Охорона праці в Україні; проблеми, досвід і перспективи

Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці в Україні існувала
завжди, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 10 років тому
на виробництві щорічно травмувалося 125 000 працівників, з них гинуло
майже 3 000. Проте, справжній стан охорони праці та рівень виробничого
травматизму на той час замовчувались. З цих причин багато важливих
невідкладних наукових і виробничих завдань з питань умов і праці зовсім
не вирішувалось.

Наслідками такого становища стали:

Відставання від світових досягнень на 15-20 років вітчизняної науки з
питань охорони праці.

Зростання в 5-8 разів рівня виробничого травматизму порівняно з такими
же показниками в інших промислово-розвинених країнах.

Перевищення майже в 2 рази в розрахунку на одного працюючого виплат на
пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах над витратами на
профілактику нещасних випадків і професійних захворювань.

В 1992 р. Україна прийняла Закон “Про охорону праці”.

Цей закон визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права
громадян на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі трудової
діяльності, проголосив основні принципи державної політики в галузі
охорони праці (см. ст. 4).

За роки, що минули з часу прийняття Закону, зроблено для реалізації цих
принципів:

створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення
при Кабінеті Міністрів України. Вона розробляє та здійснює заходи щодо
створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на
виробництві, організовує контроль за виконанням відповідних законодавчих
актів і рішень Уряду України, координує діяльність центральних і
місцевих органів виконавчої влади з цих проблем;

створено Державний комітет по нагляду за охороною праці, якому передано
від профспілок державний нагляд за дотриманням законодавства про охорону
життя і здоров’я працівників в усьому народному господарстві, доручено
комплексне управління охороною праці на державному рівні.

У 1994-1995 рр. В Україні були розроблені і, в основному, виконані перші
Національна галузеві, регіональні і виробничі програми поліпшення стану
умов, безпеки праці і виробничого середовища.

У теперішній час йде реалізація Національної, галузевих та інших
програм з охорони праці, розроблених до 2000 року.

Фінансування програм здійснювалось із спеціально створених відповідних
фондів охорони праці. Такі фонди були запроваджені Законом “Про охорону
праці” вперше. Зазначені фонди певною мірою стали економічною основою
для поліпшення стану безпеки і гігієни праці.

Створено Національний науково-інформаційнийі навчальний центр охорони
праці, виходить щомісячний науково-виробничий журнал “Охорона праці”.
Завершується створення єдиної автоматизованої інформаційної системи
охорони праці, яка спрямована на підвищення ефективності управління
охороною праці в масштабі всієї країни.

Створюється національне законодавство про охорону праці. Здійснюється
заходи щодо використання в ньому конвенцій і рекомендацій МОП, директив
Європейського Союзу, налагоджується більш тісні контакти з питань
нормотворчої діяльності з Росією, Німеччиною, великобританією, іншими
країнами.

Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку
підприємтсв, організацій, всієї держави. Щорічно майже 17 000 осіб
стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Чисельність
пенсіонерів по трудовому каліцству торік перевищіла 150 000, а
пенсіонерів у зв’язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку
— 50 000 осіб. Загальна сума витрат на фінансування пільгових
професійних пенсій і пенсії по трудовому каліцтву, вишкодування шкоди
потерпілим на виробництві та інших витрат, пов’язання з цим, сьогодні
становить від 10-15 відсотків фонду оплати праці в промисловості, а в
окремих галузях і регіонах — від 15-30 відсотків. Особливо гостро ці
проблеми відчуваються на підприємтсвах галузей з високим рівнем
професійного ризику.

Викликає занепокоєння стан охорони праці та забезпечення соціальних
гарантій на підприємствах недержавного сектору економіки, який все
збільшується. Тут порушення правил безпеки носять масовий характер,
допускається приховання нещасних випадків, свавілля роботодавців в
додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і
компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків.

Приоритети в роботі з охорони праці, як і раніше, спямовані не на
здійснення профілактичних заходів, а на надання різних компенсацій та
пільг. У значній мірі це пов’язано нестраховим характером механізму
соціального захисту від професійних ризиків, а також із відсутністю
організаційного зв’язку меж системами охорони праці і соціального
страхування.

ae

* a Ue

z-? ¬&A)?, 4oaeaeIIIaeaeaeIIIaeaeI3/43/4?aeae

&

gdj

Похожие записи