РЕФЕРАТ

на тему:

Соціально-політичні небезпеки

ПЛАН

Вступ

1. Війни

2. Тероризм

3. Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх
уникнення

4. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при
соціально-політичних конфліктах. Існує досить багато визначень
конфліктів. Так, у політологічних словниках найпоширенішим є таке
трактування конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з
метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії.

Джерелами конфлікту є:

соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та

система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж,
матеріальні блага, освіта.

Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра
суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та
складу учасників.

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб’єктивну реакцію на
нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об’єктивно
стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, політичні
(конфліктують політичні системи) соціальні (конфліктують соціальні
системи) економічні (конфліктують економічні системи (наприклад;
корпорації)) рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють певні
соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних
сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні,
класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші
відносини.

Існує дві форми перебігу конфліктів:

• відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

• закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться
невидима боротьба.

Поняття «соціально-політичний конфлікт» використовується, коли
трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська
війна, страйки), та між державами (війни, партизанські рухи).

1. Війни

* Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або
соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні
слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними
політичними силами.

Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни.
Так, за час другої світової війни в СРСР (1941 — 1945) загинуло близько
55 млн осіб, було .повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час
в’єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн місцевих
мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих
руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому
середовищу.

Учені підрахували, що за більш як чотири тисячоліття відомої нам історії
лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті
забрали вже понад 4 млрд людських життів. Кількість загиблих різко
зростала з розвитком засобів знищення людей та розширенням масштабів
військових дій.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища
становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного
бомбардування в серпні 1945 року міст Хірбсіма та Нагасакі в Японії.
Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження Грунту,
рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб,
під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб.

Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. Перше
досить ефективне застосування хімічної зброї у великих масштабах було
здійснене німцями 22 квітня 1915року на північ від Іпру в Бельгії. Цей
хімічний напад зазвичай прийнято вважати початком хімічної війни в
сучасному її розумінні. Внаслідок першої газобалонної атаки на Західному
фронті було отруєно 15 тисяч осіб, з них 5 тисяч загинуло. 31 травня
1915року німці здійснили першу газобалонну атаку на, Східному фронті в
районі Болинова біля Волі Шиловської. Російські війська втратили
отруєними понад 9 тисяч осіб, з них померло 1200.

У XX ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними
даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових
конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних
військових конфліктів середини та кінця XX ст. Це війна у В’єтнамі,
воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді,
військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших «малих»
війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і
тисячам сімей, окрім того супроводжувалась глибоким руйнуванням
біосферних структур.

Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти
його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями
будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

2. Тероризм

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських
угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене.
Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або
релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні
практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як
щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув
глобального характеру.

* Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного
екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи
фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси
певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений
до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення
політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних
політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій
окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей
мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення
супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму:
політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

• напади на державні або промислові об’єкти, які призводять до
матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та
демонстрації сили;

• захоплення державних установ або посольств (супроводжується
захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація
— звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога
викупу);

• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в
пропагандистських цілях);

• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних
політичних поступок або звільнення в ‘язнів; форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення
терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні
звільнити народ від тиранів);

» вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх
та невпевненість людей).

Особлива ситуація склалась в Росії у зв’язку з Чечнею. У пам’яті
залишились події в Будьоновську, Москві. Чечня стала одним з центрів
світового тероризму.

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій,
орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні
перебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни
та діяльність закордонних терористичних організацій на території
України.

Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність наслідків
цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка
все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом.

3. Екстремальні ситуації криміногенного характеру

та способи їх уникнення

Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучасності.
Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5%
щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що
належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого
поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного
розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві,
та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до
скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна
вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством.

Найсуворіші покарання, передбачені Карним кодексом, встановлюються за
вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних та
психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань.
Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до
зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх
громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру
слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне
зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які
залишаються без покарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.

4. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння

Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в
Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все
більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом
багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і
форма його отримання стають головним структуротворчим чинником
українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових
відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні
чинники: сформування нової соціальної диференціації та відповідних
критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві; *
надто різкий поділ на бідних та багатих; *процеси збіднення та
збагачення мають деформований характер.

За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень
(злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). Ці та багато
інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального
контролю стали, загрозливими для суспільства.

Висновки

З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об’єктивно
стає соціально-політичним. Існує дві форми перебігу конфліктів:

• відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

• закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться
невидима боротьба.

* Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або
соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні
слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними
політичними силами.

Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного
екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи
фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучасності.
Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5%
щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що
належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Список використаної літератури

Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.

Словник-довідник з політології. – Харків, 2000.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи