Реферат на тему:

“Природні небезпеки, техногенні небезпеки, соціальні та політичні
небезпеки”

ПЛАН

1. Поняття небезпеки та їх класифікація

2. Природні небезпеки

3. Техногенні небезпеки

4. Соціально-політичні небезпеки

Використана література

1. Поняття небезпеки та їх класифікація

Небезпека — це негативна властивість матерії, яка проявляється у
здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне
джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища,
процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди
здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність
людей.

Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації — за
джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву,
структурою, характером впливу на людину тощо. Найбільш вдалою
класифікацією небезпек життєдіяльності людства за джерелами походження,
на нашу думку, є така, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири
групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші
три вказують на те, що небезпеки за своїм походженням належать до трьох
елементів життєвого середовища, яке оточує людину — природного,
техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої
групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та
соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних
елементів життєвого середовища.

Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних
ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 15.07.98 р.
№ 1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України
поділяються на: * НС техногенного, * НС природного, * НС
соціально-політичного та * НС воєнного характеру.

2. Природні небезпеки

У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші
планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не
підкорені. У наш цивілізований, технічно розвинений час людство
залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають
катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві
потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч
людей, завдають величезних матеріальних збитків.

Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на
другому місці — тропічні циклони (20% ), на третьому І четвертому місцях
(по 15%) — землетруси та посухи.

* Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний характер та
призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей,
руйнування і нищення матеріальних цінностей.

За причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:

• тектонічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в надрах землі),
до них належать землетруси, виверження вулканів;

• топологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються на поверхні
землі), до них належать повені, зсуви, селі;

• метеорологічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в атмосфері),
до них належать спека, урагани, посуха та ін.

Тектонічні стихійні лиха

* Виверження вулканів. За руйнівною дією та кількістю енергії, яка
виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до
найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою
гинули цілі міста.

* Землетруси. Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і
мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000
спричиняють значні збитки.

Топологічні стихійні лиха

* Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води
в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням
снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені
завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.

Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, в
тому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов’язані з циклонами,
штормовими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами
(цунамі). Найчастіше затоплення узбережжя спостерігається в країнах
північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина).
Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 і
більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов’язаними з виходом
рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків
кілометрів завширшки й сотень завдовжки. Під час повені 1962р. на
узбережжі поблизу міста Гамбург (Німеччина) води проникли до 100км
вглибину країни. При цьому загинуло 540 осіб.

Значного лиха завдають людству цунамі — велетенські хвилі, які
викликають підводні землетруси. Висота цих хвиль досягає 20м. Хвилі все
знищують на своєму шляху й затоплюють великі території. До небезпечних
районів, які потерпають від цунамі, належать Японія, Філіппіни, острови
Індонезії (узбережжя островів Ява, Суматра). Тією чи іншою мірою повені
періодично спостерігаються на більшості великих» річок України. Серед
них Дніпро, Дністер, Прип’ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені
бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає
визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових
опадів.

* Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які
виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення
міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та
підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської
діяльності людини тощо.

* Снігові лавини. Снігові лавини також належать до зсувів і виникають
так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять
певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу.

Великі лавини виникають на схилах 25-60° через перевантаження схилу
після значного випадання снігу, частіше під час відлиги, внаслідок
формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.

* Селі. Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок
злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів,
зсувів, землетрусів.

* Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин,
каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об’єму потоку). «Сель»
(сайль) — слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за
зовнішнім виглядом селевий потік — це шалено вируюча хвиля висотою з
п’ятиповерховий будинок яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

Метеорологічні стихійні лиха

* Урагани. Ми живемо на дні великого повітряного океану, який
розташований навколо земної кулі. Глибина цього океану 1000 км,
називається він атмосферою.

* Вітри — це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між
забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів,
теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють
хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло.

Досить небезпечне явище — смерчі, вони трапляються частіше, ніж урагани
й тайфуни. Щорічно в Америці спостерігається близько 900 смерчів, які
там називають торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трапляється на
території штатів Техас і Оґайо, де від нього гине в середньому 114 осіб
на рік.

* Пожежі. Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем,
порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха).
Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7-8% спричинені
блискавками. Пожежі — це неконтрольований процес горіння, який викликає
загибель людей та нищення матеріальних цінностей.

Під час пожеж вигорає родючий шар грунту, який утворювався протягом
тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні
процеси, а в північних — відбувається заболоченість лісових земель.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території
(сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі — лісові і
степові.

Лісові пожежі поділяють на низові, верхові, підземні. За інтенсивністю
горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

3. Техногенні небезпеки

Джерелами техногенних небезпек є відповідні об’єкти, що породжують як
наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо,
інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми
відносимо всі небезпеки, пов’язані з впливом на людину об’єктів
матеріально-культурного середовища.

У зв’язку з використанням все більших енергетичних потужностей люди
змушені концентрувати енергію на невеликих ділянках, причому найчастіше
в межах міст та інших населених пунктів. Йде просторова концентрація
синтетичних хімічних сполук (їх кількість досягла 400 тисяч), більша
частина котрих отруйна. Внаслідок цього різко зросло забруднення
навколишнього середовища, нищення лісів, опустелювання, все більше людей
гине внаслідок аварій на виробництві і транспорті.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об’єктів, за своїми
масштабами почали набувати катастрофічного характеру, вже в 20-30-х
роках XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює
цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими
аваріями, може зберігатися від декількох днів до багатьох років.
Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення
багатьох спеціалістів.

* Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на
об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей і
призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних
засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Згідно з розмірами та заподіяною шкодою розрізняють легкі, середні,
важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до
великих руйнувань та супроводжуються, великими жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище
зумовив розподіл їх за видами.

Види аварій

аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної
та азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

пожежі та вибухи;

аварії на транспорті та ін.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

* Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких
наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови
середовища існування. Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти і
їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери.

Техногенні небезпеки з викидом радіоактивних речовин

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу
радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове
радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

Техногенні небезпеки на транспорті

Будь-який транспортний засіб — це джерело підвищеної небезпеки. Людина,
що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні
підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та
аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів,
травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх
руху.

Техногенні небезпеки з витоком отруйних речовин

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням
навколишнього середовища виникають на підприємствах *хімічної; *
нафтопереробної, *целюлозно-паперової і *харчової промисловості,
*водопровідних і очисних спорудах, а також при * транспортуванні
сильнодіючих отруйних речовин.

Джерела хімічних аварій викиди та витоки небезпечних хімічних речовин
загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке
супроводожується забрудненням навколишнього середовища аварії на
транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та
пожежонебезпечних вантажів

4. Соціально-політичні небезпеки

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при
соціально-політичних конфліктах. Існує досить багато визначень
конфліктів. Так, у політологічних словниках найпоширенішим є таке
трактування конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з
метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії. Джерелами конфлікту
є: * соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та * система поділу
таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага,
освіта.

* Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра
суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та
складу учасників.

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб’єктивну реакцію на
нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об’єктивно
стає соціально-політичним.

Суб’єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили
протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу,
суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає
неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли
має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку
індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт).
Суб’єктами конфліктів можуть виступати: 1) окремі люди, групи,
організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; 2)
об’єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп,
економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються
певних цілей.

* Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або
соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні
слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними
політичними силами.

Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти
його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями
будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

Тероризм

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських
угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене.
Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або
релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні
практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як
щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув
глобального характеру.

* Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного
екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи
фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси
певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений
до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення
політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних
політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій
окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей
мафіозними структурами, кримінальним світом.

Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення

Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучасності.
Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5%
щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що
належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння

Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в
Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все
більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом
багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і
форма його отримання стають головним структуротворчим чинником
українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових
відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні
чинники: сформування нової соціальної диференціації та відповідних
критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві; *
надто різкий поділ на бідних та багатих; *процеси збіднення та
збагачення мають деформований характер.

За таких обставин різко зростають форми та розміри соціальних відхилень
(злочинність, самогубство, наркоманія, проституція тощо). Ці та багато
інших форм збоченої поведінки в умовах занепаду системи соціального
контролю стали, загрозливими для суспільства.

Використана література

Словник-довідник з охорони праці. – К., 2003.

Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.

Основи екології. Посібник / За ред. Ковалевського А.В. – К., 2002.

Похожие записи