Реферат на тему:
ІНВЕСТИЦІЙНІ КОМПАНІЇ
Інвестиційною компанією визнається торговець цінними паперами, який,
окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для
здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх
розміщення.
Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або
товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих
товариств, та здійснює діяльність щодо спільного інвестування згідно з
цим Положенням.
Статутний фонд інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції,
формується в порядку, встановленому Законом України “Про господарські
товариства” (1576-12), і повинен становити не менш як 50 тисяч
мінімальних зарплат, визначених на момент реєстрації інвестиційної
компанії.
Інвестиційна компанія для здійснення діяльності щодо спільного
інвестування зобов’язана заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію
випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію
та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів.
Інвестиційні сертифікати, які випускає інвестиційна компанія, повинні
відповідати вимогам, встановленим у пункті 9 цього Положення. На спільні
інвестиції, які здійснюються шляхом випуску інвестиційних сертифікатів
інвестиційної компанії, поширються обмеження, встановлені пунктом 17
цього Положення.
Інвестиційна компанія одержує інвестиційні сертифікати в розмірі, що
відповідає вартості майна, переданого нею у взаємний фонд. Інвестиційні
сертифікати засновників зберігаються у депозитарія і не можуть
пропонуватися на продаж.
На засновників інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції,
поширюється обмеження, встановлене пунктом 4 цього Положення.
Взаємний фонд є філією інвестиційної компанії, що утворюється за
рішенням її вищого органу. Цей орган затверджує також Положення та
інвестиційну декларацію взаємного фонду.
Рішення про створення взаємного фонду вважається прийнятим, якщо за
нього проголосувало не менш 3/4 присутніх акціонерів (учасників), які
беруть участь у голосуванні на загальних зборах інвестиційної компанії.
Взаємний фонд має окремі баланс та поточний рахунок і підлягає державній
реєстрації в порядку, передбаченому для реєстрації філій суб’єктів
підприємницької діяльності. На баланс взаємного фонду інвестиційна
компанія може передавати майно у вигляді цінних паперів та об’єктів
нерухомості.
Кошти взаємного фонду не можуть використовуватися для покриття збитків
інвестиційної компанії. На майно взаємного фонду не може бути звернено
стягнення за зобов’язаннями інвестиційної компанії, не пов’язаними з
діяльністю взаємного фонду.
Інвестиційна компанія одержує прибутки від діяльності, пов’язаної із
спільним інвестуванням, пропорційно вартості майна, переданого нею у
взаємний фонд, якщо інше не передбачено інвестиційною декларацією.
Інвестиційна компанія може засновувати відкриті та закриті взаємні
фонди, які здійснюють діяльність щодо спільного інвестування в порядку,
встановленому цим Положенням для інвестиційних фондів.
Інформацію про діяльність взаємного фонду інвестиційна компанія
зобов’язана подавати загальним зборам акціонерів (учасників) не рідше
ніж раз на рік.
Для здійснення спільного інвестування інвестиційні фонди, а також
інвестиційні компанії, що заснували взаємні фонди (далі фонди),
випускають інвестиційні сертифікати, які пропонуються для розміщення
серед учасників.
Кошти, отримані від учасників, відкриті фонди інвестують у цінні папери
інших емітентів.
Закриті фонди мають право здійснення інвестування в цінні папери та
придбання нерухомого майна, часток і паїв, що належать державі в майні
господарських товариств, у процесі приватизації.
Інвестиційні сертифікати відкритих фондів можуть бути придбані за кошти
учасників, закритих фондів – за кошти учасників та приватизаційні
папери.
Емісія інвестиційних сертифікатів здійснюється після реєстрації їх
випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів
на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-разового розміру їх
статутних фондів.
Відкриті фонди випускають інвестиційні сертифікати, які не підлягають
вільному перепродажу, а закриті – такі, що підлягають вільному
перепродажу.
Інвестиційні сертифікати пропонуються для розміщення та викуповуються
фондом за ціною, яка дорівнює вартості чистих активів, у терміни,
встановлені інвестиційною декларацією.
Чистими активами інвестиційного фонду визнається вартість активів, в які
розміщено кошти засновників та учасників фонду, в поточних цінах на
момент оцінки.
Інвестиційні сертифікати закритих фондів можуть обмінюватися на
приватизаційні папери, якщо ці фонди у встановленому Фондом державного
майна України порядку отримали дозвіл на здійснення комерційної
діяльності з приватизаційними паперами.
Закриті фонди обслуговують власників приватизаційних паперів з такими
обмеженнями:
інвестиційні сертифікати підлягають викупові фондом не раніше закінчення
терміну використання приватизаційних паперів;
учасникам інвестиційного фонду не гарантується фіксований розмір
дивідендів.
Приватизаційні папери, які перебувають у власності фонду, підлягають
індексуванню у разі загальної індексації приватизаційних паперів.
Фонд має право здійснювати додаткову емісію інвестиційних сертифікатів у
50-разовому розмірі до обсягу прийнятих для розміщення приватизаційних
паперів у порядку, який затверджується Фондом державного майна України
та Міністерством фінансів України.
Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії мають право тримати у своїх
активах до 25 відсотків цінних паперів одного емітента за умови їх
придбання за приватизаційні папери.
Оцінка чистих активів фонду здійснюється відповідно до Положення про
порядок оцінки чистих активів інвестиційних фондів і взаємних фондів
інвестиційної компанії, що затверджується Міністерством фінансів
України.
Вартість чистих активів у розрахунку на один інвестиційний сертифікат
відкритого фонду обчислюється щоквартально, на дату, яку встановлює
Міністерство фінансів України. Взаємний фонд зобов’язаний за цією ціною
викуповувати інвестиційні сертифікати у учасників фонду.
Доходи фонду складаються з дивідендів та інших надходжень від цінних
паперів, що перебувають у власності фонду, та доходів від операцій з
цінними паперами й іншими активами.
Доходи фонду, його засновників та учасників оподатковуються при виплаті
дивідендів у порядку, встановленому чинним законодавством.
Прибуток фонду підлягає розподілу між засновниками та учасниками у
вигляді дивідендів.
Прибуток засновників фонду відповідно до інвестиційної декларації може
бути спрямовано на збільшення розміру статутного фонду.
Фонд складає і публікує звіти про свою діяльність у терміни та в обсязі,
що визначаються чинним законодавством.
Облік і контроль за діяльністю фонду щодо розміщення приватизаційних
паперів здійснюються у порядку, встановленому Фондом державного майна
України та Міністерством фінансів України.
Відкриті фонди раз на півроку зобов’язані проінформувати учасників та
опублікувати в пресі фінансовий звіт, який повинен містити:
бухгалтерський баланс із переліком інвестицій фонду (кількість, види і
ринкова вартість цінних паперів, які перебувають у власності фонду);
звіт про доходи та збитки, а також дивіденди, сплачені за цей період;
довідку про вартість чистих активів фонду;
довідку про кількість інвестиційних сертифікатів, випущених фондом,
номінальну вартість одного інвестиційного сертифікату та вартість чистих
активів одного інвестиційного сертифікату на дату складання звіту;
відомості про зміни в складі афілійованих осіб, членів спостережної
ради, а також про зміну інвестиційного керуючого і депозитарія.
Фінансовий звіт за підсумками року обов’язково звіряється аудитором.
Закриті фонди раз на півроку мають публікувати такі дані:
вартість чистих активів фонду (включаючи вартість і кількість
невикористаних приватизаційних паперів, що засвідчується висновком
аудиторської організації);
перелік та кількість цінних паперів одного емітента (в розмірі більше
одного відсотка активів фонду), що перебувають у власності фонду;
вартість інших активів, що перебувають у власності фонду;
звіт про заборгованість фонду;
дані про загальну кількість інвестиційних сертифікатів фонду, які
перебувають в обігу на кінець півріччя.
Інвестиційна компанія веде облік наявності та обігу майна кожного
взаємного фонду окремо від свого майна.
Фонди, які розміщують приватизаційні папери, зобов’язані протягом 5
років зберігати документи про всі здійснені ними угоди з
приватизаційними паперами. Якщо фонди ліквідуються раніше захначеного
строку, ці документи передаються до Фонду державного майна України.
Державний контроль за діяльністю фонду відповідно до Закону України “Про
цінні папери і фондову біржу” і цього Положення забезпечують
Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи, а в межах
повноважень, визначених законодавством України, – Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку.
Державний контроль за комерційною діяльністю фондів з приватизаційними
паперами забезпечує Фонд державного майна України.
Порушення вимог цього Положення тягне за собою цивільно-правову,
адміністративну і кримінальну відповідальність згідно з чинним
законодавством.
Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у процесі
здійснення спільного інвестування інвестиційним фондом, інвестиційною
компанією, взаємним фондом інвестиційної компанії забезпечує
Антимонопольний комітет України відповідно до чинного законодавства.
Інвестиційний фонд, інвестиційна компанія повинні безпосередньо або
через інвестиційного керуючого інформувати Антимонопольний комітет
України про укладені ним договори стосовно придбання цінних паперів, в
результаті якого забезпечується прямо або через взаємні фонди
інвестиційної компанії досягнення або перевищення 10 відсотків, а у
випадку, передбаченому абзацом сьомим пункту 23 цього Положення, 25
відсотків цінних паперів одного емітента. Така інформація подається у
п’ятиденний строк з моменту укладення договору купівлі цінних паперів.
Фонд припиняє свою діяльність відповідно до чинного законодавства з
урахуванням вимог, передбачених цим Положенням.
Закриті фонди, які обслуговують власників приватизаційних паперів,
можуть бути ліквідовані до закінчення терміну використання
приватизаційних паперів лише за рішенням арбітражного суду.
У разі банкрутства інвестиційної компанії стягнення на майно взаємного
фонду може бути накладено тільки після розрахунків з усіма учасниками
взаємного фонду, крім засновників.
Ліквідаційна комісія публікує в друкованих засобах масової інформації за
місцезнаходженням фонду інформацію про його ліквідацію, порядок і термін
заявлення кредиторами претензій. Комісія повинна опублікувати першу
інформацію через тиждень після свого створення і повторити її протягом
двох місяців не менш як двічі.
Майно фонду реалізується виключно на аукціоні. Виручка від продажу
спрямовується на задоволення вимог кредиторів. Кошти, які залишаються
після цього, розподіляються між учасниками пропорційно кількості
інвестиційних сертифікатів. У разі, коли вартість майна в розрахунку на
один інвестиційний сертифікат нижча за його номінальну вартість, різниця
учасникам покривається за рахунок коштів засновників.
За згодою учасників для розрахунків з ними можуть використовуватися
цінні папери, які перебувають в активах фондів, крім інвестиційних
сертифікатів інших фондів та векселів.
Фонд вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного
реєстру, яке здійснюється за умови скасування Державною комісією з
цінних паперів та фондового ринку реєстрації випуску інвестиційних
сертифікатів
Фонди закритого типу припиняють свою діяльність після закінчення
заявленого терміну. За рішенням засновників закритого фонду його може
бути перетворено у відкритий фонд.
Порядок реорганізації інвестиційних фондів, а також особливості
перетворення закритого інвестиційного фонду у відкритий інвестиційний
фонд та закритого взаємного фонду інвестиційної компанії у відкритий
взаємний фонд інвестиційної компанії визначаються Державною комісією з
цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Фондом державного
майна України та Антимонопольним комітетом України.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
