.

Державне регулювання оплати праці в умовах перехідної економіки (реферат )

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
555 1564
Скачать документ

Реферат на тему:

Державне регулювання оплати праці в умовах перехідної економіки

Соціально-економічна сфера вимагає постійної уваги державних органів.
Найважливішим питанням стратегії розвитку українського суспільства є
питання про соціальну спрямованість економічного росту, що повинно
знайти відображення в державній політиці в сфері праці. При цьому однією
з головних причин невдач державного регулювання економіки України ми
вбачаємо ігнорування об’єктивних закономірностей при керуванні саме цією
сферою, . Процес керування якою має відбуватися на основі наукового
обґрунтування прийняття рішень і прогнозування їх наслідків.

Предметом даної роботи є державне регулювання оплати праці. Основними
інструментами державного регулювання в сфері доходів населення й оплати
праці є величина прожиткового мінімуму та мінімальна заробітна плата
(МЗП). Остання повинна насамперед визначати рівень заробітної плати
працівника некваліфікованої праці, який забезпечив би йому нормальні
умови відтворення. МЗП має гарантований характер і кожний працівник має
право претендувати на визначений місячний рівень винагороди за свою
працю. В умовах ринкової, а особливо перехідної економіки, застосування
МЗП попереджує надмірну експлуатацію робочої сили, підтримує купівельну
спроможність населення, сприяє встановленню рівної оплати за рівну
працю. Тому вдосконалення механізму встановлення МЗП можна розглядати
як актуальне і важливе завдання економічної науки і практики.

В різних країнах процедура встановлення і механізм перегляду МЗП істотно
розрізняються. В одних країнах, наприклад в Іспанії, Франції, США,
Нідерландах, вона встановлюється законодавчо; в інших, таких як Бельгія,
Греція — у результаті загальнонаціональної угоди уряду, профспілок і
підприємців; у третіх – Італія, Німеччина, Великобританія –
установлюються галузеві мінімуми заробітної плати, а загальнонаціональна
МЗП відсутня.

Одне з ключових положень трудового законодавства України полягає у
вимозі прирівняти МЗП до величини прожиткового мінімуму: згідно Закону
України від 5 жовтня 2000 року N 2017-III “Про державні соціальні
стандарти та державні соціальні гарантії” МЗП, як одна з основних
державних соціальних гарантій, не може бути нижчою від прожиткового
мінімуму, встановленого законом. Очевидно, що питання про ймовірні
наслідки реалізації даної норми має велику економічну і соціальну
значимість. Тому Уряд України має за мету забезпечити виконання цієї
норми в найближчі роки, про що свідчить динаміка зростання відношення
МЗП до прожиткового мінімуму (таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка співвідношення МЗП та прожиткового мінімуму, % *

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006

Відношення МЗП до прожиткового мінімуму:

на початок року

на кінець року

27,4

43,7

37,9

40,9

48,2

54,1

59,9

56,6

65,4

64,1

81,2

77,3

88,3

* Розраховано за даними Держкомстату України

В економічній літературі існують різні точки зору з приводу підвищення
МЗП до прожиткового мінімуму. Ряд економістів вважає, що це буде мати
катастрофічні для ринку праці наслідки, тому що приведе до зростання
інфляційних процесів, росту затримок з виплатою заробітної плати і
безробіття, а також банкрутству багатьох підприємств [дослідження Л.
Капелюшникова]. Інші (наприклад, О. Ільїн) вважають: якщо через
підвищення МЗП і відбудеться банкрутство деяких підприємств, то тому,
що вони існують завдяки практично безкоштовній праці їхніх працівників
(через низьку зарплату і її затримки). Головною ж метою підвищення МЗП
до рівня прожиткового мінімуму є встановлення реальної ціни робочої
сили, а не підтримка збиткових підприємств. У той же час підвищення МЗП
дозволить вивести приховану заробітну плату з “тіні”, а додаткові
податкові збори компенсують витрати на підвищення заробітної плати
працівників бюджетної сфери.

Саме через неузгодженість позицій щодо розміру МЗП і величини
прожиткового мінімуму для основних груп населення Україні відкладене
підписання Генеральної угоди між Кабінетом міністрів, профспілками і
роботодавцями: тристороння погоджувальна комісія не змогла встановити
відповідні показники. У вимоги профспілок йдеться про підвищення МЗП до
рівня прожиткового мінімуму (і вище) вже в 2006 році. Для них питання
про прожитковий мінімум має принциповий характер – це повинна бути
вихідна точка для розрахунку мінімальної зарплати і єдиної тарифної
сітки.

Якщо запровадити, як пропонують профспілки, МЗП на рівні прожиткового
мінімуму (в розрахунку на працездатну особу) вже в цьому році (за
погодженим між урядом та профспілками сценарієм з 1.12.2006), то
можливі, за нашими прогнозами, наступні наслідки. Вже в поточному році
додаткові витрати з бюджету складуть додаткових 2 млрд. грн., (тобто на
5,3% більше, ніж закладено у бюджеті 2006 року). В наступному році вони
збільшаться приблизно на 11 млрд. грн.. (26,3%), і це тільки в бюджетній
сфері і без врахування перерахунку пенсійних виплат. Враховуючи реальне
зростання економіки України, можна передбачити певні ризики щодо
виконання в такому разі бюджетів поточного і наступного років.

Крім того, слід врахувати і наміри Спільного представницького органу
профспілок і профоб’єднань щодо суттєвого збільшення розміру
прожиткового мінімуму та впровадження умов оплати праці працівників
бюджетної сфери на основі ЄТС у повному її обсязі, що викличе
відповідне збільшення мінімальної заробітної плати та, безумовно,
потребуватиме ще більші обсяги додаткових бюджетних асигнувань. Не
можна, як пропонують профспілки, одночасно збільшувати прожитковий
мінімум, “підтягуючи” до нього МЗП, впроваджувати ІІ та ІІІ етапи ЄТС,
адже це автоматично зумовить мультиплікативний ефект необґрунтованого
зростання заробітної плати. Усі кроки, запропоновані профспілковими
органами, слід суттєво “розвести” у часі. При цьому доцільно спочатку
здійснити перерахунок прожиткового мінімуму, до якого не включені
важливі статті, внаслідок чого зростаючі видатки на виживання нашого
населення не покриваються його розміром. (Для порівняння: прожитковий
мінімум в Україні на сьогодні складає 453 грн., або приблизно 90 дол. в
США цей показник встановлений на рівні 800 дол., країнах Євросоюзу –
1200 євро на місяць).

Отже, при запровадження сценарію, запропонованого профспілками, реальна
небезпека пов’язана з тим, що запровадження відповідних державних
нормативів оплати праці може набрати такий темп, що перевищить
економічні можливості як держави, так і значної частини підприємств.

Але, як показують дослідження, інфляційні процеси зростають унаслідок
різкого підвищення заробітної плати. У випадку поступового збільшення
мінімального розміру оплати праці цього не відбудеться. Тому скорочення
розриву між прожитковим мінімумом і розміром МЗП, на нашу думку, повинне
відбуватися поетапно: в міру стабілізації економіки Уряд повинний
індексувати МЗП до рівня прожиткового мінімуму. Відповідність МЗП
прожитковому мінімумові можлива лише при стабільній економічній ситуації
і високому рівні виробництва. Як на методологічну основу цього
твердження ми можемо послатися на трудову теорію економічного росту, що
розглядає економічний ріст як мету і критерій створення матеріальної
основи процвітання соціально-економічного суспільства.

Аналіз механізмів формування заробітної плати свідчить, що сьогодні
можливості її державного регулювання в Україні дещо обмежені, а
основним джерелом підвищення заробітної плати, як і належить в ринковій
економіці, служить економічне зростання як окремих підприємств, так і
країни в цілому. Ігнорування цієї реальності і прийняття неадекватних
популістських рішень в соціально-економічній сфері може спровокувати
непередбачені наслідки для української економіки.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020