Реферат на тему:

Земне випромінювання і здоров’я людини

ПЛАН

1. Поняття про геопатогенні зони.

2. Негативний вплив геопатогенних зон на людину.

3. Симптоми та реакція організму на дію геопатогенних зон.

4. Методика виявлення геопатогенних зон і захист від їхнього впливу.

5. Методика біолокації для визначеннягеопатогенних зон у приміщенні.

1. ПОНЯТТЯ ПРО ГЕОПАТОГЕННІ ЗОНИ

З курсу фізики ви вже знаєте, що людина постійно перебуває в полі
природних електромагнітних хвиль, які надходять із космосу та
випромінюються Землею, а також штучно створюваних людиною джерел цих
хвиль (теплотраси, мережі електропередачі, водопроводи тощо; мал. 7).

Геопатогенна зона (від грец. ge – Земля, pathos – страждання і
походження, що означає – страждання, що походять від Землі) – зона
Землі, яка характеризується геофізичною аномалією (зона подразнення) і
негативним впливом, земного випромінювання на організм людини.
Геопатогенні зони – це локальні геофізичні аномалії різного походження.

Вплив геопатогенних зон на організм людини під час її тривалого
перебування в місцях їхньої дії вивчає наука геопатія.

Основними причинами виникнення геопатогенних зон є поява геологічних
розломів, перетин підземних водних потоків, положення (перехрест) ліній
так званих глобальних сіток, утворення штучного походження, зумовлені
діяльністю людини, – електротелевізійні й телефонні мережі, тепло- й
водоканалізаційні комунікації, технічні споруди різного роду, а також
поєднання зазначених вище факторів.

Вивченням сутності геопатогенних зон, їхнього впливу на рослинний і
тваринний світ займаються фізики, геофізики, медики, спеціалісти в
галузі електроніки, геологи, лікарі, а також багато інших спеціалістів.
На сьогодні всі вони дійшли певних висновків: геопатогенні зони є
реальним геофізичним явищем, яке полягає в зміні геофізичних параметрів
середовища (геомагнітного поля, електропровідності грунту, електричного
потенціалу атмосфери, рівня радіоактивності тощо).

Тривалий час геопатогенні зони визнавались однорідними структурними
утвореннями. У наш час учені вважають, що на Землі є різноманітні
системи енергетичне поляризованих ліній, смуг, зон. Вони стверджують, що
глобальна каркасна сітка Землі не є структурним утворенням, а має
енергопольову природу і становить собою силові лінії, площини,
енергетичні вузли, випромінювання яких поляризовані. Це правильно, бо на
Землі діють магнітні, електричні, гравітаційні й механічні сили
космічного походжен

Мал. 7. Джерела енергоінформаційного впливу на людину

ня. Вважають, що глобальна каркасна сітка Землі та її сітки менших
розмірів утворюються під впливом космічних сил за участі земних
факторів.

Глобальна прямокутна решітчаста сітка утворена геоенергетичними лініями,
орієнтованими за сторонами світу. Кожна комірка цієї сітки складається з
двох смуг -ліній, одна з яких спрямована на північ-південь (2м), а друга
– на схід-захід (2,5м).

Крім глобальної решітчастої сітки (її ще називають сіткою Е.Хартмана),
виявлені й інші сітки з комірками різної форми та розмірів: прямокутні
Ф.Пейро (4 мх4 м), З.Віттмана (16м х 16м), діагональна М.Куррі (5 м х 6
м) та інші. Від поверхні Землі смуги решітчастої сітки спрямовані
вертикально вгору як площини, утворені різного роду електромагнітними
полями, що виникають у результаті електромагнітних процесів, які
здійснюються між Землею й іоносферою. Смуги решітчастої сітки мають
різну інтенсивність випромінювання. Точки перехрещення (перехрестів)
ліній, смуг глобальної сітки є локальними ділянками (10 м х 10 м; 10 см
х 20 см; 20 cm x 20 см), що чинять сильний вплив на кожну людину, котра
перебуває У сфері їхньої дії.

Встановлено, що смуги решітчастої сітки поляризовані на умовно
«позитивні» та «негативні», причому їхній енергетичний потік може бути
висхідним і низхідним. Його спрямованість визначається обертанням
маятника за чи проти годинникової стрілки.

Відповідно вузли решітчастої сітки можуть бути право- і
лівополяризованими чи нейтральними.

Спеціалісти стверджують, що через кожні 10 м у решітчастій сітці
виникають смуги посиленої інтенсивності, а між ними, у свою чергу, через
5 м виникають проміжні смуги з меншою інтенсивністю.

Поряд із патогенними зонами існують геомагнітні зони, що позитивно
впливають на здоров’я людини. Ці зони також утворюють упорядковану
орієнтовану сітку з відстанню між смугами 75–100 метрів. Не випадково у
місцях перетину геомагнітної сітки розташовуються культові споруди –
храми, святі місця, мегалітичні споруди. Ширина смуг геомагнітної сітки
коливається і складає 10–30–50 метрів. У кожній із них є три двометрові
смуги і п’ять ущільнених смуг завширшки 0,5 – 1 метр. Ці зони
випромінюють електромагнітні хвилі, які можуть вимірюватися
біолокаційним методом. Геомагнітні зони, що мають цілющу дію, знайдені в
Києві (Старокиївська гора, місце, де розташована Андріївська церква,
Володимирська гірка), на острові Валаам на Ладозькому озері, у
Троїце-Сергіїєвій лаврі поблизу м.Загорська Московської обл. (Росія), у
районах Карлових Вар (Чехія) та інших місцях.

Спеціалістами сільського господарства встановлено, що найбільше хворіють
дерева, які перебувають у патогенній зоні, у них найчастіше влучають
блискавки.

Тварини, що стоять у стійлах, які містяться в геопатогенній зоні, також
страждають від різних хвороб, їхні продуктивність і приріст ваги
зменшуються.

Визначено, що на автошляхах наявність геопатогенних зон створює
підвищену аварійність, оскільки навіть короткочасне перебування водія в
цій зоні спричиняє своєрідний стрес. Ученими встановлено, що
геопатогенні зони становлять особливу небезпеку для здоров’я людини,
оскільки тривале перебування в них провокує тяжкі хронічні захворювання,
призводить до виникнення злоякісних пухлин.

2. НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ ГЕОПАТОГЕННИХ ЗОН НА ЛЮДИНУ

Німецький учений Густав фон Поль, аналізуючи свої спостереження,
зроблені в Баварії в 20–30-их pp., дійшов висновку, що спільним для всіх
58 чоловік, померлих від раку в одному з міст, було те, що їхнє місце
сну знаходилось у геопатогенній зоні.

Чеський лікар-онколог Олдріх Юрізек, який досконало володів методом
біолокації, досліджував протягом двадцяти років вплив на організм людини
геопатогенних зон. Він виявив, що у людей, котрі мешкають у будинках,
споруджених на землях колишніх водойм, висохлих русел річок, у
підтоплюваних і заплавних місцях, спостерігається високий процент
ранньої смертності від різноманітних захворювань.

Австралійська дослідниця К.Бахлер у своїй монографії «Досвід
лозоходства», що вийшла дев’ятим виданням 1984 року, наводить результати
багаторічного обстеження 11 тисяч чоловік, які перебували в
геопатогенній зоні. Згідно з цими результатами, ракові, психічні та
різноманітні хронічні захворювання у дітей та дорослих зумовлені тим, що
вони перебували в геопатогенних зонах.

На думку академіка В.П.Казначеєва, значний процент онкологічних хворих у
всіх країнах світу зумовлений саме тривалим перебуванням у геопатогенних
зонах.

3. СИМПТОМИ ТА РЕАКЦІЯ ОРГАНІЗМУ НА ДІЮ ГЕОПАТОГЕННИХ ЗОН

Учені відзначають такі зміни функціонального стану людини в
геопатогенних зонах: підвищена збудливість, нервозність, стан депресії,
сонливість, безсоння, скарги на загальну слабкість, головний біль, що не
припиняється, почуття страху, тривожний стан, утома вранці після
пробудження, похмурість. Це цілком можна пояснити, оскільки нервова
система однією з перших реагує на дію негативного земного
випромінювання. З’являється прискорене серцебиття, жар і поколювання в
тілі, судоми в ногах, охолодження кінцівок; діти в цих зонах можуть
скрикувати, скрипіти зубами, відчувати мерзлякуватість, втрачати апетит,
у ліжку в них виникає бажання піти з нього.

Дослідження Е.Хартмана показали, що якщо тіло людини перебуває на смугах
прямолінійної решітчастої сітки, спрямованих на північ-південь, то
людина відчуває запаморочення, розумове виснаження, її переслідує
головний біль, порушення зору, слуху, психічні розлади. У людей, які
перебувають у такій зоні, виникають серцево-судинні захворювання (мал.
8а, д). Там, де смуги орієнтовані на схід-захід, людина схильна в
основному до захворювань запального характеру, артритів, ревматизмів
(мал. 8 б).

У людей, спальні й робочі місця яких розташовані у вузлах перетину
сітки, спостерігається загальне гальмування процесів обміну речовин,
захворювання нирок і жовчного міхура, інфаркти, рак легенів, горла,
шлунка, сечового міхура (мал. 8 в).

Якщо перетин решітчастої сітки припадає на нижні кінцівки, створюються
передумови для захворювання суглобів і відчувається слабкість у ногах
(мал. 8 г).

Помічено, що під час повного місяця зазначені вище хворобливі симптоми
посилюються.

І нарешті, за перебування тіла людини поза решітчастою сіткою та її
перетинами прояви будь-яких типових захворювань відсутні (мал. 8 е).

З наведеного вище можна зробити висновок, що людині необхідно грамотно
визначати своє місце роботи, навчання та сну, щоб не створювати
передумов для будь-яких захворювань.

Порушення, що відбуваються у людини, можна назвати «синдромом загальної
функціональної напруги», «передхворобою». Вони залежать від тривалості
перебування в зоні подразнення та особливостей локальних ушкоджень, від
стану імунної системи й резервів організму. Якщо ж людина вчасно
залишить реактивну зону, то зазначені симптоми зникнуть протягом місяця.
Тільки п’ять процентів людей, що перебувають у зоні подразнення,
залишаються здоровими за рахунок наявного в них великого потенціалу
захисних сил.

Помічено, що є види рослин і тварин, для яких кращою є зона подразнення.
При цьому вони ростуть і розвиваються нормально. Причини таких
відмінностей у реакціях на зони подразнення поки що не з’ясовані. Таким
чином, діапазон захворювань, які зумовлюються негативним земним
випромінюванням у патогенних зонах, дуже широкий. Спеціалісти
відзначають, що люди неусвідомлено реагують на дії земного
випромінювання. Наприклад, маленькі діти уві сні мимоволі пересуваються
в ліжку з опромінюваного місця в інше, дорослі нерідко вимушені через
відчуття дискомфорту змінити місце сну.

Існує пороговий вплив земного випромінювання на організм,

Мал.8. Проекція геопатогенних зон на тіло людини та їхній локальний
негативний вплив

тобто певний період часу перебування в геопатогенній зоні, після якого
настають хворобливі порушення, розвивається патологічний стан, котрий
призводить до смерті. Тому необхідне термінове обстеження спального і
робочого місця на геопатогенність у випадку постійних скарг людей. Отже,
наявність геопатогенних зон у житлових та учбових приміщеннях слід
визнати фактором підвищеного ризику. У зв’язку з цим необхідно вжити
всіх заходів для виявлення таких зон і ліквідації їхнього негативного
впливу на організм людини.

4. МЕТОДИКА ВИЯВЛЕННЯ ГЕОПАТОГЕННИХ ЗОН І ЗАХИСТ ВІД ЇХНЬОГО ВПЛИВУ

Учені всього світу докладають багато зусиль для розробки способів
захисту від негативного впливу земного випромінювання, а також його
нейтралізації. З метою захисту людини від такого випромінювання в
спальних місцях за кордоном використовують спеціальні матраци з
металізованою фольгою, металізовану тканину, покривала з овечої та
конячої шерсті, картонні пластинки, покриті воском. Для усунення та
нейтралізації земного випромінювання люди використовують браслети,
пояси, кольє, гачки і т.п., а також Мінерали, різні рослини, листки чаю,
колоски пшениці, тирсу й особливі пристрої (наприклад, настінні антени,
півсфери, замкнуті контури з провідників, діелектриків). Вважають, що
перелічені вище засоби захисту від випромінювань геопатогенних зон трохи
змінюють параметри земного випромінювання, відбивають чи відхиляють,
поглинають і переводять їх у безпечний стан.

Дослідники продовжують пошук універсального екрануючого або
нейтралізуючого пристрою, враховуючи електромагнітну хвильову природу
земних випромінювань. І все ж найпростішим, доступним і надійним
способом усунення негативного земного випромінювання залишається
переміщення місця навчання, праці та сну в сприятливу зону. Під час
пошуку таких зон, як звичайно, використовують методи біолокації.

Біолокація – здатність людини визначати наявність яких-небудь об’єктів,
предметів v просторі за допомогою індикатора-рамки чи маятника. Раніше
цей метод називався лозошуканням.

Люди, котрі здатні до такого, мають особливе біологічне поле і виражені
більшою чи меншою мірою екстрасенсорні здібності. Завдяки цьому вони
можуть отримувати інформацію з навколишнього простору. Біолокаційний
метод є єдиним простим і доступним засобом для інтегральної оцінки
властивостей земного випромінювання та структури геопатогенних зон. За
допомогою цього методу можна виявляти ті чи інші зони земного
випромінювання. Ученими встановлено, що людина за допомогою маятника або
рамки здатна реагувати на градієнти слабких фізичних полів природного
походження.

Біолокація – це один із різновидів використання екстрасенсорних
здібностей. Встановлено, що такими здібностями володіють приблизно 80%
усіх людей, а 10–20% настільки обдаровані ними від природи, що відразу
можуть досконало оволодіти маятником. Людину, котра працює з маятником
або рамкою, називають оператором, а маятник або рамку в її руках –
покажчиком (Індикатором).

5. МЕТОДИКА БІОЛОКАЦІЇ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯГЕОПАТОГЕННИХ ЗОН У ПРИМІЩЕННІ

Маятник є невеликим вантажем вагою 20–30 г, який підвішений на нитці
завдовжки 20–30 см, просякненій клеєм для того, щоб під час роботи нитка
не крутилась. Він може бути виготовлений зі сталі, міді, бронзи,
деревини бука й мати форму кулі, піраміди або груші.

Для успішної роботи нитка маятника з вузлом на кінці затискається
вказівним і великим пальцями. Оператор підходить з маятником до
досліджуваного місця. Лікоть притиснутий до тіла, а рука, що тримає
маятник, виноситься уперед і встановлюється над місцем, яке
перевіряється (мал. 9 а). Спочатку необхідно заспокоїти рух маятника, а
потім дати йому вільно коливатись. Під час спостереження за маятником
оператор подумки настроюється на визначення геопатогенної зони. За
коливанням («відповіддю») маятника можна судити про наявність чи
відсутність геопатогенної зони. Маятник в руках оператора здійснює різні
рухи – колові, еліптичні, лінійні – з різною, амплітудою коливання.
Оператору необхідно навчитися розрізняти ці коливання та пов’язувати їх
із предметом чи явищем, яке вивчається.

Підготовчі вправи виконують сидячи за столом або стоячи (мал. 9а, б).
Коли оператор сидить за столом, його рука з маятником ставиться на
лікоть чи піднята над аркушем паперу. Під час роботи стоячи оператор
утримує маятник в опущеній руці над місцем дослідження чи тримає його в
зігнутій під прямим кутом руці з притиснутим до тіла ліктем.

Починати навчання треба в такій послідовності:

– На чистому аркуші паперу тушшю або чорним олівцем малюють прості
геометричні фігури (хрест, квадрат, трикутник розміром 3–4 см). Оператор
тримає руку з маятником над кожною фігурою (мал. 9 г), фіксує свій
погляд на ній, концентруючи свою увагу на досліджуваному предметі. При
цьому оператор відзначає для себе рухи, які здійснює маятник. Для кожної
фігури вони будуть різними. Такі вправи бажано повторювати кілька разів
на день.

– Однакові пластмасові стаканчики чи баночки (непрозорі) з кришками
заповнюють різними речовинами, наприклад сіллю, водою, олією, піском, а
один із них залишають порожнім. Спочатку, тримаючи маятник над кожним
відкритим стаканчиком (мал. 9в), оператор вивчає і запам’ятовує
характерні рухи маятника над кожним стаканчиком. Після цього стаканчики
закривають кришкою і дослід повторюють знову декілька разів. Потім
стаканчики переставляють місцями, і за характером рухів маятника
оператор визначає, яка речовина міститься в тому чи Іншому стаканчику.

– Вивчають характер коливань маятника над мурашником і біля дерев із
пухлинними наростами. Бажано вміти визначати характеристики біополя у
дуба, ялини, вишні, сливи – ці дерева звичайно ростуть у геопатогенних
зонах, а, наприклад, липа, бузок, яблуня, груша – у нейтральних зонах.
Необхідно навчитися безпомилково визначати за рухами маятника
геопатогенні та сприятливі зони. В усіх геопатогенних зонах маятник буде
здійснювати помітні рухи по колу або Інші коливання, а в зонах
позитивного впливу на організм людини він залишається відносно
спокійним. Найсприятливіша пора року для навчання роботі з маятником –
літо або рання осінь.

Мал.9. Методика роботи з маятником

Під час визначення геопатогенних зон у приміщенні передусім потрібно
встановити орієнтацію досліджуваного будинку чи приміщення за сторонами
світу компасом. Якщо проводиться обстеження у приватному будинку,
необхідно вивчити ззовні простір навколо будинку і визначити наявність
глобальної координатної сітки, розміщення водних підземних потоків та
інші геопатогенні зони. Після вивчення території навколо будинку можна
проводити обстеження приміщень на геопатогенність. Під час обстеження
геопатогенних зон у приміщенні краще користуватися маятником вагою 50
грамів та з довшою, ніж звичайно ниткою (60 см). Під час визначення
геопатогенних зон у будинку (незалежно від кількості поверхів) бажано,
щоб оператор міг вільно пересуватися по всьому периметру кімнати.
Обстежуючи крок за кроком простір кімнати за методикою роботи з
маятником, рухаючись по колу від периферії до центру, оператор позначає
крейдою на підлозі місця, де маятник вказує на подразнення. Після
закінчення перевірки кімнати лінійні розташування міток переносять з
натури в зменшеному масштабі на аркуш паперу. Перехрести ліній і лінії,
що є небезпечним місцем, будуть очевидні. Виходячи з цього начерку,
можна визначити місце сну і місце занять.

Література:

Валдманис Я.Я., Долацис Я.А., Келнинь Т.К. Лозоходство – вековая
загадка. – Рига: Зинатне, 1979.

Гончаров Н., Морозов В., Макаров В. Земля – большой кристалл? //Химия и
жизнь. – 1974. – Na3. – С. 34–38.

Дубров А.П. Земное излучение и здоровье человека (геопатия и
биолокация). –М.: Аргументы и факты, 1992. – 64 с.

Дубров А.П. Гиблое место // Природа и человек. – 1989. – Ns4. – С. 27.

Мизун Ю.Г., Хаснулин В.И. Наше здоровье u магнитные бури. – М.: Знание,
1991. –121 с.

Сочеванов Н.Н., Стеценко B.C., Чекунов А.Я. Использование
биолокационного метода при поиске месторождений и геологическом
картировании. –М.: Радио и связь, 1984.

Похожие записи