Контрольна робота

з дисципліни

«Безпека життєдіяльності»

Забруднення води. Експозеційна доза. Захист економічних інтересів
підприємств і органів, як основа соціальної безпеки суспільства.

Зміст

Вступ………………………………………………………….
…………………………………………….3

Тема 1 Довкілля і наслідки його забруднненя.

Забруднення води
………………………………………………………………………5

Тема 2 Характеристика надзвичайних ситуацій і радіоактивного
випромінення.

Експозеційна
доза………………………………………………………………………..8

Тема 3 Вивчення приладів радіаційного і хімічного контролю, засобів
захисту.

Захист економічних інтересів підприємств і органів, як основа соціальної
безпеки суспільства……………………………………………………………………….11

Список використаної
літератури……………………………………………………..
……16

Вступ

Безпека життєдіяльності (БЖД) наука, що вивчає проблеми безпечного
перебування людини в довкіллі в процесі різних видів її діяльності (в
т.ч. трудової). Вона більш універсальна дисципліна, ніж охорона праці чи
цивільна оборона, адже дві останні розглядають лише окремі випадки
безпеки в конкретних ситуаціях. Охорона праці цікавиться людиною, яка
знаходиться в умовах виробництва, цивільна оборона – в надзвичайних
ситуаціях, а безпека життєдіяльності у всіх життєвих обставинах.

БЖД – це ступінь захисту людини від надзвичайної небезпеки, де під
терміном “небезпека” мається на увазі вплив на людину факторів, які
можуть викликати відхилення стану її здоров’я від нормального. Природа
цих факторів може бути пов’язана як з причинами природного або
соціально-економічного характеру (екологічними катастрофами, низьким
економічним рівнем життя та ін.), так і з причинами техногенного
характеру (з рівнем забруднення навколишнього середовища як наслідком
виробничої діяльності людини, аваріями, катастрофами на підприємстві,
транспорті, війнами та ін.).

Зміни, що відбувається в нашій країні сьогодні: приватні підприємства,
приватизація, кооперація, ринкові відносити, інфляція і т.д., здатні
загострити проблеми безпеки – життєдіяльності людини. Так, зараз
скорочуються наукові дослідження з проблем безпеки, зменшується
чисельність інспекторів, скорочується служба охорони праці. Надзвичайні
ситуації в Україні виникають у 5-8 разів частіше, ніж в інших промислово
розвинутих країнах світу, в результаті чого щорічно гине понад 1%
населення (більше 50 тисяч осіб). Майже третина аварій і нещасних
випадків на виробництві пов’язана з незадовільним знанням людей порядку
дій у надзвичайних ситуаціях. Це – наслідок серйозних недоліків у
навчанні як на виробництві, так і в освітніх закладах. Вивчення предмету
БЖД є важливим кроком у розширенні світогляду майбутніх фахівців про
безпеку людини та її захист у процесі виробничої і побутової діяльності,
в умовах надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу.

Процес навчання складається з теоретичних і практичних занять, що
проходять відповідно до законодавства України та інших діючих
нормативних документів.

Предмет ґрунтується на знаннях психології, фізіології людини, екології,
охорони праці та цивільної оборони.

Викладання дисципліни має на меті: вивчення структури, змісту і
взаємозв’язку життєдіяльності людини із середовищем праці й проживання;

визначення чинників, причин і параметрів, що сприяють виникненню
надзвичайних ситуацій визначення принципів і способів захисту людей в
умовах повсякденного життя, а також в умовах надзвичайних ситуацій.

1. Тема: „Довкілля і наслідки його забруднення”

Забруднення води

Основними причинами забруднення поверхневих вод України є: скид
неочищених та не досить очищених комунально-побутових і промислових
стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської
каналізації; надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин у
процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та
сільгоспугідь; ерозія грунтів на водозабірній площі.

Господарсько побутові стоки призводять до біологічного забруднення води,
що може викликати кишково – шлункові захворювання (холеру, тиф) та
захворювання печінки (гепатит). Особливо небезпечні стічні води пунктів
санітарної обробки білизни та спецодягу, стоки лікарень тощо. Органічні
забруднення часто призводять до зв’язування кисню у воді, загибелі живих
організмів та фітопланктону. Надлишки фосфору та азоту у воді призводять
до її цвітіння та порушення біологічної рівноваги у водоймах.

Радіоактивні речовини потрапляючи до води викликають її іонізацію, що
негативно відбивається на розвитку живих організмів. Більш того
фітопланктон та риби здатні засвоювати велику кількість радіоактивних
речовин та накопичувати їх у своєму організмі. Споживання такої риби
небезпечне для здоров’я людей.

Забруднення підземних та поверхневих вод може спричинити до загибелі не
тільки організмів у воді, але може стати загрозою для людини. Грунтові
води, які є основним джерелом водозабезпечення населення Івано –
Франківської області досить легко забруднюються через грунти і породи
зони аерації. Проникненню забруднюючих речовин у напірні горизонти
сприяє відсутність регіональних витриманих водоупорів та вплив
розвинутої дренажної системи річкової та ерозійної мережі, що підсилюють
водообмін гідролітосфери.

Слід відмітити, що досить небезпечним видом забруднення гідросфери є
теплове забруднення. Воно спричинене спуском у водойми теплих вод від
різних енергетичних установок. Велика кількість тепла, що надходять з
нагрітими водами в ріки й озера, істотно змінює їх термічний і
біологічний режим. Особливо сильне забруднення викликають теплові й
атомні електростанції, що скидають у водойми воду, нагріту до 45
градусів. Слід звернути увагу на дослідження канадських вчених, які
встановили, що підвищення температури води у водоймі посилює токсичний
вплив на мешканців водойми різних хімічних забруднювачів.

Отже зміна будь-якого показника спричиняє до погіршення якості питної
води. Нижче наведемо ще деякі показники, за якими оцінюють не тільки
якість води але й непридатність до споживання:

— Окисленість. Величини окисленості більше 5 – 8 мг/л кисню вказує на
можливе забруднення води стічними водами; викликає піну води у парових
котлах; вказує на можливість розвитку органічних речовин в охолоджуючих
теплообмінних апаратах;

— Жорсткість – це властивість, зумовлена наявністю солей кальцію й
магнію вигляді сульфатів, хлоридів і бікарбонатів. Підвищена жорсткість
спричиняє до перевикористання мила, утруднення варіння м’яса та овочів;
жорстокість води господарсько – питного значення повинна бути не більше
7 мг – екв/л в окремих випадках – до 14 мг/ л. Більшість вчених вважає,
що чим м’якша вода тим більша ймовірність серцево – судинних
захворювань.

Залізо – підвищення вмісту заліза у воді господарсько – питного
водопроводу впливає на смак води, може викликати старіння білизни і
появу ржавчини; вміст заліза у питній воді не повинен перевищувати 0,3
мг/ л;

Сульфати та хлориди – викликають агресивність води по відношенню до
бетону на силікатному цементі; Ці речовини негативно впливають на
функції системи травлення. Мінералізація негативно впливає також на
вагітність, на плід і новонароджених, збільшує ймовірність
гінекологічних захворювань;

Фториди – підвищення їх вмісту викликає мінералізацію води, що
перешкоджає її використанню у питних цілях; недостаток фтору у питній
воді менше 0,5 мг/ л, а також його залишок – більше 1,5 мг/ л – при
довготривалому вживанню такої води викликає захворювання зубів –
ендемічний флюороз;

Аміак, нітрати, нітрити – вміст їх є сигналом, що вода забруднення
стічними водами; Ці речовини спричиняють до захворювання крові, особливо
у дітей (дитячий ціаноз), зв’язування у крові форм гемоглобіну.

Розчинений кисень – підсилює корозію металу котлів та водопровідних
труб;

Сірководень – надає воді поганий запах; викликає корозію труб і їх
заростання в результаті розвитку сіркобактерій;

Найбільш поширена хвороба, яка передається через води Гепатит А. В
народі цю хворобу також називають “жовтяниця”. Поширення цієї хвороби
відбувається через водний, побутовий та харчовий шлях. На території
України забруднення води вірусом Гепатиту є досить поширене. Для Івано –
Франківської області річні показники захворювання сягають 300 – 500
випадків на кожні 100 тисяч населення., з яких третину складають діти. В
захворюванні на гепатит А в області чітко виражена осінньої — –зимова
сезонність (вересень – лютий), коли реєструється від 0 % до 82 %
випадків захворювання на рік. Під час досліджень проведених обласною СЕС
виявлено, що хвороба найбільш поширена у гірських районах ( 114 – 645 на
100 тис. нас.), де є постійні проблеми із водопостачанням, і населення
користується в основному водою з відкритих джерел. Нижчий рівень
захворюваності приурочений до басейну річок Бистриці Солотвинської та
Бистриці Надвірнянської (68 – 469 на 100 тис. населення).

У багатьох випадках якість води може також погіршуватися під час її
обробки на очисних станціях. По – перше, в якості когулянта там часто
використовують алюміній. Однак накопичення алюмінію у питній воді
викликає небезпеку, так як є данні, що алюміній здатний накопичуватися в
організмі людини, особливо в головному та спинному мозку, і негативно
впливати на нервову систему людини (хвороба Альцгеймера). Ще
небезпечнішим є хлорування води. Тут проблема полягає в тому, що
хлорування можна використовувати для добре очищеної води, яка на
території України взагалі відсутня. Хлорування призводить до появи
найбільш токсичних речовин, ніж ті, які знаходяться у воді. Зараз
встановлено, що хлорування води збільшує її токсичність у 3 – 6 раз по
відношенню до оброки. Надмірне хлорування води може викликати утворення
у воді групи небезпечних речовин – діоксини. Ці речовини називаються
“гормонами деградації людини”, так як вони різко послаблюють імунну
систему людини. В організмі людини за рік не повинно поступати більше
0,000002 г діоксинів.

У деяких випадках хлор не очищає воду від таких небезпечних
мікроорганізмів, як цисти лямблій (вони стійкі до хлору). Знищує
небезпечні мікроорганізми хлор також знищує й корисні бактерії
мікрофлори кишечника людини.

Небезпечним фактором водопостачання є поганий стан труб через які
подається вода і які десятками років не мінялися. Хімічні та
бактеріологічні речовини накопичуються у них роками, поки не досягнути
“критичної маси”, після чого попадають у крани квартир. У трубах також
спостерігається таке явище як розмноження синьо – зелених водоростей,
виділення яких досить небезпечне для людини ( так звані ДВ – молекули,
які проявляють стійкість до кипіння та хлору).

2. Тема: „Характеристика надзвичайних ситуацій і радіактивного
випромінювання”

Експозиційна доза

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній
людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був
виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого
А.Беккереля, а потім дослідженнями П’єраі Марії Кюрі явища
радіоактивності.

Поняття «іонізуюче випромінювання» об’єднує різноманітні види, різні за
своєю природою, випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що усі
вони відрізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і
руйнувати біологічні об’єкти.

* Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, взаємодія якого
із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних
знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.

* Корпускулярне — потік елементарних частинок .із масою спокою,
відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних
перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це а і b частки,
нейтрони, протони та ін.

h¶M

h¶M

h¶M

h¶M

?

ae

~

?

??????m

потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною
швидкістю 300 000 км/с. Це у -випромінювання і рентгенівське
випромінювання.

Вони різняться умовами утворення і властивостями: довжиною хвилі й
енергією. До фотонного випромінювання належить й ультрафіолетове
випромінювання — найбільш короткохвильова частина спектра сонячного
світла (довжина хвилі 400*10-9м).

Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою
спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання визначається
питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в
одиниці об’єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху.
Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу
спроможність. Проникаюча спроможність випромінювань визначається
розміром пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її
повного зникнення. Джерела іонізуючих випромінювань поділяються на
природні та штучні (антропогенні). 1

Людина зазнає опромінення двома способами — зовнішнім та внутрішнім.
Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють
його ззовні, то у цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. А
якщо ж вони знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді
і потрапляють всередину організму через органи дихання та
кишково-шлунковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім. .

Перед тим, як потрапити до організму людини, радіоактивні речовини
проходять складний маршрут у навколишньому середовищі, і це необхідно
враховувати при оцінці доз опромінення, отриманих від того чи іншого
джерела.

Внутрішнє опромінення в середньому становить 2/3 ефективної
еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел
радіації. Воно надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в
організм з їжею, водою чи повітрям. Невеличка частина цієї дози припадає
на радіоактивні ізотопи (типу вуглець-14, тритій), що утворюються під
впливом космічної радіації. Все інше надходить від джерел земного
походження. В середньому людина одержує близько 180 мкЗв/рік за рахунок
калію-40, який засвоюється організмом разом із нерадіоактивним ізотопом
калію, що є необхідним для життєдіяльності людини. Проте значно більшу
дозу внутрішнього опромінення людина одержує від нуклідів
радіоактивного, ряду урану-238 і в меншій кількості від радіонуклідів
ряду торію-232.

Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні
установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі
заряджених частинок, рентгенівські апарати, припади апаратури засобів
зв’язку високої напруги тощо.

Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина
найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування,
пов’язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації»

Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань, як уже зазначалося
вище, надзвичайно важливими при вивченні питання небезпеки для здоров’я
і життя людини є випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер
радіоактивних елементів, тобто радіоактивне випромінювання.

Щоб уникнути плутанини в термінах, варто пам’ятати; що радіоактивні
випромінювання, незважаючи на їхнє величезне значення, є одним з видів
іонізуючих випромінювань. Радіонукліди утворюють випромінювання в момент
перетворення одних атомних ядер в інші. Вони характеризуються періодом
напіврозпаду (від секунд до млн років), активністю (числом радіоактивних
перетворень за одиницю часу), що характеризує їх іонізуючу спроможність.
Активність у міжнародній системі (СВ) вимірюється в беккерелях (Бк), а
позасистемною одиницею є кюрі (Кі). Один Кі = 37 х 109Бк. Міра дії
іонізуючого випромінювання в будь-якому середовищі залежить від енергії
випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання. Останнє
визначається для повітря, речовини і біологічної тканини. Відповідно
розрізняють * експозиційну, * поглинену та * еквівалентну дози
іонізуючого випромінювання.

Експозиційна доза характеризує іонізуючу спроможність випромінювання в
повітрі, вимірюється в кулонах на 1 кг (Кл/кг); позасистемна одиниця —
рентген (Р); 1 Кл/кг — 3,88 х 103Р. За експозиційною дозою можна
визначити потенційні можливості іонізуючого випромінювання.

Поглинута доза характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що
поглинається одиницею маси опроміненої речовини. Вона вимірюється в.
греях Гр (1 Гр-1 Дж/кг). Застосовується і позасистемна одиниця рад (1
рад — 0,01Гр= 0,01 Дж/кг).

Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії,
щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючого
випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об’єкт однієї і
тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий. Щоб врахувати цей
ефекту введено поняття еквівалентної дози.

Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на
конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумовленим
іонізуючим випромінюванням. За одиницю вимірювання еквівалентної дози
прийнятий зіверт (Зв). Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для
рентгенівського та а, b випромінювань). Позасистемною одиницею служить
бер (біологічний еквівалент рада). 1 бер = 0,01 Зв.

3. Тема: „Вивчення приладів радіаційного і хімічного контролю засобів
захисту”

Захист економічних інтересів підприємств і органів, як основа соціальної
безпеки суспільства.

Правильне вирішення проблеми забезпечення безпеки суб’єктів економічної
діяльності знаходиться в прямій залежності від однозначного розуміння
всіма посадовцями, причетними до цієї діяльності, основного
категоріального апарату, вживаного при її здійсненні, і, перш за все,
уточнення змісту таких категорій, як «небезпека», «безпека», «ризик»,
«загроза» та ін. Поняття «безпека» протилежне поняттям «небезпека» та
«загроза». Досить часто поняття «небезпека» та «загроза» ототожнюються,
хоча такими не являються. Сучасний тлумачний словник дає такі визначення
цим поняттям. Загроза — можливість, неминучість небезпеки. Небезпека —
можливість, ймовірність якогось лиха, нещастя, шкоди й т. ін. Тобто,
різниця між економічною загрозою і економічною небезпекою визначається
ймовірністю втрат, переходом із потенційної можливості у реальну.
Виходячи із зазначеного, наголосимо, що економічна загроза — це
потенційна можливість завдання шкоди суб’єктами господарювання
внутрішніми або/і зовнішніми чинниками. Економічна небезпека стає такою,
при умові отримання загрозою реального прояву. Тобто, економічна
небезпека це безпосередня, реальна форма прояву загрози.

Всі визначення такого поняття як «безпека», «економічна безпека», пряме
чи опосередковано включають наступні моменти:

• Наявність загроз (внутрішніх і зовнішніх);

•Збалансованість інтересів (інтереси об’єктів захисту мають носити
збалансований характер).

Наукові дослідження визначають підходи до управління економічною
безпекою підприємства лише через призму ризиків, але поняття ризику на
нашу думку є дещо обмеженим у даному випадку і не розкриває мовної суті
поставлених проблем. Тому дозволимо собі дати наступне визначення
поняття управління економічною безпекою підприємства.

Управління економічною безпекою підприємства ще є ціленаправлений вплив
керуючої системи (суб’єкта управління) на керовану систему (об’єкт
управління) з метою мінімізації, уникнення, негативного впливу
внутрішніх і зовнішніх факторів впливу і можливих їх наслідків, які
посягають на інтереси підприємства.

Складність процесу управління економічною безпекою на підприємстві
обумовлюється не лише недостатнім розвитком теоретичної бази
дослідження, недостатністю розуміння менеджерами підприємств важливості
даної проблеми, але й багатогранністю даної проблеми, великою кількістю
складових безпеки, відсутність можливості достовірної, точної оцінки
прояву факторів небезпеки. Тому виходом із даної ситуації є застосування
системного підходу.

Дослідження діяльності економічної безпеки підприємства з позицій
системного підходу дозволяє найбільш повно і багатогранно дослідити цю
специфічну діяльність і визначити оптимальні шляхи підвищення її
ефективності.

Аналіз літературних джерел дозволяє визначити переваги використання
системного підходу у теорії і практиці, тобто:

• побачити предмет дослідження як одне ціле, що складається із множини
елементів;

• різнобічно дослідити предмет;

• дослідити предмет у процесі розвитку і взаємозв’язку із іншими
предметами;

• побудувати оптимальну структуру організації;

• грамотно організовувати діяльність і забезпечити її максимальну
ефективність.

Використання зазначеного методу при управлінні економічною безпекою на
мікроекономічному рівні передбачає:

• проведення аналізу реальних і потенційних умов в яких відбувається
сучасна підприємницька діяльність;

• виявлення факторів, що впливають на ефективність забезпечення безпеки
підприємства, їх оцінка;

• визначення цілей, які необхідно досягнути в процесі забезпечення
безпеки;

• характеристика суб’єкта і об’єкта захисту;

• планування заходів по усуненню і локалізації загроз;

• вибір засобів для забезпечення безпеки;

• дослідження методів забезпечення безпеки;

• визначення специфіки організації і управління процесом забезпечення
безпеки;

• реалізація заходів по усуненню загроз і небезпек.

Аналіз категорії економічної безпеки стосовно умов розвинутих країн і
України, показує, що наша держава стикається з цілою низкою загроз, не
властивих першим. В розумінні українських законодавців, «загрози
національної безпеки – це наявні і потенційно можливі явища і чинники,
що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України».
Таке формулювання закріплено Законом України «Про основи національної
безпеки України» від 19.06.03. Очевидно, що загрози економічної безпеки
держави також підпадають під це визначення. До таких загроз можна
віднести необхідність інтеграції у систему міжнародних інститутів, що
вже склалася; складнощі з ідентифікацією положення системи, пов’язані з
асиметричністю інформаційного простору, і, як наслідок, неможливість
ухвалення оптимальних управлінських рішень.

Ринкові відносини вносять істотний елемент невизначеності і ризику в
діяльність організації і її керівництва. Якісний рівень менеджменту,
високий професіоналізм персоналу, а також можливий збіг обставин в
процесі розробки і ухвалення управлінських рішень визначальним чином
впливають на наслідки ризику в діяльності організації. Не піднімаючи
питання про конкретний вид ризику і його класифікаційної приналежності,
доцільно звернути увагу на те, що з ризиком пов’язані як прогресивний
напрям розвитку, так і регресивний, здатний привести до розвитку важких
кризових ситуацій для організації, які загрожують її безпеці і подальшій
діяльності.

В цих умовах виключно важливе значення набуває достовірність і повнота
інформації про чинники внутрішнього і зовнішнього середовища, що роблять
істотний вплив на життєдіяльність організації. Чим вище рівень
достовірності і повноти інформації, тим менше ступінь невизначеності і
ризику, тим більше безпека організації як системи.

На макрорівні з позицій системності сучасними науковцями-дослідниками
визначаються напрямки забезпечення безпеки підприємницькій діяльності в
Україні, а саме:

1. Аналіз і прогнозування основних умов проведення бізнесу в Україні на
сучасному етапі;

2. Недоброякісна конкуренція як найбільш впливовий фактор впливу на
формування ринкових відносин;

3. Визначення мети процесу забезпечення безпеки;

4. Об’єкти діяльності по забезпеченню безпеки;

5. Суб’єкти діяльності по забезпеченню безпеки;

6. Засоби і методи діяльності по забезпеченню безпеки;

7. Роль і місце системи забезпечення безпеки в системі діяльності
підприємств.

Список використаної літератури

1. Бурдіян Г., Дерев’янко В., Кривульченко А., Навколишнє середовище та
його охорона. – К. 1993.

2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Основи екологічних знань. – К., 1995.

3. Барабаш М.Б. Екологічні проблеми України. – К., 1989.

4. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. – К. 2000.

5. Косевцов В., Бінько І. Національна безпека України: проблеми та шляхи
реалізації пріоритетних національних інтересів : Монографія. — К. :
НІСД, 1996. – 53 с. — (Сер. «Нац. безпека»; Вип. 1).

PAGE

PAGE 2

Похожие записи