.

Інвестування у слаборозвинених країнах (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
323 1476
Скачать документ

Реферат на тему:

Інвестування у слаборозвинених країнах

Успіхи Китаю у проведенні реформування економіки за останні роки
пов’язані зі здійснюваною урядом цієї країни політикою залучення
іноземних інвестицій. Унаслідок економічних реформ у країні створено
порівняно ефективну систему оподаткування іноземних фізичних і юридичних
осіб, що характеризується гнучкістю, наданням великих пільг і спрощенням
процедури сплати податків. Ключовим елементом сучасної
зовнішньоекономічної стратегії КНР є створення спеціальних економічних
зон (СЕЗ) і відкритих приморських міст для іноземних інвесторів.

Згідно із встановленими державою правилами щодо зниження ставок податків
на спільні та іноземні підприємства в СЕЗ крім пільг в оподаткуванні для
підприємств з іноземним капіталом існують додаткові пільги: зменшення
вдвічі податку на прибуток; зменшення ставок податку на дивіденди;
звільнення від податку в разі трансферту прибутку за межі Китаю;
безмитний імпорт основних та допоміжних матеріалів і навіть значної
частки товарів широкого вжитку.

Успіхи КНР у залученні прямих іноземних підприємницьких капіталовкладень
загалом пов’язані зі створенням на значній території країни сприятливого
інвестиційного клімату, тобто комплексу матеріальних та
інституціональних умов, які надають інвесторам можливість знижувати
виробничі витрати до рівня нижчого за середній у світі. Складовими
такого інвестиційного клімату є низька вартість робочої сили, надання
права на порівняно дешеве користування землею, прийнятний рівень
розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури в районах
пільгового інвестування, економічно виважена система оподаткування,
преференційний міграційно-митний режим; сприятливе митне та валютне
законодавство. Щоб залучити максимально можливий обсяг ресурсів з-за
кордону, належна увага приділяється великим інвестиційним проектам, які
реалізуються на базі спільного підприємництва. Якщо спільне
підприємництво із загальним обсягом інвестицій до 3 млн дол. США має
право на отримання кредиту в розмірі щонайбільше 43 % суми власних
вкладень, то для об’єкта вартістю 10-30 млн дол. і більше кредити можуть
у 1,5-2 рази перевищувати власні кошти. Досить привабливими сферами
вкладення іноземного капіталу в економіку Китаю стали виробництво,
реалізація та обслуговування сучасних комп’ютерних систем, а також
автомобільна промисловість. За оцінками фахівців, один долар, вкладений
в економіку Китаю, дає 6-8 дол. США прибутку.

З огляду на досвід залучення іноземного капіталу в інших країнах
(насамперед колишніх соціалістичних) можна визначити такі перешкоди у
здійсненні цього процесу: відсутність відповідного інвестиційного
клімату; недосконалість ринкового механізму; нестабільність політичної
ситуації; низький рівень ділової та професійної кваліфікації
підприємців; відсутність заінтересованих партнерів; нестача привабливих
інвестиційних проектів; руйнівна податкова система; відсутність дієвої
системи страхування інвестицій; надмірний монополізм в економіці;
надвисокий рівень інфляції; невирішеність питання щодо приватної
власності на землю; неконвертованість валюти.

Чинники, які впливають на прийняття рішень щодо іноземного фінансування
проектів, мають різну вагомість. На думку американських бізнесменів, за
ступенем важливості та впливу їх можна розмістити так: політична
стабільність; інвестиційний клімат; порядок трансферту прибутку;
податки; частка державних підприємств; привабливість проекту.
Дослідженнями встановлено, що розглянуті чинники не є постійними і
незмінними.

Методи залучення іноземного капіталу

Держава має різні важелі для того, щоб сприяти залученню іноземного
капіталу. Найважливіші з них подано на рис. 50.

До системи податкових і митних пільг входять “податкові канікули”,
зниження ставок оподаткування в разі реінвестування отриманого прибутку
чи інвестування у певні регіони та галузі, захист від подвійного
оподаткування, а також звільнення від митних зборів на імпорт новітніх
машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного
виробництва для покриття валютних витрат або зменшення цих зборів.
Спеціальні економічні зони передбачають ще розвиненішу систему
податкових та митних пільг, спрощення адміністративних процедур (рис.
51). Ця система пільг передбачає зміцнення позицій національної валюти,
її конвертованість; можливість для підприємств, створених з участю
іноземних інвесторів, без труднощів конвертувати отримані доходи;
користування банківською системою країни; надання державних кредитів для
інвестиційних проектів у пріоритетні сфери. Інформаційне забезпечення та
центри допомоги іноземним бізнесменам мають інформувати інвесторів про
різні проекти та умови їх здійснення за кордоном, систему оподаткування,
адміністративно-правові процедури господарської діяльності тощо.

Підприємці США вважають, що інвестиції у країни з високим рівнем
політичних, географічних, валютних, фінансових, інвестиційних та
інфляційних ризиків повинні мати мінімальну норму прибутку — щонайменше
25 %. В Україні ця норма, за нашими розрахунками, майже вдвічі нижча, до
того ж має великий термін окупності капіталу. Згідно з оцінками західних
досліджувачів, норма прибутку на капітал, вкладений, наприклад, у
будівництво заводу, у Західній Європі становить 38,6 %, строк окупності
— 6 років, а в Україні ці показники дорівнюють відповідно 21 %і 11
років.

Крім того, існують й інші негативні моменти: насамперед це бюрократичні
перешкоди та легітимна невизначеність у процесі приватизації;
відсутність реальної приватизації та закону про приватизацію землі; обіг
на внутрішньому ринку грошових одиниць західних країн; відсутність
правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу;
обмеженість каналів репатріації прибутку (здебільшого через вивезення
продукції видобувних та сировинних галузей, що має попит на світових
ринках).

В Україні розроблено законодавство про іноземні інвестиції, до якого
входять понад 100 різних правових і нормативних документів (законів,
постанов, указів, положень, інструкцій та ін.). До них належить також
прийнятий у квітні 1996 р. Закон України “Про режим іноземного
інвестування”. У ньому є позитивні моменти, пов’язані з особливостями
режиму іноземного інвестування, чітким визначенням видів іноземних
інвестицій і форм їх здійснення, а також системи державних гарантій
захисту іноземного капіталу. Для іноземних інвесторів на території
України встановлюється національний режим інвестиційної та іншої
діяльності. Зазначається, що для інвестиційних проектів із залученими
іноземними інвестиціями, які реалізуються відповідно до державних
програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери та
територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої
господарської діяльності.

Проте варто ще раз зазначити, що законодавча база має принаймні два
основних недоліки: по-перше, нестабільність та ненадійність; по-друге,
відсутність комплексності та наявність суперечностей у законодавчих
актах. Нестабільність зумовлює неможливість спрогнозувати
виробничо-господарську та фінансову діяльність об’єктів інвестування.
Забезпечення стабільності нормативної бази для іноземного інвестора
важливіше, ніж пільги.

Як свідчить досвід інших країн, до формування системи регулювання
міжнародної спільної підприємницької діяльності на національному рівні
застосовуються два підходи: перший — прийняття єдиного акта, який
регулює допуск іноземного капіталу в економіку країни; другий —
регулювання різних аспектів іноземної інвестиційної та підприємницької
діяльності сукупністю правових актів.

Вибір одного з цих підходів зумовлюється позицією, яку та чи інша країна
займає на світовому ринку капіталів. Якщо країна є активним експортером
капіталу, то, як правило, використовується другий підхід до формування
законодавчої бази щодо участі іноземних інвесторів у національному
господарстві. Країни, які переважно імпортують капітал, прагнуть
прийняти єдиний законодавчий акт щодо міжнародної підприємницької
діяльності.

Список використаної літератури

Федоренко В. Г. і К°. Інвестування. Зайнятість. Освіта. — К.: Науковий
Світ, 2002.

Федоренко В. Г. і К°. Шляхи підвищення ефективності інвестицій в
Україні.: — К.: Науковий Світ, 2003.

Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. —К.: МАУП, 1999.

Федоренко В. Г. Інвестиції і капітальне будівництво в ринкових умовах. —
К.: Міжнар. фінанс. агенція, 1998.

Федоренко В. Г. Перспективи розвитку капітального будівництва за
ринкових умов // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1997. — № 2.

Федоренко В. Г. Створення промислово-фінансових груп і проблеми
управління корпоративними правами // Про приватизацію: Держ. інформ.
бюл. — 1999. — № 2.

Федоренко В. Г., Бондаренко Е. В. Будівництво та інвестиції в Україні. —
К: Знання, 1998.

Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток
економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. — 1999. — № 2.

Федотова М. А. Доходи предпринимателя. — М.: Финансьі и статистика,
1993.—96 с.

Чернявский А. Д. Организация управления в условиях рыночных отношений.
—К.:МЗУУП, 1994.

Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм
управлення в Украине // Персонал. — 1997. —№4. — С. 3-7.

Чернявский А. Д. Трансформация организационных форм управления в
процессе развития рыночных отношений // Персонал. — 1996. —№2. — С.
22-36.

Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.:
Будівельник, 1991. —112 с.

Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур’єр. — 1996. — № 62. —
2 квіт. — С. 5.

Щекин Г. В. К разработке концепции управления современным обществом //
Персонал. — 1999. — № 1. — С. 1-23.

ЩукінБ. М. Інвестиційна діяльність. — К.: МАУП, 1998.

Эклунд К. Эффективная экономика — шведская модель. — М.: Экономика,
1991. —349 с.

ЯкушинЛ. С. Строительство инвестиции//экономика стрва. —1991. — № 4. —
С. 59-62.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020