РЕФЕРАТ

на тему:

Валеологія. Значення та сутність загартування

ПЛАН

1. Поняття та правила загартування, види загартування

2. Загартування водою

3. Загартування повітрям

Використана література

1. Поняття та правила загартування, види загартування

Загартовування організму — це формування й удосконалювання
функціональних систем, спрямованих на підвищення імунітету організму,
що в остаточному підсумку приводить до зниження «простудних»
захворювань. Причому загартовування дітей дає подвійний позитивний
результат — зниження їх захворюваності і підвищення корисної
зайнятості батьків на виробництві, що має не тільки соціальне, але й
істотне економічне значення. Можна без перебільшення сказати, що
науково обґрунтовані методи загартовування є невичерпними джерелами
збільшення здоров’я дітей різного віку.

З давніх часів використовувалися і зараз залишаються основні і
найдійовіші засоби загартовування природні сили природи: сонце, повітря
і вода.

Загартовування найчастіше розглядається як процес пристосування
організму до мінливих умов погоди і клімату. Але говорячи про
загартовування як засобі фізичного виховання, мається на
увазі не тільки пристосування організму, що відбуває під
впливом несприятливих умов. Загартовування треба розглядати як
свідоме застосування у визначеній системі заходів, що підвищують
опірність організму, що виховують здатність швидко і без шкоди для
здоров’я застосовуватися до різних умов зовнішнього середовища.
Загартовування варто починати із самого раннього дитинства і
продовжувати протягом усього життя видозмінюючи форми і методи його
застосування в залежності від віку. Оздоровче значення повітряних,
сонячних ванн, водяних процедур безсумнівне.

Існує два правила загартування. Їх два – щоденність і поступовість.

Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу
коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного
тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього
середовища. У фізіологічному відношенні загартування розглядають як
адаптацію, що досягається багаторазовим тренуванням, впливом того чи
іншого загартовувального чинника або комплексом чинників.

Загартування підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до
погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних,
психологічних) чинників, знижує чутливість до респіраторних та інших
заразних захворювань, підвищує працездатність, сприяє формуванню
позитивних психофізіологічних реакцій.

Під час проведення загартувальних процедур слід враховувати такі
принципи: поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості
впливу загартувального чинника), систематичність (проводити процедури
регулярно за визначеною системою), комплексність (цілеспрямоване
поєднання впливу кількох чинників, наприклад, повітря і води),
індивідуальний режим (характер, інтенсивність і режим загартування
повинні враховувати індивідуальні особливості людини: вік, стать, стан
здоров’я тощо.

2. Загартування водою

Холодна вода не даремно називається “королевою здоров’я”.
Загартовувальна дія її на організм найсильніша.

Починають водні процедури поступово після ранкової зарядки. Температура
води має бути 28-30 градусів. Кожні наступні два-три дні роби її
холоднішою на один градус, поки не доведеш до 12 градусів, а то й нижче
– в залежності від індивідуальних особливостей організму. Температура в
приміщенні, де загартовуєшся, не повинна перевищувати 17-20 градусів.

Обтирання роблять губкою або мокрим рушником, починаючи з рук, плечей,
шиї, тулуба. Відтак швидко витираються досуха і надягають білизну.

Ще сильніше діє обливання холодною водою. Тому температура води
спочатку має бути не нижче 30 градусів. Її, також поступово знижуючи,
доводять до 20-15 градусів і нижче.

Холодну воду використовують і як засіб проти зайвої ваги. У ній можна
“спалювати” надлишки жирів завдяки високій теплопровідності води.
Відомо, приміром, що за 15 хвилин купання у двадцятиградусній воді
додатково виділяється 100 кілокалорій. Але вдаватися до цього
сильнодіючого засобу, щоб схуднути, можна лише тоді, коли порадишся з
лікарем.

Відомий німецький гігієніст Еріх Дойзер вважає, що звичайний душ краще
закінчувати 10—15-секундним перебуванням під абсолютно холодним
струменем.

При контрастному душі, на його думку, повинна бути така черговість: 2
хвилини — гаряча вода (не тепла, а гаряча), 5—10 секунд — холодна
(гарячий кран закручується зовсім). Знову 2 хвилини гарячої води і т. д.
Всього від 4 до 6 циклів. Закінчувати обов’язково холодною водою.

Таким чином, після двох-трьох років підготовки більш-менш молоді (дітям
і підліткам “моржування” категорично протипоказане!) і до того ж
абсолютно здорові люди можуть подумати і про найвищу форму
загартовування — цілорічне плавання. Першого року, почавши навесні чи
влітку з купання у воді температурою 18—20 градусів, вони продовжують цю
благу справу до жовтня-листопада, другого року — до грудня, а на третій
чи четвертий рік уже можна плавати серед крижин. Та й то не більше 40—60
секунд. Навіть дуже досвідчені “моржі” не плавають більш як півтори-дві
хвилини.

3. Загартування повітрям і сонцем

Повітряні ванни благотворно діють на людину. Завдяки ним людина стає
більш урівноваженою, спокійною. Непомітно зникає підвищена збудливість,
поліпшується сон, з’являються бадьорість і життєрадісний настрій.
Позитивно впливають повітряні ванни на серцево-судинну систему —
сприяють нормалізації артеріального тиску і кращій роботі серця.

Отже, у процесі загартовування повітрям відбувається підвищення
працездатності всіх систем, що забезпечують терморегуляцію. Стосовно
судинної системи це значить, що чим швидше судини після охолодження
(звуження) повернуться до свого нормального стану, тим краще наш
організм пристосовується до холоду.

Російський фізіолог А.А.Ухтомський писав: “Показником працездатності
тканини є її лабільність, тобто швидкість, з яким тканина,
відреагувавши, здатна повернутися до вихідного стану. У результаті
загартовування повітрям значно підвищується рухливість до ефективність
судинних реакцій у людини”.

Повітря не тільки постачальник кисню. Утворити вітер, його потоки
впливають на природні процеси і явища. Від вітру — урагани і бурі,
хвилювання на морських просторах, ерозія ґрунту, усякого роду
руйнування…

Інша справа — повітряні потоки помірної сили. Саме вони з усіх природних
факторів розглядаються як найбільш ніжні, безпечні, усім доступні
процедури.

Саме повітря, на думку вчених, найбільш універсальний засіб
загартовування. З повітряних ванн медики рекомендують починати
систематичне загартовування організму. Це простий, але разом з тим
винятково корисний початок не відкладайте в довгу шухляду.

Вплив повітряних потоків на людський організм різнобічний. Це вплив і
температури повітря і його вологості, і швидкості руху, і наявності
аерозолей — усякого роду твердих і рідких речовин, що знаходяться в
стані дрібного роздроблення. Основний фактор, що впливає на людину, —
температура повітря. Повітряна ванна може бути загальною, якщо впливу
повітря піддається вся поверхня тіла, або частковою, коли оголюється
тільки його частина (тулуб, шия, руки, ноги).

Вплив повітряних потоків, що гартує, зв’язано насамперед з різницею
температур між ними і поверхнею шкіри. Шар повітря, що знаходиться між
тілом і одягом, звичайно має постійну температуру (близько 27-28 °С).
Різниця між температурою шкіри одягненої людини і навколишнім повітрям,
як правило, невелика. Тому-то віддача тепла організмом майже непомітна.
Але як тільки тіло людини звільняється від одягу, процес віддачі тепла
стає інтенсивніше. Чим нижче температура навколишнього повітря, тим
більшому охолодженню ми піддаємося.

Вплив холодного повітря на велику поверхню тіла викликає в організмі
визначену реакцію. У перший момент унаслідок великої віддачі тепла
виникає відчуття холоду, потім кровоносні судини шкіри розширюються,
приплив крові до шкіри збільшується і відчуття холоду змінюється
почуттям приємної теплоти. Шкідливі речовини в окремих випадках,
обумовлених недостатнім провітрюванням навколишньої атмосфери, можуть
накопичуватися в приземних шарах повітря, утворити отрутний смог, що
нерідко викликає масові отруєння.

Особливу небезпеку представляють радіоактивні забруднення, що можуть
носити глобальний характер.

Повітряні ванни і напівванни (оголення по пояс) проводять 1—2 рази в
день. Хворі при цьому можуть чи сидіти лежати. Тривалість ванни і
ступінь охолодження дозують по спеціальних таблицях. Розрізняють холодні
повітряні ванни (температура повітря від 0 до +8°С), помірковано холодні
(від +9 до +16 °С), прохолодні (від +17 до +20 °С), індиферентні (від
+21 до +22 °С) і теплі (понад +22 °С).

Метод аеротерапії рекомендується при захворюваннях нервової і
серцево-судинної систем, застосовується в хворих із захворюваннями
легень (у період видужання), а також широко використовується як засіб
загартовування здорових людей.

Корифей російської медицини Т. А. Захарян говорив, що по силу впливу на
організм свіже повітря перевершує всі лікарські і лікувальні засоби.
Дійсно, тільки з повітря ми одержуємо кисень, без якого не можуть
обходитися легені, серце, кров, всі органи, тканини людини. Особливо
корисний, воістину цілющий морське повітря — з підвищеною іонізацією,
насичений солями, озоном.

Найпростіша і не зухвалих негативних емоцій процедура — повітряні ванни,
що сприяють загартовуванню організму. Вони особливо корисні тим, хто
схильний до застуд. Різноманітні форми загартовування в сполученні з
руховою терапією, активністю, м’язовим навантаженням створюють основу
міцного здоров’я, роблять людини більш стійким до фізичних і
нервово-психічних перевантажень, до впливу несприятливих умов.

Повітряні ванни — це дозований вплив повітрям на тіло людини, цілком чи
частково оголене. Систематичний і правильний прийом таких ванн тонізує
нервову систему, підвищує несприйнятливість організму до захворювань. У
лікувальній практиці на курортах, особливо дитячих, повітряні ванни
знайшли широке застосування. Однак до них потрібно підходити обережно, з
огляду на індивідуальні особливості організму, і строго виконувати
призначення (ради) лікаря.

Повітряні ванни поліпшують обмін речовин, функцію органів кровообігу і
бруньок, впливають на роботу органів травлення, а також на
нервово-психічну сферу хворого. Поліпшуються настрій, сон, апетит,
з’являється бадьорість, знижується підвищена збудливість, зникають
головні болі. Проводяться ванни під тентами, на верандах
кліматопавільйонів, захищених від прямих сонячних променів, у тіні
дерев.

Під час прийому повітряних ванн на організм роблять вплив розсіяні
ультрафіолетові промені. Тому ці процедури нерідко призначаються як
підготовчі перед морськими купаннями, морськими, сонячними, пісковими
ваннами й ін. Причому враховується температура і вологість повітря,
швидкість вітру.

Не рекомендується приймати ванни при температурі нижче 15° С, відносної
вологості понад 80 % і вітрі, швидкість якого більше 3 м/с. У літні дні
кращий час між 8-11 і 17-19 ч. Тривалість прийому перших ванн 10-15 хв,
поступово її доводять до 1-2 ч, а в окремих випадках і більше, у
залежності від погодних умов і індивідуальних особливостей хворого.

В даний час повітряні ванни широко використовуються з лікувальною і
профілактичною метою протягом усього року. У холодні місяці паралельно з
ними успішно застосовуються цілодобове перебування на верандах, у
спеціальних павільйонах, а також сон на березі моря.

Сонячна радіація — енергія випромінювання Сонця — є основним джерелом
енергії атмосферних процесів; вона вимірюється кількістю тепла і
виражається в мегаджоулях на 1 кв.м. Променева енергія Сонця досягає
земної поверхні, проникаючи через шари атмосфери, яка частково поглинає,
відбиває і розсіює сонячну радіацію.

Тепловий потік сонячного випромінювання, який сягає Землі, дуже великий.
Він більш ніж у 5000 разів перевищує сумарне використання усіх видів
паливно-енергетичних ресурсів у світі.

Серед переваг сонячної енергії — її вічність і виняткова екологічна
чистота. Сонячна енергія надходити на всю поверхню Землі, лише полярні
райони планети страждають від її нестачі. Тобто, практично на всій
земній кулі лише хмари та ніч заважають користуватися нею постійно.

Люди з незапам’ятних часів знали, що сонячне світло — і цілитель, і
надійний союзник у боротьбі з хворобами. Широко використовували промені
сонця як зміцнювальний засіб у Древній Елладі. Найбільші спортивні
змагання стародавності — Олімпійські ігри — проводилися, як правило, у
самі пекучі літні місяці. Рівно опівдні, коли нестерпно палило сонце,
виходили на старт засмаглі атлети. Вони виступали оголеними і не мали
права покривати для захисту від палючих променів сонця голову.

Ще більше поширення загартовування сонцем одержало в Древньому Римі. Як
показали розкопки римських міст, буквально усюди: на дахах будинків, у
лазнях, у гладіаторських школах — улаштовувалися солярії — місця для
прийому сонячних ванн. У Римській імперії створювалися спеціальні
кліматичні станції, що призначалися для сонцелікування. Сюди
направлялися хворі для прийому необхідних цілющих процедур.

Дія чарівних ультрафіолетових променів на організм неоднакова. Одні з
них роблять вітаміноутворюючу дію — сприяють утворенню в шкірі вітаміну
D, недостатність якого викликає порушення фосфоро-кальцієвого обміну в
організмі, приводить до захворювання дітей рахітом. Інші роблять так
звану ерітемну і пігментну дію, тобто викликають на шкірі утворення
еритеми (почервоніння) і пігменту, що обумовлює засмагу.

Сонячне проміння володіє воістину дивною цілющою силою. Його промені,
насамперед ультрафіолетові, діють на нервово-рецепторний апарат шкіри і
викликають в організмі складні хімічні перетворення. Під впливом
опромінення підвищується тонус центральної нервової системи,
поліпшується обмін речовин і склад крові, активізується діяльність залоз
внутрішньої секреції.

Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще
не занадто пекуче, а також ближче до вечора, коли сонце хилиться до
заходу. Кращий час для засмаги: у середній смузі – 9-13 і 16-18 годин;
на півдні – 8-11 і 17-19 годин. Перші сонячні ванни треба приймати при
температурі повітря не нижче 18°. Тривалість їх не повинна перевищувати
5 хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години).
Під час прийому повітряних та сонячних ванн не можна спати! Голова
повинна бути прикрита чимось начебто панами, а очі темними окулярами.

Чутливість до ультрафіолетових променів тим вища, чим менший вік дитини.
Тому сонячні ванни дітям до одного року протипоказані. Вкрай обережно
вони призначаються дітям від 1 року до 3 років. В осінньо-зимовий і
весняний періоди прямі сонячні промені не викликають перегрівання, тому
потрапляння їх на відкрите обличчя дитини не тільки припустиме, але і
необхідне. Улітку рекомендують проводити світлоповітрянні ванни при
температурі повітря 22o і вище для грудних дітей і при 20o для дітей 1-3
років, краще в безвітряну погоду. Поведінка дитини в момент проведення
ванни повинна бути активною. Після сонячних ванн, а не до них, дітям
призначають водяні процедури, причому обов’язково потрібно витерти
дитини, навіть якщо температура повітря висока, тому що при вологій
шкірі відбувається переохолодження дитячого організму.

Загартовування сонцем проводиться на відкритому повітрі під час роботи,
занять спортом. Систематичне загартовування сприяє переношуваності
високої температури повітря, удосконалює терморегуляцію організму в
умовах перегрівання, зокрема, при важкій фізичній роботі. У той же час
підвищується й опірність організму до переохолодження.

Повітряно-сонячні ванни найкраще приймати на березі ріки чи іншої
водойми, серед зелених насаджень. Місця прийому сонячних ванн повинні
бути досить відкритими для сонця і природного руху повітря.

Кращий час для прийому сонячних ванн – ранкові години, коли повітря
чисте і менш нагрітий. При прийомі ванн необхідно лягати ногами до
сонця, голову захищати від сонячних променів. Не рекомендується загоряти
натще, безпосередньо перед їжею і відразу після неї. Сонячні ванни можна
приймати через 30-40 хв. після сніданку, а закінчувати не менш ніж за
годину до чергового прийому їжі.

У залежності від часу року, погоди загартовування починають із сеансів
тривалістю 5-10 хв. у день. Поступово їх збільшують на 5-10 хв. щодня і
доводять до 2-3 годин. Після кожної години опромінення необхідно робити
перерва на 10-15 хв і відпочивати в тіні.

Під час прийому сонячних ванн забороняється спати, не можна доводити
себе до рясного потіння. Після сонячної ванни варто прийняти чи душ
викупатися.

При систематичних заняттях спортом на відкритому повітрі необхідність у
спеціальному прийомі сонячних ванн істотно зменшується, тому що
спортсмени одержують достатню дозу сонячної радіації під час занять.

Значення дії, що гартує, сонця своєрідна. Сонце є сильно діючим
засобом загартовування. Сонячні промені роблять на організм
загальне зміцнювальне дія, підвищують обмін речовин в організмі,
краще стає самопочуття, сон, шкіра краще регулює теплообмін. Але
сонце може робити і негативна дія. Тому треба до цієї процедури
підходити дуже обережно. У молодших дітей особливо корисні сонячні
ванни, але важливий при цьому індивідуальний підхід. Проводити
сонячні ванни треба в русі, але гри треба проводити спокійного
характеру. Сонячні ванни збільшуються поступово. Ультрафіолетові
промені активно впливають на імунологічну резистентність організму,
підвищуючи активність гіпоталамо-гіпофізарно- надниркової системи.
Однак потрібно пам’ятати, що чутливість до ультрафіолетових
променів тим вище, чим менше вік дитини. Тому сонячні ванни дітям
до одного року протипоказані. Вкрай обережно вони призначаються дітям
від 1 року до 3 років, і тільки в більш старшому віці їх проводять
досить широко, але після попереднього тижневого курсу щоденних
світлоповітрянних ванн.

Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є
температура повітря 30o. Після сонячних ванн, а не до них, дітям
призначають водяні процедури, причому обов’язково потрібно витерти
дитини, навіть якщо температура повітря висока, тому що при
вологій шкірі відбувається переохолодження дитячого організму.

Штучне ультрафіолетове випромінювання, що ще кілька років назад
широко застосовували не тільки на Півночі, але й у середній смузі
Росії в першу чергу з метою профілактики рахіту, у даний час
багато авторів або не рекомендують узагалі призначати дітям
раннього віку, або використовувати вкрай обережно, з огляду на його
можливу канцерогенну дію.

Список використаної літератури

Енциклопедія здоров’я. – К., 2000.

Загартування – найдешевша профілактика простуди. – К., 1994.

Основи сестринської справи / За ред. Коваленко В.І. – Харків, 1999.

PAGE

PAGE 13

Похожие записи