Інвестиційний клімат України (реферат)

Реферат на тему:

Інвестиційний клімат України

План

Вступ

Поняття інвестиційного клімату та чинники формування..

Інвестиційний клімат України: проблеми формування та заходи поліпшення.

Висновок

Використана література.

Вступ

В суспільстві назріло розуміння того, що без докорінних змін практики
здійснення та механізмів реалізації декларованих в національному
законодавстві норм поліпшення інвестиційного клімату, Україна буде
позбавлена гідних перспектив у міжнародному поділі праці. Наголошується,
що подальше залучення ефективних ПІІ в економіку України залежатиме від
оперативності усунення невиправданих витрат, ризиків і бар’єрів для
конкуренції, які стимулюють інвесторів здійснювати інвестиції.

Мета реферату: вивчити шляхи поліпшення стану інвестиційного клімату та
сприяння залученню в Україну прямих іноземних інвестицій.

1. Поняття інвестиційного клімату та чинники формування.

Інвестиційний клімат — це сукупність політичних, соціально-економічних,
фінансових, соціально-культурних, організаційно-правових і географічних
факторів, які притаманні певній країні і визначають привабливість її для
іноземного інвестора.

Щодо загальної оцінки інвестиційного клімату в Україні на
макроекономічному рівні, то тут слід відзначити, що в економіці
продовжується спад виробництва, зменшується частка надходжень від
податків, накопичуються неплатежі, знижується частка банківського
кредитування у ВВП, зростає сума внутрішнього і зовнішнього боргу,
зростає рівень тіньової економіки, знижується частка державних
капіталовкладень (щороку в цілому на 5— 10%). Крім цього, на
інвестиційний клімат держави суттєвий вплив мають:

• приховане безробіття;

• неможливість виконання державою своїх обов’язків щодо соціального
захисту громадян;

• відсутність ефективних процедур банкрутства, захисту прав власників;

• високий рівень злочинності;

• слабка дисципліна виконання законодавчих актів.

• приховане безробіття;

• неможливість виконання державою своїх обов’язків щодо соціального
захисту громадян;

• відсутність ефективних процедур банкрутства, захисту прав власників;

• високий рівень злочинності;

• слабка дисципліна виконання законодавчих актів. Причинами погіршення
інвестиційного клімату в Україні є:

по-перше, заполітизованість економіки; по-друге, негативні наслідки
приватизації, до яких призвело збочення та заміна такої основної мети
приватизації, як сприяння розвитку виробництва, на отримання прибутку в
короткий термін

Причинами погіршення інвестиційного клімату в Україні є:

Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні
інвестиційні можливості впродовж всього періоду трансформації економіки,
українська держава намагається створити сприятливі рамкові умови для
розвитку інвестиційної сфери. Здійснено перехід до управління
інвестиціями на базі ринкових відносин. Формується багато секторна
система капітального будівництва. Ліквідовані будівельні міністерства.
Розукрупнені та приватизуються будівельні організації. У
макроекономічній політиці наголос робиться на створенні передумов
зростання інвестицій — послаблення інфляції, забезпечення оптимальних
процентів за депозитами і вкладеннями, зниження відсоткових ставок за
кредитами, скорочення заборгованості та зростання споживчого попиту
населення.

Чинники, що формують інвестиційний клімат держави

До чинників, що забезпечують подолання або зниження ризиків для
інвесторів в Україні, належать:

1) рівень розвитку продуктивних сил та стан ринку інвестицій;

2) правове поле держави (законодавча база);

3) політична воля усіх гілок влади;

4) стан фінансово-кредитної системи;

5) статус іноземного інвестора;

6) інвестиційна активність населення.

За умов економічної кризи важливе значення має державна підтримка
реалізації інвестиційних проектів розвитку пріоритетних виробництв, а
також впровадження економічних регуляторів активізації внутрішньої
інвестиційної активності.

Важливу роль у формуванні сприятливого інвестиційного клімату в Україні
відіграють фондовий ринок, фінансово-кредитна система, залучення
іноземного капіталу, інвестиційна активність населення,
структурно-інноваційна перебудова економіки та інші чинники, що будуть
розглянуті в наступних підрозділах.

2. Інвестиційний клімат України: проблеми формування та заходи
поліпшення.

Забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається
питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать
соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ
праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки.

Проблемі покращення інвестиційного клімату на державному рівні увага
приділяється ще з 1991 року. На сьогодні в Україні вже створено правове
поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера
діяльності регулюється низкою Законів України (“Про інвестиційну
діяльність”, “Про режим іноземного інвестування” тощо), понад 10 Указами
Президента, а також Постановами та Розпорядженнями КМУ.

Згідно цих нормативно-правових актів, в Україні передбачено рівні права
і гарантії захисту інвестицій для всіх суб’єктів інвестиційної
діяльності. Водночас на захист іноземних інвестицій та формування
рамкових умов для міжнародної інвестиційної діяльності додатково
спрямовано ратифікацію Вашингтонської Конвенції про порядок вирішення
інвестиційних суперечок між державами та іноземними особами та угоди про
сприяння та взаємний захист інвестицій, які підписані з 70 країнами
світу.

Між тим, попри суттєві зусилля у формуванні відповідних
організаційно-економічних та правових засад зміцнення інвестиційного
клімату, міжнародними експертами відзначається зниження інвестиційної
привабливості України. Так, за версією Economist Intelligence Unit
(EIU), Україна за показниками якості бізнес-середовища посідає 75 місце
серед 82 країн. Попри прогнози цієї організації щодо певного зростання
рейтингу протягом 2007-2011 рр. (на 5 позицій), Україна й надалі суттєво
відставатиме від ключових конкурентів за іноземні інвестиції на
світовому ринку.

Перебіг сучасних політичних процесів та практична реалізація
встановлених цілей та пріоритетів поліпшення інвестиційного клімату в
Україні, переважно негативно впливають на інвестиційний клімат й,
зокрема, міжнародну інвестиційну привабливість України, підвищують
ризики для інвесторів, зумовлюючи тим самим втрати в конкурентній
боротьбі за світові інвестиційні ресурси. Приріст ПІІ в Україну в 2006
р. (без нерозподілених за видами економічної діяльності та надходжень
від приватизації), за попередніми даними Держкомстату, склав 3966,5 млн
дол.США, що в 2,1 разу більше остаточного показника 2005 р[1]. Разом із
тим, суттєвим проривом у підвищенні конкурентоспроможності національної
економіки таке надходження ПІІ назвати не можна, оскільки 64,3 % ПІІ
надішли в фінансову діяльність, операції з нерухомістю та торгівлю, в
той час як частка промисловості в ПІІ 2006 року (без надходжень від
приватизації) зменшилася до 20,9 % проти 33,9 % рік тому.

Протягом останніх років Україна залучила прямих іноземних інвестицій
(ПІІ) в декілька разів менше, ніж інші країни Центральної та Східної
Європи, а частка країни в світових потоках ПІІ залишається надзвичайно
низькою у 2005 р. – 0,8 % і близько 0,4 % у 2006 р. У 2005 р. до країн
Центральної та Східної Європи та СНД надійшло 74,3 млрд дол. ПІІ, в 2006
р. – 77,6 млрд дол., що складає близько 7-8 % загальносвітового рівня
ПІІ, причому з них 60 % або 48,8 млрд дол. (в 2005 р.) залучили 5 країн
(Чехія, Угорщина, Польща, Румунія та Росія). Частка України в ПІІ, які
надійшли в країни Центральної та Східної Європи та СНД, в 2005 р.
становить близько 10 %, а в 2006 р. знизилась вдвічі до 5 % (високий
показник 2005 р. був забезпечений насамперед купівлею «Криворіжсталі»).

При цьому надалі, за незмінних умов, немає підстав прогнозувати
помітного збільшення припливу ПІІ в Україну. По-перше, традиційно значна
частка ПІІ в країни регіону надходить в енергетичний сектор (який є
найбільш інвестиційно привабливим в Азербайджані, Росії, Казахстані), в
якому Україна об’єктивно не має значних переваг. По-друге, в Україні
скорочуватиметься потенціал такого джерела залучення ПІІ як
приватизація. Відтак потенційні обсяги ПІІ в Україну, за нашими оцінками
знаходитимуться у найближчі 5 років на рівні 4-6 млрд дол. на рік, що не
відповідає інвестиційним потребам національної економіки. Таким чином,
Україна потребує нових механізмів залучення ПІІ та суттєвого поліпшення
інвестиційного клімату.

Натомість в Україні дедалі більше дається взнаки нечіткість
інвестиційної стратегії, а непрозорість процесу обговорення та
формування інвестиційних та інноваційних пріоритетів розвитку
національної економіки перешкоджає виробленню об’єктивних цілей та
напрямків цієї політики, послаблює суспільну легітимність урядової
політики у цій сфері. В суспільстві, а також серед економічної еліти,
вже назріло розуміння того, що без докорінних змін практики впровадження
та механізмів реалізації декларованих в національному законодавстві норм
забезпечення інвестиційного клімату Україна буде позбавлена гідних
перспектив у міжнародному поділі праці.

Існуючі в Україні перешкоди реалізації пріоритетів формування
інвестиційного клімату мають системний характер і охоплюють правову,
економічну, науково-технологічну та фінансову складові.

Ключовими характерними особливостями, які стримують поліпшення
інвестиційного клімату, є:

1. Відсутність в Україні сталої стратегії та відповідного національного
плану дій, який є прийнятним та наслідується усіма політичними
«командами» й орієнтований на забезпечення усім суб’єктам економічних
відносин рівних економічних прав та обов’язків у здійсненні
фінансово-економічної діяльності. Суттєвою вадою розбудови сприятливого
інвестиційного клімату є фокусування політики переважно на розвитку
великого бізнесу і відставання у здійсненні регуляторної реформи, що
гальмує розвиток підприємницького середовища в країні.

’ ¤ O Oe O U Ue TH a a ae ae e oe ?

????????????D?¤ O O Oe U e e o o oe th

3/4

довіри суспільства до влади.

Зміни, які сталися внаслідок політичної реформи, не сприяли підвищенню
впевненості суспільства в наступності економічного курсу, зокрема –
ключових його складових – політики щодо захисту прав приватної
власності, ринку землі, механізмів ПДВ, стабільності курсу національної
валюти, напрямів зовнішньоекономічної інтеграції тощо.

2. Обмеженість потенціалу залучення ПІІ в Україну через приватизацію
державних підприємств. Попри існування певної кількості державних
підприємств, під які можна залучати інвестиції, перспектива розвитку
цього джерела залучення інвестицій є обмеженою вже у короткостроковому
періоді. Подальше залучення ПІІ в економіку України залежатиме від
оперативності усунення невиправданих витрат, ризиків і бар’єрів для
конкуренції, які стимулюють інвесторів здійснювати інвестиції.
Малоперспективними є також сподівання виграти в конкуренції за залучення
інвестицій на основі низької вартості трудових ресурсів, оскільки цей
чинник дозволяє залучати інвестиції лише в сировинні та
низькотехнологічні сектори економіки.

3. Переобтяженість регуляторними нормами та складність податкової
системи. Так, за даними Світового Банку, Україна за рівнем якості
середовища для здійснення господарської діяльності посідає 128 місце з
175 країн, поступаючись всім країнам Центрально-Східної Європи, та
навіть більшості пострадянських країн, таким як Вірменія (34), Грузія
(37), Казахстан (63), Киргизстан (90), Росія (96), Азербайджан (99),
Молдова (103).

В Україні нараховується 98 видів податкових платежів, на опрацювання та
сплату яких компанії витрачають 2185 годин робочого часу щороку. При
цьому підприємство має заповнити 92 сторінки податкових декларацій, тоді
як середній в світі показник становить 35 сторінок. Між тим, наприклад,
в Естонії підприємства сплачують 11 видів податків, на які витрачається
лише 104 години, в Болгарії – відповідно 27 і 616, Польщі – 43 і 175,
Казахстані – 34 і 156. Фактично податкова система України є однією з
найбільш ускладнених та громіздких серед країн Центрально-Східної
Європи, для яких ці показники складають 50 і 423 відповідно. За даним
критерієм вона значно поступається країнам ЄС-25 (найбільша кількість
податків в Польщі – 43, Словенії – 34).

4. Суттєве податкове навантаження. Ставка податку на прибуток в Україні
(25 %) є вищою, ніж у багатьох країнах Центрально-Східної Європи, проте,
зважаючи на високу порівняно з країнами ЄС прибутковість вкладення
капіталу, ця різниця не є значною перепоною для інвестицій. Водночас
стримуючим чинником для поліпшення інвестиційного клімату є механізм
адміністрування податків, зборів та обов’язкових платежів, а також
непрогнозованість дій уряду щодо встановлення та адміністрування інших
податків та податкових платежів;

5. Недієздатність механізмів забезпечення ринкових прав і свобод
інвесторів, а також низький рівень захисту інвесторів. Значним є
відставання за цими показниками України від «країн-еталонів» ОЕСР
(табл.1), з розвиненим корпоративним законодавством та менеджментом.
Зокрема, найбільше відставання спостерігається за критерієм розкриття
інформації, що ускладнює прихід на український ринок іноземних
інвесторів, а також підвищує ризики придбання пакетів акцій, які не є
контрольними, внаслідок зростання витрат на вивчення потенційних
партнерів та загроз втрати оперативного управління інвестиціями.

Таблиця 1

Оцінка бізнес середовища в Україні за критерієм захисту інвесторів у
2006 р.

Показник Україна ЦСЄ та СНД ОЕСР

Індекс розкриття інформації 1 4,7 6,3

Індекс відповідальності директора 3 3,8 5,0

Індекс судових позовів акціонерів 7 6,0 6,6

Індекс захисту інвесторів 3,7 4,8 6,0

Джерело: Doing Business / World Bank

Попри наявність важливих передумов, зокрема макроекономічної
стабільності, значного прориву у лібералізації підприємницької
діяльності, лібералізації зовнішньої торгівлі, міжнародного руху
капіталу та оздоровленні фінансового сектору, в Україні зберігаються
такі системні загрози для інвесторів як: політична нестабільність,
нестабільне й непередбачуване правове поле, вади системи державного
правочинства (зокрема, у сферах захисту прав власників та загрозливого
поширення «рейдерства», дисципліни виконання законодавчих актів),
високий рівень корупції, тінізація економіки. Негативну роль відіграє
пасивність держави у забезпеченні інституційного поля для поліпшення
інвестиційного клімату через моніторинг та контроль за дотриманням
прийнятих норм законодавства. За рейтингом захищеності прав власності,
складеним

Property Rights Alliance, Україна серед 70 найбільших країн світу посіла
58 місце і поступається всім країнам Центрально-Східної Європи, зокрема,
за такими критеріями, як незалежність судів, довіра населення до судів,
корупція, захист прав інтелектуальної власності, авторських прав тощо.
Недосконалість судової системи України де-факто використовується
окремими бізнесменами як додаткова конкурентна перевага, що призводить
до зниження рівня конкуренції та перенесення її у позаекономічну сферу.

6. Низький рівень ефективності законодавства з питань корпоративного
управління, що обумовлює виникнення конфліктів та протистоянь із
залученням силових органів, блокування діяльності підприємств,
нагнітання соціальної напруженості. Зокрема, найгострішими проблемами є
непрозорість системи реєстрації та можливість викривлення відомостей про
акціонерів, розмивання капіталу внаслідок додаткових емісій акцій,
блокування проведення зборів акціонерів тощо. Неврегульованим
залишається питання прав моноритарних акціонерів, що знижує гарантії
захисту прав власників та значно підвищує ризики інвестицій в економіку
України.

7. Негативний міжнародний імідж України, який склався внаслідок
відсутності масових «успішних» інвестиційних історій, які б могли
слугувати засобом реклами національного інвестиційного клімату; низький
рівень підготовки суб’єктів національної економіки до формування
інвестиційних пропозицій; значні диспропорції регіонального та
галузевого розвитку, що обумовлюють концентрацію інвестицій у вузьких
сегментах ринків та територій; застарілість інфраструктури тощо.

Виходячи з вищезазначеного, необхідними завданнями державної політики є
якісна ревізія існуючої системи формування та підтримання інвестиційного
клімату України, стратегічний аналіз пріоритетів розвитку національної
економіки, а також ідентифікація чинників, які обумовлюють
неефективність нормативно-правових актів, що приймаються з метою
підтримання сприятливого інвестиційного клімату України.

Враховуючи ці обставини і усвідомлюючи важливість поліпшення
інвестиційного клімату в Україні, головним завданням на короткострокову
перспективу є підготовка необхідної правової та організаційної бази для
підвищення дієздатності механізмів забезпечення інвестиційного клімату
й формування основи збереження та нарощування конкурентоспроможності
вітчизняної економіки. Для цього необхідно здійснити низку першочергових
заходів з послідовної деполітизації економіки, формування єдиних
стратегічних цілей та послідовності економічних реформ, незмінних за
приходу до влади будь-яких політичних команд, забезпечення незмінності
та гарантованості захисту ринкових прав і свобод інвестора. Зокрема:

1. Підготувати план дій щодо забезпечення сприятливого інвестиційного
клімату у межах проголошених пріоритетів соціально-економічного
розвитку, залучити до його розробки та обговорення широке коло
експертів, науковців, представників органів державної влади та бізнесу.

2. Розробити регіональні плани підвищення інвестиційної привабливості
областей з урахуванням особливостей їх поточних рейтингів інвестиційної
привабливості, забезпечити державний моніторинг їх виконання як одного з
критеріїв успішності діяльності місцевих державних адміністрацій.

3. Поширити реалізацію обласними державними адміністраціями
навчальних програм серед бізнесменів з підготовки інвестиційних
пропозицій, складання інвестиційних бізнес-планів, юридичного супроводу
інвестиційних проектів, управління інвестиційними проектами. Передбачити
механізми надання державою послуг щодо підвищення кваліфікації та
атестації фахівців у сфері інвестиційної діяльності.

4. Суттєво розширити спектр заходів конкурентної політики, зокрема –
щодо запобігання антиконкурентним діям національних та іноземних
інвесторів на українському ринку, удосконалити методики та критерії
виявлення проявів недобросовісної конкуренції з урахуванням реалій
сучасної української економіки (останній Указ Президента “Про основні
напрями конкурентної політики на 2002-2004 рр.” був прийнятий
19.02.2003 р.).

5. Підготувати перелік заходів щодо посилення відповідальності
представників органів виконавчої влади й органів місцевого
самоврядування за вчинення корупційних та інших дискримінаційних дій
щодо інвесторів.

6. Поширити практику укладання прозорих угод між інвесторами та
владою щодо взаємних зобов’язань у сфері конкурентної поведінки бізнесу
та конкурентної політики держави на певних ринках на визначений
середньо- і довгостроковий період часу.

7. Сформувати на основі спільної розробки Міністерства фінансів,
Міністерства економіки, Міністерства транспорту і зв’язку, Міністерства
промислової політики, Міністерства палива та енергетики, а також
галузевих об’єднань підприємців довгострокову програму державного та
змішаного інвестування в розвиток телекомунікаційної, транспортної та
енергетичної інфраструктури.

Висновок

Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових,
економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють
інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів.
Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити захист інвестора від
інвестиційних ризиків.

Отож потрібно застосовувати і виконувати заходи і завдання щодо
поліпшення інвестиційного клімату України, щоб він був на високому рівні
в державі.

Використана література.

Омельченко “Іноземні інвестиції в Україні” довідник з правових питань
Київ “Юрінком” 1997р.

Шевчук, Рогожин “ Основи інвестиційної діяльності” Київ видавництво “
Генеза” 1997

Пересада “Інвестиційний процес в Україні” Київ “Лібра” 1998

«Іноземні інвестиції та українські інвестиції за кордоном, міжнародні
торги ( тендери )» // «Фінансовая тема» № 9 сентябрь 1998

Гаврилюк «Умови здійснення іноземного інвестування» // «Економіка
України» № 8 серпень 1997

Ландарь «Особливості залучення іноземних інвестицій в Україну»

// «Економіка України» № 12 грудень 1998

HYPERLINK “http://www.google.com.ua” www.google.com.ua

HYPERLINK “http://www.rambler.ru” www.rambler.ru

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com.ua” www.ukrreferat.com.ua

[1] Очевидно, після остаточного обрахунку Держкомстатом обсягів ПІІ 2006
р. цей показник збільшиться, за нашими оцінками – до 2,8 – 3 разів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter