РЕФЕРАТ
На тему:
Методи та прийоми аналізу інвестиційних проектів.
Існує декілька способів, щоб визначити, які проекти приносять гроші,
задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. У цій роботі за
основу береться твердження, що метою підприємства є створення
позитивного грошового потоку за умови, коли вартість проданої виробленої
продукції більша ніж вартість витрат на виробництво. Також вважається,
що максимальна суспільна вигода досягається в тому разі, коли
підприємства намагаються задовольнити перш за все бажання споживача, а
не «потреби» суспільства, які диктуються урядом.
У цьому підрозділі розглядаються найуживаніші методи для оцінки
капітальних проектів:
чиста теперішня вартість;
внутрішня норма дохідності;
рентабельність;
період окупності;
дисконтований період окупності;
дохідність (прибутковість) залученого капіталу;
дохідність на акцію.
Теорія фінансового менеджменту стверджує, що мета фірми — створити
якомога більше багатство. Багатство формується тоді, коли ринкова
вартість виробленої продукції (товару) перевищує вартість ресурсів,
витрачених на її виробництво. В оцінці капітальних проектів необхідно
користуватися правилом чистої теперішньої вартості, яке стверджує, що
проект є прийнятним, якщо теперішня вартість очікуваних додаткових
грошових потоків перевищує теперішню вартість прогнозованих негативних
грошових потоків. Вивчення поведінки керівників показує, що вони
переслідують цілі, пов’язані з обсягами продажу, часткою на ринку,
кількістю робітників, зростанням активів, дохідністю залученого
капіталу, збільшенням дохідності акцій та задоволенням власних амбіцій.
Проте фундаментальними завданнями виробничого або торгового підприємства
є створення багатства (благ); виробництво товарів і надання послуг, що
споживаються (які коштують більше, ніж укладено в їхнє виробництво);
управління проектами (вартих більше, ніж на них витрачено); створення
позитивного грошового потоку заробляння грошей через задоволення потреб
споживачів на конкурентних ринках. Менеджери створюють багатство,
забезпечуючи перевагу ринкової ціни продукції над вартістю витрат. Гроші
надходять від споживачів і йдуть на оплату праці, послуг, капітальних
статей та на розрахунки з постачальниками. Усі проекти можуть бути
оцінені визначенням чистих грошових потоків, що виникають на фірмі, з
використанням правила чистої теперішньої вартості після того, коли буде
враховано ризик і розподіл у часі грошових потоків, пов’язаних із
проектом.
Метою фірми є створення максимального багатства використанням майбутніх
ресурсів і таких, що вже існують, для виробництва товарів і послуг зараз
і в майбутньому з вартістю, більшою ніж на них витрачена. Для того щоб
створити багатство зараз, теперішня вартість прогнозованих грошових
потоків має перевищувати теперішню вартість усіх прогнозованих
негативних грошових потоків. Чиста теперішня вартість (NPV) проекту
розраховується як сума всіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за
певною ставкою дохідності, без дисконтованої вартості вкладених
інвестицій. Правило чистої теперішньої вартості ілюструється такою
формулою:
,
де Rt — очікувані чисті грошові потоки;
k — ставка дохідності, що вимагається від проекту;
С — початкова витрата капіталу, що здійснюється зараз (або ж теперішня
вартість усіх витрат).
Іншими словами, чиста теперішня вартість — це сума всіх очікуваних
грошових потоків (Rt) починаючи з року 1 (t = 1) до кінця життєвого
циклу проекту (n), дисконтована за ставкою дисконтування проекту k,
зменшена на вартість коштів, інвестованих у проект.
Правило чистої теперішньої вартості дає теоретично обґрунтовану
відповідь на питання щодо прийняття або відхилення інвестиційної
пропозиції. Альтернативним підходом є розрахунок внутрішньої норми
дохідності (IRR), якою є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані
чисті грошові потоки до початкових витрат. Для розрахунку IRR необхідно
вирішити відносно R таку формулу:
,
де r — ставка дохідності, яка дає NPV = 0, а всі інші символи такі самі,
як і у формулі NPV. Проект приймається за умови, якщо значення його
внутрішньої норми дохідності більше, ніж ставка дохідності, яка
вимагається за проектом. У цьому разі величина k з формули чистої
теперішньої вартості представляє ставку дохідності, яка потребується. У
переважній більшості випадків IRR метод оцінки капітальних проектів дає
таке саме рішення стосовно прийняття чи відхилення пропозиції щодо
інвестування. Проекти з позитивними значеннями чистої теперішньої
вартості будуть мати вартість r більшу ніж вартість k.
Третім за важливістю методом оцінки рішень стосовно капіталовкладень
вважається індекс прибутковості (PI), який ще інколи називається
співвідношенням витрат і доходів. Індекс прибутковості є часткою від
ділення очікуваних майбутніх грошових потоків на початкові витрати:
Єдина різниця між чистою теперішньою вартістю та індексом прибутковості
полягає в тому, що за використання показника NPV початкові витрати
віднімаються від теперішньої вартості очікуваних грошових потоків, а за
розрахунку показника РІ теперішня вартість очікуваних грошових потоків
ділиться на початкові витрати. Проект приймається за умови, якщо його
прибутковість більша одиниці. Відповідно, якщо за проектом індекс
прибутковості більший одиниці, то й чиста теперішня вартість є
позитивною.
Правило NPV дає керівникам можливість приймати правильні рішення. Проте
існує декілька інших прийомів оцінювання капітальних проектів,
використання яких може призвести до сумнівних рішень стосовно їхнього
прийняття або неприйняття. До інших широко розповсюджених прийомів
відносять період окупності проекту, дисконтований період окупності,
дохідність залученого капіталу та показник впливу на дохідність акції.
Період окупності — це час, необхідний для того, щоб відшкодувати
початкові інвестиції. Метод періоду окупності є недостатнім з огляду на
те, що він охоплює завдання суб’єктивного встановлення терміну
окупності, не надає інформації стосовно того, чи створює цей проект
багатство, а також може ігнорувати значні виплати поза межею (у часі)
точки окупності. Хоча на практиці значення показника періоду окупності
дає змогу керівнику оцінити, протягом якого часу кошти знаходяться в
зоні ризику.
Дисконтований період окупності відрізняється від періоду окупності
тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків
і, отже, завжди є довшим ніж період окупності, який ігнорує
дисконтування. Як і період окупності, дисконтований період окупності
потерпає від неможливості точно визначити підходяще значення періоду
окупності. Дисконтований період окупності не показує, чи дійсно
інвестиція приносить гроші, задовольняючи потреби споживача на
конкурентних ринках.
Поряд з обліковими показниками ефективності інвестицій у виробництво
(рис. 1.12) використовується такий показник як дохідність залученого
капіталу (ROCE), або облікова ставка дохідності, широко використовується
як показник ефективності. Керівники оцінюють успішність підприємницької
діяльності з допомогою багатьох різних коефіцієнтів, які пропонують
емпіричні правила, потрібні керівникам для:
порівняння результатів поточного року з результатами минулого року;
порівняння результатів діяльності підприємства з результатами діяльності
конкурентів;
порівняння фактичних показників діяльності з плановими;
розроблення фінансових планів.
Немає сенсу використовувати показник дохідності на залучений капітал,
який є лише емпіричним правилом, коли вирішується, приймати чи не
приймати проект. Дохідність залученого капіталу — це просто розмір
балансового прибутку в процентах відносно суми залученого капіталу.
Коефіцієнт ігнорує грошові потоки, розподіл грошових потоків у часі та
ризик. У табл. 1.2 наведено розрахунок дохідності (ROCE).
Таблиця 1.2
ПОКАЗНИКИ ROCE І EPS
Рік 1 2
Чистий грошовий потік 60 60
Амортизація 50 50
Балансовий прибуток 10 10
Залучений капітал (середнє значення) 75 25
ROCE 13,3% 40%
Кількість акцій 100 100
EPS 0,1 0,1
Річний грошовий потік становить 60 грн. Беручи до уваги, що початкова
інвестиція реалізується рівномірно, сума амортизації в перший і другий
роки становитиме 50 грн. Балансовий прибуток, отже, становитиме 10 грн
кожного року. Сума залученого капіталу в розмірі 100 грн зменшиться до
50 грн наприкінці першого року й до нуля наприкінці другого року.
Середня величина залученого капіталу наприкінці першого року становитиме
75 грн, а в кінці другого — 25. Розрахунки показують, що проект
забезпечує дохідність залученого капіталу 13,3 % у першому році й 40 % у
другому. Отримані результати не дають відповіді на питання щодо
прийняття чи неприйняття інвестиційного проекту, оскільки невідомо, чи
дійсно цей проект створює багатство.
Рис. 1.12. Формування показників ефективності
інвестицій у виробництво
Дохідність на акцію розраховується діленням балансового прибутку на
кількість акцій у випуску. Такий метод не враховує грошові потоки, їхній
розподіл у часі та ризик. Широко використовується також інший
коефіцієнт, який показує балансовий прибуток, отриманий компанією за рік
на кожну акцію, випущену нею.
З таблиці 1.2 видно, що є 100 акцій підприємства в першому році й 100 у
другому. Балансовий прибуток становить 10 грн. у кожному періоді й,
отже, дохідність акції становить 0,1 грн. у першому періоді та 0,1 грн.
у другому. Прямої відповіді щодо прийнятності проекту наведені
результати не дають, оскільки значення EPS не показує, чи приносить
проект гроші, задовольняючи бажання клієнтів відносно конкурентних
ринків. Не дається відповіді й на питання, чи грошові потоки, генеровані
проектом, варті більше, ніж теперішня вартість грошових витрат.
Прийняття проекту залежить від очікуваних грошових потоків та їхньої
ризикованості. Отже, можна зробити висновок, що період окупності,
дисконтований період окупності, дохідність капіталу, та дохідність на
акцію як прийоми оцінки капітальних проектів мають серйозні вади й
можуть дати помилкові результати.
Загалом, вибір методу аналізу інвестиційних проектів залежить від
багатьох факторів, таких як складність проекту, його тривалість,
доступність та повнота інформації, рівень підготовки фахівців, що
здійснюють цей аналіз тощо. Проте за наявності можливості вибору методу
для оцінки реальних інвестиційних проектів варто зупинитися на тому
методі, який задовольняє якнайбільше критеріїв, наведених на рис. 1.13.
Рис. 1.13 Оцінка методів аналізу інвестиційних проектів
Витрати на виробництво інвестиційного продукту
Інвестиції
Експлуатаційні
+ Амортизація
+ Проценти за
позиками
= Виробничі витрати
+ Витрати на мар-
кетинг
= Повні витрати на
продану продукцію
Прямі
витрати на мате-
ріали
Прямі
витрати на трудові ресурси
Накладні
витрати
на трудові
ресурси
(керівництво, персонал
підприємства, допоміжний персонал)
Загальнозаводські та адміністративні накладні витрати (ремонт, оренда,
комунальні по-
слуги, страхування тощо)
Амортизація основних фондів
і немате-
ріальних активів
Передвироб-
ничі витрати (розроблення бізнес-плану)
Інвестиції
в оборотний капітал
підприємства
Інвестиції
в основний
капітал
підприємства
Надходження від
продажу
– Повні витрати
= Валовий прибуток
– Податок на прибуток
= Чистий прибуток
(чистий дохід)
Прибуток
на акціонерний
капітал (ROI)
Сума інвестицій
у підприємства
– Запозичені
ресурси
= Акціонерний ка-
нал підприємства
Ураховує вартість грошей у часі
Ураховує ризик, пов’язаний з інвестицією
Береться до уваги повна тривалість
економічного життя проекту
Наявність правила щодо прийняття
рішення за отриманим результатом
Спрямування на грошові потоки
КРИТЕРІЇ ПОЗИТИВНОЇ ОЦІНКИ МЕТОДІВ
АНАЛІЗУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
