Реферат на тему

Теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Безпека життєдіяльності – як категорія

Основні поняття, визначення та терміни безпеки життєдіяльності

Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогранним
об’єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції
різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими
цієї галузі є різноманітні науки про безпеку. Згідно з Європейською
програмою навчання у сфері наук з ризиків “FORM-OSE” науки про безпеку
мають світоглядно-професійний характер. До них належать:

гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика);

природничі (математика, фізика, хімія, біологія);

інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);

науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);

науки про суспільство (соціологія, економіка, право).

Гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та про
суспільство є складовими галузі знань, яка зветься безпекою
життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева знань у сфері
безпеки життєдіяльності.

Короною цього дерева є охорона праці, гігієна праці, пожежна безпека,
інженерна психологія, цивільна оборона, основи медичних знань, охорона
навколишнього середовища, промислова екологія і багато інших дисциплін.

Потрібно відмітити, що безпека життєдіяльності поки що не може вважатися
наукою, оскільки в ній відсутні деякі ознаки, обов’язково притаманні
кожній науці, такі як особливі методи та структура досліджень тощо.
Водночас є підстави вважати, що саме зараз вона формується як наука.

Наведемо визначення безпеки.

Безпека — це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму,
держави, природних, антропогенних систем тощо. Термін «життєдіяльність»
складається з двох означень: життя та діяльність.

Життя — це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших
здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції своїх
функцій, до різних форм руху, діяльності. Таким чином термін «життя» вже
в деякій мірі передбачає діяльність.

Діяльність — специфічна форма відношення до навколишнього світу, зміст
якого складає його доцільна зміна та перетворення в інтересах людей, яке
включає в себе мету, засоби, результат і сам процес.

Необхідно зазначити, що людська активність має особливість, яка
відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця
особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до
навколишнього середовища, а й трансформує його до задоволення власних
потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо
поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти
в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування
та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в
єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична
діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення
небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм
людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її
проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних
засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов
життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та
виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Характеристика системи «людина — життєве середовище»

Системою, яка вивчається у безпеці життєдіяльності, є система
«людина-життєве середовище».

Під системою розуміється сукупність взаємопов’язаних компонентів, які
взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат.

Під компонентами системи розуміють не лише матеріальні об’єкти, а й
стосунки і зв’язки між цими об’єктами.

Система, одним з елементів якої є людина, зветься ерготичною.

Системи мають свої властивості, яких немає і навіть не може бути у
елементів, що складають її. Ця найважливіша властивість систем, яка
зветься емерджентністю, лежить в основі системного аналізу.

Системний аналіз — це сукупність методологічних засобів, які
використовуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно
складних питань.

У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від
одного, вони взаємопов’язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми
повинні враховувати цю об’єктивну дійсність з її зв’язками та
взаємовідносинами. І якщо необхідно пояснити будь-яке явище, то
передусім слід розкрити причини, що породжують його.

Головним методологічним принципом БЖД є системно-структурний підхід, а
методом, який використовується в ній, — системний аналіз.

Принцип системності розглядає явища у їхньому взаємному зв’язку. Мета чи
результат, якого досягає система, зветься системотворним елементом.

Форми спільної діяльності людей, що історично склалися і
характеризуються певним типом взаємовідносин, утворюють людську
спільноту або соціум , чи соціальне або соціально-політичне середовище.
У соціумі взаємодіє величезна кількість людей.

Третім компонентом життєвого середовища є техногенне середовище, тобто
матеріальна культура, створена людством за час його існування. Таке
середовище ще називається штучним, побутово-виробничим або ж
антропогенним чи техносфера. Це середовище є сукупністю досягнень
суспільства в результаті матеріального і духовного розвитку.

Головною причиною створення і розвитку техногенного середовища було і є
прагнення людей задовольняти свої потреби, причому, переважно за рахунок
природи.

Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче.

Побутове — це середовище проживання людини, параметрами якого є розмір
житлової площі на людину, ступінь електрифікації, газифікації житла,
наявність центрального опалення, холодної та гарячої води тощо.

Виробниче — це середовище, в якому людина здійснює свою трудову
діяльність. Характеризується параметрами, які специфічні для кожного
виробництва: вид продукції, обсяги виробництва, продуктивність праці,
енергомісткість, сировинна база тощо. Крім цих параметрів є такі, що
визначають умови праці та її безпеку: наявність шкідливих речовин,
випромінювань, освітленість робочих місць, пожежо- та
вибухонебезпечність та багато інших.

V | Ue @

Ae

ooooooooonoaoaaaaaaaaaaaaa

можуть вийти за межі встановлених норм.

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності — це методологічні засоби,
що використовуються для визначення небезпек, які виникають у
системі «людина-життєве середовище» чи на рівні її компонентних
складових та їх вплив на самопочуття, здоров’я і життя людини.

Системно-структурний підхід до явищ, елементів і взаємозв’язків у
системі «людина — життєве середовище» є передусім важливим засобом у
руках керівників та спеціалістів з удосконалення діяльності, спрямованої
на забезпечення здорових і безпечних умов існування людей, а також є
необхідний не лише для дослідження рівня безпеки тієї чи іншої системи
(виробничої, побутової, транспортної, соціальної, військової тощо), але
і для того, щоб визначити вплив окремих чинників на стан безпеки.
Життєдіяльність вивчають, використовуючи системний підхід, шляхом
аналізу прямих та зворотних зв’язків у системі «людина — життєве
середовище».

Людина є одним з елементів зазначеної системи, в якій під терміном
«людина» розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей,
колектив, жителі населеного пункту, регіону, країни, суспільства,
людства загалом.

Життєве середовище, — другий елемент системи «людина — життєве
середовище», є частиною всесвіту, де перебуває або може перебувати в
даний час людина і функціонують системи її забезпечення.

Життєве середовище людини складається з 3-ох компонентів — природного,
соціального або соціально-політичного (форми спільної діяльності людей)
та техногенного.

Природним середовищем є земний ґрунт, повітря, водоймища, рослинний та
тваринний світ, космічні об’єкти.

Людське суспільство протягом усієї своєї історії існує, створюючи
різного роду колективи – спільноти.

Спільна діяльність людей породжує складну систему соціальних зв’язків,
яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле — соціальну спільноту і
через неї у соціальну систему.

Соціальна спільнота — форма соціальної взаємодії реально існуюча
сукупність людей, об’єднаних відносно стійкими соціальними зв’язками,
відносинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси
свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цільності.

Рівнями системи «людина — життєве середовище» (за кількісним складом) є:

система з однією особою;

мікроколектив, тобто мінімальна спільнота двох людей;

міні колектив;

колектив (трудовий, за місцем проживання, згідно з родинними
відносинами, згідно з соціальним статусом, згідно з політичними та
релігійними переконаннями);

населений пункт, регіон, країна, людство в цілому.

Соціальні спільноти бувають:

групові (класи, верстви, соціально-демографічні чи професійні групи та
ін.);

масові (учасники суспільних рухів, аудиторія глядачів, любительські
об’єднання тощо);

соціально-родинні (сім’я, рід, плем’я);

етнічні (етнос, народність, нація, національна меншина);

соціально-територіальні (жителі житлових будинків, сіл, району, міста,
області).

В основі системного аналізу лежить емерджентність, тобто здатність
систем мати такі властивості, яких немає і навіть не може бути у
елементів, що складають її. Емерджентність притаманна також і соціальним
спільнотам. Це необхідно чітко усвідомлювати, пам’ятати і
використовувати при вирішенні конкретних завдань безпеки
життєдіяльності.

Системи забезпечення життєдіяльності людини

До систем життезабезпечення відносяться системи забезпечення населення
питною водою, системи гарячого водопостачання, каналізаційні системи,
еклектроенергетичні системи, системи зв’язку та телекомунікації,
магістральні газопроводи, комунальні газопроводи, нафтопроводи та
продуктопроводи.

У звичайних умовах проживання параметри побутового середовища
регламентуються відповідними санітарно-гігієнічними документами, які
встановлюються державними або місцевими органами влади та охорони
здоров’я. Ці параметри підтримуються спеціальними комунальними службами
і самими людьми, які проживають у регіоні.

Параметри виробничого середовища регламентуються державними
нормативними актами з охорони праці та нормативними актами з охорони
праці окремих підприємств і відповідальність за їхнє дотримання
покладається на власників підприємств або уповноважених ними осіб.

Але під впливом тих чи інших факторів, передусім природного чи
військового характеру, параметри життєвого середовища можуть вийти за
межі встановлених норм і тоді може виникнути загроза не тільки здоров ю,
а й життю людей. Для забезпечення життєдіяльності створюються такі
захисні структури: охорона навколишнього середовища, охорона
громадського порядку, охорона праці, пожежна охорона, цивільна оборона,
медична допомога, правове забезпечення.

Література

Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності
– Львів, Афіша, 1999.

Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С., Збірник нормативних
документів з безпеки життєдіяльності. Київ – 2000.

Даценко І.І. Гігієна та екологія людини – Львів, Афіша, 2000.

Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона, Львів,
Афіша, 2000.

Джигирей В.С., Жидецький В.Ц., Безпека життєдіяльності – Львів, Афіша,
2000.

Дубицький А.Е. Медицина катастроф М. 1994.

Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності.
Навчальний посібник, Київ «Каравела» 2001, Львів, Новий світ, 2000.

Жидецький В.Ц., Джигирей В.С. Основи охорони праці – Львів, Афіша, 2000.

Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності – Київ, КДТЕУ, 1997.

Захарченко М.В. Безпека життєдіяльності – Львів, За вільну Україну,
1997.

Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти –
Львів, 1997.

Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти, Суми.
Університецька книга, 2000.

Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини – Львів, Банківський коледж,
1999.

Лозниця В.С. Психологія та педагогіка – Київ, ЕксОб, 2000.

Методичний посібник з цивільної оборони і надзвичайних ситуацій, Київ,
1997.

Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому
середовищі – Кіровоград, 1998.

Похожие записи