Міністерство освіти і науки України

Коломийський інститут

Прикарпатського університету

імені Василя Стефаника

РЕФЕРАТ

з БЖД на тему:

Оцінка чинників ризику,

що впливають на здоров’я

і працездатність людини

підготувала студентка 2 курсу

філологічного факультету

Грималюк Надія

Коломия

2004 План

Оцінка чинників ризику (небезпек), що впливають на здоров’я і
працездатність людини.

Екологічне середовище в містах.

Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення.

Небезпека – це негативна властивість матерії, яка проявляється у
здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне
джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це явища,
процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди
здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєдіяльність
людей.

Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її
по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов’язують
відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопотами, а
не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних
конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров’я, довкілля –
основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має
також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:

а) рівня соціального і духовного розвитку особистості;

б) ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впливають
на світосприйняття громадянина.

При ідентифікації небезпек необхідно виходити з принципу “все впливає на
все”, тобто джерелом небезпеки може бути все живе і неживе, а підлягати
небезпеці також може все живе і неживе.

Джерелами (носіями) небезпек є:

природні процеси та явища;

елементи техногенного середовища;

людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки.

Небезпеки існують у просторі і часі і реалізуються у вигляді потоків
енергії, речовини та інформації. Небезпеки не діють вибірково, а
виникнувши, вони впливають на все матеріальне довкілля. Причинами, через
які окремі об’єкти не страждають від певних небезпек або ж одні
страждають більше, а інші менше, є властивості самих об’єктів.

Перелік можливих небезпек налічує понад 150 найменувань і при цьому не
вважається за повну. З метою аналізу, узагальнення та розробки заходів
щодо запобігання негативних наслідків існує необхідність класифікації
небезпек, джерел, що породжують їх, та тих чинників (факторів), які
безпосередньо призводять до негативного впливу на людину.

Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації – за
джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву,
структурою, характером впливу на людину тощо. Найбільш вдалою
класифікацією небезпек життєдіяльності людства за джерелами походження,
на нашу думку, є така, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири
групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші
три вказують на те, що небезпеки за своїм походження належать до трьох
елементів життєвого середовища, яке оточує людину – природного,
техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої
групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та
соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних
елементів життєвого середовища.

Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних
ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 15.07.1998
р. №1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України
поділяються на:

НС техногенного;

НС природного;

НС соціально-політичного;

НС воєнного характеру.

Крім того, з такою класифікацією добре узгоджується класифікація
небезпечних та шкідливих виробничих факторів, встановлена
ГОСТ 12.0.003-74.

Природні джерела небезпеки – це природні об’єкти, явища природи та
стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров’я людини
(землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми,
урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та
космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи,
грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин).

Техногенні джерела небезпеки – це передусім небезпеки, пов’язані з
використанням транспортних засобів, з експлуатацією
підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих,
легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з
використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та
підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних
речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного,
акустичного). Джерелами техногенних небезпек є відповідні об’єкти
пов’язані з впливом на людину об’єктів матеріально-культурного
середовища.

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким
духовним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, п’янство,
алкоголізм, злочинність тощо. Джерелами цих небезпек є незадовільний
матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання,
революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому
чи релігійному грунті.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та
міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм,
ідеологічні, між партійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

І все ж більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Ось лише
невелика їх частка:

природно-техногенні небезпеки – смог, кислотні дощі, пилові бурі,
зменшення родючості грунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені
людською діяльністю;

природно-соціальні небезпеки – химерні етноси, наркоманія, епідемії
інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші;

соціально-техногенні небезпеки – професійна захворюваність, професійний
травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою
діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані
впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та
спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

Коли говорять про такі джерела небезпеки, як професійна захворюваність,
професійний травматизм тощо, то мають на увазі не захворювання однієї
особи, конкретний вид хвороби, травму чи нещасний випадок, а явище в
певній галузі, регіоні, країні, яке призводить до зменшення
продуктивного потенціалу суспільства, соціальної напруженості,
підвищення загальної захворюваності населення, а інколи і до соціальних
конфліктів, які вже у свою чергу є носіями різного роду небезпечних та
шкідливих факторів.

Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає
того, що людині чи групі людей обов’язково повинна бути причинена якась
шкода чи пошкодження. Існування джерела небезпеки свідчить передусім про
існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації.
при якій буде причинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження,
шкоди здоров’ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний вражаючий
фактор.

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середовища,
які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам
життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За своїм
походженням вражаючі фактори можуть бути фізичні, в тому числі
енергетичні, хімічні, біологічні, соціальні та психофізіологічні.
Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм
людини вони в деяких випадках поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого
середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження
працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку
захворювання.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які
призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або
окремих його органів і навіть до раптової смерті.

Хоча поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі досить умовний,
бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи,
він ефективно використовується в охороні праці для організації
розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань,
налагоджування роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту
працівників, профілактику травматизму та захворюваності на виробництві.

За характером та природною впливу всі небезпечні та шкідливі фактори
поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та
психофілогічні.

Їх основна характеристика:

фізичні:

підвищена швидкість руху повітря;

підвищена або понижена вологість;

підвищений або понижений атмосферний тиск;

недостатня освітленість;

конструкції, що руйнуються;

підвищений рівень статичної електрики та ін.

хімічні:

хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебуваються у різному
агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому);

які різними шляхами проникають в організм людини (через органи дихання,
через шлунково-кишковий тракт, через шкірні покрови та слизові
оболонки);

які за характером дії виділяють такі речовини (токсичні, наркотичні,
подразнюючі, задушливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі,
що впливають на репродуктивну функцію).

біологічні:

макроорганізми (рослини та тварини);

мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, грибки,
найпростіші).

психофізіологічні

фізичні перевантаження (статичні, динамічні);

нервово-психічні перевантаження (розумові перевантаження, перевантаження
аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Небезпечні та шкідливі фактори дуже часто бувають прихованими, неявними
або ж такими, які важко виявити чи розпізнати. Це стосується будь-яких
небезпечних та шкідливих факторів, так само як і джерел небезпеки, які
породжують їх.

Сонячне випромінювання, яке необхідне для існування майже всіх живих
організмів на Землі, в тому числі людини, може бути причиною
захворювання шкіри. Приваблива дитяча іграшка може виділяти шкідливі
речовини, а пасажир, який мирно куняє в кріслі салону літака, може
виявитися терористом. У кожному з цих випадків, як і в усіх інших, коли
джерело небезпеки є більш очевидним, наприклад, вибухівка, зброя,
автомобіль, діючий вулкан, будинок, що руйнується, ми говоримо про
наявність джерела небезпеки, але це ще не завжди означає наявність
небезпечної ситуації, тобто події. при якій створюється реальна
можливість прояву небезпеки або небезпека проявляється.

Слід також знати, що одне джерело небезпеки може призводити до різного
роду небезпечних ситуацій, а останні породжують різні вражаючі фактори.
У свою чергу, вражаючі фактори можуть спричиняти утворення нових
небезпечних ситуацій чи навіть джерел небезпеки.

Сучасне життєве середовище, навіть побутове, не кажучи вже про
виробниче, містить багато джерел небезпек. Це і електрична мережа та
електроапаратура, система водопостачання, медикаменти, отруйні та
пожежонебезпечні речовини тощо. Для того, щоб виникла реальна небезпечна
ситуація, необхідна причина або умова. своєрідний “пусковий механізм”,
при йому потенційна небезпека переходить у реальну. Логічним процесом
розвитку небезпеки, реалізації потенційної загрози є тріада “джерело
небезпеки – причина (умова) – небезпечна ситуація”.

2. Екологічне середовище в містах.

Основними джерелами забруднення атмосфери міста є транспорт, енергетичні
системи міста та промисловість.

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров’я міських
мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть,
якщо відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна
кількість, яка потрапляє в організм людини при диханні, може виявитись
токсичною. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища
є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до
швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення
пам’яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем
організму.

Специфіка проживання в місті веде до того, що люди 80-95% свого часу
проводять в приміщеннях (житлові будинки, метро, службові приміщення).
Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень. Згідно з
оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повітря
всередині міських приміщень забруднено у 100 разів більше, ніж зовні.

Токсичні матеріали приміщень – олійні фарби і розчинники, килимовий
клей, меблевий лак, із яких виділяються бензол, толуол та інші речовини.

Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:

ефективний засіб проти токсинів – домашні рослини;

замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку
і поставити на 1-2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщення
(холодильники, туалет) поставити відкриту коробку з харчовою содою;
внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни;

замість підбілювачів використовувати харчову соду або буру;

робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;

не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

Питна вода – найважливіший фактор здоров’я людини. В крани міських
квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних
глибин. Найчистіша – підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода.
Але для великих міст цієї води не вистачає.

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою
передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25
млн осіб.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька
стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях. Способи
очищення забруднених вод можна об’єднати в такі групи: механічні,
фізичні, фізико-механічні, фізико-хімнічні; біологічні, комплексні.

Після визначених методів очищення у воді можуть знаходитись різноманітні
віруси та бактерії (дизентерійні бактерії, холерний вібріон, збудники
черевного тифу, вірус поліомієліту, вірус гепатиту та ін.). Знешкодити
мікроорганізми, які залишились, можна чотирма способами:

термічно (скип’ятити);

за допомогою сильних окисників (наприклад, хлору, озону, марганцевого
калію);

впливом іонів благородних металів (зазвичай використовується срібло);

фізичними методами (за допомогою ультрафіолетових променяів або
ультразвуку).

3. Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення.

Для мешканців міста шум – справа звичайна. Досить часто людина навіть не
замислюється над його протиприродністю. В будь-якому регіоні міста
шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює
підприємством, поблизу літають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять
холодильники і пральні машини, в під’їздах – ліфти. Цей перелік можна
продовжити.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін –
“шумова хвороба”. Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота,
дратівливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням
слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які
постійно отримують шумові навантаження. Наприклад, нормативні рівні
звуку в дБ для мешканців житлових кварталів повинні становити 55 вдень і
45 вночі. Однак різні джерела техногенного шуму вносять вагомий внесок у
звукове середовище міста. У сучасних міських районах зі значним рухом
транспорту рівень шуму близький до небезпечної межі у 80 дБ.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Джерелами
вібрації в містах є: рейковий транспорт, автомобільний транспорт,
будівельна техніка, промислові установки тощо.

Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні
випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового
діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура,
телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку.

Безперечно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й не
потрібно. Головне – дотримуватись певних правил:

у спальні не варто встановлювати комп’ютер, “базу” для радіотелефона, а
також вмикати на ніч пристроїв для підзарядки батарейок та акумуляторів;

телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч треба вимикати з
електромережі;

електронний будильник не повинен стояти в головах;

потужність мікрохвильових печей може змінюватись, тому час від часу
треба звертатись до майстра, щоб контролювати рівень випромінювання.

Використана література:

1) Желібо Е.П., Заверуха Н.М., Зацарнкий В.В. “Безпека життєдіяльності”.

2) Джигирей В.С., Житецький В.Ц. “Безпека життєдіяльності” .

Причини забруднення повітря приміщень

забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах;

не вентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;

аерозолі;

очисники, які містять хлор або аміак;

лакові та воскові покриття підлог;

зволожувачі повітря;

розпилювачі від комах (інсектициди);

дим від цигарок.

Похожие записи