Духовні основи здоров’я

З віком у вашому житті все ширшим стає контакт з оточенням. Усвідомлення
цінності життя, його сенсу, ваш високий духовний рівень допоможуть вам
самоутвердитись як індивідуальності, визначитись у меті свого життя,
знайти своє місце в суспільстві. Цьому, безумовно, сприятимуть ваше
вміння критично оцінити свою особистість, ваша здатність поводити себе
безконфліктно з оточенням і прагнення до самовдосконалення.

1. САМОПІЗНАННЯ – СКЛАДОВА ЧАСТИНА ДУХОВНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ

Гете казав: «Розумна людина – не та, котра багато знає, а та, котра знає
саму себе». Людям завжди хотілося заглянути в завтрашній день. Освічені
люди не питають про долю у ворожок, а створюють її на основі аналізу
своєї особистості та дійсності. Дійсність, у свою чергу, є передумовою
реального уявлення про свою особистість. На такій основі визначається
мета життя та ваше призначення.

Життєве самовизначення – це не тільки приватна справа окремо

взятої особистості, але одна з глобальних проблем суспільства в и лому.
Не визначившись у своїх нахилах, ви можете неправильно обрати професію,
що в майбутньому змусить вас міняти рід занять Отримання інших
професійних навичок вимагатиме нових затрат часу, зусиль і засобів –
витрат як особистих, так і державних.

Недаремно на арці Дельфійського храму в V столітті греки написали девіз:
«Пізнай самого себе». Щоб сьогодні й у майбутньому відчувати себе
повноцінною особистістю, вам необхідно зараз добре вчитись, досягти
вершин у вибраній вами професії, створити міцну сім’ю, мати коло вірних
друзів.

Усього цього можна досягти, тільки навчившись безконфліктно спілкуватись
з оточенням. Спеціалісти вважають, що конфлікти між людьми виникають
переважно через необ’єктивність в самооціні. Якщо ви не впевнені в собі,
хоч і можете добре вчитись і виконувати будь-яку роботу, це означає, що
у вас занижена самооцінка. У такому разі може з’явитись невпевненість у
собі, страх, бажання ухилитись від складного завдання, яке доручає вам
учитель, уникнути ви

конання роботи і т. ін. А якщо ви претендуєте на більше, ніж маєте на те
право чи спроможні зробити, то ваша самооцінка завищена. І те, й інше
погано. У даному разі у вас розвивається зарозумілість, хвальковитість,
хворобливе самолюбство, уразливість і т.д.

Для того, щоб чітко уявити свої позитивні та негативні риси, слід
насамперед працювати над собою, а також усвідомити необхідність пізнання
своєї сутності.

Отже, самопізнання – це пізнання своєї сутності, виявлення в собі як
негативних, так і позитивних рис, а також можливостей, що можуть
слугувати правильному, всебічному та гармонійному розвиткові
особистості.

Самопізнання – процес тривалий, постійний, складний та індивідуальний.
Прагніть до того, щоб ви пізнали себе якомога раніше. Пізнавати себе –
це досліджувати своє «Я» увесь час, у кожній новій ситуації. Ще Сократ
сказав: «Пізнай самого себе, і ти пізнаєш Всесвіт і богів».

Головна проблема самопізнання – це хотіти і бути, бути і здаватись. Якщо
ви не об’єктивні щодо себе, можете втратити час для розвитку здібностей,
а з ними і свій шанс реалізувати себе як особистість.

Розібравшись у собі, ви зможете визначитись у своєму покликанні і
безпомилково обрати свою майбутню професію.

2. МЕТОДИКА САМОПІЗНАННЯ

Дана методика самопізнання допоможе вам розібратись у собі та досягти
максимальних успіхів у всіх життєвих аспектах.

Самопізнання здійснюється через самоспостереження, самооцінку,
самокритику, самоаналіз.

2.1. САМОСПОСТЕРЕЖЕННЯ

Самоспостереження – це спостереження, об’єктом якого є психічний стан і
дії самого ж спостерігаючого суб’єкта. Самоспостереження базується на
загальній спостережливості особистості.

Спостережливість – здатність людини з допомогою органів чуттів за
активної участі свідомості точно і повно відображати те, що відбувається
довкола.

Л.М. Толстой майже все своє свідоме життя займався самоспостереженням,
про що свідчать його щоденники, видані у тридцяти томах. Останній запис
у щоденнику Лев Миколайович зробив за три дні до смерті.

Потрібно розвивати здатність бачити відчуття інших (радість, смуток,
задумливість, старанність і т. ін.). Коли ви навчитесь спостерігати за
людьми, розуміти їх, вам буде легше розібратись у собі.
Самоспостереження починається з точності розумового сприйняття й аналізу
того, що трапилось з вами протягом дня.

Поспостерігайте, яка ваша уважність на заняттях, як швидко ви
стомлюєтесь, знайдіть причину ваших відволікань.

Бажано записувати у щоденнику пережиті вами за день факти, події,
враження і т. ін. Прагніть ретельно відтворити всі події без спотворень.
Час порушує істинну картину подій. Якщо можна, намагайтесь відразу
фіксувати все, що відбулося.

Ви повинні знати, що дуже важко спостерігати за собою у складних
психологічних ситуаціях.

Виявити об’єктивність щодо себе, казати собі правду нелегко. Пам’ятайте,
що знання своїх недоліків – це ваша сила, визнання їх – благородство, а
виправлення – мудрість.

Спостережливість розвивається завдяки постійним тренуванням, під час
яких слід керуватись нижчезазначеними рекомендаціями:

– Спочатку навчіться спостерігати за ходом свого навчання. Не
намагайтеся слідкувати відразу за усіма моментами своєї поведінки.
Поспостерігайте спочатку за простими, нескладними рухами, діями
(наскільки швидко ви стомлюєтесь, як використовуєте засвоєні знання,
навички в новій дії).

Самоспостереження – це вивчення, аналіз своєї діяльності з метою
підвищення її ефективності.

– Самоспостереження найкраще здійснювати за звичайних умов.

Передусім для фіксації свого стану треба вчитись переключати увагу з дії
чи події на себе, і навпаки.

– Спостерігаючи за собою, не намагайтесь відразу покращити, змінити все
те, що вам не до вподоби.

– Спочатку бажано по змозі швидше відтворити в пам’яті випадок і подію
або дію.

Безпосереднє враження – це продовження співпереживання. Відтворення в
пам’яті допоможе сповільнити, розтягнути в часі минулу подію, ретельно
відновити її деталі, тонкощі і т. ін. Повне враження зберігається 3–4
години, а далі вже починається виведення з пам’яті пережитого і
побаченого.

– Пряме самоспостереження в ході подій є найбільш складним і
суб’єктивним. Запам’ятовуйте і звертайте увагу насамперед на те, що з
часом необхідно буде згадати. Під час прямого самоспостереження
припускається більше помилок, ніж під час наступного самоаналізу того,
що сталося.

– Важливо вміти прогнозувати майбутні події (напр., припустити, як буде
проходити зустріч, як відбудеться розмова). Згодом спробуйте ще раз
згадати, відтворити в пам’яті свої дії та вчинки під час події, що
відбулася. Повторне самоспостереження дозволить виявити доповнення,
уточнення у ваших діях, вчинках.

– Якщо є можливість безпосереднього самоспостереження, спробуйте
сповільнити усвідомлення процесу своєї діяльності. Це дозволить вам
детальніше зосередитись на своїх вчинках, діях, почуттях.

Щоб успішно справлятись із самоспостереженням, можна застосовувати такі
прийоми:

1. Самозапитування – ви запитуєте себе про те, що сталося, коли саме,
хто брав участь у події, що відбулася, у якій послідовності розвивалися
події, що ви відчували під час цього і т. ін.

2. Спогад – ви порівнюєте те, що запам’яталось із минулого, зі спогадами
інших очевидців про подію, яка трапилась.

3. Самоанкетування – ви відповідаєте на задані собі й іншим присутнім
запитання, що стосуються аналізу ситуації.

4. Зіставлення – ви порівнюєте свої спогади про відчуття, переживання,
почуття зі спогадами про минулу ситуацію інших присутніх під час цього
людей.

5. Уявне повторення того, що сталося, – ви уявляєте, що самі перебуваєте
в ситуації, яку аналізуєте, відтворюючи власні дії, вчинки, а поведінку
інших аналізуєте, згідно з уявою і спогадом, звертаєте свою увагу на
відмінності у вашій пам’яті та пам’яті очевидців, а також на відміну в
початкових і подальших враженнях.

Використання таких прийомів дозволить вам успішніше займатися
самоспостереженням. Самопізнання неможливе без самокритики.

2.2. САМОКРИТИКА

Самокритика – це здатність бачити себе ніби збоку, об’єктивно оцінювати
свої здібності та можливості, помічати, піддавати критиці, виправляти
кожен свій негідний учинок, неправильну думку, поведінку.

В основі самокритики лежить критичність розуму, розвинуте мислення,
тобто вміння бачити позитивне та негативне в навколишній дійсності. Тому
вам необхідно розвивати свою пам’ять, мислення, вчитись аналізувати та
синтезувати, порівнювати й узагальнювати, класифікувати, знаходити,
виділяти головне і т. ін. Лише навчившись точно аналізувати свої дії,
поведінку, ви зможете провести об’єктивний самоаналіз.

2.3. САМОАНАЛІЗ

Самоаналіз – це усвідомлення й аналіз своїх дій і вчинків.

Що зроблено, як зроблено, чи можна було зробити краще, хто винен – я чи
хтось інший, – якщо зроблено неправильно або не дуже добре.

На ці та інші питання ви маєте відповісти самі собі. Сам аналіз
прожитого дня можна зробити наприкінці дня, фіксуючи потрібне у
щоденнику здоров’я.

У ході аналізу подій і вчинків відбувається переосмислення життя,
відкриваються нові грані буття, і ви набуваєте такий необхідний для вас
життєвий досвід.

Самоаналіз поведінки полягає в самопізнанні свого характеру, розвиткові
здібностей, у прогнозуванні, передбаченні своїх учинків.

Ваша поведінка – це результат синтезу особистих якостей (позитивних рис
і недоліків), прояв вашого духовного потенціалу.

Намагайтесь судити про себе насамперед за поведінкою та результатами
своєї діяльності.

Аналізуючи свої вчинки, погляньте на себе з боку друзів і недругів.

«Рада з людьми ніколи не шкодить», – говорить народна мудрість.
Поцікавтесь у друзів, за що вони вас люблять і чим ви їм не подобаєтесь.
При цьому вам потрібно враховувати, хто поряд, за що та як він вас
хвалить і критикує.

Знайте, якщо одна людина зробила вам зауваження, слід задуматись, дві
–проаналізувати свою поведінку, розібратись у своїх недоліках. Якщо вас
критикують три-чотири достойних людини, визнайте, що ви не маєте рації
та усувайте свої недоліки.

Помилки, невдачі, поразки пов’язані переважно з вашими недоліками. Тому
в усьому, що вас спіткало, звинувачуйте насамперед себе, не шукайте
виправдання в чужих неправильних учинках.

Життя не буває без невдач, похибок і помилок. Ретельно аналізуйте їх та
здобувайте з них уроки.

Розв’язуючи в позитивному плані життєві проблеми, не бійтесь
припускатися помилки, бо цей страх сприяє розвитку пристосовництва,
пасивності, песимізму, прагнення відійти від боротьби під час досягнення
мети.

Ретельний самоаналіз дозволить вам передбачати ваші помилки, не
повторювати їх і обов’язково розібратись у причинах, які призвели до
них.

Найдорогоціннішої та найрідкіснішої властивості людини – мудрості – ви
зможете швидше набути з допомогою самоаналізу.

Самоаналіз і самокритика особистості – основа її самооцінки.

2.4.САМООЦІНКА

Самооцінка – це важливий елемент самопізнання, вміння оцінити самого
себе, своє місце в житті та серед інших людей, свої здібності,
можливості, нахили, поведінку.

Від самооцінки залежить розвиток тих чи інших рис особистості
(критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач,
оцінка своїх реальних можливостей та ін.).

Якщо рівень життєвих домагань людини відповідає її реальним можливостям,
то особистість здатна до адекватної самооцінки. І навпаки, розбіжність
між домаганнями людини та її реальними можливостями свідчить про
неадекватну самооцінку особистості. У цьому разі людину переслідують
невдачі, виникають емоційні зриви і т. ін.

Самооцінку можна проводити, постійно аналізуючи насліди своєї діяльності
(наприклад, добре впорався з роллю організатора дорученої справи,
успішно зіграв роль на сцені і т. ін., у вас є підстави для високої
самооцінки тих чи інших можливостей), критично проектуючи на себе
ситуації та якості, що в них виявляються, вчинки шанованих вами людей,
героїв фільмів, книжок тощо. При цьому потрібно враховувати свій вік,
життєвий досвід, тобто об’єктивні обставини.

Ви повинні усвідомлювати, що об’єктивно оцінити себе дуже складно. Цьому
необхідно довго вчитись, не забуваючи таке правило: не допускай шаблонів
у оцінці себе й інших. Наприклад, ви вже змінились на краще, стали
ретельніше готуватися до уроку та відповідати на ньому, а думка вчителя
залишилася попередньою, він явно занижує оцінку, орієнтуючись на
уявлення про ваші можливості та здібності, що склалися раніше.
Постарайтесь тактовно дати зрозуміти вчителю, що ви переглянули своє
ставлення до його предмета й знаєте новий матеріал добре.

Намагайтеся оцінювати інших і себе не за минулими діями, а за
конкретними справами у теперішньому часі, оскільки оцінки, що устоялись
і не відповідають дійсності, можуть зашкодити розвитку особистості.

Успіх у досягненні завдань залежить від уміння об’єктивно оцінити себе,
проаналізувати результат своєї діяльності, порівняти завдання зі своїми
можливостями.

На підставі об’єктивної узагальненої самооцінки особистості будується її
самоповага. Ця риса закладається змолоду й багато в чому залежить від
того, як оцінюють старшокласників люди з їхнього оточення. Самоповага
необхідна для повноцінного розвитку особистості. Якщо у людини
самоповага розвинена слабо, навряд чи вона зможе багато чого досягти в
житті.

Отже, здатність до самоаналізу з конструктивними висновками для себе,
самоповага – важливі риси, які допоможуть вам визначитись у житті і
досягти мети. Разом із цим здатність до самопізнання – це й показник
зрілості самосвідомості особистості, критерії результативності роботи
над собою.

2.5. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОПІЗНАННЯ

Успішне самопізнання може бути ефективним за дотримання таких
рекомендацій:

1. Пам’ятайте, що позитивні якості особистості виявляються за будь-яких
життєвих умов (сприятливих і несприятливих).

2. Негативними якостями особистості є лише ті, котрі, виявляючись у
поведінці, постійно викликають критику оточення, його нетерпимість,
обурення.

3. Обліковуйте добрі справи, помилки і навмисні негативні діяння. Добрі
справи – ваші позитивні якості, помилки – відсутність досвіду життя;
аморальні, негативні вчинки – результат ваших негативних якостей. «Хочеш
бути добрим – не переставай творити добро», – наголошує мудра заповідь.

4. Оцінюючи своє «Я», порівняйте себе з іншими. Проте не з тими, хто
гірше, а з тими, хто краще вас. Хочете стати краще – порівнюйте себе з
ідеалом.

5. Випробовуйте себе в труднощах, переборюйте їх. Саме в боротьбі з
життєвими негараздами виявляються наші недоліки та

розкриваються позитивні якості. Смілива людина прагне до переборювання
труднощів. У подоланні їх відточуються її сила та здібності. Хто вміє
переборювати труднощі, долає і свої недоліки.

Пам’ятайте: пізнаючи себе, людина вже змінює себе, самопізнання допоможе
вам визначити мету життя, обрати оптимальний шлях для її досягнення.
Нарешті, успішне самопізнання – це показник зрілості особистості, її
рівня духовного здоров’я та критерії результативності роботи над собою.

Література:

Азаров Ю.П. Радость учить и учиться. — М.: Политиздат, 1989. — 335 с.
Амосов М.М. Роздуми про здоров’я. — Київ: Здоров’я, 1990. -166с. Кочетов
А.И. Как заниматься самовоспитанием. — 20-е изд., испр. -Минск: Высш.
шк., 1986. — 256с.

Похожие записи