9

Харків 2007

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Економічний факультет

Кафедра безпеки життєдіяльності

Реферат

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

На тему: «Вплив техносфери на навколишнє середовище»

Виконав:

студент групи ЕМ-21

Шеремет Руслан Анатолійович

Зміст

1. Техносфера 3

2. Небезпеки техногенного характеру 6

3. Антропогенний вплив на навколишнє середовище 8

4. Забруднення атмосфери міст 10

5. Забруднення питної води в містах 12

6. Список використаної літератури: 15

1. Техносфера

Людина давно живе не в «природі», а мешкає в середовищі, антропогенно
зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому
циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему
«людина — довкілля».

Довкілля — навколишнє середовище людини, зумовлене в даний момент
сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або
віддалену дію на людину, її здоров ‘я і життя.

З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг
речовин та енергетичний обмін у біосфері, почалася трагедія біосфери. На
шлях, який посилює конфронтацію з біосферою, предки сучасної людини
ступили близько 1,5—3 млн років тому, коли підпорядковуючись командам
свого розумового апарату — головного мозку, який потребував все більшої
кількості енергії для задоволення своїх потреб, вперше запалили вогнище
в надрах Африки і Північної Якутії (у селищі Дирин-Юрях). З того моменту
шляхи людини і біосфери остаточно розійшлися, почалося їх протистояння,
наслідком якого може стати колапс біосфери або зникнення людини.

Людство, розростаючись чисельно і розповсюджуючись на планеті,
автоматично і неминуче відтіснило інших мешканців природи. Та і саму
природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню вже не
ноосферою Вернадського, а техносферою, або біотехносферою.

Техносфера — це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за
допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою
найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним
потребам.

Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності
довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захисту від
природних негативних впливів. Усе це позитивно вплинуло на умови життя і
в сукупності з іншими факторами (поліпшення медичного обслуговування
тощо) на тривалість життя людей.

Але створення руками і розумом людини техносфери, призначеної
максимально задовольняти її потреби в комфорті і безпеці, далеко не
виправдувала надії людей. Нераціональна господарська діяльність,
багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела
до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних
механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів
років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті,
порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.

У глобальній екосистемі, біосфері, яка є єдиним цілим, ніщо не може бути
виграно або втрачено, не може бути об’єктом загального поліпшення. Усе,
що добуто з неї людською працею, повинно бути повернене.

Оплати цього «векселя» неможливо уникнути, він може бути лише
відстрочений.

Техносфера включає в себе регіони міста, промислової зони, виробничого і
побутового середовищ. До нових, техносферних, належать умови проживання
людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні і побутові
умови життєдіяльності.

Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед матеріально.

Матеріальне виробництво — передусім це діяльність, спрямована на
освоєння навколишнього природного середовища. Воно включає в себе
промисловість і сільськогосподарську діяльність. Матеріальне виробництво
є основою суспільного розвитку, тому що саме воно задовольняє
найрізноманітніші людські потреби. Провідну роль у системі матеріального
виробництва відіграли:

1) аграрне виробництво, що домінувало в Європі практично до початку
XVIII ст.;

2) промислове виробництво, яке розпочалося з того моменту, коли пара й
машина здійснили революцію в промисловості:

3) інформаційне виробництво — виробництво знань, що все більше
перетворюється на визначальну форму праці. На третьому етапі виробництво
ідей, знань, інформації виходить на перший план.

Людство вступає в нову еру — інформаційну. Основним видом економічної
діяльності стає виробництво, збереження і розповсюдження інформації.2.
Небезпеки техногенного характеру

П’ять тисячоліть тому, коли з’явились перші міські поселення, почала
формуватися і техносфера — сфера, яка містить штучні технічні споруди на
Землі. Звичайно, тоді це були тільки елементи техносфери. Справжня
техносфера з’явилась в епоху промислової революції, коли пара та
електрика дозволили багаторазово розширити технічні можливості людини,
давши їй змогу а) швидко пересуватися по земній поверхні і створювати
світове господарство, б) заглибитись у земну кору та океани, в)
піднятися в атмосферу, г) створити багато нових речовин. Виникли
процеси, не властиві біосфері: дотримання металів та інших елементів,
виробництво енергії на атомних електростанціях, *синтез невідомих досі
органічних речових. Потужним техногенним процесом є спалювання викопного
палива.

У звязку з використанням все більших енергетичних потужностей люди
змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше
в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова концентрація
синтетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч), більша
частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення
навколишнього середовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей
гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об’єктів, за своїми
масштабами почали набувати катастрофічного характеру вже в 20-30-х роках
XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює цілі
регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями,
може зберігатися від декількох днів до багатьох років. Ліквідація
наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох
спеціалістів.

Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на
об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і
призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних
засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні,
важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до
великих руйнувань та супроводжуються великими жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище
зумовив розподіл їх за видами.

· аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору,
сірчаної та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших
речовин);

· аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

· пожежі та вибухи;

· аварії на транспорті та ін.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф. Катастрофа — це
великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини,
тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти, і їх розвиток ставить
під загрозу існування усієї біосфери.

3. Антропогенний вплив на навколишнє середовище

Найбільший «внесок» в забруднення навколишнього середовища вносять
теплові електростанції, металургійні й хімічні заводи. На частку
теплових електростанцій припадає 35% сумарного забруднення води і 46%
повітря. Вони викидають сполуки сірки, вуглецю та азоту, споживають
велику кількість води: для отримання однієї кВт-години електроенергії
теплові електростанції витрачають близько 3 л води (атомні – ще більше:
6-8 л). Стічні води теплових електростанцій забруднені й мають високу
температуру, що стає причиною не тільки хімічного, а й теплового
забруднення.

Металургійні підприємства відрізняються високим споживанням ресурсів і
великою кількістю відходів, серед яких пил, оксид вуглецю, сірчаний газ,
коксовий газ, фенол, сірководень, вуглеводні (в тому числі бензопірен).
Металургійна промисловість споживає багато води, яка забруднюється в
процесі виробництва.

Різноманітними видами виробництва характеризується хімічна
промисловість. Найбільш небезпечними є виробництво аміаку, кислот,
анілінових фарб, фосфорних добрив, хлору, пестицидів, синтетичного
каучуку, каустичної соди, ртуті, карбіду кальцію, фтору.

Сильно забруднюють атмосферу автомобілі. Автомобільний транспорт (у
світі налічується більше 600 млн автомобілів) дає 70-90% забруднень у
містах. Якщо врахувати, що в містах мешкає більше половини населення
Землі, то стане зрозумілим вирішальне значення автотранспорту щодо
безпосереднього впливу на людей.

У викидних газах автомобілів переважають оксид вуглецю, діоксид азоту,
свинець, токсичні вуглеводні (бензол, толуол, ксилол та ін). Взаємодія
вуглеводнів та оксидів азоту при високій температурі призводить до
утворення озону (О). Якщо в шарі атмосфери на висоті 25 км достатньо
високий вміст озону, необхідний для захисту органічного життя від
жорсткого ультрафіолетового випромінювання, то біля земної поверхні
підвищений вміст озону викликає пригнічення рослинності, подразнення
дихальних шляхів й ураження легень.

Значне забруднення дає целюлозно-паперова промисловість. За об’ємом
забруднених стоків вона посідає перше місце (більше 15%). В стічних
водах підприємств цієї промисловості налічується більше 500 компонентів,
причому ГДК визначені лише для 55. Найбільшу небезпеку становлять
сполуки сірки та хлору, розчинена органіка.

Досить значна кількість забруднювальних речовин потрапляє в природне
середовище в процесі сільськогосподарської діяльності. Найбільших
збитків завдає застосування пестицидів — щорічно у світі їх
використовують 4 млн т, але врешті-решт лише один їх відсоток досягає
мети, тобто впливає безпосередньо на шкідників сільськогосподарських
культур. Решта впливає на інші організми, вимивається в грунти та
водоймища, розвіюється вітром. Ефективність застосування пестицидів
постійно знижується через звикання до них шкідників, тому, щоб досягнути
попередніх результатів, необхідна все більша їх кількість. При
розкладанні пестицидів в грунті, воді, рослинах часто утворюються більш
стійкі і токсичні метаболіти. Щорічно у світі стається 0,5 млн випадків
отруєння пестицидами.

Значне забруднення грунтів, а як наслідок — сільськогосподарських
культур, пов’язане з використанням мінеральних добрив. Щорічно у світі
на поля вноситься 400-500млн т мінеральних добрив.

Великі забруднення дають тваринницькі комплекси: в навколишнє середовище
потрапляють гній, залишки силосу і кормових добавок, в яких досить часто
містяться сальмонели та яйця гельмінтів.

4. Забруднення атмосфери міст

Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні
системи міста та промисловість.

У містах зосереджена основна маса транспортних засобів. Це вантажний,
власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усіх токсичних
викидів в атмосферу. В Україні зареєстровано більше 1 млн. вантажних
автомобілів та близько 3 млн легкових. Частка автотранспортного
забруднення атмосфери в загальній їх кількості становить в Ужгороді —
91%, Ялті, Полтаві — 88%, Львові — 79%, Києві — 75%. За останній час в
міському повітрі виріс об’єм оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів
азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, окрім оксидів азоту, становлять
сірчані та свинцеві сполуки. їх вміст у міському повітрі значною мірою
зріс. Міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту. Довжина
пробігу без зупинок між світлофорами становить лише 400-600 м, внаслідок
чого середня швидкість руху вдень в центрі міста (зокрема, Києва) і на
великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати
палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються й викиди. Автотранспорт також
призводить до специфічних форм забруднення повітря. При русі стираються
шини, і тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря. Міський
автомобільний транспорт не тільки забруднює повітря продуктами згорання
палива, він призводить до зростання надходження свинцю в навколишнє
середовище. В Україні поки ще використовують бензин із вмістом свинцю
0,36 г/л, тоді як в Англії, Німеччині та США — 0,013-0,15.

Міста — основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних
формах. Досить широко використовується викопне паливо — кам’яне вугілля,
нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення
міст продуктами згорання. До житлових будинків та виробничих приміщень
енергія потрапляє у формі електрики, газу, парового опалення.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров’я міських
мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть,
якщо відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна
кількість, яка потрапляє в організм людини при диханні, може виявитись
токсичною. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища
є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до
швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення
пам’яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем
організму.

5. Забруднення питної води в містах

Питна вода — найважливіший фактор здоров’я людини. В крани міських
квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних
глибин. Найчистіша — підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода.
Але для великих міст цієї води не вистачає.

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою
передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25
млн. осіб.

У реальних умовах вода містить органічні й мінеральні сполуки, мікро- і
макроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Основні
компоненти питної води незмінні — гідрокарбонатні, сульфатні та солі
кальцію, магнію та натрію. З мінералів у воді є кремній, фтор, стронцій,
цинк, з макроелементів — залізо і калій. Вміст цих речовин не повинен
перевищувати ГДК.

Частки грунту і все, що може гнити, вносить у воду органічні сполуки. їх
різноманіття величезне.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька
стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях. Способи
очищення забруднених вод можна об’єднати в наступні групи:

— механічні,

— фізичні,

— фізико-механічні,

— хімічні,

— фізико-хімічні,

— біологічні,

— комплексні.

Після механічних, хімічних та фізико-хімічних методів очищення стічні
води підлягають біологічному очищенню (мікроорганізми) для остаточної
очистки стоків від органічної речовини. Біологічне очищення здійснюється
в біофільтрах, в аеротенках, в біотенках тощо.

Після визначених методів очищення у воді можуть знаходитись різноманітні
віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники
черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиті та ін.). Знешкодити
мікроорганізми, які залишились, можна чотирма способами:

• термічно (скип’ятити);

• за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону,
марганцевокислого калію);

• впливом іонів благородних металів (зазвичай використовується срібло);

• фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променів або
ультразвуку).

Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з кожним
роком ускладнюється, — стає більш гострою. Склалася ситуація, коли
практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем
забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання.
Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров’я і
першопричин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних
захворювань, зокрема вірусного гепатиту А. А внаслідок хлорування в
питній воді утворюються хлорорганічні сполуки, наприклад, кількість
хлороформу перевищує в 1,5-2 рази норми, рекомендовані ВООЗ. Окрім того,
в питну воду можуть потрапити інші токсичні речовини: іони важких
металів, сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити. Про
недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчить
високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж
на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які «дарує» нам питна вода.

Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? Одні спеціалісти радять пити
воду кип’ячену та відстояну, інші наполягають на воді «срібній», через
те що срібло вбиває мікроорганізми. Але срібло — це метал, який здатний
накопичуватись в організмі людини, зокрема, в нирках. Сьогодні можна
сказати, що «срібна» вода є лікувальним засобом, який може допомогти при
лікуванні деяких хвороб тільки у випадку її вживання в певних дозах і
нетривалий час. Як альтернативу питній воді використовувати її просто
недопустимо.

Згідно з розпорядженням Київської міської держадміністрації, в місті
збудовано та введено в експлуатацію 25 павільйонів бюветної роздачі
артезіанської води. Вода в них чиста, доброякісна, радіонукліди та важкі
метали на таку глибину не потрапили. Але приблизно в 66% свердловин вода
містить підвищену кількість заліза, марганцю, сірководню, сульфідів,
сульфатів, хлоридів, карбонатів та інших домішок, що звичайно вимагає
додаткового очищення цієї води. Нерідко артезіанська вода не відповідає
вимогам щодо бактеріологічних показників. Наслідком неконтрольованого й
довгострокового використання таких вод як питних можуть бути різні
захворювання у людей — отруєння важкими металами, нітратами та ін. Як
правило, артезіанська вода є умовно питною й може служити лише
додатковим джерелом водопостачання.

У торговельних закладах можна придбати різноманітні індивідуальні та
колективні фільтри для водопровідної води, але лише деякі з них здатні
зробити воду максимально безпечною. Універсальних фільтрів, здатних
повністю очистити воду від усіх шкідливих домішок, просто не існує. Але
в наш час фільтри стали предметом першої необхідності.

6. Список використаної літератури:

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності:
Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. 3-є видання /За
ред.. Є.П. Жалібо. –К.:Каравела, 2004. – 328 с.20

2. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. 2-е видання.
– Львів: Львівський банківський коледж; К.: Т-во «Знання», КОО, 1999.

Похожие записи