15
1. Поняття про охорону праці. Охорона праці – це система правових,
соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження
життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності
2. Служба охорони праці на підприємстві. На підприємстві з кількістю
працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці
відповідно до типового положення, що затверджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за
охороною праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб
функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва
особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю
працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці
можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають
відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується
безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці
за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і
спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Спеціалісти служби
охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:
видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для
виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них
необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених
законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань
і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог
норматив-но-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва,
дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у
разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;
надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності
працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста
з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Ліквідація служби
охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи
припинення використання найманої праці фізичною особою.
3. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві. Роботодавець,
одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків із
смертельним наслідком та групових: повідомляє про нещасний випадок
відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду за формою, що
встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого
підприємства, – це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався
внаслідок пожежі, – відповідні органи державної пожежної охорони, а в
разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) –
відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної
служби; організує його розслідування і утворює комісію з розслідування.
Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб: обстежити місце
нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та
одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність
умов і безпеки праці вимогам нормативно-правових актів про охорону
праці; з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку,
визначити, пов’язаний чи не пов’язаний цей випадок з виробництвом
визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про
охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним
нещасним випадкам; скласти акт розслідування нещасного випадку за формою
Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ
про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження
роботодавцю; у випадках виникнення гострих професійних захворювань
(отруєнь) крім акта за формою Н-1 складається також карта обліку
професійного захворювання (отруєння) за формою П-5. У випадках,
зазначених у пункті 32, термін розслідування продовжується до одержання
матеріалів відповідних державних органів нагляду за безпекою руху. До
першого примірника акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5
(далі – акт розслідування нещасного випадку) додаються акт за формою Н-1
або НТ, пояснення свідків, потерпілого, витяги з експлуатаційної
документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують
стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), у разі
необхідності також медичний висновок про наявність в організмі
потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин. Нещасні випадки,
про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться на облік і
реєструються роботодавцем у спеціальному журналі.
4. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи. Новоприйняті
на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому
місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом
досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15
змін або дублювання протягом не менше шести змін. Допуск до стажування
оформляється наказом (розпорядженням) по підприємству, в якому
визначаються тривалість стажування та вказується прізвище
відповідального працівника. Керівник підприємства має право своїм
наказом звільнити від проходження стажування працівника, який має стаж
роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводитися з
одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на
якому він працюватиме, не змінюється. Запис про проведення стажування та
допуск до самостійної роботи здійснюється керівником відповідного
структурного підрозділу в журналі реєстрації інструктажів.
5. Який нормативний документ регламентує Правила пожежної безпеки на
території України (назва, коли і ким затверджений та введений в дію?)
Правила пожежної безпеки в Україні, які затверджені 14.06.1995р. введені
в дія наказом МВС України № 400 від 22.06.1995р. набули чинності з
01.09.1995р.
6. На які приміщення повинні складатися відповідні інструкції про заходи
пожежної безпеки? На кожному підприємстві має бути опрацьована загально
об’єктова інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх
вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (дільниць, цехів,
складів, майстерень, лабораторій тощо). Ці інструкції мають вивчатися
під час проведення протипожежних інструктажів проходження
пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання і
вивішуватися на видних місцях.
1. Сфера дії Закону про охорону праці. Дія цього Закону поширюється на
всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства
використовують найману працю, та на всіх працюючих.
2. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці.
Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції: затверджують
цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та
виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм
соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; приймають
рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для
обслуговування відповідних територій та об’єктів комунальної власності.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне
утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об’єктів
житлово-комунального господарства, побутового, торговельного
обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у комунальній
власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо
охорони праці працівників, зайнятих на цих об’єктах. Для виконання
функцій, зазначених у частині другій цієї статті, сільська, селищна,
міська рада створює у складі свого виконавчого органу відповідний
підрозділ або призначає спеціаліста з охорони праці.
3. Дії адміністрації підприємства при незадовільних результатах
перевірки знань працівників та посадових осіб з питань охорони праці.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі завершуються
перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних
засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці.
Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. При незадовільних
результатах перевірки знань, умінь і навичок щодо безпечного виконання
робіт після первинного, повторного чи позаплановий інструктажів для
працівника протягом 10 днів додатково проводяться інструктаж і повторна
перевірка знань. При незадовільних результатах при повторній перевірці
знань питання щодо працевлаштування працівника вирішується згідно з
чинним законодавством.
4. Для кого є обов’язковими “Правила пожежної безпеки в Україні”?
Відповідно до положень Закону України “Про пожежну безпеку” Правила
пожежної безпеки в Україні є обов’язковими для виконання всіма
центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від
виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та
громадянами.
5. Коли слід розробляти плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі?
У будівлях та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи
і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають
бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації
людей на випадок пожежі. Необхідність забезпечення планами (схемами)
евакуації одноповерхових будівель та споруд визначаються місцевими
органами державного пожежного нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки,
кількості розміщуваних людей, площі і т. ін. У дитячих дошкільних
установах, навчальних закладах, лікувальних установах із стаціонаром,
будинках для людей похилого віку та інвалідів, санаторіях і закладах
відпочинку, культурно-просвітницьких та видовищних закладах, критих
спортивних будівлях і спорудах, готелях, мотелях, кемпінгах, торгових
підприємствах (два поверхи і більше) та інших аналогічних за
призначенням об’єктах з масовим перебуванням людей (50 осіб і більше) на
доповнення до схематичного плану евакуації адміністрація зобов’язана
опрацювати інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення
безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на
півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних
працівників.
Для об’єктів з перебуванням людей уночі (дошкільні заклади, інтернати,
лікарні тощо) інструкції повинні передбачати два варіанти дій: у денний
та нічний час
6. Надання першої медичної допомоги потерпілому від електричного струму.
При наданні допомоги потерпілому від електричного струму необхідно
звільнити потерпілого від контакту з струмоведучими проводами або
предметами, додержуючись заходів особистої безпеки. При цьому негайно
вимикають ту частину струмоведучої установки, до якої доторкається
потерпілий. Якщо є припущення, що при вимиканні потерпілий може впасти з
висоти, слід вжити заходи для запобігання падінню. При неможливості
швидкого вимкнення струмоведучих частин, потерпілого слід відокремити
від них, для цього необхідно користуватися підручними матеріалами –
непровідниками, наприклад сухою палкою, дошкою, мотузкою (не можна
використовувати металеві і мокрі предмети). Якщо одяг сухий і відстає
від тіла, то потерпілого можна відтягти від струмоведучих частин,
остерігаючись доторкання до оточуючих металевих предметів і тіла
потерпілого. Для того, щоб той, хто надає допомогу потерпілому, сам не
був уражений струмом, він повинен надіти гумові рукавиці або обгорнути
руки сухою тканиною, можна ізолювати себе від землі, узувши гумові
чоботи, ставши на суху дошку або на струмонепровідну підстилку.
Розімкнути струмоведуче коло можна, відділивши потерпілого від землі
(при цьому дотримуються необхідних запобіжних заходів) або перерубавши
(перерізавши) струмоведучі проводи. Для цього використовують сокиру з
сухою дерев’яною ручкою або відповідний інструмент з ізольованими
ручками. Після звільнення потерпілого від дії електричного струму його
кладуть на спину (на тверду поверхню), розстібають одяг (ремінь), що
стискає або взагалі звільняють від нього, потім оглядають порожнину рота
(витягають сторонні предмети). Якщо потерпілий притомний, його кладуть у
зручне положення, накривають теплим покривалом (ковдрою, пальтом,
тілогрійкою тощо) і залишають у стані спокою до прибуття лікаря, стежачи
за станом дихання і пульсу. При втраті потерпілим пам’яті, але
збереженні стійкого дихання і пульсу, слід покласти під нього підстилку,
забезпечивши приплив свіжого повітря, давати нюхати нашатирний спирт.
Якщо потерпілий дихає рідко і судорожне або в нього відсутні ознаки
життя (дихання, серцебиття, пульс), роблять штучне дихання і масаж серця
до прибуття лікаря.
Законодавство про охорону праці. Законодавство про охорону праці
складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону
України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” та прийнятих відповідно до них
нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором, згода на
обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші
норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці,
застосовуються норми міжнародного договору.
Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору Умови
трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та
іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час укладання
трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під
розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці
небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі
наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і
компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і
колективного договору. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за
медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання
робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору,
допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому
державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Навчання з питань охорони праці Працівники лід час прийняття на роботу і
в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж,
навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги
потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення
аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там,
де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок
роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних
нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною
небезпекою затверджується спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Посадові особи, діяльність
яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час
прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять
навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю
профспілок. Порядок проведення навчання та перевірки знань посадових
осіб з питань охорони праці визначається типовим положенням, що
затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади з нагляду за охороною праці. Не допускаються до роботи працівники,
у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і
перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення у працівників, у тому
числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони
повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.
Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення
кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей
виробництва відповідних об’єктів економіки забезпечуються спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та
науки в усіх навчальних закладах за програмами, погодженими із
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду
за охороною праці.
Які особи підлягають обов’язковому страхуванню від нещасних випадків.
Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому
державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Якому документу не повинні суперечити галузеві Правила пожежної безпеки
та занижувати його вимоги? Міністерства й відомства, виходячи із
специфічних умов та особливостей пожежної небезпеки виробництв, можуть
додатково розробляти і видавати свої галузеві правила пожежної безпеки,
які не повинні суперечити цим Правилам та знижувати їх вимоги. Галузеві
правила мають бути узгоджені з Головним управлінням Державної пожежної
охорони (ГУДПО) МВС України.
Коли складаються плани евакуації для одноповерхових будинків?
У будівлях та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи
і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 26 осіб мають
бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації
людей на випадок пожежі. Необхідність забезпечення планами (схемами)
евакуації одноповерхових будівель та споруд визначаються місцевими
органами державного пожежного нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки,
кількості розміщуваних людей, площі і т. ін. У дитячих дошкільних
установах, навчальних закладах, лікувальних установах із стаціонаром,
будинках для людей похилого віку та інвалідів, санаторіях і закладах
відпочинку, культурно-просвітницьких та видовищних закладах, критих
спортивних будівлях і спорудах, готелях, мотелях, кемпінгах, торгових
підприємствах (два поверхи і більше) та інших аналогічних за
призначенням об’єктах з масовим перебуванням людей (50 осіб і більше) на
доповнення до схематичного плану евакуації адміністрація зобов’язана
опрацювати інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення
безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на
півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних
працівників. Для об’єктів з перебуванням людей уночі (дошкільні заклади,
інтернати, лікарні тощо) інструкції повинні передбачати два варіанти
дій: у денний та нічний час
1. Управління охороною праці на підприємстві та обов’язки роботодавця.
Власник створює на підприємстві службу охорони праці. Типове положення
про цю службу затверджується Державним комітетом України по нагляду за
охороною праці На підприємстві виробничої сфери з кількістю працюючих
менше 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку
сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці
підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється
до основних виробничо-технічних служб Спеціалісти з охорони праці мають
право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства
обов’язкові для виконання приписи щодо усунення. наявних недоліків,
одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з
питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не
пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не
мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони
праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів,
устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють
загрозу життю або здоров’ю працюючих; надсилати керівникові підприємства
подання, про притягнення до відповідальності працівників, які порушують
вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може
скасувати лише керівник підприємства. Ліквідація служби охорони праці
допускається лише у разі ліквідації підприємства.
2. Відшкодування шкоди працівникові у разі ушкодження здоров’я
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його
здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального
страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності”. Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати
потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до
колективного чи трудового договору. За працівниками, які втратили
працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або
професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня
заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до
встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі
неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його
навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до
медичних рекомендацій. Час перебування на інвалідності у зв’язку з
нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням
зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також
до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення
пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах
3. Види інструктажів з питань охорони праці. За характером і часом
проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний,
первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж.
Проводиться: з усіма працівниками, які приймаються на постійну або
тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади; з
працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть
безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для
підприємства; з учнями та студентами, які прибули на підприємство для
проходження виробничої практики; у разі екскурсії на підприємство.
Первинний інструктаж – проводиться до початку роботи безпосередньо на
робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на
підприємство; який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим працівником,
який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.
Повторний інструктаж. Проводиться з працівниками на робочому місці в
терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами
або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не
рідше: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці; для решти
робіт – 1 раз на 6 місяців. Позаплановий інструктаж Проводиться: з
працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при
введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону
праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні
технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів
та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що
впливають на стан охорони праці; при порушеннях працівниками вимог
нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до
травм,. жарій, пожеж тощо; при виявленні особами, які здійснюють
державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки
стосовно робіт, що виконуються працівником; при перерві в роботі
виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів – для робіт з
підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів. Цільовий
інструктаж Проводиться з працівниками: при виконанні разових робіт, не
передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха;
при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження
або інші документи.
4. На кого покладається забезпечення пожежної безпеки в житлових
будинках державного, громадського житлового фонду, фонду
житлово-будівельних кооперативів? Забезпечення пожежної безпеки в
житлових будинках державного, громадського житлового фонду, фонду
житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) покладається на власників цих
будинків або на уповноважені ними органи, а в житлових приміщеннях
(квартирах) – також і на квартиронаймачів (членів ЖБК). Взаємні
зобов’язання власника і квартиронаймача щодо забезпечення пожежної
безпеки повинні визначатися договором житлового найму, а членів ЖБК –
статутом.
5. На яких об’єктах і коли опрацьовується доповнення до схематичного
плану евакуації, а інструкція по діям обслуговуючого персоналу щодо
забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей? У будівлях та
спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи і більше, у
разі одночасного перебування на поверсі більше 26 осіб мають бути
розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на
випадок пожежі. Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації
одноповерхових будівель та споруд визначаються місцевими органами
державного пожежного нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки,
кількості розміщуваних людей, площі і т. ін. У дитячих дошкільних
установах, навчальних закладах, лікувальних установах із стаціонаром,
будинках для людей похилого віку та інвалідів, санаторіях і закладах
відпочинку, культурно-просвітницьких та видовищних закладах, критих
спортивних будівлях і спорудах, готелях, мотелях, кемпінгах, торгових
підприємствах (два поверхи і більше) та інших аналогічних за
призначенням об’єктах з масовим перебуванням людей (50 осіб і більше) на
доповнення до схематичного плану евакуації адміністрація зобов’язана
опрацювати інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення
безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на
півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних
працівників. Для об’єктів з перебуванням людей уночі (дошкільні заклади,
інтернати, лікарні тощо) інструкції повинні передбачати два варіанти
дій: у денний та нічний час
6. Надання першої медичної допомоги при кровотечах. Кровотечі. Причини:
пошкодження цілісності кровоносних судин внаслідок механічного або
патологічного порушення. Ознаки: артеріальна кровотеча характеризуються
яскраво-червоним кольором крові, кров б’є фонтанчиком, при капілярній
кровотечі вона виділяється краплями, венозна кров має темно-червоне
забарвлення. Допомога: артеріальну кровотечу зупиняють за допомогою
давлючої пов’язки. При кровотечі з великої артерії для зупинки припливу
крові до ділянки рани придавлюють артерію пальцем вище місця поранення,
а потім накладають давлючу пов’язку. При кровотечі з стегнової артерії
накладають джгут вище від місця кровотечі. Під джгут підкладають шар
марлі, щоб не по шкодити шкіру і нерви, і вставляють записку із
зазначенням часу його накладання. Тривалість використання джгута
обмежується двома годинами, у противному разі омертвіє кінцівка. Якщо
протягом цього періоду немає можливості забезпечити додаткову допомогу,
то через 1,5-2 години джгут на кілька хвилин відпускають (до
почервоніння шкіри) кровотечу при цьому зменшують іншими методами
(наприклад здавлюючим тампоном), а потім знову затягують джгут. При
кровотечі з головної шийної (сонної) артерії рану по можливості
здавлюють пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто
роблять тампонування. Капілярна кровотеча добре зупиняється давлючою
пов’язкою, після чого шкіру навколо рани обробляють розчином йоду,
спирту, горілки, одеколону. Якщо з рани виступає сторонній предмет, у
місці локалізації його треба зробити у пов’язці отвір, інакше цей
предмет може глибше проникнути всередину і викликати ускладнення венозну
кровотечу зупинити значно легше, ніж артеріальну. Часто досить підняти
кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, накласти давлючу пов’язку.
Якщо потерпілий відкашлюється яскраво-червоною спіненою кров’ю, –
кровотеча в легенях. При цьому дихання утруднене. Хворого кладуть у
напівлежаче положення, під спину підкладають валик, на груди кладуть
холодний компрес. Забороняється говорити і рухатись, необхідна
госпіталізація. Кровотеча з травного тракту характеризується блюванням
темно-червоною кров’ю, що зсілася. Положення потерпілому забезпечується
те саме, що й при, кровотечі з легень але ноги згинаються в колінах. При
значній втраті крові може розвинутись гостре недокрів’я, виникнути шок.
Перш за все треба зупинити кровотечу, по можливості напоїти чаєм. Потім
тілу потерпілого надають такого положення при якому голова, для
нормального її кровозабезпечення, має бути дещо нижче тулуба. При
кровотечі з пораненої кінцівки необхідно підняти її. Можна також закрити
рану перев’язувальним матеріалом і притиснути ділянку біля неї протягом
4-5 хвилин, не торкаючись рани пальцями. Після цього рану треба
забинтувати. Якщо накладенням пов’язки зупинити кровотечу не вдається,
слід вдатися до здавлювання кровоносних судин за допомогою згинання
кінцівки у суглобах, притискування кровоносних судин пальцями, джгутом
чи закруткою. Найбільш ефективним способом зупинення кровотечі є
згинання кінцівок у суглобах. У цьому разі слід засукати брюки або
рукава сорочки і вкласти в ямку, яка утворилась при згинанні суглобу,
жмут, зроблений з будь-якої тканини або іншого м’якого матеріалу. Потім
повністю зігнути суглоб, який можна зв’язати або прив’язати до тулуба.
1. Права працівників на охорону праці під час роботи.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин,
механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів
колективного та індивідуального захисту, що використовуються
працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати
вимогам законодавства. Працівник має право відмовитися від дорученої
роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна яв його життя чи
здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого
середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про ще
безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації
за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці
підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або
уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна
спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з
охорони праці. За період простою з причин, передбачених частиною другою
цією статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається
середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за
власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону
праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому
разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі передбаченому
колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Працівника,
який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує
надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою
працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку і у
разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати
проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до
законодавства. На час зупинення експлуатації підприємства, цеху,
дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного
нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником
зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
2. Інформація та звітність про стан охорони праці.
Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників або осіб,
уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог
нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального
страхування від нещасних випадків про стан охорони праці, причину
аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких
вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки
праці на рівні нормативних вимог. Працівникам та/або їхнім представникам
забезпечується доступ до інформації та документів, що містять результати
атестації робочих місць, заплановані роботодавцем профілактичні заходи,
результати розслідування, обліку та аналізу нещасних випадків і
професійних захворювань і звіти з цих питань, а також до повідомлень,
подань та приписів органів державного управління і державного нагляду за
охороною праці. Органи державного управління охороною праці у
встановленому порядку інформують населення України, працівників про
реалізацію державної політики з охорони праці, виконання
загальнодержавної, галузевих чи регіональних програм з цих питань, про
рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних
захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров’я
працівників. На державному рівні ведеться єдина державна статистична
звітність з питань охорони праці, форма якої погоджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною
праці, професійними спілками та Фондом соціального страхування від
нещасних випадків
3. Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.
Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та
організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і
періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників,
зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними
умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного
обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами
періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен
забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди
проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких
несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність
медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок
проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.
Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути
працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного
огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний
відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий
медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що
погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; за своєю
ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати
свої трудові обов’язки. За час проходження медичного огляду за
працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.
4. Перелік питань, з якими необхідно ознайомити працівників під час
проведення вступного протипожежного інструктажу.
Під час проведення вступного протипожежного інструктажу особи, яких
приймають на роботу, мають бути ознайомлені з:
наявністю небезпечних у пожежному відношенні виробництв (дільниць,
робіт) та їх загальною характеристикою;
діючими на об’єкті правилами, інструкціями, наказами, положеннями з
питань пожежної безпеки, загальними вимогами
щодо утримання протипожежного режиму;
порядком паління, застосування відкритого вогню, проведення вогневих та
інших пожежонебезпечних робіт;
можливими причинами пожеж та запобіжними заходами щодо них;
відповідальністю за порушення правил пожежної безпеки;
місцем знаходження об’єктової пожежної охорони, а в разі її відсутності
– найближчої пожежної частини;
існуючим на підприємстві порядком (системою) сповіщення людей про
пожежу;
діями у разі виникнення пожежі (порядком виклику пожежної допомоги,
евакуації людей, матеріальних цінностей тощо);
правилами використання первинних засобів пожежегасіння.
5. На кого покладається забезпечення пожежної безпеки в приватних
спорудах?
Забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах) приватного
житлового фонду та інших приватних окремо розташованих господарських
спорудах і гаражах, на територіях, а також в дачних будинках, на садових
ділянках покладається на їх власників чи наймачів, якщо інше не
обумовлено договором найму.
6. Коли може бути створена пожежно-технічна комісія?
На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік за рішенням
трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії (ПТК). Їх
роботу необхідно організовувати згідно з Типовим положенням про
пожежно-технічну комісію, затвердженим наказом МВС України від 27.09.94
№ 521.
1. Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних
захворювань. Усі працівники згідно із законом підлягають
загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності.
2. Порядок призначення комісії для розслідування нещасних випадків.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків
із смертельним наслідком та групових: повідомляє про нещасний випадок
відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду за формою, що
встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого
підприємства, – це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався
внаслідок пожежі, – відповідні органи державної пожежної охорони, а в
разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) –
відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної
служби; організує його розслідування і утворює комісію з розслідування.
Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельним
наслідком; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і
більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я;
випадки смерті на підприємстві; випадки зникнення працівника під час
виконання ним трудових обов’язків. Спеціальне розслідування нещасного
випадку із смертельним наслідком, групового нещасного випадку, випадку
смерті, а також випадку зникнення працівника під час виконання ним
трудових обов’язків організовує роботодавець (якщо постраждав сам
роботодавець, – орган, до сфери управління якого належить підприємство,
а у разі його відсутності – відповідна місцева держадміністрація або
виконавчий орган місцевого самоврядування). Розслідування цього випадку
проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається
наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за
погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї
комісії.
3. Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають
право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо
охорони праці і вносити обов’язкові для розгляду роботодавцем пропозиції
про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і
гігієни праці. Для виконання цих обов’язків роботодавець за свій рахунок
організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє
уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці від
роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за
ними середнього заробітку. Не можуть бути ущемлені будь-які законні
інтереси працівників у зв’язку з виконанням ними обов’язків
уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, їх
звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної
відповідальності здійснюється лише за згодою найманих працівників у
порядку, визначеному колективним договором. Якщо уповноважені найманими
працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні
заходи, вжиті роботодавцем, є недостатніми, вони можуть звернутися за
допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також
мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час
інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які
відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.
Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють
відповідно до типового положення, що затверджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань праці та
соціальної політики.
4. На кого покладається забезпечення пожежної безпеки під час
проектування та забудови населених пунктів будівництва, розширення
реконструкцій та технічного переоснащення підприємств, будівель і
споруд? Забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови
населених пунктів, будівництва, розширення, реконструкції та технічного
переоснащення підприємств, будівель і споруд покладається на органи
архітектури, забудовників, проектні та будівельні організації.
5. Які існують види протипожежних інструктажів? Усі працівники при
прийнятті на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з
питань пожежної безпеки. Протипожежні інструктажі поділяються на
вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та
цільовий. Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною
пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного
виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний
мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною
небезпекою, один раз на рік мають проходити перевірку знань відповідних
нормативних актів з пожежної безпеки.
6. Робота на висоті. Вимоги безпеки. Робота на висоті – робота, що
виконується на висоті 1,3 м. і більше від поверхні ґрунту. До робіт на
висоті допускаються особи не молодші 18 років, які за станом здоров’я не
мають протипоказань до роботи на висоті і які пройшли навчання безпеки
праці з верхолазних робіт. Робітники, які вперше виконують роботи на
висоті, повинні протягом року працювати під наглядом досвідчених
спеціалістів. Драбини, риштування, помости, кігті, лази та інші
пристосування, що застосовуються для виконання робіт на висоті, повинні
бути сертифіковані. Працівники, які виконують роботи на висоті, повинні
бути в спецодязі, що не заважає рухам. Особистий інструмент необхідно
зберігати в сумці.
1. Права працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови
праці.
Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами пращі,
безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком
або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають
право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення,
скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку,
пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і
компенсації, що надаються в порядку, визначеному і законодавством. У
разі роз’їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова
компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока
або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених
колективним договором. Роботодавець може за свої кошти додатково
встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором)
працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.
Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець
повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про
зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням
тих, що надаються йому додатково.
2. Штрафні санкції до юридичних осіб за порушення вимог охорони праці.
За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень
посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та
фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману
працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до
сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Максимальний розмір
штрафу не може перевищувати п’яти відсотків місячного фонд заробітної
плати юридичної чи фізичної особи, як. відповідно до законодавства
використовує найману працю. Несплата юридичними чи фізичними особами які
відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне
за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за
кожний день прострочення. Застосування штрафних санкцій до посадових
осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових
актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про
адміністративні правопорушення. Особи, на яких накладено штраф, вносять
його в касу підприємства за місцем роботи. Рішення про стягнення штрафу
може бути оскаржено в місячний строк у судовому порядку. Кошти від
застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які
відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб
і працівників, визначених цією статтею, зараховуються до Державного
бюджету України.
3. Повідомлення про нещасні випадки на виробництві. Про кожний нещасний
випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні
негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену
особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) у свою чергу
зобов’язаний: терміново організувати надання медичної допомоги
потерпілому, у разі необхідності доставити його до
лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося,
роботодавця, відповідну профспілкову організацію; зберегти до прибуття
комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у
такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує
життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких
наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.
Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого з
посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення
підприємства повинен протягом доби про кожного потерпілого повідомити
засобами зв’язку або надіслати екстрене повідомлення за встановленою
формою: підприємство, де працює потерпілий; відповідний робочий орган
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань (далі – Фонд); відповідну
установу (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби – у разі
виявлення гострого професійного захворювання (отруєння). Роботодавець,
одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків із
смертельним наслідком та групових: повідомляє про нещасний випадок
відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду за формою, що
встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого
підприємства, – це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався
внаслідок пожежі, – відповідні органи державної пожежної охорони, а в
разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) –
відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної
служби; організує його розслідування і утворює комісію з розслідування.
4. Основні захисні засоби при роботі в електроустановках. До основних
захисних засобів при роботі в електроустановках напругою до 1000 В
відносяться: ізолювальні штанги, ізолювальні кліщі, електровимірювальні
кліщі, покажчики напруги, діелектричні рукавички, інструмент з
ізолювальним покриттям.
5. Які особи проходять попереднє спеціальне навчання (пожежно –
технічний мінімум). Попереднє спеціальне навчання (пожежно-технічний
мінімум) проходять особи, яких приймають на роботу з підвищеною пожежною
небезпекою: електрогазозварники; особи, що мають брати безпосередню
участь у виробничому процесі в приміщеннях категорій за вибухопожежною
небезпекою А і Б (відповідно до ОНТП 24-86); особи, які мають виконувати
роботи на устаткуванні, обладнанні, апаратах, де перебувають в обігу
легкозаймисті та горючі рідини, горючі гази, речовини та матеріали,
здатні вибухати або горіти в результаті взаємодії з водою, киснем
повітря та один з одним; працівники складського господарства, де
зберігаються пожежонебезпечні матеріали і речовини; електрики, що
працюють з електроустановками у вибухонебезпечних та пожежонебезпечних
зонах (відповідно до ПУЕ); інші категорії працівників, діяльність яких
потребує більш глибоких знань з питань пожежної безпеки та навичок на
випадок виникнення пожежі. Метою проведення пожежно-технічного мінімуму
є підвищення загальних пожежно-технічних знань працюючих, навчання їх
правилам пожежної безпеки з урахуванням пожежонебезпечних особливостей
виробництва, більш глибоке ознайомлення з протипожежними заходами та
діями в разі виникнення пожежі; напрацювання навичок використання
наявних засобів пожежегасіння.
6. За яких умов на території підприємств може здійснюватись будівництво
нових будівель та споруд? Будівництво на території підприємств нових
будівель та споруд (у тому числі і тимчасових) може здійснюватися лише
за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу
(перевірку) в органах державного пожежного нагляду на відповідність
нормативним актам з пожежної безпеки. Не дозволяється прибудовувати до
будівель з огороджувальними металоконструкціями, що містять горючі
полімерні утеплювачі (пінополістирол, пінополіуретан та ін), комори,
майстерні та інші приміщення.
1. Питання охорони праці в колективному договорі. Під час укладання
трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під
розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці
небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі
наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і
компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і
колективного договору. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за
медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання
робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору,
допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.
Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому
державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
2. Які травми на виробництві підлягають розслідуванню і які беруться на
облік? Розслідуванню піддягають раптові погіршення стану здоров’я,
поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень,
заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі
професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження,
утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим
випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж,
стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні
події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і
флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий
день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу
(легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки
смерті на підприємстві. Нещасні випадки, про які складаються акти за
формою Н-1 або НТ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у
спеціальному журналі.
3. Фінансування охорони праці Фінансування охорони праці здійснюється
роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці,
виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм
поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших
державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та
професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами
фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих
бюджетах, що виділяються окремим рядком. Для підприємств, незалежно від
форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю,
витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми
реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок
бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або
місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати
праці. Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат
юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства
використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та
засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
4. Інструктажі з питань пожежної безпеки. Усі працівники при прийнятті
на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань
пожежної безпеки. Протипожежні інструктажі поділяються на вступний,
первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий.
Вступний протипожежний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які
щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), а також з особами, що
прибули на підприємство у відрядження, на виробничу практику (навчання)
і мають брати безпосередню участь у виробничому процесі. Він проводиться
на підставі діючих на підприємстві правил, інструкцій та інших
нормативних актів з питань пожежної безпеки у спеціально обладнаному для
цього приміщенні фахівцем, на якого наказом по підприємству покладені ці
обов’язки, і може поєднуватися з вступним інструктажем з охорони праці.
Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому
місці до початку виробничої діяльності працівника. Його повинні
проходити: усі новоприйняті на роботу (постійну чи тимчасову);
працівники, переведені з інших структурних підрозділів, виробничих
дільниць підприємства; особи, що прибули на підприємство у відрядження і
мають брати безпосередню участь у виробничому процесі; будівельники
сторонніх організацій, які виконують на діючому підприємстві
будівельно-монтажні, ремонтні або інші роботи; учні (студенти) під час
виробничої практики (навчання), а також перед проведенням з ними
практичних занять в учбових майстернях, лабораторіях і т. ін. Повторний
протипожежний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма
працівниками не менш як один раз на рік за переліком питань, з якими
необхідно ознайомити працівників під час проведення вступного та
первинного протипожежних інструктажів. Позаплановий протипожежний
інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або у спеціально
відведеному для цього приміщенні: у разі введення в дію нових або
доопрацьованих нормативних актів з питань пожежної безпеки (норм,
правил, інструкцій, положень тощо); у разі зміни технологічного процесу,
застосування нового або заміни чи модернізації існуючого
пожежонебезпечного устаткування; на вимогу державних інспекторів з
пожежного нагляду, якщо виявлено незадовільне знання працівниками правил
пожежної безпеки на робочому місці, невміння діяти у випадку пожежі та
користуватися первинними засобами пожежегасіння. Цільовий протипожежний
інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням ними разових
(тимчасових) пожежонебезпечних робіт (зварювальних, розігрівальних та
інших), при ліквідації аварії, стихійного лиха. Про проведення всіх
видів протипожежних інструктажів, крім цільового, у спеціальних журналах
робляться записи (окремо від інструктажів з питань охорони праці) з
підписами осіб, з якими проводився інструктаж, і тих, хто його проводив.
Запис про проведення цільового протипожежного інструктажу робиться в
документі, що дозволяє виконання робіт (наряд-допуск, дозвіл). Допуск до
роботи осіб, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і
перевірки знань а питань пожежної безпеки, забороняється.
5. Яким документом на об’єкті встановлюється відповідний протипожежний
режим? На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки
наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний
протипожежний режим, у тому числі визначені; – можливість (місце)
паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;
порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі
зварювальних); правила проїзду та стоянки транспортних засобів; місця
для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та
готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих
приміщеннях і на території (у місцях зберігання); порядок прибирання
горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття,
очищення повітроводів вентиляційних систем під горючих відкладень;
порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі; порядок
огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи; порядок
проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань
пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних
інструктажів та занять з пожежно – технічного мінімуму з призначенням
відповідальних за їх проведення; порядок організації експлуатації і
обслуговування наявних технічних засобів проти пожежного захисту
(протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної
сигналізації, автоматичного пожежегасіння, димовидалення, вогнегасників
тощо); порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів
електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та
іншого інженерного обладнання; дії працівників у разі виявлення пожежі;
порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних
посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні та
святкові дні. Працівники підприємства мають бути ознайомлені а цими
вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного
мінімуму тощо, витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід
вивішувати на видних місцях.
6. Для кого є обов’язковими для виконання “Правила пожежної безпеки в
Україні”? Відповідно до положень Закону України “Про пожежну безпеку”
Правила пожежної безпеки в Україні є обов’язковими для виконання всіма
центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від
виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та
громадянами.
1. Охорона праці жінок.
Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із
шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім
деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з
санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до
підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них
граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із
шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і
переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Праця
вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється
законодавством.
2. Обов’язки власника під час проведення спеціального розслідування
нещасного випадку.
Для встановлення причин нещасних випадків і розроблення заходів щодо
запобігання подібним випадкам комісія із спеціального розслідування має
право вимагати від роботодавця утворення експертної комісії із
залученням до її роботи за рахунок підприємства експертів-спеціалістів
науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій,
органів виконавчої влади та державного нагляду за охороною праці. Після
ознайомлення з необхідними матеріалами, обстеження місця події та
проведення необхідних досліджень і розрахунків експертна комісія складає
висновок, у якому стисло викладаються обставини, визначаються причини
травмування, гострого професійного захворювання (отруєння), зазначаються
допущені порушення вимог нормативно-правових актів про охорону праці, а
також заходи щодо запобігання подібним випадкам. Висновок експертної
комісії викладається чітко, в стверджувальній формі. Комісія із
спеціального розслідування нещасного випадку у разі необхідності може
призначити додатково незалежну експертну комісію. На вимогу комісії з
спеціального розслідування власник також зобов’язаний: зробити
фотознімки місця нещасного випадку пошкодженого об’єкта, устаткування,
інструменту, а також подати технічну документацію та і тлі необхідні
матеріали; надати транспорт, засоби зв’язку, службові приміщення і для
роботи комісії з спеціального розслідування; провести у разі гострого
отруєння (захворювання) медичне обстеження працівників; забезпечити
проведення лабораторних досліджень і випробувань, технічних розрахунків
та інших необхідних робіт; організувати друкування і розмноження в
необхідній кількості матеріалів спеціального розслідування нещасного
випадку. Члени комісії мають право в ході розслідування одержувати
письмові та усні пояснення від працівників підприємства та очевидців
події. Підприємство, де стався нещасний випадок, компенсує витрати,
пов’язані з діяльністю комісії та. залучених до її роботи спеціалістів.
Комісія з спеціального розслідування разом з власником підприємства,
представниками трудового колективу відвідує потерпілих або членів їхніх
сімей, розглядає і вирішує, на місці соціальні питання або вносить
пропозиції про їх вирішення відповідним органам, роз’яснює потерпілим
(сім’ям) їхні права відповідно до чинного законодавства. Власник
підприємства зобов’язаний в п’ятиденний термін розглянути матеріали
спеціального розслідування нещасного випадку і видати наказ про
здійснення запропонованих комісією з спеціального розслідування заходів
щодо усунення причин подібних випадків, а також притягти до
відповідальності працівників, які допустили порушення законодавчих та
інших нормативних актів з охорони праці. Про здійснення запропонованих
комісією заходів власник підприємства у письмовій формі повідомляє в
термін, зазначений в акті спеціального розслідування, відповідний орган
державного нагляду за охороною праці, профспілкову організацію та орган,
до сфери управління якого належить підприємство (для підприємств,
заснованих на загальнодержавній власності), а в разі гострого отруєння
(захворювання) і санепідемстанцію.
3. Звільнення людини від дії електричного струму.
Рятування потерпілого від електричного струму залежить від швидкості
звільнення його від струму, а також від швидкості і правильності надання
потерпілому першої допомоги. Зволікання і тривала підготовка можуть
спричинити загибель потерпілого. При наданні допомоги потерпілому від
електричного струму необхідно таке. Звільнити потерпілого від контакту з
струмоведучими проводами або предметами, додержуючись заходів особистої
безпеки. При цьому негайно вимикають ту частину струмоведучої установки,
до якої доторкається потерпілий. Якщо є припущення, що при вимиканні
потерпілий може впасти з висоти, слід вжити заходи для запобігання
падінню. При неможливості швидкого вимкнення струмоведучих частин,
потерпілого слід відокремити від них, для цього необхідно користуватися
підручними матеріалами – непровідниками, наприклад сухою палкою, дошкою,
мотузкою (не можна використовувати металеві і мокрі предмети). Якщо одяг
сухий і відстає від тіла, то потерпілого можна відтягти від
струмоведучих частин, остерігаючись доторкання до оточуючих металевих
предметів і тіла потерпілого. Для того, щоб той, хто надає допомогу
потерпілому, сам не був уражений струмом, він повинен надіти гумові
рукавиці або обгорнути руки сухою тканиною, можна ізолювати себе від
землі, узувши гумові чоботи, ставши на суху дошку або на
струмонепровідну підстилку. Розімкнути струмоведуче коло можна,
відділивши потерпілого від землі (при цьому дотримуються необхідних
запобіжних заходів) або перерубавши (перерізавши) струмоведучі проводи.
Для цього використовують сокиру з сухою дерев’яною ручкою або
відповідний інструмент з ізольованими ручками.
4. Що повинно відображатись в загально об’єктовій інструкції?
На кожному підприємстві має бути опрацьована загально об’єктова
інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх
вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (дільниць, цехів,
складів, майстерень, лабораторій тощо). Ці інструкції мають вивчатися
під час проведення протипожежних інструктажів проходження
пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання і
вивішуватися на видних місцях.
5. Коли для будівель і приміщень визначається категорія виробництва,
клас зони і на підставі якого документу?
Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і
лабораторій повинна бути визначена категорія щодо вибухопожежної та
пожежної небезпеки (за ОНТП 24-86), а також клас зони за правилами
улаштування електроустановок, у тому числі для зовнішніх виробничих і
складських дільниць, які необхідно позначати на вхідних дверях до
приміщення, а також на межах зон всередині приміщень та із зовні.
Визначення категорії будівель та приміщень за вибухопожежною та пожежною
небезпекою на стадії проектування повинно проводитися розробником
технологічного процесу відповідно до вимог ОНТП 24-86. Для діючих
підприємств категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою можуть
визначатися технологами самих підприємств або організаціями, що мають
відповідник фахівців.
6. Під що не дозволяється використовувати горища?
Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи й приміщення (у
т. ч. венткамери, електрощитові) під виробничі дільниці, для зберігання
продукції, устаткування, меблів та інших предметів, для влаштування
голуб’ятень тощо. Двері горищ, технічних поверхів, венткамер,
електрощитових, підвалів повинні утримуватися зачиненими. На дверях слід
вказувати місце зберігання ключів. Вікна горищ, техповерхів, підвалів
повинні бути засклені.
1. Охорона праці інвалідів.
Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати
для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної
експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати
додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним
особливостям цієї категорії працівників. У випадках, передбачених
законодавством, роботодавець зобов’язаний організувати навчання,
перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних
рекомендацій. Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний
час не допускається.
2. Позачергова перевірка знань осіб з охорони праці.
Проводиться при введенні в дію нових нормативних актів з охорони праці,
при введенні в експлуатацію нового обладнання, зміни або впровадження
нових технологічних процесів, яка потребує додаткових знань Правил, на
вимогу інспектора Держнаглядохоронпраці чи адміністрації підприємства,
коли виявлено незнання працівником нормативних актів з питань охорони
праці.
3. Обов’язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів
з охорони праці.
Працівник зобов’язаний: дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також
про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких
робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і
виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила
поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами
виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального
захисту, проходити у встановленому законодавством порядку попередні та
періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність
за порушення зазначених вимог.
4. Вимоги переносних електричних світильників.
Переносні ручні електричні світильники повинні мати рефлектор, захисний
скляний ковпак, сітку, гачок для підвішування та шланговий провід з
вилкою. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури
необхідно застосовувати гнучкі кабелі чи проводи (шнури) з мідними
жилами. Сітка світильника повинна бути закріплена на рукоятці гвинтами
або хомутами, патрон повинен бути вбудований в корпус світильника так,
щоб струмовідні частини патрона і цоколя лампи були недоступні для
дотику. Для живлення світильників в особливо небезпечних приміщеннях
слід застосовувати напругу не вище 12 В., а в приміщеннях з підвищеною
небезпекою не вище 42 В. Зберігати світильники необхідно в сухих
приміщеннях. Під час видачі світильників для роботи необхідно перевіряти
справність ламп, патронів, штепсельних вилок, проводів. Не рідше 1 раз в
6 місяців необхідно вимірювати опір ізоляції мегомметром на напругу 1000
В., опір ізоляції повинен бути не меншим ніж 0,5 Мом.
5. Для кого є обов’язковими для виконання “Правила пожежної безпеки”?
Відповідно до положень Закону України “Про пожежну безпеку” Правила
пожежної безпеки в Україні є обов’язковими для виконання всіма
центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від
виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та
громадянами.
6. Вимоги до дверей горищ, технічних поверхів, венткамер, підвалів,
електрощитових.
Двері горищ, технічних поверхів, венткамер, електрощитових, підвалів
повинні утримуватися зачиненими. На дверях слід вказувати місце
зберігання ключів. Вікна горищ, техповерхів, підвалів повинні бути
засклені.
1. Охорона праці неповнолітніх.
Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на
роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних
роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до
підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них
граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із
шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і
переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.
Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного
огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх
професій, пов’язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або
небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду
за охороною праці. Вік, з якого допускається прийняття на роботу,
тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці
неповнолітніх визначаються законом.
2. Оформлення акту Н-1 за результатами спеціального розслідування
нещасного випадку. Спеціальне розслідування нещасних випадків
проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності
встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив
розслідування. За результатами розслідування складається акт
спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші
матеріали, передбачені пунктом 48 цього Положення, у тому числі карта
обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за
формою П-5, якщо нещасний випадок пов’язаний з гострим професійним
захворюванням (отруєнням). В акті спеціального розслідування нещасного
випадку, який стався внаслідок аварії, зазначається її категорія та
розмір заподіяної під час цієї аварії матеріальної шкоди. Акт
спеціального розслідування підписується головою і всіма членами, комісії
із спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта член
комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку. Акт за формою Н-1
або НТ на кожного потерпілого складається відповідно до акта
спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та
членами комісії із спеціального розслідування і затверджується
роботодавцем протягом доби після одержання цих документів.
3. Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді.
У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення
працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не
нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні
заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці,
запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання,
аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених
заходів
4. Порядок розгляду спорів про відшкодування шкоди потерпілому. Спори
між потерпілими або іншими заінтересованими особами і власником щодо
права на відшкодування шкоди, визначення або перерахування її розміру, а
також наявності порушення правил охорони праці, визначення ступеня
провини власника і потерпілого та інших умов, від яких залежить розмір
відшкодування шкоди, вирішується в порядку, встановленому для розгляду
трудових спорів.
5. Який нормативний документ регламентує правила пожежної безпеки на
території України (назва, коли і ким затверджено та введено в дію)?
Правила пожежної безпеки в Україні, які затверджені 14.06.1995р. введені
в дія наказом МВС України № 400 від 22.06.1995р. набули чинності з
01.09.1995р.
6. Як здійснюється штучне дихання та непрямий масаж серця? Перш ніж
приступити до проведення штучного дихання, необхідно в якомога короткий
строк підготувати потерпілого. Для цього його швидко звільняють від
одягу, що стискає дихання (розстібають комір, послаблюють або знімають
ремінь брюк, розв’язують шарф, галстук тощо), звільняють рота від
сторонніх предметів (якщо є штучні щелепи, їх видаляють) і слизу
(протирають порожнину рота хусточкою, марлею або кінцем сорочки). Якщо
рот потерпілого міцно стиснутий, слід його розкрити. Для цього
вказівними пальцями беруть за кути нижньої щелепи, і, упираючись
великими пальцями у верхню щелепу, висуваючи нижню щелепу вперед і
утримуючи її в цьому положенні, швидко переводять пальці на підборіддя
і, відтягуючи його вниз, розкривають рот потерпілому. Найбільш
ефективним способом штучного дихання, що знайшов широке застосування, є
спосіб “з рота в рот” або “з рота в ніс”. Вдування повітря з рота
людини, що надає допомогу, проводять через марлю, носову хусточку або
через тверду трубку в рот потерпілому. При вдуванні повітря в рот
потерпілому затискають ніс, а при вдуванні в ніс закривають його рот.
При відсутності у потерпілого дихання і пульсу одночасно з штучним
диханням проводять зовнішній масаж серця Підготовка потерпілого до
проведення зовнішнього масажу серця аналогічна підготовці до проведення
штучного дихання. Додатково слід оголити тільки груди потерпілого.
Людина, що надає допомогу, повинна знаходитись у безпосередній
близькості від потерпілого, збоку від нього, з таким розрахунком, щоб
було зручно здійснювати почергово нахил і піднімання над тілом
потерпілого. Зовнішній масаж серця здійснюється ритмічним стисненням
передньої стінки грудної клітки при натисканні на 4и-жню ділянку
грудини, за якою розташоване серце. Спочатку визначають нижню третину
грудини, яка є місцем прикладання зусиль. Людина, що надає допомогу,
кладе на це місце верхній край долоні розігнутої до відказу руки, на неї
накладає другу руку і натисках на грудну клітку потерпілого, допомагаючи
собі при цьому нахилом тулуба. При натисканні нижня ділянка грудини
повинна опускатися на 3-4 см а в повних людей – на 5-6 см. У інтервалах
між натисканнями руки з грудної клітки знімають, щоб дати можливість їм
випростатись. Як вже зазначалось, закритий масаж серця проводять
одночасно з штучним диханням. При цьому вдування проводять у проміжках
між натисканням, якщо це не вдається – роблять спеціальну паузу між 4-6
натисканнями практиці зустрічаються випадки, коли закритий масаж серця і
штучне дихання доводиться робити одній людині. У такій ситуації операції
чергуються: після 2-3 вдувань повітря роблять 4-6 натискань на грудну
клітку. Для перевірки появи пульсу масаж припиняють на 2-3 секунди.
1. Управління охорони праці на підприємстві та обов’язки роботодавця.
Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному
структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових
актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав
працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує
функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює
відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення
конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки,
права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а
також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного
договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених
нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує
виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що
змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і
техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги
ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне
утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування,
моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що
призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення
профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування
цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних
досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та
устаткування, атестацій робочих місць на відповідність
нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що
визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до
усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;
розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці,
що діють у межах підприємства (далі – акти підприємства), та
встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на
території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних
майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з
охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативне-правовими
актами та актами підприємства з охорони прані; здійснює контроль за
додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з
машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,
використанням засобів колективного та індивідуального захисту,
виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує
пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у
галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим,
залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі
виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець
несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
2. Економічне стимулювання охорони праці.
До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну
участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки
та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним
договором, угодою. При розрахунку розміру страхового внеску для кожного
підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за
умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або
відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок
здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути
встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за
високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний
стан охорони праці. Розрахунок розміру страхового внеску із
застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених
частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності.
3. Права посадових осіб спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади з нагляду за охороною праці мають право: безперешкодно відвідувати
підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва фізичних осіб, які
відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати
в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання
законодавства з питань, віднесених до їх компетенції; одержувати від
роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки
експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних
питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень
законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення; видавати в установленому
порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та
фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману
працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади,
державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов’язкові
для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків
в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об’єктів
підвищеної небезпеки; забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати
експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих
місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин,
механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання
певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію
продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і
ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;
притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у
порушенні законодавства про охорону праці; надсилати роботодавцям
подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді,
передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до
відповідальності згідно із законом. Рішення посадових осіб спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за
охороною праці за необхідності обґрунтовуються результатами роботи та
висновками експертно-технічних центрів, дослідних, випробувальних
лабораторій та інших підрозділів (груп) технічної підтримки, що
функціонують у складі органів державного нагляду за охороною праці
відповідно до завдань інспекційної служби або створюються і діють згідно
із законодавством як незалежні експертні організації
4. Якому документу не повинні суперечити Правила пожежної безпеки та
занижувати його вимоги? Забезпечуючи пожежну безпеку слід керуватися
стандартами, будівельними нормами, правилами улаштування
електроустановок (ПУЕ), нормами технологічного проектування та іншими
нормативними актами, виходячи із сфери їх дії, які регламентують вимоги
пожежної безпеки.
5. Якими повинні виконуватись грати на вікнах приміщень?
У разі необхідності встановлення на вікнах приміщень, де перебувають
люди, ґрат, останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під
час перебування в цих приміщеннях людей грати мають бути відчинені
(зняті). Встановлювати глухі (незнімні) грати дозволяється у квартирах,
банках, касах, складах, коморах, кімнатах для зберігання зброї і
боєприпасів, на об’єктах торгівлі, розрахованих на одночасне перебування
до 50 осіб, та в інших випадках, передбачених нормами і правилами,
затвердженими в установленому порядку.
6. Надання першої медичної допомоги потерпілому при опіках.
Опік виникає при дії на тіло високої температури ряду хімічних речовин:
концентрованих розчинів лугів, кислот, мідного купоросу, смол тощо. При
наданні першої допомоги слід, по можливості, швидко припинити дію
високої температури. Це особливо велике значення має при займанні одягу
і при опіках рідиною через одяг. У першому випадку необхідно загасити
полум’я, накинувши на людину, що горить, будь-яку густу тканину, щільно
притиснути її до тіла. Загасивши полум’я, зривають тліючий одяг або
обливають його водою. При промоканні одягу гарячою водою, його також
необхідно швидко облити холодною водою або зірвати. Швидке занурення
обпеченого місця в холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку. Місце
опіків міцними кислотами негайно ретельно промивають струменем води
протягом 10-15 хвилин. Обпечену кінцівку можна також опустити в посудину
з чистою водою та інтенсивно її обполіскувати. Потім уражене місце
промити 5% -ним розчином. марганцевокислого калію або 10% -ним розчином
питної соди (одна чайна ложка на склянку, води). Після промивання місце
опіку накривають перев’язочним матеріалом – бинтом або марлею, змоченими
сумішшю олії та вапняної води. При попаданні кислот та їх парів у
порожнину рота або в очі їх промивають і прополіскують 5 – ним-розчином
соди. Місця опіків їдкими лугами (каустичною содою, негашеним вапном)
спочатку ретельно промивають струменем води (протягом 10-15 хвилин),
потім слабким розчином оцтової кислоти (3-6% за об’ємом) або розчином
борної кислоти (одна чайна ложка на склянку води). Після промивання міс
ця опіків накривають марлею, просоченою 5°о-ним розчином оцтової
кислоти. При попаданні їдких лугів або їх парів в очі або в порожнину
рота їх промивають 2°о-ним розчином борної кислоти. Якщо опіки кислотою
чи лугом спричиняються при перенесенні кислот або лугів що знаходяться в
скляних посудинах, необхідно спочатку впевнитись, що в рану не попали
осколки скла, потім промити рану одним з вищеописаних способів, змазати
краї рани йодом і зробити перев’язку.
1. Права спеціалістів служб охорони праці. Спеціалісти служби охорони
праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право: видавати
керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для
виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них
необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених
законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань
і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог
норматив-но-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва,
дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у
разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;
надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності
працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста
з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
2. Організація і порядок проведення медичних оглядів працівників
підприємств. Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити
фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття
на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів
працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи
небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному
доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.
За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець
повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні
огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники
яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність
медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок
проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.
Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути
працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного
огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний
відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок позачерговий
медичний огляд працівників: за заявою працівника, якщо він вважає, що
погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці; за своєю
ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати
свої трудові обов’язки. За час проходження медичного огляду за
працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.
3. Добровільні об’єднання громадян, працівників і спеціалістів з охорони
праці
З метою об’єднання зусиль найманих працівників, учених, спеціалістів з
охорони праці та окремих громадян для поліпшення охорони праці, захисту
працівників від виробничого травматизму і професійних захворювань можуть
створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об’єднання
громадян, що діють відповідно до закону.
4. Розроблення плану ліквідації аварії. На підприємстві повинен бути
розроблений і затверджений в установленому порядку план ліквідації
аварій (аварійних ситуацій), в якому розглядуються можливі аварійні
ситуації, дії посадових осіб і працівників підприємства, а також
обов’язки працівників інших підприємств, установ і організацій, що
залучаються до ліквідації аварії.
5. На кого покладається забезпечення пожежної безпеки підприємств,
установ, організацій? Відповідно до Закону України “Про пожежну безпеку”
забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій
покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо
інше не передбачено відповідним договором. Забезпечення пожежної безпеки
під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва,
розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств,
будівель і споруд покладається на органи архітектури, забудовників,
проектні та будівельні організації. Забезпечення пожежної безпеки в
житлових будинках державного, громадського житлового фонду, фонду
житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) покладається на власників цих
будинків або на уповноважені ними органи, а в житлових приміщеннях
(квартирах) – також і на квартиронаймачів (членів ЖБК). Взаємні
зобов’язання власника і квартиронаймача щодо забезпечення пожежної
безпеки повинні визначатися договором житлового найму, а членів ЖБК –
статутом. Забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах)
приватного житлового фонду та інших приватних окремо розташованих
господарських спорудах і гаражах, на територіях, а також в дачних
будинках, на садових ділянках покладається на їх власників чи наймачів,
якщо інше не обумовлено договором найму.
6. Яких вимог слід дотримуватись під час проведення заходів з масовим
перебуванням людей? Під час організації і проведення заходів з масовим
перебуванням людей слід дотримуватись таких вимог: – при кількості людей
понад 50 осіб використовувати приміщення, забезпечені не менш як двома
евакуаційними виходами, що відповідають вимогам будівельних норм, не
мають на вікнах глухих грат і розташовані не вище другого поверху в
будівлях з перекриттями з горючих матеріалів, групи горючості ГЗ, Г4 за
ДСТУ Б В.2.7-19-95 – особи, яким доручено проведення таких заходів,
перед їх початком зобов’язані ретельно оглянути приміщення і
переконатись у повній готовності останніх у протипожежному відношенні, у
т. ч. в забезпеченості потрібною кількістю первинних засобів
пожежегасіння, справності засобів зв’язку, пожежної автоматики і
сигналізації; – повинно бути організовано чергування на сцені та у
приміщеннях залів членів ДПД або працівників місцевої пожежної охорони
об’єкта чи відповідальних чергових; – не дозволяється заповнення
приміщень людьми понад установлену норму, зменшення ширини проходів між
рядами, встановлення в проходах додаткових крісел, стільців тощо, повне
відключення під час спектаклів або вистав світла, використання віконниць
для затемнення, проведення вогневих, фарбувальних та інших пожежо – і
вибухонебезпечних робіт, застосування дугових прожекторів, свічок,
бенгальських вогнів, відкритого вогню, феєрверків, а також включення в
програму (сценарій) номерів (вистав) з використанням вогневих ефектів і
палінням. На вимогу органів державного пожежного нагляду здійснюються й
інші (додаткові) протипожежні заходи.
1. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці За порушення
законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення
перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за
охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та
об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної,
матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.
2. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і
аварій Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік
нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до
положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням
з всеукраїнськими об’єднаннями профспілок. За підсумками розслідування
нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець
складає акт за встановленою формою, один примірник якого він
зобов’язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не
пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови
роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з
його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного
нагляду за охороною праці, рішення якої є обов’язковим для роботодавця.
Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може
бути оскаржене у судовому порядку.
3. Оплата роботи у нічний час. Робота у нічний час оплачується у
підвищеному розмірі, встановлюваному тарифною угодою та колективним
договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну
годину роботи у нічний час.
4. Причина та порядок проведення позапланового та цільового
інструктажів. Позаплановий інструктаж проводиться: з працівниками на
робочому місці або в кабінеті охорони праці: – при введенні в дію нових
або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при
внесенні змін та доповнень до них; – при зміні технологічного процесу,
заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної
сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони
праці; – при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону
праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо; –
при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за
охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються
працівником; – при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30
календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт
– понад 60 днів. З вихованцями, учнями, студентами – в кабінетах,
лабораторіях, майстернях тощо при порушеннях ними вимог нормативних
актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм,
аварій, пожеж тощо. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: –
при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; – при
ліквідації аварії, стихійного лиха; – при проведенні робіт, на які
оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи. Проводиться
з вихованцями, учнями, студентами ЗО в разі організації масових заходів
(екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).
5. На кого покладається забезпечення пожежної безпеки в житлових
будинках державного, громадського житлового фонду, фонду
житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення пожежної безпеки в
житлових будинках державного, громадського житлового фонду, фонду
житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) покладається на власників цих
будинків або на уповноважені ними органи, а в житлових приміщеннях
(квартирах) – також і на квартиронаймачів (членів ЖБК). Взаємні
зобов’язання власника і квартиронаймача щодо забезпечення пожежної
безпеки повинні визначатися договором житлового найму, а членів ЖБК –
статутом.
6. Транспортування потерпілого. При перенесенні потерпілого слід вживати
заходів, щоб не завдати йому болю. Переносити потерпілого, по
можливості, слід на носилках. Піднімати його на носилки слід узгоджено,
акуратно підсовуючи руки під спину і сідниці. При переломі хребта або
нижньої щелепи, якщо потерпілий задихається, його кладуть на носилки
обличчям донизу. При транспортуванні потерпілого на носилках по
горизонтальній поверхні його слід нести вперед ногами; а при підійманні
в гору або по сходах – уперед головою. Для того, щоб не гойдати носилки,
ті, що несуть, повинні іти в ногу з трохи зігнутими колінами і по
можливості, менше піднімати ноги щоб запобігти поштовхам. Знімання
потерпілого з носилок слід проводити так само, як і при підніманні його
для укладання на носилки. При перенесенні/носилок на велика відстань,
ті. що несуть, повинні нести їх на лямках, прив’язаних до ручок носилок,
перекинувши лямки через плече При перевезенні тяжко потерпілого краще,
якщо це можливо, покласти його (не перекладаючи) в машину на тих же
носилках. Везти потерпілого слід обережно, уникаючи тряски.
1. Організація навчання та атестації працівників з питань охорони праці.
Працівники лід час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні
проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони
праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних
випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники,
зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у
професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця
спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових
актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою
затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади з нагляду за охороною праці. Посадові особи, діяльність яких
пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на
роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також
перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок
проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони
праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною
праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові
особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони
праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб,
незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний
строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони
праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з
охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних
об’єктів економіки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних
закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
2. Порядок зберігання актів розслідування нещасних випадків.
Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НТ разом з
матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на
підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. У разі ліквідації
підприємства акти розслідування нещасних випадків, акти за формою Н-1
або НТ підлягають передачі правонаступникові, який бере на облік ці
нещасні випадки, а у разі його відсутності або банкрутства підприємства
– до державного архіву.
3. Головні вимоги до безпечної експлуатації газобалонним обладнанням.
Пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід встановлювати на
відкритих майданчиках. Дозволяється їх тимчасова робота в добре
провітрюваних приміщеннях. Ацетиленові генератори необхідно
обгороджувати й розміщати на відстані не ближче 10 м від місць
проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих
предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами та на
відстані не менше 5 м від балонів з киснем та горючими газами. У місцях
установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати)
з написом: “Стороннім вхід заборонений: вогненебезпечне”, “Не проходити
з вогнем”. Після закінчення робіт карбід кальцію в переносному
генераторі повинен бути використаний повністю. Вапняковий мул, котрий
видаляється з генераторів, слід вивантажувати у пристосовану для цієї
мети тару та зливати в мулову яму або спеціальний бункер. Відкриті
мулові ями повинні бути обгороджені бильцями, а закриті – мати негорючі
перекриття і бути обладнані витяжною вентиляцією та люками для видалення
мулу. Паління і застосування джерел відкритого вогню в радіусі менше 10
м від місць зберігання мулу забороняється, про що повинні повідомляти
відповідні таблички чи заборонні знаки. Закріплення газопідвідних
шлангів на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків та
редукторів повинно бути надійним. Для цієї мети треба застосовувати
спеціальні хомутики. Дозволяється замість хомутиків закріплювати шланги
не менше ніж у двох місцях уздовж ніпеля м’яким відпаленим (в’язальним)
дротом. На ніпелі водяних затворів шланги повинні надягатися щільно, але
не закріплюватися.
4. Повноваження і права профспілок у здійснення контролю за додержанням
законодавства про охорону праці. Професійні спілки здійснюють
громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці,
створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та
санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом,
спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У
разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають
право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих
місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах
або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до
законодавства використовують найману працю, в цілому на період,
необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників.
Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи
умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються,
будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим
актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних
випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої
висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і
нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них
аргументовану відповідь
5. На кого покладається забезпечення пожежної безпеки в приватних
спорудах?
Забезпечення пожежної безпеки в житлових будинках (квартирах) приватного
житлового фонду та інших приватних окремо розташованих господарських
спорудах і гаражах, на територіях, а також в дачних будинках, на садових
ділянках покладається на їх власників чи наймачів, якщо інше не
обумовлено договором найму.
6. Коли дозволяється один евакуаційний вихід? У приміщенні, яке має один
евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщувати (дозволяється
перебування) не більше 50 осіб. Двері на шляхах евакуації повинні
відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається
улаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного
перебування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санвузлах, з
балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком
дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки). При
наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть
замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються.
1. Повноваження органів місцевого самоврядування в галузі охорони праці.
Органи місцевого самоврядування у межах своєї компетенції: затверджують
цільові регіональні програми поліпшення стану безпеки, умов праці та
виробничого середовища, а також заходи з охорони праці у складі програм
соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; приймають
рішення щодо створення комунальних аварійно-рятувальних служб для
обслуговування відповідних територій та об’єктів комунальної власності.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують належне
утримання, ефективну і безпечну експлуатацію об’єктів
житлово-комунального господарства, побутового, торговельного
обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у комунальній
власності відповідних територіальних громад, додержання вимог щодо
охорони праці працівників, зайнятих на цих об’єктах. Для виконання
функцій, зазначених у частині другій цієї статті, сільська, селищна,
міська рада створює у складі свого виконавчого органу відповідний
підрозділ або призначає спеціаліста з охорони праці.
2. Спеціальне розслідування нещасного випадку.
Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельним
наслідком; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і
більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я;
випадки смерті на підприємстві; випадки зникнення працівника під час
виконання ним трудових обов’язків. Спеціальне розслідування нещасного
випадку із смертельним наслідком, групового нещасного випадку, випадку
смерті, а також випадку зникнення працівника під час виконання ним
трудових обов’язків організовує роботодавець (якщо постраждав сам
роботодавець, – орган, до сфери управління якого належить підприємство,
а у разі його відсутності – відповідна місцева держадміністрація або
виконавчий орган місцевого самоврядування). Розслідування цього випадку
проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається
наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за
погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї
комісії.
3. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи.
Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на
робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом
досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15
змін або дублювання протягом не менше шести змін. Допуск до стажування
оформляється наказом (розпорядженням) по підприємству, в якому
визначаються тривалість стажування та вказується прізвище
відповідального працівника. Керівник підприємства має право своїм
наказом звільнити від проходження стажування працівника, який має стаж
роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводитися з
одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на
якому він працюватиме, не змінюється. Запис про проведення стажування та
допуск до самостійної роботи здійснюється керівником відповідного
структурного підрозділу в журналі реєстрації інструктажів.
4. На кого покладається забезпечення пожежної безпеки під час
проектування та забудови населених пунктів, будівництва, реконструкції
та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд? Забезпечення
пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів,
будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення
підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури,
забудовників, проектні та будівельні організації.
5. Правила перевезення небезпечних вантажів в автомобілях.
Автомобілі-цистерни і спеціально обладнанні автомобілі, призначені для
перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне
заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля,
вогнегасники (порошковий ВП – 5 – 2 шт., вуглекислотний -ВВК – 7 – 1шт).
покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю
із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в автомобілях повинні бути
виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.
6. Надання першої медичної допомоги при отруєнні чадним газом.
Отруєння окисом вуглецю. Причини – вдихання чадного газу, генераторного
газу, продуктів горіння, диму внаслідок чого в крові блокується зв’язок
гемоглобіну з киснем і обмежуються умови для його перенесення кров’ю від
легень до тканин. Ознаки – шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у
вухах, загальна слабкість, нудота, блювання, слабий пульс, непритомність
(при легкому отруєнні) нерухомість, судороги, порушення зору, дихання,
роботи серця, втрата свідомості протягом годин і навіть діб (пру тяжкому
отруєнні). Допомога. Забезпечити потерпілому приплив свіжого повітря,
вивільнити його від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати
нашатирний спирт. Потерпілого поять оцтовою водою, лимонним соком,
молоком. У разі припинення дихання необхідно проводити штучне дихання.
1. Комісія з питань охорони праці підприємства.
На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у
вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з
питань охорони праці. Комісія складається з представників роботодавця та
професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи,
спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства
відповідно до типового положення, що затверджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною
праці. Рішення комісії мають рекомендаційний характеру.
2. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці.
Кабінет Міністрів України: забезпечує реалізацію державної політики в
галузі охорони праці; подає на затвердження Верховною Радою України
загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища; спрямовує і координує діяльність міністерств,
інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і
здорових умов праці та нагляду за охороною праці; встановлює єдину
державну статистичну звітність з питань охорони праці. З метою
координації діяльності органів державного управління охороною праці
створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності
населення, яку очолює віце-прем’єр-міністр України.
3. Облік нещасних випадків з членами бригад, які залучені згідно з
договором до виконання тимчасових робіт. Нещасний випадок, що стався з
працівником, який тимчасово був переведений за договором з керівником
підприємства на інше підприємство або який виконував роботи за
сумісництвом, розслідується і береться на облік підприємством, куди його
було переведено або на якому він працював за сумісництвом.
4. Вимоги до освітлювальних прожекторів що встановлюються на території
будівельного майданчика. Освітлювальні прожектори на території
будівельного майданчика треба встановлювати, як правило, на окремих
опорах. Забороняється встановлювати прожектори на покрівлях із горючих
матеріалів і на будівлях із полімерними утеплювачами в огороджувальних
конструкціях.
5. Основні вимоги пожежної безпеки до будівлі для постійного та
тимчасового проживання людей. Усі громадяни, котрі прибувають до
готелів, гуртожитків, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, будинків та баз
відпочинку, профілакторіїв, повинні бути ознайомлені адміністрацією з
основними вимогами пожежної безпеки (під розпис). До будівель для
проживання людей віднесені: житлові будинки, дачні будиночки,
будинки-вагончики, будівлі готелів, гуртожитків, мотелів, кемпінгів,
спальні корпуси шкіл-інтернатів, дитячих будинків, будинків для людей
похилого віку та інвалідів, санаторіїв, будинків відпочинку,
профілакторіїв, туристських баз, дитячих таборів відпочинку та інших
об’єктів такого призначення. У житлових номерах, кімнатах готелів,
гуртожитків, мотелів, кемпінгів, приміщеннях спальних корпусів
санаторіїв, будинків та баз відпочинку, профілакторіїв мають бути
вивішені на видних місцях: – схематичний план індивідуальної евакуації з
відповідного поверху із зазначенням даного номера, кімнати, евакуаційних
виходів та шляхів руху до них, місць розміщення засобів пожежегасіння та
сигналізації, а також необхідний пояснювальний текст і пам’ятка про дії
на випадок виникнення пожежі; – стисла пам’ятка для мешканців про
правила пожежної безпеки.
6. Вимоги пожежної безпеки до складів легкозаймистих і горючих рідин. На
території промислових підприємств дозволяється наземне зберігання до
2000 м3 легкозаймистих (ЛЗР) або до 1000 м3 горючих рідин (ГР).
Приміщення для зберігання ЛЗР та ГР у тарі будуються з негорючих
конструкцій та розділяються стінами з негорючих матеріалів на відсіки
місткістю не більше ніж 200 м3 ЛЗР або 1000 м3 ГР. Двері у складські
приміщення повинні бути протипожежними, самозачинними, відчинятися у бік
виходу. Двері обладнуються порогами заввишки 0,15 м. Ширина проїзду між
штабелями та стелажами тари повинна бути не менша ніж 1,8 м., а ширина
проходів – не менше ніж 1 м. При зберіганні рідин у тарі на відкритих
майданчиках розміри штабелів повинні бути не більше як: довжина – 25 м;
ширина – 15 м; висота – 5 м. Відстань між штабелями повинна бути не
менше як 5 м. Для запобіганню розтікання рідини у разі аварії майданчик
огороджується земляним валом або неспалимою стіною заввишки 0,5 м., у
якій роблять пандуси для проїзду.
1. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі
їх смерті.
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його
здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального
страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності”. Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати
потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до
колективного чи трудового договору. За працівниками, які втратили
працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або
професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня
заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до
встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі
неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його
навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до
медичних рекомендацій. Час перебування на інвалідності у зв’язку з
нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням
зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також
до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення
пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
2. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального
захисту.
На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах,
пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами,
працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний
одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.
Працівники, які залучаються до разових робіт, пов’язаних з ліквідацією
наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим
договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. Роботодавець
зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування,
видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до
нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. У
разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець
зобов’язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником
спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, за свої кошти
роботодавець зобов’язаний компенсувати всі витрати на умовах,
передбачених колективним договором. Згідно з колективним договором
роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати
працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови
праці цього працівника вимагають їх застосування.
3. Порядок повідомлення про нещасні випадки.
Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам
потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи
іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання
необхідної допомоги. Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) у
свою чергу зобов’язаний: терміново організувати надання медичної
допомоги потерпілому, у разі необхідності доставити його до
лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося,
роботодавця, відповідну профспілкову організацію; зберегти до прибуття
комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у
такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує
життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких
наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.
Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого з
посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення
підприємства повинен протягом доби про кожного потерпілого повідомити
засобами зв’язку або надіслати екстрене повідомлення за встановленою
формою: підприємство, де працює потерпілий; відповідний робочий орган
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань (далі – Фонд); відповідну
установу (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби – у разі
виявлення гострого професійного захворювання (отруєння). Роботодавець,
одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків із
смертельним наслідком та групових: повідомляє про нещасний випадок
відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду за формою, що
встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого
підприємства, – це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався
внаслідок пожежі, – відповідні органи державної пожежної охорони, а в
разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) –
відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної
служби; організує його розслідування і утворює комісію з розслідування.
4. Що повинно відображатися в загально об’єктовій інструкції?
На кожному підприємстві має бути опрацьована загально об’єктова
інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх
вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (дільниць, цехів,
складів, майстерень, лабораторій тощо). Ці інструкції мають вивчатися
під час проведення протипожежних інструктажів проходження
пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання і
вивішуватися на видних місцях.
5. Якими повинні бути дії громадян у разі виникнення пожежі?
У разі виявлення пожежі (ознак горіння кожний громадянин зобов’язаний: –
негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону, при цьому необхідно
назвати адресу об’єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце
виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також
повідомити своє прізвище; – вжити (по можливості) заходів до евакуації
людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних
цінностей; – якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї
керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по
об’єкту; – у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби
(медичну, газорятувальну тощо).
6. Способи штучного дихання. Непрямий масаж серця. Перш ніж приступити
до проведення штучного дихання, необхідно в якомога короткий строк
підготувати потерпілого. Для цього його швидко звільняють від одягу, що
стискає дихання (розстібають комір, послаблюють або знімають ремінь
брюк, розв’язують шарф, галстук тощо), звільняють рота від сторонніх
предметів (якщо є штучні щелепи, їх видаляють) і слизу (протирають
порожнину рота хусточкою, марлею або кінцем сорочки). Якщо рот
потерпілого міцно стиснутий, слід його розкрити. Для цього вказівними
пальцями беруть за кути нижньої щелепи, і, упираючись великими пальцями
у верхню щелепу, висуваючи нижню щелепу вперед і утримуючи її в цьому
положенні, швидко переводять пальці на підборіддя і, відтягуючи його
вниз, розкривають рот потерпілому. Найбільш ефективним способом штучного
дихання, що знайшов широке застосування, є спосіб “з рота в рот” або “з
рота в ніс”. Вдування повітря з рота людини, що надає допомогу,
проводять через марлю, носову хусточку або через тверду трубку в рот
потерпілому. При вдуванні повітря в рот потерпілому затискають ніс, а
при вдуванні в ніс закривають його рот. При відсутності у потерпілого
дихання і пульсу одночасно з штучним диханням проводять зовнішній масаж
серця Підготовка потерпілого до проведення зовнішнього масажу серця
аналогічна підготовці до проведення штучного дихання. Додатково слід
оголити тільки груди потерпілого. Людина, що надає допомогу, повинна
знаходитись у безпосередній близькості від потерпілого, збоку від нього,
з таким розрахунком, щоб було зручно здійснювати почергово нахил і
піднімання над тілом потерпілого. Зовнішній масаж серця здійснюється
ритмічним стисненням передньої стінки грудної клітки при натисканні на
4и-жню ділянку грудини, за якою розташоване серце. Спочатку визначають
нижню третину грудини, яка є місцем прикладання зусиль. Людина, що надає
допомогу, кладе на це місце верхній край долоні розігнутої до відказу
руки, на неї накладає другу руку і натисках на грудну клітку
потерпілого, допомагаючи собі при цьому нахилом тулуба. При натисканні
нижня ділянка грудини повинна опускатися на 3-4 см а в повних людей – на
5-6 см. У інтервалах між натисканнями руки з грудної клітки знімають,
щоб дати можливість їм випростатись. Як вже зазначалось, закритий масаж
серця проводять одночасно з штучним диханням. При цьому вдування
проводять у проміжках між натисканням, якщо це не вдається – роблять
спеціальну паузу між 4-6 натисканнями практиці зустрічаються випадки,
коли закритий масаж серця і штучне дихання доводиться робити одній
людині. У такій ситуації операції чергуються: після 2-3 вдувань повітря
роблять 4-6 натискань на грудну клітку. Для перевірки появи пульсу масаж
припиняють на 2-3 секунди.
1. Відшкодування юридичним, фізичним особам і державі збитків, завданих
порушенням вимог з охорони праці.
Роботодавець зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог
з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних
підставах, передбачених законом. Роботодавець відшкодовує витрати на
проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її
наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії,
нещасного випадку або професійного захворювання, на складання
санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять
обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші
витрати, передбачені законодавством.
2. Права комісії із спеціального розслідування нещасного випадку на
виробництві. Комісія з спеціального розслідування має право вимагати від
власника зробити фотознімки місця нещасного випадку пошкодженого
об’єкта, устаткування, інструменту, а також подати технічну документацію
та і тлі необхідні матеріали; надати транспорт, засоби зв’язку, службові
приміщення і для роботи комісії з спеціального розслідування; провести у
разі гострого отруєння (захворювання) медичне обстеження працівників;
забезпечити проведення лабораторних досліджень і випробувань, технічних
розрахунків та інших необхідних робіт; організувати друкування і
розмноження в необхідній кількості матеріалів спеціального розслідування
нещасного випадку. Члени комісії мають право в ході розслідування
одержувати письмові та усні пояснення від працівників підприємства та
очевидців події. Підприємство, де стався нещасний випадок, компенсує
витрати, пов’язані з діяльністю комісії та. залучених до її роботи
спеціалістів. Комісія з спеціального розслідування разом з власником
підприємства, представниками трудового колективу відвідує потерпілих або
членів їхніх сімей, розглядає і вирішує, на місці соціальні питання або
вносить пропозиції про їх вирішення відповідним органам, роз’яснює
потерпілим (сім’ям) їхні права відповідно до чинного законодавства.
3. Охорона праці неповнолітніх. Не допускається залучення неповнолітніх
до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними
умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та
робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса
яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до
переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами
праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що
затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади у галузі охорони здоров’я. Неповнолітні приймаються на роботу лише
після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного
навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з важкими роботами і
роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається
положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Вік, з якого
допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та
деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.
4. Яким документом на об’єкті встановлюється відповідний протипожежний
режим? На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки
наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний
протипожежний режим, у тому числі визначені: – можливість (місце)
паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;
– порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі
зварювальних); – правила проїзду та стоянки транспортних засобів; –
місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та
готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих
приміщеннях і на території (у місцях зберігання); – порядок прибирання
горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та шмаття,
очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень; –
порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі; –
порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи; – порядок
проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань
пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних
інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням
відповідальних за їх проведення; порядок організації експлуатації і
обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту
(протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної
сигналізації, автоматичного пожежегасіння, димовидалення, вогнегасників
тощо); – порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів
електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та
іншого інженерного обладнання; – дії працівників у разі виявлення
пожежі; – порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та
відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у
вихідні та святкові дні. Працівники підприємства мають бути ознайомлені
а цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного
мінімуму тощо, витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід
вивішувати на видних місцях.
5. В яких приміщеннях забороняється влаштування пічного опалення?
Застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухопожежною
та пожежною небезпекою А, Б, В не дозволяється
Категорія приміщенняХарактеристика речовини та матеріалів, які
знаходяться (обертаються) у приміщенніА – вибухопожежонебезпечна Горючі
гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більш ніж 28 оС у
такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро
газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий
наднормативний тиск вибуху у приміщенні, який перевищує 5 кПа.
Речовини та матеріали, які мають властивості вибухати та горіти при
взаємодією в водою, киснем повітря або один з одним, у такій кількості,
що розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа. Б –
вибухопожежонебезпечна Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з
температурою спалаху більше ніж 28 оС, горючі рідини у такій кількості,
що можуть утворювати вибухонебезпечні пило повітряні або паропавітряні
суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надмірний тиск
вибуху в приміщенні, який перевищує 5 кПа. В – пожежонебезпечна Горючі
та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та
матеріали (у тому числі пил та волокна), речовини та матеріали, які
здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним тільки
горіти за умови, що в приміщенні, в яких вони знаходяться (обертаються),
не відносяться до категорій А та БГ Негорючі речовини та матеріали у
гарячому, розпеченому або розплавленому стані, процес обробки яких
супроводжується виділенням променистого тепла, іскр та полум’я, горючі
гази, рідини та тверді речовини, що спалюються або утилізуються у
вигляді палива. Д Негорючі речовини та матеріали у холодному стані
6. Перша допомога при теплових ударах.
Тепловий удар настає внаслідок тривалого перебування на сонці без
захисного одягу, при фізичному навантаженні у нерухомому вологому
повітрі. Легкий ступінь – загальна слабкість, недомагання,
запаморочення, нудота, підвищена спрага; шкіра обличчя червона, вкрита
потом, пульс і дихання прискорюються температура тіла – 37,5-38,9оС).
Середній ступінь (температура тіла 39-40оС) – сильний головний-біль
різка м’язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, болі в ділянці
серця, виражене почервоніння шкіри; сильне потовиділення, посиніння губ,
прискорення пульсу до 120-130 уд. хв., часте і поверхове дихання. Тяжчі
ступені перегрівання тіла кваліфікуються по-різному якщо температура
повітря висока і його вологість підвищена, говорять про тепловий удар,
якщо довго діяли сонячні промені – про сонячний удар. При цьому
температура тіла піднімається вище 40 °С непритомність і втрата
свідомості, шкіра потерпілого стає сухою, у нього починаються судороги,
порушується серцева діяльність, може спостерігатися мимовільне
сечовідділення, припиняється дихання. Допомога. Треба покласти
потерпілого в тінь або в прохолодне місце обмити його, облити
прохолодною водою. На голову, шию, ділянку серця покласти холодний
компрес, дати прохолодне пиття, піднести до носа ватку, змочену
нашатирним спиртом. Якщо різко порушується серцева діяльність,
зупиняється дихання треба налагодити штучне дихання.
1. Повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої
влади в галузі охорони праці.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади: проводять єдину
науково-технічну політику в галузі охорони праці; розробляють і
реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища за участю профспілок; здійснюють методичне
керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці; укладають з
відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і
безпеки праці; беруть участь в опрацюванні та перегляді
нормативно-правових актів з охорони праці; організовують навчання і
перевірку знань з питань охорони праці; створюють у разі потреби
аварійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю,
забезпечують виконання інших вимог законодавства, що регулює відносини у
сфері рятувальної справи; здійснюють відомчий контроль за станом охорони
праці на підприємствах галузі. Для координації, вдосконалення роботи з
охорони праці і контролю за цією роботою в міністерствах та інших
центральних органах виконавчої влади створюються структурні підрозділи з
охорони праці. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої
влади з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення
державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного
епідеміологічного нагляду спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, визначає порядок та здійснює
контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх
відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці. Спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною
праці: здійснює комплексне управління охороною праці на державному
рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за
виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами,
іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та
органами місцевого самоврядування; розробляє за участю міністерств,
інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального
страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об’єднань роботодавців
та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки,
гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми,
положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці
або зміни до них; координує роботу міністерств, інших центральних
органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування,
підприємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності в галузі
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; одержує безоплатно від
міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів
статистики, підприємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності
відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього
завдань; бере участь у міжнародному співробітництві та в організації
виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань,
опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо
удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону
праці до відповідних міжнародних та європейських норм. Рішення, прийняті
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду
за охороною праці в межах його компетенції, є обов’язковими для
виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої
влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними
адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та
фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують
найману працю.
2. Розслідування нещасних випадків з працівниками, які виконували роботи
на іншому підприємстві під керівництвом своїх посадових осіб. Нещасний
випадок, що стався з працівником, який виконував роботи під керівництвом
посадових осіб свого підприємства на виділених територіях, об’єктах,
дільницях іншого підприємства, розслідується і береться на облік
підприємством, працівником якого є потерпілий. У розслідуванні бере
участь представник підприємства, де стався нещасний випадок.
3. Державний нагляд за охороною праці. Державний нагляд за додержанням
законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за
охороною праці; спеціально уповноважений державний орган з питань
радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань
пожежної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань
гігієни праці. Органи державного нагляду за охороною праці не залежать
від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань
громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і
органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.
Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим
Законом, законами України “Про використання ядерної енергії і радіаційну
безпеку”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення”, іншими нормативно-правовими актами
та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або
Кабінетом Міністрів України.
4. Коли складаються плани евакуації для одноповерхових будинків?
Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових
будівель та споруд визначаються місцевими органами державного пожежного
нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей,
площі і т. ін. У дитячих дошкільних установах, навчальних закладах,
лікувальних установах із стаціонаром, будинках для людей похилого віку
та інвалідів, санаторіях і закладах відпочинку, культурно-просвітницьких
та видовищних закладах, критих спортивних будівлях і спорудах, готелях,
мотелях, кемпінгах, торгових підприємствах (два поверхи і більше) та
інших аналогічних за призначенням об’єктах з масовим перебуванням людей
(50 осіб і більше) на доповнення до схематичного плану евакуації
адміністрація зобов’язана опрацювати інструкцію, що визначає дії
персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за
якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні
тренування всіх задіяних працівників.
Для об’єктів з перебуванням людей уночі (дошкільні заклади, інтернати,
лікарні тощо) інструкції повинні передбачати два варіанти дій: у денний
та нічний час
5. За яким принципом повинні зберігатись речовини та матеріали в
складах? Умови зберігання всіх речовин і матеріалів на складах
визначаються вимогами стандартів або технічних умов на них. Можливість
сумісного зберігання речовин та матеріалів визначається вимогами,
викладеними в ГОСТ 12.1 004-91. Ці вимоги сформульовані на підставі
кількісного врахування показчиків пожежної небезпеки, токсичності, а
також однорідності засобів пожежегасіння. Згідно вказаного ГОСТу, за
потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори
пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, грунт, флору та
фауну тощо), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки дихальних
органів шляхом безпосередньої дії або на відстані речовинами та
матеріалами поділяються на розряди: – безпечні, – мало небезпечні; –
небезпечні; – особливо небезпечні. В залежності від того, до якого
розряду відносяться речовини та матеріали, визначаються умови їх
зберігання.
6. Норми перенесення вантажів для жінок та неповнолітніх на виробництві.
Для неповнолітніх осіб віком від 16 до 18 років установлено такі
граничні норми перенесення і пересування важких речей на кожного
працівника:
Вид робітУстановлені граничні нормиЧоловіки /кілограм
Жінки/кілограмПеренесення важких речей16,410,25Пересування важких речей
у вагонетках по рейкам492328Пересування важких речей у одноколісних
тачках49,2Не допускаютьсяПересування важких речей на двоколісних ручних
візкахПо рівній підлозі – 114,8
По нерівному грунті або бруківці – 57,4Не допускаютьсяПересування важких
речей на три і чотириколісних візках8257,4
Забороняється залучати жінок до робіт, які пов’язані із постійним,
протягом робочої зміни, переміщенням вантажів масою понад 7 кг.
Дозволяється переміщення вантажів масою до 10 кг. при умові чергування з
іншою роботою. Причому сумарна маса вантажу, який переміщується на
протязі години робочої зміни не повинен перевищувати з робочої поверхні
(рівень конвеєра, стола, станка) – 350кг, а з підлоги – 175 кг.
1. Інформація та звітність про стан охорони праці. Роботодавець
зобов’язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на
здійснення громадського контролю за дотриманням вимог
нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального
страхування від нещасних випадків про стан охорони праці, причину
аварій, нещасних випадків і професійних захворювань і про заходи, яких
вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки
праці на рівні нормативних вимог. Працівникам та/або їхнім представникам
забезпечується доступ до інформації та документів, що містять результати
атестації робочих місць, заплановані роботодавцем профілактичні заходи,
результати розслідування, обліку та аналізу нещасних випадків і
професійних захворювань і звіти з цих питань, а також до повідомлень,
подань та приписів органів державного управління і державного нагляду за
охороною праці. Органи державного управління охороною праці у
встановленому порядку інформують населення України, працівників про
реалізацію державної політики з охорони праці, виконання
загальнодержавної, галузевих чи регіональних програм з цих питань, про
рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних
захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров’я
працівників. На державному рівні ведеться єдина державна статистична
звітність з питань охорони праці, форма якої погоджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною
праці, професійними спілками та Фондом соціального страхування від
нещасних випадків
2. Перевірка знань з питань охорони праці у посадових осіб та ІТП
підприємств. Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією
безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один
раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань
охорони праці за участю профспілок. Порядок проведення навчання та
перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці визначається
типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Не
допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не
пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі
виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних
знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний строк пройти
повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони праці, а
також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці
з урахуванням особливостей виробництва відповідних об’єктів економіки
забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах за програмами,
погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади з нагляду за охороною праці.
3. Порядок призначення комісії для розслідування нещасних випадків.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків
із смертельним наслідком та групових: повідомляє про нещасний випадок
відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду за формою, що
встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого
підприємства, – це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався
внаслідок пожежі, – відповідні органи державної пожежної охорони, а в
разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) –
відповідні установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної
служби; організує його розслідування і утворює комісію з розслідування.
Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельним
наслідком; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і
більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я;
випадки смерті на підприємстві; випадки зникнення працівника під час
виконання ним трудових обов’язків. Спеціальне розслідування нещасного
випадку із смертельним наслідком, групового нещасного випадку, випадку
смерті, а також випадку зникнення працівника під час виконання ним
трудових обов’язків організовує роботодавець (якщо постраждав сам
роботодавець, – орган, до сфери управління якого належить підприємство,
а у разі його відсутності – відповідна місцева держадміністрація або
виконавчий орган місцевого самоврядування). Розслідування цього випадку
проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається
наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за
погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї
комісії.
4. На які приміщення повинні складатися відповідні інструкції про заходи
пожежної безпеки? На кожному підприємстві для всіх
вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (дільниць, цехів,
складів, майстерень, лабораторій тощо) повинні складатися відповідні
інструкції про заходи пожежної безпеки. Ці інструкції мають вивчатися
під час проведення протипожежних інструктажів проходження
пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання і
вивішуватися на видних місцях.
5. Як класифікуються місця проведення зварювальних та інших вогневих
робіт? Місця проведення зварювальних та інших вогневих робіт, пов’язаних
із нагріванням деталей до температур, спроможних Викликати займання
матеріалів та конструкцій, можуть бути: – постійними, які організуються
у спеціально обладнаних для цієї мети цехах, майстернях чи на відкритих
майданчиках; – тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться
безпосередньо в будівлях, які зводяться або експлуатуються, спорудах та
на території об’єктів з метою монтажу будівельних конструкцій, ремонту
устаткування тощо. Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються
наказами, розпорядженнями, інструкціями власника підприємства.
Огороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття,
підлоги) повинні бути з негорючих матеріалів.
6. Звільнення людини від дії електричного струму. Рятування потерпілого
від електричного струму залежить від швидкості звільнення його від
струму, а також від швидкості і правильності надання потерпілому першої
допомоги. Зволікання і тривала підготовка можуть спричинити загибель
потерпілого. При наданні допомоги потерпілому від електричного струму
необхідно таке. Звільнити потерпілого від контакту з струмоведучими
проводами або предметами, додержуючись заходів особистої безпеки. При
цьому негайно вимикають ту частину струмоведучої установки, до якої
доторкається потерпілий. Якщо є припущення, що при вимиканні потерпілий
може впасти з висоти, слід вжити заходи для запобігання падінню. При
неможливості швидкого вимкнення струмоведучих частин, потерпілого слід
відокремити від них, для цього необхідно користуватися підручними
матеріалами – непровідниками, наприклад сухою палкою, дошкою, мотузкою
(не можна використовувати металеві і мокрі предмети). Якщо одяг сухий і
відстає від тіла, то потерпілого можна відтягти від струмоведучих
частин, остерігаючись доторкання до оточуючих металевих предметів і тіла
потерпілого. Для того, щоб той, хто надає допомогу потерпілому, сам не
був уражений струмом, він повинен надіти гумові рукавиці або обгорнути
руки сухою тканиною, можна ізолювати себе від землі, узувши гумові
чоботи, ставши на суху дошку або на струмонепровідну підстилку.
Розімкнути струмоведуче коло можна, відділивши потерпілого від землі
(при цьому дотримуються необхідних запобіжних заходів) або перерубавши
(перерізавши) струмоведучі проводи. Для цього використовують сокиру з
сухою дерев’яною ручкою або відповідний інструмент з ізольованими
ручками.
1. Органи державного управління охорони праці.
Державне управління охороною праці здійснюють: Кабінет Міністрів
України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з
нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи
виконавчої влади; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві
державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
2. Термін зберігання акту форми Н-1.
Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НТ разом з
матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на
підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. У разі ліквідації
підприємства акти розслідування нещасних випадків, акти за формою Н-1
або НТ підлягають передачі правонаступникові, який бере на облік ці
нещасні випадки, а у разі його відсутності або банкрутства – до
державного архіву.
3. Відповідальність працівників за порушення вимог законодавства про
охорону праці.
За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці,
створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного
нагляду і представників професійних спілок винні працівники притягаються
до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної
відповідальності згідно із законодавством.
4. Порядок створення і робота пожежно-технічної комісії.
На підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше чоловік за рішенням
трудового колективу строюються пожежно-технічні комісії (ПТК). Їх роботу
необхідно організувати і вести згідно з Типовим положенням про
пожежно-технічну комісію, затвердженим наказом МВС України віл 27.09.94
№ 521.
5. Коли слід розробляти плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі?
У будівлях та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи
і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають
бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації
людей на випадок пожежі. Необхідність забезпечення планами (схемами)
евакуації одноповерхових будівель та споруд визначаються місцевими
органами державного пожежного нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки,
кількості розміщуваних людей, площі і т. ін. У дитячих дошкільних
установах, навчальних закладах, лікувальних установах із стаціонаром,
будинках для людей похилого віку та інвалідів, санаторіях і закладах
відпочинку, культурно-просвітницьких та видовищних закладах, критих
спортивних будівлях і спорудах, готелях, мотелях, кемпінгах, торгових
підприємствах (два поверхи і більше) та інших аналогічних за
призначенням об’єктах з масовим перебуванням людей (50 осіб і більше) на
доповнення до схематичного плану евакуації адміністрація зобов’язана
опрацювати інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення
безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на
півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних
працівників. Для об’єктів з перебуванням людей уночі (дошкільні заклади,
інтернати, лікарні тощо) інструкції повинні передбачати два варіанти
дій: у денний та нічний час
6. Що треба зробити перед початком проведення вогневих робіт?
Керівник підприємства чи структурного підрозділу, де проводяться вогневі
роботи на тимчасових місцях (крім будівельних майданчиків та приватних
домоволодінь), зобов’язаний оформити наряд-допуск (додаток №5) на
проведення цих робіт. За наявності на підприємстві відомчої пожежної
охорони (ДПД) наряди-допуски повинні бути погоджені з нею напередодні
виконання робіт з установленням з боку пожежної охорони (ДПД)
відповідного контролю. Проведення вогневих робіт на постійних та
тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, які виключають
можливість виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих
матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними
засобами пожежегасіння (вогнегасником, ящиком з піском та лопатою,
відром з водою). Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежегасіння,
якими повинно бути забезпечене місце робіт, визначаються з урахуванням
рекомендацій, наведених у додатку №3, і вказуються в наряді-допуску.
1. Повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі охорони праці.
Місцеві державні адміністрації у межах відповідних територій:
забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі
охорони праці; формують за участю представників профспілок, Фонду
соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання
цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм
соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; забезпечують
соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з
шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення
атестації робочих місць на відповідність нормативне-правовим актам з
охорони праці; вносять пропозиції щодо створення регіональних
(комунальних) аварійно-рятувальних служб для обслуговування відповідних
територій та об’єктів комунальної власності; здійснюють контроль за
додержанням суб’єктами підприємницької діяльності нормативно-правових
актів про охоронну праці. Для виконання зазначених функцій у складі
місцевих державних адміністрацій створюються структурні підрозділи з
охорони праці, що діють згідно з типовим положенням, яке затверджується
Кабінетом Міністрів України, а також на громадських засадах – ради з
питань безпечної життєдіяльності населення.
2. Контроль за своєчасністю і об’єктивністю розслідування нещасних
випадків. Контроль за своєчасністю і об’єктивністю розслідування
нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням
заходів щодо усунення причин здійснюють органи державного управління,
органи державного нагляду за охороною праці, Фонд відповідної до їх
компетенції. Громадський контроль здійснюють трудові колективи через
обраних ними уповноважених з питань охорони праці та профспілки через
виборні органи і своїх представників. Ці органи мають право вимагати від
роботодавця складення акта за формою Н-1 або його перегляду, якщо
встановлено, що допущено порушення вимог цього Положення або інших
нормативно-правових актів про охорону праці. Посадова особа
Держнаглядохоронпраці має право у разі необхідності із залученням
представників відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду та
профспілкової організації, членом якої є потерпілий, проводити
розслідування нещасного випадку (надходження скарги, незгода з
висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку або його
приховання тощо) і видавати обов’язкові для виконання роботодавцем
приписи за формою Н-9 щодо необхідності визнання нещасного випадку
пов’язаним з виробництвом, складання або перегляду акта за формою Н-1 та
взяття його па облік. У разі незгоди роботодавця з приписом посадової
особи Держнаглядохоронпраці питання вирішується вищестоящим підрозділом
Держнаглядохоронпраці або припис оскаржується в установленому порядку.
На час вирішення зазначеного питання дія припису зупиняється.
3 Основні захисні засоби при роботі в електроустановках. До основних
захисних засобів при роботі в електроустановках напругою до 1000 В
відносяться: ізолювальні штанги, ізолювальні кліщі, електровимірювальні
кліщі, покажчики напруги, діелектричні рукавички, інструмент з
ізолювальним покриттям.
4. На яких об’єктах і коли опрацьовуються доповнення до схематичного
плану евакуації, а саме інструкція по діям обслуговуючого персоналу щодо
забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей? У дитячих дошкільних
установах, навчальних закладах, лікувальних установах із стаціонаром,
будинках для людей похилого віку та інвалідів, санаторіях і закладах
відпочинку, культурно-просвітницьких та видовищних закладах, критих
спортивних будівлях і спорудах, готелях, мотелях, кемпінгах, торгових
підприємствах (два поверхи і більше) та інших аналогічних за
призначенням об’єктах з масовим перебуванням людей (50 осіб і більше) на
доповнення до схематичного плану евакуації адміністрація зобов’язана
опрацювати інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення
безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на
півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних
працівників. Для об’єктів з перебуванням людей уночі (дошкільні заклади,
інтернати, лікарні тощо) інструкції повинні передбачати два варіанти
дій: у денний та нічний час
5. За яким принципом повинні зберігатись речовини та матеріали в
складах. Умови зберігання всіх речовин і матеріалів на складах
визначаються вимогами стандартів або технічних умов на них. Можливість
сумісного зберігання речовин та матеріалів визначається вимогами,
викладеними в ГОСТ 12.1 004-91. Ці вимоги сформульовані на підставі
кількісного врахування показчиків пожежної небезпеки, токсичності, а
також однорідності засобів пожежегасіння. Згідно вказаного ГОСТу, за
потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори
пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, грунт, флору та
фауну тощо), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки дихальних
органів шляхом безпосередньої дії або на відстані речовинами та
матеріалами поділяються на розряди: – безпечні, мало небезпечні; –
небезпечні; – особливо небезпечні. В залежності від того, до якого
розряду відносяться речовини та матеріали, визначаються умови їх
зберігання.
6. Правила перевезення небезпечних вантажів в автомобілях.
Автомобілі-цистерни і спеціально обладнанні автомобілі, призначені для
перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне
заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля,
вогнегасники (порошковий ВП – 5 – 2 шт., вуглекислотний -ВВК – 7 – 1шт).
покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю
із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в автомобілях повинні бути
виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.
1. Державна політика в галузі охорони праці.
Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до
Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення
належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам
та професійним захворюванням. Державна політика в галузі охорони праці
базується на принципах: пріоритету життя і здоров’я працівників, повної
відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових
умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення
суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та
продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та
нешкідливих умов праці; комплексного розв’язання завдань охорони праці
на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього
питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної
політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які
потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх
підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм
власності та видів діяльності; адаптації трудових процесів до
можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного
стану; використання економічних методів управління охороною праці,
участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення
добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не
суперечить законодавству; інформування населення, проведення навчання,
професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань
охорони праці; забезпечення координації діяльності органів державної
влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми
охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і
проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх
представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень
з охорони праці на місцевому та державному рівнях; використання
світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення
безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
2. Навчання з питань охорони праці.
Працівники лід час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні
проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони
праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних
випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники,
зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у
професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця
спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових
актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою
затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади з нагляду за охороною праці. Посадові особи, діяльність яких
пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на
роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також
перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядок
проведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони
праці визначається типовим положенням, що затверджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною
праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові
особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони
праці. У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб,
незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний
строк пройти повторне навчання і перевірку знань. Вивчення основ охорони
праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з
охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних
об’єктів економіки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних
закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
3. Поширення дії нормативно-правових актів з охорони праці на сферу
трудового і професійного навчання. Нормативно-правові акти з охорони
праці є обов’язковими для виконання у виробничих майстернях,
лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і
професійного навчання, облаштованих у будь-яких навчальних закладах.
Організація охорони праці на зазначених об’єктах, а також порядок
розслідування та обліку нещасних випадків з учнями і студентами під час
трудового та професійного навчання у навчальних закладах визначаються
центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки за
погодженням з
відповідним профспілковим органом. До учнів і студентів, які проходять
трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під
керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство про охорону
праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.
4. Надання долікарняної допомоги потерпілому при хімічних опіках.
Хімічні опіки виникають внаслідок дії на дихальні шляхи, шкіру і слизові
оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів,
фосфору, інших речовин При загоранні або вибухах хімічних речовин
утворюються термохімічні опіки. Ознаки. За глибиною ураження тканин
хімічні опіки поділяються на чотири ступені: І – чітко виражене
почервоніння шкіри, легкий набряк що супроводиться болем і почуттям
печії, II – великий набряк, утворення пухирів різного розміру і форми;
НІ – потемніння тканин або побіління через кілька хвилин, годин. Шкіра
припухає, виникають різкі болі; IV – глибоке омертвіння не лише шкіри, а
й підшкірної жирової клітковини, м’язів зв’язкового апарату суглобів.
Опіки кислотами дуже глибокі, на місці опіку утворюється сухий струп.
При опіку лугами тканини вологі, тому ці опіки переносяться важче, ніж
опіки кислотами. Допомога. Якщо одяг потерпілого просочився хімічною
речовиною його треба швидко зняти, розрізати чи розірвати на місці
події. Потім механічно видаляють речовини, що потрапили на шкіру,
енергійно змивають їх струменем води не менш як 10-15хвилин, поки не
зникне специфічний запах. При попаданні хімічної речовини у дихальні
шляхи необхідно прополоскати горло водним 3% -ним розчином борної
кислоти, цим же розчином промити очі. Не можна змивати хімічні сполуки,
які займаються або вибухають при дотиканні з вологою. Якщо невідомо, яка
хімічна речовина викликала опік, і немає нейтралізуючого засобу, на
місце опіку необхідно накласти чисту суху пов’язку, після чого треба
спробувати зняти або зменшити біль.
5. Заходи безпеки перед проведенням вогненебезпечних робіт.
Керівник підприємства чи структурного підрозділу, де проводяться вогневі
роботи на тимчасових місцях (крім будівельних майданчиків та приватних
домоволодінь), зобов’язаний оформити наряд-допуск на проведення цих
робіт. За наявності на підприємстві відомчої пожежної охорони (ДПД)
наряди-допуски повинні бути погоджені з нею напередодні виконання робіт
з установленням з боку пожежної охорони (ДПД) відповідного контролю.
Проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях дозволяється
лише після вжиття заходів, які виключають можливість виникнення пожежі:
очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих
конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежегасіння
(вогнегасником, ящиком з піском та лопатою, відром з водою). Вид (тип)
та кількість первинних засобів пожежегасіння, якими повинно бути
забезпечене місце робіт, визначаються з урахуванням рекомендацій,
наведених у додатку №3 ППБ, і вказуються в наряді-допуску.
6. Правила зберігання горючих матеріалів та речовин.
Умови зберігання всіх речовин і матеріалів на складах визначаються
вимогами стандартів або технічних умов на них. Можливість сумісного
зберігання речовин та матеріалів визначається вимогами, викладеними в
ГОСТ 12.1 004-91. Ці вимоги сформульовані на підставі кількісного
врахування показчиків пожежної небезпеки, токсичності, а також
однорідності засобів пожежегасіння. Згідно вказаного ГОСТу, за
потенційною небезпекою викликати пожежу, підсилювати небезпечні фактори
пожежі, отруювати навколишнє середовище (повітря, воду, грунт, флору та
фауну тощо), впливати на людину через шкіру, слизові оболонки дихальних
органів шляхом безпосередньої дії або на відстані речовинами та
матеріалами поділяються на розряди: – безпечні, мало небезпечні; –
небезпечні; – особливо небезпечні. В залежності від того, до якого
розряду відносяться речовини та матеріали, визначаються умови їх
зберігання.
1. Служба охорони праці на підприємстві. На підприємстві з кількістю
працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці
відповідно до типового положення, що затверджується спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за
охороною праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб
функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва
особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю
працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці
можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають
відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується
безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці
за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і
спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Спеціалісти служби
охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:
видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для
виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них
необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених
законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань
і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог
норматив-но-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва,
дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у
разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;
надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності
працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста
з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Ліквідація служби
охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи
припинення використання найманої праці фізичною особою.
2. Інструктажі з питань охорони праці на підприємстві. За характером і
часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на
вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний
інструктаж. Проводиться: з усіма працівниками, які приймаються на
постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та
посади; з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і
беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші
роботи для підприємства; з учнями та студентами, які прибули на
підприємство для проходження виробничої практики; у разі екскурсії на
підприємство. Первинний інструктаж – проводиться до початку роботи
безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно
чи тимчасово) на підприємство; який переводиться з одного цеху
виробництва до іншого; який буде виконувати нову для нього роботу;
відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому
процесі на підприємстві. Повторний інструктаж. Проводиться з
працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними
галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням
конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою
– 1 раз на 3 місяці; для решти робіт – 1 раз на 6 місяців. Позаплановий
інструктаж Проводиться: з працівниками на робочому місці або в кабінеті
охорони праці: при введенні в дію нових або переглянутих нормативних
актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування,
приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших
факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях
працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть
призвести або призвели до травм,. жарій, пожеж тощо; при виявленні
особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці,
незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником; при
перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів – для
робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.
Цільовий інструктаж Проводиться з працівниками: при виконанні разових
робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії,
стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск,
розпорядження або інші документи.
3. Правила безпечної експлуатації газобалонного обладнання. Пересувні
(переносні) ацетиленові генератори слід встановлювати на відкритих
майданчиках. Дозволяється їх тимчасова робота в добре провітрюваних
приміщеннях. Ацетиленові генератори необхідно обгороджувати й розміщати
на відстані не ближче 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а
також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць забору повітря
компресорами, вентиляторами та на відстані не менше 5 м від балонів з
киснем та горючими газами. У місцях установлення
ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати) з написом:
“Стороннім вхід заборонений: вогненебезпечне”, “Не проходити з вогнем”.
Після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі повинен
бути використаний повністю. Вапняковий мул, котрий видаляється з
генераторів, слід вивантажувати у пристосовану для цієї мети тару та
зливати в мулову яму або спеціальний бункер. Відкриті мулові ями повинні
бути обгороджені бильцями, а закриті – мати негорючі перекриття і бути
обладнані витяжною вентиляцією та люками для видалення мулу. Паління і
застосування джерел відкритого вогню в радіусі менше 10 м від місць
зберігання мулу забороняється, про що повинні повідомляти відповідні
таблички чи заборонні знаки. Закріплення газопідвідних шлангів на
приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків та редукторів
повинно бути надійним. Для цієї мети треба застосовувати спеціальні
хомутики. Дозволяється замість хомутиків закріплювати шланги не менше
ніж у двох місцях уздовж ніпеля м’яким відпаленим (в’язальним) дротом.
На ніпелі водяних затворів шланги повинні надягатися щільно, але не
закріплюватися.
4. Дії громадян у разі виникнення пожежі. У разі виявлення пожежі (ознак
горіння кожний громадянин зобов’язаний: – негайно повідомити про це
телефоном пожежну охорону, при цьому необхідно назвати адресу об’єкта,
вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку
на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище; – вжити
(по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі
та збереження матеріальних цінностей; – якщо пожежа виникла на
підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну
посадову особу та (або) чергового по об’єкту; – у разі необхідності
викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну
тощо).
5. Перша медична допомога при отруєнні чадним газом Отруєння окисом
вуглецю. Причини – вдихання чадного газу, генераторного газу, продуктів
горіння, диму внаслідок чого в крові блокується зв’язок гемоглобіну з
киснем і обмежуються умови для його перенесення кров’ю від легень до
тканин. Ознаки – шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум у вухах,
загальна слабкість, нудота, блювання, слабий пульс, непритомність (при
легкому отруєнні) нерухомість, судороги, порушення зору, дихання, роботи
серця, втрата свідомості протягом годин і навіть діб (пру тяжкому
отруєнні). Допомога. Забезпечити потерпілому приплив свіжого повітря,
вивільнити його від одягу, який утруднює дихання, дати понюхати
нашатирний спирт. Потерпілого поять оцтовою водою, лимонним соком,
молоком. У разі припинення дихання необхідно проводити штучне дихання.
6. Перелік питань, з якими необхідно ознайомити працівників під час
проведення
вступного протипожежного інструктажу. Під час проведення вступного
протипожежного інструктажу особи, яких приймають на роботу, мають бути
ознайомлені з:
наявністю небезпечних у пожежному відношенні виробництв (дільниць,
робіт) та їх загальною характеристикою;
діючими на об’єкті правилами, інструкціями, наказами, положеннями з
питань пожежної безпеки, загальними вимогами
щодо утримання протипожежного режиму;
порядком паління, застосування відкритого вогню, проведення вогневих та
інших пожежонебезпечних робіт;
можливими причинами пожеж та запобіжними заходами щодо них;
відповідальністю за порушення правил пожежної безпеки;
місцем знаходження об’єктової пожежної охорони, а в разі її відсутності
– найближчої пожежної частини;
існуючим на підприємстві порядком (системою) сповіщення людей про
пожежу;
діями у разі виникнення пожежі (порядком виклику пожежної допомоги,
евакуації людей, матеріальних цінностей тощо);
правилами використання первинних засобів пожежегасіння.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
