Реферат на тему:

Вогнегасники: пінні, газові, порошкові.

Зміст

Вступ

1 Вогнегасники пінні — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — 4

2. Вогнегасники газові — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — — 9

3. Вогнегасники порошкові — — — — — — — — — — — — — — — — — — 10

Використані джерела

Вступ

Основні типи вогнегасників

Призначення і класифікація вогнегасників

Вогнегасники — технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж в
початковій стадії їх виникнення.

Вогнегасники класифікуються по виду гасячої речовини , що
використовується, об’єму корпусу і способу подачі вогнегасячого складу.

По виду вогнегасячогої речовини:

пінні;

газові;

порошкові

комбіновані.

За об’ємом корпуса:

ручні малолітражні з об’ємом корпусу до 5 л;

промислові ручні з об’ємом корпусу від 5 до 10 л;

стаціонарні і пересувні з об’ємом корпусу понад 10 л.

За способом подачі вогнегасячого складу:

під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції
компонентів заряду;

під тиском газів, що подаються із спеціального балончика, розміщеного в
корпусі вогнегасника;

під тиском газів, закачанних в корпус вогнегасника;

під власним тиском вогнегасячого засобу.

По виду пускових пристроїв:

з вентильним затвором;

із замочно-пусковим пристроєм пістолетного типу;

з пуском від постійного джерела тиску.

Цією класифікацією не вичерпуються всі показники численної групи
вогнегасників. Постійне вдосконалення конструкції, підвищення таких
показників як надійність, технологічність, уніфікація і ін. веде до
створення нових, досконаліших вогнегасників.

Вогнегасники маркіруються буквами, що характеризують вид вогнегасника, і
цифрами, що позначають його місткість.

Вогнегасники пінні

Призначені для гасіння пожеж вогнегасною піною: хімічній (вогнегасники
ОХП) йди повітряно-механічній (вогнегасник ОВП).

Хімічну піну одержують з водних розчинів кислот і лугів,
повітряно-механічну утворюють з водних розчинів і піноутворювачів
потоками робочого газу: повітря, азоту йди вуглекислого газу. Хімічна
піна складається з 80 % вуглекислого газу, 19,7 % води і 0,3 %
піноутворюючої речовини, повітряно-механічна приблизно з 90 % повітря,
9,8 % води і 0,2 % піноутворювача.

Пінні вогнегасники застосовують для гасіння піною загорянь майже всіх
твердих речовин, що починаються, а також горючих і деяких легкозаймистих
рідин на площі не більше 1 м2. Гасити піною електричні установки, що
зажевріли, і електромережі, що знаходяться під напругою, не можна,
оскільки вона є провідником електричного струму. Крім того, пінні
вогнегасники не можна застосовувати при гасінні лужних металів натрія і
кадію, тому що вони, взаємодіючи з водою, що знаходиться в піні,
виділяють водень, який усилює горіння, а також при гасінні спиртів,
оскільки вони поглинають воду, розчиняючись в ній, і при попаданні на
них піна швидко руйнується.

До недоліків пінних вогнегасників відноситься вузький температурний
діапазон застосування (+5 °З — +45 °З), висока корозійна активність
заряду, можливість пошкодження об’єкту гасіння, необхідність щорічної
перезарядки.

З хімічних пінних вогнегасників найбільше застосування отримали
вогнегасники: ОХП-10, ОП-М і ОП-9ММ (густопінні хімічні), ОХВП-10
(повітряно-пінний хімічний).

Хімічний пінний вогнегасник типу ОХП-10 (малюнок 1) є сталевим зварним
корпусом з горловиною, закритою кришкою із замочним пристроєм. Замочний
пристрій, що має шток, пружину і гумовий клапан, призначений для того,
щоб закривати вставлений всередину вогнегасника поліетиленовий стакан
для кислотної частини заряду вогнегасника. Кислотна частина є водною
сумішшю сірчаної кислоти з сірчанокислим окисним залізом. Лужна частина
заряду (водний розчин двовуглекислого натрія з cолесим екстрактом)
залита в корпус вогнегасника. На горловині корпусу є насадка з отвором .
Отвір закритий мембраною, яка запобігає витікання рідини з вогнегасника.
Мембрана розривається (розкривається) при тиску 0,08 — 0,14 МПа.

Для приведення вогнегасника в дію повертають рукоятку замочного пристрою
на 180°, перевертають вогнегасник вверх дном і направляють сопло у
вогнище загоряння. При повороті рукоятки клапан закриваючий горловину
кислотного стакана підіймається, кислотний розчин вільно виливається із
стакана, змішується з розчином лужної частини заряду. Вуглекислий газ,
що утворився в результаті реакції, інтенсивно перемішує рідину,
обволікається плівкою з водного розчину, утворюючи пухирці піни.

Утворення піни утворюється за таких реакцій:

H2SO4 + 2NaHCO3 ? Na2SO4 + 2H2O + 2CO2

Fe(SO4)3 + 6H2O ? 2Fe(OH)3 + 3H2SO4

3H2SO4 + 6NaHCO3 ? 3Na2SO4 + 6H2O + 6CO2

Тиск в корпусі вогнегасника різко підвищується і піна викидається через
сопло назовні.

При гасінні твердих матеріалів струмінь направляють безпосередньо на
предмет, що горить, під полум’я, в місця найбільш активного горіння.
Гасіння горять рідин, розлитих на відкритій поверхні, починають з країв,
поступово покриваючи піною всю поверхню, що горить, в уникненні
розбризкування.

Вогнегасник хімічний повітряно-пінний ОХВП-10 аналогічний по
конструкції, але додатково має спеціальну пінну насадку, що нагвинчує на
сопло вогнегасника і забезпечуючу підсос повітря. За рахунок цього при
закінченні хімічної піни утворюється і повітряно-механічна піна. Крім
того, в цьому вогнегаснику лужна частина заряду збагатила невеликою
добавкою піноутворювача типа ПО-1.

Малюнок 1 — Хімічний пінний вогнегасник ОХП -10

1- корпус; 2- стакан с кислотной частью заряда; 3-ручка; 4- рукоятка; 5-
шток; 6- крышка; 7- спрыск; 8- клапан.

Таблиця 1 — Технічні характеристики хімічних пінних вогнегасників

Тип вогнегасника ОХП-10 ОХВП-10

Корисна місткість корпусу, л 8,7 8,7

Кратність виходу піни, не менше 5 5

Довжина струї піни, м 6 4

Тривалість дії, с 60±5 50±10

Маса вогнегасника, кг

без заряду

із зарядом

4

14 4

14,1

Кислотна частина:

сірчанокисле окисне залізо, г

сірчана кислота, г

вода, см3

піноутворювач типу ПО-1, см3 400

50

8,5

— 400

50

8

500

Кислотна частина:

сірчанокисле окисне залізо, г

сірчана кислота, г

вода, см3

водний розчин сірчаної кислоти густиною 1,51 см3 150

120

200

—  

 

250

200

Повітряно-пінні вогнегасники бувають ручні (ОВП-5 і ОВП-10) і
стаціонарні (ОВП-100, ОВПУ-250).

Повітряно-пінний вогнегасник ОВП-10 (малюнок 2) складається із сталевого
корпусу, в якому знаходиться 4-6 % водний розчин піноутворювача ПО-1,
балончика високого тиску з вуглекислотою, для виштовхування заряду,
кришки із замочно-пусковим пристроєм, сифонової трубки і
розтруба-насадки для отримання високократної повітряно-механічної піни.

Вогнегасник приводиться в дію натисненням руки на пусковий важіль,
внаслідок чого розривається пломба і шток проколює мембрану балона з
вуглекислотою. Остання, виходячи з балона через дозуючий отвір, створює
тиск в корпусі вогнегасника, під дією якого розчин по сифоновій трубці
поступає через розпилювач в розтруб, де в результаті перемішування
водного розчину піноутворювача з повітрям утворюється
повітряно-механічна піна.

Кратність одержуваної піни (відношення її об’єму до об’єму продуктів, з
яких вона отримана складає в середньому 5, а стійкість (час з моменту її
освіти до повного розпаду) -20 хвилин. Стійкість хімічної піни 40
хвилин.

Малюнок 2 — Повітряно-пінний вогнегасник ОВП-10

1 — корпус; 2 — сифонова трубка; 3 — балон; 4 — рукоятка; 5 —
розпилювач; 6 — розтруб з сіткою.

Таблиця 2 — Основні технічні дані повітряно-пінних вогнегасників

Тип вогнегасника ОВП-5 ОВП-10

Продуктивність по піні, л 270 570

Дальність струменя піни, м 4,5 4,5

Тривалість дії, з 20 45

Маса вогнегасника із зарядом, кг 7,5 14

Вогнегасники газові

До їх числа відносяться вуглекислотні, в яких як вогнегасяча речовини
застосовується діоксид вуглецю (вуглекислоту), а також аерозольні і
вуглекислотні-бромілові, як заряду в яких застосовують спеціальні суміші
вуглеводнів, пи подачі в зону горіння гасіння наступає при відносно
високій концентрації кисню (14-18 %).

Вуглекислі вогнегасники випускаються як ручні (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8), так і
пересувні (ОУ-25, ОУ-80). Ручні вогнегасники (малюнок 3) однакові по
пристрою і складаються із сталевого високоміцного балона, в горловину
якого укручено замочно-пусковий пристрій вентильного або пістолетного
типу, сифонової трубки, яка служить для подачі вуглекислоти з балона до
замочно-пускового пристрою, і раструба-снігоутворювача. У вогнегаснику
ОУ-8 розтруб приєднується до замочної головки через броньований шланг
завдовжки 0,8 м. Балони вогнегасників заповнені рідкою вуглекислотою під
тиском 6-7 МПа.

Для приведення в дію вВуглекислотніго вогнегасника необхідно направити
сопло на вогнище пожежі і відвернути повністю маховичок або надавити на
важіль замочно-пускового пристрою. Перехід рідкої вуглекислоти у
вуглекислий газ супроводиться різким охолоджуванням і частина її
перетворюється на «сніг» у вигляді найдрібніших кристалічних частинок
(tсн = — 72 °З). В уникненні обмороження рук не можна доторкатися до
металевого розтруба. Під час переходу вуглекислоти з рідкого стану в
газоподібне відбувається збільшення об’єму в 400-500 разів.

Малюнок 3 — Вуглекислий вогнегасник ОУ — 5

1- балон; 2- запобіжник; 3- маховичок вентиля-замок; 4- металева пломба;
5- вентиль; 6- поворотний механізм з розтрубом; 7- сифонова трубка.

Вуглекислотні вогнегасники (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) призначені для гасіння
загорянь різних речовин і матеріалів, за винятком речовин, які можуть
горіти без доступу повітря, загорянь на електрифікованих залізничному і
міському транспорті, електроустановок під напругою до 380 В.
Температурний режим зберігання і застосування вуглекислих вогнегасників
від мінус 40 °З до плюс 50 °З.

Вуглекислотні-брометілові вогнегасники ОУБ-3А і ОУБ-7А є сталевими
тонкостінними балонами (товщина стіни 1,5-2 мм) зварної конструкції. В
горловину балона укручена замочна головка типу важеля з насадкою, що
розпиляла, і сифоновою трубкою. Місткість балонів відповідно 3,2 і 7,4
л.

Вогнегасним зарядом є склад 4НД (97 % бром-етила і 3 % вуглекислого
газу). Вогнегасна дія бромистого Етилу заснована на гальмуванні хімічних
реакцій горіння, тому його часто називають антикаталізатором або
інгібітором. Для викиду заряду у вогнегасник закачують повітря під
тиском 0,9 МПа.

Час дії вогнегасників 20-30 з при довжині струменя 3-4 м.

Вогнегасники цього типу призначені для гасіння невеликих загорянь різних
горючих речовин, тліючих матеріалів, а також електроустановок, що
знаходяться під напругою до 380 В. Їх використовують в складських
приміщеннях, на вантажних і спеціалізованих автомобілях, на
бензороздавальних колонках і т.д. Вогнегасники можуть бути застосовані
при температурі оточуючого повітря від мінус 60 °З до плюс 60 °С.
Вогнегасний ефект цих вогнегасників в 14 разів вище, ніж вуглекислотних.

Вогнегасники аерозольні використовують в тих же випадках, що і
вуглекисло-брометилові. Вогнегасний склад хладон (фреон), 114В2, 13В1 в
процесі пожежогасінні не надає дії на матеріали, що захищаються, і
устаткування, що дозволяє використовувати дані вогнегасники при гасінні
пожеж електронного устаткування, картин і музейних експонатів. Наша
промисловість випускає вогнегасники марок ОАХ, ОХ-3 і ін.

Вогнегасники порошкові

Для гасіння невеликих вогнищ загорянь горючих рідин, газів,
електроустановок напругою до 1000 В, металів і їх сплавів
використовуються порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-25, ОП-10.

Порошковий вогнегасник ОП-1 «Супутник» місткістю 1 л використовується
при гасінні невеликих загорянь на автомобілях і сільськогосподарських
машинах. Складається з корпусу, сітки і кришки, виготовленої з
поліетилену. Заповнений складом ПСБ (порошок сухий двокарбонатний), що
складається з 88 % бікарбонату натрія з додаванням 10 % тальку марки
ТКВ, стеаратів металів (заліза, алюмінія, магнія кальція, цинку) — 9 %.

Під час користування знімають кришку вогнегасника і через сітку порошок
ПСБ уручну розпилюють на вогнище горіння. Стійка порошкова хмара, що
утворюється, ізолює кисень повітря і інгібірує горіння.

Порошковий вогнегасник ОП-10 (малюнок 4) містить в тонкостінному
десятилітровому балоні порошок ПС-1 (вуглекислий натрій з добавками).
Подається за допомогою стислого газу (азот, діоксид вуглецю, повітря),
що зберігається в додатковому балончику місткістю 0,7 л під тиском 15
МПа. Застосовується для гасіння загорянь лужних металів (літію, кадію,
натрія) і магнієвих сплавів.

В інших вогнегасниках цього типу використовуються порошкові склади: ПСБ
(бікарбонат натрія з добавками), ПФ (фосфорно-амміачні солі з
добавками), призначені для гасіння деревини, горючих рідин і
електроустаткуванні, СІ-2 (сидикагель з наповнювачем) — для гасіння
нафтопродуктів і пірофорних з’єднань.

Вогнегасник порошковий (ВІСПИ), що самоспрацьовує, — це нове покоління
засобів пожежогасінні. Він дозволяє з високою ефективністю гасити
вогнища загоряння без участі людини.

Вогнегасник є герметичною скляною судиною діаметром 50 мм і завдовжки
440 мм, заповнений вогнегасним порошком масою 1 кг. Встановлюється над
місцем можливого загоряння за допомогою металевого утримувача (малюнок
5). Спрацьовує при нагріві до 100 °З (ВІСПИ-1) і до 200 °З (ВІСПИ-2).
Об’єм, що захищається, до 9 м3.

Вогнегасники ВІСПИ призначені для гасіння вогнищ пожеж твердих
матеріалів органічного походження, горючих рідин або плавких твердих
тіл, електроустановок, під напругою до 1000 В.

Достоїнства ВІСПИ: гасіння пожежі без участі людини, простота монтажу,
відсутність витрат при експлуатації, екологічно чистий, нетоксичний, при
спрацьовуванні не псує устаткування, що захищається, може
встановлюватися в закритих об’ємах з температурним режимом від мінус 50
°З до плюс 50 °З.

Генератори об’ємного аерозольного гасіння пожеж (СОГ) — є найбільш
сучасними засобами пожежогасінні.

Малюнок 4 — Вогнегасник порошковий ОП -10

1- подовжувач; 2- кронштейн; 3-балон з робочим газом; 4- манометр; 5-
корпус; 6-сифонова трубка; 7- насадок.

Вони призначені для гасіння пожеж ЛВЖ і ГЖ (бензин і інші нафтопродукти,
органічні розчинники і т.п.) і твердих матеріалів (деревина, ізоляційні
матеріали, пластмаси і ін.), а також електроустаткування (силові і
високовольтні установки, побутова і промислова електроніка і т.п.) СОГ
непридатна для гасіння лужних і лужноземельних металів, а також речовин,
горіння яких відбувається без доступу повітря.

В генераторах СОГ Вогнегасячим засобом є твердий аерозоль оксидів лужних
і лужноземельних металів перехідної групи, що утворюється при тому, що
згоряє зарядів і здатний знаходитися в замкнутому об’ємі в зваженому
стані протягом довгого (до 40-50 хвилин) часу.

Виділяється при горінні заряду генератора аерозольно-газова суміш не
псує майно, що захищається, і навіть папір, а самі частинки аерозоля
можна прибрати пилососом або змити водою.

Генератори СОГ діляться на ручні (СОГ-5М) н стаціонарні (СОГ-1). Об’єм,
що захищається, генератором СОГ-5М до 40 м3 генератором СОГ-1 до 60 м3.

Для приведення в дію генератора СОГ-5М (малюнок 6) необхідно зняти
ковпак з вузла запуску, різко смикнути за шнур і кинути в приміщення, що
горить.

Для запуску генератора СОГ-1 (малюнок 7) використовуються спеціальні
вузли запуску термохімічні, електричні.

Застосування термохімічних вузлів запуску, що спрацьовують при
досягненні в об’ємі, що захищається, температура 90 °З, дозволяє кожному
генератору, якщо їх встановлено дещо, працювати повністю автономно.
Генератори, оснащені термохімічними вузлами запуску, встановлюються під
стелею приміщення, в зоні найбільш вірогідного загоряння.

Застосування електричних вузлів запуску дозволяє використовувати
генератори СОГ-1 на об’єктах, що мають пожежну сигналізацію. Установка
генератора СОГ-1 в приміщенні, що захищається, проводиться за допомогою
спеціального кронштейна. Робоче положення генератора горизонтальне або
вертикальне інжектором вниз. Розміщення генераторів з електричним вузлом
запуску проводиться довільно.

Генератори СОГ-1 працюють в інтервалі температур від мінус 55 °З до плюс
55 °З і вогкості до 100 %.

При виникненні пожежі і спрацьовуванні генераторів, особи, що
знаходяться в цей момент в приміщенні, що захищається, повинні швидко
покинути його, щільно закривши за собою двері і не робити ніяких дій по
гасінню пожежі, окрім виклику пожежної охорони.

Генераторами СОГ рекомендується обладнати наступні об’єкти: промислові
підприємства, силові енергетичні установки, комунально-побутові
підприємства, суспільні будівлі, учбові заклади, науково-дослідні
інститути і установи, банки і офіси, торгові бази і склади, видовищні
підприємства, адміністративні і житлові будівлі, транспортні засоби.

Використана література

Використані матеріали з сайту та пошукових систем HYPERLINK
«http://obzh.superreferat.ru/» http://obzh.superreferat.ru/ ,
HYPERLINK «http://www.ukrreferat.com» www.ukrreferat.com , HYPERLINK
«http://www.google.com.ua» www.google.com.ua

PAGE

PAGE 2

Похожие записи