Власюка застосовує аналіз
ієрархій експертних оцінок стратегічних напрямів та заходів щодо
реалізації економічної політики [2; 3]. В роботах
Г.Пастернак-Таранущенко запропоноване визначення критеріальних оцінок за
певними параметрами національної безпеки, які можливо співвіднести з
проблематикою НІ [9]. Дослідження НІ України, які проводяться в
Таврійському університеті під керівництвом професора Р.Зіммермана,
виводять проблему НІ України в публічну сферу, залучаючи до визначення
пріоритетів внутрішньої і зовнішньої політики представників різних
зацікавлених сторін [8]. При цьому, поки що, не опублікована саме
методологія визначення пріоритетів серед переліку НІ і не розглядається
саме стан їх реалізації.

Однак складається враження, що кожний із перерахованих методичних
напрямів дослідження НІ України існують окремо один від одного. На
сьогодні ще не існує загальновизнаної методики оцінювання НІ України, і,
можливе саме тому, дискусії навколо НІ України в основному мають
ідеолого-політичний і методологічний характер. Мабуть система державного
управління України ще не готова працювати з чітко визначеною системою НІ
країни? Разом з тим така ситуація надає ще один шанс вітчизняній
науковій спільноті підготуватися до надання певної відповіді на критичне
завдання застосування концепції НІ країни у практиці державного
управління.

Метою даної статті є опис квазіфункціональної моделі національних
інтересів країни як етап розробки загальної процедури оцінки стану НІ,
яка дасть змогу об’єднати в єдину систему різні підходи щодо
застосування результатів оціночних досліджень у державному управлінні, а
також представлення частини емпіричних результатів, отриманих на основі
запропонованої моделі.

Базові компоненти процедури оцінки стану реалізації

національних інтересів

На наш погляд, узагальнена системна оцінка НІ країни повинна базуватись
на ідеях стратегічного управління і включати такі процедури:

1) опис набору сценаріїв розвитку країни;

2) визначення змісту НІ;

3) експертна оцінка існуючого рівня реалізації НІ;

4) оцінка актуальності і пріоритетності реалізації НІ;

5) прогноз реалізації НІ;

6) визначення шляхів, ресурсів, формування сценаріїв забезпечення
реалізації НІ і попередження/подолання загроз реалізації НІ;

7) вибір сценарію реалізації НІ.

При змістовній оцінці суспільно-політичного процесу варто відмовитися
від опису сьогочасних політичних інтересів і ситуації, щоб
сконцентрувати зусилля на викладенні основних принципів і на їх
систематичному наслідуванні. Щоб відповідати елементарному рівню
теоретичного знання оцінювання повинне спиратися на сценарний підхід,
тобто на припущення про те, що події можуть бути описані за допомогою
визначення: 1) ситуації, 2) соціоекономічного і економічного простору
існування і розвитку ситуації у часі, 3) дієвих сил (акторів), 4) їх
інтересів, намірів і цілей, які визначають очікувані результати, 5) дій
основних акторів, 6) можливих результатів і наслідків, які стосуються
всіх інших суспільно-політичних акторів. При цьому події повинні/можуть
описуватися на глобальному, регіональному і субрегіональному
(державному) рівнях. З формальної точки зору подібний сценарій
складається (моделюється) за допомогою набору характеристичних шкал і
параметрів. Кожний сценарій характеризується певним набором шкал і
значень за відповідними шкалами.

На рівні практичного втілення серед вірогідних сценаріїв варто
відокремити наступні: найбільш несприятливий, найбільш сприятливий,
найбільш вірогідний. Найбільш несприятливий сценарій може
використовуватися для визначення загроз національним інтересам країни.
Його здійснення може бути маловірогідним, якщо суспільство здатне
усвідомити ці загрози і вжити відповідних заходів задля запобігання
розвитку подій за найгіршим сценарієм. Найкращий (найбільш сприятливий)
сценарій може слугувати для залучення уваги суспільства до можливостей
суспільного розвитку і для мобілізації зусиль, завдяки чому вірогідність
екстремальних сценаріїв може змінитися. Все це робить актуальним
вивчення ресурсних і мобілізаційних можливостей суспільства і держави.

Формування сценаріїв розвитку країни може використовуватися як
інструмент визначення змісту, тобто переліку НІ країни. Формулювання НІ
та їх індикаторів мають базуватися на природному тезаурусі
управлінського персоналу країни. Це є вихідною умовою адекватного
розуміння їх змісту при проведенні оціночних досліджень, а тому і
надійності вихідних даних та природності переходу на третій рівень
оцінки НІ. На основі переліку НІ формується змістовна структура НІ.

Опис сценарію/сценаріїв розвитку країни також необхідний для
інтерпретування актуального стану реалізації НІ і формування
реалістичного сценарію забезпечення реалізації НІ в майбутньому.

За допомогою цілеспрямованого добору експертів можливо проводити
когнітивне моделювання різних варіантів сценаріїв розвитку, спираючись
на ціннісні орієнтації акторів, рівень їх намагань і впливу. Аналіз
сприймання стану реалізації та актуальності НІ представниками соціальних
суб’єктів, які представляють основні конфліктні структури суспільства і
центри сили, буде відображати конфліктний сценарій розвитку країни.
Оцінювання, яке буде проводитись за участі експертів-спеціалістів у
кожній із сфер НІ, надасть більш нейтральну характеристику стану
реалізації НІ. Врахування наближення експертів до різних рівнів і
центрів влади/впливу буде відображати потенціал або можливість
реалізації певних сценаріїв.

У зв’язку із багатопараметричністю НІ експертну оцінку стану їх
реалізації варто проводити за допомогою багаторівневої системи
індикаторів з використанням каскадної процедури вимірювання. Перший
рівень надає узагальнену цілісну оцінку стану реалізації НІ. На другому
рівні проводиться деталізована експертна оцінка сфер та індикаторів НІ
за допомогою комплексу шкал суб’єктивної оцінки з врахуванням рівня
знань експертами предметних галузей. При переході на другий рівень
реконструкції структури НІ істотно збільшується кількість показників
завдяки деталізації опису НІ. Це призводить до громіздкості оціночних
процедур. Подолання цієї складності можливе завдяки застосуванню
каскадної процедури, коли експерти оцінюють тільки ті сфери і блоки НІ,
в яких вони вважають себе фахівцями.

На третьому рівні стан НІ відображається за допомогою системи
індикаторів у натуральних вимірах, які відповідають фізичній природі
конкретних НІ. Тобто на третьому рівні оцінювання проводиться за
допомогою набору стандартних статистичних і нормативних показників, які
можуть надавати державні органи обліку і статистики. На основі оцінки
стану реалізації усієї системи/структури НІ можливо розрахувати ієрархію
стану їх реалізації.

При експертній оцінці стану реалізації НІ корисно використовувати
семантичні шкали, значення яких перебувають у певному діапазоні,
наприклад, між “катастрофічним станом” і “нормою або стійким хорошим
становищем”.

Крім структурної iєрархiї нацiональних інтересів за поточним станом їх
реалізації важливим практичним аспектом їх розгляду є “прiоритетнiсть“,
яка характеризується вiдношенням переваги, що використовується при
прийняттi рiшень. Доцiльно розмежувати принаймнi два основних значення
поняття “прiоритетності нацiональних iнтересiв“, якi використовуються на
практицi:

— по-перше, це критичність проблеми, яка вiддзеркалює даний нацiональний
iнтерес, що характеризується загостренням ситуацiї, яка склалася,
оперативнiстю необхiдних дiй тощо. Вона може оцінюватися, наприклад, у
роках, тобто терміну, на який можливо відкласти вирішення проблем у
відповідній сфері НІ;

??#?- по-друге, це об’єктивна значущiсть проблеми, тобто питома вага
певного нацiонального iнтересу в системi нацiональних iнтересiв, ступiнь
його впливу на iншi нацiональнi iнтереси, насамперед на базовi. За
однією із можливих методик пріоритетність реалізації НІ може
розраховуватися як похідна від поточного стану і критичності реалізації
НІ. Подібний метод використовується у відомій методиці відновлення або
структурування функції якості (Quality Function Deployment, англ.) [15].

Врахування цих характеристик дає можливiсть отримати виважену оцiнку
конкретного нацiонального iнтересу, що, зрозумiло, позитивно впливає на
якiсть рiшень, якi приймаються.

Прогноз реалізації НІ проводився на основі часових рядів, які були
отримані в результаті емпіричної оцінки стану реалізації НІ за
попередній термін дослідження. При цьому може проводитись лінійний або
нелінійний прогноз. Версії прогнозу також можуть прив’язуватися до
певних реперних точок розвитку соціально-економічної ситуації, які
відображають ключові моменти різних сценаріїв розвитку країни.

Результати експертної оцінки стану реалізації НІ України

Щоб не обмежуватися тільки методологічними міркуваннями, розглянемо
фрагмент результатів моніторингового дослідження уявлень управлінського
персоналу стосовно НІ країни. Оцінка стану реалізації НІ України
проводилась окремо по сферах НІ за допомогою 7-бальної шкали в діапазоні
значень від “1-Крах” до “7-Стійке хороше становище”. Розгляд середніх
оцінок стану НІ за комплексом сфер соціально-економічного життя протягом
1994 — 2005 рр. показує, що найнижчий їх рівень було зафіксовано в 1994
р. Він відповідав стану “кризи” (рис. 1). Потім спостерігалось
послідовне підвищення середнього рівня оцінок до 2001 р., коли середній
рівень трохи перевищив позначку “погіршення стану НІ”. У 2003 р.
спостерігалось зниження середнього рівня оцінок стану НІ приблизно до
рівня 1997 р. Рівень середніх оцінок 2005 р. вказує на наступне
підвищення стану реалізації НІ порівняно з 2003 р., але при цьому за
абсолютним рівнем оцінок досягається лише рівень “погіршення стану НІ”.
Таким чином, за весь період спостереження середні рівні експертних
оцінок за комплексом сфер НІ перебували в діапазоні між “крахом” (1
ум.од.) і “погіршенням стану НІ” (3 ум.од.) і ніколи не досягали навіть
рівня “поліпшення ситуації”, а саме існування середньої оцінки близько 5
ум. од. внаслідок того, що кожного року мода розподілу середніх оцінок
для абсолютної більшості окремих сфер НІ відповідала значенням “криза” і
“деяке погіршення”, або в кращому разі — “відсутності змін” при
суттєвому зменшенні частки відповідей типу “крах”, “криза”. Це
підтверджує і співвідношення середнього рівня оцінок сфер
соціально-економічного життя з 1994 по 2005 р. У 1994 р. 56% середніх
оцінок стану НІ відповідали оцінці “криза”. В 1997 р. подібні оцінки
становили 35% від середніх оцінок, у 2000 р. — 22%, у 2003 р. — 30% і в
2005 р. — близько 15%. При цьому навіть у “кращому” 2003 р. домінував
середній рівень оцінок, який відповідав оцінці “деяке погіршення” стану
НІ. Це вказує на збереження широкого спектра невирішених проблем у
контексті реалізації національних інтересів у державній політиці та їх
стагнацію. Подібні дані вказують на те, що згідно з думкою
управлінського персоналу попри неодноразової зміни урядів протягом
терміну спостереження відсутня конструктивна діюча програма подолання
кризового стану справ у державному управлінні країни, яке, вочевидь, не
спрямовується на пріоритетну реалізацію НІ країни.

На основі поточної оцінки стану реалізації НІ, яка проводилась з 1994 по
2005 р., було розроблено кілька версій прогнозних моделей стану
реалізації НІ України (див. рисунок). За своєрідну рамку можливостей
можна вважати дві лінійних моделі — умовно “ідеальну модель” 1994-1999
рр., яка надає найбільш позитивний прогноз, і “реалістичну модель”
1994-2005 рр., згідно з якою прогнозується найбільш повільне поліпшення
стану реалізації НІ країни. Перша модель представляє прогнозну функцію
на основі можливої пролонгації політики радикальних ринкових реформ і
розбудови владної вертикалі на чолі з президентом країни. Попри сучасну
критику результативність діяльності режиму “Кучма-1” сприймалась
управлінським персоналом значно краще порівняно з результативністю
урядів часів Кравчука. На жаль у наступні два роки було втрачено
характер і темпи змін на краще і ситуація стабілізувалась внаслідок
своєрідної консервації стратегії і паритету сил у внутрішній політиці.
Можливо передбачити, що однією із критичних причин неадекватної (з точки
зору отриманих результатів) консервації стратегії стало послаблення
систем зворотного зв’язку в системі державного управління. На основі
цього періоду нестійкої стабілізації можлива “серединна модель”
1994-2000 рр. У разі її послідовної реалізації можливо було запобігти
провалу 2003 р. Лінійна “реалістична модель” 1994-2005 рр. ще більше
стримує темпи поліпшення стану реалізації НІ країни.

Цікаво розглянути поведінку двох нелінійних моделей, які розрізняються
за точністю відстеження коливань поточних оцінок стану реалізації НІ.
Модель з відносно стабільним періодом коливань у 9-10 років призводить
до істотно більш повільного поліпшення ситуації, ніж модель з
прогресивним збільшенням періоду коливань стану реалізації НІ. Якщо
припустити, що істотним фактором коливань стану реалізації НІ країни є
намагання перерозподілу центрів сили всередині країни, то напрошується
висновок про користь для країни стабілізації становища її
політико-економічної еліти. При цьому панівним силам потрібно зважувати
на закономірності циклу становлення-визрівання-занепаду систем і
наважуватися будувати суспільство, здатне самонавчатися стосовно
підтримування власної цілісності й стабільного розвитку. Зважаючи на
результати аналізу конфліктних структур українського суспільства [13],
можливо сформулювати як одну із визначальних засад державного управління
подолання протистояння населення і влади всередині країни за допомогою
переходу до їх співробітництва з наступним розширенням взаємодовіри і
поваги. Більш детальні рекомендації можливо робити на основі
диференційно-порівняльного аналізу динаміки сприймання управлінським
персоналом країни стану реалізації комплексу сфер НІ на двох інших,
більш деталізованих рівнях.

Висновки

Сьогодні відчувається гострий дефіцит узагальнюючих досліджень щодо
концептуалізації організаційно-управлінських засад державної політики в
реальному соціально-економічному та соціокультурному середовищі з
високою динамікою соціальних процесів. Дотепер не створено розгорнутої
теоретичної моделі державної політики, не повною мірою визначено її
змістовні, структурні та функціональні особливості, не розроблено
концептуальний механізм формування та здійснення ефективної державної
політики в Україні. Це значно ускладнює проведення реформаційних
суспільних перетворень, актуалізує проблему надання їм чіткішої
соціальної спрямованості, динамізму й ефективності. Тому застосування в
практиці державного управління експертних оціночних досліджень з
використанням інструментальних методик буде сприяти більш реалістичному
підходу у виробленні і реалізації ефективної державної політики в умовах
швидкоплинних соціально-економічних змін.

Методологія, конкретна методика і досвід їх застосування, які
представлені вище, показали принципову можливість проведення моніторингу
НІ в Україні за допомогою експертних опитувань, а також надійність
вихідних даних. Отримані результати продемонстрували досить низький
рівень стану реалізації НІ України. Результати моніторингових досліджень
показують, що вже багато років необхідність принципової зміни засад і
практики державного управління очевидні для різних рівнів управлінського
персоналу країни. Слово залишається за політичною волею вищого
керівництва держави.

Моніторинг стану реалізації НІ країни являє собою систему зворотного
зв’язку в державному управлінні за допомогою кількісних оцінок стану
реалізації національних інтересів країни і його прогнозне моделювання з
постійним співвіднесенням його результатів відносно поточних стратегій і
стратегем державного управління. Налагодження подібних систем сприяє
підвищенню ефективності державного управління в інтересах більшості
населення країни, тобто переходу системи державного управління з
вирішення короткотермінових цілей окремих впливових груп на стратегічний
підхід у державній політиці.

Перспективи подальших досліджень. Конструктивне застосування концепції
НІ в державному управлінні України потребуватиме органiзацiї і правової
підтримки моніторингу НІ, розробки процедур доповнення та коригування
вiдповiдних баз даних i знань, а тому і стандартизованих методик
оцінювання НІ. Вкрай важливим є синтез досліджень, які базуються на
експертних оцінках, з застосуванням фактологічних баз даних. Ключовим є
набуття досвіду застосування результатів подібних досліджень при
підготовці рішень та розробці політики.

Список використаних джерел

1. Богатырева Р. Национальный прагматизм, или эссе о будущем Украины //
Зеркало недели. — 2007. — 27 янв. — № 3 (632). — С. 4.

2. Власюк О.С. Аналітична оцінка стратегічних напрямків та заходів щодо
реалізації програм стабілізації економіки України: Монографія. — К.:
НІСД, 1995. — 82 с.

3. Власюк О.С. Аналіз і моделювання суспільного розвитку в Україні:
наукова доповідь./ О.С.Власюк (наук. кер.). — НАН України , Ін-т
економічного прогнозування. — К., 2000. — 93 с.

4. Гальчинский А. Десять лет — что дальше? // Зеркало недели. — 2001. —
№ 39 (363). — С. 8.

5. Горбулін В. Безпека-2010 // Безпека України 2010 / За ред.
В.П.Горбуліна, А.М.Зленка, Г.К.Крючкова, В.П. Семиноженка. — К.: Укр.
Форум. — С. 5-18.

6. Гокунь О., Косолапов В., Саламатов В. На порозi “смислової вiйни”? //
Вiче. — 1994. — № 5. — С. 101-111.

7. Державне управління: плани і проекти економічного розвитку /
О.С.Власюк, Т.В.Дерюгіна, І.В. Запатріна та ін.; Ін-т
соціально-економічних стратегій. — К.: ВІП, 2006. — 624 с.

8. Інтернет-ресурс конференції “Національні інтереси України: компроміс
влади, бізнесу та громадянського суспільства”, Сімферополь, 16-17
берез., 2007 // www.national-interests.com.ua

9. Пастернак-Таранущенко Г. Индексы безопасного финансирования и
обеспечение экономической безопасности Украины // Персонал. — 1999. — №
6. — С. 10-14.

10. Романов В., Рудік О., Брус Т. Вступ до аналізу державної політики. —
К.: Основи, 2001. — 240 с.

11. Саламатов В.О., Косолапов В.Л., Гiрник А.Н. Структура суб’єктивних
уявлень про нацiональнi iнтереси України // Вiсн. АН України. — 1994. —
№ 1. — С. 72-76.

12. Саламатов В.О. Конфліктологічний моніторинг як
інформаційно-аналітична система // Вісн. УАДУ. — 1997. — № 2. — С.
64-70.

13. Саламатов В.О. Хто у центрі циклону? (Конфліктні структури сучасного
суспільства України) // Концептуальні засади реформування політичної
системи в Україні: Стан і перспективи розвитку політичних наук:
Матеріали “круглого столу”, Київ, 13 квіт. 2001 р. За заг. ред.
В.І.Лугового, В.М.Князєва. — К.: Вид-во УАДУ, 2001. — С. 66-74.

14. Ситник Г.П. Концептуальні та організаційні засади забезпечення
національної безпеки України: Навч. посіб. — К.: Вид-во НАДУ, 2005. —
180 с.

15. Cohen L. Quality function Deployment. — Addison Wesley Longman.
Inc., 1995. — 349 p.

Похожие записи