Кластерний підхід як складова регіонального управління

Кластерний підхід зайняв чільне місце у прикладній та
науково-теоретичній базі світової науки. Найбільш важливим аспектом його
використання є визнання кластерного підходу як ефективної та унікальної
інструментальної категорії регіонального управління. Важко не погодитися
із С.М. Блудовою [1], яка зазначає, що однією із переваг кластерного
управління є посилення ролі економічних факторів і послаблення
адміністративних.

Висвітленню гносеологічних аспектів понятійних категорій термінів
„кластер”, „кластерне управління”, „кластерний підхід”, „регіональний
кластер”, „промисловий кластер”, „регіональний промисловий кластер” тощо
присвячена значна кількість робіт вітчизняних та закордонних вчених.
Тому, у даному ракурсі, уникаючи термінологічної деталізації,
визначимося із загальним підходом до опису феномену „кластеру” у
соціально-економічній системі (зокрема регіональній) та відобразимо ряд
загальноприйнятих його властивостей як системного явища та об’єкту
управління.

Відштовхнемося від загальновідомого визначення „кластеру”, приведеного
класиком кластерного підходу М. Портером [2]: „кластер – це група
географічно сусідніх взаємозалежних компаній і пов’язаних з ними
організацій, які діють у певній сфері й характеризуються спільною
діяльністю та взаємно доповнюють одна одну”. Продовжуючи опис феномену
„кластеру”, слід відзначити застосування багатьма дослідниками
системного підходу та його принципів. Зокрема, найчастіше наголошується
на фундаментальній важливості окремої системної властивості „кластеру” –
синергетичного ефекту. Приведемо визначення О.А. Коренчука [3, с. 7]:
„кластер – це впорядкована сукупність стійко взаємопов’язаних
організацій та окремих осіб, яка забезпечує в спільній діяльності
досягнення позитивного синергетичного ефекту, що перевищує просту суму
потенціалів його складових”. О.А. Коренчук, продовжуючи, зазначає ряд
причин прояву синергетичного ефекту: „…виникає в результаті
співробітництва й ефективного використання можливостей партнерів на
тривалий період, поєднання кооперації й конкуренції, близькості
споживача й виробника, мережевих ефектів і дифузії знань і вмінь за
рахунок міграції персоналу і виділення бізнесу, де відсутні межі між
секторами і видами діяльності…”. Значною схожістю характерна позиція
ряду інших дослідників: визнання важливості максимального синергетичного
ефекту кластеру як результату тісної взаємодій підприємств різних
галузей [4], як результату концентрації фірм та їх взаємозалежності [5].
Не менш важливою є думка науковців стосовно наслідків прояву
синергетичного ефекту для окремих підприємств та галузей: поява нової
товарно-ринковою комбінації, вклад материнської компанії у новий товар
(ринок), товарно-ринкові дії, що зможуть здійснити компанії внаслідок
об’єднання [6, с. 136], збільшення доходу, зниження витрат, зменшення
податкових відрахувань і зниження додаткових інвестицій [7], перетікання
знань у кластері, приріст грошового потоку за рахунок об’єднання
грошових потоків, що входять у кластер, спільне використання
інфраструктурних об’єктів, зниження трансакційних витрат [8] тощо.
Узагальнюючи причини і наслідки прояву синергетичного ефекту кластеру,
варто погодитися із його універсальною економічною інтерпретацією:
„синергетичний ефект в економіці характеризує можливість, в результаті
об’єднання елементів, отримувати більший економічний ефект, ніж
арифметична сума економічних ефектів від діяльності окремих елементів”
[8].

Таким чином, „кластер” визначено як системне формування, основною
цільовою властивістю якого є синергетичний ефект, отримання (прояв,
досягнення) якого визначає мету діяльності кластерної системи (КС), її
системоутворюючий чинник.

З іншого боку, визначаючи „кластер” у якості об’єкта управління, а
„кластерний підхід” у якості складової механізму регіонального
управління, спробуємо категорії управління пов’язані із даними поняттями
спроектувати по „горизонталі”:

1) з позицій ланцюгової моделі механізму державного управління [9, с.7]
„суспільні потреби ? інтереси ? цілі ? рішення ? управлінські впливи ?
результати ? контроль”;

та по „вертикалі”:

2) з позицій рівнів (місцевого, регіонального, загальнодержавного)
суб’єктів регіональної політики [10, c. 19.].

§1. Оминаючи увагою дві перші ланки у ланцюговій моделі механізму
державного управління, відмітимо, що чітке усвідомлення цілі у процесі
управління кластером займає принципове місце, адже державне управління
володіє процесуальним характером, що охоплює процеси цілевизначення,
цілепокладання та цілездійснення [11, с.31]. Більше того, цілі
державного управління повинні бути чіткими, прозорими і досяжними на
базі наявних ресурсів [11, с.31]. Варто зазначити, що за своїм змістом
мова йде про державне управління саме економічним об’єктом в умовах
сучасної ринкової кон’юнктури, фактичний і дієвий прямий управлінський
вплив на який є суттєво обмеженим. У даному ракурсі цілком прийнятною є
позиція [1], згідно якої роль регіональних органів влади суттєва тільки
на початкових етапах формування кластерів: в оцінці
зовнішньоекономічного комплексу регіону, у виборі найбільш перспективних
кластерів і їх формування, й обумовлена врахуванням інтересів
регіонального розвитку, що не є пріоритетними для бізнесу. В подальшому
роль регіональної влади скорочується (й зводиться до їх підтримки) та
вступають в силу закони ринкової економіки, що стимулюють розвиток
найбільш вигідних економічних формувань.

Підтвердження прикладної значущості описаної ролі суб’єктів органів
державної влади по відношенню до об’єктів КС знаходить місце у значній
кількості доробок вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, процесу
виявлення перспективних кластерів та підтримці їх створення, приділено
на сьогодні значну увагу. В підходах до ідентифікації КС домінує аналіз
коефіцієнтів локалізації [12, 1, 13]. Окремі дослідники використовують
модель „витрати-випуск” [14]. Проте, використовувані методики, здатні
виявити або пріоритетні для регіону галузі, частка яких у його валовому
регіональному продукті є суттєвою, або ідентифікувати уже стабільні
виробничі кластери, що аж ніяк не може задовольнити потреби у виявленні
неіснуючих або слабо проявлених КС, що володіють суттєвим синергетичним
потенціалом.

Проблема виявлення перспективних КС є доволі складною задачею системного
аналізу, і полягає „де-факто” у дослідженні неіснуючої системи. Більше
того, мова йде про складну динамічну нелінійну відкриту
соціально-економічну систему, елементи якої, переслідуючи власні цілі,
пов’язані між собою та зовнішнім середовищем множиною
функціонально-інформаційних та ресурсно-обмінних зв’язків. Фактично
постає проблема розв’язку принаймні наступного ряду завдань:

— модельного синтезу КС шляхом відбору і виокремлення із
наявних елементів регіональної соціально-економічної системи тих, що
можуть бути включені у кластер;

— прогнозування поведінки станів КС на предмет прояву
синергетичних властивостей.

Із врахуванням управлінських аспектів, мова йде про аналіз впливів
зовнішнього середовища на предмет виявлення факторів, що сприятимуть
розвитку КС.

Звичайно така постановка проблеми є доволі формалізованою та у значній
мірі залежить від якісного і адекватного реалізованого моделювання КС.
Проте, наявність добре систематизованої статистичної інформації Системи
національних рахунків та розвиток прогресивних технологій аналізу даних,
свідчать про її практичну здійсненність, чому є прикладом авторські
дослідження при розв’язку схожого класу задач [15, 16]. Більш легшим і
менш трудомістким підходом по виявленні перспективним КС є метод
експертних оцінок. Проте, уникаючи аналізу недоліків експертного
оцінювання, слід зауважити, що найбільш оптимальним варіантом повинно
бути поєднання методу системного аналізу та експертних оцінок як
взаємодоповнюючих підходів. При чому останній повинен визначати можливі
КС, а системна модель давати відповіді про перспективи їх розвитку.
Звісно можливі і поєднання із іншими підходами [17], проте можливості
методик системного аналізу стосовно відображення інформаційної повноти
аспектів розвитку та ефективності КС не мають конкуренції і тому повинні
становити методологічний стержень зазначеного поєднання.

1/4

3/4

gdh]Ae

чинником залишається економічна оцінка (тут розуміється, як оцінка
довільного покращення економічної діяльності елементів КС, що може бути
відображено у вартісній формі) ефекту роботи кластеру, яка може і
повинна виступати у вигляді чітко окресленої характеристики стану КС на
відміну від намагань описати та формалізувати прояв синергетичних
ефектів, які досить часто характеризуються якісними критеріями (особливо
проблемною є формалізація прояву інформаційно-інноваційних явищ в КС,
популяризованих останнім часом у кластерному підході). Економічна
інтерпретація діяльності КС у досить повній мірі визначає оцінку
результативності та контролю ланцюгової моделі механізму державного
управління. Більше того, актуальність оперативного та однозначного
оцінювання стану КС посилюється проявами значних часових лагів (на думку
авторів [17] – 3-5 років) у досягненні нею визначених цілей.

Фундаментальним підходом до управління довільної системи є визначення
управлінських впливів, ініційованих суб’єктом управління з метою
переводу зміни її стану на цільовий. Окремі аспекти даного питання у
ракурсі управління КС в тій чи іншій мірі були висвітлені у вище
приведеному матеріалі. Продовжуючи зазначимо, що суттєву роль відіграють
непрямі впливи шляхом формування необхідних умов зовнішнього середовища.
Сутність проблем впливів владних суб’єктів на поведінку КС володіє
низкою особливостей:

— прояв обмежень „прямого”, „жорсткого” регулювання ринкових
механізмів;

— складністю об’єкта, „чим більш розвинуті об’єкти
управлінської діяльності, тим сильніше й раціональніше виявляються їхні
властивості, тим саме управління може бути „м’якшим” і зводитися тільки
до управлінських впливів координаційного характеру” [11, с. 81];

— суттєвим впливом зовнішнього середовища на систему із
проявами синергетичних ефектів [18];

— неможливістю нав’язати системі невластиві шляхи її розвитку.

Зазначене, знаходить своє відображення у характеристиці процесів
управління кластерними формуваннями вітчизняними та зарубіжними
науковцями. Так визначаються дієкатегорії „активна підтримка”, „не
заважати” [13]. З позицій впливів зовнішнього середовища на КС
визнається принципова роль супутньої інфраструктури [19], у т.ч.
дорожньої, інформаційної тощо. У процесі формування КС визнається вагома
роль ініціативи „знизу”, коли самі учасники для покращення своєї
конкурентноздатності приходять до необхідності об’єднання у кластер
[20]. Пропонується одночасно розвивати усі кластери, оскільки усі вони
можуть виявитися перспективними, і вирішити, який з них буде успішним,
повинен ринок, а не рішення влади [20]. Вагома роль відводиться владному
впливу на процеси інформаційного обміну учасників кластеру [17] тощо.

§2. Розглядаючи кластерний підхід з позицій рівнів суб’єктів
регіональної політики, варто врахувати важливий для КС територіальний
аспект, який визначає їх об’єктну підпорядкованість конкретному рівню.
Окрім того, саме географічна близькість учасників кластеру постає
загальновизнаною умовою його формування. Оминаючи аналіз аспектів
позитивного впливу просторової близькості елементів системи, слід
зазначити, що на сьогодні методик чіткого визначення територіальних меж
КС немає. З одного боку, кордони кластеру повинні охопити достатній
обсяг ресурсів, з іншого використати переваги близького
взаєморозташування. У ракурсі територіально-адміністративного поділу
України кордони КС, як правило, можуть визначатись межами однієї чи
кількох областей. Проте, роль суб’єктів місцевих рівнів регіональної
політики також вагома. Так, на думку авторів [17], кластер „повинен бути
досить малим, щоб відчувати себе громадою”. Окрім того, „ядро кластеру”
(т.з. полюс росту), як правило, обмежене розмірами одного-двох
адміністративного районів і, до того ж, значна сукупність
інформаційно-функціональних зв’язків учасників кластеру проходить через
територію незначної кількості районів області.

Віднесенню об’єктів кластерного підходу до регіонального рівня суб’єктів
регіональної політики сприяє надзвичайно поширена галузева інтерпретації
КС вітчизняними та російськими вченими. Саме у даному аспекті діяльність
та підтримка кластеру може бути легко координована із програмами
регіонального розвитку. Галузева інтерпретація КС дозволяє ефективно
узгоджувати управління кластером із загальнодержавним рівнем суб’єктів
регіональної політики. Окрім того, дана особливість дозволяє
класифікувати КС та аналізувати типові галузеві характеристики,
особливості, прояви синергетичних ефектів. Хоча, варто визнати очевидну
суттєву обмеженість галузевого підходу при описі та управлінні КС.

Окрім того, враховуючи системний підхід та, у його аспекті, роль впливу
влади на КС опосередковано, через зовнішнє середовище цілком оптимальною
є форма приналежності кластерного об’єкта до регіонального рівня. Самий
такий рівень дозволяє ефективно та диференційовано керувати середовищем
як основним чинником впливу на КС та адекватно оцінювати стан її
розвитку.

Окремою особливістю проектування кластерного підходу на вертикальні
рівні суб’єктів регіональної політики, слід визначити традиційне
спрямування прояву ефекту роботи КС за межі регіональної
соціально-економічної системи. Багато уваги в даному ракурсі приділено
характеристиці зростання конкурентоспроможності учасників кластеру у
порівнянні із зовнішнім ринковим середовищем. Це, у свою чергу,
призводить до піднесення цілей розвитку КС на загальнодержавний рівень
суб’єктів регіональної політики.

Висновки. На сьогодні, у якості результативної ознаки роботи кластеру
багато дослідників визначають прояв синергетичного ефекту. Однак, прояв
синергетичних властивостей кластерних систем за рядом об’єктивних причин
не знаходять однозначного тлумачення і систематизації, що ускладнює їх
інтерпретацію у якості цілей регіонального управління. Однак, системний
підхід до розгляду кластерних систем дозволяє шляхом синтезу системної
моделі аналізувати прояв синергетичних властивостей у якості
ідентифікаційних ознак перспективності підтримки створення та розвитку
майбутніх кластерів. Однією із альтернатив цілеформування та моніторингу
проблемного стану кластерної системи є економічна оцінка (тут
розуміється як оцінка довільного покращення економічної діяльності
елементів кластерної системи, що може бути відображено у вартісній
формі), актуальність якої посилюється проявами значних часових лагів у
досягненні системою визначених станів. Територіальний аспект діяльності
кластера визначає його об’єктну підпорядкованість регіональному рівню
суб’єктів регіональної політики. Даній підпорядкованості сприяють умови
адміністративно-територіального поділу України, популяризація галузевої
спрямованості методів кластерного підходу, можливості ефективно та
диференційовано керувати середовищем як основною формою „м’якого” впливу
влади на учасників кластерних формувань.

Як перспективи подальших досліджень слід розглядати, у рамках системного
підходу та шляхом використання статистичної інформації Системи
національних рахунків, прикладний системний аналіз механізмів та моделей
ідентифікації перспективних регіональних кластерних систем, дослідження
аспектів формалізації їх цілей, та ефективних управлінських підходів
сприяння їх досягнення.

Список використаних джерел

1. Блудова С.Н. Региональные кластеры как способ управления
внешнеэкономическим комплексом региона / С.Н. Блудова // Вестник
СевКавГТУ, серия „Экономика”. –2004. – №2 (13). – С. 142-148.

2. Портер М. Конкуренция [Пер. з англ.] / М. Портер. – М.: ИД „Вильямс”,
2000. – 496 с.

3. Коренчук А.А. Обеспечение конкурентоспособности региона на основе
кластерного похода: автореф. дис. на здобуття наук, степеня канд. екон.
наук / А.А. Коренчук. – Академия экономики и предпринимательства
Тамбовского государственного университета им. Г.Р. Державина. – Тамбов,
2008. – 24 с.

4. Кластерна модель регіональної економіки: теоретико-методологічні
засади / А.П. Павлюк // Продуктивні сили України. – 2009. – № 1. – С.
105-114.

5. Rosenfeld, S.A. (1997) “Bringing Business Clusters into the
Mainstream of Economic Development” / S.A. Rosenfeld // European
Planning Studies. – v.5. – №1, PP. 3-23.

6. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб.: Питер-Пресс, 1999. –
c. 416.

7. Гулин О. А. Статистический анализ ффективности и синергического
эффекта в отраслевых корпорациях / Гулин О. А., Щедров В. И. //
Экономика России: основные направления совершенствования: Сб. науч.
трудов – М.: Консалтинг XXI век, 2003. – С. 57?61.

Похожие записи