Валеологія. Значення ендокриної системи в здоров’ї людини. Образ духовного життя (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3621
Скачать документ

Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

Валеологія. Значення ендокриної системи в здоров’ї людини. Образ
духовного життя

Значення ендокринної системи в здоров‘ї людини

Складний устрій людського тіла із стародавніх часів приводив учених в
благоговійне захоплення. Протягом багатьох століть вони безуспішно
намагалися знайти “верховного головнокомандуючого” організмом. Того, хто
управляє всім життєво важливими функціями і погоджує роботу окремих
кліток, органів і систем з єдиним “виробничим графіком”, в якому кожній
дійовій особі відведено належне місце і чітко обкреслений круг
обов’язків в повсякденних умовах і надзвичайних ситуаціях. Врешті-решт
титул правителя в суверенному королівстві організму відійшов до мозку –
головному і спинному.

Але при кожному королі, як правило, існує таємний радник, влада якого
дуже велика. Цим сірим кардиналом, що вважає за краще триматися в тіні,
і є ендокринна система.

Ендокринна система так ретельно оберігала свої секрети, що була
відкрита ученими лише на початку ХХ в. Правда, трохи раніше дослідники
звернули увагу на дивні невідповідності в будові деяких органів. По
вигляду такі анатомічні утворення нагадували залози, а значить, повинні
були виділяти певні рідини (“соки”, або “секрети”), подібно тому як
слинні залози виробляють слину, слізні – сльози і т.п. Але не виділяли!
Учені не знайшли ні “соків”, ні спеціальних вивідних проток, по яких
проведена рідина звичайно витікає назовні. Напрошувалося неймовірне
припущення: загадкові органи були. зайвими!

Проте життя свідчило про зворотне. Якщо “неправильні залози”
ушкоджували або випадково видаляли під час операції, організм людини
приходив у важкий розлад.

Учені – історики затверджували, що про органи ендокринної системи на
Сході знали ще в глибокій старовині і шанобливо величали їх “залозами
долі”. На думку східних тих, що лікарюють, ці залози були приймачами і
трансформаторами космічної енергії, що вливається в невидимі канали
(чакри) і підтримуючої життєві сили людини. Вважалося, що злагоджену
роботу “залоз долі” можуть розладнати катастрофи, що відбуваються по
волі злої долі.

Події ХХ сторіччя підтвердили пророцтва лікарів і мудреців далекого
минулого. Після Першої світової війни в Росії і Німеччині учені
зафіксували небачений раніше зростання захворювань токсичним зобом і
цукровим діабетом, що свідчать про порушення функцій ендокринної
системи. Під час Другої світової війни після сильних бомбардувань
британських міст у багатьох англійців розвинулася хвороба щитовидної
залози, яку лікарі охрестили “зобом бомбосховищ”.

Взагалі Ендокринна система – система залоз, що виробляють гормони, і
виділяючих їх безпосередньо в кров. Ці залози, звані ендокринними або
залозами внутрішньої секреції, не мають вивідних проток; вони
розташовані в різних частинах тіла, але функціонально тісно
взаємозв’язані. Ендокринна система організму в цілому підтримує
постійність у внутрішньому середовищі, необхідне для нормального
протікання фізіологічних процесів. Крім цього, ендокринна система
спільно з нервовою і імунною системами забезпечують репродуктивну
функцію, зростання і розвиток організму, освіту, утилізацію і збереження
(“про запас” у вигляді глікогену або жирової клітковини) енергії.

Ендокринна система – це одна з трьох контролюючих систем організму.
Сучасна наука розглядає цю систему в єдності з нервовою і імунною. При
цьому, нервовій ситемі справедливо відводиться очолююча роль.

Кожна ендокринна освіта має свій специфічний функціональний об’єм, і
бере участь в діяльності певних структур організму (органів, тканин…).
Впливи ендокринних утворень і внутрішніх органів двонаправлено
(взаємно).

“Біологічна роль ендокринної системи тісно пов’язана з роллю нервової
системи; ці дві системи взаємно координують функцію інших (нерідко
розділених значною відстанню органів і органних систем. Відмінною рисою
ендокринної системи є те, що вона здійснює свій вплив за допомогою ряду
речовин  – гормонів. Химічеськ гормони є різнорідною групою;
різноманіття представлених ними речовин включає стероиды, похідні
амінокислот, пептиди і білки. Їх загальною особливістю служить те, що
вони виробляються в спеціальних органах  – ендокринних залозах (залозах
без вивідних проток) або в компактних групах кліток, наприклад в
островковых клітках підшлункової залози, інтерстиціальних клітках
Лейдіга в семенниках і клітинних групах слизистої оболонки
дванадцятипалої кишки (секретин) і в гіпоталамусі (АДГ, окситоцин, і
т.д.) – і переносяться кров’ю до більш менш віддалених органів. Вони
надають на ці органи-мішені специфічну дію, яка, як правило, не здатні
відтворити інші речовини”.

2. Образ духовного життя

L O

& J L b d Oe U A

Oe

????????????u?Духовну сферу суспільного життя відрізняють яскраво
виражені багатоплановість і різноманітність. Людство змогло виробити
немало способів духовного збагнення і освоєння миру: науковий,
естетичний, етичний, релігійний і т.д. Кожний з них схоплює лише якусь
частину реальності, точніше, дає певний ракурс бачення світу, що
дозволяє відшукати в останньому якесь значення і встановити причетність
людини до цього значення. А всі разом вони утворюють своєрідну системну
єдність, в якій явно є видимим як істотні відмінності способів духовного
освоєння миру, так і їх взаимодополнительность, внутрішній
взаємозв’язок.

Під духовним життям суспільства звичайно розуміють ту область буття, в
якій об’єктивна, надіндивидуальна реальність дана не у формі
протистоячої нам наочної дійсності, а реальності, присутньої в нас
самих, що є невід’ємною частиною особи людини.

Як бачимо, вже в спробі визначення духовного життя відразу з’являється
суперечність: неначебто дух, ідеальний початок не існують самі по собі,
зовні людини, але в той же час вони — надіндивидуальні, всезагальні,
об’єктивні, тобто від людини неначебто і не залежать. Цей незрозумілий
статус таких ідеальних почав, як Істина, добро, Краса і ін., і складає
суть «проблеми духу», завжди що користувалася особливою увагою
філософів.

Оскільки духовне життя людства відбувається і відштовхується все-таки
від життя матеріальної, то і структура її багато в чому аналогічна:
духовна потреба, духовний інтерес, духовна діяльність, створена цією
діяльністю духовні блага (цінності), задоволення духовної потреби і т.д.

Крім того, наявність духовної діяльності і її продуктів необхідна
породжує особливий рід суспільних відносин — естетичних, релігійних,
етичних і т.д.

Варто помітити при цьому, що спочатку суспільство прямо формує у людини
лише самі елементарні духовні потреби, що забезпечують його
соціалізацію. Духовні ж потреби більш високого порядку — в освоєнні
якомога більшої частини багатств світової культури, участі в їх
створінні — суспільство може формувати лише побічно, через систему
духовних цінностей, що служать орієнтирами в духовному саморозвитку
індивідів.

Що ж до самих духовних цінностей, навкруги яких складаються відносини
людей в духовній сфері, то цим терміном звичайно указують на
соціально-культурне значення різних духовних утворень (ідей, норм,
образів, догм і т.д.). Причому в ціннісних представленнях людей
неодмінно присутній якийсь предписательно-оцінний елемент.

Людство давно з’ясувало, що в будь-яких битвах найнадійніша армія —
професійна. В битвах ідейних — ситуація та ж. Основні форми існування
духу (ідеї, теорії, образи, норми і т.д.) з часу виникнення перших
класових суспільств проводяться професіоналами. Термін «духовне
виробництво» — не метафора, а цілком реальне явище.

Під духовним виробництвом звичайно розуміють виробництво свідомості в
особливій суспільній формі, здійснюване спеціалізованими групами людей,
професіонально зайнятих кваліфікованою розумовою працею.

– ідеї, теорії, образи, духовні цінності;

– духовні суспільні зв’язки і відносини індивідів;

– сама людина, оскільки він, окрім іншого, — істота духовна.

Структурно духовне виробництво розпадається на три основні види освоєння
дійсності: наукове, естетичне, релігійне. Такий опис видів духовного
виробництва не співпадає з прийнятою в нашій філософській традиції
схемою з шести форм суспільної свідомості (політика, право, мораль,
мистецтво, наука, релігія). Політика, право і мораль не є «галузями»
духовного виробництва. Мораль — тому що не є створенням професіоналів,
ідеологів. Ми не знайдемо в історії жодної моральної норми, винайденої і
упровадженої в життя професіоналом. Навіть заповіді Хріста не «убий», не
«вкради» — це фіксація принципів, стихійно вироблених моральною
практикою, тобто цей стихійний винахід людства, а не результат
діяльності професіонала.

Отже, політичні і правові відносини між людьми складаються в першу чергу
з приводу реальної державної влади, а не понять про неї. А держава з
його апаратом, урядовцями, арміями, судами і в’язницями — явище як там
не є саме матеріальне. Тому політичні, рівно як і правові, відносини в
основі своїй матеріальні.

Отже, що залишається за власне духовним виробництвом? Три види освоєння
дійсності: наукове, естетичне і релігійне. Звідси три види духовного
виробництва. Тут в наявності виробництво, так би мовити, в чистому виді
ідей, образів, уявлень, а також відповідних зв’язків і відносин між
людьми. Кожний з цих трьох видів освоєння дійсності створює свій,
особливий, неповторний, і що саме, мабуть, важливе — цілісний мир. В
будь-якому з цих трьох ідеальних світів дійсність представлена
(відображена) цілком, повністю, без вилучень.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018