РЕФЕРАТ

на тему:

Інвестиційний договір, його форма та порядок укладання

1. Форма інвестиційного договору

Інвестиційний договір укладається, як правило, в письмовій формі, як і
інші різновиди господарських договорів (п. 1 ст. 44 Цивільного кодексу
України).

Усна форма застосовується щодо угод, які виконуються під час їх
укладання (ст. 43 Цивільного Кодексу України), але з обов’язковим
отриманням організацією чи індивідуальним підприємцем письмового
документа, що стверджує одержання грошей та підстави цього, а також в
деяких інших випадках.

Необхідність укладання між суб’єктами підприємницької діяльності
договорів, в т. ч. інвестиційних, у письмовій формі випливає також і з
Указу Президента України “Про гербовий збір” від 6 листопада 1998,
оскільки передбачається обов’язкове маркування таких договорів марками
гербового збору.

Розрізняють декілька модифікацій письмової форми, що застосовуються при
укладанні інвестиційних договорів:

• повна письмова форма – включає комплект необхідних для укладання
договору документів (підписаний сторонами текст договору, протокол
розбіжностей (якщо він мав місце), протокол узгодження розбіжностей
(якщо розбіжності узгоджувалися і між сторонами було досягнуто компроміс
щодо спірних умов договору), судове рішення (якщо спір передавався на
розгляд судовим органам);

• скорочена письмова форма – має вигляд комплекту листів, телеграм,
факсограм та інших документів, якими сторони обмінювалися в процесі
встановлення договірного зв’язку, якщо зміст цих документів свідчить про
наміри сторін встановити договірний зв’язок та істотні умови договору;

• договір приєднання – умови договору є заздалегідь визначеними та не
підлягають корегуванню (наприклад, придбання акцій новостворюваного або
діючого акціонерного товариства шляхом підписки);

нотаріальна форма – застосовується у разі придбання нерухомого майна
(житлових будинків, квартир поза біржою), а також продажу в процесі
приватизації цілісних майнових комплексів підприємств (їхніх
структурних підрозділів), застави нерухомого майна тощо.

2. Порядок укладання інвестиційного договору

Єдиного порядку укладання інвестиційного договору не існує. Якщо за
адміністративно-командної економіки інвестиційні договори укладалися, як
правило, на планових засадах у традиційному порядку, то у зв’язку із
запровадженням в економіку України елементів ринкової системи
господарювання, широкого застосування набули нові форми:

• шляхом торгів (тендерів) на реалізацію майна, робіт, послуг – договір
укладається з покупцем, який запропонував найвищу ціну за майно, що
продається, чи роботи, послуги, що пропонуються;

• шляхом торгів (тендерів) на придбання майна, визначення виконавця
робіт або послуг — договір укладається з тим продавцем або виконавцем,
що запропонував найнижчу ціну за майно, що необхідно придбати, чи за
виконання необхідних для інвестора (замовника) робіт;

• шляхом конкурсу – договір укладається з виконавцем, який запропонував
найкращий (найефективніший) спосіб виконання ;

• шляхом переговорів – укладанню основного договору передує підписання
між сторонами протоколу про наміри чи передконтрактної угоди, в якій
фіксуються наміри і обов’язок сторін в майбутньому укласти основний
договір із заздалегідь визначеними параметрами.

Зберігся також і традиційний спосіб укладання інвестиційного договору як
різновиду господарського, порядок якого регулюється Господарсько
процесуальним кодексом України ( ст. 5,11 ), тобто шляхом надсилання
зацікавленою стороною проекту договору майбутньому контрагенту з усіма
притаманними цьому способу етапами (1 етап – розробка проекту договору
та його надсилання майбутньому – потенційному контрагенту; 2 етап –
розгляд одержаного проекту договору та його підписання, а якщо у
майбутнього контрагента виникли розбіжності з проектом договору – то
складання протоколу розбіжностей та відправлення разом з підписаним
договором автору проекту протягом 20 днів з моменту отримання проекту
договору; 3 – розгляд і узгодження розбіжностей, якщо останні мали
місце, та передача переддоговірного спору на розгляд господарського суду
протягом 20 днів з моменту отримання підписаного договору з протоколом
розбіжностей (якщо узгодження розбіжностей не відбулося); 4 етап –
судове рішення, якщо розбіжності не були врегульовані і одна зі сторін
передала спір на розгляд господарського суду).

3. Способи забезпечення належного виконання інвестиційних договорів

Інвестиційний договір укладається з метою його виконання, тобто
здійснення інвестицій на тих умовах, що визначено в договорі. Реальному
та належному виконанню інвестиційних договорів сприяють різноманітні
способи забезпечення виконання договірних зобов’язань.

Розрізняють господарсько-правові та цивільно-правові способи
забезпечення виконання договірних зобов’язань.

До перших належать:

• правова (в т. ч. договірна та претензійно-позовна) робота, від
організації якої залежить якість укладеного інвестиційного договору (в
тому числі щодо повноти закріплення за контрагентами договірних
зобов’язань, відповідальності за порушення цих зобов’язань) і виконання
договором притаманних йому функцій;

• позитивне стимулювання, тобто надання стороні, що належним або
покращеним способом виконала покладені на неї договірні зобов’язання,
певних переваг або матеріальних цінностей (наприклад, залишення у
виконавця устаткування, що було передано йому інвестором для виконання
обумовлених договором робіт);

негативне стимулювання, тобто міри відповідності, що застосовуються
до порушника договірних зобов’язань згідно з законом або договором
(відшкодування збитків, сплата неустойки, оперативно-господарські
санкції).

До других (цивільно-правових.) способів, що широко застосовуються в
інвестиційних договірних відносинах належать:

• застава (усі її види);

• гарантія (ст. 196 Цивільного кодексу України);

• порука (статті 191–194 Цивільного кодексу України;

• завдаток (ст. 195 Цивільного кодексу України);

До способів, що зменшують ризики учасників інвестиційної діяльності як
сторін договору, належить також страхування інвестиційних ризиків.

Похожие записи