Актуальні питання щодо удосконалення державно-управлінських механізмів
забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні

 

“Не можна досягати мобільності ціною здоров’я і життя людей” проголошено
в Резолюції Генеральної асамблеї ООН № 58/289 від 14.04.2004 “Поліпшення
глобальної безпеки дорожнього руху” [2].

Людина, її життя, здоров’я і безпека відповідно до Конституції України
визнані найвищою соціальною цінністю в нашій державі ” [3]. Однак,
порівняно з країнами Європи стан державно-управлінської діяльності
органів державної влади із забезпечення безпеки дорожнього руху в
Україні є вкрай незадовільним.

Так, за останні десять років Україна внаслідок більш ніж 400.000 ДТП
втратила майже 62 000 осіб, травмовано – близько 500 000 чоловік.
Щорічно в дорожньо-транспортних пригодах гинуть 5,9–7,6 тис. і дістають
травми різних ступенів тяжкості 38–60 тис. осіб [4]. Кожний шостий з
травмованих у ДТП потребує постійного стороннього догляду і соціального
захисту з боку держави.

          В Україні відношення кількості загиблих у ДТП у 7 разів більше
ніж в ЄС і США і у 10 разів більше ніж у Японії. Кількість загиблих на 1
млрд. автомобіле-кілометрів в Україні – 97, в Німеччині – 14 ( у 7 разів
менша), в Швеції – 8 (у 12 разів менша). Тяжкість наслідків ДТП в
Україні в 1,5–5 разів вища. Сьогодні кількість загиблих у ДТП в Україні
становить 13% від загиблих у дорожніх подіях усієї Європи, тоді як
кількість автомобілів – лише 2% від усього європейського автомобільного
парку. Ймовірність нашим громадянам потрапити в дорожньо-транспортну
пригоду зі смертельним наслідком в Україні у п’ять разів вища, ніж у
західноєвропейських країнах.

Як свідчать результати загальноукраїнського опитування громадян,
незадовільною ситуацію з безпекою на дорогах в Україні вважають 69%
пішоходів та 76% водіїв. Серед параметрів, що визначили таку низьку
оцінку, перше місце зайняв стан вітчизняних доріг. Далі респонденти
висловили невдоволеність розташуванням дорожніх знаків, світлофорів та
дорожньої розмітки, низькою культурою водіння та безкарністю порушників
правил дорожнього руху. Найбільш небезпечним фактором ризику на дорозі
респонденти назвали людський чинник, а саме: перевищення швидкості
водієм, водіння у нетверезому стані та користування за кермом мобільним
телефоном. Більшість громадян України вважають за необхідне прийняття
єдиної державної комплексної програми з підвищення рівня безпеки
дорожнього руху та підтримують ідею щодо особистого контролю Президента
України та його Адміністрації за станом безпеки дорожнього руху в
країні.

Як свідчить аналіз, проблемними питаннями щодо запровадження ефективної
системи державного управління у сфері безпеки дорожнього руху в Україні 
на сьогодні є:

— недосконалість національного законодавства;

— низький рівень взаємодії суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього
руху;

— не урегульованість державно-управлінських механізмів з питань
розподілу територіальної та функціональної сфер компетенції центральних
органів державної влади та органів місцевого самоврядування;.

— несвоєчасність та повільність у розробленні стандартів і нових
підходів до безпеки дорожнього руху із врахуванням кращого європейського
досвіду;

— неналежне ставлення громадян України до питань безпеки дорожнього
руху;

— низький рівень професійної кваліфікації фахівців з питань безпеки
дорожнього руху.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про дорожній рух” [5] державне
управління у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом
Міністрів України. До його компетенції належить:

— визначення повноважень органів виконавчої влади;

— контроль за виконанням законодавства про дорожній рух, визначення
єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки.

Статтею 52 Закону України “Про дорожній рух” Державтоінспекція
Міністерства внутрішніх справ України визначена одним із органів, що
здійснюють контроль у сфері безпеки дорожнього руху. На виконання вимог
зазначеного Закону та прийнято постанову Кабінету Міністрів України від
14 квітня 1997 року № 341 “Про Положення про Державну автомобільну
інспекцію Міністерства внутрішніх справ”, якою Державтоінспекція визнана
головним органом в державі на який покладається забезпечення безпеки
дорожнього руху.

24 вересня 2008 року Верховною Радою України прийнятий Закон України
“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
вдосконалення законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього
руху.” [6]. Законом передбачено значне збільшення розмірів штрафів за
правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху. Цей нормативно-правовий
акт спрямованих на удосконалення державно-управлінських механізмів у
сфері безпеки дорожнього руху.

З цією метою внесено зміни до ряду нормативно-правових актів України:

— Кримінального Кодексу;

— Кодексу про адміністративні правопорушення;

— Бюджетного кодексу;

-Законів України “Про міліцію”, “Про дорожній рух”, “Про автомобільний
транспорт”, “Про автомобільні дороги”, “Про перевезення небезпечних
вантажів”, “Про обов’язкове страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів”, “Про
рекламу”, “Про передачу об’єктів права державної та комунальної
власності”.

30 жовтня 2008 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1384-р
була затверджена Концепція Державної цільової програми з підвищення
рівня безпеки дорожнього руху на 2011–2015 роки, яка на сьогодні не
впроваджена.

Національним законодавством України визначено, що основні функції
управління, виконання а також функції контролю за виконанням та за
ефективністю управління безпекою дорожнього руху покладено на один і той
же орган – Міністерство внутрішніх справ України.

Така система державного управління у сфері безпеки дорожнього руху є не
ефективною так як:

— порушено основні принципи побудови системи державного управління;

— відсутній незалежний позавідомчий орган державного управління безпекою
дорожнього руху;

— чітко не розділені функції виконання та функції контролю за виконанням
обов’язків забезпечення безпеки дорожнього руху між компетентними
органами державної влади;

— не забезпечено об’єктивне, незалежне, незацікавлене формування
висновків чи рішень стосовно розслідування дорожньо-транспортних пригод;

— орган державної влади, що зобов’язаний контролювати власну
ефективність і давати оцінку своїй роботі та на підставі цього,
удосконалювати систему безпеки дорожнього руху – не забезпечує її
ефективності.

На сьогодні більшість компетентних органів державної влади України
належним чином не організували виконання вимог Закону України “Про
дорожній рух” і рішень Кабінету Міністрів України щодо забезпечення 
безпеки дорожнього руху, а саме не виконуються вимоги статті 11 Закону
України “Про дорожній рух” щодо створення служб безпеки руху в
автогосподарствах та введення посад фахівців з належною кваліфікацією у
сфері безпеки дорожнього руху.

У зв’язку з реформуванням міністерств та відомств значна частина
автотранспортних підприємств і організацій змінила форму власності та
вийшла з-під під будь якого контролю. При цьому органи місцевого
самоврядування у більшості випадків взагалі самоусуваються від даних
питань. Загострює проблему і стрімкий ріст автомобілізації країни
протягом останнього десятиріччя, яким практично повністю вичерпано
ресурсні можливості вулично-дорожньої мережі. Це спричиняє значне
погіршення умов руху, затори, збільшення витрат пального, погіршення
екологічної ситуації та загальний ріст аварійності.

f

h

?d???????W?режі, обсяги капіталовкладень та відповідно заходів,
пов’язаних з усебічним вирішенням проблем сфери дорожнього руху та його
безпеки, значно відстають від темпів загострення самої проблеми.
Зусилля, що спрямовуються центральними органами виконавчої влади на її
вирішення, носять ситуативний та неузгоджений характер, а брак коштів
зводить їх ефективність до мінімуму. На підставі системного аналізу
найбільш сприятливих здобутків європейського досвіду нами проаналізовано
особливості удосконалення державно-управлінських механізмів України у
сфері безпеки дорожнього руху. Першою складовою у цьому напряму є
адаптація законодавства України у сфері безпеки дорожнього руху до
законодавства Європейського Союзу. Адаптація законодавства України має
стати планомірним процесом, що повино включати декілька послідовних
етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь
відповідності законодавства України до acquis communautaire
Європейського Союзу.

Зазначену діяльність доцільно здійснювати у двох формах:

– приведення чинного українського законодавства у відповідність до
acquis communautaire шляхом внесення відповідних змін;

– розроблення проектів нормативно-правових актів з урахуванням acquis
communautaire.

Ключовими питаннями в адаптації законодавства України буде прийняття
ряду нормативно-правових актів, що мають стратегічне значення для
забезпечення ефективної системи державного управління у сфері безпеки
дорожнього руху.

На нашу думку, адаптація законодавства України у сфері безпеки
дорожнього руху до законодавства Європейського Союзу сприятиме:

– вдосконаленню державно-управлінської діяльності щодо забезпечення
безпеки дорожнього руху враховуючі кращу практику та стандарти ЄС;

– чіткому розмежуванню повноважень між органами виконавчої влади функції
з питань убезпечення дорожнього руху, нагляду та контролю;

– формуванню позитивного іміджу України як привабливої транзитної та
туристичної держави.

Найбільш вагомими державно-управлінськими рішеннями у сфері адаптації
законодавства України до законодавства Європейського Союзу по
забезпеченню безпеки дорожнього руху повинні бути такі:

– розробка формалізованого механізму, який забезпечуватиме систематичний
аналіз законодавства Європейського Союзу у сфері безпеки дорожнього
руху;

– формулювання в нормативно-правових актах України завдань компетентним
органам державної влади за стандартами європейської системи забезпечення
безпеки дорожнього руху;

– внесення змін та доповнень у визначених законодавством України завдань
органам державної влади всіх рівнів у сфері їх реалізації по
забезпеченню безпеки дорожнього руху;

– адаптація до європейської моделі у сфері безпеки дорожнього руху
нормативно-правових актів України, що визначають організаційну структуру
та обсяг завдань органів державної влади.

Другою складовою є забезпечення ефективного управління дорожнім рухом.
На сьогодні управління дорожнім рухом є незадовільним, через недосконалі
технічні засоби (дорожні знаки, попереджувальні надписи, розмітки,
світлофори, огорожі, світлові сигналізації) та недоліки у регулюванні
руху.

Повільно впроваджуються автоматизовані системи управління дорожнім
рухом, значна частина світлофорних об’єктів застаріла та не відповідає
європейським вимогам. Не в повній мірі відповідає сучасним вимогам
інфраструктура вулиць та автомобільних доріг. Відсутній системний
контроль за дотриманням водіями правил дорожнього руху та безпеки на
автошляхах.

Найбільш вагомими державно-управлінськими рішеннями у сфері забезпечення
ефективного управління дорожнім рухом будуть такі:

– визначення законодавством України обов’язкових вимог до регуляторного
і інформаційного забезпечення безпеки дорожнього руху;  

– вжиття комплексних державно-управлінських заходів з метою зменшення
кількості правопорушень, що сталися у наслідок дорожньо-транспортних
пригод;

– удосконалення загальнодержавної інформаційної системи завчасного
попередження водіїв стосовно порушень правил дорожнього руху;

– розроблення системи класифікаторів порушень безпеки дорожнього руху
залежно від їх потенційної небезпеки.

Третьою складовою удосконалення системи державного управління у сфері
безпеки дорожнього руху є дослідження причин виникнення ДТП та
мінімізації їх негативних наслідків.

Як свідчить світова практика, ДТП – явище, що піддається раціональному
аналізу і коригувальним діям. Однією з основних причин високого рівня
аварійності та неефективності управління безпекою є недостатнє
дослідження причин виникнення ДТП, причинно-наслідкових зв’язків та
факторів впливу до та після ДТП, змін у організації управління безпекою
дорожнього руху.

Найбільш вагомими державно-управлінськими рішеннями у цій сфері нами
визначені:

– введення спеціальної процедури встановлення причин ДТП на базі
обґрунтованих науково-експертних методик;

– розроблення ефективних профілактичних заходів з метою профілактики
ДТП;

– створення реєстру ДТП, що мали тяжкі наслідки з метою аналізування та
управлінського реагування органами державної влади і місцевого
самоврядування щодо коригування правил, вимог, стандартів, програм;

– опрацювання класифікації чинників, що сприяють безпеці дорожнього руху
чи викликають її порушення;

– аналіз та узагальнення результатів науково-дослідних робіт щодо
проблем безпеки дорожнього руху та їх впровадження в практичну
діяльність органів державної влади.

Висновки Підсумовуючи вищенаведене зазначимо, що удосконалення
державно-управлінських механізмів у сфері безпеки дорожнього руху
дозволить змінити негативну тенденцію надвисокої небезпеки дорожнього
руху, скоротити число смертельних випадків, зменшити соціальні та
економічні збитки від ДТП та покращити інвестиційний клімат та довіру
міжнародної спільноти до України, як транзитної держави.

          На наш погляд, серед перспективних напрямків подальших
розвідок даної проблеми є вироблення конкретних науково-методичних
розробок щодо вдосконалення роботи органів державного управління у сфері
безпеки дорожнього руху

 

 

Список використаної літератури

1. Офіційний сайт Департаменту ДАІ МВС України, http://www.sai.gov.ua/

2. Резолюції Генеральної асамблеї ООН № 58/289 від 14.04.2004
„Поліпшення глобальної безпеки дорожнього руху”.

3. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. — №
30.

4. Концепція Державної цільової програми з підвищення рівня безпеки
дорожнього руху на 2011-2015 роки, затверджена розпорядженням Кабінету
Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 1384-р,

5. Закон України про дорожній рух // Відомості Верховної Ради. – 1993, №
31,  – 30 червня

6. Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо вдосконалення законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього
руху // Уряд. кур’єр. – 2008. – 24 вересня.

7. Закон України про основи національної безпеки України // Уряд.
кур’єр. – 2003. – 30 липня.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р.

№ 1067 „Про затвердження  Порядку  здійснення державного контролю за
дотриманням упровадженими суб’єктами господарювання вимог до проведення
перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час
державного технічного огляду.”

 9. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2008р. №
703 „Про затвердження Інструкції про організацію проведення
Державтоінспекцією державного технічного огляду колісних транспортних
засобів.”

Похожие записи