Реферат на тему:

Землетрус, вулкан, зсув, сель, повень, лавина, ураган, пожежа — природні
небезпеки (небезпечність та правила поведінки людей)

У наш час людина здатна полетiти на Мiсяць, ми багато знаємо про iншi
планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не
пiдкоренi. В наш цивiлiзований, технiчно розвинений час людство
залишається залежним вiд природних явищ, якi досить часто мають
катастрофiчний характер. Виверження вулканiв, землетруси, посухи, селевi
потоки, снiговi лавини, повенi спричиняють загибель багатьох тисяч
людей, завдають величезних матерiальних збиткiв.

Найбiльшi збитки з усiх стихiйних лих спричиняють повенi (40%), на
другому мiсцi — тропiчнi циклони (20%), на третьому i четвертому мiсцях
(по 15%) — землетруси та посухи.

Стихiйнi лиха — це природнi явища, якi мають надзвичайний характер та
призводять до порушення нормальної дiяльностi населення, загибелi людей,
руйнування i нищення матерiальних цiнностей.

За місцем локалiзацiї стихiйнi лиха подiляють на:

лiтосфернi (виверження вулканiв, землетруси, зсуви, селi);

гiдросфернi (повенi, снiговi лавини, шторми);

атмосфернi (урагани, зливи, ожеледi, блискавки).

Iнодi в учбовiй лiтературi використовується подiл стихiйних лих на:
тектонiчнi, топологiчнi та метеорологiчнi.

1. Літосферні стихійні лиха

Виверження вулканiв. За руйнiвною дiєю та кiлькiстю енергiї, яка
видiляється при виверженнi вулкана, саме це стихiйне лихо належить до
найнебезпечнiших для життєдiяльностi людства. Пiд попелом та лавою
гинули цiлi мiста.

Найбiльш вiдоме виверження вулкану — це виверження Везувiя. Поряд з
Везувiем процвiтали такі стародавнi мiста, як Помпея, Геркуланум та
Стабiя. Протягом сторiч Везувiй мовчав. 24 серпня 79 р. раптово в голубе
небо над Неаполiтанською затокою злетiв лавовий корок, який
тисячолiттями щiльно закупорював жерло кратера Везувiю. Високо в гору на
декiлька кiлометрiв злетіли уламки гiрських порiд, зi страшним гуркотом
розверзлась вершина гори. Чорна хмара попелу затьмарила сонце й три днi
висiла над місцем катастрофи. Тiльки 27 серпня, через три доби пiсля
початку виверження, вперше проглянуло сонце, яке освітило три мертвих
міста.

На земнiй кулi налiчується приблизно 600 активних вулканiв, тобто таких
вулканiв, якi пiсля бiльш-менш тривалої перерви можуть знову ожити.
Бiльшiсть з них розташована на стиках тих дiлянок земної кори, якi
називаються тектонiчними плитами. За теорiєю А.Вегенера, земна кора
складається приблизно з 20 малих та великих пластiв, якi називаються
плитами, або платформами, вони постiйно змiнюють своє мiсце
розташування. Цi рухливi тектонiчнi плити земної кори мають товщину вiд
60 до 100 км й плавають на поверхнi в’язкої магми.

Навколо Iндонезiї, яка знаходиться на одному з таких стикiв тектонiчних
плит, бiльше сотнi вулканiв; на захiдному узбережжi Американського
континенту, де стикаються Пiвнiчноамериканська й Тихоокеанська плити,
розташовано десяток вулканiв. Цi райони, а також схiдне узбережжя Тихого
океану, Камчатка, Курили, Японiя — найбiльш активнi вулканiчнi зони
нашої планети.

Як утворюються вулкани? Надра земної кулi дiляться на чотири зони: в
центрi — внутрiшнє ядро, його оточує зовнiшнє ядро, потiм мантiя та
земна кора. Радiус Землi 6371 км, тверда оболонка земної кори — вiд 35
до 70 км, а на днi океану товщина твердої оболонки — всього 7-13 км.
Товща земної мантiї сягає 2900 км. В’язким, розплавленим є тiльки
зовнiшнє ядро завтовшки вiд 2950 до 5100 км. Дiаметр внутрiшнього ядра —
невеликий, але його температура сягає 6000 градусiв. Однак внутрiшнє
ядро тверде через величезний тиск на нього вищих шарiв. Магмою
називається розплавлена маса, яка видiляється при виверженнi вулканiв.
Геологи вважають, що вона утворюється в нижнiй частинi земної кори та в
верхнiй частинi мантiї на глибинi вiд 30 до 90 км. Гiрська порода на цiй
глибинi так розпечена, що повинна бути рiдкою, але вона залишасться
твердою, її робить бiльш щiльною величезний тиск верхнiх пластiв. Цей
тиск зазвичай однаковий по всiй поверхнi магми; лише там, де двi плити
труться одна об одну i зсуваються, вiн може послабшати. В цих мiсцях
порода переходить з твердого стану в рiдкий, розширюється, тисне на
верхнi шари та з надзвичайною силою виривається на поверхню.
Вiдбувається виверження вулкана.

Незважаючи на великий iсторичний досвiд, людство не знайшло надiйного
засобу зменшити катастрофiчнi наслiдки виверження вулканiв.

Шляхом спостережень вдалося з‘ясувати розмiри зон небезпечного впливу
вулканів. Лавовий потiк при великих виверженнях розповсюджується до 30
км, деколи досягає 100 км. Розпеченi гази становлять небезпеку в радіусi
декiлькох кiлометрiв.

До 400-500 км розповсюджується зона випадiння кислотних дощiв, якi
викликають опiки у людей, отруєння рослинностi, грунту. Селевi потоки,
якi виникають на вершинах вулканiв пiд час раптового танення снiгу та
льоду в перiод виверження, мають довжину вiд декiлькох десяткiв
кiлометрiв до 100-300 км.

Розробленi та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного
впливу вулканiчної дiяльностi. Наприклад, для запобiгання негативному
впливу потоку лави використовується метод вiдведення його в бiк вiд
населених пунктiв шляхом створення штучного русла (вiдведення лавового
потоку з гори Мауна-Лоа 1942 р., який загрожував мiсту Хало, за
допомогою вибухiвки, котру кидали з лiтака); можливе будiвництво дамб,
охолодження лавових потокiв водою. В Iсландії 197Зр. застосовувалось
охолодження лави при виверженнi вулкана на островi Хеймей морською водою
до температури нижче 100ОС.

Землетруси. Щорiчно вченi фiксують близько 1 млн. сейсмiчних i
мiкросейсмiчних коливань, 100 тис. з яких вiдчуваються людьми та 1000
завдають значних збиткiв.

Тi мiсця, в яких стикаються мiж собою тектонiчнi плити (з них
складається земна кора), є сейсмiчно небезпечними зонами, тобто рух плит
уздовж їхніх границь супроводжується землетрусами. Землетруси з особливо
важкими наслiдками вiдбуваються там, де двi тектонiчнi плити не просто
труться одна об одну, а зiштовхуються. Це причина найбiльш руйнiвних
землетрусiв. Вченi-геофiзики видiлили два головних сейсмопояси:
Середземноморський, що охоплює пiвдень Євразii вiд Португалiї до
Малайського архiпелагу, та Тихоокеанський, що оперезує береги Тихого
океану. Вони включають молодi гiрськi пояси: Альпи, Апеннiни, Карпати,
Кавказ, Гiмалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомi зони пiдводних
океанiв материкiв.

Землетрус — це сильнi коливання земної кори, викликанi тектонiчними
причинами, якi призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.

Гiпоцентр, або осередок землетрусу, мiсце, де зсуваються гiрськi породи.

Епiцентр — точка на поверхнi землi, що знаходиться прямо над
гiпоцентром.

Коливання земної кори передається сейсмiчними хвилями. Найсильнiшi вони
в гiпоцентрi. З вiддаленням вiд нього хвилi слабшають.

Для реєстрацi землетрусiв эроблено двi шкали.

До ЗО-х рокiв ХХ ст. сила землетрусу вимiрювалась спричиненими збитками
— за так званою шкалою Меркаллi. Зараз ддя визначення сили землетрусу
користуються бiльш досконалим засобом: iдею подав 1935 р. американський
сейсмолог Ч.Рiхтер. Вiн запропонував визначати силу землетрусу за
12-бальною шкалою. Нульова позначка на сейсмографi означає абсолютний
спокiй грунту, один бал вказує на слабкий пiдземний поштовх, кожний
наступний бал позначає поштовх в 10 разiв сильнiший за попереднiй. Так,
9-бальний землетрус в 10 разiн сильнiший за 8-бальний, в 100 разiв
перевищує 7-бальний i, нарештi, в 100 мiльйонiв разiв сильнiший за
коливання земної кори силою в один бал:

Схематизована сейсмiчна шкала

Бали Загальна характеристика Зовнішні ефекти

1 Непомiтний Коливання грунту реєструються тiльки приладами, людьми не
вiдчуваються.

2 Дуже слабкий Слабкi поштовхи, ледь вiдчуваються людьми на верхнiх
поверхах.

3 Слабкий Коливання вiдзначаються багатьма людьми, висячi предмети
злегка розгойдуються.

4 Помiрний Поштовхи вiдчуваються людьми, розгойдуються пiдвiшенi
предмети, дзеленчать шибки.

5 Досить сильний Вночi люди прокидаються, гойдаються пiдвiшенi предмети,
непокояться тварини. Незначнi пошкодження окремих будiвель.

6 Сильний Легкi пошкодження будинкiв, утворюються трiщини у штукатурці,
зсуваються з мiсця легкi меблi, падає посуд.

7 Дуже сильний У будинках з’являються пошкодження, трiщини у стiнах,
окремi будiвлi руйнуються. Зсуви на берегах рiчок. Невеликi гiрськi
обвали.

8 Руйнiвний Руйнацiя і пошкодження будiвель, людям важко встояти на
ногах. Трiщини в грунтi. Гiрськi обвали.

9 Спустошувальний Руйнування будiвель. Викривлення залiзничних колiй.
Трiщини в грунтах завширижи 10 см. Зсуви, великi гiрськi обвали.

10 Знищувальний Руйнування будiвель та пам‘ятникiв. Трiщини у грунтi до
1 м шириною, великi зсуви та обвали.

11 Катастрофа Повсюдне руйнування будiвель, насипiв, дорiг, гребель.
Вертикальне перемiщення шарiв. Великi обвали, змінюється рiвень
грунтових вод.

12 Велика катастрофа Повсюдне руйнування будiвель i споруд. Масова
загибель людей i тварин. Значнi змiни рельєфу мiсцевостi.

Основними характеристиками землетрусiв є:

глибина осередку;

магнiтуда;

інтенсивність енергiї на поверхнi землi.

Глибина осередку землетрусу зазвичай перебуває в межах вiд 10 до 30 км,
в деяких випадках нона може буги значно бiльша.

Магнiтуда характеризує загальну енергiю землетрусу i є логарифмом
максимальної амплiтуди змiщення грунту в мікронах, яка вимірюється за
сейсмограмою на вiдстанi 100 км вiд епiцентру. Магнiтуда за Рiхтером
вимiрюсться вiд 0 до 9 (найсильнiший землетрус).

Iнтенсивнiсть – це показник наслiдкiв землетрусiв, який характеризус
розмiр збиткiв, кiлькiсть жертв та характер сприйняття людьми
психогенного впливу.

Землетруси переважно бувають у виглядi серiї поштовхiв, головний з яких
має найбiльшу магнiтуду. Сила, число та тривалiсть поштовхiв суто
iндивiдуальнi для кожного землетрусу. Тривалiсть поштовхiв переважно
досягає декiлькох секунд.

Помiтний струс поверхнi землi вiд головного поштовху триває вiд 30 до 60
с, або навiть до 3-4 хв. Бiльш слабкi поштовхи можуть тривати з
iнтервалами в декiлька дiб, тижнiв, мiсяцiв та навiть рокiв.

На сьогоднi вiдсутнi надiйнi методи прогнозування землетрусiв та iх
наслiдкiв. Однак за змiною характерних властивостей грунту, незвичайною
поведiнкою живих органiзмiв перед землетрусом ученим досить часто
вдається складати прогнози. Провiсниками землетрусiв є такі явища як:

швидке зростання частоти слабких поштовхiв (форшокiв);

деформацiя земної кори, яка визначасться спостереженнями iз супутникiв
або зйомкою на поверхнi землi за допомогою лазерних джерел свiтла;

змiна вiдношення швидкостей розповсюдження поздовжнiх i поперечних хвиль
напередоднi землетрусу;

змiна рiвня грунтових вод у свердловинах;

вмiст рiадону у водi.

Ознаки

близького

землетрусу запах газу, де раніше цього не відзначалось

тривога птахів та домашніх тварин

іскри між близько розташованими електричними дротами

голубе освiтлення внутрiшньої поверхні будинкiв

Якi найсильнiшi землетруси описанi в iсторiї за останнi 100 рокiв?

Калiфорнiя, США, 18 квiтня 1906 року. Епiцентр — біля Сан-Франциско,
iнтенсивнiсть 10 балiв. Основнi збитки мiста — через пожежу, яку не
вдавалося загасити три днi. Загинуло 700 осiб.

Японiя, 1 вересня 1923 року. Опiвднi землетрусом зруйнованi Токiо і
Йокогама. Знищенi сотнi тисяч будинкiв, зруйнованi мости й тунелi,
страшнi пожежi. Загинуло близько 150 тис. осiб.

СРСР, Ашгабат, 6 жовтня 1948 року. О 1 год. I2 хв. без попереднiх
поштовхiв зруйновано бiльшiсть будiвель у мiстi. Ушкоджена залiзниця.
Сила поштовху в епiцентрi — 9-10 балiв. Загинуло 110 тис. осiб.

СРСР, Спiтак, Ленiнакан, 7 грудня 1988 року. Сила землетрусу 8 балiв.
Ушкодженi дороги, залiзниця. Спiтак зруйнований вщент, Ленiнакан — на
80%. Загинуло понад 25 тис. осiб.

Гiлян, пiвнiч Ірану, 21 червня 1990 року. Сила землетрусу — 8 балiв.
Загинуло понад 50 тис. осiб.

Туреччина, вересень 1999 року. Сила землетрусу 7,4 бала. Загинуло I7
тисяч осiб.

В Укранi сейсмiчно небезпечними районами є Карпати та гiрський Крим. У
минулому тут вiдбувалися руйнiвнi землетруси силою 6-8 балiв (наприклад,
Ялтинський землетрус 1927 р.). Центральнi райони Украiни належать до
сейсмiчно спокiйних, хоча й тут iнколи реєструються пiдземнi поштовхи,
що докочуються з районiв Карпат i гiр Вранча (Румунiя). Так, 1977 р. пiд
час землетрусу у схiднiй частинi Карпат (епiцентр знаходився в Румунiї),
сейсмiчнi хвилi досягли Львова, Рiвного, Києва i навiть Москви.

Першiсть за кiлькiстю землетрусiв утримують Япоиiя та Чилi: понад 1000 в
рiк, або З на день.

Деякі рекомендації щодо правил поведiнки в умовах небезпеки землетрусу

При землетрусi грунт вiдчутно коливається вiдносно недовгий час, тiльки
декiлька секунд, найдовше — хвилину при дуже сильному землетрусi. Ці
коливання неприємнi, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо
зберiгати спокiй. Якщо вiдчуваеться здригання грунту чи будинку, слiд
реагувати негайно, пам‘ятаючи, що найбiльш небезпечними є предмети, якi
падають.

Перебуваючи у примiщеннi, слiд негайно зайняти безпечне мiсце. Це отвори
капiтальних внутрiшнiх стiн (наприклад, вiдчинити дверi з квартири),
кути, утворенi ними. Можна заховатись під балками каркасу, пiд несучими
колонами, бiля внутрiшньої капiтальної стiни, під лiжком чи столом. Слiд
пам‘ятати, що найчастiше завалюються зовнiшнi стiни будинкiв. Необхiдно
триматися подалi вiд вiкон та важких предметiв, якi можуть перекинутися
чи зрушити з мiсця.

Не слiд вибiгати з будинку, оскiльки уламки, які падають здовж стiн, є
серйозною небезпекою. Безпечнiше перечекати поштовх там, де вiн вас
застав, i, лише дочекавшись його закiнчення, перейти у безпечне мiсце.

Перебуваючи всерединi багатоповерхового будинку, не поспiшайте до лiфтiв
чи сходiв. Сходові прольоти та лiфти часто обвалюються пiд час
землетрусу.

Пiсля припинення поштовхiв потрiбно термiново вийти на вулицю, відiйти
вiд будiвель на вiдкрите мiсце, щоб уникнути ударiв уламкiв, якi
падають.

Перебуваючи в автомобiлi, що рухається, слiд повiльно загальмувати
подалi від високих будинкiв, мостiв чи естакад. Необхiдно залишатись в
машинi до припинення поштовхiв.

Опинившись у завалi, слiд спокiйно оцiнити становище, надати собi першу
допомогу, якщо вона потрiбна. Необхiдно надати допомогу тим, хто її
потребує. Важливо подбати про встановлення зв‘язку з тими, хто перебуває
зовнi завалу (голосом, стуком). Людина може зберiгати життєздатнiсть
(без води і iжi,) понад два тижнi.

Зсуви. Зсуви можуть виникнути на всiх схилах з нахилом в 200 i бiльше в
будь-яку пору року. За швидкiстю змiщення порід зсуви подiляють на:

повiльнi (швидкiсть становить декiлька десяткiв сантиметрiв на рiк);

середнi (швидкiсть становить декiлька метрiв за годину або добу);

швидкi (швидкiсть становить десятки кiлометрiв за годину).

Зсуви — це ковзкi змiщення мас гiрських порiд вниз по схилу, якi
виникають через порушення рiвноваги. Зсуви виникають через ослаблення
мiцностi гiрських порiд внаслiдок вивiтрювання, вимивання опадами та
пiдземними водами, систематичних поштовхiв. нерозважливої господарської
дiяльностi людини тощо.

Тiльки швидкi зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами.
Об’єм порiд, якi змiщуються при зсувах, перебуває в межа вiд декiлькох
сот до багатьох мiльйонiв кубiчних метрiв.

Найзначнiшi осередки зсувiв на територi Украiни зафiксованi на
правобережжi Днiпра, на Чорноморському узбережжi, в Закарпаттi та
Чернiвецькiй областi.

Зсуви руйнують будiвлi, знищують сiльськогосподарськi угiддя створюють
небезпеку при добуваннi корисних копалин, викликають ушкодження
комунiкацiй, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбiльш дiйовими заходами для запобiгання зсувiв є вiдведення
поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу (зменшення навантаження на
схили), фiксацiя схилу за допомогою пiдпорiв.

Селi. Виникають селi в басейнах невеликих гiрських рiчок внаслiдок злив,
iнтенсивного танення снiгiв, проривiв завальних озер, обвалiв, зсувiв,
землетрусiв.

Селi — це паводки з великою концентрацiею грунту, мiнеральних часток,
камiння, уламкiв гiрських пор/д (в/д 10-15 до 75% об’єму потоку).

«Сель» (сайль) — слово арабське i в перекладi означає бурхливий потiк,
тобто за зовнiшнiм виглядом селевий потiк — це шалено вируюча хвиля
висотою з п’ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою
швидкiстю.

Селi трапляються в багатьох краiнах в деяких областях Індii та Китаю,
Туреччини та Iрану, в гiрських районах Пiвнiчної та Пiвденної Америки.
Вiд селевих потокiв страждає населення Кавказу, Середньої Азiї та
Казахстану. В Українi селевi потоки трапляються в Карпатах та Криму.

За складом твердого матерiалу, який переносить селевий потiк, їх можна
подiлити на:

грязьовi (сумiш води з грунтом при незначнiй концентрації камiння,
об’ємна вага складає 1,5-2 т/куб.м);

грязекам‘янi (сумiш води, гравiю, невеликого камiння, об’ємна вага —
2,1-2,5 т/куб.м);

водокам‘янi (сумiш води з переважно великим камiнням, об’ємна вага —
1,1-1,5 т/куб.м).

У Карпатах найчастiше трапляються водокам’янi селевi потоки невеликої
потужностi, у Середнiй Азiї — грязьовi потоки.

Швидкiсть селевого потоку звичайно становить 2,5-4,5 м/с, але пiд час
прориву заторiв вона може досягати 8-10 м/с i бiльше.

Небезпека селiв не тiльки в їх руйнiвнiй силi, а й у раптовостi їх
появи. Засобiв прогнозуваиня селiв на сьогоднi не iснує, оскiльки наука
точно не знає, що саме провокує початок сходження потоку. Однак вiдомо,
що необхiднi двi основнi передумови — достатня кiлькiсть уламкiв
гiрських порiд i вода. Разом з тим для деяких селевих районів
встановленi певнi критерiї, якi дозволяють оцiнити вiрогiднiсть
виникнення селiв.

Засоби боротьби з селевими потоками досить рiзноманiтнi:

будiвництво гребель;

каскаду запруд для руйнації селевого потоку;

стiнок для закрiплення вiдкосiв тощо.

Деякі рекомендації щодо правил поведiнки при зсувах, снігових лавинах та
селях

У випадку попередження про селевий потiк або зсув, якi насуваються, слiд
якомога швидше залишити примiщення і вийти в безпечне мiсце;

Надавати допомогу людям, якi потрапили в селевий потiк, використовуючи
дошки, палки, мотузки та iншi засоби; виводити людей з потоку в напрямку
його руху, поступово наближаючись до краю;

При захопленнi снiговою лавиною необхiдно зробити все, щоб опинитись на
її поверхнi (звiльнитись вiд вантажу, намагатись рухатись вверх, рухи як
при плаваннi); якщо це не вдається, то потрiбно намагатися закрити
обличчя курткою, щоб створити повiтряну подушку (снiговий пил потрапляє
в ніс i рот — людина задихається);

Вирушаючи в гори, необхiдно мати при собі лавиннi мотузки яскравого
кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузцi
людину, яка потрапила в снiгову лавину, могли знайти.

2. Гідросферні стихійні лиха

Повенi. За даними ЮНЕСКО, вiд повеней у ХХ ст. загинуло 9 млн осiб.
Недарма в народi кажуть, що найстрашнiшi для людини це вода i вогонь.
Повенi завдають i великих матерiальних збиткiв — в деяких країнах до 50%
їх нацiонального прибутку. Тiльки за рiк збитки у всьому свiтi
становлять мiльярди доларiв. Збитки вiд повеней зростають. Суттєвим
фактором, який сприяє зростаннню збиткiв вiд повеней є техногенний вплив
на природнє середовище. Йдеться, передусiм, про вирубку лiсiв. Пiсля
рубок iнфiльтрацiйнi властивостi грунту знижуються в 3,5 рази, а
iнтенсивнiсть його змиву збiльшується в 5 разiв. У тропічних лiсах
суцiльнi рубки призводять до збiльшення стоку в 2-2,5 рази. Кiлькiсть
повеней зростас також зi збiльшенням кiлькостi мiст.

Повiнь — це значне затоплення мiсцевостi внаслiдок пiдйому рiвня води в
рiчцi, озерi, водосховищi, спричинене зливами, весняним таненням снiгу,
вiтровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають
великої матерiальної шкоди та призводять до людських жертв.

Значнi, до катастрофiчних, повенi вiдбуваються на морських узбережжях, в
тому числі i в помiрних широтах. Зазвичай вони пов‘язанi з циклонами,
штормовими вiтрами, рiдше з вулканiчною дiяльнiстю та землетрусами
(цунамi). Найчастiше затоплення узбереж спостерiгається в країнах
пiвнiчно-захiдної Європи (Англiя, Бельгiя, Голландiя, Нiмеччина)
Руйнування спричинені не тiльки морськими хвилями які сягають 3-4 і
бiльше метрiв заввишки, але й значними повенями, пов‘язаними з виходом
рiк з берегів. Територiї затоплення досягають декiлькох десяткiв
кiлометрiв завширшки й сотень завдовжки.Пiд час повенi 1962 р. на
узбережжi поблизу міста Гамбург (Нiмеччина) води проникли до 100 км в
глибину країни. При цьому загинуло 540 осіб.

Значного лиха завдають людству Цунамi — велетенськi хвалi, якi
викликають підводнi землетруси. Висота цих хвиль досягас 20 м. Хвилі все
знищують на своєму шляху й затоплюють великi територiї. До небезпечних
районів, якi потерпають від цунамi, належать Японiя, Фiліппiни, острови
Iндонезiї (узбережжя островів Ява, Суматра).

Тiєю чи iншою мiрою повенi перiодично спостерiгаються на бiльшостi
великих рiчок України. Серед них Днiпро, Днiстер, Прип’ятъ, Захiдний
Буг, Тиса та iншi. Повенi бувають також на невеликих рiчках та в
районах, де взагалi немає визначених русел. У цих районах повенi
формуються за рахунок зливових опадiв.

Катастрофiчний паводок наприкiнцi 1988 та впродовж 1999 р. в Закарпатті
за своїми наслiдками, жертвами і залученням сил став найбільшою пiсля
Чорнобиля надзвичайною ситуацiєю. Буквально за 12 год. у 269 населених
пунктах було зруйновано 2695 житлових будинкiв, понад 12 тис. — серйозно
пошкоджено. 10680 осіб опинилися просто неба. 3начних руйнувань зазнали
водозахиснi споруди, водопровiдне i каналізацiйне господарство, мости,
автошляхи, енергетичнi лiнiї, і зв‘язок, вiдчутливих втрат зазнав
агропромисловий комплекс.

Повенi, викликанi нагоном води, виникають переважно при сильних вiтрах
на пологих дiлянках узбережжя Азовського та Чорного морiв. Цi повенi
небезпечнi передусiм своєю раптовiстю, iнтенсивнiстю, висотою хвилi та
високим пiдйомом води.

Наслідки повеней

затоплення шаром води значної площі землi;

ушкодження та руйнування будiвель та споруд;

ушкодження автомобільних шляхів та залiзниць;

руйнування обладнання та комунікацiй, меліоративних систем;

загибель свійських тварин та знищення врожаю сiльськогосподарських
культур;

вимивання родючого шару грунту;

псування та нищення сировини, палива, продуктiв харчування, добрив тощо;

загроза iнфекцiйних захворювань (епiдемii);

погiршення якостi питної води;

загибель людей.

Повенi вiдрiзняються вiд iнших стихiйних лих тим, що деякою мiрою
прогнозуються. Але прогнозувати ймовiрнiсть повенi набагато легше, нiж
передбачити момент її початку. Точнiсть прогнозу зростає при отриманнi
надiйної iнформації про кiлькiсть та iнтенсивнiсть опадiв, рiвнi води в
рiчцi, запаси води в снiговому покровi, змiни температури повiтря,
довгостроковi прогнози погоди тощо.

Від надiйного та завчасного прогнозування повенi залежить ефективнiсть
профiлактичних заходiв i зниження збиткiв. Завчасний прогноз повеней
може коливатися вiд декiлькох хвилин до декiлькох дiб та бiльше.

Основний напрям боротьби з повенями полягає в зменшеннi максимальних
витрат води в рiчцi завдяки перерозподілу стоку в часi (насадження
лiсозахисних смуг, оранка грунту поперек схилу, збереження узбережних
смуг рослинностi, терасування схилiв тощо). Для середнiх та великих
рiчок досить дiйовим засобом є регулювання паводкового стоку за
допомогою водосховищ. Окрiм того, для захисту вiд повеней широко
застосовується давно вiдомий спосiб — влаштування дамб. Для лiквiдацiї
небезпеки утворення заторiв проводиться розчищення та заглиблення
окремих дiлянок русла рiки, а також руйнування криги вибухами за 10-15
днiв до початку льодоходу.

Ще один досить важливий шлях регулювання стоку й запобiгання повеней —
ландшафтно-мелiоративні заходи.

Деякi рекомендації щодо правил поведiнки при повенi

отримавши попередження про затопления, необхідно термiново вийти в
безпечне мiсце — на височину (попередньо вiдключивши воду, газ,
електроприлади);

якщо повiнь розвивається повiльно, необхiдно перенести майно в безпечне
мiсце, а самому зайняти верхнi поверхи (горища), дахи будiвель;

для того щоб залишити мiсця затоплення, можна скористатися човнами,
катерами та всiм тим, що здатне утримати людину на водi (колоди, бочки,
автомобiльнi камери тощо);

коли людина опинилася у водi, їй необхiдно скинути важкий одяг та
взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати допомоги.

Снiговi лавини. Снiговi лавини виникають так само, як i iншi зсувнi
змiщення. Сили зчеплення снiгу переходять певну межу, i гравiтацiя
викликає змiщення снiгових мас вздовж схилу.

Великi лавини виникають на схилах 25-600 через перевантаження схилу
пiсля значного випадiння снiгу, частiше пiд час вiдлиги, внаслiдок
формування в нижнiх частинах снiгової товщi горизонту розрихлення.

В iсторiї людства вiдомо багато лавинних катастроф. В Альпах вiдома
страшна трагедiя, яка сталася пiд час першої свiтової вiйни. На
австро-iталiйському фронтi, який проходив заснiженими гiрськими
перевалами, стихiя забрала життя близько 10 тис. солдат. Найбiльш
лавинонебезпечною країною вважасться Швейцарія, де протягом року сходить
приблизно до 10 тис. лавин. На територiї України снiговi лавини поширенi
в гiрських районах Карпат та Криму.

Причини сходження снігових лавин

перенапруження снiгового покрову;

різкий порив вiтру;

звукова хвиля;

рiзка змiна метеорологiчних умов.

Що ж можуть зробити снiговi лавини, якi несуть з собою десятки i сотнi
тисяч тонн?

Рухаючись зі швидкiстю майже 200 км/год, лавина спустошує все на своєму
шляху. Небезпека руйнiвної сили лавини полягас ще в тому, що снiговий
вал жене поперед себе повiтряну хвалю, а повiтряний таран бiльш
небезпечний, ніж удар снiгової маси — перевертає будинки, ламає дерева,
контузить і душить людей. Така хваля повiтря мало чим вiдрiзнясться в/д
викликаної вибухом великої бомби.

Існує пасивний та активний захист вiд лавин. При пасивному захистi
уникають використання лавинонебезпечних схилiв або ставлять на них
загороджувальнi щити. При активному захистi проводять обстрiл
лавинонебезпечних схилiв, що викликає сходження невеликих, безпечних
лавин, запобiгаючи таким чином накопиченню критичних мас снiгу.

3. Атмосферні стихійні лиха

Ураган. Ми живемо на днi великого повiтряного океану, який розташований
навколо земної кулi. Глибина цього океану 1000 км, називаеться вiн
атмосферою.

Вiтри — це так званi прилади-змішувачi, вони забезпечують обмiн мiж
забрудненим повiтрям мiст та чистим, насиченим киснем полів і лісів,
теплим екваторiальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють
хмари і приносять дощовi хмари на поля, на яких без них нiчого б не
росло.

Таким чином, вітер — це один з найважливiших компонентiв життя. Але вiн
може бути i руйнiвним, набагато небезпечнiшим від багатьох стихiй.

Англiйський адмiрал Ф.Бофорт ще 1806 р. запропонував 12-бальну шкалу для
вимiрювання вiтрiв (див. табл.). Вiн розподiлив вiтри залежно від
швидкостi перемiщення повiтряних мас. Вiтер силою в 9 балiв, коли
швидкiсть становить вiд 20 до 24 м/с, руйнує старi будiвлi, зривас дахи
будiвель. Цей вiтер називасться шторм.

Шторми найнебезпечнiшi на морських узбережжях та в гирлах великих рiчок,
шторм жене величезнi хвилi висотою понад 10 м. Цi хвилi заливають
узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вiтер.

Якщо швидкiсть вiтру досягає 32 м/с, то це — ураган. Ураганами називають
також тропiчнi циклони, які виникають в Тихому океанi поблизу узбережжя
Центральної Америки. На далекому Сходi i в районах Iндiйського океану
урагани (циклони) мають назву тайфунiв. Суть усiх явищ одна. Ураган,
тайфун, тропiчний циклон — це велетенськi вiхоли нашої планети.
Американськi вченi пiдрахували, що енергiї урагану вистачило б, щоб на
цiлих п’ять мiсяцiв забезпечити всю Захiдну Європу електроенергiєо.
Щорiчно на земнiй кулi виникає та повнiстю розвивається не менше 70
тропiчних циклонiв зi штормовими та ураганними вiтрами.

Тропiчнi урагани найчастiше виникають влiтку над Атлантикою або Тихим
океаном, коли нагрiта сонцем вода вiддає снос тепло повiтрю. Дiаметр
такого урагану може досягати 900 км, а швидкість обертання повiтряних
мас доходить до 500 км/год, в цьому i полягає його руйнiвна сила.

У центрi кожного тропiчного циклону утворюється область дуже низького
тиску з високою температурою. Це i є око тайфуну. Його дiаметр 10-30 км.
Швидкiсть вітру в тпропiчному циклонi до 400 км/год.

Коли ураган наближається до узбережжя, він жене ,поперед себе величезнi
маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і
смерчами, шалено налiтає на узбережжя і нищить усе живе.

Одне з найстрашнiших стихiйних лих, яке трапилось на нашiй планетi
принiс тропiчний ураган, який розiгрався у листопадi 1970 р. в
Бенгальськiй затоцi. Тайфун, який там виник, рушив на пiвпiч, в гирло
Гангу. Води «великої священноi» ріки Iндiї, затопили 800000 кв. км
узбережжя. Ураган мав швидкість вiтру 200-250 м/с, морськi хвилі
досягали висоти 10 м. В цiй катастрофi загинуло близько 400 тис. осiб.

На сьогоднi iснують сучаснi методи прогнозування ураганiв. Кожне
пiдозрiле скупчення хмар, де б воно не виникало, фотографується
метеорологiчними супутниками з космосу, лiтаки метеослужби летять до
«ока тайфуну», щоб отримати точнi данi. Ця iнформацiя закладається в
комп’ютери, щоб розрахувати шлях i тривалiсть урагану та заздалегiдь
сповiстити населення про небезпеку.

Досить небезпечне явище — смерчi, вони трапляються частiше, нiж урагани
й тайфуни. Щорiчно в Америцi спостерiгасться близько 900 смерчiв, якi
там називають торнадо. Найчастiше це стихiйне лихо трапляється на
територiї штатiв Техас i Огайо, де вiд нього гине в середньому 114 осiб
на рiк.

Смерчi утворюютъся тодi, коли стикаються двi великi повiтрянi маси
рiзної температури i вологостi, до того ж в нижнiх шарах повiтря тепле,
а в верхнiх — холодне. Тепле повiтря, звичайно, пiднiмається вгору й
охолоджується, а водяна пара, яка мiститься в ньому, випадає дощем. Але
коли збоку починає дути вiтер, котрий вiдхиляє вбiк потiк теплого
повiтря, який пiднiмається вгору, то виникає вихор, швидкiсть якого
досягає 450 км/год.

Смерч спричиняє:

нищення будівель;

пожежі;

руйнування різноманітної техніки;

вихровi рухи повiтряних потокiв смерчу здатнi пiднiмати машини, потяги,
мости.

І водночас смерчi здатнi на дивнi речi. В одному мiсцi вихор пiдняв у
повiтря будинок з трьома його мешканцями, повернув його на 3600 i
опустив на землю без жодного ушкодження.

Трапляються смерчi i в Укранi, пiвденнi смерчi спостерiгаються на
Чорному та Азовському морях.

Аналогiчно ураганам смерчi спочатку розпiзнають з космiчних
метеорологiчних супутникiв погоди, а потiм за допомогою зйомок
прослiдковують їх розвиток та рух.

Деякі рекомендації щодо правил поведiнки при ураганах

отримавши повiдомлення про ураган, необхiдно щiльно зачинити дверi,
вікна;

з дахів та балконiв забрати предмети, якi при падiннi можуть травмувати
людину;

в будiвлях необхiдно триматися подалi від вiкон, щоб не отримати травми
вiд осколкiв розбитого скла;

найбезпечнiшими мiсцями пiд час урагану є пiдвали, сховища, метро та
внутрiшнi примiщення перших поверхів цегляних будинкiв;

коли ураган застав людину на вiдкритiй мiсцевості, найкраще знайти
укриття в западинi (ямi, яру, канавi);

ураган може супроводжуватись грозою, необхiдно уникати ситуацiй, при
яких збiльшується ймовiрнiсть ураження блискавкою: не стояти під
окремими деревами, не підходити до лiнiй електропередач тощо.

Пожежi. Причинами виникення пожеж є недбала поведiнка людей з вогнем,
порушення правил пожежноi безпеки, природнi явища (блискавка, посуха).
Вiдомо, що 90% пожеж виникає з вини людини i тiльки 7-8% спричиненi
блискавками.

Пожежi — це неконтрольований процес горiння, який викликає загибель
людей та нищення матерiальних цiнностей.

Пiд час пожеж вигорає родючий шар грунту, який утворювався протягом
тисячолiть. Пiсля пожеж у гiрських районах розвиваються ерозiйнi
процеси, а в пiвнiчних — вiдбувається заболоченiсть лiсових земель.

Основними видами пожеж як стихiйних лих, якi охоплюють великi територiї
(сотнi, тисячi, мiльйони гектарiв), є ландшафтнi пожежi — лiсовi і
степовi.

Лiсовi пожежi подiляють на низовi, верховi, пiдземнi. За iнтенсивнiстю
горiння лiсовi пожежi подiляються на слабкi, середнi, сильнi.

Лiсовi низовi пожежi характеризуються горiнням сухого трав‘яного
покрову, лiсової пiдстилки i пiдлiску без захоплення крон дерев.
Швидкiсть руху фронту низової пожежі становить вiд 0,3-1 м/хв (слабка
пожежа) до 16 м/хв (сильна пожежа), висота полум‘я — 1-2 м, максимальна
температура на кромцi пожежi досягас 9000 С.

Лiсовi верховi пожежi розвиваються, як правило, з низових i
характеризуються горiнням крон дерев. При швидкiй верховій пожежi,
полум‘я розповсюджується з крони на крону з великою швидкiстю, яка
досягає 8-25 км/год, залишаючи деколи цiлi ділянки незайманого вогнем
лісу. При стiйкiй верховiй пожежi вогнем охопленi не тiльки крони, а й
стовбури дерев. Полум‘я розповсюджується зi швидкiстю 5-8 км/год,
охоплює весь ліс вiд грунтового шару до верхiвок дерев.

Пiдземнi пожежi виникають як продовження низових або верхових лiсових
пожеж i розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибинi 50
см. Горiння йде повiльно, майже без доступу повiтря, зi швидкiстю
0,1-0,5 м/хв, видiляється велика кiлькiсть диму i утворюються прогари
(пустоти, якi вягоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі
треба обережно. Горiння може тривати довго, навiть взимку пiд шаром
грунту.

Степовi (польовi) пожежi виникають на вiдкритiй мiсцевостi, де є суха
пожухла трава або збiжжя, яке дозрiло. Вони мають сезонний характер i
частiше бувають влiтку, рiдше навеснi й практично вiдсутнi взимку.
Швидкiсть їх роэповсюдження може досягати 20-30 км/год.

Основними заходами боротьби з лiсовими низовими пожежами є:

засипання вогню землею;

заливання водою (хiмiкатами);

створення мiнералiзованих протипожежних смуг;

пуск зустрiчного вогню.

Гасити лісову верхову пожежу складніше. Її гасять шляхом створення
протипожежних смуг, застосовують воду i пускають зустрiчний вогонь.
Степовi (польовi) пожежi гасять тими ж засобами, що i лiсовi.

Гасіння підземних пожеж здiйснюється в бiльшостi випадкiв двома
заходами. При першому заходi навколо торф‘яної пожежi на вiдстані 8-10 м
вiд її краю копають траншею глибиною до мінералiзованого шару грунту або
до рiвня грунтових вод i заповнюють її водою. При другому заходi
влаштовують навколо пожежi смугу, яка насичена розчинами хiмiкатів.
Спроби заливати підземну пожежу водою успiху не мали.

Деякі рекомендації щодо правил поведiнки при ураганах

при пожежах треба остерiгатися високої температури, задимленостi i
загазованостi, вибухiв, падiння дерев i будiвель, провалiв у прогорiлий
грунт;

небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимiсть менше 10 м;

перед тим як увiйти в палаюче примiщення, треба накритися з головою
вологим простирадлом, плащем, шматком тканини, тощо;

дверi в задимлене примiщення треба вiдчиняти обережно, щоб запобiгти
спалаху полум‘я вiд швидкого притоку свiжого повiтря;

в дуже задимленому примiщеннi треба плазувати;

для захисту вiд чадного газу треба дихати через вологу тканину;

якщо на людинi загорiвся одяг, треба лягти на землю та збити полум ‘я,
бiгти не можна, це ще бiльше роздмухує полум‘я;

якщо побачите людину в палаючому одязi, накиньте на неї пальто, плащ,
будь-яке простирадло i щiльно притиснiть;

при гасiннi пожежi використовуйте вогнегасники, воду, пiсок, землю,
простирадла та iншi засоби;

виходити iз зони пожежi треба проти вiтру, тобто у тому напрямку, звiдки
дує вітер;

при гасіннi лісових пожеж використовуйте гiлля листяних дерев (берези,
лiщини), лопати тощо; гiлкамн слiд захльостувати край пожежi, за
допомогою лопат засипати його грунтом.

!

?

?

?

!

!

?

?

!

?

?

?

!

?

Схема утворення смерчу

?

?

Похожие записи