РЕФЕРАТ

на тему:

Поради щодо вживання питної води

Вода є невід’ємною частиною життя на Землі. Однак запаси питної води на
нашій планеті обмежені і з кожним роком зменшуються. Яку воду ми п’ємо?
Які шкідливі домішки вона може мати? Що може за цим наступити? Як
оборонити себе від цього? На ці питання ми і постараємося відповісти.

Свинець у питній воді. Свинець у воді має антропогенне походження. Його
склад у питній воді (за ДОСТом) регламентовано — не більше 0,03 мг/л.
Особлива небезпека свинцю полягає у тому, що він здатний накопичуватися
в організмі і погано з нього виводиться.

Свинець становить небезпеку для людей різного віку, особливо для дітей
та вагітних. Наслідки накопичення свинцю пов’язані зі здатністю
викликати передчасні пологи у жінок, знижувати вагу дітей при
народженні, гальмувати розумовий і фізичний розвиток. Тривала дія свинцю
може призводити до недокрів’я (анемії) через його можливості гальмувати
виникнення гемоглобіну, м’язової слабкості, гіперактивності, агресивної
поведінки. У дорослих свинець може стимулювати захворювання гіпертонією
і викликати пониження слуху.

Яким чином свинець попадає у питну воду? Є два шляхи його проникнення у
питну воду: через забруднення свинцем ґрунту і арматуру водопровідної
мережі.

Головне джерело забруднення ґрунту свинцем — вихлопні гази автомобілів,
які використовують у якості палива етилований бензин (АІ-92 — АІ-98). У
містах з інтенсивним рухом щільність свинцю в атмосфері у 5-12 разів
перебільшує природну (0,3-0,5 мкг/м3). Свинець випадає на поверхню
ґрунту і змивається дощовою або талою водою, таким чином проникає у
водоносні горизонти, а з останніх у колодязі та мережі централізованого
забезпечення водою населених пунктів. Особливу небезпеку у цьому плані
складають відкриті водойми, які використовуються для забезпечення водою
великих міст.

Друга можливість — це вимивання свинцю із сантехнічної арматури, яка має
латунь, в склад сплаву якого входить і свинець. Процес переходу свинцю у
воду підсилює кисла реакція води і її низька жорсткість.

Наявність свинцю у воді не може бути помітна за допомогою наших органів
чуття.

Засоби пониження місткості свинцю у питній воді:

— для пиття і приготування їжі використовуйте тільки холодну воду,
оскільки гаряча вода краще вимиває свинець із сантехнічної арматури;

— перед тим, як набрати воду з водопровідного крану, дайте їй декілька
хвилин стекти, особливо коли краном не користувалися декілька годин.
Таким чином свинець, який перейшов з деталей сантехнічної арматури, буде
змитий;

— найефективніший спосіб пониження кількості свинцю у воді — це
використання спеціальних фільтрів з активованого вугілля, які понижують
його концентрацію на 88-90%. Цей процес називається адсорбцією.

Летучі органічні сполуки у воді. Летучі органічні сполуки (ЛОС) є
водяними домішками, які становлять небезпеку, коли їх концентрація
досягає небезпечних рівнів. Особливістю їх є важкість і дорожнеча
визначення. До них належать: бензол., тетрахлористий вуглець,
вінілхлорид, толуол, дихлоретан та ін.

ЛОС попадають у питну воду в результаті антропогенної діяльності людини
через індустріальне витікання, промислові аварії і халатність. ЛОС — це
побічні продукти при виробництві отрутохімікатів, перегонці нафти,
фарби, лаків, клеїв, фарбників, парфумерних виробів тощо. Головний шлях
проникнення ЛОС у питну воду — це попадання на поверхню ґрунту і
досягнення водоносного шару. У значних кількостях ЛОС знаходиться у
відкритих водоймах, річках, особливо в районах розташування
індустріальних зон.

ЛОС є небезпечними домішками, які при тривалій дії можуть викликати
наступні захворювання:

рак — бензол, тетрахлористий вуглець, трихлоретилен, вінілхлорид,
пентахлорфенол, толуол, дихлорметан, хлорзаміщенні метану;

ушкодження нирок — дихлорбензол, дихлоретан, трихлорбензол;

ушкодження нервової системи — трихлоретан, дихлоретан;

ушкодження печінки — трихлоретан, дихлоретан, трихлорбензол.

Найефективніший спосіб пониження концентрації ЛОС у воді — це
використання фільтрів на основі активованого вугілля.

Бактерії у питній воді. Бактерії можуть попасти у питну воду різними
шляхами: з ґрунту, з яким стикається вода; при будівництві водопровідних
мереж; через тріщини у трубах при коливаннях у них тиску. Наявність
шкідливих бактерій у воді контролюється. Оскільки дуже важко визначити
всю гаму мікроорганізмів, то визначають вміст кишкової палички (Е.
соlі). Якщо Е. соlі є в питній воді — тоді відбулось забруднення. Згідно
з ДОСТом допускається не більше 100 бактерій на куб. мл води.

Бактерії можна розділяти на хвороботворні (патогенні) і непатогенні.
Перші з них мoжуть переборювати природну захисну систему організму
(імунну систему), розмножуватися у ньому і викликати захворювання, іноді
важкі. У питній воді можуть бути виявлені наступні бактерії:

Salmonella — харчові отруєння;

Shigella — дизентерія;

Yersinia enterocolirica — порушення функції шлунково-кишкового тракту;

Campylobacter — виразкова хвороба шлунку; Актиноміцетин — актиномікоз;
Залізобактерії — корозія водопровідних труб; Сульфатобактеріг — корозія
водопровідних труб.

Способи профілактики бактеріальних захворювань:

— кип’ятіння води;

— найефективніший спосіб пониження кількості бактерій у питній воді — це
використання фільтрів. Деякі фільтруючі системи складаються із подвійної
системи фільтрації: механічна фільтрація (наприклад, керамічний фільтр),
фільтрація через активоване вугілля, срібло та інші фільтруючі
матеріали. На сьогодні у торговій мережі е велика кількість фільтрів для
питної води з використанням різних фільтруючих матеріалів і всі вони
мають різні показники ефективності, ось чому треба підбирати фільтри до
конкретної місцевості з урахуванням забрудненості довкілля, особливо
водоймищ, річок і підземних горизонтів води.

Хлор у питній воді. Хлор широко використовується для знезаражування води
від бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів. Його використання
призвело до того, що такі хвороби, як холера і тиф, які легко
розповсюджуються через заражену воду, сьогодні практично не
зустрічаються у розвинених державах.

Хлор — це один з хімічних елементів, газоподібна речовина, який є
сильним агентом окислення, а також ХНР. Є декілька проблем, які
стосуються наявності хлору у питній воді.

По-перше, це проблема якості води. Якщо у ній надмірна кількість хлору,
то він надає їй неприємний запах і смак.

По-друге, це захворювання, які може викликати хлор. Показано, що люди,
які п’ють хлоровану воду, мають ризик виникнення раку сечового пухиря
більше на 21% і ризик виникнення раку прямої кишки на 38% більше, ніж
ті, які п’ють воду з невеликим вмістом хлору.

Рівень хлору у питній воді після знезаражування регламентується (вільний
— 0,3-0,5 мг/л, зв’язаний — 0,8-1,2 мг/л).

Значна кількість хлору у питній воді може бути виявлена органолептичним
шляхом (за допомогою наших органів чуття). Однак у невеликих кількостях
визначити наявність хлору дуже важко.

Найефективніший спосіб пониження кількості хлору у питній воді — це
використання фільтрів з активованим вугіллям, який значно понижує його
концентрацію, або фільтрів, які мають комплексний набір різних
фільтруючих матеріалів, у тому числі і активоване вугілля, що підвищує
показники фільтру.

Радон у питній воді. Радон є радіоактивним елементом, який виникає при
розпаді природного урану або торію. Радон знаходиться також у
сигаретному димі і в питній воді. Радон — це безколірний, без запаху,
хімічно інертний газ. Він радіоактивний і при розпаді випускає
високоенергетичні частки альфа і бета.

У воді радон становить подвійну небезпеку: від пиття води, яка може
викликати появу злоякісних пухлин шлунку і нирок; від вдихання повітря,
куди переходить радон з води, особливо у ванній кімнаті і на кухні.

Радон попадає у воду з довкілля (ґрунту, гранітів, базальтів, піску).
Концентрація радону у воді коливається від 100 рКі до 1000000 рКі на
літр (Кі — кюрі, радіоактивність 1 грама радію; р-піко, приставка
10-12).

Виявити радон у питній воді дуже важко, для цього потрібна спеціальна
апаратура.

Способи пониження радону у питній воді:

— кип’ятіння. При кип’ятінні води або приготуванні їжі значна кількість
радону випаровується;

— найефективніший спосіб пониження концентрації радону у питній воді —
це використання фільтрів на основі активованого вугілля;

— вентиляція ванної кімнати і кухні;

— не палити у приміщеннях. Паління у курців викликає ризик захворювання
раком легенів у 10-20 разів більше, ніж у звичайних людей.

Особливо небезпечне хронічне попадання нітратів в організм
новонароджених і дітей молодшого віку, оскільки тривале кисневе
голодування може викликати порушення росту і формування організму,
затримання фізичного і психічного розвитку, порушення функції
серцево-судинної системи. Крім того, нітрати і нітрити сприяють
виникненню раку, вроджених пороків розвитку, несприятливо діють на плід.
Нітрити токсичніші, ніж нітрати.

Джерелами нітратів у довкіллі є:

— природний шлях — при окисленні органічних сполук;

— азотні добрива і перегній;

— великі сільськогосподарські комплекси;

— міські звалища, транспорт і промисловість.

Джерелами попадання нітратів в організм людини є:

— овочі і фрукти (найінтенсивніше накопичують нітрати чорна редька,
буряк, салат, щавель, редис, шпинат, петрушка, кріп та інші);

— м’ясні та рибні продукти (особливо у сирокопчених ковбасах);

— сири (застосовують у виробництві);

— вода (особливо у системах забезпечення населення водою із відкритих
водойм, річок).

Понизити вміст нітратів у продуктах можливо їх кулінарним обробленням:
миттям і вимочуванням продуктів; відварюванням; жаренням і тушкуванням
овочів.

Понизити вміст нітритів у продуктах можливо при знанні наступних
закономірностей:

інтенсивне відновлення нітратів у нітрити виникає при зберіганні
продуктів при кімнатній температурі;

здрібнення і перетирання овочів створює добрі умови для розмноження
мікроорганізмів, які відновлюють нітрати і нітрити.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОГ ЛІТЕРАТУРИ

Атамашок В. Г., Ширшев Л. Г., Акимов Н. И. Гражданская оборона. Учебник
для вузов. — М.: Высшая школа, 1986.

Владимиров В.А., Михеев О.С., Хмель С.И. и др. Методика выявления и
оценки рациональной обстановки при разрушениях (авариях) атомных
электростанций. — М., 1989.

Губський А. І. Цивільна оборона. — К., 1995.

Демвденко Г.П., Кузьменко Э.П. и др. Защита объектов народного хозяйства
от оружия масового поражения. Справочник. — К., 1989.

Деміденко Г.П., Захист об’є ктів народного господарства від зброї
масового ураження. — К., 1996.

Депутат О. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона/ За
редакцією B.C. Франка. Підручник. 2-ге вид., доп. — Львів: Афіша, 2001.

Дія населення в надзвичайних ситуаціях. РІД ЦО і НС. — К., 1997.

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів стронцію і цезію у продуктах
харчування (ДР-97). МОЗ України. — К., 1997.

Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних
виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техногенного
походження. / Наукові керівники: член-кореспондент HАН України
С.І.Дорогунцов і генерал-лейтенант В.Ф. Гречанінов. — К.: НАНУ, 1995.

Леігович Г.Г. Довідник з цивільної оборони. — К., 1999.

Методика прогнозирования масштабов заражения сильнодействующими
ядовитыми веществами при авариях (разрушениях) на химически опасных
объектах и транспорте (РД 52.04.253-90): М.: Росгидромет, 1991.

Мігович Г.Г., Рабчук О.Г. Сильнодіючі отруйні речовини. -К., 1999.

Організація проведення рятувальних робіт при стихійних лихах, аваріях і
катастрофах. — М., 1990.

Попередження надзвичайних ситуацій / Під редакцією генерал-лейтенанта
В.Ф. Гречанінова. — К., 1997.

Справочник по гражданской обороне. Кол. авторов. — M.; Воеииздат, 1978.

Справочные данные о чрезвычайных ситуациях техногенного, природного и
экологического характера. В 3-х частях. — М., 1990.

Управление граждпнской обороной / Под ред. АЛ. Безлтосова. — М.:
Воениздат, 1986.

Чорнобильська аварія. Події. Факти. Цифри / Під керівництвом
генерал-лейтенанта М. С. Бондарчука. Штаб ЦО України. -К., 1990.

Похожие записи