Реферат на тему:

Інвестиційний менеджмент: реальні інвестиції, їх склад і структура.

1.Поняття реальних інвестицій. Види реальних інвестицій. Нове
будівництво. Розширення наявного виробництва. Реконструкція
підприємства. Технічне переобладнання нового підприємства.

2.Характеристика форм відтворення основних виробничих фондів.

3.Методика первинного відбору реальних інвестиційних проектів за оцінкою
їх інвестиційних якостей.

4. Бюджетування капітальних вкладень.

5. Аналіз стану та динаміки капітальних інвестицій в економіку України.

Поняття реальних інвестицій. Види реальних інвестицій.

У відповідності до класифікації інвестиції за ознакою об’єктів кладень
виділяють реальні інвестиції як капіталовкладення у речові елементи
основного капіталу. Вони пов’язані зі створенням нових, реконструкцією,
розширенням та технічним переобладнанням наявних підприємств і
реалізуються в процесі капітального будівництва.

Чинними нормативними документами регламентовано загальні визначення
понять нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного
переобладнання підприємств.

Нове будівництво – це будівництво комплексу об’єктів основного,
підсобного й обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств,
будівель, споруд, а також філіалів та окремих виробництв, які після
введення в експлуатацію перебуватимуть на окремому балансі. Таке
будівництво, як правило, проходить на нових майданчиках з метою
створення нових виробничих потужностей. Новим є також будівництво на
новому майданчику підприємства такої самої, або більшої потужності
(продуктивності, пропускної спроможності, місткості будівлі) замість
ліквідованого підприємства, подальшу експлуатацію якого визнано
недоцільною.

Розширення наявних підприємств — будівництво додаткових виробництв на
наявному підприємстві, а також будівництво нових і розширення наявних
цехів і об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення на
території наявних підприємств з метою створення додаткових чи нових
виробничих потужностей. Розширення може передбачати будівництво у складі
підприємств філій і виробництв, які після введення в експлуатацію не
матимуть самостійного балансу.

До реконструкції наявних підприємств відносяться переобладнання цехів і
об’єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення; воно
пов’язано із вдосконаленням виробництва і підвищенням його
техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного
прогресу і здійснюється за комплексним проектом на реконструкцію
підприємств в цілому з метою збільшення виробничих потужностей,
поліпшення якості та зміни номенклатури продукції в основному без
збільшення чисельності працюючих з одночасним поліпшенням умов їхньої
праці та охорони довкілля. За реконструкції може здійснюватися:
розширення окремих будівель і споруд, у випадках коли нове обладнання не
може розміщуватися в наявних будівлях, будівництво нових і розширення
існуючих цехів з метою ліквідації диспропорцій, будівництво нових споруд
замість ліквідованих через недоцільність їх експлуатації. Реконструкція
має забезпечувати:

підвищення виробничої потужності підприємства;

впровадження маловідходної, безвідходної технології і гнучких
виробництв;

скорочення кількості робочих місць;

підвищення продуктивності праці;

підвищення фондовіддачі та ін.

Технічне переобладнання наявних підприємств – це комплекс заходів із
підвищення техніко економічного рівня окремих виробництв, цехів і
ділянок на основі впровадження передової техніки, технології,
механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни
застарілого й фізично спрацьованого обладнання продуктивнішим. Мета
технічного переобладнання – інтенсифікація виробництва, збільшення
виробничих потужностей, випуску продукції та поліпшення її якості порід
із забезпеченням зростання продуктивності праці, скороченням робочих
місць, зниження матеріаломісткості й собівартості продукції, економії
матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів. Під час технічного
переобладнання можуть здійснюватися: додаткове встановлення на існуючих
виробничих площах обладнання і машин; впровадження автоматизованої
системи управління і контролю, радіо, телебачення та інших сучасних
засобів управління виробництвом та ін.

2. Характерні ознаки нового будівництва, розширення, реконструкції та
технічного переобладнання зведено у таблиці:

Характерні ознаки форм відтворення основних виробничих фондів

Ознаки Нове будів-ництво Розши-

рення Рекон-струкція Технічне переоб-ладнання

Повне відновлення (введення) пасивної частини основних виробничих фондів
(засобів праці) + — — —

Відновлення пасивної частини основних виробничих фондів, включаючи
збільшення площ основного виробництва — + +* +**

Відновлення пасивної частини основних виробничих фондів (засобів праці)
без збільшення виробничих площ — — + +

Часткове відновлення пасивної частини основних виробничих фондів без
збільшення площ основного виробництва (заміна розпланування, посилення
конструкцій, заміна перекриття) — — + —

Введення (відновлення) активної частини основних виробничих фондів
(знарядь праці) + + + +

* будівництво нових будов і споруд того ж призначення замість
ліквідованих на території діючого підприємства

** розширення наявних виробничих будов і споруд основного виробництва,
зумовлене габаритами розміщуваного нового обладнання

3.Методи вибору оптимальних проектів капіталовкладень

Первинний відбір реальних інвестиційних проектів відбувається за
відповідною системою показників. До них можна віднести:

Показники проекту Варіанти характеристик показнику проекту

1 2 3 4

Відповідність інвестиційного проекту стратегії діяльності компанії та її
іміджу Відповідає повністю Частково Не відповідає —

Характеристика галузі, де реалізується проект Розвивається із підтримкою
держави Стабільна галузь із високим прибутком Галузь що занепадає —

Характеристика регіону, де реалізується проект Закордонні країни із
сприятливим інвестиційним кліматом ВЕЗ України Регіони із високим і
середнім рівнем інвестиційної привабливості Регіони із низькою
інвестиційною привабливістю

Ступінь спрацьованості проекту Наявність індивідуальної проектної
документації та кошторису витрат Наявність типової проектної
документації та кошторису Наявність проекту про наміри з основними
фінансово-господарськими показниками

Забезпеченість будівництва і експлуатації необхідними ресурсами
Необхідні ресурси повністю виробляються в регіоні Необхідні ресурси
виробляються в Україні Необхідні ресурси імпортуються з інших країн

Необхідний обсяг інвестицій, в у.о До 100 000 100 001 – 500 000 Більше
500 000

Період здійснення інвестицій до початку експлуатації об’єкту До 1 року
Від 1 до 2 років Від 2 до 3 років Більше 3 років

Період окупності проекту До 1 року Від 1 до 2 років Від 2 до 3 років
Більше 3 років

Джерела фінансування Лише власні Власні і залучені Власні і позичені
Тільки позичені

Рівень ризику своєчасної реалізації проекту Мінімальний Середній Високий

Рекомендована значимість окремих показників у сукупній оцінці
інвестиційних якостей окремих проектів:

№ пп. Найменування оцінюваних показників Значимість показників про
оцінці

В балах або % У системі коефіцієнтів

1 Відповідність інвестиційного проекту стратегії діяльності компанії та
її іміджу 3 0,03

2 Характеристика галузі, де реалізується проект 5 0,05

3 Характеристика регіону, де реалізується проект 7 0,07

4 Ступінь спрацьованості проекту 4 0,04

5 Забезпеченість будівництва і експлуатації необхідними ресурсами 6 0,06

6 Необхідний обсяг інвестицій, в у.о 5 0,05

7 Період здійснення інвестицій до початку експлуатації об’єкту 7 0,07

8 Період окупності проекту 40 0,4

9 Джерела фінансування 8 0,08

10 Рівень ризику своєчасної реалізації проекту 15 0,15

ВСЬОГО 100 1,00

За результатами оцінки проектів в розрізі окремих показників
визначається загальний рівень їх інвестиційних якостей. До пріоритетних
проектів належать ті, які під час попередньої оцінки набрали 80 балів і
вище; рівень інвестиційних проектів вище середнього приймається в
діапазоні від 61 до 80 балів; середній рівень – в діапазоні від 50 до 60
балів; до проектів з низьким інвестиційним рівнем відносять ті, які
набрали менше 50 балів.

4.Бюджетування капітальних вкладень

В практиці інвестиційного менеджменту для планового обґрунтування
фінансування інвестицій формують “бюджет реалізації інвестиційного
проекту” – оперативний фінансовий план короткострокового періоду (до 1
року), який відображає витрати і надходження коштів, пов’язаних з
реалізацією інвестиційного проекту.

Розробка бюджету капітальних вкладень спрямована на вирішення двох
завдань:

визначення обсягу і структури витрат по реалізації інвестиційного
проекту в розрізі окремих етапів календарного плану;

забезпечення необхідного для покриття цих витрат потоку інвестиційних
ресурсів в межах загального обсягу коштів, призначених для фінансування
реалізації інвестиційного проекту.

В процесі реалізації інвестиційного проекту в залежності від стадій
інвестиційного процесу можуть розроблятися два види бюджету:

бюджет капітальних витрат і надходжень коштів (тобто капітальний
бюджет). Цей бюджет розробляється на етапі здійснення будівельно
монтажних робіт, пов’язаних з новим будівництвом, розширенням,
реконструкцією і технічним вдосконаленням об’єкту;

Капітальний бюджет складається з двох розділів: капітальні затрати і
надходження коштів. Капітальні затрати це затрати на придбання
довгострокових активів, що функціонують протягом довгого періоду з
поступовою амортизацією вартості. Це початкова вартість введених в
експлуатацію будівель, вартість нових машин і механізмів, придбане
обладнання, вартість нематеріальних активів (патентів, ноу-хау,
ліцензії). Надходження коштів включає запланований потік інвестиційних
ресурсів в розрізі окремих джерел: власні кошти інвестора, залучений
пайовий або акціонерний капітал, позичковий капітал.

бюджет поточних грошових витрат і доходів (поточний бюджет). Цей бюджет
розробляється на етапі експлуатації об’єкту інвестування (аналог плану
грошових доходів і витрат). Поточні витрати об’єкту, що експлуатується,
складаються з його виробничих та обігових витрат. Це матеріальні
витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи,
амортизація основних фондів тощо. Поточні доходи об’єкту формуються за
рахунок реалізації продукції. Розрізняють валовий і чистий дохід від
поточної діяльності. Останній є різницею між валовим доходом і
податковими платежами, що включаються у ціну реалізації продукції (ПДВ,
акцизи).

При розробці обох видів бюджету може бути використаний так званий,
гнучкий метод. він передбачає встановлення запланованих капітальних і
поточних витрат не у твердо фіксованих сумах, а у вигляді нормативів
витрат, прив’язаних до відповідних об’ємних показників діяльності. Усі
види витрат групуються в розрізі постійних і змінних статей. По обсягу
постійних витрат норматив доводиться у вигляді абсолютної суми витрат на
прогнозований період. По змінних витратах норматив встановлюється у
вигляді їх рівня у % до обсягу відповідної основної діяльності. При
використанні такого методу повинен формуватися певний резерв
інвестиційних коштів на випадок зростання обсягу капітальних витрат (при
прискоренні будівельно-монтажних робіт). Такий метод дозволяє не лише
оперативно корегувати фінансові потоки, але й здійснювати ефективну
політику здійснення інвестиційного проекту у поточному періоді.

5. Аналіз стану та динаміки капітальних інвестицій в економіку України.

Економічне зростання країни забезпечується капіталовкладеннями на рівні
20-30% валового внутрішнього продукту (ВВП), що вважається індикатором
інвестиційної безпеки. В Росії, наприклад, індикатор інвестиційної
безпеки прийнятий на рівні 25%. В Україні, починаючи з 2000 р.,
досягнуто суттєвого приросту внутрішніх капіталовкладень (у 2000 р. – на
14,4%, у 2001 р. — на 17,2%), збільшено обсяг зовнішніх інвестицій тощо.
Проте, сумарні капіталовкладення з внутрішніх і зовнішніх джерел у 2001
р. не перевищували 14,68% ВВП. При цьому внутрішні реальні інвестиції
становили 13,24%, зовнішні – 1,44% ВВП (табл. 1).

Таблиця 1

Показники розвитку та інвестування економіки України у 1997 — 2001
роках*

№ Показники 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р.**

1. ВВП (у фактичних цінах), млн.грн 93365 102593 130442 170070** 201927

2. Темпи зростання ВВП до попереднього року, % 97,0 98,1 99,8 105,9
109,1

3. Капітальні вкладення (КВ, у фактичних цінах), млн.грн 12401 13958
17552 23629 26744

4. Темпи зростання КВ до попереднього року, % 91,2 106,1 100,4 114,4
117,2

5. Капітальні вкладення, у % ВВП 13,3 13,6 13,5 13,9 13,24

6. Середньорічний курс гривні до долара 1,86 2,45 4,13 5,44 5,37

7. Річний приріст ПІІ, млн.дол./млн.грн 625,4

1163 747,1

1830 471,1

1946 593,2***

3227 540,7***

2904

8. Загальний обсяг інвестицій (кап. вкладення + річний приріст ПІІ),
млн.грн./млн.дол. 13564

7292,4 15788

6444,1 19498

4721,1 26856

4936,8 29648

5521

9. Загальний обсяг інвестицій у % ВВП 14,5 15,4 14,9 15,8 14,68

Отже, якщо орієнтуватися на індикатор інвестиційної безпеки, дефіцит
інвестиційних ресурсів в Україні складає як мінімум 5,32% ВВП.
Обмеженість інвестиційних ресурсів викликає необхідність залучення
прямих іноземних інвестицій. Проте, світовий досвід свідчить, що для
збільшення рівня інвестування національної економіки необхідно, в першу
чергу, використовувати внутрішні резерви та механізми підвищення
інвестиційної активності. Одним з таких резервів є активізація
інвестиційної діяльності в регіонах. Аналіз територіальної структури
внутрішніх інвестицій свідчить про нерівномірність їх розподілу та різну
динаміку по роках у різних регіонах (табл. 2).

Таблиця 2

Територіальна структура інвестицій в основний капітал* (відсотки)

  1990 1995 1998 1999 2000 2001**

Всього 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100

Крим 4,5 2,7 2,3 3,9 3,3 3,4

Області            

Вінницька обл. 2,9 2,8 2,0 1,6 1,6 1,5

Волинська обл. 1,6 1,2 1,3 1,4 1,2 1,8

Дніпропетровська обл. 8,3 11,2 9,3 9,0 9,5 8,8

Донецька обл. 9,6 12,6 12,8 13,0 12,3 12,0

Житомирська обл. 3,1 3,0 1,4 1,2 1,1 1,0

Закарпатська обл. 1,6 0,9 1,2 1,3 1,4 1,6

Запорізька обл. 4,9 5,0 5,9 5,5 5,0 4,5

Івано-Франківська обл. 2,2 3,9 1,9 1,9 2,6 2,8

Київська обл. 4,4 4,8 4,4 3,8 4,0 4,1

Кіровоградська обл. 2,8 1,8 1,4 1,2 1,1 1,2

Луганська обл. 5,7 5,6 4,9 4,4 4,4 4,3

Львівська обл. 4,1 3,9 4,2 4,0 4,5 4,0

Миколаївська обл. 3,0 2,7 2,4 1,9 1,9 1,9

Одеська обл. 5,0 4,2 4,1 4,7 5,7 6,2

Полтавська обл. 3,8 4,7 7,1 6,5 6,1 4,6

Рівненська обл. 2,5 2,0 2,3 2,1 1,6 1,8

Сумська обл. 3,0 2,3 2,3 2,5 2,5 3,0

Тернопільська обл. 1,8 1,5 1,7 1,2 0,8 0,9

Харківська обл. 6,1 4,5 5,9 4,8 5,8 6,1

Херсонська обл. 2,6 1,8 1,4 1,1 1,2 1,0

Хмельницька обл. 2,8 2,7 2,6 2,3 1,9 1,7

Черкаська обл. 2,9 2,7 1,6 1,8 1,4 1,1

Чернівецька обл. 1,3 1,0 0,8 0,7 0,6 0,7

Чернігівська обл. 2,7 2,3 1,7 1,8 1,8 1,8

м. Київ 6,3 7,6 12,6 16,0 16,1 17,8

м .Севастополь 0,5 0,6 0,5 0,4 0,6 0,4

Розподіл інвестицій по регіонах залежить від багатьох факторів.
Інвестиційну привабливості регіонів можна оцінювати по п’яти групах
факторів: економічний розвиток; ринкова інфраструктура; фінансова
інфраструктура; людський капітал; взаємодія підприємництва і влади.
Останній фактор свідчить про бажання регіональної влади співробітничати
з інвесторами. Виявляється стала зворотна залежність між розмірами
адміністративного апарату й обсягами інвестицій: області , що посідають
перші два місця за кількістю державних службовців на 1000 чол. –
Житомирська та Кіровоградська – знаходяться на останніх місцях в
інвестиційному рейтингу. Недостатньо уваги до цього часу приділяється
можливостям районної влади. Водночас є позитивний приклад Броварського
району Київської області, керівництво якого з 1995 р. працює в межах
програми розвитку ООН і на сьогодні в районі створено 50 спільних
підприємств.

Найбільші обсяги капіталовкладень (КВ) у 2001р. освоєно у м. Києві
(частка у загальному обсязі КВ -17,8% ), Донецькій (12%) та
Дніпропетровській (8,8%) областях. Найменші показники освоєння КВ були у
Чернівецькій (0,7%) та Тернопільській (0,9%) областях. Порівняння
регіональної структури КВ за 1990 та 2001 роки вказує на зростання
частки Києва (+11,5%), Донецької (+2,4%), Одеської (+1,2%) та
Полтавської (+0,8%) областей. Падіння частки КВ спостерігалося практично
по усіх регіонах переважно сільськогосподарської спеціалізації:
Житомирська (-2,1%), Черкаська (-1,8%), Кіровоградська та Херсонська (-
1,6%), Вінницька (-1,4%), Хмельницька (-1,1%) області та Крим (-1,1%).
Падіння цього показника спостерігалося також у такій промисловій області
як Луганська (-1,3%).

Основним джерелом реальних інвестицій залишаються власні кошти
підприємств, хоча за останні роки їхня частки в загальному обсязі КВ
скоротилася (з 75,2% у 1997 р. до 66,3% — у 2001 р.). Частка державних
асигнувань скоротилися з 8,4% до 6,4%, коштів населення з 8,1% до 5,1%.
Зросла частка кредитних інвестиційних ресурсів (з 3,7% до 13,6%)
внаслідок покращання умов кредитування (середня ставка за кредитами
зменшилася до 32% ). Зросла й частка іноземних інвестицій (з 1,1% до
4,4%).

Аналіз розподілу КВ у 2001р. за видами діяльності свідчить, що пріоритет
надавався підприємствам

транспорту та зв’язку  (23% обсягу КВ),

обробної промисловості (19,8%),

операціям з нерухомістю (15,1%),

підприємствам добувної промисловості (15,0).

В обробній промисловості пріоритетними щодо інвестицій були господарюючі
суб’єкти харчової промисловості та з переробки сільськогосподарської
продукції, у добувній — з видобутку енергетичних матеріалів (вугілля,
нафти та газу).

PAGE

Похожие записи