Реферат на тему:

Дихальна гімнастика

ПЛАН

1. Три різновиди дихання йогів.

2. Характеристика основ повного дихання.

3. Оздоровче дихання.

4. Дихання за системою циган.

Одна з ознак здоров’я людини – правильне дихання. Часто ми недооцінюємо
його позитивну роль у життєдіяльності нашого організму, хоча правильне
дихання є запорукою реалізації резервних потенціалів людини.

Знання різновидів дихання за системою йоги, що не суперечить класичним
поглядам на систему дихання, дозволить вам зрозуміти механізм
оптимального дихання для організму людини. Знайомство з різними
дихальними системами Сходу допоможе розширити розуміння цього питання.

1. ТРИ РІЗНОВИДИ ДИХАННЯ ЙОГІВ

Поруч із різними теоріями про самопізнання йоги розробили чимало
практичних прийомів для оздоровлення організму.

Особлива увага в системі йоги надається пранаямі – комплексу дихальних
вправ, які дають змогу здійснити контроль над диханням. «Прана», згідно
з розумінням йогів, – дихання, життєва сила, джерело енергії, абсолютна
енергія, котра проявляється у всьому живому. «Яма» – це регуляція,
основа, пауза.

Пранаяма – це система дихальних вправ, що виконуються свідомо для
накопичення організмом життєвої енергії, отриманої з повітря. Інакше
кажучи, пранаяма – це вчення про свідоме керування диханням,

На думку йогів, прана (життєва енергія) поглинається лише за повного
дихання, що здійснюється через ніс. Після вдиху повинна обов’язково бути
коротка пауза. Дихання – це не тільки рефлекторні дії, але й дихальні
вправи для діафрагми, керовані свідомістю, які регулюють вдих і видих.

Найкращий варіант дихання за спокою – вдих і видих через ніс.
Безперервне, спокійне, рівне дихання найефективніше: воно повністю
звільняє легені від повітря під час видиху. У повітрі, що видихаємо,
міститься не більше 16–18% кисню, 4–6% вуглекислого газу, а також інші
сполуки, У тому числі дуже шкідливі сірчані.

Йоги вважають, що тривалість життя людини великою мірою залежить від
того, як вона дихає. Якщо дихання людини часте і поверхневе, то і життя
її короткочасне. І навпаки, рівне, вільне і спокійне дихання, повніші та
глибші вдихи і видихи є однією з умов здоров’я і довголіття.

Важливо знати, що на тривалість життя впливає і склад повітря, яким
доводиться дихати. Так, відомо, що багато з довгожителів живуть у горах,
де повітря дуже іонізоване. У морському повітрі містяться ще й
специфічні домішки – йодисті, а також інші корисні для здоров’я сполуки.
Таким чином, атмосфера примор’я і гір цілюща, а їхні мешканці рідко
страждають на захворювання органів дихання.

Мал. 1. Схематичне зображення залежності кількості прани від часу доби

Найбільша кількість прани (життєвої енергії), стверджують йоги,
міститься в повітрі рано-вранці, відразу після сходу сонця, а найменша –
у надвечірній час (мал. 1). На їхню думку, найбільша кількість прани
зосереджена біля водоспадів, у горах, біля берега моря, менша – у полях,
міських парках, садах, а найменша – в атмосфері міста і промислових
підприємств (мал. 2), яка звичайно дуже забруднена вихлопними газами,
шкідливими відходами виробництва. Підраховано, що повітря з найнижчою
кількістю прани містить 21% кисню, 0,03% вуглекислого газу, а

Мал.2. Схематичне зображення залежності кількості прани від довкілля
також азот і Домішки різних речовин.

Дуже низький рівень прани у закритих і непровітрюваних приміщеннях (мал.
2). У них значно підвищується концентрація вуглекислого газу, що
видихується, а також інших речовин, які є продуктами біохімічних реакцій
у нашому організмі; все це призводить до різкого погіршення мозкового
кровообігу, настання швидкої стомлюваності, появи кволості, головного
болю, нервозності.

Мал. 3. Дихальна гімнастика, її використання та вплив на організм людини

На думку йогів, людське тіло – акумулятор прани і її перетворювач.
Життєдіяльність і здоров’я залежать від кількості акумульованої прани,
правильності її розподілу і використання організмом.

Дихальна гімнастика – це система вправ, спрямована на оволодіння
мистецтвом правильно дихати, що дає змогу акумулювати прану, правильно
її розподіляти і використовувати для контролю над організмом.
Накопичений багатий досвід свідчить про те, що завдяки використанню
дихальних вправ досягається повний контроль над організмом.

Регульоване і цілеспрямоване дихання сприяє омолодженню організму
лікуванню і профілактиці хвороб, отже, хорошому здоров’ю і подовженню
життя (мал. 3). Основою всіх дихальних вправ повне дихання (мал. 4 а).
Його складові частини – верхнє, середнє і нижнє дихання (мал. 4 б, в,
г).

Мал. 4. Види дихання

Розглянемо кожне з них.

І. Верхнє дихання (ключичне) здійснюється за рахунок руху верхніх ребер,
плечей і ключиць, що забезпечує наповнення повітрям тільки верхньої
частини легенів (мал. 4 б). Під час такого вдиху грудна порожнина
розширюється вперед і вверх. Слід відзначити, що за допомогою верхнього
дихання, виконаного правильно, здійснюється хороша вентиляція верхівок
легенів. У цьому і виявляється позитивний вплив верхнього дихання на
організм людини.

II. Середнє дихання (реберне, або грудне) здійснюється за рахунок Руху
ребер (мал. 4 в). Грудна порожнина розширюється під час наповнення
повітрям переважно середньої частини легенів. Повітря надходить більше,
ніж під час верхнього дихання.

Йоги вважають, що середнє дихання дає хороший терапевтичний ефект. Воно
покращує кровообіг печінки, жовчного міхура, шлунка, селезінки, нирок,
серця. У поєднанні з верхнім диханням середнє дихання забезпечує
достатню вентиляцію легенів.

ПІ. Нижнє дихання (черевне, або діафрагмальне) здійснюється

внаслідок опускання під час вдиху діафрагми і роздування живота (мал. 4
г). Завдяки цьому нижня і середня частини легенів добре наповнюються
повітрям. У дихальному русі бере участь тільки живіт.

Черевне дихання дуже корисне і є своєрідним самомасажем внутрішніх
органів. Воно забезпечує найбільший дихальний об’єм (порівняно з грудним
і ключичним диханням), позитивно впливає на роботу серця, стимулює
процеси травлення.

2.ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВ ПОВНОГО ДИХАННЯ

Цілком обгрунтовано йоги стверджують, що від правильного дихання значно
залежить тривалість життя і збереження здоров’я. Особливо корисним є так
зване повне дихання (мал. 4 а), яке об’єднує верхнє, середнє і нижнє
дихання і забезпечує легені найбільшою кількістю прани. Одна з
найважливіших особливостей цього виду дихання полягає в тому, що воно
зумовлює рух усього дихального апарату легенів, кожної клітини і кожного
м’яза дихальної системи, тоді як під час інших видів дихання деякі м’язи
цілком не беруть участі в роботі. Одночасна і загальна участь у повному
диханні всіх м’язів діафрагми, верхньої, середньої та нижньої частин
грудей забезпечує оптимальний режим дихання організму.

У людей з поверхневим диханням мускулатура, що бере участь у процесі
дихання, погано розвинута, оскільки міжреберні м’язи виконують малий
обсяг роботи. Внаслідок цього знижується рухливість у реберно-хребтових
і реберно-грудних з’єднаннях. Зберегти або відновити втрачену рухливість
можна, регулярно виконуючи дихальні вправи. Постійні вправи з елементами
повного дихання сприяють розвитку грудної клітки, отже, оздоровче діють
на організм людини.

Завдяки повному диханню кров очищається і збагачується на кисень,
підвищується опірність організму, стимулюються функції залоз внутрішньої
секреції, нормалізується кров’яний тиск. Такий вид дихання оздоровче
впливає на імунну систему людини, зміцнюючи цим увесь організм. Цілком
очевидно, що за мінімальних витрат енергії користь повного дихання
максимальна.

3. ОЗДОРОВЧЕ ДИХАННЯ

Дихальна система людини по будована таким чином, що вона може дихати
носом і ротом Дихання через ніс – запорука здоров’я і сили, а ротове
дихання, навпаки, спричинює хвороби і слабкість. Відомо, що людина, яка
не звикла постійно дихати через ніс, схильна до простудних та інших
захворювань, у неї надмірно збуджена нервова система, підвищена
втомлюваність. Діти, які мають за звичку дихати через рот, виростають
слабкими і схильними до хронічних хвороб.

Нагадаємо, що будова носової порожнини має вигляд двох вузьких звивистих
проходів, вкритих слизовою оболонкою. Заходячи через ніс, повітря
потрапляє до легенів очищене і зігріте. Наяв

Мал. 5. Положення голови під час сну (а — неправильне, б- правильне)

ність на стінках носової порожнини великої кількості дрібних кровоносних
судин сприяє швидкому зігріванню повітря, що надходить до легенів.
Волосяний покрив носової порожнини під час вдиху запобігає потраплянню
до легенів пилу, виконуючи тим самим функцію фільтра-пиловловлювача. Під
час видиху або чхання пил разом із повітрям виштовхується назовні.

Чимало людей дихають ротом, не підозрюючи, що наражають свій організм на
небезпеку. Звичайно наслідком дихання ротом у дітей є недорозвиненість
щитовидної залози і затримка розумового розвитку. Холодне повітря,
потрапляючи в легені через рот, часто призводить до їхнього запалення,
оскільки воно не встигає нагрітись.

Людина, яка спить з відкритим ротом, завжди прокидається з відчуттям
сухості в ротовій порожнині і гортані (мал. 5 а). Через відкритий рот
інфекція без перешкод потрапляє в організм людини. Цікавим є той факт,
що жодна тварина не спить Із відкритим ротом. Вчені, які спостерігали
життя диких племен, відзначають, що матері привчають своїх дітей
закривати рот і дихати через ніс (мал. 5 б). Для цього вони трохи
підводять Дітям голову під час сну, що мимоволі примушує їх стискати
губи і дихати носом. Дихати через ніс – одна з поширених рекомендацій,
яких треба Дотримуватись не тільки з метою гігієни, але й тому, що
тільки завдяки носовому диханню ми можемо відчути справжнє задоволення
від свіжого повітря.

4. ДИХАННЯ ЗА СИСТЕМОЮ ЦИГУН

У Китаї існує оздоровча система цигун, виконання вправ якої спрямоване
на пробудження внутрішньої життєвої сили («ци»), її збереження і
циркуляцію в організмі. Прибічники системи цигун вважають, що «ци» – це
безперервний потік енергії, який поєднує функціонування різних тканин,
органів і мозку людини в одне ціле. «Ци» також з’єднує людину з
навколишнім середовищем. У даній системі налічується три складові
частини, а саме: фактори регуляції розміщення тіла, дихання і психічного
стану.

У системі цигун є кілька десятків типів дихання, які забезпечують різні
види циркуляції життєвої енергії в організмі.

Розглянемо деякі з них.

І. Природне дихання. Це найпростіший тип дихання. Таке дихання повинно
бути неглибоке, рівне, м’яке, довге. Багато людей вважає, що добре
володіють природним диханням, проте вони помиляються, оскільки звичайно
дихають утруднено. Причинами цього можуть бути неправильна поза або
хода, незручний одяг, напруження в тілі.

Природне дихання можна використовувати не тільки під час виконання
вправи, але й у щоденному житті, слідкуючи за правильною ходою, позою і
душевним настроєм.

II. Пряме черевне дихання.

Цей тип дихання здійснюється переважно за рахунок живота. Під час вдиху
передня стінка (черевна стінка) живота випинається вперед, діафрагма при
цьому опускається вниз. З’являється відчуття вакууму в легенях,
збільшується об’єм повітря, що вдихається. Під час видиху живіт
втягується, діафрагма підіймається, збільшуючи тиск повітря в легенях.

III. Зворотне черевне дихання. Даний тип дихання протилежний до
попереднього. Черевне дихання характеризується втягуванням передньої
черевної стінки всередину під час вдиху. М’язи живота при цьому злегка
напружуються. Під час видиху передня черевна стінка випинається вперед,
водночас опускається діафрагма. Це важливий тип дихання, необхідний для
циркуляції «ци».

Розрізняють природне і глибоке черевне дихання.

Природне черевне дихання може бути як прямим, так і зворотним. Воно не
передбачає концентрації уваги на циркуляції «ци» і використовується
тоді, коли потрібно зануритись у стан спокою, розслабитись. Досвідчені
знавці системи цигун переходять до основної частини заняття лише після
короткого вступного циклу вправ природного черевного дихання.

Глибокого черевного дихання можна досягти внаслідок поступового
поглиблення і вповільнення природного черевного дихання, а також
дотримуючись таких двох принципів: «використовуючи волю, проводити «ци»
через організм» і «викид сили», де це необхідно.

Вправи з прямим і зворотним черевним диханням не можна виконувати
протягом 1–1,5 години після їжі.

IV. Дихання із затримкою. Під час цього типу дихання після вдиху або
видиху затримки в диханні можуть тривати від однієї секунди до кількох
хвилин. Це складний тип дихання, але ефективний. Люди, які оволоділи
системою цигун, користуються диханням із затримкою під час медитації, а
також виконуючи вправи з метою нормалізації обміну речовин.

V. Вдих через ніс, видих через ніс. Цей тип дихання може поєднуватись із
прямим і зворотним черевним диханням. Рекомендується у разі захворювання
дихальних шляхів. Видих через ніс також необхідний для періодичного
зволоження слизової оболонки носа.

VI. Дихання малого і великого Небесного кругообігу. Цей комплексний тип
дихання поєднується з якимось одним із попередніх видів дихання. Воно
допомагає подумки зосередитися на проходженні «ци» по малому Небесному
колу. Малий Небесний кругообіг – це циркуляція «ци» по колу: голова –
тулуб, а великий Небесний кругообіг – це циркуляція «ци» по колу: голова
– тулуб – ноги.

Такий тип дихання корисний у разі розладнання нервової системи, а також
використовується для виконання статичних вправ цигун вищої складності.

VII. Латентне дихання. Даний тип дихання встановлюється сам собою після
прямого або зворотного черевного дихання. Дихальні рухи поступово стають
ниткоподібними, ледве розрізняються, складається враження, що людина
зовсім перестала дихати. Під час такого дихання організм відпочиває
найефективніше, тому воно корисне для відновлення фізичних сил і
нормалізації психічного стану. VIII. «Істинне дихання». Оволодіння цим
типом дихання – мета всіх дихальних вправ «ци гун». У давні часи про
«істинне дихання» говорили: «Коли припиняється звичайне дихання,
починається істинне».

Японські вчені стверджують, що «істинне дихання» відповідає давньому
«ембріональному диханню» за системою цигун, під час якого скорочуються,
а потім начебто зовсім припиняються дихальні цикли.

Література:

Ермолаев О.Б., Сергиенко В.П. Основи трехфазного дьіхания. (Новое в
жизни, науке, технике. Серия «Физкультура и спорт», №1). –М.: Знание,
1991. –С.93–189.

Кочеткова И.Н. Парадоксальная гимнастика Стрелъниковой. -М.: Советский
спорт, 1989. — 32 с.

Кузнецова Т.Д., Левитский П.М., Язловецкий В. С. Дыхательные упражнения
в физическом воспитании. — Киев: Здоровье, 1989. — 136 с.

Мослов А.А. Гимнастика цигун. (Новое в жизни, науке, технике. Серия
«Физкультура для всех». №3). — М.: Знание, 1992.

Метод Бутейко: Опыт внедрения в медицинскую практику. Сборник / Сост.
К.П.Бутейко. — Одесса: Титул, 1991. — 232 с.

Минву Ц., Хингуань С. Китайская терапия цигун.: перев. с англ.-М.: ЦТФ
ВОС,1991.-156с.

Наука о дыхании индийских йогов (Репринтное воспроизведение издания
Рамачарана. С.-Петербург, 1914г.). -М.: Совм. советско-австрийское
предприятие Х.Г.С., 1990. — 90 с.

Стаменко П.Д. Таємниці китайської гімнастики цигун. (Сер. 5. «Вдумливим,
допитливим, кмітливим» (ВДК), №4.). — Київ: Т-во «Знання УРСР», — 48 с.

Похожие записи