Грошово-кредитні системи країн Європейського союзу

Доходи державного і місцевих бюджетів, цільових фондів
соціально-економічний розвиток України, національне багатство, рівень
життя населення нашої країни багато в чому залежить від функціонування
грошово-кредитної системи.

Одним з напрямів вдосконалення функціонування грошово-кредитної системи
України є використання позитивного закордонного досвіду в цій галузі, а
зокрема досвіду країн Європейського Союзу.

Тому в сучасних умовах господарювання першорядне значення і особливу
актуальність має узагальнення закордонного досвіду функціонування
грошово-кредитної системи, а зокрема досвіду країн Європейського Союзу
(Великобританії, Фінляндії, Франції), можливості використання його на
Україні.

Вивчення літературних джерел показує, що питання побудови
грошово-кредитних систем країн Європейського Союзу розглядались в
наукових працях Відсоти В.І., Горшкова Ю.Б., Данилова В.О., Звонової
A.M., ЖуковаЄ.Ф., Лаврушина О.І., Мерзлякова І.П., Панової Л.В.,
Романенко О.P., Сидоренка В.І., Сичова Є.П. і інших видатних
вчених-економістів. Але окремі питання побудови грошово-кредитних систем
країн Європейського Союзу досліджені мало і потребують подальших
досліджень і розробок, причому суттєвих.

У зв’язку з цим, завданням даної статті є вивчення досвіду
функціонування грошово-кредитних систем країн Європейського Союзу, а
також можливості його використання на Україні з метою прискорення
соціально-економічного розвитку держави, значного підвищення рівня життя
українського народу.

Грошово-кредитні системи держав Європейського Союзу — це форма
організації грошового обігу і кредитування, яка історично і законодавчо
утворилася в цих країнах.

Важливими атрибутами грошово-кредитних системи країн Європейського Союзу
є:

1 .Найменування грошової одиниці.

2. Масштаб цін.

3. Форми грошей, що встановлені законодавчо і знаходяться в обігу.

4.Організація безготівкових розрахунків і порядок здійснення готівкового
грошового обороту.

5. Державні структури, що регулюють грошовий обіг.

6. Комерційні банки.

7. Фінансово-кредитні установи. Великобританія — держава в Західній
Європі на

Британських островах. Територія — 244,1 тис. км2. Населення — 62 млн.
осіб(2005 рік)[3, с.37]. Великобританія входить в Європейський Союз;
була одним з його засновників. Високорозвинена індустріальна країна з
інтенсивним сільським господарством.

Великобританія — центр Співдружності, політичного і економічного
об’єднання, в яке в теперішній час входять 49 незалежних держав, а також
підконтрольні їй території.

Грошова одиниця Великобританії — фунт стерлінгів = 100 пенсам. В окремих
країнах, які входять до Співдружності, фунт стерлінгів є резервною
валютою. В 20-30-х роках XX століття фунт стерлінгів був найпоширенішою
валютою в світі. До 70-х років минулого століття існувала стерлінгова
зона (тобто розрахунки між окремими країнами здійснювались в фунтах
стерлінгів).

В грошово-кредитну систему Великобританії входять:

1. Банк Англії.

2. Комерційні банки.

3. Торгові банки. 4.Ощадні банки.

5.Іноземні банки і їх філіали.

6. Банки з часткою іноземного капіталу.

7. Банкірські будинки.

8. Страхові компанії.

9.Інші кредитні установи.

10.Департамент гарантії експортних кредитів.

11 .Лондонська фондова біржа.

Банк Англії — центральний банк Великобританії. Він є найстарішим
центральним банком у світі (був організований в кінці XVII століття).
Названий банк здійснює емісію банкнот, регулювання платіжного обороту і
грошового обігу, проводить грошово-кредитну і валютну політику держави,
контролює діяльність банків і небанківських кредитних установ.

На відміну від центральних банків інших європейських країн Банк Англії
не входить в Європейську систему центральних банків і не координує свою
діяльність з Європейським центральним банком. Це пояснюється тим, що
Великобританія відмовилась від переходу на єдину європейську
валюту(євро).

У Великобританії функціонують комерційні банки різних форм власності.
Вони надають своїм клієнтам різноманітні банківські і фінансові послуги.

Найбільший банк Великобританії — «Барклайз бенк». Навколо нього
групується безліч дочірніх компаній, що типово і для інших
банків-гігантів. Окрім «Барклейз Бенк Ю.К. Менеджмент Лімітед», існують
ще дочірні компанії. Це — «Барклайз Меркант Лтд». з 1650 філіями в 50
країнах, «Барклайз Іншуеренс Сервіс Компані Лтд.» (як страхова компанія)
і «Барклайз бенк траст компані». Слід ще назвати компанію «Барклайз
Експорт енд Файненс Компані Лтд.», що проводить операції лізингу,
експортного фінансування і факторингу. Існує ще багато дрібніших
дочірніх компаній.

Торгові банки Великобританії займаються практично всіма видами
банківських операцій (крім прийому дрібних внесків від населення),
виступають посередниками і консультантами, активно оперують на
грошовому, кредитному і валютному ринках. Окремі торгові банки
спеціалізуються на угодах з золотом, факторингові і лізингові,
страхуванні, управлінні інвестиціями.

Ощадні банки залучають внески населення, видають споживчі і іпотечні
кредити(коротко-, середньо- і довгострокові).

У Великобританії здійснюють діяльність іноземні банки і їх філіали.
Складовим елементом банківської системи Великобританії є банки з часткою
іноземного капіталу, розмір якого в статутному фонді може складати від
20% до 80% (в основному північно-американський і європейський капітал).

Банкірські будинки у Великобританії здійснюють купівлю-продаж цінних
паперів, а також кредитування зовнішньої торгівлі.

На території Великобританії розвинений страховий бізнес. Найбільш
поширені його види — страхування життя, здоров’я, майна (як фізичних,
так і юридичних осіб), відповідальності на всіх видах транспорту,
виробничих і фінансових ризиків.

У Великобританії функціонують і інші кредитні установи, а зокрема:
кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, державні і недержавні
ломбарди, лізингові і фінансові компанії. Вони здійснюють свою
діяльність у відповідності із законодавством Великобританії.

В грошово-кредитну систему Великобританії входить департамент гарантії
експортних кредитів. Створений як державна установа з метою заохочення
національного експорту. Основні функції — страхування експорту і видача
гарантій по експортним кредитам. Також цей департамент страхує
інвестиції. Експортні кредити надаються комерційними банками при 100%
гарантії названого департаменту.

Лондонська фондова біржа займає друге місце після Нью-Йоркської по
обсягам продажу цінних паперів. Певна частка операцій здійснюється з
цінними паперами британських компаній і держави.

Франція — держава в Західній Європі. Територія — 544 тис. км2. Населення
— 62 млн. осіб(2006 рік)[3, с.112]. Високорозвинена
індустріально-аграрна країна; входить в Європейський Союз і Європейський
валютний союз. Грошова одиниця — євро = 100 центам.

Грошово-кредитна система Франції включає:

1 .Центральний банк.

2. Комерційні банки.

3. Кооперативні кредитні установи.

4.Ощадні каси і пенсійні недержавні

фонди.

5. Каси муніципального кредиту.

6. Фінансові компанії.

7. Спеціальні кредитні установи.

8. Страхові компанії.

На чолі грошово-кредитної системи стоїть Банк Франції, який виконує
функції центрального банку. Основу грошово-кредитної системи країни
становлять комерційні банки, в тому числі з іноземним капіталом.
Найбільш великі комерційні банки Франції: «Банк насьональ де Парі»,
«Креділіонне, Сосьете жене раль» та «Банк Париба».

?

O

щадна справа зосереджена в звичайних приватних ощадних касах і державній
національній касі. Вони залучають внески і випускають бони строком на
2-5 років, виплачуючи по ним відсотки.

Серед спеціальних кредитних інститутів виділяються державні і
напівдержавні установи, наділені спеціальним статусом. Вони: здійснюють
кредитування і фінансування капітальних вкладень; кредитують місцеві
органи влади за рахунок внесків ощадних кас і пенсійних фондів.

В групу спеціальних кредитних інститутів входить Французький банк
зовнішньої торгівлі, заснований з метою стимулювання
зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, до цієї групи відносяться 15
товариств регіонального розвитку, створених великими банками для
впровадження в провінціях установ споживчого кредиту. Французьке
казначейство також виконує банківські операції: залучає внески, в тому
числі від Управління поштових чеків; випускає державні позики, бони,
строком на 1-5 років; надає довгострокові кредити на капітальні
вкладення.

Розвиток страхових компаній у Франції і залучення їх до банківських
операцій здійснювалось повільніше, ніж у США і Великобританії. В 70-90-х
роках минулого століття значно зросла роль цих компаній як
постачальників позикового капіталу. Французький страховий ринок займає
5-е місце серед розвинених країн за обсягом операцій, поступаючись США,
Японії, Німеччині і Великобританії.

У Франції функціонує єдина спілка банкірів -Професійна асоціація банків,
членами якої зобов’язані бути всі банки, зареєстровані в країні.

Фінляндія — держава в Північній Європі. Територія — 377 тис. км2.
Населення — 5,2 млн. осіб (2005 рік) [3, с.108]. Розвинена
індустріально-аграрна країна. Фінляндія — член Європейського Союзу з
1995 року. Грошова одиниця — євро = 100 центам.

Визначну роль в здійсненні грошово-кредитної політики держави відіграє
Банк Фінляндії — державний центральний емісійний банк країни, заснований
в 1811 році. Цей банк проводить грошово-кредитну і валютну політику,
здійснює контроль за іноземними позиками. Шляхом встановлення
відсоткових ставок банк впливає на ефективність розміщення фінансових
ресурсів. При проведенні кредитної політики Банк Фінляндії: регулює
надання кредитів чи замороження коштів; видає кредити безпосередньо
підприємствам, державі і комерційним банкам; встановлює норми
обов’язкових резервів для цих банків. Найбільшу питому вагу в загальному
обсягу кредитів Банку Фінляндії займають позики комерційним банкам.

Провідну роль в банківській системі Фінляндії відіграє Поштовий банк
(Постіпаннкі), який належить державі. Окремі операції цього банку
здійснюють також відділення Банку Фінляндії і поштові відділення. В
цьому банку зосереджені окремі фонди держави, через нього здійснюється
касове виконання державного бюджету країни. Поштовий банк знаходиться
під контролем Міністерства фінансів. В сферу кредитної діяльності банку
входить кредитування муніципальних і інших державних організацій,
енергетичного господарства країни. Доля кредитів приватним особам
незначна.

В банківській системі Фінляндії (крім вищеназваних банків) функціонують
також три великі групи кредитних установ — акціонерно-комерційні, ощадні
і кооперативні банки. Крім того, в число кредитних інститутів входять
іпотечні банки, страхові компанії, пенсійні фонди і каси, кредитні фонди
розвитку, фонди кредитування експорту.

Комерційні банки — основа кредитної системи Фінляндії. Ступінь
концентрації капіталів дуже висока: три провідних комерційних банка
Фінляндії — Об’єднаний банк Фінляндії, Національний акціонерний банк і
банк Хельсінкі здійснюють близько s обсягу банківського кредитування в
країні. Крім них функціонують інші комерційні банки.

Головний напрям діяльності ощадних банків -акумуляція заощаджень
населення. Найбільший з них — Фінляндський робітничий ощадний банк. В
Хельсінкі також функціонує Центральний банк ощадних банків. Більша
частина депозитів ощадних банків — приватні ощадні рахунки і строкові
депозити. Ощадні банки задовольняють потреби в кредитуванні приватних
осіб, місцевої промисловості і торгівлі.

Кооперативні банки функціонують головним чином в рамках адміністративних
регіонів, їх кредитна діяльність поширюється в основному на сільське
господарство. Діяльність цих банків контролюється Центральним банком
кооперативних банків.

Іпотечні банки надають довгострокові кредити під заставу нерухомості —
землі, будівель виробничого і невиробничого призначення. Більшість
кредитних ресурсів вони мобілізують шляхом випуску іпотечних облігацій.

Важливу роль на ринку позикових капіталів Фінляндії відіграють страхові
інститути, пенсійні фонди і каси. У Фінляндії функціонують як
національні, так і іноземні страхові компанії.

До найбільших кредитних інститутів Фінляндії відносяться: Фонд
індустріалізації, Фонд кредитування експорту, Фонд регіонального
розвитку, Державний інвестиційний фонд.

Фонд індустріалізації здійснює кредитування дрібних і середніх
промислових підприємств і сприяє впровадженню в виробництво нових
технологій, товарів, а також інвестиціям, направленим на розвиток
нетрадиційних видів експорту.

Фонд кредитування експорту належить державі. Із цього фонду надаються
довгострокові кредити як покупцям фінських товарів, так і фінським
виробникам на експорт. Об’єктом кредитування є великі підприємства,
особливо чорної і кольорової металургії, суднобудування.

Під контролем держави функціонує Фонд регіонального розвитку, діяльність
якого направлена на фінансування розвитку економіки північних районів.
За рахунок коштів цього фонду здійснюється кредитування підприємств
металообробної, текстильної і деревообробної промисловості, а також
сфера громадського харчування і готельного господарства.

Державний інвестиційний фонд — позабюджетний фонд, практична діяльність
якого здійснюється спільно з Поштовим банком і пов’язана з
раціоналізацією виробництва в окремих галузях промисловості.

Із вищевикладеного можна зробити наступні висновки:

1.Грошово-кредитна система держав Європейського Союзу — це форма
організації грошового обігу і кредитування, яка історично і законодавчо
утворилася в цих країнах.

2.На Україні доцільно використовувати:

а) британський досвід функціонування банкірських будинків і департаменту
гарантії експортних кредитів;

б) досвід діяльності спеціальних кредитних інститутів Франції;

в) фінський досвід діяльності Фондів індустріалізації, кредитування
експорту, регіонального розвитку.

Подальші дослідження і розробки в галузі вивчення закордонного досвіду
функціонування грошово-кредитної системи, а зокрема досвіду
Великобританії, Франції, Фінляндії мають першорядне значення для
збільшення доходів цільових фондів, державного і місцевих бюджетів,
зростання національного багатства, прискорення соціально-економічного
розвитку України, підвищення рівня життя нашого народу.

Література:

1. Данилов В.О. Грошово-кредитні системи світу// Гроші. — 2006. -№11.-
с.52-54.

2. Економічний словник. — М.: Вік, 2004. -с.117-127.

3. Країни світу. — М.: Політвидав, 2006. — с. 37; 109; 112.

4. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. — К: Центр навчальної літератури,
2006. — с. 290-298.

5. Фінансово-кредитний словник. — М.: Фінанси і статистика, 1988.-
с.457-462.

6. Економіка. Фінанси. Право. №9, стр. 11-14, 2009 рік.

Похожие записи