.

Стандартизація депозитарної діяльності – крок до цивілізованого ринку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2469
Скачать документ

Реферат на тему:

Стандартизація депозитарної діяльності – крок до цивілізованого ринку

 

Законом України “Про Національну депозитарну систему та особливості
електронного обігу цінних паперів в Україні” та Указом Президента
України “Про Загальні засади функціонування Національного депозитарію
України” до виключної компетенції Національного депозитарію України
віднесено стандартизацію депозитарного обліку та стандартизацію
документообігу щодо операцій з цінними паперами (для узагальнення надалі
– стандартизація депозитарної діяльності). Забезпечення НДУ виконання
зазначених вище напрямків діяльності впливатиме на інтереси не тільки
професійних учасників індустрії цінних паперів а й просто власників
цінних паперів.

Справа у тому, що за останні десять років в економіці України відбулися
суттєві ринкові перетворення, які призвели до появи індустрії цінних
паперів. Отримавши в спадщину планову економіку, Україна не мала
ресурсів на утримання нерентабельних підприємств та громіздкої системи
управління державним господарством. Тому за рахунок проведення
приватизації держава передала акціонерам відповідальність за управління
підприємствами. Це призвело до появи великої кількості цінних паперів. В
приватизації приймала участь більше ніж половина населення України.

Що ж саме отримали власники цінних паперів та де знаходяться цінні
папери?

При проведенні приватизації пошуки відповідей на ці питання були не
актуальними. Власники цінних паперів отримували будь-які сурогати, що
мали підтверджувати право власності на цінні папери. Тільки у 1998 році
Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості
електронного обігу цінних паперів в Україні” нарешті врегулював процес
підтвердження права власності на цінні папери та процес переходу прав,
що випливають з права власності на цінні папери.

Важливо зауважити, що сам по собі папірець цінного паперу мало чого
вартий. Паперовий (документарний) цінний папір без наявності засвідчених
у ньому зобов’язань емітента може мати вартість тільки для нумізматів.
Засвідчені емітентом у цінному папері зобов’язання фактично визначають
“цінність” цінних паперів для інвесторів. Право власності на цінний
папір передбачає для власника володіння, розпорядження та користування
цим цінним папером. Володіння та розпорядження відноситься саме до
цінного паперу. А от реалізація власником свого права користування
цінним папером і є, фактично, реалізацією прав, які закріплені у цінному
папері.

Власник може відразу отримати права, що закріплені у цінному папері, при
передачі йому тільки документарних цінних паперів на пред’явника.

На відміну від розвинутих європейських країн, де в обігу знаходяться
переважно цінні папери на пред’явника, в Україні вся приватизація
проводилася іменними цінними паперами. Саме тому в Україні в обігу
переважно знаходяться або іменні цінні папери, або цінні папери,
випущені в бездокументарній (електронній) формі. Права, які закріплені у
таких цінних паперах, новий власник отримує не з моменту вручення
попереднім власником якогось документу, який підтверджує його право
власності, а з моменту реєстрації нового власника у реєстратора або у
зберігача цінних паперів. Таким чином, в Україні власники на руках мають
тільки підтвердження про володіння цінними паперами. Облік прав, що
випливають з права власності на цінні папери, фактично, ведуть
реєстратори або зберігачі. Отже, зацікавленість власників цінних паперів
у створенні надійної системи обліку цінних паперів за допомогою
стандартів НДУ очевидна.

За часів існування СРСР потреби у депозитарному обліку цінних паперів не
було тому, що існували лише паперові державні облігації, які випускалися
на пред’явника. Методологію нової облікової системи необхідно було
створювати з нуля. Україні поталанило, що більше ста країн світу вже
пройшли цей шлях. Наявність досвіду інших країн надала можливість
заощадити і кошти і час, яких і так не було. Але для сліпого копіювання
іноземних досягнень великого розуму не потребується. Проблема у тому, що
разом з чужою обліковою системою необхідно переприйняти всі законодавчі
акти, що регулюють права власності і зобов’язальні права в Україні,
створити таку ж систему нагляду і інфраструктуру та бажано змінити
менталітет населення. Такий революційний шлях був неприйнятний і тому
досвід розвинутих країн необхідно було адаптувати до українських реалій.
При цьому існували суттєві проблеми і морально застарілі норми
законодавства, які заважали запровадити новації світової індустрії
цінних паперів.

В розвинутих країнах облікові системи цінних паперів вже давно існують і
всі операції з цінними паперами здійснюються саме через такі депозитарні
системи. Процедури обліку, клірингу та розрахунків, що використовують
депозитарії та зберігачі, визначають дієвість та ефективність ринків
цінних паперів, допомагають забезпечити їх цілісність, знизити рівень
ризику та заощадити значні кошти. Саме тому зближення існуючого і
майбутнього законодавства України з міжнародними нормами є важливими
умовами досягнення привабливості української індустрії цінних паперів
для інвесторів.

Ґрунтовного осмислення стратегії європейської інтеграції України можливо
досягти на основі вивчення конкретних європейських та міжнародних норм і
на цій основі забезпечити реалізацію таких норм у вітчизняних
нормативно-правових актах. Ця вимога, зокрема, встановлена в Законі
України “Про Національну депозитарну систему і особливості електронного
обігу цінних паперів в Україні” у відношенні до здійснення
стандартизації депозитарного обліку і стандартизації документообігу щодо
операцій з цінними паперами відповідно до міжнародних норм. Впровадження
НДУ стандартів повинно стати реальним кроком до адаптації українського
законодавства до міжнародних і, зокрема, європейських норм.

Указом Президента України “Про Загальні засади функціонування
Національного депозитарію України” встановлено, що стандарти
депозитарного обліку та стандарти документообігу щодо операцій з цінними
паперами, встановлені Національним депозитарієм і узгоджені з Державною
комісією з цінних паперів та фондового ринку, є обов’язковими до
виконання всіма учасниками Національної депозитарної системи, до складу
якої входять реєстратори, зберігачі і депозитарії. Стандарти
Національного депозитарію України повинні забезпечити створення єдиної
системи обліку цінних паперів в Україні.

Впровадження сучасних методологічних принципів та технологій, які
відповідають тенденціям глобалізації ринків і в світовому масштабі
стандартизують усі процедури, пов’язані з електронним обігом цінних
паперів, вимагає розбудова Національної депозитарної системи.

Необхідність створення надійної системи обліку прав власності власників
цінних паперів сьогодні є не менш (а навіть більш) актуальною ніж
створення електронної системи розрахунків за угодами щодо цінних
паперів. Пояснюється це тим, що на сьогодні індустрія цінних паперів
орієнтована переважно на обслуговування процесів перерозподілу власності
за рахунок поступової консолідації дрібних пакетів акцій стратегічними
інвесторами. Портфельних інвесторів, які досить жваво працювали на ринку
державних облігацій, на український ринок акцій поки калачем не
затягнеш. Цим, зокрема, можливо пояснити незначні обсяги операцій у
організаторів торгівлі. Зрозуміло, що від того як будуть обліковуватися
цінні папери інвестора підприємство не стане більш інвестиційно
привабливим. Але крім розрахунків прибутковості капіталовкладень у цінні
папери інвестор повинен впевнитись, що кошти, інвестовані ним у цінні
папери, насправді охороняються. Таку впевненість саме і забезпечує
сформована в країні система обліку цінних паперів.

Важливо щоб така система існувала і надійно працювала. А як вона працює
інвестора не цікавить. Це так само як для клієнтів банків не цікаво як
працює банк. Клієнти зацікавлені у наявності такої банківської системи,
яка вчасно і надійно повинна перераховувати їх кошти.

Впровадження стандартів НДУ є важливим ще й тому, що в Україні немає
єдиного ринку цінних паперів, а існує 8 організованих ринків. Угоди ж з
цінними паперами укладаються переважно поза межами таких ринків. Для
такої розпорошеної індустрії цінних паперів облікова система, яка працює
за єдиними правилами, повинна забезпечити стабільні розрахунки за
угодами інвесторів з цінними паперами. З впровадженням єдиних стандартів
облікова система цінних паперів зможе чітко обліковувати права
інвесторів, буде сприяти захисту прав власників цінних паперів та
забезпечувати безризикові розрахунки за угодами з цінними паперами.

Отже, необхідно створити таку облікову систему, що нагадує банківську
систему. Рахунок у зберігача або запис у реєстратора можна розглядати як
відкритий грошовий рахунок у банку. Банківська система України отримала
необхідну методологію за рахунок прийняття Національним банком
відповідних інструкції. Стандарти НДУ для Національної депозитарної
системи повинні зробити теж саме.

В світовій практиці склалися два шляхи формування облікові системи
цінних паперів. Перший шлях засновано на бухгалтерському принципі
позабалансового обліку цінних паперів як бланків суворої звітності за
“принципом складських записів”. Тобто придбали цінні папери – включили в
облік, продали – вивели з обліку. За таким принципом у СРСР здійснювався
облік державних облігацій і зараз проводиться бухгалтерський облік
бланків цінних паперів. Майже цей же принцип використовується в
депозитарних системах деяких країн. Другий шлях засновано на принципі
подвійного запису і існуванні активних і пасивних рахунків. Саме такий
принцип переважно використовується у європейських країнах. Відмінність
бухгалтерського обліку від депозитарного полягає у тому, що об’єктом
депозитарного обліку є права.

Значним внеском у створення нової облікової системи став досвід
обслуговування обігу державних цінних паперів Національним банком
України, якому першому довелося не тільки створювати нову методологію а
й технологічно реалізовувати її.

Нормативно – правовий фундамент для створення єдиної системи
депозитарного обліку було закладено у Положенні про депозитарну
діяльність (рішення ДКЦПФР від 26.05.98 за №61). Встановлені цим
Положенні поняття “депозитарні активи, пасивні рахунки у цінних паперах,
активні рахунки у цінних паперах” забезпечили формування депозитарного
обліку за принципом подвійного запису. Було визначено, що депозитарний
облік передбачає аналітичний та синтетичний облік цінних паперів на
рахунках у цінних паперах, на яких відображається обіг цінних паперів,
обмеження щодо обігу цінних паперів, переміщення депозитарних активів.
При проведенні депозитарного обліку постійно має забезпечуватися
дотримання депозитарного облікового балансу між обсягом розміщених в
депозитарних установах депозитарних активів та розподілом цінних
паперів, що становлять ці депозитарні активи, між депонентами
(клієнтами) депозитарної установи.

Подальший розвиток депозитарного обліку відбувся після затвердження
Державною комісією з цінних паперів та фондового Норм та правил обліку
цінних паперів у Національній депозитарній системі (далі – Норми)
(рішення від 13 квітня 2000 р. N 40, зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 15 вересня 2000 р. за N 616/4837).

Нормами та правилами обліку цінних паперів у Національній депозитарній
системі встановлено, що:

стандартизація депозитарного обліку – комплекс заходів щодо розробки та
впровадження стандартів здійснення обліку цінних паперів на рахунках у
цінних паперах та контроль за додержанням встановлених стандартів;

стандартизація документообігу щодо операції з цінними паперами –
комплекс заходів щодо розробки та впровадження стандартів проведення
операцій з цінними паперами, включаючи стандартизацію депозитарної та
розрахунково-клірингової діяльності та контроль за додержанням
встановлених стандартів.

З метою створення єдиної системи депозитарного обліку Національним
депозитарієм із залученням фахівців державних органів, експертів
фондового ринку і представників міжнародних організацій розроблено та
затверджено Стандарт депозитарного обліку № 1. “Загальні засади
здійснення депозитарного обліку. Балансові рахунки депозитарного
обліку.”( рішення Правління Національного депозитарію України від
25.10.2000 № 25/1, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 10.11.01
за № 796/5017).

Встановлена Стандартом №1 система обліку цінних паперів та обліку прав
власності за цінними паперами базується на систематизації законодавчих
актів України щодо обліку прав власності і має бути основою для
створення відповідного технологічного та програмного забезпечення. В
цьому стандарті вперше на теренах країн СНГ вдалося створити основу для
формування єдиної системи депозитарного обліку як для державних так і
для корпоративних цінних паперів. Цей документ визначає правила
присвоєння депозитарного коду рахунку у цінних паперах, кодифікації
аналітичних рахунків депозитарного обліку, класифікації балансових
рахунків депозитарного обліку цінних паперів та план балансових рахунків
депозитарного обліку.

Нагляд і контроль за додержанням стандартів Національного депозитарію
України здійснюють Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
інші органи та установи згідно з чинним законодавством.

Для впровадження Стандарту №1 здійснюється План спільних заходів
Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Національного
депозитарію України, який затверджено рішенням ДКЦПФР від 25.04.01 №
107.

З часу набрання чинності Стандартом Національний депозитарій України
неодноразово отримував усні та письмові запити від зберігачів щодо
здійснення депозитарного обліку відповідно до вимог Стандарту та Норм. У
цих запитах зазначено, що успішне впровадження зберігачами Стандарту та
Норм залежить від програмного продукту, який досі не приведено у
відповідність до вимог Стандарту та Норм. Фактично, створена ситуація,
при якій зберігачі вимушено порушують чинне законодавство. Норми
законодавства і стандартизація не можуть замінити собою технології та
програмні продукти, що мають забезпечити функціонування Національної
депозитарної системи. Тому необхідно наполегливо забезпечити нагляд і
контроль за додержанням норм чинного законодавства.

На мою думку час поставить все на свої місця.

Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку НДУ
відповідно до чинного законодавства рішенням Правління від 11.01.2001
№1/1 було затверджено “Положення про порядок отримання зберігачем,
депозитарієм та іноземною депозитарною установою кодів міждепозитарного
обліку” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2001 р. за
№82/5273). Станом на кінець жовтня 2001 року коди міждепозитарного
обліку (МДО) одержали 42 зберігача. На сьогодні це більше половини
зберігачів, які мають відповідні ліцензії.

Відповідно чинного законодавства та вимог “Положення про облік прав
власності нерезидентів на цінні папери українських емітентів,
затвердженого рішенням ДКЦПФР від 20.04.2001 №138 і зареєстрованого у
Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за №488/5679, НДУ рішенням
Правління НДУ 25.07.2001 № 8/1 затверджено “Порядок призначення
індивідуальних ідентифікаційних кодів власникам цінних паперів –
нерезидентам” (Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 14.08.01 за
№ 694/5885). У цьому Порядку встановлені єдині правила призначення
індивідуальних ідентифікаційних кодів нерезидентам (юридичним або
фізичним особам) – власникам цінних паперів українських емітентів,
правила призначення коду власника цінних паперів – нерезидента для
формування депозитарними установами депозитарного коду рахунку у цінних
паперах та порядок подання депозитарними установами інформації про
призначені індивідуальні ідентифікаційні коди власників цінних паперів –
нерезидентів до Національного депозитарію України.

Індивідуальний ідентифікаційний код власника цінних паперів –
нерезидента має однозначно ідентифікувати певного нерезидента – юридичну
або фізичну особу. На підставі отриманої від депозитарних установ
інформації для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного
обліку Національний депозитарій України формує та веде Реєстр
індивідуальних ідентифікаційних кодів власників цінних паперів –
нерезидентів. На кінець жовтня 2001 зберігачами призначено понад 500
індивідуальних ідентифікаційних кодів власникам цінних паперів –
нерезидентам.

Відповідно до Переліку питань, які потребують врегулювання при
здійсненні НДУ стандартизації депозитарного обліку та документообігу
щодо операцій з цінними паперами, затвердженого рішенням Правління, НДУ
розробляє ряд нових стандартів, зокрема, щодо порядку застосування плану
балансових рахунків депозитарного обліку цінних паперів, щодо
документообігу при веденні реєстрів власників іменних цінних паперів,
щодо документообігу при зберіганні і обслуговуванні обігу цінних паперів
на рахунках у цінних паперах та операціях емітента щодо випущених ним
цінних паперів, включаючи обслуговування позики та застави для цінних
паперів тощо.

Окрім того, що розробка стандартів дуже складний і великий за обсягами
процес, в Україні, нажаль, дуже мало висококваліфікованих фахівців, які
здатні розробити необхідні стандарти. Вони працюють в різних установах
та підприємствах але їх об’єднує зацікавленість у створенні якісних
нормативних документів. Однак, на етапі впровадження стандартів
виникають проблеми оскільки не всі зацікавлені у створенні прозорої,
стабільної і зрозумілої облікової системи. Гучні справи щодо грубого
порушення прав інвесторів – це лише верхівка айсбергу, який поступово
переміщує Україну далеко від основних потоків капіталу. Інвестор,
відчуваючи небезпеку для своїх коштів, обирає “курс” далеко від
небезпечного місця і попереджує своїх колег. Якщо тенденція не
зміниться, українські підприємства можуть залишитися взагалі без
капіталу. Тому немає іншого шляху окрім створення цивілізованої
індустрії цінних паперів.

Сподіваюсь, що в межах компетенції Національного депозитарію України
буде зроблене все для створення цивілізованої ринкової інфраструктури.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020