Реферат на тему:

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

В Україні існує система органів управління в галузі охорони
навколишнього середовища — це юридично самостійні державні, самоврядні й
громадські інституції, уповноважені здійснювати
організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні,
організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі
забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних
ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

До системи органів управління в галузі охорони навколишнього середовища
належать:

І. Органи загального державного управління

1. Органи центральної державної виконавчої влади:

Кабінет Міністрів України;

Постійна урядова комісія з питань техногенної екологічної безпеки і
надзвичайних ситуацій;

Рада національної безпеки.

2. Органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим:

— уряд Автономної Республіки Крим.

3. Органи місцевої державної виконавчої влади:

обласні державні адміністрації;

Київська міська державна адміністрація;

Севастопольська міська державна адміністрація;

районні державні адміністрації;

районні в м. Києві державні адміністрації;

районні в м. Севастополі державні адміністрації;

Органи спеціального державного управління

Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології:

Міністерство екології та природних ресурсів України;

Міністерство охорони здоров’я України.

Органи спеціального поресурсного управління:

Державний комітет України по земельних ресурсах;

Державний комітет України по водному господарству;

Міністерство праці та соціальної політики України;

Державний комітет лісового господарства України.

Органи спеціалізованого функціонального управління:

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

Міністерство внутрішніх справ України;

Державний комітет України стандартизації, метрології та сертифікації.

Органи спеціалізованого галузевого управління:

Міністерство палива та енергетики України

Органи місцевого самоврядування

міські Ради народних

депутатів; обласні Ради народних

депутатів;

селищні Ради народних

депутатів; районні Ради народних

депутатів;

сільські Ради народних

депутатів; районні в містах Ради

народних депутатів.

Органи громадського управління

Українське товариство охорони природи;

Українська екологічна академія наук;

Українська екологічна асоціація «Зелений світ»;

Національний екологічний центр;

Український екологічний фонд.

Верховна Рада та Кабінет Міністрів України вже схвалили деякі закони й
постанови щодо вдосконалення системи управління природокористуванням. Це
Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991 р.), Закон
«Про тваринний світ» (1993 р.), постанови: «Про посилення охорони
запасів цінних видів риб, ссавців, водних безхребетних й водних рослин»,
«Про порядок обмеження, тимчасової заборони чи припинення діяльності
підприємств, установ і організацій у разі порушення ними законодавства
про охорону навколишнього природного середовища», «Про порядок
визначення плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього
природного середовища», «Про створення Державної екологічної інспекції
Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної
безпеки».

Президент України видав Укази зі згаданої проблеми, зокрема: «Про заходи
щодо організації роботи по поліпшенню екологічного стану р. Дніпро та
якості питної води», «Про додаткові заходи щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи».

Органи державного управління з регулювання відносин щодо охорони
навколишнього природного середовища отримали такі повноваження:

Верховна Рада України:

визначає основні напрямки державної політики в галузі охорони природного
середовища;

затверджує державні екологічні програми;

визначає правові основи регулювання відносин у галузі охорони
навколишнього природного середовища;

приймає рішення про припинення діяльності підприємств і об’єктів у разі
порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного
середовища;

визначає повноваження Рад народних депутатів, порядок організації та
діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього середовища,
використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

установлює правовий режим зон надзвичайної ситуації оголошує такі зони
на території республіки та визначає статус потерпілих громадян.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим:

визначає порядок організації та діяльності органів управління в галузі
охорони навколишнього середовища й використання природних ресурсів;

визначає повноваження Рад народних депутатів у галузі охорони
навколишнього середовища та раціонального використання природних
ресурсів;

забезпечує реалізацію екологічної політики України, екологічних прав
громадян;

затверджує екологічні програми;

організує вивчення навколишнього середовища;

створює й визначає статус позабюджетних, резервних, у тому числі й
валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів з охорони
навколишнього середовища;

приймає рішення про визначення територій та об’єктів, що підлягають
особливій охороні;

припиняє діяльність підприємств у разі порушення ними законодавства про
охорону навколишнього середовища;

установлює в разі потреби нормативи екологічної безпеки вищі, ніж ті, що
діють на території України.

Кабінет Міністрів України:

здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної
політики;

забезпечує розробку державних республіканських, міждержавних і
регіональних екологічних програм;

координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій
України з питань охорони навколишнього середовища;

визначає порядок розробки та затвердження екологічних нормативів,
лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих
речовин у навколишнє природне середовище, захоронення (складування)
відходів;

встановлює порядок та граничні розміри плати за користування природними
ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, захоронення
(складування) відходів, інші види шкідливого впливу на довкілля;

приймає рішення щодо категорійності та організації нових об’єктів
природно-заповідного фонду країни;

організує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;

приймає рішення про зупинення або припинення діяльності підприємств,
установ і організацій (незалежно від форм власності та підпорядкування)
у разі порушення ними екологічного законодавства.

Міністерство екології та природних ресурсів України та його органи на
місцях:

здійснюють комплексне управління в галузі охорони навколишнього
природного середовища в країні, проводять єдину науково-технічну
політику з питань охорони навколишнього природного середовища й
використання природних ресурсів, координують діяльність міністерств,
відомств, підприємств, установ і організацій в цій галузі;

ведуть державний контроль за використанням і охороною земель, надр,
поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої
рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних
ресурсів територіальних вод, континентального шельфу й виключної
(морської) економіч-

ної зони держави, а також за додержанням норм екологічної безпеки;

забезпечують роботу державної екологічної інформаційної системи;

затверджують нормативи, правила, беруть участь у розробці стандартів
щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього
природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів;

здійснюють державну екологічну експертизу;

одержують безплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та
організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них
завдань;

видають дозволи на захоронення (складування) промислових, побутових та
інших відходів, на скиди шкідливих речовин у навколишнє природне
середовище, та спеціальне використання природних ресурсів, відповідно до
законодавства України;

|

?

,межують чи припиняють діяльність підприємств і об’єктів незалежно від
їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється
з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного
середовища, дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням
лімітів на викиди та скиди забруднюючих речовин;

подають позови щодо відшкодування збитків і втрат, заподіяних у
результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного
середовища;

складають протоколи та розглядають справи про адміністративні
правопорушення в галузі охорони природного середовища й використання
природних ресурсів;

керують заповідною справою, ведуть Червону книгу України;

координують роботу інших спеціально вповноважених органів державного
управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та
використання природних ресурсів;

здійснюють міжнародне співробітництво з питань охорони навколишнього
природного середовища, вивчають, узагальнюють і поширюють міжнародний
досвід у цій галузі, забезпечують виконання зобов’язань України за
міжнародними угодами з питань охорони навколишнього природного
середовища.

Місцеві Ради народних депутатів:

забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав
громадян;

дають згоду на розміщення з урахуванням екологічних вимог на підвідомчій
території підприємств, установ і організацій;

затверджують з урахуванням екологічних вимог проекти планування й
забудови населених пунктів, їх генеральні плани та схеми промислових
вузлів;

видають і скасовують дозволи на окреме спеціальне використання природних
ресурсів місцевого значення;

затверджують місцеві екологічні програми;

організовують вивчення навколишнього природного середовища;

створюють і визначають статус позабюджетних, резервних, у тому числі
валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів з охорони
навколишнього природного середовища;

організовують у разі необхідності проведення екологічної експертизи;

інформують населення про стан навколишнього природного середовища;

організовують роботу з ліквідації екологічних наслідків аварій,
залучають до цих робіт підприємства, установи й організації (незалежно
від їхнього підпорядкування та форми власності) та окремих громадян;

приймають рішення про організацію територій та об’єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що
підлягають особливій охороні;

здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону
навколишнього природного середовища;

припиняють господарську діяльність підприємств, установ і організацій
місцевого підпорядкування, а також обмежують чи припиняють (тимчасово)
діяльність не підпорядкованих Радам підприємств, установ та організацій
у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного
середовища;

координують діяльність відповідних спеціально вповноважених державних
органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища
та використання природних ресурсів на території місцевої Ради народних
депутатів.

Виконавчі й розпорядчі органи місцевих Рад народних депутатів:

здійснюють реалізацію рішень відповідних Рад народних депутатів;

координують діяльність місцевих органів управління, підприємств, установ
і організацій, розташованих на території місцевої Ради народних
депутатів, незалежно від форм власності та підпорядкування;

організують розробку місцевих екологічних програм;

визначають порядок оплати та розміри платежів за забруднення
навколишнього середовища та захоронення (складування) відходів;

затверджують для підприємств, установ та організацій ліміти використання
природних ресурсів, за винятком ресурсів республіканського значення,
ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне
середовище, за винятком викидів і скидів, що призводять до забруднення
природних ресурсів республіканського значення або природного середовища
за межами території цієї Ради народних депутатів;

організують збирання, переробку, утилізацію й захоронення промислових,
побутових та інших відходів на своїй території;

формують і використовують місцеві позабюджетні фонди охорони
навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

погоджують поточні й перспективні плани підприємств, установ і
організацій з питань охорони навколишнього природного середовища та
використання природних ресурсів;

забезпечують систематичне та оперативне інформування підприємств,
установ, організацій та населення про стан навколишнього природного
середовища, захворюваність населення;

організують екологічну освіту та екологічне виховання громадян;

приймають рішення про організацію територій та об’єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення.

Громадське управління в галузі охорони навколишнього середовища
здійснюється громадськими об’єднаннями, якщо така діяльність передбачена
їхніми статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.

Громадські природоохоронні об’єднання мають право:

розробляти й пропагувати природоохоронні програми;

утворювати громадські фонди охорони природи за погодженням із місцевими
Радами народних депутатів; за рахунок власних коштів і добровільної
трудової участі членів громадських об’єднань, виконувати роботи з
охорони та відтворення природних ресурсів, збереження та поліпшення
стану навколишнього середовища;

брати участь у проведенні спеціально вповноваженими державними органами
управління перевірок виконання підприємствами, установами та
організаціями природоохоронних планів і заходів;

проводити громадську екологічну експертизу, оприлюднювати її результати
і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення;

одержувати в установленому порядку інформацію про стан навколишнього
середовища, джерела його забруднення, про програми й заходи з охорони
навколишнього середовища;

виступати з ініціативою проведення референдумів з питань, пов’язаних з
охороною природи, використанням природних ресурсів та забезпеченням
екологічної безпеки;

вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та
об’єктів природно-заповідного фонду.

Метою управління в галузі охорони навколишнього середовища є реалізація
законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки,
забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо
використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і
громадських органів.

Література

Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної
політики на 2000—2004 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради
України. 2000 рік // Урядовий кур’єр. — 2000. — № 34. — С. 5—12.

Бланк І. А. Інвестиційний менеджмент. — К.: ІТЕМ, 1995.

Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998.

Государственное регулирование экономики и социальный комплекс: Учеб.
пособие / Под ред. Т. Г. Морозовой, А. В. Пикулькина. — М.:
Финстатинформ, 1997.

Державне управління: теорія і практика / За ред. В. Б. Авер’янова. — К.:
Юрінком Інтер, 1998.

Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика
України. — К.: Наук. думка, 1999.

Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.:
Финстатинформ, 1997.

Леслі А. П. Аналіз державної політики. — К.: Основи, 1999.

Линдерт П. Х. Экономика мирохозяйственных связей. — М.:
Прогресс-Универс, 1994.

Мельник О. Інфляція: теорія і практика регулювання. — К.: Знання, 1999.

Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання
економіки. — Львів: Укр. технології, 1999.

Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. — К.:
Поліграфкнига, 1998.

Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. —
К.: Основи, 1993.

Симоненко В. К. Регионы Украины: проблемы развития. — К.: Наук. думка,
1997.

Похожие записи