Реферат на тему:

“Поняття про норми охорони праці.

Техніки безпеки та виробничої санітарії” ПЛАН

1. Поняття про норми охорони праці

2. Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці

Список використаної літератури

1. Поняття про норми охорони праці

Після проголошення Україною незалежності й розпаду СРСР стандарти
(ГОСТи) визнані міждержавними. Крім того, Державний Комітет України по
стандартизації, метрології та сертифікації розробляє державні стандарти
України (ДСТУ). В Україні з 1995 року діє Державний реєстр міжгалузевих
і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП), до якого
ввійшли близько 3000 нормативних актів (правил, норм, положень,
інструкцій тощо), а також близько 350 міждержавних стандартів системи
безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 державних стандартів України
(ДСТУ).

Реєстр ДНАОП — це офіційне видання, призначене для використання
власниками підприємств, посадовими особами та працюючими.

Правила, норми, стандарти безпеки праці вимагають створення безпечних
машин, механізмів, верстатів, інструментів та іншого виробничого
приладдя, розробки безпечних технологічних процесів, методів та прийомів
праці, створення ефективних і надійних засобів колективного та
індивідуального захисту працюючих на виробництві, забезпечення
дотримання правил і норм, встановлених для виробничих процесів та
обладнання, засобів захисту, а також для самих працюючих.

Стандарти безпеки праці встановлюють загальні вимоги і норми безпеки по
видах небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Відомчі документи з охорони праці встановлюють гарантії безпеки праці в
окремій галузі або виробництві, наприклад, положення, типові інструкції
з безпеки праці для основних професій працюючих тощо.

Питання безпеки належать до компетенції охорони праці, але забруднене
повітря, яке буде вилучатись з фарбувальної камери, може становити
небезпеку для людей, які живуть або з тих чи інших причин знаходяться
поблизу цього виробництва. Це вже сфера дії іншого законодавства, а
саме законодавства про захист навколишнього середовища, .інших
нормативних документів та інших органів контролю. Для того, щоб отримати
дозвіл на запровадження нового технологічного процесу, підприємцю
необхідно узгодити можливість і кількість викидів з органами санітарного
нагляду та захисту навколишнього середовища. У даному разі мова йде про
можливість забруднення повітря, і, можливо, цей приклад не зовсім
показовий, бо в інших виробництвах можуть використовуватися значно
агресивніші речовини або у набагато більших кількостях, ніж ті, про які
йдеться тут, але все ж цей приклад наочно демонструє ризики, з якими
пов’язане будь-яке виробництво, і необхідність застосування методики
управління ними.

Захист повітряного басейну від забруднень регламентується гранично
допустимими концентраціями (ГДК) шкідливих речовин в атмосферному
повітрі населених пунктів, гранично допустимими викидами (ГДВ) шкідливих
речовин та тимчасово узгодженими викидами шкідливих речовин від джерел
забруднень. Значення ГДК. речовин, що забруднюють повітря, встановлені
відповідними державними та міждержавними стандартами і санітарними
нормами. Норми: ГДВ розробляються для* кожного джерела забруднення,
виходячи з того, щоб його викиди в сумі з викидами всіх інших джерел
забруднення, що розташовані в цьому районі, не призвели до утворення у
приземному шарі повітря перевищення ГДК, а в місцях розташування
санаторіїв, будинків відпочинку та в зонах відпочинку міст з населенням
понад 200 тис. мешканців ці концентрації не /повинні перевищувати 0,8
ГДК.

Для того, щоб виключити або зменшити можливість впливу шкідливих речовин
на людей та навколишнє середовище в разі аварії, стихійного лиха чи
катастрофи, на підприємстві згідно з вимогами законодавства і
нормативних актів з питань цивільної оборони та охорони праці власником
мають бути опрацьовані і затверджені план попередження надзвичайних
ситуацій і план (інструкція) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій).

У плані попередження надзвичайних ситуацій розглядаються можливі аварії
та інші надзвичайні ситуації техногенного і природного походження,
прогнозуються наслідки, визначаються заходи щодо їх попередження,
терміни виконання, а також сили і засоби, що залучаються до цих заходів.

У плані (інструкції) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій) мають
бути перелічені всі можливі аварії та інші надзвичайні ситуації,
визначені дії посадових осіб і працівників підприємства під час їх
виникнення, обоє ‘язки професійних аварійно-рятувальних формувань або
працівників інших підприємств, установ і організацій, які залучаються до
ліквідації надзвичайних ситуацій.

Розробивши всі необхідні організаційні, санітарно-гігієнічні та технічні
заходи забезпечення безпеки працівників і узгодивши їх з місцевою
інспекцією Комітету по нагляду за охороною праці, виконавши розрахунки
ГДВ шкідливих речовин і узгодивши їх з відповідними органами охорони
здоров’я та захисту навколишнього середовища, розробивши і узгодивши з
органами цивільної оборони план попередження надзвичайних ситуацій і
план (інструкцію) ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій),
підприємець, якщо немає інших перешкод, може розпочинати виробництво
продукції.

Але йому не слід забувати також про можливість несанкціонованого доступу
до шкідливих речовин, наприклад; з метою крадіжки. В деяких випадках,
наприклад, яких мова йде про радіоактивні речовини, сильнодіючі отруйні
речовини, агрохімікати тощо підприємець несе відповідальність за належне
їх збереження транспортування ті контроль за ними.

2. Поняття про виробничу санітарію та гігієну праці

Під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори виробничого
середовища. Шкідливі фактори за характером свого впливу поділяються на
фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні (табл. 1).

До фізичних факторів належать параметри повітря в приміщенні
(температура, вологість, швидкість руху повітря), вібрація, шум,
нетоксичний пил, пара, різні види випромінювань, освітленість тощо. До
хімічних факторів відносяться токсичні пил, пара і газ. Біологічними
факторами вважають вплив мікроорганізмів, бактерій рослин та тварин, що
спостерігається під час переробки натуральних волокон, шкіри, хутра.

До психофізіологічних факторів відносяться фізичні та нервово-психічні
перевантаження, які пов’язані з тяжкою, монотонною працею. Кожен з цих
факторів впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні
зміни, професійні захворювання або отруєння.

Гігієна праці — це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та
навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки
санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які
спрямовані на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення
здоров’я та високого рівня працездатності людини.

Виробнича санітарія — це система організаційних та технічних заходів,
які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання
професійних захворювань та отруєнь.

До організаційних заходів належать:

• дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;

• проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які
працюють у шкідливих умовах;

• забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним
обслуговуванням тощо.

Технічні заходи передбачають:

• систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих
місцях;

• розробку та конструювання обладнання, що вилучає виділення пилу,
газів та пари, інших шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;

• забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого
середовища;

• улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць зі
шкідливими умовами праці;

• забезпечення захисту працюючих від шуму, ультра- та інфразвуку,
вібрації, різних видів випромінювання.

Таким чином, запобігання професійних захворювань і отруєнь здійснюється
через здійснення комплексу організаційних і технічних заходів, які
спрямовані на оздоровлення повітряного середовища, виконання вимог
гігієни та особистої безпеки працюючих.

3. Техніка безпеки

Техніка безпеки (техніка — від грецьк. technicos — досвідчений,
майстерний) — система технічних заходів, що гарантують безпеку праці і
охороняють працівників від ушкоджень {виробничих травм) і шкідливої дії
виробничих процесів.

Одним з найважливіших завдань охорони праці є забезпечення таких умов
праці, які б вилучали можливість дії на працюючих різного роду
небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Згідно зі статтею 153 Кодексу законів про працю, власник підприємства
зобов’язаний забезпечити належне технічне обладнання всіх робочих місць
і створювати на них умови праці відповідно до нормативних актів з
охорони праці.

Умови праці — це сукупність факторів виробничого середовища і
виробничого процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини
під час її професійної діяльності.

Працездатність — здатність людини до праці, яка визначається рівнем ЇЇ
фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров’я та
професійною підготовкою.

Безпека — відсутність неприпустимого ризику, що пов’язаний з можливістю
нанесення ушкодження.

Безпека праці — стан умов праці, за якого відсутній виробничий
травматизм.

Безпека умов праці — стан умов праці, за яких вплив на працюючого
небезпечних і шкідливих виробничих факторів взагалі відсутній або дія
шкідливих виробничих факторів не перевищує граничне допустимих рівнів.

Безпека виробничого процесу — здатність виробничого процесу відповідати
вимогам безпеки праці під час його проведення в умовах, встановлених
нормативно—технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування — здатність устаткування зберігати
безпечний стан при виконанні заданих функцій у певних умовах протягом
встановленого часу.

Умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас оптимальні умови праці, за яких зберігається здоров’я працюючих і
працездатність підтримується на високому рівні протягом тривалого часу;

2 клас — допустимі умови праці, за яких параметри факторів виробничого
середовища не перевищують встановлені гігієнічні нормативи;

3 клас — шкідливі умови праці, які характеризуються наявністю факторів
виробничого середовища і трудового процесу, рівні яких перевищують
гігієнічні нормативи і можуть мати негативний вплив на організм
працюючого; шкідливі умови праці поділяються на 4 ступені (за величиною
перевищення гігієнічних нормативів і виразності змін у організмі
працюючих);

4 клас — небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються
таким рівнем виробничих чинників, коли їхня дія протягом робочої зміни
створює великий ризик виникнення тяжких форм професійних захворювань,
отруєнь, загрозу для життя.

Нанесення травми людині на виробництві зумовлюється наявністю фізичних,
хімічних, біологічних та психофізіологічних небезпечних і шкідливих
виробничих чинників.

Фізичні небезпечні виробничі чинники — — це рухомі машини, елементи
обладнання, вироби, матеріали, підвищена або знижена температура
поверхні обладнання чи матеріалів, небезпечна напруга електричної
мережі, енергія стиснутого газу, повітря тощо.

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники — це дія на людину
їдких, токсичних та подразнюючих речовин. Хімічні небезпечні та шкідливі
виробничі фактори поділяються:

• за характером дії на організм людини (загальнотоксичні, подразнюючі,
канцерогенні, мутагенні);

• за способом проникнення до організму людини (через органи дихання,
через систему травлення, через шкірний покрив).

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники — це біологічні
об’єкти, вплив яких на працюючих призводить до травми або захворювання
(бактерії, віруси, рослини, тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі чинники — це фізичні та
нервово-психічні перевантаження.

Безпечність виробничих процесів досягається комплексом проектних та
організаційних рішень. Це — вибір технологічного процесу, робочих
операцій, черговості обслуговування обладнання тощо. Безпечність
виробничих процесів полягає у запобіганні впливу небезпечних і шкідливих
факторів на працюючих. Забезпечується це завдяки організаційним заходам
(навчання, інструктажі, виконання вимог інструкцій з охорони праці) та
технічним засобам безпеки.

Дія технічних засобів захисту повинна забезпечити безпеку працюючих від
початку робочого процесу до його закінчення і не має припинитися раніше
за дію небезпечного або шкідливого виробничого фактора.

Основними технічними засобами безпеки для запобігання виробничого
травматизму є огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування,
профілактичні випробування машин.

Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів безпеки — це
підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при
обслуговуванні обладнання та виконанні технологічних операцій,
надійність і міцність, зручність під час обслуговування устаткування та
засобів захисту, виконання вимог технічної естетики.

Важливу роль відіграє використання комплексної механізації,
автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли дію
небезпечних і шкідливих виробничих факторів не можна усунути.

Безпечність виробничого устаткування досягається: правильним вибором
принципів дії, конструктивних схем, матеріалів, робочих процесів,
максимальним використанням засобів механізації, автоматизації,
дистанційного керування; врахуванням вимог до технічної документації з
монтажу, експлуатації, ремонту, транспортуванню і зберіганню.

З точки зору охорони праці основними вимогами до устаткування є
безпечність для здоров’я і життя людей, надійність і зручність під час
експлуатації. При проектуванні машин і механізмів обов’язково повинні
враховуватися ергономічні вимоги: розміщення механізмів керування на
робочому місці, зусилля для приведення в дію механізмів керування тощо.

При конструюванні устаткування частини, що обертаються, рухаються,
комунікації (трубопроводи, кабелі тощо) необхідно розміщувати у корпусі
машини, щоб вилучити можливість доступу до них працюючих. Устаткування
має відповідати вимогам електробезпеки і гарантувати захист працюючих
від ураження електричним струмом.

У конструкції устаткування повинні передбачатися вбудовані (місцеві)
відсмоктувачі, необхідні для видалення пожежо-і вибухонебезпечних
сумішей, небезпечних і шкідливих хімічних речовин, пилу тощо
безпосередньо з місця їх виникнення. Щоб уникнути шуму та вібрації або
знизити їх до регламентованих рівнів, необхідно застосовувати
звукопоглинаючі матеріали, кожухи тощо.

Механізми керування технологічним обладнанням повинні мати безпечні та
зручні форми і поверхню, встановлюватися у безпечному для працюючих
місці, приводитись у дію зусиллями, що встановлені відповідними нормами,
мати напис про призначення, інструкцію з експлуатації тощо.

При монтажі всі стаціонарні машини, верстати, апарати тощо мають бути
встановлені й закріплені таким чином, щоб вилучити можливість їхнього
зсуву під час роботи.

Під час експлуатації все технологічне устаткування має утримуватися у
справному стані й використовуватися лише за призначенням. Крім того,
необхідно усунути можливість випадкового дотику працюючих до
устаткування, що має температуру понад 45°С. Якщо цього зробити
неможливо, поверхня устаткування повинна мати теплоізоляцію або
огородження.

Технологічне устаткування, обслуговування якого пов’язане з
переміщеннями працюючого на висоті, повинне мати безпечні й зручні за
конструкцією і розмірами робочі майданчики, переходи та драбини.
Майданчики та драбини заввишки понад 1,3 м від підлоги обладнуються
поручнями.

Устаткування має підлягати періодичному профілактичному оглядові,
ремонтам за графіками.

Щойно встановлене устаткування приймається комісією за участю
представників органів державного нагляду за охороною праці.

Список використаної літератури

Винокурова Л.Е., Васильчик М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці:
Підручник. – К., 2001.

Денисенко Г.Ф. Охрана труда. – М., 2000.

Закон України “Про охорону праці”

Загальна гігієна з основами екології: Підручник / Кондратюк В.А.,
Сергета В.М., Бойчук Б.Р. та Ін. / За ред. В А. Кондратюка. — Тернопіль:

Укрмедкнига, 2003.

Похожие записи