Реферат на тему:

“Проблема збереження миру

на Землі”

Науковці налічують кілька десятків проблем, які за своєю всеосяжністю
можна вважати глобальними. Найважливішими з них є: проблема збереження
миру на Землі, забезпечення поступального і пропорційного розвитку
господарства світу, екологічна та проблема забезпечення життєдіяльності
та якості життя людини.

Проблема збереження миру на Землі — найважливіша, оскільки під час
виникнення глобального військового конфлікту в світі, нашпигованому
ядерною зброєю та ядерними технологіями (АЕС тощо), всі інші проблеми
втрачають сенс. Неможливість обмеженого впливу ядерного інциденту на
довкілля яскраво продемонструвала катастрофа на Чорнобильській АЕС (1986
рік).

Жорстока реальність полягає в тому, що ніколи ще в історії людства не
накопичувалася така кількість смертоносної зброї, її досить, щоб кілька
разів знищити все живе на Землі, або й саму планету.

На початку 90-х років країни світу витрачали на військові потреби понад
1 трлн доларів на рік. Це дорівнювало обсягу роботи всього світового
ринку послуг або ж величині, що співмірна з третиною обороту світової
зовнішньої торгівлі. Майже половину коштів на військові потреби в світі
витрачають дві країни — США та Росія. В деяких державах військові
витрати перевищують 1/10 їх ВВП. Це насамперед ті країни, які постійно
втягнуті у військове протистояння (КНДР, більшість держав зони Перської
затоки тощо). Чимало небагатих за доходами на душу населення країн світу
вкладають у військову сферу коштів більше, ніж у соціальну сферу (Китай,
Пакистан, Іран, Ірак, Сирія, Куба, В’єтнам та ін.). На задоволення
попиту на воєнні товари та послуги, за оцінкою ЮНЕСКО, працює 50 млн
чоловік, в розробках військового характеру беруть участь півмільйона
вчених та конструкторів, або 1/5 науковців світу.

Особливо велику небезпеку становлять арсенали ядерної зброї. На сьогодні
ядер-зброя зосереджена в 5 державах світу (постійних членів Ради Безпеки
ООН -США, Росії, Великобританії, Франції, Китаю). Перші дві мають по
кілька десятків тисяч ядерних зарядів, решта — в межах однієї тисячі
ядерних зарядів кожна. Ця зброя може бути доставлена до цілі за
допомогою трансконтинентальних ракет, що запускаються зі стаціонарних
установок або ракетами середнього радіусу дії з мобільних установок,
ракетами з надводних та підводних кораблів військово-морських флотів,
бомбардувальниками, які несуть ядерні бомби.

Безумовно, якби людство скоротило витрати на військові потреби і пішло
по шляху ядерного роззброєння — планета Земля стала б більш спокійним
місцем для життя. Чи можна розраховувати на подібні кроки? На щастя,
наприкінці XX ст. міжнародна обстановка у світі поступово змінюється від
конфронтації до взаєморозуміння і співробітництва. У 1988 році між США
та СРСР була укладена угода про ліквідацію ракет середнього радіусу дії.
У 1994 році Україна першою серед країн світу відмовилася від ядерної
зброї (на час проведення цієї акції вона мала третій за потужністю в
світі ядерний арсенал). Ядерна зброя була виведена також з Казахстану і
Білорусі.

На жаль, на планеті все ще зберігаються точки потенційних міжнародних
або міжнаціональних конфліктів. Тільки від закінчення Другої світової
війни до початку 90-х років відбулося понад 30 міжнародних та близько 90
внутрішньодержавних конфліктів, в яких загинули десятки мільйонів людей.
І якщо в міжнародних конфліктах співвідношення загиблих цивільних та
військових приблизно рівне, то в громадянських та національно-визвольних
війнах цивільного населення гине втричі більше, ніж військових.

Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або
соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні
слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними
політичними силами.

Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни.
Так, за час другої світової війни в СРСР (1941 — 1945) загинуло близько
55 млн осіб, було .повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час
в’єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн місцевих
мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих
руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому
середовищу.

Учені підрахували, що за більш як чотири тисячоліття відомої нам історії
лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті
забрали вже понад 4 млрд людських життів. Кількість загиблих різко
зростала з розвитком засобів знищення людей та розширенням масштабів
військових дій.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства та природного середовища
становить ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного
бомбардування в серпні 1945 року міст Хірбсіма та Нагасакі в Японії.
Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження Грунту,
рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб,
під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб.

Ядерна зброя була виготовлена та випробувалась в СРСР (1949),
Великобританії (1952), Франції (1960), Китаї (1964). Зараз у
науково-технічному відношенні до виробництва ядерної зброї готові понад
40 держав світу, принаймі 30 країн її мають.

На сьогодні в світі є понад 50 000 ядерних бойових головок — на
підводних човнах, на літаках, на кораблях, у спеціальних сховищах. Сила
вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн
тринітротолуолу, тобто силі, яка в 1 600 000 разів перевищує силу вибуху
бомби, що зруйнувала Хіросіму. Застосування ядерної зброї у військових
цілях означало б глобальну катастрофу.

А скільки шкоди людству завдали наземні, підземні та підводні
випробування атомної зброї військовими США та Франції в Тихому океані на
мальовничих атолах Бікіні, Муруроа, в преріях штату Невада та ін. В СРСР
функціонував ядерний полігон «Об’єкт — 700» на Новій Землі та ракетодром
«Плесецьк» в Архангельській області. За тридцять років (1961 — 1990) у
Карському та Баренцовому морях було затоплено 11 тисяч контейнерів із
радіоактивними відходами (головним чином ядерне паливо підводних
човнів). На Новій Землі було проведено 132 випробування ядерної зброї.
За 40-річний період випробувань у повітря планети було викинуто
приблизно 12,5 тонн радіоактивних речовин. У води океанів під час цих
вибухів було викинуто близько 2 т радіонуклідів від підводних та
надводних вибухів, а також майже 4т — від наземних. Величезна кількість
продуктів розпаду, що надійшла в атмосферу, осідає ще й досі в усіх
куточках земної кулі.

Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. Перше
досить ефективне застосування хімічної зброї у великих масштабах було
здійснене німцями 22 квітня 1915року на північ від Іпру в Бельгії. Цей
хімічний напад зазвичай прийнято вважати початком хімічної війни в
сучасному її розумінні. Внаслідок першої газобалонної атаки на Західному
фронті було отруєно 15 тисяч осіб, з них 5 тисяч загинуло. 31 травня
1915року німці здійснили першу газобалонну атаку на, Східному фронті в
районі Болинова біля Волі Шиловської. Російські війська втратили
отруєними понад 9 тисяч осіб, з них померло 1200.

США застосовували хімічну зброю під час воєнних бій в Кореї (1951—1955)
та війни у В’єтнамі (1964—1973), де для дестабілізації природного
середовища скинули 14млн. бомб і снарядів, розпорошивши 5700 т
гербіцидів, «ейджент-орандж», близько 23 000 т дефоліантів, 170 т
сильнодіючої отруйної речовини діоксану. Від них постраждало 2 млн осіб.
Хімічними речовинами було отруєно 202 000 га лісу та 1,11 млн га
території.

Під час Другої світової війни німецьке командування застосовувало
біологічну зброю, розповсюджуючи головним чином висипний тиф. У
1943—1944 роках на шляхах наступу радянських військ у спеціальних
концтаборах створювались епідемічні осередки. Сюди привозили хворих і
розмішували серед здорових. Матеріали Нюнбергського процесу (1945— 1946)
показали, що Німеччина активно готувалась до застосування біологічної
зброї. Активно розробляла біологічну зброю і Японія. У Кореї 1951 р.
американці скинули бактеріологічні бомби, в результаті чого виникла
епідемія лихоманки Денге (геморагічна лихоманка). Також декілька сотень
тисяч кубинців постраждали від цієї лихоманки, навмисне завезеної із
США.

І хоча рішеннями ООН проголошена перемога над чумою, віспою, сибіркою,
ніхто в світі не відмовляється від лабораторій з біологічними засобами.

У XX ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними
даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових
конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних
військових конфліктів середини та кінця XX ст. Це війна у В’єтнамі,
воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді,
військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших «малих»
війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і
тисячам сімей, окрім того супроводжувалась глибоким руйнуванням
біосферних структур.

Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти
його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями
будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

На сьогоднішній день проблема збереження миру на Землі включає в себе і
таке поняття як тероризм. Якщо донедавна звертання до терору як засобу
вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим,
надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про
терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною
складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного
екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи
фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси
певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений
до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення
політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних
політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій
окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей
мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення
супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму:
політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

• напади на державні або промислові об’єкти, які призводять до
матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та
демонстрації сили;

• захоплення державних установ або посольств (супроводжується
захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація
— звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога
викупу);

• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в
пропагандистських цілях);

• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних
політичних поступок або звільнення в ‘язнів; форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення
терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні
звільнити народ від тиранів);

» вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх
та невпевненість людей).

Прикладами релігійного тероризму є діяльність організації Аум Синрикьо,
теракти проти Папи Римського та трагедія сім’ї Ганді тощо.

На території Європи загально відомі організації, які намагаються за
допомогою крові і терору вирішити «національне питання». Достатньо
назвати абревіатуру ІРА (Ірландська республіканська армія), як
згадуються кадри кривавих вибухів автомобілів, запеклих сутичок з
поліцейськими, родичів, що плачуть за вбитими. Ірландський
націонал-сепаратизм — один з-найбільш кривавих у Європі. І хоча на
сьогодні існує домовленість про припинення терористичних дій, ІРА не
перестала існувати,

Тероризму вистачало і в екс-СРСР, хоча офіційно його не існувало.
Організацій, які боролись за незалежність, фактично не було. Але це не
заважало терористам-одинакам здійснювати напади на перших осіб держави.
Досить розповсюдженими були і захоплення літаків. G 1958 по 1995 рік в
СРСР і країнах, СНД було здійснено 120 захоплень літаків.

Особлива ситуація склалась в Росії у зв’язку з Чечнею. У пам’яті
залишились події в Будьоновську, Москві. Чечня стала одним з центрів
світового тероризму.

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій,
орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні
перебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни
та діяльність закордонних терористичних організацій на території
України.

Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність наслідків
цих актів викликають велику стурбованість світової громадськості, яка
все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з
XXVII сесії Генеральна Асамблея ООН щорічно обговорює питання про заходи
по запобіганню тероризму. У грудні 1972 р. був створений Спеціальний
комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники
34 держав. На початку 1995 р. Генеральна Асамблея ООН одностайно
прийняла Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму. За
останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань
боротьби проти тероризму. Але багатоманітність форм його проявів
ускладнюють вирішення цієї проблеми.

Якщо будуть знайдені методи боротьби з тероризмом, світ стане
спокійнішим і безпечнішим.

У 80-90-ті роки XX ст. продовжувались військові конфлікти на Близької
Сході та в районі Перської затоки, не вщухали війна в Афганістані,
сутички в Індокитаї, Латинській Америці, громадянські війни в Східній
(Ефіопія, Судан, Сомалі Південній та Центральній (Ангола, Мозамбік,
Бурунді, Демократична Республіка Конго) Африці, на терені колишньої
Югославії та просторах СНД (Карабах, абхазія, Чечня, Придністров’я,
Таджикистан тощо).

Отже, проблема збереження миру на Землі залишається гострою, і його
досягнення можливе за умови взаємопорозуміння і всебічного
співробітництва, вирішення цієї проблеми — найважливіша передумова для
розв’язання інших глобальних проблем людства, насамперед проблеми
економічного розвитку.

Список використаної літератури:

Основи безпеки життєдіяльності людини. – К., 1999.

Економічна та соціальна географія світу. Підручник. – К., 2000.

Щербина С.І. Проблеми миру. – К., 2001.

PAGE

PAGE 9

Похожие записи