Реферат на тему:
Види цінних паперів, їх характеристика та призначення. Основні операції
з цінними паперами
Розвиток інвестицій постійно потребує мобілізації й розподілу
фінансових коштів.
Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння
грошима, визначають відносини між особою, яка їх випустила, та їх
власником. Крім того, вони передбачають можливість виплати доходу у
вигляді дивідендів або відсотків, а також передавання грошових та інших
прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Відповідно до законів України можуть випускатися такі види цінних
паперів: акції, облігації, казначейські зобов’язання, ощадні
сертифікати, векселі тощо.
Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, який засвідчує
пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства,
підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в
управлінні ним, дає його власникові право одержувати частину прибутку у
вигляді дивідендів, а також брати участь у розподілі майна в разі
ліквідації акціонерного товариства.
Облігації засвідчують внесення їх власником коштів і підтверджують
зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цих цінних паперів у
передбачений строк з виплатою відсотків (якщо інше не передбачено
умовами випуску).
Казначейські зобов’язання — це цінні папери на пред’явника, які
розповсюджуються виключно на добровільних засадах серед населення,
засвідчують внесення їх власником коштів до бюджету і дають право на
одержання встановленого доходу.
Ощадний сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування коштів,
яке засвідчує право вкладника одержувати після встановленого строку
депозит і відсотки за ним.
Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання
векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей
власнику векселя (векселеутримувачу).
Облік акцій власної емісії
Акціонерне товариство випускає акції в розмірі його статутного фонду.
Під час реєстрації товариства в його засновницьких документах
(установчій угоді, статуті) мають бути визначені загальна сума
статутного фонду, кількість акцій (простих чи іменних), їх номінальна
вартість. Додатковий випуск акцій чи збільшення їх номінальної вартості
може відбутися тільки після повної сплати раніше випущених акцій і
внесення відповідних доповнень у засновницькі документи.
На суму зареєстрованого статутного фонду в бухгалтерському обліку
робиться такий запис:
Дт. pax. 75 “Розрахунки з учасниками”;
Кг. pax. 85 “Статутний фонд”.
Оплату викуплених акцій акціонери можуть здійснювати як у грошовій, так
і в будь-якій іншій формі. Порядок запису такий:
Дт. 50 “Каса”, 51 “Розрахунковий рахунок”, 52 “Валютний рахунок” — на
суму внесених коштів;
Дт. 01 “Основні засоби”, 04 “Нематеріальні активи”, 05 “Матеріали”, 41
“Товари” —на вартість внесених цінностей;
Кт. pax. 75 “Розрахунки з учасниками” — на суму, що відповідає
номінальній вартості акцій;
Kr. pax. 88, субрахунок “Емісійний дохід” — на суму перевищення
продажної (курсової) вартості акцій над номінальною.
Якщо акції реалізуються за ціною нижче номінальної вартості, різниця
списується за рахунок раніше створеного емісійного доходу або
відноситься на зменшення залишкового прибутку товариства.
Акціонерне товариство може викуповувати в акціонерів акції власної
емісії з метою їх подальшого продажу або анулювання. Для обліку
викуплених акцій використовується рахунок 56 “Грошові документи”,
субрахунок “Власні акції, викуплені в акціонерів”. У момент придбання
акцій цей рахунок дебетується в кореспонденції з кредитом рахунків 50
“Каса”, 51 “Розрахунковий рахунок”.
Подальша реалізація викуплених акцій відображується в обліку за дебетом
рахунків коштів і кредитом рахунку 56 “Грошові документи”, субрахунку
“Власні акції, викуплені в акціонерів”.
У разі анулювання викуплених акціонерним товариством акцій має бути
зменшений його статутний фонд з відповідним внесенням змін у
засновницькі документи. На суму акцій, що підлягають анулюванню,
дебетується рахунок 85 “Статутний фонд” і кредитується рахунок 56,
субрахунок “Власні акції, викуплені в акціонерів”.
Якщо під час купівлі-продажу курсова вартість акцій не відповідає
номінальній, різниця відноситься в дебет або кредит рахунку 88,
субрахунку “Емісійний дохід”. Дебетується цей субрахунок тоді, коли
акцію продано за ціною нижче номіналу або придбано за ціною вище
номіналу. Записи у кредиті субрахунку “Емісійний дохід” здійснюють у
разі продажу акції за ціною вище номінальної вартості або викупу акцій
власної емісії за цінами, нижчими від номінальних.
На суму нарахованих акціонерам дивідендів дебетується рахунок 81
“Використання прибутку” та кредитуються такі рахунки:
pax. 70 “Витрати на оплату праці”, якщо акціонери є працівниками цього
підприємства;
pax. 75 “Розрахунки з учасниками”, якщо акціонери є засновниками
господарського товариства;
pax. 76 “Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами” в інших
випадках.
Дивіденди нараховуються та виплачуються за підсумками роботи за рік.
Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у
разі виплати дивідендів товариство повинне сплатити в бюджет податок на
дивіденди в розмірі 30 % нарахованої суми, що в обліку відображується в
дебеті рахунку 68 “Розрахунки з бюджетом” і кредиті рахунку 51
“Розрахунковий рахунок”. У наступному звітному періоді ця сума
зараховується до оплати податку на прибуток, який нараховується в обліку
за дебетом рахунку 81 “Використання прибутку” і кредитом рахунку 68
“Розрахунки з бюджетом”.
Облік облігацій власної емісії
Підприємства й організації з метою залучення додаткових інвестицій
можуть випускати облігації для відкритого продажу. Рішення про їх випуск
приймається емітентом і оформлюється протоколом. Акціонерні товариства
можуть випускати облігації на суму понад 25 % розміру статутного фонду
тільки після повної сплати всіх випущених акцій.
Облік залучених коштів, одержаних у результаті випуску облігацій
підприємства, ведеться на рахунку 95 “Інші позикові кошти”, до якого
відкриваються два субрахунки:
1. “Короткострокові позикові кошти” — строком до одного року.
2. “Довгострокові позикові кошти” — строком понад один рік.
У разі одержання коштів від продажу облігацій дебетуються рахунки 50
“Каса”, 51 “Розрахунковий рахунок” і кредитується рахунок 95.
У разі погашення облігацій на суму виплачених коштів робляться зворотні
записи за дебетом рахунку 9 5 і кредитом рахунків 50, 51. Відсотки за
облігаціями нараховуються за рахунок чистого прибутку за дебетом рахунку
81 “Використання прибутку” та кредитом рахунку 70 “Витрати на оплату
праці”.
З уведенням у дію з 1 липня 1997 р. нової редакції Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” кошти, одержані від розповсюдження
цінних паперів з обмеженим строком дії, у тому числі й від продажу
облігацій, вважаються валовим доходом. У свою чергу кошти, сплачені у
зв’язку з придбанням таких цінних паперів, відносять до валових витрат.
Такий порядок оподаткування операцій з цінними паперами недостатньо
врегульований. Згідно із Законом кошти, одержані від продажу облігацій,
мають бути включені до валових доходів і оподатковані за ставкою 30 %,
тоді як у валові витрати вони будуть включені під час викупу облігацій
власної емісії. Такий порядок оподаткування цінних паперів знижує їх
інвестиційні властивості. На нашу думку, випуск облігацій має явно
виражений кредитний варіант інвестування і не повинен оподатковуватися.
Облік операцій з цінними паперами невласної емісії
Для обліку цінних паперів, придбаних у сторонніх організацій, внесків у
статутні фонди інших підприємств, розміщення коштів на депозитних
вкладах у банку та інших форм зовнішнього інвестування використовується
рахунок 58 “Фінансові вкладення”. Ці вкладення можуть бути довго- та
короткостроковими. Довгострокові вкладення обліковуються на окремому
субрахунку й відображаються в І розділі активу балансу у складі
довгострокових активів. Короткострокові вкладення входять до складу
швидколіквідних оборотних засобів (III розділ активу балансу). У момент
придбання таких цінних паперів, здійснення інших фінансових вкладень
рахунок 58 дебетується з кредиту різних рахунків:
50, 51, 52 — у разі оплати цінних паперів коштами, розміщення в банку
депозитних вкладень;
01,04,05,41 — у разі внесення у статутні фонди інших підприємств майна у
вигляді основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних
цінностей.
Передавання майна у статутні фонди не вважається реалізацією і не
оподатковується.
Одержані дивіденди за зроблені вкладення хоча й відображуються в обліку
у складі балансового прибутку (Дт. pax. 50,51, Кт. pax. 80), проте
виключаються з оподаткованого прибутку через те, що в емітента цінних
паперів вони нараховані з уже оподаткованого прибутку. Відсотки з
банківських депозитів вважаються валовим доходом і оподатковуються на
загальних підставах.
У разі повернення фінансових вкладень рахунок 58 кредитується в
кореспонденції з дебетом таких рахунків:
50, 51, 52 — на суму одержаних коштів;
01,05,41 — на вартість поверненого майна.
Облік формування статутного капіталу при акціонуванні приватизованого
підприємства
У разі створення акціонерного товариства на базі державного
(комунального) підприємства необхідно сформувати статутний фонд, під
який проводиться емісія акцій у відповідній кількості та відповідної
номінальної вартості.
На основі проведеної інвентаризації активів складається акт оцінки майна
за його балансовою вартістю. Основні засоби (у тому числі одержані в
довгострокову оренду з правом викупу) оцінюються за відновною вартістю,
тобто з урахуванням їх індексації згідно з відповідними постановами
уряду. Останнім часом в Україні чотири рази проводилась індексація
основних засобів: на 01.05.92; 01.08.93; 01.01.95 і 01.04.96. Повністю
зношені основні засоби, які на момент приватизації перебувають у роботі,
можуть бути оцінені державною комісією; зношення до-оцінених об’єктів
має бути зменшене на суму дооцінки.
Виявлені під час інвентаризації нестачі чи лишки матеріальних цінностей
мають бути списані на фінансові результати або за рахунок інших джерел.
Після завершення інвентаризації і на основі акта оцінки майна
складається заключний (передатний) баланс. У ньому мають бути враховані
заключні операції, що пов’язані зі списанням збитків минулого та
поточного років, проведена реформація прибутку звітного року, враховані
попередні індексації та дооцінки вартості основних засобів.
На випадок продажу підприємства, що приватизується, через аукціон чи за
конкурсом можуть виникнути розбіжності між купівельною ціною та
оціночною вартістю майнового комплексу. Якщо купівельна ціна перевищує
оціночну вартість, їх різниця (гудвіл) ураховується в дебеті рахунку 04
“Нематеріальні активи” на субрахунку “Різниця між купівельною та
оціночною вартістю майна” і включається до статутного фонду
приватизованого підприємства. До 1995 р. цю різницю протягом 10 років
можна було списувати на витрати виробництва. З уведенням у дію Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” це забороняється. На
нашу думку, це питання слід врегулювати так, щоб приватизоване
підприємство протягом певного періоду (наприклад, 10 років) мало
можливість відамортизувати зазначений гудвіл.
У момент приватизації та акціонування державних підприємств в обліку
використовуються такі нові рахунки та субрахунки:
• рахунок 65, субрахунок “Розрахунки з органом приватизації”, на якому
обліковується заборгованість перед Фондом державного чи комунального
майна за несплачену частку вартості майна;
• рахунок 85, субрахунок 1 “Визначений статутний фонд” —для обліку
акцій, які належать органу приватизації;
• субрахунок 2 “Оплачений статутний фонд” — для обліку акцій, викуплених
трудовим колективом;
• рахунок 88, субрахунок “Кошти, що надійшли від продажу акцій
працівникам підприємства” —для обліку акумульованих коштів, що надійшли
від продажу акцій працівникам і будуть спрямовані на створення
статутного фонду акціонерного товариства.
Основні бухгалтерські проведення, що складаються у процесі приватизації
та акціонування державних підприємств, наведено в табл. 2.
Список використаної літератури:
Емельянов А. С, Беседин В. Ф.. Козуб В. М. Экономика инвестирования в
научно-технический прогрессе. — К.: Наук, думка, 1988. — 311 с.
Ермошенко Н. Н. Экономика: Научно-технический прогрессе, инвестиционная
политика, управление. — К.: Наук, думка, 1990. — 184 с.
Жиляева Н. Золотое правило инвестирования // Экономика и жизнь. — 1992.
— №1.— С. 7.
Зотов М. С. Совершенствование инвестиционного процесса // Вопр.
экономики. — 1985. — № 4. — С. 83-93.
Іткін О. Ф. Економічні механізми інноваційної та інвестиційної
діяльності і реставрації магістральних трубопроводів України. — К.:
Науковий Світ, 2002.
Каменева О., Новоселов М., Рабина А. Банки стали авангардом свободньїх
цен // Коммерсант. — 1991. — № 47. — С. 14.
Короткова М. С. Денежно-кредитные проблемы стабилизации народного
хозяйства // Деньги и кредит. — 1991. — № 3. — С. 59-67.
Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Вдосконалення методики обліку інвестиційної
діяльності та будівельного виробництва. — К.: Екон. думка, 1998.
Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Інвестиційний бізнес-план. — К., 1997.
Ливень О. Иностранный капитал в Украйну нужно привлекать активнее //
Коммерсант Украины. — 1993. — № 9. — С. 13.
Львов Ю. Л. Основы экономики и организации бизнеса. — СПб.: ГМП
“Формика”, 1992. — 382 с.
Матькин Ю. А. Инвестиционная деятельность в условиях перехода к
регулируемой рыночной экономике СССР // Экономика стр-ва. — 1990. —
№11.— С. 12-22.
Михайлова Е. В. Финансовый рынок в Российской федерации. — СПб.: Изд-во
СПб. ун-та экономики и финансов, 1992. — 176 с.
Народное хозяйство Украиныї в 1992 г.: Стат. сб. — К: Техника, 1993. —
360 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
