.

Іноземний досвід регулювання міжнародного туризму та його використання в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
140 2267
Скачать документ

Реферат на тему:

Іноземний досвід регулювання міжнародного туризму та його використання в
Україні

 

ХХІ століття – це століття науково-філософського прогресу, етнічного
ренесансу та відкритих суспільств, що розвиває інтерес етносів до
пізнання надбань народів світу. Найкраще це можна зробити через розвиток
і використання туризму.

Підвищення рівня культури, науки, освіти, зростання обсягів міжнародної
торгівлі, засобів транспорту, зв’язку, платежів сприяє збільшенню
кількості та розмаїтості контактів, поїздок громадян, викликаних не
тільки професійно-діловими, але й пізнавальними, оздоровчими та іншими
цілями.

Останнім часом побудова ринкової моделі економіки в нашій країні вимагає
розробки принципово нових підходів щодо формування ефективних механізмів
регулювання саме в галузі вітчизняного туризму. Перші кроки в цьому
напрямі показали, що даний процес досить складний. В Україні існує ціла
низка проблем, які не сприяють розвитку туристичної галузі, призводять
до суттєвого руйнування економічних і соціальних відносин у туристичній
сфері.

У вітчизняній науковій літературі з означеного проблемного кола питання
розвитку туризму, шляхи та механізми його державного регулювання окремо
не розглядалися. У працях таких українських учених, як Л.Г.Агафонова,
В.Д.Безносюк, А.М.Виноградська, В.К.Євдокименко, В.С.Кравців,
М.П.Крачило, В.І.Мацола, В.К.Федорченко аналізуються лише окремі аспекти
розвитку міжнародного туризму, його регулювання в Україні та за
кордоном.

Актуальними залишаються питання створення нормативно-правової бази
державного регулювання в галузі туризму, податкової політики,
приватизації й акціонування, створення інвестиційних умов, що стимулюють
приплив коштів в об’єкти туріндустрії на території України. Насамперед,
це стосується готельних і курортно-лікувальних підприємств країни, які
можна ефективно розвивати, створюючи нові робочі місця, популяризуючи
культурні цінності, багатство флори і фауни, рекреаційний потенціал
нашої країни.

Метою статті є розробка відповідних методологічних та методичних
рекомендацій з удосконалення регулювання міжнародного туризму в Україні
на основі принципів комплексності, системності та взаємної вигоди.

Наукова новизна проблематики полягає у визначенні основних тенденцій
розвитку міжнародного туризму та впровадженні відповідних кроків для
розширення участі України в міжнародному туризмі з урахуванням її
реальних можливостей.

Крім того, необхідно обумовити повноваження та участь держави в
регулюванні туристичного ринку, оскільки саме вона формує основні умови
функціонування суб’єктів туристичної діяльності як на національному, так
і на міжнародному ринку.

Аналізуючи роль держави в організації й розвитку туристичної діяльності
в різних кранах світу, можна виділити три типи моделей державної участі
в регулюванні цієї важливої складової національної економіки.

Перша модель припускає відсутність центральної державної туристичної
адміністрації, всі питання вирішуються на місцях на засадах та принципах
ринкової “самоорганізації”. Урядові органи використовують таку модель у
тих випадках, коли туризм національній економіці взагалі не дуже
потрібний, або коли суб’єкти туристичного ринку займають сильні позиції,
тобто здатні вирішувати свої проблеми без державної участі. Подібна
модель управління індустрією туризму прийнята в США після того, як в
1997 р. була ліквідована державна структура U.S. Travel and Tourism
Administration (USTTA), що відповідала за розвиток туризму в країні.

Друга модель передбачає наявність сильного й авторитетного центрального
органу – міністерства, що контролює діяльність усіх підприємств
туристичної галузі в країні. Для її реалізації потрібні відповідні
умови, а саме: значні фінансові вкладення в туристичну індустрію:
зокрема у рекламну й маркетингову діяльність, інвестування в туристичну
інфраструктуру тощо. Подібна модель організації управління туристичною
індустрією діє в Єгипті, Мексиці, Тунісі, Туреччині та інших країнах,
для яких туризм є одним з основних джерел валютних надходжень у бюджет.

Третя модель переважає в розвинених європейських державах. У країнах, де
використовується така модель, питання розвитку туристичної діяльності в
країні вирішуються в “надрах” певного багатогалузевого міністерства на
рівні відповідного галузевого підрозділу. При цьому підрозділ даного
міністерства, що відповідає за розвиток туризму в країні, здійснює свою
діяльність у двох напрямах: вирішує або регламентує загальні питання
державного регулювання (розробка нормативно-правової бази, координація
діяльності регіональної представницької й виконавчої влади, міжнародне
співробітництво на міждержавному рівні, збирання й обробка статистичної
інформації тощо) та спрямовує й координує маркетингову діяльність
(участь у виставках і міжнародних об’єднаннях у туристичній сфері,
управління туристичними представництвами своєї країни за кордоном тощо)
[1, с. 95].

Така модель участі держави в розвитку індустрії туризму отримала умовну
назву “європейської”. Доцільно розглянути європейську модель докладніше,
оскільки вона уявляється найбільш прийнятною для України. Особливої
актуальності дослідженню даної моделі надає не лише ситуація глобальних
трансформацій у сучасному світі, але й вибір Україною європейського
вектора розвитку, необхідність побудови в ній демократичного, відкритого
громадянського суспільства.

Слід зауважити, що центральна державна туристична адміністрація в
розвинених європейських країнах працює в тісній взаємодії з місцевою
владою й приватним бізнесом. Така схема роботи виявилася досить
продуктивною з погляду знаходження форм конструктивного співробітництва
й взаємодії адміністративних органів різних рівнів державного та
регіонального управління, а також для залучення фінансових коштів
приватного сектора з метою виконання відповідних державних завдань.
Наслідком такої політики стала поява змішаних за формою власності
(державно-приватних) інститутів у сфері регулювання туристичної
діяльності [1, с. 95].

Варіанти реалізації третьої моделі управління туристичним сектором
розглянемо на прикладі чотирьох європейських країн: Франції, Іспанії,
Великобританії та Італії, на частку яких, за даними Всесвітньої
туристичної організації (ВТО) припадає близько 1/3 світових туристичних
прибуттів [2, с. 5].

У Франції питання регулювання туризму стосуються компетенції
Міністерства транспорту та суспільних робіт, у структурі якого
функціонують Державний секретаріат з питань туризму та Управління
туризму. Дані органи відповідають за управління та регулювання галузі,
інвестування й міжнародні відносини у сфері туризму. Крім того, існує ще
ціла низка органів, що беруть участь в управлінні туризмом “із правом
дорадчого голосу”: Рада з туризму при Міністерстві транспорту та
суспільних робіт, Французьке агентство туристичного інжинірингу,
Національна наглядацька рада з туризму (маркетингові дослідження й
статистика в туризмі), Національне агентство з питань відпускних
подорожей (соціальний туризм), Національний комітет з процвітання
Франції (питання екології й озеленення міст).

На регіональному рівні діють представники центральної виконавчої влади,
що вирішують питання розвитку туристичної сфери та підпорядковані
безпосередньо префектам. Діяльність цих представників спрямована на
координацію регіональних ініціатив, оскільки повноваження місцевої влади
в галузі туризму досить вагомі.

Просуванням образу Франції як туристичного центру на міжнародному ринку
займається асоціація “Maison de la France”, що виникла в 1987 р. у
результаті угоди про партнерство між місцевими адміністраціями,
туристичними фірмами, готелями, адміністраціями об’єктів екскурсійного
показу. На даний час асоціація нараховує близько 800 членів. У штаті
асоціації “Maison de la France” більше 200 співробітників, 31 його
представництво працює в 26 країнах світу. Керівний орган асоціації –
рада директорів складається з 27 осіб (1/3 – чиновники з держапарату, а
2/3 – представники приватного бізнесу) [3].

Діяльність асоціації на 60% фінансується з держбюджету. В 2004 р.
субвенція, що передбачена в Законі про державний бюджет Франції для
“Maison de la France”, становить 29,3 млн євро. На 2005 р. ця сума
повинна досягти 30,3 млн євро [4].

В 90-ті роки ХХ-го ст. просування французького туристичного продукту на
закордонні ринки відбувалося дуже успішно. Фахівці підрахували, що кожен
вкладений у просування франк приносив 100 франків надходжень.
Пріоритетними ринками для Франції за обсягом і потенціалом були Японія,
США, Німеччина та Великобританія, надходження від яких становили
половину всіх надходжень країни від міжнародного туризму. Приклад
“Maison de la France” яскраво засвідчує, як багаторазово можна
збільшувати ефект від державних інвестицій, якщо їх уміло доповнювати
інвестиціями приватного сектора.

В Іспанії питання туризму координує Державний секретаріат з питань
торгівлі, туризму та малого бізнесу, підлеглий Міністерству економіки.
Крім Держсекретаріату Міністерству підпорядковуються: Центральна
дирекція з туризму (адміністративні питання, розробка загальних напрямів
державної політики у сфері туризму); готельна мережа “Paradores” (83
готелі, розміщені в будинках, що становлять історичну цінність); два
виставково-конгресних центри (в Мадриді й Малазі) та Іспанський інститут
туризму – “Turespaca” [5].

Повноваження самого Міністерства економіки невеликі. Такі важливі
функції, як ліцензування, сертифікація послуг, розробка стратегії
розвитку туріндустрії є прерогативою місцевої влади. З метою координації
їх діяльності в країні створена Рада з розвитку туризму, до складу якої
входять представники державних органів влади всіх рівнів та представники
приватного бізнесу.

На нашу думку, Україні слід перейняти в майбутньому досвід
співробітництва Ради з розвитку туризму із представниками приватного
сектора, що здійснюється через впровадження в організацію й облік
висунутих останніми ініціатив, особливо з питань просування специфічних
та екологічних туристичних продуктів.

Іспанський інститут туризму “Turespaca” займається залученням іноземних
туристів, здійснюючи рекламну діяльність та промоцію іспанських курортів
за кордоном. Дана організація має широку мережу інформаційних офісів в
Іспанії та 29 представництв у 21 країні світу. Інститут повністю
фінансується з держбюджету [5].

Як результат, Іспанія посідає перше місце у світі за обсягом річного
бюджету для проведення політики просування національного туристичного
продукту за кордоном, 70% якого надається урядом країни.

У Великобританії очолює сферу туризму Міністерство культури, засобів
масової інформації та спорту, якому підпорядковується орган, що
безпосередньо координує діяльність у галузі туризму – “VisitBritain”.
Він займається залученням іноземних туристів у Великобританію, розвитком
внутрішнього туризму, а також консультує уряд й інші державні установи з
питань туризму. “VisitBritain” – поряд із традиційною діяльністю на
іноземних ринках (поширення інформації туристичного змісту, реклама,
участь у виставках) надає платні консалтингові послуги, організовує
виставки та семінари, здійснює різні проекти за участю іноземного
капіталу, видає та реалізовує путівники, відеофільми та іншу
рекламно-інформаційну продукцію.

Правління “VisitBritain” призначається Міністерством культури, засобами
масової інформації та спорту й складається з голови та 5 членів, а також
голів “Wales Tourist Board”, “VisitScotland” та “England Marketing
Advisory Board”, регіональних структур, схожих за своїми функціями з
“VisitBritain”. На фінансування діяльності організації в 2004-2005 рр.
державою має бути асигновано 35,5 млн фунтів, неурядове фінансування
становитиме приблизно 17 млн фунтів [6].

Важливим чинником у процесі реалізації державної туристичної політики є
запозичення Україною досвіду “VisitBritain” з ефективного застосовування
сучасних інформаційних технологій та маркетингових компаній. Успіх
проектів “VisitBritain” реалізованих в 2004 р. (“The City Breaks”,
“Touring and Good Living”) позначився на зростанні прибутку від в’їзного
туризму (12,3 млрд фунтів). Розробивши власний обновлений сайт
www.visitbritain.com на 19 мовах для 36 країн світу, “VisitBritain”
продовжує адаптувати його для нових туристичних ринків світу. В 2005 р.
в Чехії, Угорщині, Таїланді, Малайзії та Греції відкриються локальні
версії сайту на мовах даних країн [7].

В Італії Департамент з туризму входить до складу Міністерства виробничої
діяльності. Основні його функції зводяться до координації діяльності
регіональних турадміністрацій, розробки нормативно-правових документів
загальнонаціонального характеру, досліджень та обробки статистичних
даних, а також міжнародної діяльності (міжурядові угоди, взаємовідносини
з міжнародними організаціями та ЄС) [8].

Повноваження місцевих туристичних адміністрацій в Італії на даний час
також значно розширені. Вони відають всіма питаннями ліцензування
туристичної діяльності на своїй території, здійснюють класифікацію
готелів, мають право просувати й рекламувати свої регіони всередині
країни та за кордоном (рекламні заходи, участь у виставках тощо).

Однак провідна роль у представленні Італії на міжнародному туристичному
ринку належить Національному управлінню з туризму (Ente Nazionale
Italiano per il Turismo – ENIT), основними функціями якого є
рекламно-інформаційна робота, маркетингові дослідження, координація
міжнародної діяльності місцевих турадміністрацій. ENIT підпорядковується
Департаменту з туризму й повністю фінансується з держбюджету. У штаті
ENIT 200 осіб, у тому числі співробітники 20 представництв у 16 країнах.
Відповідно до заяви голови ENIT Амедео Оттавіані в 2005 р. ENIT повинна
отримати з державного бюджету Італії для виконання своїх функцій близько
50 млн євро [9].

Україна зацікавлена в знайомстві з досвідом роботи ENIT щодо розвитку
ділового туризму в окремих провінціях Італії, презентації турпродуктів
найбільших провінцій країни на міжнародних туристичних салонах і
встановленню співробітництва між державними органами та приватними
туристичними підприємствами.

За масштабами міжнародного туризму та формою організації туристичної
галузі для України найбільш прийнятна саме третя модель управління.
Однак для ефективного функціонування даної моделі доцільно отримати
необхідне державне фінансування (щонайменше, часткове) для участі країни
у формуванні й просуванні національного турпродукту, здійснення
маркетингових досліджень, рекламно-інформаційної діяльності, організації
та проведення міжнародних туристичних виставок, конференцій, семінарів,
формування базового пакету інвестиційних проектів у галузі розвитку
туристичної інфраструктури тощо.

Поряд з національними програмами регіонального розвитку велику роль в
останні роки відіграє політика територіального регулювання на
наднаціональному рівні, що особливо актуально для країн Європейського
Союзу. Основними структурами, що координують дану політику, є Комітет з
регіональної політики при Раді міністрів ЄС та Європейський фонд
регіонального розвитку, що діє в межах бюджету ЄС.

Однак ЄС, активно координуючи туристичну діяльність, не втручається в
політику кожної з країн-учасниць, адаптовану до відповідних специфічних
умов, що важливо для України, яка мусить віднайти саме своє місце в
європейській спільноті. Особливістю європейської регіональної політики є
орієнтація на пріоритетну роль у вирішенні питань економічного розвитку
окремих регіонів (виділених за спеціальною методикою) перед
національними державами. Тим самим передбачається поступова
трансформація “Європи національних держав” в “Європу регіонів” [10, с.
85].

У даному контексті для України варто використовувати досвід європейських
країн, де діють правила розвитку міст і районів, відповідно до яких
змінюються та розвиваються методи використання землі. Державний контроль
спрямований на захист ландшафтів та унікальних куточків природи,
запобіганню спекуляції землею. Контроль за використанням землі
супроводжується регулюванням будівництва та полягає в архітектурному
нагляді. У більшості країн прийняті закони, що захищають
історико-архітектурні пам’ятники.

Зауважимо, що державні дотації для суб’єктів туристичної діяльності в
країнах ЄС проявляються в різних формах. Серед основних видів державних
інвестицій можна виділити: зниження ціни інвестиції в туристичні
проекти, що включає позики за вигідними процентними ставками (уряд
відшкодовує різницю між фіксованою процентною ставкою й ринкової),
продаж, оренду землі або інфраструктури за ціною нижче ринкової,
податкові пільги, захист від подвійного оподатковування за допомогою
укладання угод з іншими країнами, зниження мита, прямі субсидії або
надання гарантій на інвестиції з метою залучення іноземних інвесторів.

Для цього (такий досвід Україні слід обов’язково запозичити) уряд
гарантує надання позики або репатріацію капіталу та прибутку, стежить за
тим, щоб вищезгадані види заохочень були використані за призначенням та
проекти відповідали цілям, на які були виділені гроші.

Європейський Союз інвестує туризм за допомогою Європейського фонду
регіонального розвитку (EFRD), що був заснований в 1975 р. та надає
фінансову допомогу слаборозвиненим регіонам ЄС. Перевагу при присудженні
грантів EFRD віддає проектам, що сприяють розвитку сільського (зеленого)
туризму та активно пропагують історичну й культурну спадщину регіону.

З інших організацій, що фінансують розвиток туризму в Європі, можна
виділити Європейський інвестиційний банк (ЕІВ), що субсидіює різницю
процентних ставок за рахунок ресурсів, одержуваних на міжнародних
кредитних ринках по преференційних ставках, виконуючи, таким чином,
посередницькі послуги.

Наприклад, EIB фінансував будівництво тунелю під Ла-Маншем, спорудження
Діснейленда в Парижі, розширення аеропортів Франкфурта, Мюнхена та
Гамбургу в Німеччині та аеропорту “Стансед” у Великобританії.

Іноземні інвестиції в туристичний сектор забезпечуються як з боку
приватного бізнесу, так і з боку міжнародних організацій. Основним
закордонним кредитором є Світовий банк (Міжнародний банк реконструкції й
розвитку – МБРР). Його діяльність спрямована на забезпечення нормального
життєвого рівня в країнах, що розвиваються, за допомогою довгострокового
фінансування розвитку інфраструктури даних країн та окремих туристичних
проектів.

Як правило, з підвищенням значення туризму в економіці країни
збільшується й участь держави в регулюванні туристичної галузі через
міністерство з відповідними повноваженнями або за допомогою участі
різних міжнародних організацій.

Флагманом міжнародного туризму є Всесвітня туристична організація (ВТО).
ВТО – провідна міжнародна організація у сфері туризму, діє як глобальний
форум для обговорення питань туристичної політики та є найважливішим
джерелом практичної інформації з проблематики туризму. У ВТО в 2004 р.
входили 144 країни, 7 територій, а також понад 350 асоційованих членів,
які представляють місцеві органи влади, туристичні асоціації й приватні
компанії, зокрема авіакомпанії, готельні мережі та туроператори.
Організація в основному фінансується із внесків своїх членів [11].

У 1997 р. Україна стала дійсним членом ВТО, а з 1999-го – членом
Виконавчої ради ВТО. У 2001 р. статус члена Ділової ради ВТО отримав
Київ; раніше його мали лише такі туристичні центри, як Париж, Мадрид і
Москва [12].

Підсумовуючи, зазначимо, що саморегуляція ринку туризму є необхідною
умовою для його функціонування. У взаємодії “державне регулювання –
ринок” первинною ланкою є ринок, а державне регулювання виступає як
інструмент, що забезпечує загальні умови його існування, вирівнює
стартові умови його суб’єктів та усуває, по можливості, негативні прояви
ринкової стихії.

Розробка конкретних пропозицій з удосконалення податкової політики у
сфері туризму, зокрема пропозиції щодо спрощення обчислювальної бази
оподатковування, диференціації принципів оподатковування за видами
туризму, зниженню податкового тиску на туристичні фірми, прискорить
розвиток міжнародного туризму в Україні.

Розмір державних інвестицій у туризм залежить від важливості даного
сектора для економіки країни, а вкладення міжнародних фінансових
інститутів – від гарантій, що надаються урядом конкретних країн по
кредитах, від репутації самої країни на міжнародному туристичному ринку
та від грамотності бізнес-планів, складених урядом країни для одержання
фінансових ресурсів.

Нестабільність політичної та економічної ситуації в Україні,
ризикованість довгострокових вкладень визначають пасивний характер
інвестиційної діяльності як приватного, так й акціонерного капіталу.
Назріла необхідність створення нового механізму стимулювання інвестицій
у розвиток туризму через активізацію системи кредитування інвестиційного
процесу.

В Україні бюджетні асигнування на туризм є нестабільними й
негарантованими. Бюджетне фінансування цільових програм не виконується.
Орієнтація об’єктів сфери туризму на бюджетне фінансування не видається
реальною через його обмеження або відсутність. Тому в сучасних умовах
держава покликана виконувати свою регулюючу та стимулюючу функцію через
механізми непрямої підтримки.

Список використаних джерел

1. Жукова М.А. Управление индустрией туризма в современных условиях:
Дис. … д-ра экон. наук: 08.00.05. – М, 2003. – 354 с.

2. WTO World tourism barometer. – Madrid, 2004. – Volume 2, №1. – 23 s.

3. Maison de la France. Le ministere delegue au Tourisme //
http://www.tourisme.gouv.fr/fr/z1/ministere_delegue/org_assoc/maison/

4. Le budget du tourisme 2004-2005. Le ministere delegue au Tourisme //
http://www.tourisme.gouv.fr /fr/z1/ministere_delegue/budg_tourisme/

5. Secretaria de Estado de Turismo y Comercio // HYPERLINK
“http://www.mcx.es/turismo/default.htm”
http://www.mcx.es/turismo/default.htm

6. What is VisitBritain’s Role? //
http://www3.visitbritain.com/corporate/bta_role.htm

7. Для Великобритании 2004 год был успешным. HYPERLINK
“http://www.tourua.com/ru/pft_login/”
http://www.tourua.com/ru/pft_login/
tourbusiness_news/archive-2005-01-01.html

8. Ministero delle Attivita Produttive. Direzione generale per il
turismo (DGT) //
http://www.minindustria.it/organigramma/index.php?sezione=organigramma&t
ema_dir=tema2&nodo=179

Венгеров В.Ю. Основные направления совершенствования государственного
регулирования въездного туризма в России: Дис. … канд. экон. наук:
08.00.05, 08.00.14. – М., 2003. – 152 с.

11. About the World Tourism Organization (WTO). Mission for the New
Millennium // HYPERLINK
“http://www.world-tourism.org/aboutwto/eng/menu.html”
http://www.world-tourism.org/aboutwto/eng/menu.html

12. В Україні створюються умови для прийому європейських гостей.
Всеукраїнська громадська місія “Україна- відома” //
http://www.ukrcognita.com.ua/ukr/tourism/57/

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020