.

Державне регулювання наукової та науково-технічної діяльності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
743 5781
Скачать документ

Реферат на тему

Державне регулювання наукової та науково-технічної діяльності.

Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність” (попередня
назва – “Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної
діяльності”) визначає правові, організаційні та фінансові засади
функціонування і розвитку науково-технічної сфери.

Розділ “Правовий статус суб ( єктів наукової і науково-технічної
діяльності” визначає статус: вченого, наукового працівника,
науково-педагогічного працівника, наукових установ та їх керівництва
(керівника, вченої або наукової , науково-технічної чи технічної ради),
Національної академії наук України та галузевих академій наук,
громадських наукових організацій, наукової та науково-технічної
діяльності в системі вищої освіти.

Законом вводиться державна атестація наукових організацій всіх форм
власності, що внесені або претендують на внесення до Державного реєстру
наукових установ, яким надається підтримка держави (включає їх до
реєстру Міністерство України у справах науки і технологій).

Вводиться також державний реєстр наукових об ( єктів, що становлять
національне надбання. Наукові організації та вузи IV рівня акредитації,
що проводять комплексні наукові дослідження загальнодержавного рівня та
мають світове визнання своєї діяльності, отримують статус національного
наукового центру.

Розділ “Державні гарантії діяльності вчених, наукових працівників”
визначає систему наукових степенів та вчених звань, підготовки наукових
кадрів та підвищення їх кваліфікації, атестації наукових працівників,
оплати та стимулювання їх праці, пенсійного забезпечення та соціального
захисту.

Розділ “Повноваження суб ( єктів державного регулювання та управління в
сфері наукової і науково-технічної діяльності” визначає повноваження
Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, Міністерства України у
справах науки і техніки, інших органів центральної влади та місцевих рад
і органів виконавчої влади.

Розділ “Форми і методи державного регулювання та управління у науковій і
науково-технічній діяльності” визначає цілі та напрямки державної
політики, принципи державного управління та регулювання у науковій і
науково-технічній діяльності.

Організація бюджетного фінансування передбачає створення Державного
фонду фундаментальних досліджень та Державного інноваційного фонду.
Фінансування розвитку науки і технології ведеться в значній мірі по
загальнодержавних (національних) науково-технічних програмах. Обсяг
фінансування встановлюється Верховною Радою при прийнятті Державного
бюджету України на черговий рік.

Міністерство України у справах науки і техніки (раніше – Державний
комітет України у справах науки, техніки та промислової політики –
ДКНТП): розробляє засади наукового та науково-технічного розвитку
України; забезпечує розвиток наукового і науково-технічного потенціалу
України; організує і координує інноваційну діяльність; координує
розвиток загальнодержавної системи науково-технічної інформації;
координує діяльність органів виконавчої влади щодо розроблення
загальнодержавних наукових і науково-технічних програм та контролює їх
виконання; здійснює керівництво системою наукової і науково-технічної
експертизи; забезпечує інтеграцію вітчизняної науки у світовий простір
із збереженням і захистом національних пріоритетів.

Держпатент України (Державний комітет України з питань інтелектуальної
власності) забезпечує реалізацію державної політики у сфері правової
охорони винаходів (корисних моделей), промислових зразків, знаків для
товарів і послуг. Відповідні відносини регулюються Законами України:
“Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (15.12.1993р.), “Про
охорону прав на промислові зразки” (15.12.1993р.), “Про охорону прав на
знаки для товарів і послуг” (15.12.1993р.).

Винахід (корисна модель) – результат творчої діяльності людини в
будь-якій галузі технології.

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини у галузі
художнього конструювання.

Знак для товарів і послуг – позначення, за яким товари і послуги одних
осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Не можуть
одержати правову охорону позначення, які зображують: державні герби,
прапори та емблеми; офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні
найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні,
гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють: промислові зразки,
права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні
творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори
мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх
правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми або похідні від них,
портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Порядок одержання патенту або свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Особа, яка бажає одержати патент, і має на це право, подає до
Держпатента заявку, тобто сукупність документів, необхідних для видачі
патенту. Вимоги до цих документів визначаються Держпатентом.

Заявник, який бажає скористатись правом пріоритету, протягом трьох
місяців від дати подання заявки подає заяву про пріоритет з посиланням
на дату подання і номер попередньої заявки та її копію, якщо ця заявка
була подана в іноземній державі – учасниці Паризької конференції про
охорону промислової власності.

Якщо за результатами експертизи заявки визначено, що винахід чи
промислова модель відповідають умовам патентоспроможності, заявник має
право отримати патент. Здійснюється державна реєстрація патенту, після
чого будь-яка особа може ознайомитись з ним у встановленому порядку.

Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію)
на використання винаходу (корисної моделі). Ця особа зобов ( язана
укласти з власником патенту договір про платежі.

Закон України “Про науково-технічну інформацію”. Прийнятий 25.06.1993
року.

Основні завдання національної системи науково-технічної інформації:

1.     формування на основі вітчизняних та зарубіжних джерел
довідково-інформаційних фондів, включаючи бази і банки даних, та
інформаційне забезпечення юридичних та фізичних осіб;

2.     одержання, обробка, зберігання, поширення і використання
інформації, одержаної в процесі науково-дослідної,
дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та
громадської діяльності юридичних і фізичних осіб;

3.     організація надходження до України, обробка, зберігання та
поширення зарубіжної науково-технічної інформації на основі вивчення
світового інформаційного ринку;

4.     підготовка аналітичних матеріалів, необхідних для прийняття
державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування
рішень з питань науково-технічного, економічного і соціального розвитку
країни;

5.     аналітично-синтетична обробка першоджерел, реферування
опублікованих і не опублікованих на території України джерел
науково-технічної та економічної інформації, створення на цій основі і
поширення інформаційної продукції та послуг;

6.     розроблення і впровадження сучасних технологій в
науково-інформаційну діяльність;

7.     організація пропаганди і сприяння широкому використанню досягнень
науки і техніки, передового виробничого досвіду;

8.     створення загальнодоступної мережі бібліотек, інформаційних
центрів громадського користування як бази для освіти, виробництва та
наукових досліджень, системи реалізації прав громадян на культурний і
фаховий розвиток.

“Положення про державний інноваційний фонд” затверджено Кабміном України
17.08.1995 р. № 650.

Держіннофонд має обласні відділення, відділення в містах Києві і
Севастополі. Очолює його голова, який призначається Кабміном. Вищий
орган Держіннофонду – рада, в яку входять заступники керівників
Мінекономіки, Мінфіну, Міннауки, голови нацбанку та ін.

Кошти Держіннофонду формуються за рахунок частини бюджетних коштів, які
виділяються державою для підтримки науково-технічної діяльності;
позабюджетних коштів у вигляді обов ( язкових внесків підприємців,
установ, організацій незалежно від форм власності; повернення коштів
інноваційної позички, лізингу та інвестиційного внеску і частини
прибутків від реалізації інноваційних проектів відповідно до чинного
законодавства; добровільних внесків юридичних та фізичних осіб.

Держіннофонд проводить комплексну науково-технічну експертизу
інноваційних проектів; проводить фінансування і матеріально-технічне
забезпечення відібраних до реалізації проектів; здійснює контроль за
цільовим використанням призначених для цього коштів і
матеріально-технічних ресурсів.

Він вживає заходів для створення сучасної інфраструктури інноваційної
діяльності; створює інформаційну систему баз даних у сфері інноваційної
діяльності, здійснює заходи щодо організації навчання, підвищення
кваліфікації та перепідготовку спеціалістів з питань інноваційної
діяльності; організує надання експертизи, правових та інжинірингових
послуг підприємствам, установам, організаціям в сфері інформаційної
діяльності; пропагує науково-технічні дослідження, проводить рекламу і
видавничу діяльність.

Держіннофонд має право виступати замовником робіт, пов ( язаних з
використанням покладених на фонд завдань та реалізацію інноваційних
проектів. Він сприяє реконструкції підприємств в ході реалізації
інноваційних проектів, спрямованих на виробництво конкурентоспроможної
продукції, освоєнню енерго – та ресурсозберігаючих технологій,
збільшенню випуску наукоємкої продукції.

Він бере участь у міжнародному співробітництві у сфері інноваційної
діяльності і проводить зовнішньоекономічну діяльність у процесі
реалізації міжнародних науково-технічних та інноваційних проектів,
взаємодіє з відповідними іноземними та міжнародними організаціями.

Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” визначає
промислово-фінансову групу (ПФГ) як “об ( єднання, до якого можуть
входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства,
банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх
форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється
за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних
програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної
перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними
договорами, а також виробництва кінцевої продукції”.

Кабмін України приймає до розгляду проекти створення ПФГ за умови, що
розрахунковий обсяг реалізації кінцевої продукції ПФГ буде еквівалентний
сумі 100 млн. доларів США за рік, починаючи з другого року після
створення ПФГ.

Створення ПФГ забороняється у сфері торгівлі, громадського харчування,
побутового обслуговування населення, матеріально-технічного постачання,
транспортних послуг.

ПФГ не має статусу юридичної особи. Право діяти від імені ПФГ має
виключно головне підприємство ПФГ. Президентом ПФГ є керівник головного
підприємства ПФГ.

Головне підприємство та учасники ПФГ укладають Генеральну угоду про
сумісну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ, яка підлягає
затвердженню постановою Кабміну України. Генеральна угода визначає
взаємні зобов ( язання учасників ПФГ щодо виробництва проміжної
продукції. Вони оформляються також двосторонніми угодами про поставки
проміжної продукції. Цими угодами визначається також взаємна
відповідальність сторін за порушення зобов ( язань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 року №
549 затверджене “Положення про порядок створення і функціонування
технопарків та інноваційних структур інших типів”.

Згідно Положення, інноваційна структура – це юридична особа будь-якої
організаційно-правової форми, що створена відповідно до законодавства
(вид А), або група юридичних та фізичних осіб, яка діє на основі
договору про спільну діяльність (вид Б), за визначеними галуззю
діяльності та типом функціонування, орієнтованим на створення та
впровадження наукоємкої конкурентоспроможної продукції.

Організаційне та методичне забезпечення створення і функціонування
інноваційних структур здійснюється Міжвідомчою радою з координації
діяльності щодо організацій та функціонування технопарків та
інноваційних структур інших типів, яка діє відповідно до положення, що
затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статут інноваційної структури (для виду А) і договір про спільну
діяльність (для виду Б) та проект діяльності інноваційної структури
подаються до Міжвідомчої ради, яка готує експертний висновок та
пропозиції щодо надання інноваційній структурі відповідного статусу.

Проект діяльності інноваційної структури повинен містити: 1. визначення
концепції та цілей функціонування інноваційної структури; 2.
техніко-економічне обгрунтування; 3. інформацію про її учасників;
4.інформацію про її органи управління та положення про орган управління
науково-технічною діяльністю інноваційної структури, погоджене з
Міннауки; 5. Бізнес-план, який передбачає комплекс підготовчих робіт з
розгортання інноваційної структури, робоче освоєння території,
будівництво і освоєння контрольних об ( єктів, формування творчих
колективів, опрацювання організаційно-економічного механізму
функціонування інноваційної структури, створення бізнес-центру,
технологічних інкубаторів, інноваційних фондів, навчальних закладів,
консалтингових та страхових фірм тощо, міжнародне співробітництво,
виробничу і комерційну діяльність.

Міннауки за поданням Міжвідомчої ради здійснює реєстрацію інноваційної
структури шляхом включення її до Державного реєстру та видачі
відповідного свідоцтва. Свідоцтво дає право на отримання податкових,
валютно-фінансових та інших пільг та переваг, установлених
законодавством.

Постановами Кабміну України створюються фонди, які мають сприяти
вирішенню певних науково-технічних проблем. Так, постановою Кабміну
України від 7.02.1996 р. № 163 затверджено “Положення про
загальнодержавний позабюджетний фонд енергозбереження”.

Кошти фонду формуються за рахунок платежів за нераціональне використання
паливно-енергетичних ресурсів; добровільних внесків юридичних та
фізичних осіб, інших надходжень.

Кошти фонду використовуються для фінансування заходів по економії
паливно-енергетичних ресурсів, а також для розвитку нетрадиційної
енергетики, проведення державної енергетичної експертизи, організації
підготовки та перепідготовки кадрів, розробки енергетичних стандартів,
норм і нормативів, участі в оснащенні підприємств засобами обліку,
контролю та управлінням енерговикористанням, пайову участь в здійсненні
програм енергозбереження та структурної перебудови економіки, надання
кредитних пільг та субсидій для розробки і реалізації енергозберігаючих
заходів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020