Контрольна робота

на тему:

Державна служба і державне управління Великобританії

Зміст

Вступ…………………………………………………………………3

1 Загальні географічні відомості про державу…………………….….……4

2 Організація податкової служби…………………………………………….7

3 Політичний огляд Великобританії ……………….……………….………10

3.1 Політичний устрій………………………………..…………………….10

3.2 Економічний розвиток………………………………………….……….12

3.3 Колоніальна політика……………………………………………..…….15

3.4 Ірландське питання………………………….……………….………….16

3.5 Визначення корпусу вищих державних службовців………………….16

3.6 Загальні вимоги до зайняття посад вищих державних
службовців….17

4 Міжнародні пріоритети Сполученого Королівства та громадська
дипломатія…………………………………………………………………..18

Висновки…………………………………………………………..…20

Список використаної література…………………………………….22

Вступ

Метою написання контрольної роботи є закріплення та узагальнення знань з
дисципліни «Державне управління». Вивчення якої є, на мою думку,
необхідним для оволодіння майбутньою спеціальністю.

Тема: “Державна служба і державне управління Великобританії”, що була
обрана для написання роботи є, на мою думку досить актуальною. Особливо
в сучасних умовах, коли проходить безперервний процес глобалізації в
якому України приймає безпосередню участь. На даний момент для нашої
держави актуальним є питання входу до Європейського Союзу, тому для
мене, як для майбутнього спеціаліста у галузі зовнішньоекономічної
діяльності важливим є знання в області державного управління зарубіжних
країн, зокрема, як вже зазначалось вище Великобританії.

Об’єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії за своїм
державним устроєм суттєво виділяється серед інших країн. А контрольна
робота, містить безпосередню інформацію про державну службу та державне
управління даної країни. Англія внесла свій суттєвий вклад в становлення
сучасних політичних та державних інститутів. Так як її політичний і
державний інститут формувався протягом багатьїх років у моїй роботі,
крім основних питань, розглянуті також історичні та географічні питання.

Підсумком написання роботи є зіставлення державного управління та
державної служби Великобританії та України. Такий аналіз є досить
актуальним для України, зважаючи на ситуацію, що склалась у вищих
ешалонах влади нашої Батківщини.

1 Загальні відомості про державу.

Великобританія (Об’єднане Королівство) – острівна держава, велика
частина території якого розташована на двох великих островах, розділених
водами Ірландського моря.

Загальна площа Великобританії складає 244 017 кв. км.

Населення Великобританії 58 395 тисяч чоловік

Столиця – Лондон.

Офіційно країна називається Об’єднане Королівство Великобританії і
Північної Ірландії. У його склад входять чотири країни: Англія,
Шотландія й Уельс, розташовані на острові Британія, і Північна Ірландія.
Остання розташована на одному острові з Незалежною Республікою Ірландія.
Таким чином, загальну сухопутну границю Великобританія має тільки з
Ірландією.

Британські острови лежать у північно-західного узбережжя Європи.
Британські острови оточені безліччю дрібних островів. На південно-заході
від острова Британія розташовані острови Силли, а до Півночі від Уельсу
острів Англси. На західному і північному узбережжях Шотландії
розташовані численні дрібні острови, що входять до складу
Великобританії. Найбільш важливими з них є Оркнейські Шетландскі
острова. З заходу Великобританія омивається водами Атлантичного океану,
а зі сходу водами Північного моря. З півдня Великобританія граничить із
Францією найближчим і найбільш розвитим сусідом, що має з нею загальні
водні границі. Основне сполучення між державами здійснюється через
протоку Ла-Манш (британці називають її «Англійський канал»), по дну
якого наприкінці двадцятого століття був прокладений тунель для
швидкісного залізничного сполучення. До цього сполучення між двома
країнами здійснювалося водним або повітряним шляхом. Також найбільш
близькими сусідами Великобританії є Бельгія і Нідерланди, значно далі
розташовані Данія, Німеччина, Норвегія.

Таким чином, ЭГП Великобританії є одночасно сусідським і приморським, що
украй вигідно для економічного розвитку країни, хоча, безсумнівно, має
визначені мінуси в стратегічному і військовому відношенні .

Адміністративна карта Великобританії неодноразово мінялася, тому що
приєднання країн, що складають Об’єднане королівство, тривало
століттями. Кожна незалежна держава має свою столицю або
адміністративний центр. Офіційною столицею Великобританії є Лондон,
оскільки об’єднання земель відбувалося навколо Англії.

У вісімнадцятому-дев’ятнадцятому століттях Великобританія, будучи на
першому місці у світі за рівнем розвитку економіки, створила колосальну
колоніальну державу, що займала майже чверть території планети. До
Британських колоній відносилися Індія, Пакистан, Афганістан, Канада,
Австралія, Нова Зеландія і значна частина Африки. У двадцятому столітті
Англійські колонії стали незалежними державами, але багато хто з них
входять у Британську Співдружність, очолювану Британським монархом. У
1921 році південна частина Ірландії відокремилася від Великобританії і
стала незалежною державою.

Населення Великобританії складається з англійців, що становлять 4/5 усіх
жителів; шотландців, уельсців, ірландців (їх разом близько 15 % від
усього населення); вихідців з країн Співдружності (близько 5 % населення
країни). Основою англійської мови, якою спілкується населення країни, є
мова древніх кельтів, до яких належали племена бриттів.

Одна з найбільш розвинутих форм зовнішньоекономічних зв’язків –
діяльність на ринку капіталу. Якщо раніше капіталовкладення
спрямовувались до колоніальних країн, то нині і до країн ЄС та інших
економічно розвинутих держав світу. Головні експортери капіталу –
потужні монополії і транснаціональні компанії. Водночас господарство
Великобританії багато в чому залежить від іноземних інвестицій, серед
яких переважають інвестиції США (2/3) та західноєвропейських країн.
Зовнішня торгівля, незважаючи на зниження частки у світовому
торговельному обороті, залишається важливою складовою господарської
діяльності країни. Близько третини продукції імпортується. Імпортуються
фосфорити, частково залізна руда, машини та обладнання, транспортні
засоби, хімікати. Експорт – різноманітний, але переважають хімічні
продукти та машини, автомобілі, літаки, електрообладнання, продукція
хімічної та текстильної промисловості. Головні торговельні партнери
Великобританії – США, Канада, Німеччина, Франція та інші
західноєвропейські країни.

Найпотужнішим промисловим районом з розвинутим портовим господарством є
Південна Англія. Тут розташована могутня агломерація Великий Лондон,
славетні університетські центри Оксфорд та Кембридж, а на узбережжі –
курортні міста. В центральній Англії склалися індустріальні райони
Мідленд, Йоркшир і Ланкашир.

Великобританія належить до семи найрозвинутіших країн світу, є членом
Євросоюзу та НАТО. Крім того, вона очолює Британську Співдружність Націй
– політичне й економічне утворення, що складається з 49 незалежних
держав і колоніально залежних країн.

2 Організація податкової служби

В минулому Англія дотримувалася такої системи оподаткування, яка
виходила від джерел доходів платник, тобто податки з доходів вилучаються
в рамках тої адміністративно-територіальної одиниці, де вони одержані.
При цьому кожна стаття доходу (прибуток, дивіденди, проценти) може
обкладатися податком окремо, але по одних і ти самих правилах і
однаковими ставками. В рамках цієї податкової системи проблема
подвійного оподаткування вирішується в односторонньому порядку, як
правило, для фінансових органів країни, в якій знаходиться власник
доходів іноземного походження, ці доходи юридично недоторкані. Таким
чином, доходи корпорацій, компаній, фірм, які реалізують свою діяльність
в межах різних фірм, де податкові системи, побудовані виходячи із
територіального принципу походження доходу не попадають під подвійне
оподаткування. Але на практиці таке трапляється дуже рідко в зв‘язку з
реальними відмінностями є пояснення джерел доходу національними
законодавствами.

В 1973 році Англія прийняла іншу систему оподаткування. В рамках цієї
системи не пред‘являються податкові скидки вітчизняним інвесторам за
кордоном. З точку зору податкових інтересів власнику капіталу із країни,
яка має роздільну систему обкладення, більш цілеспрямовані інвестовані
свої засоби в країнах з частково звуженою сферою подвійного
оподаткування. Базою для гармонізованої моделі обкладення рахується
система, яка полегшує податки на акціонерів.

Апарат податкової служби України зосереджений у державних податкових
адміністраціях різних рівнів. У своїй діяльності він керується
Конституцією України, Законом України “Про державну податкову
адміністрацію”, Рішенням ВРУ та місцевих Рад народних депутатів. Очолює
роботу податкових служб держави Головна державна податкова
адміністрація.

Державні податкові адміністрації усіх рівнів координують свою роботу з
фінансовими органами, банківськими установами, органами внутрішніх
справ, суду прокуратури, арбітражу, іншими контролюючими органами.

Головну державну податкову адміністрацію України очолює голова, якого
призначає Президент України, начальників державних податкових,
адміністрацій по областях, та містах Києва, Севастополя призначає
начальник Головної державної податкової адміністрації, а начальників
державних податкових інспекцій по районах, містах і районах у містах –
начальники вищих податкових адміністрацій за поданням відповідних
виконавчих комітетів Рад народних депутатів.

Державні податкові адміністрації є юридичними особами, мають самостійний
кошторис видатків, поточні рахунки в установах банків і печатку із
зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Для працівників державних податкових адміністрацій встановлюються такі
персональні звання: головний державний радник податкової служби;
державний радник державної податкової служби І-ІІІ рангів; радник
податкової служби І-ІІІ рангів; інспектор податкової І – ІІІ рангів.

В органах державної податкової служби введені такі посади: інспектор
державної податкової адміністрації; ревізор – інспектор державної
податкової адміністрації; старший державний податковий ревізор –
інспектор; головний державний податковий інспектор і ревізор –
інспектор; начальник відділу, заступник начальника відділу, начальник
державної податкової адміністрації, заступник начальника. В Головній
державній податковій адміністрації є посади: начальник головної
податкової адміністрації України, його заступники, начальники управлінь
і відділів, головні, старші податкові інспектори, а також головні та
старші державні ревізори-інспектори.

Працівники державної податкової служби мають формений одяг, їм
встановлено доплату за персональні звання та вислугу років.

Службові особи державних податкових адміністрацій суворо зобов‘язані
дотримуватися Конституції України, законів України, прав та інтересів
громадян, підприємств та установ, організацій, що охороняються законом
за невиконання або неналежне виконання службовими особами державних
податкових адміністрацій своїх обов‘язків, вони притягаються до
адміністративної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного
законодавства.

Суми податків та інші обов‘язкові платежі, неправильно стягнені
державними податковими організаціями полягають поверненню в триденний
термін, а збитки, завдані неправомірними діями їхніх службових осіб і
відшкодованих за рахунок коштів державного бюджету та коштів службових
осіб державних податкових адміністрацій.

Службові особи державних податкових адміністрацій забезпечують
дотримання комерційної та службової таємниці. Скарги на дії службових
осіб державних податкових адміністрацій подаються до тих державних
податкових адміністрацій, яким вони безпосередньо підпорядковані.

Скарги розглядаються і рішення щодо них приймаються не пізніше місячного
строку з моменту надходження скарги. Рішення по скаргах можуть бути
оскаржені до вищої державної податкової адміністрації. В разі незгоди
громадян з прийнятим рішенням дії службових осіб можуть бути оскаржені в
судовому порядку. Суд зобов‘язаний розглядати їх протягом місяця.

Подання скарги не припиняє оскарженої дії службових осіб державних
податкових адміністрацій, пов‘язаних з накладенням адміністративного
стягнення, проводиться відповідно до чинного законодавства України про
адміністративні правопорушення.

Працівники правоохоронних органів зобов‘язані сприяти працівникам
державних податкових адміністрацій у виконанні ними службових обов‘язків
та припиняти дії службових осіб і окремих, громадян, які перешкоджають
виконанню працівниками державних податкових адміністрацій покладених на
них функцій.

Працівниками державних податкових адміністрацій при виконанні службових
обов‘язків є представниками держави і охороняються законом на рівні з
працівниками правоохоронних органів. Збитки, завдані працівникові
державної податкової адміністрації або його майну, пов‘язані з
виконанням ними службових обов‘язків, компенсуються в установленому
чинним законодавством порядку.

3 Політичний огляд Великобританії

3.1 Політичний устрій

«Вікторіанська епоха» (правління королеви Вікторії з 1837 по 1901 р.)
була періодом найвищого розквіту Великобританії, утвердження її на
світовій арені як наймогутнішої держави, найбільшої колоніальної імперії
з колосальним економічним потенціалом. У країні існувала конституційна
монархія, парламентський лад і двопартійна система. В політичному житті
відігравали провідну роль дві партії — консерваторів і лібералів.
Консерватори відображали інтереси земельної аристократії і частини
великої буржуазії. Ліберали користувалися підтримкою буржуазії і значної
частини робітничого класу. Робітники усвідомили необхідність боротися за
свої права мирним шляхом, і робітничий рух розвивався під керівництвом
профспілок — тред-юніонів. Під їх тиском уряди консерваторів і лібералів
проводили соціальні реформи і демократичні перетворення.

За двадцятилітнє правління консерваторів на чолі з Р. Солсбері були
проведені реформи місцевого управління, надано право голосу жінкам,
зменшився вплив земельної аристократії в графствах. Після нетривалого
правління лібералів до влади знову прийшли консерватори. Уряд очолив Р.
Солсбері. Головною постаттю в кабінеті міністрів став Дж. Чемберлен,
який очолив міністерство колоній. Саме він керував активною колоніальною
політикою Великобританії, був ініціатором англо-бурської війни
(1899—1902).

Чемберлен Джозеф (1836—1914) — англійський державний діяч, міністр
колоній Великобританії у 1895—1903рр. Один із лідерів партії
консерваторів, ідеолог англійського колоніалізму.

У грудні 1905 р. влада перейшла до ліберального кабінету, в якому
провідну роль відігравали радикали — Д. Ллойд Джордж і У. Черчілль.

Ллойд Джордж Девід (1863—1945) — англійський державний діяч, міністр
торгівлі та фінансів, прем’єр-міністр Великобританії у 1916—1922 рр.
Один із провідних лідерів Ліберальної партії. Боровся з соціалістичним і
робітничим рухом, здійснював соціальні реформи.

Уряд лібералів перебував при владі до 1916 р. і саме з ним пов’язане
поняття «буржуазний реформізм». Ллойд Джордж вважав за необхідне вжити
заходів для подолання відвертого жебрацтва робітників, які можуть
потрапити під вплив соціалістів і марксистів. Обійнявши посаду міністра
фінансів, він у 1906—1911 рр. запропонував прийняти низку законів щодо
умов праці й життя робітників. Уряд провів через парламент закон про
трудові конфлікти, який забороняв підприємцям стягувати штрафи з
тред-юніонів за збитки, заподіяні під час страйків, закони про безплатне
початкове навчання, безплатне харчування в шкільних їдальнях для дітей з
малозабезпечених сімей. Окремими законами обмежувалася праця у нічний
час, а нічна праця жінок взагалі заборонялася. У 1906 р. був прийнятий
закон про компенсацію у разі непрацездатності, який поширювався на всі
категорії працюючих. У 1908 р. було встановлено 8-годинний робочий день
(понадурочна робота оплачувалася додатково), а також закон про пенсійне
забезпечення за віком для робітників, які досягли 70 років, компенсацію
для безробітних у разі хвороби. Кошти для страхування надходили з
державного бюджету, внесків підприємців і від самих робітників. Так були
закладені основи широкого соціального законодавства.

oeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeoeeUIAoe··

gdO,?

< ? ” ( - & * , 2 4 6 : F H ? ” ?   c ¦ ? ? i o o ( . ? ? AE e o ue h# t°'J)?+L0o2oe:^=L?N?P?????a???O???AEAEAEAEAEAE?® gd•_th gd»SO ??????????? ?Т?Т??????????? ?Т?Т?був почати перерозподіл власності на користь народу, назвали «червоним», а консервативна палата лордів відхилила його. Боротьба Ллойд Джорджа з палатою лордів завершилася прийняттям палатою общин білля (законопроекту), за яким функції верхньої палати значно обмежувалися — бюджетні питання вона не розглядала, а відхиляти законопроекти могли лише двічі. Прийнятий утретє палатою общин законопроект автоматично ставав законом. 3.2 Економічний розвиток На початку XX ст. Великобританія марно намагалася повернути промислову першість і монополію на світовому ринку, втрачені нею наприкінці минулого століття. Головна причина полягала в тому, що політика протекціонізму, яку проводив уряд, закрила внутрішній ринок Англії для іноземних товарів, позбавивши англійську промисловість конкуренції, що була стимулом для її модернізації. До того ж англійська промисловість мала в колоніях монопольне право на збут своєї продукції і вивіз дешевої сировини, що також перешкоджало впровадженню у промисловість нових технологій і досягнень науково-технічного прогресу. Промислова монополія, яка перетворила цю країну на центр світового промислового господарства («майстерню світу») і давала змогу виробляти третину світової промислової продукції, сприяла поступовій втраті англійською буржуазією стимулу для постійної модернізації промисловості й розвитку нових галузей виробництва, пов'язаних з досягненнями науково-технічного прогресу, оскільки традиційні галузі виробництва приносили значний прибуток. Накопичений капітал вкладався в заморську торгівлю і фінансові операції, де він швидко обертався і приносив значні прибутки. Власна ж промисловість отримувала незначні інвестиції. І все ж на початку століття мав місце приріст промислової продукції, науково-технічний прогрес змінював структуру промисловості, посилювалася концентрація виробництва і капіталу. Але ці процеси відбувалися менш інтенсивно, ніж у США і Німеччині. Тому промислові товари американських і німецьких виробників не лише витісняли англійські зі світових ринків, а й завойовували внутрішній ринок Англії. Зменшувалася роль сільського господарства в економіці країни. Якщо на початку XIX ст. воно давало третину національного прибутку, то на початку XX — лише 6%. Значно скоротилися площі сільськогосподарських культур, оскільки більшість земель належала багатим лендлордам, які здавали їх в оренду фермерам, були байдужі до стану цих земель. Тому уряд намагався сприяти розвиткові дрібних землевласників. Різко знизилися ціни на сільськогосподарську продукцію, оскільки на ринках Європи було вдосталь дешевої пшениці зі США, Канади, Австралії й Аргентини. Саме звідти ввозилося продовольство в Англію. Промислове виробництво порівняно з першою половиною XIX ст. скоротилося вдвічі і становило в середньому 1,5% на рік. Англійські підприємці стали на шлях прискореної концентрації виробництва і капіталу, технічного прогресу, пошуку нових ринків і колоніальної експансії. У промисловості відбувалися структурні зміни: важка промисловість витісняла легку, в традиційних галузях застосовувалися сучасні технології, з'являлися нові галузі промисловості, відкривалися нові шахти, видобуток вугілля збільшився удвічі, але невпинно зростала його собівартість. Подібні процеси відбувалися і в текстильній промисловості. Відкриття нових ринків збуту стимулювало розвиток текстильного району Ланкашир. Однак собівартість продукції була високою, а технічне переоснащення проводилося повільно. Швидкими темпами розвивалося машинобудування. З'являлися нові галузі — автомобілебудування, електротехнічна й хімічна промисловість. На початку XX ст. виникли могутні концерни у військовій промисловості — Віккерса і Армстрон-га. У 1908 р. було створено англо-іранську компанію з видобутку нафти. Новітні технічні досягнення впроваджувалися у суднобудуванні, яке стало головною галуззю промисловості Великобританії. У 1889 р. було прийнято закон про флот, згідно з яким різко зросли витрати на його розвиток. Великобританія всіляко намагалася утримати свою морську монополію, вбачаючи в цьому основу економічного процвітання й політичного панування в світі. Зросли темпи концентрації виробництва і капіталу в суднобудуванні, на залізничному транспорті, в хімічній промисловості, машинобудуванні, виплавці сталі тощо. Менша інтенсивність цих процесів була характерна для вугільної і текстильної промисловості. З'явилися трести в легкій промисловості — тютюновій, соляній, миловарінні та ін. До того ж англійські монополії були неміцними, поступалися масштабами німецьким і американським. Частка Великобританії у світовому експорті постійно зменшувалася, хоча вона залишалася найбільшим експортером, зростала конкуренція її товарам. Ввіз продукції і сировини з інших країн перевищив вивіз промислової продукції (вугілля, текстильних виробів, морських суден, машин тощо). Втрачаючи промислову монополію, Великобританія проводила активну колоніальну політику, завершуючи територіальний поділ світу. Нові ринки збуту в колоніях давали можливість утримати провідні позиції в експорті традиційних галузей англійської промисловості. В Австралію та Африку вивозилася більша частина англійського одягу і взуття, в Індію — половина текстильних виробів. Колонії залишалися головними постачальниками продовольства й сировини в метрополію. Бавовна надходила з Єгипту та Індії, мідь — з Південної Африки та Австралії, кольорові метали — з Малайї, ліс — з Канади. У колонії вкладався англійський капітал. Він використовувався для будівництва залізниць, видобутку корисних копалин, утримання збройних сил тощо. 3.3 Колоніальна політика Колоніальна політика відігравала важливу роль у політичному житті Англії. З XIX ст. Англія мала колонії в Канаді, Австралії, Новій Зеландії, Вест-Індії, Західній і Південній Африці (Капська колонія і Натал), зміцнювався її вплив у Східній Африці. В економічну залежність від Англії потрапив Єгипет. У державах Близького і Середнього Сходу, на територіях, прилеглих до Індійської імперії, в Тихому океані, на Далекому Сході, в Малайзії Великобританія мала опорні пункти і бази для воєнно-морського флоту. Міцні позиції займав англійський капітал у Латинській Америці. В 1885 р. було проголошено англійський протекторат над територією Бечуаналенд поблизу Німецької Південно-Західної Африки. Золоті й алмазні копальні Трансваалю потрапили під контроль фінансової групи Ротшильдів. У східній частині Африки Великобританія отримала Уганду і Кенію. Згодом британські колонізатори встановили контроль за територією Сомалі. Активною була політика Великобританії в Китаї, де їй належала половина всіх капіталовкладень у китайські залізниці. Висунувши проект створення безперервної лінії англійських володінь від Каїра до Кейптауна, англійські колонізатори почали завоювання незалежних Трансваалю і Оранжевої республіки, багатих на поклади золота й алмазів. Ці республіки були населені білими вихідцями з Голландії — бурами, яких у боротьбі з англійцями підтримували німці. Після низки провокацій у 1899 р. бури почали воєнні дії проти англійських військ, розташованих у прикордонних районах. Регулярні англійські війська завдавали бурам поразок і врешті захопили їхню столицю. Однак війна тривала до 1902 р., оскільки бури вдалися до партизанської боротьби. Англійський уряд змушений був задовольнити потреби білого населення і надав завойованим територіям права домініонів — самоуправляючих частин Британської імперії з власними урядами і парламентами, які спільно з метрополією вирішували найважливіші стратегічні питання. У 1910 р. бурські республіки були об'єднані у Південно-Африканський союз. 3.4 Ірландське питання На початку XX ст. невирішеним залишалося ірландське питання, що загострилося у 80—90-х роках минулого століття. Ірландське суспільство зосередилось на боротьбі за самоуправління (гомруль) всередині Британської імперії. Парламент декілька разів відхиляв законопроект про гомруль, і радикальна ірландська інтелігенція вирішила боротися за повну самостійність Ірландії. Очолила боротьбу «партія шинн фейн», яка ставила за мету створення національного ірландського уряду. У 1912 р. ліберальний уряд виніс на розгляд у парламенті білль про гомруль, який передбачав створення ірландського парламенту і місцевих органів влади зі збереженням урядової влади в руках англійського намісника. Палата лордів двічі відхилила законопроект, і протягом двох років, поки він розглядався, консерватори зуміли активізувати анти ірландські настрої в Ольстері — найбільш розвиненій частині Північної Ірландії, населеній переважно англійцями і шотландцями. На відміну від ірландців-католиків, вони були протестантами і заявили, що не допустять переходу Ольстера під управління ірландського парламенту. Створювалися багатотисячні загони волонтерів, які відкрито готувалися до бойових дій. У відповідь формувалися озброєні загони в Ірландії. Назрівала громадянська війна. Англійські військові підтримували протестантів Ольстера. У вересні 1914 р. уряд лібералів і палати общин втретє прийняли закон про гомруль, але виключили Ольстер із сфери його дії. Набрання законом чинності відкладалося до закінчення Першої світової війни. 3.5 Визначення корпусу вищих державних службовців Вища державна служба у Великій Британії була створена у 1996 р. і об’єднує у собі службовців від Постійного Секретаря (Permanent Secretary) і аж до службовця 5 рівня. Вища державна служба складається з найвищих керівників, фахівців та політичних радників. У 55 урядових департаментах та агенціях по всій країні налічується близько 3 800 вищих службовців. Це лікарі, юристи, науковці, політичні радники, менеджери та інші. Щоб стати вищим державним службовцем, потрібно мати досвід роботи в усіх трьох основних сферах діяльності: наданні послуг у галузі політики (допомога урядовцям у виробленні та прийнятті політичних рішень), наданні операційних послуг, наданні корпоративних послуг (фахівці: з навчання, управління персоналом, інформаційних технологій, фінансів тощо). 3.6 Загальні вимоги до зайняття посад вищих державних службовців Відбір кандидатів проводиться на основі заслуг та наявності необхідних умінь, навичок та якостей для певної посади. Процедури в різних місцях досить різняться, але завжди є зовнішній оцінювач, щоб процес відбору та призначення на посаду проходив прозоро. Британська система державної служби приділяє дуже мало уваги виду базової освіти (береться до уваги просто рівень освіти без зосередження на предметі), за винятком спеціальних технічних галузей державної служби, де потрібна специфічна освіта, а приймає людей на державну службу за якостями, вміннями та навичками. Однак, в процесі перебування на державній службі велика увага приділяється постійному навчанню та підвищенню кваліфікації державного службовця, щоб забезпечити оновлення його знань та умінь. 4 Міжнародні пріоритети Сполученого Королівства та громадська дипломатія Міжнародні пріоритети Сполученого Королівства», що була опублікована у березні 2006 року, аналізує зміни, які, ймовірно, відбудуться у світі протягом наступного десятиріччя, та роль Британії у міжнародній системі. Були визначені дев'ять міжнародних пріоритетів британської політики на цей період: зробити світ більш захищеним від світового тероризму та зброї масового знищення зменшити збитки Сполученого Королівства від міжнародної злочинності, а саме торгівлі наркотиками, людьми та відмивання грошей попереджати та вирішувати конфліктні ситуації завдяки сильній міжнародній системі створити ефективний та конкурентноспроможний ЄС у безпечному сусідстві підтримувати економіку та бізнес Сполученого Королівства через відкриту та глобальну економіку, що розширюється, науку та інноваційні й безпечні джерела енергії досягнути кліматичної безпеки завдяки просуванню більш швидкого переходу до сталої, низьковуглецевої економіки просувати сталий розвиток та зменшення бідності, що підтримуються правами людини, демократичними засадами та захистом навколишнього середовища контролювати процеси міграції та боротися з нелегальною іміграцією надавати високоякісну підтримку британцям закордоном у звичайні часи та під час кризових ситуацій забезпечити безпеку та сумлінне державне управління Заморських Британських Територій. Посольство Британії втілює ряд заходів для досягнення цих пріоритетів в Україні. Серед традиційних дипломатичних засобів - лобіювання та інформування українських міністрів та урядових осіб, візити впливових британських політиків та урядовців в Україну, а також формування зв'язків між британськими та українськими вченими, неурядовими організаціями та академічними закладами. Також здійснює роботу з громадської дипломатії. Реалізує кілька проектів, що фінансуються з Фонду громадської дипломатії, проводить роботу через веб-сайти та з партнерами - Британською Радою та Всесвітньою службою Бі-Бі-Сі,- проводить семінари та влаштовує прийняття. Висновок Британці пишаються тим, що помітно відрізняються від будь-якої іншої нації світу. Вони дотепер дотримуються дивних звичаїв, таких, як лівосторонній рух чи гра в крикет. Вони дуже неохоче перейшли на десяткову систему мір, помінявши свої обожнені пінти на літри, а дюйми на сантиметри. І хоча інші Європа вимірює відстані кілометрами, британці дотепер чіпляються за свої милі, хоча тепер вони купують тканини метрами, а не ярдами. Логіка — не найвидатніша риса британського характеру. Однією з цих так званих анахронічних традицій можна вважати збереження в Великобританії інституту монархії, всупереч переважної більшості інших країн Європи, які за останні два століття майже всі позбавилися від влади королів, царів та імператорів. Сучасна монархія приймається британцями як частина державності, спадщина славного минулого, необхідний атрибут стабільності, своєрідний патронаж, забезпечений усім підданим. З 1952 р. англійський престол займає Єлизавета II. Вона сорок другий монарх Великої Британії і шоста королева. Англійський монарх — це офіційна голова держави. Він вносить свою долю в політичне і суспільне життя країни, виконуючи обов’язки, що покладені на нього законом, приймаючи участь у різноманітних церемоніях та презентуючи Великобританію по всьому світу. Королева також є головою Британської Співдружності Націй. Королева є конституційним монархом, тобто її влада обмежена правилами і законами. Королева не бере участі у законодавчому процесі и процесі управління країною. Це робить за неї урядовий апарат. Навіть промови, котрі вимовляє королева під час свят та важливих державних подій, пишуться цілком та повністю в уряді. Королева залишається символом єдності та стабільності Великобританії, а також багатьох країн, що входять в Співдружність. Розглядаючи монархію як традиційну форму державності, можна зробити висновок, що дана проблема займає важливе місце серед актуальних проблем політичної науки. Змінювалися цивілізації, виникали і руйнувалися держави, а монархічні інститути зберігалися, пристосовувалися до нових умов. Очевидно, що можливості монархічної форми правління ще далеко не вичерпані, і найближчим часом у багатьох країнах традиційні владні структури будуть співіснувати з демократичними державними органами і суспільними встановленнями. Актуальність зазначених вище проблем, їх недостатнє вивчення і визначили вибір теми магістерської роботи, зумовили її мету та завдання. Список використаної літератури Загальна оцінка країни. Україна / Агентства ООН в Україні. – К., 2004. Кількість державних службовців, які займають посади керівних працівників та спеціалістів за категоріями станом на 31.12.2004 р. Лісничий В.В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. – Х.: Торнадо, 2001. Луговий В.І. Професійна підготовка державно-управлінських кадрів у контексті сучасних тенденцій // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 3. – С. 11-20. Авер'янов В. Ще раз про зміст і співвідношення понять «державне управління» і «виконавча влада»: полемічні нотатки : . Опубліковано: 28.11.04 Державне управління: теорія і практика / ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер. 1998. С. 432. Уолке Р. Английская судебная система. М., 1980. О. В. Лазаренко, О. О. Лазаренко. Теорія політології. - К., Вища школа. 1996. Основи політології. - К., «Либідь». 1990. Рябов С. Г. Державна влада: проблеми авторитету і легітимності. - К., 1996. Д. П. Зеркин Основы политологии. Ростов-на-Дону. «Феникс». 1996. Политология. Учебное пособие для студентов вузов. - Минск 1997. Фінансово-кредитні системи закордонних країн. / К.В. Рудий. - М.: 2003 Internet HYPERLINK "http://www.uk.ru" http://www.uk.ru HYPERLINK "http://www.london.org" http://www.london.org HYPERLINK "http://www.fco.gov.uk" http://www.fco.gov.uk HYPERLINK "http://www.britain.spb.ru" http://www.britain.spb.ru HYPERLINK "http://www.britemb.msk.ru" http://www.britemb.msk.ru HYPERLINK "http://www.guide-u.co.uk" http://www.guide-u.co.uk PAGE PAGE 18

Похожие записи