.

Оцінка власних джерел фінансування та можливостей залучення ресурсів для інвестування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 4059
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Оцінка власних джерел фінансування та можливостей залучення ресурсів
для інвестування

Капітал — одне з основних понять фінансового менеджменту, яке виражає
загальну величину коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній
формах, укладених в активи (майно) підприємства. З позиції корпоративних
фінансів капітал виражає грошові (фінансові) відносини, що виникають між
підприємством та іншими суб’єктами господарювання з приводу його
формування й використання. Такі грошові відносини встановлюються між
підприємством як юридичною особою і її акціонерами (інвесторами),
кредиторами, постачальниками, покупцями продукції (послуг) і державою
(сплата податків і зборів у бюджетну систему).

Унаслідок укладення капіталу формується основний і оборотний капітал. У
процесі функціонування основний капітал набирає форми необоротних
активів, а оборотний — оборотних.

Визначимо певні характерні ознаки капіталу. Капітал — це багатство, що
використовується для його власного збільшення (самозростання). Тільки
інвестування капіталу у виробничо-торговельний процес формує прибуток
підприємця. У економічній теорії виділяють чотири фактори виробництва:
капітал, землю, робочу силу й менеджмент (управління виробництвом).

За формою вкладення розрізнюють підприємницький і позичковий капітал.
Підприємницький авансується в реальні (капітальні), нематеріальні й
фінансові активи підприємства для отримання прибутку й прав на
управління ним. Позичковий капітал — це грошовий капітал, наданий у
кредит на умовах поворотності, платності, строковості й забезпеченості
заставою. На відміну від підприємницького, позичковий капітал не
вкладається в підприємство, а передається кредитором (банком)
позичальнику в тимчасове користування для отримання процента. Позичковий
капітал на кредитному ринку є товаром, ціною якого є процент. Кредит,
узятий під низький процент, — це «дешеві гроші»; під високий — «дорогі
гроші». Кредит, отриманий на термін до 15 днів, — це «короткі гроші».
Ціна капіталу показує, скільки потрібно заплатити (віддати грошових
коштів) за залучення певної суми.

Ціна власного капіталу — сума дивідендів за акціями для акціонерного
капіталу або прибутку, виплаченого за пайовими внесками, і пов’язаних з
ними витрат.

Ціна позичкового капіталу — сума процентів, сплачених за кредит або
облігаційну позику, і пов’язаних з ними витрат. Ціна залученого капіталу
— це вартість кредиторської заборгованості. Вона представляє суму
штрафних санкцій за кредиторську заборгованість, не погашену в термін не
більше трьох місяців від моменту виникнення або в термін, визначений
договором (контрактом). Отже, капітал виражає джерела коштів
підприємства (пасиви балансу), що приносять дохід.

Капітал є основним джерелом формування добробуту його власників у
поточному й майбутньому періодах. Він виступає головним мірилом ринкової
вартості підприємства передусім власний капітал, що визначає обсяг його
чистих активів. Разом з тим, обсяг власного капіталу, що
використовується, характеризує й параметри залучення позикового
капіталу, здатного приносити додатковий прибуток.

Динаміка капіталу є важливим фактором ефективності виробничо-комерційної
діяльності підприємства. Здатність власного капіталу до самозростання
характеризує прийнятний рівень формування чистого (нерозподіленого)
прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу
за рахунок власних джерел. Зниження питомої ваги власного капіталу в
його загальному обсязі свідчить про втрату фінансової незалежності
корпорації від зовнішніх джерел фінансування (позикових і залучених
коштів).

Капітал класифікується за різними ознаками.

За належністю підприємству виокремлюють власний і позичковий капітал.
Власний капітал належить йому по праву власності й використовується для
формування значної частини активів. Позичковий капітал відображає
запозичені для фінансування підприємства грошові кошти на поворотній і
платній основі. Усі форми позичкового капіталу являють собою її
зобов’язання, що підлягають погашенню в установлені терміни.
Короткостроковий позичковий капітал (включаючи й кредиторську
заборгованість) спрямовується для покриття оборотних активів.

За цілями використання виділяють виробничий, позичковий і спекулятивний
капітал. Останній виникає на вторинному фондовому ринку внаслідок
завищення курсової вартості акцій, що обертаються.

За формами інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і
нематеріальній формах, що використовується для формування статутного
капіталу господарських товариств. Проте для цілей бухгалтерського обліку
він отримує конкретну вартісну оцінку.

За об’єктами інвестування розрізняють основний і оборотний капітал.
Основний капітал вкладений в усі види позаоборотних активів
(матеріальних і нематеріальних), а оборотний капітал інвестований в
оборотні активи з різним ступенем ліквідності (запаси, дебіторську
заборгованість, фінансові вкладення й грошові кошти).

За формами власності виділяють державний, приватний і змішаний капітал.

За організаційно-правовими формами діяльності розрізняють акціонерний,
пайовий та індивідуальний капітал (сімейних господарств).

За характером участі у виробничому процесі капітал поділяється на такий,
що функціонує, і такий, що не функціонує

(основні кошти, що знаходяться в резерві, ремонті, на консервації).

За характером використання власниками капітал поділяють на споживаний і
такий, що нагромаджується (реінвестованй). До останнього виду можна
віднести нерозподілений прибуток звітного року й минулих років.

За джерелами залучення — вітчизняний та іноземний капітал.

На практиці існують й інші класифікації капіталу (наприклад, легальний і
«тіньовий»).

Функціонування капіталу в процесі його продуктивного використання
характеризується процесом індивідуального кругообігу (у межах окремого
підприємства), який здійснюється за формулою:

Г—Т—Г’,

де Г — грошові кошти, авансовані інвестором;

Т — товар (придбані інвестором знаряддя та предмети праці);

Г’ — грошові кошти, отримані інвестором від продажу готового товару,
включаючи фонди відшкодування, оплати праці й прибуток;

Г’—Г — чистий дохід інвестора;

Г’—Т — виручка від продажу товару;

Г—Т — витрати інвестора на придбання товару.

Середня тривалість обороту капіталу виражається коефіцієнтом оборотності
та тривалістю одного обороту в днях або місяцях за розрахунковий період:

де КОК — коефіцієнт оборотності капіталу, кількість оборотів;

ВР — виручка від реалізації товарів (нетто);

— середня вартість капіталу за розрахунковий період;

ПО — тривалість одного обороту, дні;

365 — кількість днів у році (90 днів — за квартал; 180 днів — за
півріччя).

Отже, капітал — це багатство, призначене для його власного збільшення, і
основний фактор виробництва. Тільки інвестування капіталу у
виробничо-торгівельний процес приносить його власнику додатковий дохід —
прибуток.

Методичний підхід

до формування капіталу

Цілеспрямоване формування й використання капіталу підприємства визначає
ефективність його фінансово-господарської діяльності. Головна мета
формування капіталу — задоволення потреб підприємства в джерелах
фінансування її активів. Виходячи З огляду на цю головну мету процес
формування капіталу базується на певних принципах.

По-перше, урахування перспектив розвитку підприємства. Забезпечення
даної стратегії формування капіталу досягається включенням у бізнес-план
проекту зі створення нового підприємства розрахунків, пов’язаних з його
формуванням, і передусім за рахунок власних джерел (нерозподіленого
прибутку). Модель стратегічного планування капіталу з реалізації
інвестиційного проекту унаочнено на рис. 3.3.

Рис. 3.3 Модель інвестиційного процесу

По-друге, досягнення відповідності між обсягами капіталу, що
залучається, і активами підприємства, що формуються. Загальна потреба в
капіталі для створення нового підприємства поділяється на:

передпроектні витрати, не передбачені у зведеному кошторисному
розрахунку вартості будівництва;

проектні витрати, передбачені у зведеному кошторисному розрахунку
вартості будівництва.

Передпроектні витрати необхідні для розроблення бізнес-плану й
фінансування пов’язаних із цим дослідженням. Ці витрати мають разовий
характер і невеликі за обсягом.

Проектні витрати необхідні для формування основного й оборотного
капіталу нового підприємства (наприклад, придбання обладнання, яке
потребує чи не потребує монтажу, транспортних засобів, обчислювальної
техніки і т. д).

По-третє, забезпечення оптимальної структури капіталу з позицій
ефективності його використання. Вона є співвідношенням між власними й
позичковими коштами, що використовуються у виробничо-комерційній
діяльності. Структура капіталу істотно впливає на результати поточної,
інвестиційної й фінансової діяльності підприємства, а також на
рентабельність активів і власного капіталу.

У пасиві балансу в аналітичних цілях капітал групується за часом
погашення зобов’язань:

короткострокові пасиви;

довгострокові пасиви;

власний капітал.

Короткострокові пасиви — це зобов’язання, які покриваються оборотними
активами або погашаються внаслідок утворення нових короткострокових
зобов’язань. Вони погашаються звичайно протягом нетривалого періоду (не
більше одного року). Виділення короткострокових зобов’язань в окрему
групу важливе для моніторингу ліквідності балансу. Довгострокові
пасиви — це зобов’язання, які повинні бути погашені протягом терміну, що
перевищує один рік. Основними видами цих зобов’язань є довгострокові
кредити й позики.

Власний капітал характеризує джерела власних коштів підприємства. До
них, зокрема, відносять статутний, додатковий і резервний капітал,
нерозподілений прибуток минулих років і звітного року. Дані статті
характеризують суму чистих активів акціонерного товариства.

Власний капітал характеризується такими позитивними рисами:

простотою залучення, оскільки рішення про його збільшення (особливо за
рахунок внутрішніх джерел) приймають власники й менеджери без участі
інших господарських суб’єктів (наприклад, банків);

вищою здатністю генерувати прибуток в усіх сферах діяльності корпорації,
оскільки за його використання відпадає необхідність у сплаті позикового
процента й процента за облігаційними позиками;

забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства і його
платоспроможності в довгостроковому періоді.

Вади використання тільки власного капіталу:

обмеженість обсягу залучення для розширення масштабів підприємницької
діяльності;

вища вартість, порівняно з альтернативними позичковими джерелами
капіталу (дивіденд за акціями, як правило, вищий як процент за
корпоративними облігаціями, оскільки ризик останніх нижчий);

неможливість реалізації приросту рентабельності власного капіталу за
рахунок залучення позичкових коштів з допомогою ефекту фінансового
левериджа (важеля).

Отже, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має
максимальну фінансову стійкість (її коефіцієнт фінансової незалежності
дорівнює 1), однак обмежує темпи свого розвитку в майбутньому, оскільки,
відмовившись від залучення позичкового капіталу в період сприятливої
ринкової кон’юнктури, позбавляється додаткового джерела фінансування
приросту активів (майна).

Позичковий капітал характеризується такими позитивними ознаками:

широкими можливостями залучення, особливо за високого кредитного
рейтингу позичальника (наявності ліквідної застави або гарантії
платоспроможного поручителя);

забезпеченням зростання фінансового потенціалу підприємства для
збільшення активів під час підвищення темпів зростання обсягу продажу;

можливістю генерувати приріст рентабельності власного капіталу за
рахунок ефекту фінансового важеля за умови, що рентабельність активів
перевищує середню процентну ставку за кредит.

Використання позичкового капіталу має такі вади:

а) залучення позичкових коштів формує найнебезпечніші для корпорації
фінансові ризики (кредитний, процентний, ризик втрати ліквідності та
ін.);

б) активи, утворені за рахунок позичкового капіталу, формують нижчу (за
інших рівних умов) норму прибутку на капітал, оскільки виникають
додаткові витрати з обслуговування боргу перед кредиторами;

в) висока залежність вартості позичкового капіталу від коливань
кон’юнктури на кредитному ринку (особливо за довгострокового запозичення
коштів);

г) складність процедури залучення позичкових коштів (особливо у великих
розмірах і на термін понад рік), оскільки надання кредитних ресурсів
залежить від можливостей банків, що вимагають застави майна або солідних
гарантій інших суб’єктів господарювання.

Отже, підприємство, що залучає позичкові кошти у формі кредиту або
облігаційної позички, має вищий фінансовий потенціал для свого
економічного зростання й можливості приросту рентабельності власного
капіталу. Однак таке підприємство більше генерує фінансовий ризик і
загрозу банкрутства зі збільшенням частки позичкових коштів у пасиві
балансу.

По-четверте, забезпечення мінімізації витрат на формування капіталу з
різних джерел, що досягається в процесі управління його вартістю й
структурою.

По-п’яте, забезпечення раціонального використання капіталу в процесі
господарської діяльності реалізується з допомогою максимізації
рентабельності власного капіталу за мінімізації фінансових ризиків.

Серед методів управління формуванням капіталу найскладнішими є проблеми
мінімізації вартості (ціни) капіталу й оптимізації його структури, які
потребують детального вивчення.

Структура капіталу безпосередньо впливає на прийняття інвестиційних
рішень власниками й менеджерами підприємства. Зі статутним капіталом
пов’язане прийняття рішень стосовно додаткової емісії акцій для його
збільшення.

З нерозподіленим прибутком пов’язані рішення з її інвестування на
розширення основного капіталу, з довгостроковими зобов’язаннями — з
фінансування позаобігових активів, а з короткостроковими — з формування
оборотних активів.

Класифікацію управлінських рішень (фінансових та інвестиційних)
ілюструють рис. 3.4 і 3.5.

Рис. 3.4 Класифікація фінансових рішень

Рис 3.5. Класифікація інвестиційних рішень

За управління фінансами підприємства доцільно керуватися такими
правилами.

1. Інвестиційні рішення й рішення з короткострокового фінансування
корпорації тісно пов’язані й не можуть прийматися окремо.

2. Будь-яке інвестиційне рішення містить низку аспектів:

оцінка активів (майно);

зв’язок між ризиком і вартістю активів;

складання бюджету руху грошових коштів і капітального бюджету як основи
управління інвестиційним процесом.

3. Проблема знаходження реальних активів, грошові потоки від яких
перевищують пов’язані з ними витрати, повинна вирішуватися менеджерами
підприємства й фінансовими аналітиками, пов’язаними з ринком капіталу.

4. Рішення з фінансування інвестицій можуть прийматися на підставі:

технології планування обліку й контролю грошових коштів і фінансових
результатів, прийнятою корпорацією;

дивідендної політики, політики з управління заборгованістю, ризиками й
альтернативними витратами.

5. Фінансові рішення відносно короткострокових активів і зобов’язань
доцільно приймати з урахуванням інвестиційних рішень.

6. Управлінським рішенням має передувати аналіз оборотних активів і
короткострокових пасивів за рівнем їхньої ліквідності й термінами
погашення зобов’язань.

7. Рішення з питань інвестицій, дивідендів, заборгованість та інші
фінансові аспекти діяльності підприємства не можуть прийматися незалежно
один від одного. Усі вони мають базуватися на даних поточного й
прогнозного фінансового аналізу та знаходити відображення в
консолідованому бюджеті підприємства.

Оптимізація структури капіталу є однією з найскладніших проблем, що
розв’язуються в процесі управління корпоративними фінансами.

Оптимальна структура капіталу виражає таке співвідношення використання
власного й позичкового капіталу, за якого забезпечується найефективніший
взаємозв’язок між коефіцієнтами рентабельності власного капіталу й
заборгованості, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.

Процес оптимізації структури капіталу здійснюється в такій
послідовності.

Аналіз складу капіталу в динаміці за низку періодів (кварталів, років),
а також тенденцій зміни його структури. При цьому розглядаються такі
параметри, як коефіцієнти фінансової незалежності, заборгованості,
співвідношення між довгостроковими й короткостроковими зобов’язаннями.
Далі вивчаються показники оборотності й рентабельності активів та
власного капіталу.

Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу.

До них належать:

галузеві особливості господарської діяльності;

стадія життєвого циклу фірми (молоді компанії з конкурентоздатною
продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позичкового
капіталу, а зрілі використовують переважно власні кошти);

кон’юнктура товарного й фінансового ринків;

рівень прибутковості поточної діяльності;

податкове навантаження на компанію (частка податків, що сплачуються, у
виручці прямих і непрямих від продажу — брутто);

ступінь концентрації акціонерного капіталу (прагнення власників капіталу
зберегти контрольний пакет акцій).

З урахуванням цих та інших чинників управління структурою капіталу
передбачає вирішення двох основних завдань:

а) установлення прийнятних пропорцій використання власного й позичкового
капіталу;

б) забезпечення за необхідності залучення додаткового внутрішнього або
зовнішнього капіталу.

Оптимізація структури капіталу за критерієм прибутковості власного
капіталу.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості
(ціни). Вона базується на попередній оцінці власного й залученого
капіталу за різних умов його залучення й варіантних розрахунках
середньозваженої вартості капіталу.

Формування оптимальної структури капіталу передбачає класифікацію
активів на три елементи:

1) позаоборотні (фіксовані) активи;

2) стабільна (постійна) частина оборотних активів;

3) змінна частина оборотних активів.

На практиці використовуються три неоднакові підходи до фінансування
різних груп активів за рахунок пасивів балансу
корпорації —консервативний, помірний та агресивний.

За консервативного підходу приблизно 50 % змінної частини оборотних
активів формуються за рахунок короткострокових зобов’язань. Інші 50 %,
стабільна сума оборотних активів і позаоборотні активи, покриваються
власним капіталом і довгостроковими зобов’язаннями.

За помірного підходу 100 % змінної частини оборотних активів формуються
за рахунок короткострокових зобов’язань, а 100 % стабільної частини — за
рахунок власних коштів, що дає змогу встановити конкретні його значення
на майбутній період (рік, квартал). У процесі такого вибору враховуються
індивідуальні особливості діяльності кожного підприємства. Остаточне
рішення, що приймається з даного питання, дає можливість сформувати на
прогнозний період найприйнятнішу для підприємства структуру капіталу.

Формування раціональної структури капіталу — одна з найважливіших
проблем корпоративних фінансів. На практиці існує взаємозв’язок між
структурою капіталу й дивідендною політикою підприємства. Він
проявляється в тому, що структура капіталу залежить від рентабельності
власних коштів і норми розподілу чистого прибутку на виплату дивідендів
і розвиток виробництва. За високої рентабельності власного капіталу
головна мета чистого прибутку — накопичення та поповнення оборотних
активів без збитку для дивідендних виплат акціонерам.

Внутрішнє (за рахунок чистого прибутку) і зовнішнє (за рахунок кредитів,
позик і емісії акцій) фінансування тісно взаємозв’язані. Однак це не
взаємозамінюваність джерел коштів. Так, зовнішнє боргове фінансування не
повинне підміняти залучення й використання власних коштів.

Тільки достатній обсяг власного капіталу (понад 50 %) може забезпечити
розвиток підприємства, зміцнити його фінансову незалежність і посилити
довіру до нього акціонерів, кредиторів, постачальників та інших
партнерів. У критичній ситуації тільки власні кошти здатні забезпечити
повернення кредитів. Однак на окремих етапах життєвого циклу
підприємства виникає потреба зовнішнього запозичення (наприклад, у
банків). Заборгованість пом’якшує можливий конфлікт між керівництвом
акціонерної компанії і її власниками, знижує акціонерний ризик.

З іншого боку, заборгованість загострює конфлікт між власниками й
кредиторами.

Перша причина полягає в дивідендній політиці. Збільшення суми
дивідендних виплат зниження чистого прибутку призводить до відносного
зниження власного капіталу порівняно з позичковим у його загальному
обсязі. Зниження абсолютного й відносного розмірів власного капіталу
потребує від корпорації нових запозичень у банків та інших кредиторів і
зростання витрат з обслуговування боргу. У банків відбувається своєрідне
знецінення позичок, оскільки раніше надані кредити, як правило,
пролонгуються.

Друга причина пов’язана з тим, що за високого рівня коефіцієнта
заборгованості (понад 1) у підприємства зростає потенційний ризик
банкрутства. У такій ситуації власники схильні до ризику, вибирають
найдохідніші, але ризиковані інвестиції, що не влаштовує кредиторів.
Якщо менеджери компанії відмовляються від ризикованих проектів, то це
відповідає інтересам кредиторів, але не власників (акціонерів).

Третя причина: якщо під час випуску корпоративних облігацій нові
позичкові кошти залучаються на більш вигідних для інвесторів умовах, ніж
попередня емісія, то раніше випущені облігації можуть впасти в ціні.

За ринкової економіки існує механізм нівелювання даних протиріч. Широко
відомий спосіб — випуск таких фінансових інструментів, які дають змогу
власникам корпоративних облігацій стати акціонерами корпорації
(облігації, конвертовані в акції, облігації з підписними купонами).

Нарешті, підприємство може проводити політику постійного поновлення
позичкових коштів, що залучаються на короткий термін для довгострокового
фінансування високоефективних заходів. Тоді під час кожного чергового
погашення короткострокових кредитів (разом із процентами) кредитори
переконуються в надійності керівництва позичальника.

Нестабільна обстановка на ринку цінних паперів може обмежувати
можливості підприємств у використанні пайового й боргового фінансування
(за допомогою емісії власних акцій і облігацій). Тому будь-яка компанія
(поза екстремальними умовами) не може повністю вичерпувати свою кредитну
здатність. Завжди має залишатися резерв для додаткового запозичення
коштів, щоб у разі потреби покрити дефіцит грошових коштів кредитом
банку без серйозної загрози для свого фінансового становища.

Рівень заборгованості слугує для інвестора чутливим ринковим індикатором
для оцінки фінансової стійкості емітента. Висока питома вага позичкових
коштів у пасиві балансу свідчить про зростання ризику банкрутства
позичальника.

Якщо компанія має у своєму розпорядженні переважно власні джерела
коштів, то ризик втрати фінансової рівноваги значно знижується, але
акціонери можуть не отримати високих дивідендів. У цьому випадку вони
вважають, що підприємство не має на меті максимізувати прибуток, і
можуть почати продаж акцій, що належать їм, знижуючи цим їхню ринкову
вартість.

Отже, для зрілих компаній, які давно працюють на ринку цінних паперів,
нова емісія акцій звичайно розцінюється інвесторами як тривожний сигнал
їхньої вірогідної фінансової нестабільності, залучення позичкових коштів
— як сприятливий або нейтральний. Тому й рекомендується зберігати резерв
фінансової гнучкості, щоб завжди була можливість залучити кредити й
позички на прийнятних для позичальника умовах.

На практиці використовуються чотири основних способи зовнішнього
фінансування:

Закрита підписка на акції. Якщо вона проводиться між колишніми
акціонерами, то, як правило, за заниженою порівняно з ринковим курсом
ціною. Тому компанія може упустити вигоду (що є потенційною витратою).

Відкрита підписка на акції. Акціонери відкритого товариства мають право
реалізувати акції, що належать їм без згоди інших його акціонерів. Таке
товариство може здійснювати відкриту підписку на акції, що випускаються
ним, і провести їх вільний продаж з урахуванням вимог законодавства.
Відкрите товариство має право провести закриту підписку на акції, що
випускаються ним, якщо така підписка передбачена його статутом і не
обмежена правовими актами.

Залучення позичкових коштів у формі кредитів і позик (емісія облігацій).

Змішаний (комбінований спосіб).

Перший спосіб обмежений у застосуванні через можливий дефіцит грошових
коштів у акціонерів або ухиляння їх від подальшого фінансування
товариства. Критерієм вибору між другим і третім варіантами є зведення
до мінімуму ризику втрати контролю над акціонерною компанією. Позитивні
й негативні моменти вказаних способів внутрішнього та зовнішнього
фінансування показано в табл. 3.5.

Таблиця 3.5

ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ ОСНОВНИХ СПОСОБІВ

ПАЙОВОГО І БОРГОВОГО ФІНАНСУВАННЯ1

Спосіб

фінансування Позитивно Негативно

1. Закрита підписка на акції Контроль за акціонерним товариством
зберігається. Фінансовий ризик незначний. Акціонери товариства мають
переважне право на придбання акцій, що пропонуються іншими його
власниками Обсяг фінансування обмежений.

Висока вартість залучення коштів

2. Відкрита підписка на акції Фінансовий ризик істотно не збільшується.
Можлива мобілізація значних грошових коштів. Кількість акціонерів
товариства необмежена Може бути втрачений контроль над товариством у
разі сильного розпорошення акціонерного капіталу. Висока вартість
залучення коштів, особливо за звичайними акціями

3. Боргове фінансування (випуск корпоративних облігацій) Контроль над АТ
зберігається. Відносно низька вартість залучення коштів (забезпечення
позичок майном товариства) Зростає фінансовий ризик. Твердо фіксований
термін погашення позички

4. Змішане (комбіноване) фінансування Переважання певних позитивних
сторін або недоліків, характерних для зазначених способів (згідно зі
структурою джерел формування капіталу)

Як висновок можна сформулювати загальні правила, недотримання яких може
призвести акціонерне товариство до втрати фінансової стійкості й навіть
до банкрутства:

Якщо рентабельність власного капіталу й рівень дивідендних виплат мають
для акціонерного товариства невелике значення, що не влаштовує його
власників (акціонерів), то вигідніше збільшувати власний капітал за
рахунок емісії акцій, ніж брати кредит у банків. Залучення позичкових
коштів може обійтися товариству дорожче, ніж випуск акції. Однак можливі
труднощі в процесі розміщення акцій на фондовому ринку.

Якщо чистого прибутку, що припадає на одну акцію, достатньо (він
влаштовує акціонерів), а рентабельність власного капіталу й рівень
дивідендних виплат мають велике значення, то вигідніше взяти в банку
кредит, ніж збільшувати власний капітал. Залучення позичкових коштів у
цьому випадку обійдеться товариству дешевше, ніж збільшення власного
капіталу за рахунок додаткової емісії акцій. Якщо в такій ситуації
почати емісію

акцій, то інвестори можуть помилково припустити, що фінансовий стан
підприємства незадовільний. Тоді може виникнути проблема з розміщенням
нового пакета акцій. Їхня ринкова ціна може знизитися, що викличе
потребу в борговому фінансуванні.

Надійним і перспективним об’єктом інвестування вважаються акціонерні
підприємства зі стійким балансом, незначною дебіторською заборгованістю,
нормою чистого прибутку на власний капітал, яка зростає останні два-три
роки, і незначним коефіцієнтом фінансового ризику.

Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и
статистика, 2000. — С.66.

1 Стоянова Е. С., Штерн М. Г. Финансовый менеджмент для практиков. — М.:
Перспектива, 1998. — С. 31.

Моніторинг і після-

інвести-

ційний

контроль

Пошук ідей

Форму-

лювання проекту й первинний відбір

Фінансовий аналіз і прийняття рішень

Реалізація проекту

Інвестиційні ресурси

(грошові, матеріальні, трудові)

Стратегічне планування

ПІДПРИЄМСТВО

ФІНАНСОВІ РІШЕННЯ

Поточні рішення

(поповнення оборотного капіталу)

Довгострокові рішення

(довгострокове фінансування)

Використання власних оборотних коштів (чистого оборотного капіталу)

Залучення короткострокових кредитів і позичок

1. Формування власного капіталу

2. Залучення довгострокових кредитів і позичок

3. Отримання цільового фінансування

4. Емісія власних акцій

5. Використання фінансового лізингу

6. Інші джерела довгострокового фінансування

ІНВЕСТИЦІЙНІ РІШЕННЯ

Грошовий ринок

Ринок капіталу

Короткострокові депозитні й ощадні сертифікати (строком до 1 року).

Комерційні векселі.

Банківські векселі.

Коносаменти.

Чеки.

Акредитиви.

Інші інструменти грошового ринку

Короткострокові депозитні й ощадні сертифікати (строком понад 1 рік).

Державні облігації.

Корпоративні облігації.

Акції.

Інші фінансові інструменти ринку капіталу

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020