Реферат на тему:
Операції РЕПО по цінним паперам
План
Суть операції РЕПО
Процентний дохід від інвестування коштів в угоду РЕПО.
Переміщенні і зберігання цінних паперів за функціонування ринку РЕПО.
Операція РЕПО (REPO, RP-repurchase agreement) — це фінансова операція,
що складається з двох частин. У першій частині цієї операції одна
сторона продає цінні папери іншій стороні. Водночас перша сторона бере
на себе зобов’язання викупити вказані цінні папери у визначений термін
або на вимогу другої сторони. Це зобов’язання на зворотну купівлю
відповідає зобов’язанню на зворотний продаж, яке бере на себе друга
сторона. Різниця між цінами і є тим процентним доходом, який повинна
отримати сторона, що виступає покупцем цінних паперів (продавцем
грошових коштів) у першій частині РЕПО. Ціна зворотного викупу являє
собою суму первісної ціни продажу і деякого процента, що сплачується
позичальником коштів. Ставка цього процента (ставка РЕПО) розраховується
на основі року (365 днів), що дає певну підставу розглядати РЕПО як
форму короткострокового кредиту, забезпеченого цінними паперами.
Процентний дохід, який можна отримати бід інвестування коштів в угоду
РЕПО, визначається за формулою:
У світовій практиці угоди РЕПО укладаються, як правило, на позабіржовому
ринку, на короткий проміжок часу і на великі суми, тобто це операції
оптового грошового ринку. Окремі параметри операцій РЕПО є
стандартизованими.
Що стосується переміщення і зберігання цінних паперів, то, як показує
світова практика функціонування ринку РЕПО, можуть застосовуватись різні
способи. Перший спосіб полягає у тому, що цінні папери, куплені у першій
частині операції РЕПО, справді перераховуються (переказуються) покупцеві
цінних паперів. У цьому випадку покупець цінних паперів у першій частині
РЕПО мінімізує свій кредитний ризик. Другий спосіб передбачає
переказування (переміщення) цінних паперів на користь третьої сторони,
що визначило назву цієї операції — «тристороннє» РЕПО. Третя сторона,
згідно з договором, має певні зобов’язання перед безпосередніми
учасниками угоди. Останній, третій спосіб здійснення операцій РЕПО
вирізняється тим, що цінні папери залишаються у сторони, яка є продавцем
цінних паперів у першій частині цієї операції. Продавець виступає у ролі
зберігача цінних паперів для покупця. Цей епосів РЕПО традиційно
називають «Довірчим РЕПО». Він характеризується мінімальними витратами
на переміщення цінних паперів, а також найвищим рівнем кредитного ризику
для покупця цінних паперів.
Починаючи з 1997 р. Національний банк проводить на позабіржовому ринку
операції з державними цінними паперами на умовах угоди РЕПО. При
проведенні цих операцій НБУ укладає з комерційним банком договір про
продаж-купівлю цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотної
операції у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за ціною,
обумовленою заздалегідь.
Згідно з нормативними документами МНУ операції РЕПО поділяються на три
види залежно від терміну дії і порядку встановлення процентної ставки:
* нічне РЕПО. Термін дії становить один день. Процентна ставка є
фіксованою на весь період проведення операції;
* відкрите РЕПО. Термін операції в угоді не визначається. Кожна зі
сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але
з обов’язковим повідомленням про завершення операції. Процентна ставка
не є фіксованою;
* строкове РЕПО. Термін операції визначається в угоді. Ставка є
постійною протягом усього терміну проведення операції.
Національний банк може здійснювати операції РЕПО з купівлі-продажу
державних цінних паперів як шляхом безпосередньої домовленості з
комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних
банків на участь в операціях РЕПО.
Починаючи з 2001 р. НБУ запровадив новий механізм рефінансування
комерційних банків під забезпечення цінними паперами.
Комерційні банки можуть використовувати державні цінні папери, що
перебувають у їх власності, як предмет застави при одержанні кредиту
овернайт. НБУ надає кредит овернайт за постійно діючою лінією
рефінансування на один день під визначену процентну ставку за умови
щоквартального укладання генерального кредитного договору між банком і
НБУ.
Крім того, під заставу державних цінних паперів або врахованих векселів
комерційні банки можуть отримати кредит, беручи участь у кредитних
тендерах, що систематично проводяться НБУ. Під забезпечення кредиту банк
може запропонувати тільки однорідну заставу:
— або державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше ніж
через 10 днів після строку погашення кредиту;
— або враховані банком векселі, строк пред’явлення яких до платежу
настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту.
НБУ приймає державні цінні папери під забезпечення кредиту за умови, що
вони перебувають у власності банку — клієнта Депозитарію НБУ і вільні
від інших зобов’язань. Умовою для прийняття врахованих банками векселів
під забезпечення наданого НБУ кредиту є наявність у банків вексельного
досьє на векселедавця та всіх зобов’язаних за векселем осіб,
правильність складання та оформлення векселів, платоспроможність
векселедавця, індосантів й авалістів та дотримання деяких інших умов.
Банки, чиї заявки задоволені за результатами проведеного тендера,
укладають кредитний договір та договір застави з відповідним
територіальним управлінням НБУ. На час користування кредитом державні
цінні папери, що є заставою кредиту, блокуються на окремому рахунку в
Депозитарії НБУ, а враховані банками векселі передаються для зберігання
у відповідне територіальне управління НБУ.
Розмір кредиту під забезпечення державними цінними паперами не повинен
перевищувати 95% від балансової вартості державних цінних паперів та 70%
від номінальної вартості врахованих векселів.
Якщо комерційний банк не погашає кредит у строки, що передбачені
договором, НБУ має право реалізувати предмет застави і задовольнити свої
вимоги за рахунок доходу від продажу застави, тобто державних цінних
паперів або векселів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
