.

Фондовий ринок: сутність, структура, проблеми та перспективи його розвитку в умовах сучасної України (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
25 21565
Скачать документ

Курсова робота

Фондовий ринок: сутність, структура, проблеми та перспективи його
розвитку в умовах сучасної України

ПЛАН

Вступ

Фондовий ринок: сутність, структура, функції.

1.1. Умови функціонування, визначення та структурні елементи

фондового ринку.

1.2. Ринкова інфраструктура фондового ринку.

1.3. Роль фондового ринку у розвитку ринкової економіки.

Висновки до розділу 1.

Національні особливості формування та функціонування

фондового ринку в Україні.

2.1. Аналіз сучасного стану фондового ринку в Україні.

2.2. Шляхи підвищення ефективності функціонування фондового

ринку в Україні.

Висновки до розділу 2

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Становлення і розвиток української держави відбувається в умовах
глибокої економічної кризи. Вихід з неї залежить від успіхів у
здійсненні радикальної економічної реформи, переходу до ринкової
економіки.

Україна має всі умови для того, щоб якнайшвидше вийти з економічної
кризи і стати у Європі одним з регіонів, що найбільш динамічно
розвивається. Цьому сприяє вдале політичне розташування,
висококваліфіковані фахівці, родюча земля та багаті природні ресурси.

В останній час до цих передумов приєдналися нові, такі як
макроекономічна стабілізація, зменшення темпів інфляції та стабільність
національної валюти, прискорення курсу приватизації.

Розвиток ринкової економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу та
перерозподілу ресурсів. До основних видів економічних ресурсів відносять
працю, засоби виробництва, товари і сировину. А також фінанси.
Відповідно до названих ресурсів формуються ринок праці, ринок
товарно-сировинних ресурсів і фінансовий ринок, зокрема, ринок цінних
паперів.

Становлення ефективного ринку цінних паперів в Україні повинно
розглядатись у контексті загальних процесів соціально-економічних та
політичних реформ, які сьогодні впроваджуються.

Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без
створення конкурентноспроможного фінансового сектора, здатного
мобілізувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.

Для вирішення цих питань в Україні створено єдиний орган, що впроваджує
політику держави в сфері розвитку фондового ринку. Це – Державна комісія
з цінних паперів та фондового ринку.

Україні в основному завершується процес розробки нормативної бази, яка
регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, і розпочинається
етап вдосконалення окремих законодавчих актів на підставі аналізу
практичної діяльності емітентів, інвесторів та професійних учасників

Успіх економічної реформи в Україні тісно пов`язується зі
функціональною роботою фондового ринку аналізу і розробки ефективності.
Отже тема курсової роботи є актуальною.

Метою роботи є дослідження процесу становлення і напрямки розвитку
фондового ринку в Україні і розробка на цій основі рекомендацій щодо
вибору напрямків вдосконалення законодавства і практичної поведінки на
фондовому ринку основних його учасників, зокрема, промислових
підприємств.

Розділ 1. Фондовий ринок: сутність, структура, функції.

1.1. Умови функціонування, визначення та структурні елементи фондового
ринку.

Фондовий ринок займає особливе місце в загальній системі ринкової
економіки.

На ринку функціонують два основних види суб’єктів господарювання
приватні господарства, основним учасником яких є фізична особа,
акціонерні підприємства та організації, а також державні (юридичні
особи).

Ринок умовно можна поділити на три головних сектора:

ринок товарів (у тому числі і засобів виробництва), а також робіт і
послуг, які виконують підприємства чи організації;

ринок праці, який має односторонній рух від приватного господарства до
підприємства;

ринок фінансових ресурсів або фондовий ринок.

Фондовий ринок – це загальна назва цілої системи ринків фінансових
ресурсів. Структура фондового ринку об’єднує чотири головні складові:

– ринок позикового капіталу;

– валютний ринок;

– ринок рідкоземельних і дорогоцінних металів;

– ринок цінних паперів.

В свою чергу кожна з цих складових взаємопов’язана з іншими в рамках
загальної системи фінансових ресурсів.[8;34-36]

Валютний ринок – це механізм встановлення правових та економічних
відносин між споживачами та продавцями валют. Попит на іноземну валюту
віддзеркалює міру залежності національної економіки від імпорту і
зумовлюється конвертованістю тієї чи іншої валюти. Конвертованість – це
гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватись на інші
валюти.

Ринок цінних паперів і позикового капіталу призначені для мобілізації
тимчасово вільних коштів населення, підприємств та організацій і
спрямування їх у виробництво.

Ринок цінних паперів є багатоперспективною соціально-економічною
складовою ринкової економіки. Він сприяє акумулюванню капіталу для
інвестицій в економіку шляхом придбання, володіння і вільного
розпорядження цінними паперами. Ринок цінних паперів є важливим сектором
фінансового ринку ,цінний папір виступає специфічним товаром, який
вільно обертається на біржовому та позабіржовому ринку між фізичними та
юридичними особами, але їх випуск здійснюється лише підприємствами та
організаціями (в тому числі і державними) при майновому забезпеченні
емісії з метою залучення тимчасово вільних коштів інвесторів.

Приватизація державного майна стала визначальним фактором становлення і
розвитку цінних паперів в Україні на першому етапі . Її підсумком стала
поява на ринку великої кількості акцій приватизованих підприємств і
рядових інвесторів, які безоплатно отримали в основному малу частку
державного майна. Концентрація цих акцій в руках інституційних
інвесторів буде в найближчі роки домінуючим процесом на фондовому ринку
України.

В Україні в основному завершується процес розробки нормативної бази, яка
регламентує діяльність учасників ринку цінних паперів, і розпочинається
етап вдосконалення окремих законодавчих актів на підставі аналізу
практичної діяльності емітентів, інвесторів та професійних учасників
РЦП.

Ринок цінних паперів, зокрема продаж акцій ВАТ на фондових біржах,
набуває ваги, швидко розвивається і сприяє поглибленню ринкових відносин
в Україні.

Ринок позикового капіталу – це синтез двох ринків платіжних засобів –
грошових ресурсів (готівкових коштів) і боргових зобов’язань
(інструментів позики). Головними функціями ринку позикового капіталу є:

об’єднання дрібних, розрізнених грошових ресурсів населення, державних
організацій, вітчизняних та іноземних підприємств і створення крупних
грошових фондів;

трансформація грошових коштів у позиковий капітал, який відіграє роль
зовнішнього джерела фінансування капітальних вкладень у сфері
матеріального виробництва і надання позик населенню, підприємствам та
державі для покриття бюджетного дефіциту.

Таким чином, ринок позикового капіталу здійснює накопичення і розподіл
грошового капіталу між сферами економіки.[3;4]

Сучасний рівень розвитку ринкової економіки вимагає не тільки
накопичення і розподілу грошових ресурсів, але і їх руху та швидкого
перерозподілу (без участі банківських установ) з метою спрямування
коштів у більш привабливі галузі економіки. Ці функції бере на себе
ринок цінних паперів, який об’єднує частину ринку позикового капіталу (а
саме – ринок інструментів позики) і повністю ринок інструментів
власності.

Відмінність між двома головними складовими фінансового ринку полягає в
тому, що залучити кредитний капітал може будь-який суб’єкт економічної
системи (населення і підприємства), а залучити грошові кошти за
допомогою емісії цінних паперів може лише юридична особа. Це пов’язано з
тим, що підприємства, маючи великі основні фонди, беруть на себе майнову
відповідальність при здійсненні випуску акцій.[8;36-40]

Головними учасниками ринку цінних паперів виступають емітенти (юридичні
особи), інвестори (юридичні і фізичні особи) та особи, які здійснюють
професійну посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів.

Емітент – це юридична особа, яка здійснює випуск цінних паперів. Чинне
законодавство України дозволяє практично всім підприємницьким
структурам, які зареєстровані як юридичні особи, здійснювати випуск тих
чи інших цінних паперів.

Інвестор – юридична або фізична особа, яка вкладає свої кошти в цінні
папери. Найбільш масовим інвестором на будь-якому ринку цінних паперів є
населення, яке, як правило, не має спеціальних знань та кваліфікації з
питань фондового ринку. Без створення надійної системи захисту
економічних прав та майнових інтересів інвесторів на ринку цінних
паперів, у першу чергу громадян, неможливо забезпечити подальший
розвиток фондового ринку.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів – це підприємницька
діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів з допомогою цінних
паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному
та іншому обслуговуванні випуску та обігу цінних паперів. Професійну
діяльність, у тому числі посередницьку діяльність по випуску та обігу
цінних паперів, здійснюють юридичні особи виключно на підставі
спеціальних дозволів (ліцензій), які видаються у встановленому діючим
законодавством порядку.

Основними інститутами на ринку ціних паперів виступають:

фондові біржі та торговельно-інформаційні системи;

депозитарно-клірингова система;

інститут незалежних реєстраторів.

1.2 Ринкова інфраструктура фондового ринку

Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому
власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають у
якості посередників, операції купівлі – продажу. Контингент членів
біржі складається з індивідуальних крамарі цінними паперами і
кредитно-фінансових інститутів.

Коло паперів, із якими здійснюються операції, обмежений. Щоб потрапити
до числа компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі (іншими
словами, щоб бути прийнятої до котування), компанія повинна задовольняти
виробленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів продаж, розмірів
одержуваної прибули, числа акціонерів, ринкової вартості акцій,
періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або державний
орган, що контролює їх діяльність, установлює правила ведення біржових
операцій; режим, що регулює допуск до котування. Разом із порядком
проведення операцій вони утворюють серцевину біржі як механізму, що
обслуговує рух цінних паперів. [2;2]

Фондова біржа – це насамперед місце, де знаходять один одного продавець
і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і
пропозицією на них, а самий процес купівлі-продажу регламентується
правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних
паперів.

У якості товару на цьому ринку виступають цінні папери – акції,
облігації і т.п., а в якості цін цих товарів – курси цих паперів.

Загальне в біржі з ринком – установлення цін товарів у залежності від
попиту і пропозицій на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть
продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного боку, а
з другого, способи купівлі-продажу на біржі значно різноманітніші, ніж
на ринку, але, більш регламентовані

Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення
ціни: її викрикують. У вік електроніки така система може показатися
лише данню традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних
функцій: створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність
торгів. При однаковій ціні на запропоновані товари вони скоріше
дістануться тому, хто голосно викрикнув ціну, тому “голосові дані” на
біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення але, на відміну від
аукціону, ціни на товари на біржах не тільки зростають стосовно
стартових, але і падають. [1;3]

Отже, біржа має у своїх характеристиках як риси історичних попередників,
(таких як ринки, ярмарки, аукціони), так і власну специфіку.

Ознаки класичної фондової біржі:

1) це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі,
тобто наявністю торгової площадки;

2) на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів
(цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова
стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як
однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражена
коливаємість цін і т.ін.);

3) існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості
членів біржі;

4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і
стандартних торгових процедур;

5) централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;

6) встановлення офіційних (біржових) котувань;

7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості,
безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Функції фондової біржі:

а) створення постійно діючого ринку;

б) визначення цін;

в) поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їх
ціну умови обігу;

г) підтримка професіоналізму торгових і фінансових
посередників;

д) вироблення правил;

е) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового
ринку.

Усього у світі біля 150 фондових бірж, найкрупнішими є наступні:
Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська,
Сеульська, Цюріхська, Парижська, Гонконгська і біржа Куала Лумпур.

Прагнення власників однакових цінних паперів зійтися в одному місці
випливає з характеру акцій і облігацій як товарів, біржових по своєму
походженню. Але акціонерні товариства, хоча і виникали як великі для
свого часу підприємства, не могли претендувати на охоплення своєю
діяльністю всієї території країни. Виходить, і свої акції вони могли
збувати в основному там, де базувалися і були відомі. Тому фондові
біржі організуються в центрах великих економічних районів. Це загальна
закономірність. Надалі шляхи розвитку можуть бути різними. [4;1]

Найбільше логічно висування на передній план біржі, що знаходиться в
головному фінансовому центрі країни. На цій біржі концентруються акції
компаній, що довели масштаби своїх операцій до загальнонаціональних.
Провінційні ж біржі поступово марніють. Так складається моноцентрична
біржова система. У найбільше закінченому вигляді вона існує в Англії.
Власне, серед офіційних біржових назв уже немає Лондонської біржі,
однієї з найстарших у світі. З недавніх часів вона іменується
Міжнародною фондовою біржею, оскільки вона увібрала в себе не тільки всі
біржі Великобританії, але й Ірландії. Моноцентричними є також біржові
системи Японії, Франції.

У той же час у країнах, улаштованих по федеративному зразку, більш
можливе формування поліцентричної біржової системи, при котрої приблизно
рівноправні кілька центрів фондової торгівлі. Так сталося в Канаді, де
лідирують біржі Монреалю і Торонто, в Австралії – біржі Сіднея і
Мельбурна.

Фондовий ринок США в цьому плані специфічний – він настільки великий, що
знайшлося місце і для загальновизнаного лідера – Нью-йоркської фондової
біржі, і для ще однієї значної біржі, також розташованої в Нью-Йорку,
головному фінансовому центрі, – Американської фондової біржі, і для
провінційних бірж. Число останніх за післявоєнні роки скоротилося, але
вони залишилися досить міцно стоять на ногах. Тому біржову систему США
доводиться класифікувати як побудовану за змішаним типом.

Світовий досвід свідчить, що можливі варіанти кількості бірж у країні.
У Швеції, Франції, Англії усього по одній фондовій біржі на країну. У
ФРН 80% цінних паперів зосереджені на фондовій біржі у
Франкфурті-на-Майні, а залишившиєся 20% разкідані по семи дрібним
біржам. На біржі в Нью-Йорку котируються акції самих солідних
акціонерних товариств, всі інші – на інших більш дрібних біржах.

Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки
організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у
проблемі ліквідності капіталу. “Диво” уявлялося в тому, що для
інвестора практично стерлися різниці між довгостроковими і
короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні в часу побоювання
омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку
операцій на фондових біржах склалося становище, коли для кожного
окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже
такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будь-який
момент можуть бути продані на біржі.

Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади. У Франції,
Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними
установами. Це, правда, виражається лише в тому, що держава дає
приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаються представниками
держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок.

Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва,
наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна
для Англії, США.

Фондова біржа виступає в якості торгового, професійного і технологічного
ядра ринку цінних паперів, крім того, біржа є підприємством.

У міжнародній практиці існують різні організаційно-правові форми бірж:

– неприбуткова корпорація (Нью-Йоркська біржа);

– неприбуткова членська організація (Токійська біржа);

– товариство з обмеженою відповідальністю (Лондонська і
Сіднейська біржі);

– напівдержавна організація (Франкфуртська біржа);

– інші форми.

Управління біржею. Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада
директорів. У своїй діяльності вона керується статутом біржі, у якому
визначаються порядок управління біржею, склад її членів, умови їх
прийому, порядок утворення і функції біржових органів.

Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом
рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма
сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами,
наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп’ютери), біржовим
індексам, опціонам.

Комітет по прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі.
Комітет по арбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що
виникають між членами біржі, а також членами і їх клієнтами. Число і
склад комітетів змінюються від біржі до біржі, але деякі із них
обов’язкові. Це комітет або комісія з лістінгу, що розглядає заявки на
включення акцій у біржовий список; комітет по процедурах торгового залу,
що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і
стежить за дотриманням інструкцій із діяльності в торговому залі, а
також в інших випадках.

Біржа – це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і
тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для
покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з
учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду,
укладену в торговому залі; плата компаній за включення їх акцій у
біржовий список; щорічні внески нових членів і т.ін. Ці внески і
складають основні статті прибутку біржі.[5;95]

Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в
змозі вмістити усіх, хто хотів би продати або купити ці папери. Ті, хто
бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками.
Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі
папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло
посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту
і пропозиції. У просторі посередники роз’єднані, але вони зв’язані між
собою й утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

Суб’єкти (учасники біржових операцій). В окремої фондовій операції
задіяні три сторони – продавець, покупець, посередник. На початкових
етапах модель дуже проста – один посередник зводить продавця з покупцем.
При зростанні масштабів фондових операцій з’являється друга модель, і
посередників уже двоє: покупець звертається до одного, продавець – до
іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондових
операцій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребують
допомоги, і між ними з’являється ще один. Назвемо його центровим, а
його контрагентів фланговими посередниками.

Подивимося на посередництво у фондових операціях з іншої точки зору.
Посередник може діяти подвійно. По-перше, за свій рахунок, становлячись
на час власником паперів і одержуючи прибуток як різницю між курсами
покупки і продажі. На американському позабіржовому ринку таких
посередників, як уже згадувалося, називають дилерами. По-друге, він
може працювати за певний відсоток від суми операції, тобто за комісійну
винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на
купівлю-продаж акцій.

У першій і другій моделях операції посередник може виступати або в одній
якості, або в іншої. У третій моделі дотримується поділ праці:
центровий посередник працює за свій рахунок, а флангові – на комісійних
засадах. Третя модель довгий час, аж до середини 80-х років, існувала
на біржі в Лондоні, по ній дотепер функціонує Нью-Йоркська фондова
біржа. Центровий посередник у Лондоні іменувався джоббером, у Нью-Йорку
– фахівцем. Флангові посередники і там і там іменуються брокерами.

На розвиненому фондовому ринку однаковості в посередницьких операціях
ні, – усі три моделі співіснують, своя “фондова ніша” знаходиться для
кожній. Наприклад, брокер із великою клієнтурою одержує, крім інших,
два доручення, причому курс і розмір пропозиції продати збігається з
параметрами замовлення на покупку. Брокеру залишається тільки оформити
операцію, із чим він благополучно справляється поодинці, не потребуючий
послуг інших посередників.

Пари таких замовлень можуть утворюватися в біржовій юрбі, коли один
брокер оголошує про наявному в нього пропозиції, а інший відразу
відгукується – у нього парне замовлення (посередництво по другій
моделі). Але багато доручень формулюються як умовні. Наприклад,
“продати, якщо курс піднімається до… ” Такі замовлення відразу
виконати не можна. Отут і приходить на допомогу центровий посередник, а
умовні доручення передаються йому фланговими посередниками.

1.3 Роль фондового ринку у розвитку ринкової економіки.

Роль фондового ринку у розвитку економіці, по-перше потрібно розглянути
на досвіді розвитку і функціонування фондових бірж світу.

-Нью-Йоркська фондова біржа є найбільшою у світі за кількістю цінних
паперів, які котируються на біржах і по яких укладаються угоди. Не
дивлячись на те, що фактично вона існує з 1792 року, формально її статут
був прийнятий у 1817 році і початкове вона називалась «Нью-Йоркська Рада
по цінних паперах та їх обміну». Сучасна назва біржі з’явилась у 1863
році.

На Нью-Йоркській фондовій біржі котирується понад 2000 акцій і понад
3500 облігацій. Основними критеріями, на основі яких здійснюється допуск
цінних паперів до котирування, є показники активів, прибутків,
одержуваних емітентом від господарчої діяльності, а також регулярність
одержання прибутків акціонерами. Включення до списків цінних паперів,
допущених до котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі, є визнанням
того, що емітент-інститут досяг зрілості та статусу передової корпорації
у своїй галузі.

Основні показники, на основі яких здійснюється включення, наприклад,
акцій до списків біржі, розрізняються залежно від того, емітентами якої
країни вони випущені – США чи іншої. Акції американських корпорацій
можуть бути включені до списків фондової біржі, якщо кількість власників
100 і більше акцій становить 2000; загальна кількість акціонерів – 2200;

середньомісячний продаж акцій за останні 6 місяців досяг

1 000000; прибуток емітента до вирахування федеральних податків – 2
500000 доларів; за останній фінансовий рік -2 000000 доларів;

за останні 3 роки – 6 500000 доларів, усі три роки мають бути
прибутковими.

У відповідності з Правилами включення і вилучення цінних паперів зі
списків Нью-Йоркської фондової біржі, окрім цих показників, також
враховується і ряд інших. Наприклад, корпорація має бути діючою, а не
такою, що готується до ліквідації, звертається увага на характер ринку
її продукції, відносну стабільність становища емітента в галузі,
перспективи розвитку галузі та корпорації.

Сукупна ринкова вартість акцій, випущених корпорацією, має бути не менше
5 млн. доларів, емітент повинен бути спроможним виплачувати відсотки по
всіх своїх зобов’язаннях.[6;304]

Акції іноземних компаній можуть бути включені до списків фондової біржі,
якщо кількість власників 100 і більше акцій становить 5000 у всьому
світі; ринкова вартість їх досягає 100 млн. доларів у всьому світі;
прибуток до вирахування податків – 100 млн. доларів за останні три роки,
з них мінімум 25 млн. доларів протягом одного з трьох років.

Цінні папери, що перебувають в обігу на Нью-Йоркській фондовій біржі,
котируються в одному (офіційному) режимі. Інших режимів котирування не
існує. До теперішнього часу основною формою торгівлі є аукціони «з
голосу». Котирування курсів, а також клірингові та розрахункові операції
виконуються за допомогою комп’ютерних засобів.

Торгівлю на фондовій біржі мають право здійснювати тільки члени біржі.
Учасники торгів можуть виступати як фахівці, дилери по купівлі та
продажу неповних лотів, комісійні брокери, брокери операційного залу,
зареєстровані торговці.

Фахівці становлять близько 25 відсотків усіх учасників біржової
торгівлі. Вони представляють собою певні центри аукціонної торгівлі,
головне завдання яких полягає у тому, щоб забезпечувати ліквідність
цінних паперів і послідовність цін на них. Звичайно фахівець торгує
акціями 12-14 емітентів. Він повинен мати достатньо велику суму власних,
а не позикових грошей (приблизно 500 тис. доларів) або таку суму, яка
дозволяє йому придбати 5000 акцій одного емітента, якщо вартість таких
акцій вище 500 тис. доларів. Фахівець також повинен мати необхідну
професійну підготовку.

Фахівці на Нью-Йоркській фондовій біржі виконують дві основні функції.
Вони надають брокерські послуги брокерам, які виконують лімітні та
спеціальні накази клієнтів, і є дилерами відносно вищезгаданих акцій
12-14 емітентів. В останньому випадку з метою забезпечення ліквідності
фахівці зобов’язані їх купувати, якщо попит на них падає, і продавати
вказані акції, якщо попит на них підвищується.

Дилери, торгуючі неповними лотами, здійснюють купівлю або продаж акцій у
тих випадках, коли в пакеті менша, ніж звичайно, їх кількість. Звичайним
пакетом акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі вважається пакет, що
дорівнює 100 акціям або числу, кратному 100 акціям. Торгівлю неповними
лотами акцій на вказаній біржі почали здійснювати в 1976 році; до цього
її здійснювали в спеціальній палаті.

Як комісійні брокери на біржі виступають службовці брокерських фірм, які
є членами Нью-Йоркської фондової біржі. Комісійні брокери працюють в
операційному залі й виконують доручення клієнтів своєї фірми. Замовлення
клієнтів на придбання або продаж акцій надходять до комісійних брокерів
від службовців, працюючих в офісі брокерської фірми.

Брокерами операційного залу є учасники фондової біржі, які не є
службовцями брокерської фірми, що працює з інвесторами, але які
допомагають комісійним брокерам виконувати замовлення, якщо ті одержують
їх одночасно у великій кількості. Брокери операційного залу, таким
чином, надають послуги іншим брокерам, торгуючим на фондовій біржі, і не
працюють з інвесторами.

Зареєстровані торговці представляють собою таких учасників фондової
біржі, яким дозволено продавати і купувати цінні папери за свій рахунок.
Ця категорія учасників біржової торгівлі діє на торгах на свій страх і
ризик. Торговці не приймають і не виконують доручень клієнтів.
Вважається, що зареєстровані торговці своїми діями сприяють підвищенню
ліквідності цінних паперів, оскільки вони знаходяться в операційному
залі, мають доступ до інформації щодо поточних курсів і можуть швидко
реагувати на зміни останніх.

-Токійська міжнародна фондова біржа

Токійська фондова біржа виникла в 1878 році, проте в сучасному вигляді
існує з 1949 року. На вказаній біржі котируються акції близько 1500
емітентів, а також облігації. Учасниками її є 94 організації. Торги
цінними паперами проводяться у двох формах: шляхом аукціону «з голосу»
та в електронному режимі. Цінні папери котируються тільки офіційно. На
Токійській фондовій біржі існує два операційних зали: один – для
аукціону «з голосу», другий — для комп’ютерних торгів.

Аукціонна торгівля «з голосу» здійснюється щодо близько 200 акцій, що
найбільш активно купуються і продаються. Торги з іншими акціями,
включаючи іноземні, проводяться в електронному режимі. В операційному
залі, у якому відбувається торгівля «з голосу», також, як і на
Нью-Йоркській фондовій біржі, знаходяться пости фахівців (Saitory posts)
і брокерські місця. Saitory і брокери є основними учасниками біржової
торгівлі «з голосу». Обидві категорії учасників виконують функції,
аналогічні тим, які здійснюються, відповідно, фахівцями та комісійними
брокерами Нью-Йоркської біржі.

В операційному залі електронної торгівлі знаходяться тільки комп’ютери,
засоби зв’язку та Saitory. Інші учасники фондової біржі фізично під час
торгівлі в цьому залі не присутні. Брокерські фірми-учасники фондової
біржі запитують необхідну інформацію, надсилають замовлення та укладають
угоди в електронному (комп’ютерному) режимі, не виходячи із своїх
офісів, розташованих поза будівлею біржі. Замовлення надсилаються за
допомогою пристрою для зчитування карток замовлень, встановленого в
офісі брокерської фірми, а повідомлення про приймання замовлення
одержують через спеціальний принтер. Saitory, які знаходяться в залі
електронної торгівлі, зіставляють введені до комп’ютерної мережі
замовлення на придбання і продаж, що висвітлюються у них на дисплеї
комп’ютера. Потім вони приймають рішення про те, які замовлення та в
якій мірі мають бути виконані. Підтвердження про укладання угоди
передаються Saitory брокерським фірмам також у комп’ютерному режимі.

У випадках, коли замовлення на купівлю співпадає із замовленням на
продаж, угода укладається автоматично, без втручання Закон. Saitory
також може задати програму комп’ютеру так, щоб замовлення на придбання і
продаж цінних паперів за цінами з різницею у п’ятдесят ієн теж
виконувались в автоматичному режимі. У цей час у режимі електронної
торгівлі близько 50 відсотків угод здійснюються комп’ютерами без участі
Saitory.

Електронна торгівля цінними паперами на Токійській фондовій біржі
здійснюється за допомогою комп’ютерної системи надсилання та виконання
замовлень. Вказана система була введена в дію у 1982 році, і її
використання дозволило значно скоротити період між моментом подачі
замовлення і підтвердженням угоди. Раніше на це гайнувалося 15-30
хвилин; із введенням цієї системи даний період скоротився до 30 секунд.

-Лондонська біржа була створена в 1770 році. До 1980 року на ній
здійснювалось єдине котирування – офіційне, починаючи з 1980 року було
введено три офіційних і одне неофіційне.

У теперішній час на вказаній біржі котирується близько 3500 цінних
паперів, включаючи іноземні акції та облігації. Акції, що офіційно
котируються, поділені на три групи. До першої групи входять акції, що
мають найбільший попит; друга група є найбільш численною і до неї
включені акції добре відомих емітентів, на які існує постійний попит;
нарешті, третя група охоплює компанії, акції яких звичайно користуються
не таким великим попитом, як акції перших двох груп, і обсяги продажів
яких звичайно є меншими в порівнянні з обсягами продажів двох інших
груп.

Процедура допуску до неофіційного котирування є простішою. Зокрема,
статутний фонд таких компаній повинен бути не менше 50 тисяч фунтів
стерлінгів; компанія повинна мати задовільні показники господарчої
діяльності та фінансового становища; для допуску надається тільки один
звіт про 3-річну діяльність.

Неофіційне котирування дає можливість вивчити перспективність цінних
паперів, простежити, чи існує на них достатній попит, чи зможуть вони в
майбутньому бути переведені в одне з відділень офіційного котирування.

У середині 1980-х років життєдіяльність Лондонської фондової біржі була
відзначена двома важливими подіями: по-перше, припиненням проведення
аукціонів «з голосу» та введенням замість них електронної торгівлі
цінними паперами і, по-друге, злиттям вказаної біржі з іншим
інститутом-регулятором – Організацією по регулюванню міжнародних цінних
паперів..

Наприкінці 1986 року відбулося злиття Лондонської фондової біржі з SEAQ.

SЕАQ представляла собою саморегульовану організацію, учасниками якої
були ділерські фірми, торгуючі у Великобританії іноземними цінними
паперами. Вказана організація виникла внаслідок того, що Британська
держава після прийняття закону про фінансові послуги (1985) стала
проводити більш сувору політику щодо учасників ринку цінних паперів,
включаючи позабіржовий сектор торгівлі іноземними цінними паперами. SЕАQ
повинна була здійснювати інституційний контроль за поведінкою
фірм-учасниць, укладати та надсилати до Ради по цінних паперах та
інвестиціях, яка виконує функції комісії по цінних паперах, звіти та
інформацію про даний сектор британського ринку.

Проте Лондонська фондова біржа і SЕАQ домовились про злиття, внаслідок
чого на біржі була додатково створена система автоматичного котирування
іноземних цінних паперів. Остання представляє собою самостійну
комп’ютерну систему, яка функціонує аналогічно вищезгаданій системі
SЕАQ. У межах SЕАQ іптегпаїіопаї укладаються угоди винятково з
іноземними цінними паперами.

Висновки по першому розділу:

Фондовий передбачає велику організацію із ринку позикового капіталу;
валютний ринок; ринок металів і риноку цінних паперів. Цілісне
функціонування і розвиток ціх галузей передбачає вливання великих коштів
в економічну цілісність і розвиток фондового ринку . Фондова біржа являє
собою організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють
через членів біржі, операції купівлі – продажу .Розвиток світового та
вітчизняного фондового ринку показує, що виникнення фондових бірж і
ринку цінних паперів є найхарактернішою ознакою ринкових відносин
будь-якого рівня.Розвиток фондового ринку визначає ринок цінних
паперів.Він є багатоперспективною соціально-економічною складовою
ринкової економіки. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій в
економіку шляхом придбання, володіння і вільного розпорядження цінними
паперами. Ринок цінних паперів є важливим сектором фінансового ринку і
функціонування фондового ринку .

Розділ 2. Національні особливості формування та функціонування

фондового ринку України

2.1. Аналіз сучасного стану фондового ринку в Україні.

Фондовий ринок має багато не вдосконалень з якими потрібно правильно
дати оцінку це, по – перше законодавча сфера, по – друге інформаційне
поле , по – третє дати аналіз сучасному стану фондового ринку.

Загальновідомо, що наше законодавство є застарілим й не дає нормально
розвиватися фондовому ринку, а його прогалини закриваються за допомогою
прийняття різних нормативно-правових актів, що, як правило, не приносить
успіху.

Як наслідок, робота, проведена Державною комісією з цінних паперів та
фондового ринку, а у подальшому Кабінетом Міністрів, іноді не має того
позитивного результату, на який очікували. Йдеться не лише про
професійних учасників ринку цінних паперів, а й про пересічних громадян
України.[10;35-47]

Зараз у Комітеті ВР з питань фінансів і банківської діяльності перебуває
кілька законопроектів, і, зокрема проект Закону «Про цінні папери та
фондовий ринок». Чинний Закон «Про цінні папери та фондову біржу» має
багато нарікань, і, дійсно, розвиток ринку доводить, що його норм
недостатньо для врегулювання всіх назрілих питань.

Щодо нового закону існує багато спірних позицій. Чимало питань
потребують обговорення з професійними учасниками фондового ринку, тим
більше що існують рекомендації щодо розробки законодавства з урахуванням
передових західних стандартів та європейських директив.

Робота над законопроектом має масштабний характер. Цей документ включає
у себе й положення чинного Закону «Про Національну депозитарну систему
та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», який
втратить чинність з прийняттям нового закону.

Це досить важливий момент, оскільки нарікання на існуючу облікову
систему також є значними. У чинному документі виявляється багато
прогалин, які породжують невпевненість, у першу чергу у дрібних
власників акцій. Існують проблеми з визначенням самої моделі
Національної депозитарної системи.

Крім того, у зв’язку з прийняттям Закону «Про фінансові послуги та
державне регулювання ринків фінансових послуг», розглядається питання
поглинання новим законом «Про цінні папери та фондовий ринок» і чинного
Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів».

Таким чином, складається тенденція до отримання нового, так званого
базового, закону, який регулюватиме всі істотні питання щодо
життєдіяльності ринку цінних паперів та основні питання його
регулювання.

Інший законопроект, що розглядається комітетом, має назву «Про строкові
фінансові інструменти». Він вже був прийнятий у першому читанні і зараз
готується до другого читання.

Ми маємо певне бачення того, в якому вигляді він має вийти з комітету.
Це все ті самі питання щодо нових фінансових інструментів, які
організатори торгівлі можуть отримати у свій арсенал, організації
торгівлі ф’ю-черсами та опціонами, підтримки товарних бірж тощо.

Цей законопроект є досить складним, і комітет стикається з недостатньою
обізнаністю у даних фінансових питаннях, тому участь учасників ринку у
цьому процесі була б досить корисною.

Два законопроекти внесено Кабінетом Міністрів у зв’язку з прийняттям
Закону «Про інститути спільного інвестування», а також внесено
законопроект щодо концентрації торгівлі акціями інвестиційне привабливих
підприємств на організаторах торгівлі.[19;25-37]

Дані законопроекти були неоднозначне сприйняті у комітеті і викликали
багато запитань. Однак було прийнято рішення рекомендувати їх до
прийняття у першому читанні з наступним доопрацюванням.

Тут також важливо знати думку учасників ринку щодо життєздатності норм
цих документів та їх значення для розвитку економіки країни.

Ще одним цікавим питанням, яке стосується інтересів фондового ринку, є
оподаткування. Проблема оподаткування на ринку цінних паперів є досить
складною. На жаль, робота у цьому напрямі виконується лише силами
комітету.

Розмови щодо оподаткування у нас ведуться регулярно, проте практично
нічого не робиться. Зусилля у цьому напрямі робляться лише членами
Української асоціації інвестиційного бізнесу, які надавали письмові
пропозиції щодо законодавчого врегулювання на ринку цінних паперів і
були зацікавлені у консультаціях працівників комітету.

На розгляді у Верховній Раді знаходиться проект «Про недержавне пенсійне
забезпечення», який визначає законодавчі основи створення та
функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні.

Ця тема також є досить цікавою. Існують пропозиції щодо необхідності
перегляду тих інвестиційних обмежень та інвестиційної стратегії, які
передбачені законопроектом.

Комітет досить уважно вивчав дану проблему. Були відпрацьовані певні
пропозиції. Причому для опрацювання цих питань також були залучені
фахівці УАІБ.

Слід зазначити, що до моменту остаточного прийняття цього законопроекту
пройде ще тривалий час. І в учасників фондового ринку ще є можливість
взяти участь у його опрацюванні.[15;47-50]

Зараз досить помітним є тенденції до спрямування ринку цінних паперів у
бік зміцнення банківського сектора. Через це питання визначення
концептуальних напрямів розвитку фондового ринку на сьогодні є найбільш
важливим.

У свою чергу, подальшим етапом має стати прописування конкретних норм,
які дозволили б зняти всі проблемні моменти фондового ринку.

Тільки такий підхід дозволить сформувати дійсно ефективну законодавчу
базу з регулювання ринку цінних паперів, яка не лише дасть значний
поштовх його розвиткові, а й сприятиме підняттю економіки країни в
цілому.

І все ж 23.02.2006р. був прийнятий Закон “Про цінні папери та фондовий
ринок “. За таке рішення парламенту проголосували 245 народних
депутатів.

Відповідно до Закону акції тепер будуть тільки іменними, і  будуть
випускатися тільки акціонерними товариствами.

Закон істотно підвищує вимоги до статутного капіталу професійних
учасників фондового ринку. Дилери зобов”язані будуть мати УК у розмірі
не менше 120 тис. грн. (зараз 17 тис. грн.), брокери – не менше 300 тис.
грн. (зараз 3,4 тис. грн.), андеррайтери – не менше 600 тис. грн. Крім
того, вони зобов”язані бути членом однієї із саморегульованих
організацій, яких передбачається бути по одній для кожного виду
діяльності на фондовому ринку.

Крім того, відповідно до Закону, фондова біржа повинна створюватися не
менш ніж 20 засновниками, продавцями цінних паперів, що мають ліцензію
на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку, або їх
об”єднаннями, що нараховують не менше 20 продавців цінних паперів. За
Законом, частка продавця цінних паперів не може бути більше , ніж 5%
статутного капіталу фондової біржі.

Фондові біржі повинні підтримувати власний (нестатутний ) капітал на
рівні 3 млн. грн., а якщо біржа має намір проводити
розрахунково-клірингові операції – тоді 6 млн. грн.

Новий Закон зобов’язує оприлюднювати в загальнодоступних джерелах
інформацію про власників більше 10% капіталу емітента.

З’являється квартальна звітність емітента, річна повинна оприлюднюватися
до 30 квітня.

Відкритість ринку у цивілізованому суспільстві стає однією з основних
умов його функціонування. Без інформаційної прозорості прийняття
ефективних рішень будь-яким інвестором стає просто неможливим,
відсутність достатньої інформації про емітента у відкритому доступі
призводить до того, що інвестори просто знижують свою інвестиційну
активність, а кошти, які б могли працювати на вітчизняному фондовому
ринку, сьогодні у кращому разі працюють у тіньовому секторі країни, а в
гіршому – на закордонних ринках.

На будь-якому ринку, в будь-якій галузі існує поняття інформаційної
складової. Від руху інформаційних потоків на ринку змінюється і напрям
руху фінансових потоків. Ситуація стає абсолютно незрозумілою, коли
певна частина інвесторів отримує право на доступ до більшого обсягу
інформації. На всіх розвинених ринках органи державного регулювання
намагаються зменшити категорію інвесторів, яким інформація доступна у
більшому обсязі ніж іншим. Здебільшого, у США та країнах Євросоюзу коло
інвесторів, що мають більший доступ до інформації емітента, звужується
до інсайдерів, які знаходятья під контролем державних органів та
безпосередньо акціонерів.

Втім в Уксраїні поки що не все гаразд із розвитком інформаційного поля,
на фондовому ринку існує кілька проблем, які роблять його мало прозорим,
або прозорим тільки на папері. Звітність емітента і оприлюднення
звітності емітента є головними проблемами інформаційного поля.[13;15-36]

Статус фондового ринку і її членів на 2005 -2006 рік

1. Загальний обсяг торгів в 2005 році зріс в 2 рази у порівнянні з
аналогічним показником 2004 року та склав 14,48 млрд. грн.

Структура торгів: корпоративні облігації (45%), державні облігації
(27%), акції (23%), муніципальні облігації (5%), інвестиційні
сертифікати (1%).

2. Частка серед організаторів торгівлі цінними паперами України (в т.ч.
фондові біржі) (інформація ДКЦПФР за 11 міс.) — 87,75%.

3. Чисельність членів Асоціації П зросла з початку року з 149 до 188
інвестиційних компаній та банків — максимальний показник з 2001 року.

4. Динаміка розвитку Торговельної Системи:

— Загальна кількість учасників Торговельної Системи ПФТС зросла на 41% з
82 до 116.

— Проведена сертифікація 117 уповноважених осіб для роботи в
Торговельній Системі ПФТС.

— Лістинг на ПФТС пройшли 222 цінні папери, а делістинг — 44. Станом на
31 грудня в Списку ПФТС знаходилося 528 цінних паперів: акції — 263,
корпоративні облігації — 224, інвестиційні сертифікати — 28 та
муніципальні облігації — 13.

5. Перша фондова торгівельна структура стала першим організатором
торгівлі фондового ринку України, якого було прийнято до Світової
Федерації Фондових Бірж (World Federation of Exchanges). СФФБ є
найбільшим міжнародним професійним об’єднанням фондових бірж, до складу
якого входять 115 учасників.

6. Підсумки торгів

Порівняно з 2004 роком, обсяг торгів:

–  корпоративними облігаціями — зріс в 1,5 рази до 6,48 млрд. грн. (в
2004 р. — 4,34 млрд. грн.). Динамічний розвиток сегменту корпоративних
облігацій пов’язаний зі зростанням активності інституціональних
інвесторів (недержавних пенсійних фондів та інститутів спільного
інвестування) та збільшенням кількості та обсягів випуску цього виду
цінних паперів емітентами України;

–  державними цінними паперами — зріс в 6 разів до 3,88 млрд. грн. (в
2004 р. — 0,65 млрд. грн.) за рахунок стабільного попиту на ці фінансові
інструменти з боку вітчизняних та іноземних інвесторів;

–  акціями — зріс в 3,1 рази до 3,37 млрд. грн. (в 2004 р. — 1,08 млрд.
грн.). Підвищення обсягу торгів в секторі акцій обумовлено великим
попитом на акції «другого ешелону» («Алчевський металургійний комбінат»,
«Полтавський ГЗК», «Маріупольський завод важкого машинобудування»,
«Авдіївський коксохімічний завод» та ін.), зростанням попиту на акції
компаній, заснованих після набуття Україною незалежності (концерн
«Галнафтогаз», «Велика Кишеня» та ін.), стабільним попитом на «блакитні
фішки» («Укртелеком», «Укрнафта» та ін.);

–  муніципальними цінними паперами — знизився на 25% до 0,67 млрд. грн.
(в 2004 р. — 0,89 млрд. грн.);

–  інвестиційними сертифікатами — зріс в 3,2 рази до 84,65 млн. грн. (в
2004 р. — 26,16 млн. грн.) за рахунок активізації діяльності пайових
інвестиційних фондів.

індикатори стану ринку цінних паперів України:

–  індекс акцій ПФТС зріс на 35,7% з 260,13 до 352,97 пунктів. Динаміка
індексу ПФТС характеризувалася, як періодами росту (січень-лютий,
липень-середина вересня), так і періодами падіння та коливання
(березень-червень, вересень-грудень);

Акції-лідери зростання, які включено до «індексного кошику» індексу
ПФТС: «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (зростання ціни попиту —
+301,82%; зростання ціни пропозиції — +284,43%), «Стірол» (+87,32%;
+66,67%), «Укрнафта» (+72,27%; +53,63%), «Київенерго» (+40,95%;
+21,54%), «Донбасенерго» (+22,91%; +15,38%).

Акції-лідери зниження, які включено до «індексного кошику» індексу ПФТС:
«Центренерго» (зниження ціни попиту — -22,86%; зниження ціни пропозиції
— -38,00%), «Укртелеком» (-4,36%; -6,40%), «Запоріжсталь» (-3,92%;
-6,31%), «Західенерго» (+7,56%; -9,46%).

–  індекс акцій рейтингового агентства Standard & Poor’s для України —
S&P/IFCF-Україна — зріс протягом 2005 року на 52,8% з 114,4 до 174,8
пунктів (другий показник після Румунії (+61,09%) серед країн Центральної
Східної Європи, що входять до зони Frontier за методологією Standard &
Poor’s).

-капіталізація ринку акцій :зросла в 2,1 рази до 147,3 млрд. грн. До
найбільших за капіталізацією емітентів ПФТС відносяться ВАТ
«Криворіжсталь» (16,02 млрд. грн.), ВАТ «Укртелеком» (12,98 млрд. грн.),
ВАТ «Укрнафта» (11,21 млрд. грн.), ВАТ «Маріупольський металургійний
комбінат ім. Ілліча» (9,12 млрд. грн.) та ВАТ «Азовсталь» (7,76 млрд.
грн.).

7. Вдосконалення нормативної бази :

Вдосконалено методику розрахунку індексу ПФТС. З серпня 2005 року при
розрахунку індексу ПФТС враховуються лише ті акції акціонерних
товариств, які знаходяться у вільному обігу на фондовому ринку (не
враховуються акції, що знаходяться у власності держави, емітента,
стратегічних інвесторів, менеджменту та трудового колективу,
перехресному володінні). В першому кварталі 2006 року, у зв’язку зі
збільшенням попиту на акції «другого ешелону», планується розпочати
розрахунок Індексу акцій «другого ешелону».

— Підвищено вимоги до лістингу цінних паперів на ПФТС, в т.ч. розмірів
горизонтального спреду, мінімального та максимального лотів,
мінімального середньомісячного обсягу угод, кількості укладених угод та
ін.

8. Розвиток технологій :

— З метою стандартизації документообігу та підвищення ефективності
процедури укладання та виконання угод в ПФТС проведена підготовка до
використання електронного документообігу та електронного цифрового
підпису для угод, укладених в ПФТС.

9. Захист прав членів

Зареєстровано Постійно діючий Третейський суд ПФТС. Третейський суд ПФТС
є постійно діючим незалежним недержавним органом, створеним для
вирішення спорів, що виникають з цивільних та господарських
правовідносин при здійсненні професійної діяльності на ринку цінних
паперів України.[9;37-50]

2.2 Шляхи підвищення ефективності функціонування фондового ринку в
Україні.

Фондовий ринок на 2006 рік знаходиться а підйомі це дає змогу говорити
про наслідки підвищення у 2005 інвестаційного поля в економіку ,
створення нормативної бази і закону “Про цінні папери та фондовий ринок”
від 23.02.2006р.Але багато питань залишається відкритими. Питання які
потребують докладного вивчення і впровадження в нормативну базу.

Першим поштовхом стало створення сьоми робочих груп з Національного
банку України за участю Асоціації українських банків, Першої фондової
торгівельної системи, банків України, Світового банку, Міністерства
фінансів України, профільних комітетів Верховної Ради України та
учасників фондового ринку визначення заходів щодо активізації діяльності
банків України на ринку цінних паперів. Фахівці розглядали проблемні
питання вексельного обігу, ринків облігацій зовнішньої державної позики,
корпоративних облігацій та акцій, розвитку інфраструктури фондового
ринку, а також вдосконалення бухгалтерського обліку операцій банків.

Результатом діяльності зазначених груп стало визначення негативних
моментів і проблем, які заважають ефективному функціонуванню банків у
відповідних сегментах фондового ринку, а також розробка механізмів їх
усунення.

На нинішньому етапі тимчасові робочі групи визначили і розробили
комплекс заходів, які необхідно здійснити для пожвавлення розвитку:

-Фінансовий лізинг. Нацбанк України ініціював прийняття нового закону
«Про фінансовий лізинг». За участю іноземних фахівців було створено
робочу групу з розробки пропозицій щодо створення сприятливого
середовища для розвитку сучасного фінансового лізингу в Україні. На
даному етапі підготовлено пропозиції до другого читання законопроекту
«Про фінансовий лізинг» та відповідні зміни у податкове законодавство.

Необхідно також прийняти МСБО 17, оскільки національний стандарт
бухобліку 14 не вписується у нову концепцію розвитку інфраструктури
фінансового лізингу.

За розрахунками Німецької консультативної групи з питань економічних
реформ, ступінь зносу основних фондів за галузями економіки України
зараз становить: у промисловості – 49%, сільському господарстві – 48,
транспорті – 50, зв’язку – 40, у будівництві – 49%. Фінансовий лізинг як
одна з найпоширеніших форм фінансування основних фондів має забезпечити
їх оновлення.

Слід зазначити, що, наприклад, у Чехії річний обсяг лізингу дорівнює
$2,6 млрд., у Польщі та Росії – по $2 млрд. В Україні цей показник
становить $200 млн. За оцінками іноземних фахівців, лізинг в Україні
перебуває лише на початку другої стадії еволюції лізингових ринків із
шести можливих. З одного боку – це негатив, але, з іншого -при створенні
сприятливих умов для його розвитку, Україна зможе швидко пройти інші
стадії еволюції. Є очевидним, що від розвитку лізингу виграє вітчизняний
фінансовий ринок у цілому.

-Інтеграція. Значно збільшити привабливість вітчизняного фінансового
сектора для потенційних інвесторів повинна його міжнародна інтеграція.
Інвестори вітатимуть вищі стандарти розкриття інформації, практики
розміщення цінних паперів та прозорості торгівлі.

Країни-сусіди стикаються із загальними перепонами в розвитку фінансових
ринків. Проблеми здійснення певних процедур та стандартизації не є
унікальними для окремо взятої країни.

Країни, зацікавлені у такій інтеграції, працюючи разом, надаючи
інформацію та допомогу у вирішенні негативних моментів, можуть подолати
ці проблеми набагато швидше шляхом спільної розробки стандартів,
необхідних для розвитку фінансових ринків. Наприклад, стандартизація
розкриття інформації та практики розміщення цінних паперів на основі
найкращого світового досвіду допоможе збільшити впевненість інвесторів,
що, у свою чергу, прискорить зростання фінансових ринків.

Ліквідні ринки поряд із достатніми обсягами торгівлі та активністю
покупців потребують стандартизованих процесів та регулювання.
Враховуючи, що український ринок є відносно незначним, його інтеграція з
ринками інших країн, насамперед Польщі, Угорщини, Чехії та Росії,
дозволить зміцнити упевненість інвесторів у майбутньому вітчизняного
фінансового сектора.

Аналіз досвіду побудови фінансових ринків у країнах Європейського Союзу
свідчить, що в них зараз існує дуже багато незначних розбіжностей у
законах та процедурах. Це породжує величезні перепони для створення
єдиного ринку капіталу.

Україна має певні переваги за цим напрямом, оскільки сьогодні в нас
тільки створюються інфраструктура та правила роботи фінансового ринку, а
отже, існує можливість врахувати відповідний досвід наших сусідів для
запровадження нових стандартизованих фінансових продуктів.

-Держава та приватний сектор. Одним з основних питань подальшого
розвитку фінансового ринку є визначення місця та ролі держави і
приватного сектора.

Цілком природно, що приватний сектор відіграє найвагомішу роль у
розвитку ринку капіталу, особливо щодо збалансування попиту та
пропозиції. Але держава, у свою чергу, є відповідальною за створення та
впровадження «правил гри» у фінансовому секторі.

Прозоре і передбачуване законодавче та регуляторне середовище має
стимулювати розвиток фінансового ринку, підтримувати повне та чесне
розкриття всієї фінансової інформації про емітента, а також
забезпечувати чітке здійснення процедур банкрутства, спрямованих на
реалізацію прав кредиторів.

Разом із тим, якщо існують перепони щодо ефективного розвитку
фінансового сектора з боку урядової політики, то в інтересах приватного
сектора голосно про це говорити. Приватний сектор, працюючи з урядом, а
не лише очікуючи від нього відповідних дій має бути частиною розв’язання
таких проблем. При цьому уряд має підтримувати розвиток фінансового
ринку, кредитуючи та розділяючи деякі ризики, притаманні йому.

Таким чином як державний, так і приватний сектори відіграють важливу
роль у розвитку фінансового ринку, але вони мають працювати разом.
Приватний сектор ініціює, виконує та опосередковує операції на ринку.
Уряд, зі свого боку має наглядати за фінансовим ринком, застосовуючи
таку політику та регулювання, за яких він більшою мірою спрямовує
розвиток ринку, ніж виконує за нього його функції.

В цілому можна відзначити, що зростання фондового ринку набуває якісно
нової динаміки за умови тривалого періоду політичної та економічної
стабільності, розвитку ринкової інфраструктури.[20;53-54] Існує реальна
можливість збалансованого росту обсягів ринкової торгівлі.
Найважливішими умовами для цього є:

Політичні успіхи у проведенні ринкової реформи і зміцнення іміджу
України, як держави для надійного вкладання іноземного капіталу;

Координація дій Мінфіну, НБУ, ФДМУ, ДКЦПФР та інших державних органів в
їх безпосередній діяльності на фондовому ринку;

Постійний моніторинг ринку і проведення на ньому маркетингових
досліджень із залученням іноземних експертів;

Підвищення прозорості і здійснення державного контролю за діяльністю
всіх учасників ринку з метою мінімізації шкоди від неминучих спекуляцій
та ігрових стратегій операторів.

Висновки по другому розділу:

Аналіз фондового рину засвідчив ,що 2006 рік мусить стати роком
збільшення інвестацйійної привабливості іноземних інвесторів. Завдяки
створення законодавчої бази фондовий ринок стає більш стабільним для
інвестора , що стає передумовою збільшення капіталу і інвестицій .
Розробка інформаційного поля засвідчує що фондовий ринок стає більш
доступним для інвестора .Запропановані шляхи ефективності підвищення
засвідчують що фондовий ринок України потребує змін в нормативній базі
і державного регулювання.Фондовий ринок України розвивається великими
темпами його факторами стають: стабільність , інвестиції , законодавча
база і інтеграція.

Інтеграція породжує для створення єдиного ринку капіталу. Враховуючи, що
український ринок є відносно незначним, його інтеграція з ринками інших
країн, насамперед Польщі, Угорщини, Чехії та Росії, дозволить зміцнити
упевненість інвесторів у майбутньому вітчизняного фінансового сектора.

Загальні висновки:

В цілому можна відзначити, що зростання фондового ринку набуває якісно
нової динаміки за умови тривалого періоду політичної та економічної
стабільності, розвитку ринкової інфраструктури. Існує реальна можливість
збалансованого росту обсягів ринкової торгівлі.

Цілком природно, що розвиток приватного сектору відіграє найвагомішу
роль у розвитку ринку капіталу, особливо щодо збалансування попиту та
пропозиції. Але держава, у свою чергу, є відповідальною за створення та
впровадження «правил гри» у фінансовому секторі.

Прозоре і передбачуване законодавче та регуляторне середовище має
стимулювати розвиток фінансового ринку, підтримувати повне та чесне
розкриття всієї фінансової інформації про емітента, а також
забезпечувати чітке здійснення процедур банкрутства, спрямованих на
реалізацію прав кредиторів.В загалом способствуэ розвитку фондового
ринку

Список використаної літератури:

Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”
№448/96-ВР від 30.10.96р.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” №1201-ХІІ від
18.06.91р.

Закон України “Про підприємства в Україні” № 887-ХІІ від 27.03.91р.

Постанова ВР України “Про концепцію функціонування та розвитку фондового
ринку України” , ; 342/95 ВР від 22.09.1995 р.

Гольцберг М.А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с
ценными бумагами.-К.: “Текст”, 1992.-95 с.

Льюис Знджел, Брендан Бойд. Как покупать ценные бумаги. –Самара: Самар.
Дом печати, 1993.-304с.

Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика / Пер.
с анг. 11-го изд.- К., Хагар-Демос, 1993.- 785с., : табл., граф.

Мозговий О.М., Бурмака М.О. Державне регулювання ринку цінних паперів в
Україні. – Ринок цінних паперів України, №1 / 1997, С. 34-40.

Українська фондова біржа “Фондовий ринок України”, Київ,1994р C37-50

Законодавча база фондового ринку //“Цінні папери України ”41/2001.С.
35-47

Положення про валютну біржу Національного банку України. (Затверджена
наказом по НБУ №55 від 25.08.1992 р. //Контракт, 1992, № 21.

Ціноутворення в умовах формування ринкових відносин в АПК / Під ред. П.
Т. Саблука, О. М. Шпичака.- К.: Віпол, 1997. – 500 с

Інформаційна складова фондового ринку//Цінні папери України 24/2002.С.
15-26

Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України. Інструкція
№ 7 Національного банку України. (Затверджено постановою Правління НБУ
від 2 серпня 1996 року № 204) //Галицькі контракти, 1996, № 41.

Мозговой О. Н. Стоимость ценных бумаг- Киев, УАННП “Феникс”, 1998.-
47-49с.

Закон України “Про цінні напери та фондову біржу” від 18 червня 1991
року //Відомості ВР України ,1991, №38. Із змінами та доповненнями
//Галицькі контракти, 1996, № 42.

Гудков Ф. В. Инвестиции и ценные бумаги. Руководство по работе с
долговыми обязательствами.- М.: ИНФРА-М, 1996.- 135 – 160 с.

Українська фондова біржа. Цінні папери. Сутність, біржові операції,
обіг. (Збірник нормативних документів та методичних матеріалів). – К.:
РВО “Поліграфкнига”, 1992.- 172 с.

Як збільшити ринок.//Цінні папери України 40/2002 С. 28-35

Правова система України: теорія і практика //Тези доповідей і наукових
повідомлень науково-практичної конференції. Київ, 7-8 жовтня 2002 р.-
К., 1993.- С.53-54.

Додатки А

PAGE 1

PAGE 2

Фондовий ринок

Депозитарно-клірингова система

Торгівельна система

Система незалежних реєстраторів

Позабіржова

Біржова

ова

неорганізовані

організовані

аукціони

біржі

вулична

телефонна

СРО (саморегулівні організації)

сертифікатні

спеціалізовані

фондові магазини

товарно-фондові

фондові

фондові майданчики

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020