.

Брокерська діяльність на біржі (контрольна робота)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
6 8167
Скачать документ

Контрольна робота

Брокерська діяльність на біржі

Зміст

1. Характеристика суб’єктів біржового посередництва

2. Роль, значення та функції брокерської служби на біржі

3. Організаційна структура брокерських фірм (контор)

4. Взаємовідносини біржових посередників з клієнтами

5. Торгово-економічні стратегії брокерських фірм та брокерів

6. Винагороди за брокерську діяльність та ефективність її здійснення

1. Характеристика суб’єктів біржового посередництва

До біржових торгів в операційну залу допускаються лише учасники торгів.
До них відносяться біржові посередники, якими є уповноважені Біржовим
комітетом особи як із числа членів біржі, так і спеціально для цього
наймані, які мають досвід роботи на біржовому ринку. Ними можуть бути
брокери, дилери, трейдери, клерки, маклери.

Біржовий посередник проводить роботу з формуванням своєї постійної
клієнтури, в інтересах якої він укладає угоди з купівлі, продажу або
обміну біржового товару. Біржовий посередник також укладає угоди для
підприємств або організацій, які не є його постійними клієнтами.

До біржових посередників відносяться:

* брокери – члени бірж, які заключають контракти на продаж або купівлю
товарів від імені і по замовленню клієнтів і отримують за свою роботу
комісійну винагороду в обумовленому розмірі.

Брокери працюють за терміновими контрактами з брокерською конторою, якщо
інше не передбачено договором між брокерською конторою і членом біржі,
що її відкрив. Оплата послуг брокерів посередництва і представництва
інтересів клієнтів при вчиненні угод здійснюються у формі винагороди, що
складає визначену фіксовану частину в комісійному відсотку, одержуваному
брокерською конторою за виконані угоди. Конкретні розміри винагороди
встановлюються між брокером і брокерською конторою.

Оплата інших послуг брокера (консультування, участь в експертизах тощо)
здійснюється за згодою зареєстрованих сторін або в порядку,
встановленому Загальними зборами членів біржі.

посередництво при укладанні угод шляхом прийняття доручень (наказів)
клієнтів біржі і підбору відповідних контрагентів;

представництво інтересів клієнтів шляхом ведення біржових операцій і
укладання угод від свого імені за їхній рахунок;

консультування торгуючих із питань, пов’язаних із укладанням біржових
угод, у тому числі з питань якості і властивостей товару;

документальне оформлення угод і представлення їх до реєстрації в
реєстраційному бюро;

підготовка за завданнями Біржового комітету висновків з різноманітних
питань торгової практики, торгової кон’юнктури і т. ін., зокрема, за
біржовими угодами, зробленими без участі брокерів;

участь як експерта у виробництві експертиз на загальних підставах,
встановлене Положенням про Експертне бюро;

інші функції, що не суперечать Статуту, Правилам біржової торгівлі й
інших документів, що регламентують діяльність біржі.

При вчиненні біржових операцій брокер діє або на підставі заявки, що
надійшла з інформаційно-довідкового відділу, або за письмовим чи усним,
дорученням (наказом), відданим брокеру безпосередньо членом або
відвідувачем біржі (далі – клієнтом).

Для успішної роботи на біржі брокер повинен:

* бути добре обізнаним з біржовим товаром, який є об’єктом торгівлі;

* знати правила торгівлі тієї біржі, на якій він працює;

* вміти вести біржові торги;

* знаходити правильний підхід до клієнтів, яких він представляє на
біржі;

* визначати дохід від тих угод, які заключаються за його ініціативи на
біржі.

При відборі брокерів для роботи на біржовому ринку, вони зобов’язані
скласти відповідні іспити та одержати сертифікат, що засвідчує рівень їх
знань і навичок для здійснення брокерської діяльності.

Біржові брокери, як і інші співробітники біржі, повинні зберігати в
таємниці інформацію про операції клієнтів, що проводяться за їх участю і
можуть надавати відомості про ці операції лише на вимогу прокуратури,
слідчих, судових органів та за спеціальним розпорядженням Біржового
комітету.

* Дилери – члени біржі, здійснюють біржове або торговельне посередництво
за свій рахунок і від свого імені. Вони мають місце на біржі, проводять
котирування; прибутки одержують за рахунок різниці в ціні купівлі та
продажу біржових товарів, а також: за рахунок зміни курсів цінних
паперів і валют.

Оплата діяльності дилера залежить виключно від прибутку, який він
одержує у процесі своєї діяльності, оскільки він самостійно організовує
і здійснює свою діяльність та визначає власний рівень доходу.

Дилери є одним з найбільш розповсюджених інститутів посередництва.
Дилери (дилерські фірми) тут є основною посередницькою ланкою між
сільськогосподарським машинобудуванням, хімічною, комбікормовою
промисловістю та іншими агропромисловими компаніями, з одного боку, і
фермерськими господарствами – з іншого.

Залежно від сфери діяльності дилери поділяються на дві групи: дилери,
які функціонують на ринку реального товару та біржові дилери.

До першої групи належать підприємства (фірми, компанії і ін.), а також
окремі фізичні особи, які здійснюють купівлю-продаж товару, тією чи
іншою мірою реально (прямо або опосередковано) беруть участь у його русі
від виробників до споживачів.

Біржові дилери – це особливий вид торговців-спекулянтів на біржах, які
здійснюють спекулятивні операції за свій рахунок і на свій ризик.
Предметом купівлі-продажу біржових дилерів є не реальний товар, а
контракт на товар, тобто вони торгують правом на товар.

До категорії посередників належить також інститут спекулянтів в умовах
ринкової економіки. Цей інститут багаточисельний і різноманітний, при
цьому в різних країнах його представники називаються по-різному.

Так, особливий інститут спеціалістів на ринку реального товару на
товарних, фондових і валютних біржах складають джоббери.

Джоббер (від анг. – jobber) – це особа (фірма), яка скуповує великі
партії товарів для швидкого перепродажу. Біржовий механізм джоббери
використовують, переважно, з метою гри на підвищення або зниження цін
товарів, курсів цінних паперів і валют.

Окрему групу біржових спекулянтів-професіоналів складають трейдери (від
англ. trade – торгівля, ремесло), які вкладають гроші в спекулятивні
операції (торгують за свій рахунок) на порівняно тривалий період
(декілька днів, тижнів або навіть місяців), сприяючи переходу капіталів
з одного ринку на інший.

Залежно від того, на яких видах різниці в цінах діють трейдери, вони
поділяються на професійні групи. Основні з них – арбітражисти (від
франц. arbitrage – посередник у просторі), які грають на різниці в цінах
на біржах окремих регіонів і країн і спредери (від англ. spread –
поширювати), які грають на різниці в цінах на товар у часі (в окремі
місяці, періоди).

Дрібних спекулянтів, непрофесійних торговців на біржі називають
публікою, інститут (групи) непрофесійних приватних маклерів у біржовому
обороті – кулісою, а неофіційних біржових посередників, маклерів, які
укладають біржові угоди без участі офіційних маклерів, – кулісьє.

Кожен дилер або трейдер може найма і и клерків-помічників. На Чиказькій
товарній біржі клерки мають жовті піджаки і повинні перебувати поза
“ямою”.

В “ямі” серед брокерів і грейдерів знаходиться лише клерк у блакитному
піджаку – це фіксувальник цін. У нього рація і за кожної зміни ціни
контракту він зобов’язаний повідомити про це по рації.

В торговій залі знаходяться і клерки в світло-зелених піджаках. Це
контролери, які надають інформацію про угоди раніше укладені, а потім
визнані помилковими. Їх задача – знайти и учасників таких угод і
виправити помилки. Є в залі також клерки-сищики, які слідкують за
дотриманням правил торгівлі брокерами і трейдерами.

Клерки є фізичними особами, які беруть участь в діяльності біржі на
основі трудового договору у формі контракту.

Серед учасників біржової торгівлі важливе місце займають ф’ючерсні
комісійні купці – ФКМ (futures commision merchants – FCM). Ця категорія
посередників уповноважена надати всі види послуг клієнтам. В США така
посередницька біржова система включає близько 400 ФКМ, що мають більше
50 тисяч торгових представників у всьому світі. ФКМ забезпечує виконання
послуг і діє як клірингові агенти за угодами своїх клієнтів. Деякі ФКМ
займаються лише ф’ючерсною торгівлею, Інші надають повний комплекс
брокерських послуг, що включають операції з акціями, облігаціями І
іншими фінансовими інструментами.

2. Роль, значення та функції брокерської служби на біржі

Система біржового посередництва має декілька організаційних форм:
брокерська фірма (компанія); брокерська контора, брокерське бюро
(підрозділ).

* Брокерська фірма – це, як правило, приватне індивідуальне чи
колективне (групове} підприємство, яке е юридичною особою і в часником
майна та прибутку (за вирахуванням податків та піших обов’язкових
платежів у бюджет).

* Брокерська контора – підприємство з правами юридичної особи, яке
створене підприємством-власником – членом біржі. Майно і прибуток
брокерської контори належить не їй. а підприємству, що її створило
(власнику).

* Брокерське бюро – це, як правило, госпрозрахунковий підрозділ
підприємства, який займається брокерським посередництвом, діє на
підставі свого положення з правом відкриття рахунка в банку.

Брокерські фірми (контори) частіше за все мають статус малого
підприємства. Сьогодні брокерські фірми виступають основними дійовими
особами на біржі. Це пов’язано з універсальністю організації брокерської
справи, що дозволяє створювати такі фірми уже Існуючим організаціям або
групі осіб на принципах спільної власності. Брокерські фірми створюються
членами-засновниками біржі, які внесли при її організації свій пайовий
(акціонерний) внесок або юридичними особами, що купили брокерське місце
тимчасово чи за акціонерним принципом.

Брокерська фірма повинна мати свою постійну адресу, розрахунковий
банківський рахунок, печатку, штамп тощо. Співпрацівники брокерської
фірми поділяються на керівників і біржових брокерів, котрі, як правило,
працюють постійно, мають пайовий внесок у капіталі фірми, а також
допоміжний персонал І брокерів-агентів, що працюють за наймом.

Для реєстрації брокерської фірми необхідні такі документи:

заява акціонера, засновника брокерської фірми;

нотаріально засвідчені копії засновницьких документів,

завірену копію рішення відповідних органів влади про реєстрацію
брокерської фірми у формі юридичної особи.

Діяльність брокерської контори фінансується членом біржі. Ідо її
відкрив, якщо інше не передбачено укладеним між ними договором або
іншими документами. Прибуток брокерських контор формується за рахунок
комісійних процентів від суми угод, укладених за дорученнями клієнтів.

Порядок взаємовідносин біржі з брокерськими конторами визначається
Статутом біржі. Біржовий комітет, Виконавча дирекція й інші органи не
втручаються у взаємовідносини між конторою і членами біржі, які її
відкрили (за винятком тих випадків, коли на цьому наполягають обидві
сторони).

Брокерські фірми реєструються в спеціальному реєстрі брокерських фірм.
Після реєстрації брокерська фірма отримує відповідне свідоцтво.

прийом, передача і виконання вказівок щодо біржових операцій,

внесення депозиту і март в розрахункову палату;

ведення рахунків і звітності;

надання інформації про кон’юнктуру ринку;

консультації для клієнтів.

укладання за дорученням замовника угод на біржі;

купівля-продаж товару, контрактів, товаро-обмінних операцій, цінних
паперів;

організація угод між: клієнтами поза біржею;

надання клієнтам консультацій з питань біржової і маркетингової
діяльності, збір необхідної комерційної інформації;

документальне оформлення укладених угод;

інші функції, що не суперечать чинному законодавству і нормативним актам
відповідної біржі.

Звертаючись до послуг брокерської фірми, клієнти мають такі переваги:

* збільшується обсяг торгових операцій без зростання власних на це
затрат;

* є можливість скористатися послугами висококваліфікованого торгового
персоналу;

* затрати на послуги, пов’язані з проведенням торгових операцій за
участю брокерської фірми, обчислюються у розмірі визначеного відсотка
від їхнього обсягу.

Діяльність брокерської фірми фінансується за рахунок прибутків одержаних
за посередницьку діяльність і плати за різні маркетингові послуги,
надані клієнтам.

Виконуючи доручення клієнта, брокерська фірма укладає угоду від його
імені і як правило, не бере участі в розрахунках між контрагентами
угоди. На її розрахунковий рахунок надходять лише комісійні. Проте,
можливий варіант купівлі брокерською фірмою товару з подальшим його
перепродажем. У цьому випадку вона проводить дилерські операції, а її
прибуток складає різницю між ціною купівлі і продажу.

Для укладання біржових угод брокерська фірма з біржею укладає договір
про надання їй брокерського місця. В договорі вказана вартість
брокерського місця, кількість працюючих на біржі брокерів від даної
фірми, кількість помічників, права і обов’язки сторін, строк дії
договору і умови його дострокового розриву.

Брокерське місце на біржі, в свою чергу, можна продати. Брокерські місця
продаються на біржових торгах або проведених аукціонах юридичним і
фізичним особам України й інших держав, включаючи зарубіжні країни, при
цьому фізичні особи повинні бути зареєстровані у встановленому порядку
як суб’єкти підприємницької діяльності.

Брокерські місця продаються за цінами, що укладаються на торгах і
аукціонах з урахуванням пропозиції і попиту, проте не менше встановленої
“стартової” ціни. Зниження останньої припускається за рішенням
Виконавчої дирекції, узгодженим з Президентом біржі, і з подальшим
повідомленням на черговому Біржовому комітеті.

Операції з продажу брокерських місць здійснюються біржею через
відповідні брокерські контори (фірми), якими право реалізації зазначених
місць набувається на аукціонній основі. Номінальна (“стартова”) ціна на
торгах визначається Виконавчою дирекцією. Взаємовідносини біржі і
брокерської контори, що одержала право реалізації брокерського місця,
установлюються договором.

Покупці брокерських місць одержують права і обов’язки, передбачені
Статутом біржі і дійсним положенням, після реєстрації угоди на біржі
(аукціоні), акредитації на біржі у встановленому порядку, за умови
внесення в 10-денний термін на рахунок біржі не менше 30 відсотків
вартості брокерського місця. При невнесенні обумовленої суми в
зазначений термін угода з продажу брокерського місця вважається
недійсною.

При оплаті власником 30-ти відсотків вартості і брокерського місця йому
видається тимчасове свідоцтво. Власник зобов’язаний не пізніше шести
місяців із моменту продажу внести на рахунок біржі повну вартість
брокерського місця, після чого йому видається постійне свідоцтво, котре
не є цінним папером. Свідоцтво повинно містити дані про номінальну
(“стартову”) ціну, а також про ціну, за якою було придбано брокерське
місце.

Власники брокерських місць зобов’язані укласти з біржею договір про
спільну господарську діяльність за встановленою типовою формою і пройти
реєстрацію на біржі.

Суми засобів, що надійшли за брокерські місця, зараховуються на рахунок
96 “Цільове фінансування і цільові надходження” і направляються
Виконавчою дирекцією на фінансування біржової діяльності.

Право власності на брокерське місце отримується після оплати власником
повної вартості. Брокерське місце надає право власнику на відкриття
брокерської контори (фірми) і участь у біржових торгах на загальних
підставах, відповідно до Тимчасових правил біржової торгівлі.

Власник брокерського місця користується всіма правами членів біржі,
передбаченими Статутом, за винятком:

а) участі в роботі органів управління біржі всіх рівнів із правом
вирішального голосу;

б) права на частку прибутку, одержуваного від діяльності біржі, і що
розподіляється між членами в порядку, установленому Статутом біржі.

Наступний продаж брокерського місця може бути здійснено його власником
через брокерські контори (фірми) за курсовими цінами на торгах даної або
інших бірж, у тому числі закордонних. Право на відчуженість виникає
тільки після повного викупу брокерського місця власником.

У випадку ліквідації бірж] відшкодування вартості брокерського місця
його власнику не повертається. При реорганізації (злитті, розукрупненні
і т. п.) за власником брокерського місця зберігається право роботи на
торгах у новоутворених структурах господарської (біржової) діяльності.

Власники брокерських місць здійснюють свою діяльність на біржі
відповідно до установчих документів. Тимчасових правил біржової
торгівлі, локальних нормативних актів біржі, а також чинного
законодавства.

Окремо з брокерською фірмою укладається угода про надання інформаційних
послуг, за якою біржа зобов’язується передавати брокерам фірми всі
відомості, що надходять до біржового інформаційного каналу, крім
інформації, яка є комерційною таємницею, а брокер зобов’язується
сплатити вступний внесок за підключення до абонентної сітки і щомісячну
плату за користування каналом. Одна брокерська фірма може обслуговувати
від кількох десятків до кількох тисяч постійних клієнтів і, крім того,
мати замовлення від клієнтів (тимчасових, разових).

На міжнародних біржових ринках як для індивідуальних клієнтів, так і для
великих компаній існує широкий вибір брокерських фірм. Велика компанія,
яка здійснює торгівлю великими партіями товарів, вибирає не одну, а
кілька брокерських фірм (можливо дві-три), що мають досвід роботи з
великими обсягами замовлень. Компанії меньших розмірів надають перевагу
середнім брокерським конторам (фірмам), хоча в них і більш високі ставки
комісійних, але є більше часу на аналіз біржових ринків і на роботу з
кожним клієнтом.

Вибираючи не одного, а кількох брокерів (брокерських фірм) клієнт може
через одного з них розміщувати свої замовлення за угодами, а від інших
отримувати інформацію про ситуацію на ринку і консультації. Крім цього,
деякі фірми мають кількох брокерів з тою метою, щоб ні один із них не
мав повного уявлення про операції клієнта.

3. Організаційна структура брокерських фірм (контор)

Організаційна структура і штат брокерської фірми, оплата зайнятих у ній
осіб встановлюються її власником або керівником в залежності від рівня
прибутковості фірми.

У штат брокерської контори входять її керівник (старший брокер), брокери
і необхідний технічний персонал. Керівник брокерської контори і брокери
призначаються членом біржі, який відкрив брокерську контору, якщо інше
не передбачено договором між брокерською конторою і членом біржі.
Брокери, як правило, спеціалізуються на операціях із певними видами
товарів або товарними групами.

Перед призначенням керівник брокерської контори і брокери повинні
витримати кваліфікаційний іспит, що організовується щорічно Біржовим
комітетом, а також пройти реєстрацію й одержати дозвіл на ведення
біржових операцій як із реальним товаром, так і по угодах на термін.
Поряд із реєстрацією в державних органах, керівник брокерської контори і
брокери реєструються також Біржовим комітетом тієї біржі, при якій
відкрита дана брокерська контора. Для того щоб бути допущеним до
кваліфікаційного іспиту, необхідно пред’явити дві рекомендації членів
біржі, які повинні письмово засвідчити високу компетентність претендента
з обраного фаху, його знання ринку і незаплямованої комерційної
репутації. Члени біржі відповідають за дані ними рекомендації. У випадку
серйозних проступків із боку керівника брокерської контори або брокера,
на членів біржі, що дали їм свої рекомендації, можуть бути накладені
відповідні стягнення.

Число брокерів у брокерській конторі визначається членом біржі, що її
відкрив, за узгодженням із Біржовим комітетом виходячи з розмірів
біржового обороту і розміру паю, внесеного членом біржі в Статутний
фонд.

Брокери працюють з брокерською фірмою за терміновим контрактом, якщо
інше не передбачено договором між брокерською фірмою і членом біржі, що
її відкрив.

Структура брокерської фірми в умовах ринку повинна:

всебічно сприяти вирішенню тих цілей і завдань, які передбачені
установчими документами. Це означає, що в структурі обов’язково повинні
бути спеціальні підрозділи, діяльність яких

спрямована на виконання цих завдань; » забезпечувати оптимальне
поєднання і координацію діяльності

усіх підрозділів фірми;

забезпечувати спрямування діяльності кожного підрозділу на кінцеві
результати роботи цієї фірми в цілому;

бути гнучкою, тобто включати в себе елементи розвитку і адаптації до
нових умов і зовнішнього середовища.

Основними завданнями груп брокерів-приймальників замовлень від покупців
і продавців біржового товару є:

своєчасне виконання замовлень клієнтів з купівлі-продажу біржових
товарів (контрактів) на товарній біржі;

аналіз кон’юнктури біржового і позабіржового ринків з метою
купівлі-продажу біржових товарів (контрактів) за найбільш ви гідними
цінами.

Організаційна структура брокерської фірми також може включати

Відділ нових рахунків – перевіряють документи і фінансовий стан клієнта
і присвоюють новому клієнту номер рахунка.

Відділ маржі – після відкриття рахунка цей відділ встановлює вимоги щодо
маржі для клієнта дозволяє йому торгівлю Після початку операцій
службовці відділу слідкують за станом рахунка і виписують вимогу про
поповнення маржі, якщо це необхідно. Цей відділ разом з керівником фірми
приймає рішення у випадку дефіциту на рахунку клієнта, а також дозволяє
знімати кошти з рахунка клієнта.

Відділ указів — забезпечує постійний зв’язок з біржею і виконання всіх
вказівок що надходять з місцевих відділів. Вказівки надходять в
операційний зал по телефоні або телеграфу, оскільки брокерські фірми
використовують власні телеграфні системи – електронні комунікації, які
з’єднують кожен їх відділ з операційним залом біржі.

Відділ обробки даних – приймає всі вказівки після їх виконання. Тут
угоди перевіряються і вводяться в комп’ютер, який видає звіти за
угодами.

Відділ постачання займається постачанням і одержанням товару за
форвардними і ф’ючерсними контрактами, а також розрахунками за тими
ф’ючерсними контрактами, де не потрібне peaльне постачання товару.

Відділ продажу – це відділ, який відповідає за управління місцевими
відділами

Організаційна структура брокерської фірми може бути різною, але основні
підрозділи і їхні функції аналогічні.

4. Взаємовідносини біржових посередників з клієнтами

Можливі дві форми взаємовідносин клієнтів з брокерськими фірмами І
конторами чи окремими брокерами стабільна – укладання договору на
брокерське обслуговування, разова – укладання договору-доручення клієнта
брокеру на укладання біржової угоди або – передача брокеру гарантійного
листа замість договору-доручення

Договір на брокерське обслуговування укладається сторонами
(підприємством-клієнтом і брокерською фірмою) на будь-який період і
включає такі розділи предмет договор, організація-виконавець, порядок
взаємодії, зобов’язання сторін гарант, умови розрахунків,
відповідальність сторін, умови конфіденційності, особливі умови, порядок
розгляду суперечок, строк дії договору, юридичні адреси сторін.

На біржовому ринку необхідна, як правило, наявність двох брокерів, один
з яких представляє інтереси продавця, а інший – інтереси покупця.

Взаємозв’язок продавця і покупця на біржовому ринку

На виконання конкретних дій клієнт укладає з брокером договір-доручення.
Договір-доручення включає такі основні позиції:

• вид операції, який має здійснити брокер (купівлю; продаж);

• назва товару;

• кількість товару;

• ціна товару;

• якість товару;

• місцезнаходження або доставки товару;

• строк доставки;

• форма оплати;

• вид договору;

• гарантії брокеру;

• особливі умови.

Після виконання доручення клієнта брокери складають звіти за укладеними
угодами.

На біржовому ринку продавець і покупець також можуть бути зв’язані через
дилера. В такому випадку безпосередньо між собою вони вже не будуть
зв’язані.

Взаємозв’язок продавця з покупцем через дилера

Найбільш поширеною на біржі є схема зв’язку брокерів і дилерів, тобто
система подвійного посередництва.

Взаємозв’язок продавця з покупцем через систему подвійного посередництва

Основні послуги, що надають брокерські фірми: купівля товарів, валюти,
цінних паперів тощо; продаж матеріальних цінностей, зобов’язань та інше;
бартерні операції; розміщення вільних коштів і цінних паперів клієнтів;
страхування операцій. Попередню роботу з клієнтами, якщо тільки вони не
приходять безпосередньо в контору фірми, проводять брокери-агенти.
Брокерам-агентам, з якими укладені договори з найму, видається доручення
брокерських фірм і набір бланків для заповнення їх спільно з клієнтами.

З клієнтом брокер-агент укладає договір на надання брокерських послуг,
котрий потім засвідчується керівництвом фірми. У договорі клієнт
доручає, а брокерська фірма зобов’язується, за рахунок клієнта
здійснювати операції від імені брокера, надавати клієнтові Інформаційні
послуги, пов’язані з реалізацією і придбанням товарів. Крім того,
докладно записується порядок виконання доручень, гарантій,
відповідальності сторін і порядок розгляду суперечок.

5. Торгово-економічні стратегії брокерських фірм та брокерів

Результативність діяльності брокерських контор та окремих брокерів
забезпечується завдяки ефективному проведенню посередницьких операцій на
замовлення клієнтів і ґрунтується на відпрацьованих елементах їхньої
торгової стратегії.

Торгові стратегії брокерів передбачають:

* дотримання умов передбачених у договорі між: брокером і клієнтом;

* проведення торговельної політики, що забезпечує оптимальну
прибутковість діяльності брокерської фірми та окремих брокерів.

Досягнення довіри в ділових стосунках між клієнтом і брокером обумовлює
необхідність укладання між ними угод на відповідне обслуговування, де
брокер бере на себе зобов’язання представляти інтереси свого клієнта на
біржовому товарному ринку. Договір передбачає вибір клієнтом видів угод,
за якими працює брокер, та системи обмежень і додаткових умов. Обмеження
можуть бути пов’язані з ціною угоди, строками виконання доручень,
базисом поставки, умовами розрахунку.

Обмеження, пов’язані з ціною угоди, передбачають, що брокер, враховуючи
кон’юнктуру та цінову ситуацію на біржовому ринку, укладає угоду з
максимальною вигодою. Як правило, це купівля за ціною нижче рівня
встановленого клієнтом, та продаж – при вищій, ніж встановлена, ціні.

Обмеження пов’язані з терміном виконання доручення щодо виконання угод
передбачають, що клієнт, не встановивши точні терміни щодо укладання
угоди, надає брокеру відносну “свободу” у виборі часу її здійснення. Дії
брокера за такої ситуації регулюються, з одного боку, цінами на даний
вид товару, з іншого, рівнем пропозиції на біржовому ринку.

Не завжди усі доручення клієнта брокер може виконати так як
передбачалося таз вигодою для себе. Зокрема, це стосується доручень
клієнта на укладання “угод з умовою”, коли необхідно продати товар за
одночасної купівлі Іншого товару, потрібного продавцю. Така угода не
приносить брокеру комісійних винагород, тому приймається на виконання
лише за умови довгострокових контактів брокера з клієнтом. Торгова
стратегія брокера базується, у даному випадку, на тих економічних
інтересах, які дають йому контакти з клієнтом на укладення інших видів
угод.

Торгові стратегії брокерів стосовно клієнтів передбачають надання
консультаційно-інформаційних послуг. За довгострокових контактів між
брокером і клієнтом такі послуги окремо не оплачуються, проте брокер
зацікавлений у швидкому товаропросуванні за угод на реальний товар та
швидких оборотах контрактів на фьючерских ринках.

У торговій стратегії брокера важливим моментом є його стосунки з
клієнтом щодо їх взаєморозрахунків.

Особливо це важливо за умови непередбачених збитків клієнта через
невдалі дії брокера на біржовому ринку чи виплату штрафів з інших
причин. Як правило, такі ситуації заздалегідь обговорені і визначені
позиції у діях як брокера, так і клієнта.

Існують і інші регламентації взаємовідносин брокера і клієнта, серед
яких зобов’язання що стосуються:

• періодичних звітів брокера про його діяльність у межах виданих
доручень клієнта;

• повідомлення брокера про його дії за кожний біржовий день;

• інші офіційні та приватні повідомлення тощо.

Від початку своєї діяльності, брокер (брокерська контора) мас
розрахувати і визначитися за основними напрямами:

розраховувати оптимальний (раціональний) рівень коштів для початку
організації діяльності на біржовому ринку, визначити джерела їх
надходження і механізм повернення, у випадку, коли для цього
використовується позика.

визначити асортимент товарів, у межах яких передбачається здійснювати
брокерську діяльність. На основі аналізу біржової кон’юнктури цих
товарів визначити товарну біржу чи кілька з них, де така діяльність може
ефективно здійснюватися.

визначитися з переліком питань, за якими брокер зможе надавати
консультації та інші послуги своїм клієнтам та визначити їх обсяги для
того, щоб не зашкодити основній діяльності.

провести аналіз своїх можливостей і визначити той сегмент на біржовому
товарному ринку, який реально зможе зайняти.

вивчити кон’юнктуру на ринку продукції, з якою брокер планує працювати,
цінову ситуацію, тенденції і прогнози фахівців з цих питань

вибір найбільш ефективних, з позицій брокера, умов платежів і форм
розрахунків за угодами.

провести аналіз можливих фінансових ризиків у процесі роботи з
клієнтами.

розрахувати граничні рівні збитку від своєї діяльності, визначити
критерій ефективності на основі показника чистого прибутки на вкладений
капітал.

6. Винагороди за брокерську діяльність та ефективність її здійснення

До найважливіших умов договору на посередницьке обслуговування належать
форми та розміри винагороди. Винагорода – це ціна послуг посередницької
фірми і згідно з Законом України “Про підприємництво” встановлюється за
погодженням сторін, в тому числі на основі співвідношення попит і
пропозиції на посередницькі послуги.

Оплата діяльності дилерів і трейдерів залежить від прибутку, який вони
одержують у процесі своєї діяльності, оскільки вони самостійно
організовують і здійснюють свою посередницьку діяльність та визначають
власний рівень прибутку.

Розмір брокерської винагороди залежить від наступних чинників:

інтересів клієнта та його фінансового становища;

дефіцитності ти оборотності товару;

конкретновзятої ситуації та інтересів брокера;

виду угоди.

Розрізняють два основні види оплати брокерських послуг:

1. У вигляді відсотка від суми укладеної угоди (від 2 до 15%, найчастіше
– 5 – 10%).

2. У вигляді різниці між вартістю угоди за ціною клієнта і вартістю
фактично здійсненої угоди (до 50%).

В оплату праці брокера також входять виплати брокерської контори, які
складаються із зарплати і спеціальних премій (рисунок 9.6.).

Ефективність брокерської діяльності визначається через систему
розрахункових показників:

1. Рівень економічної ефективності брокерської діяльності. Визначається
через відношення величини одержаного сумарного прибутку за укладеними
угодами до величини усіх видів витрат пов’язаних з укладанням контракту
(від заявки клієнта до оформлення і реєстрації угоди після її укладання.
Цей показник розраховується для узагальнення роботи за певний період як
для оцінки діяльності брокерської контори та брокерів, так і окремих
операцій.

2. Обсяг прибутку на вкладений капітал. Дає змогу оцінити наскільки
ефективно працює дана брокерська фірма у порівнянні з іншими видами
комерційної діяльності. Розраховують через відношення між сумарним
прибутком, одержаним брокерською конторою протягом року та вартістю
сумарного капіталу, вкладеного за цей же період для розвитку її
діяльності.

3. Обсяг прибутку в розрахунку на одного брокера. Дає змогу порівняти
рівень ефективності діяльності брокерів у часі і у порівнянні з іншими
брокерськими фірмами. Розраховують як відношення обсягу прибутку
брокерської фірми до загальної чисельності заданих у торгівлі брокерів.

4. Рівень рентабельності брокерських операцій. Визначають як процентне
співвідношення між сумою прибутку від укладеної угоди до сумарної
вартості даної угоди.

Функції брокерів

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020