Реферат на тему

Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі

План

1. Небезпечні фактори, причини та наслідки, пов’язані з урбанізацією
середовища життєдіяльності людини

2. Основні небезпеки життя в урбанізованому середовищі.

3. Основні заходи безпеки при використанні у побуті електричного
устаткування

4. Особливі заходи безпеки при використанні у побуті газу, токсичних,
пожежо — та вибухонебезпечних речовин

5. Загальні правила поведінки на вулицях і дорогах, при користуванні
транспортними засобами

6. Вимоги щодо безпеки громадян при переході через залізничні колії,

перебуванні їх на пасажирських платформах і в потягах

Література 1. Небезпечні фактори, причини та наслідки, пов’язані з
урбанізацією середовища життєдіяльності людини

Урбанізацією називається процес підвищення ролі міст у розвитку
суспільства, який супроводжується постійним збільшенням площі та
чисельності їх населення. Урбанізація спричинена припливом у великі
міста сільського населення і населення малих міст. Процес урбанізації
знаходиться в тісному зв’язку і зумовлений в першу чергу економічними
чинниками, рівнем науково-технічного прогресу, а також концентрацією
промислового виробництва, осередків науки і культури у великих містах.
Виділяють три стадії урбанізації. На першій стадії місто практично нічим
не відрізнялося від села. Цей період поселень характеризувався низькою
концентрацією неорганічних відходів (скляних і металевих), а також
забруднення повітря.

Друга стадія пов’язана із подальшим економічним розвитком міста, який
характеризується інтенсивним використанням сільських природних і
трудових ресурсів (переробка сільськогосподарської сировини, виплавлення
металу, гірські розробки). Розвиток економічних зв’язків між містами
стимулював будівництво доріг, розвиток міського і річкового транспорту.
Ця стадія урбанізації відрізняється в основному лише деякою перевагою
міста над сільськогосподарським оточенням.

Третя стадія урбанізації, яка збігається з періодом технічної і науково
технічної революції, відрізняється стійкою перевагою урбанізованого
середовища над природним ландшафтом. На цій стадії урбанізації природне
середовище якісно змінюється.

Процес урбанізації має свої позитивні атрибути, що проявляються в
комфортабельності умов життя у великому місті порівняно з сільськими
умовами. До них належать широкий вибір товарів і послуг, які жителі
міста використовують, можливість отримати добру освіту і професіонально
реалізувати себе, доступ до культурних цінностей і до інформаційних
ресурсів. Жителі міст частіше використовують громадський і особистий
транспорт для переміщення у населеному пункті та за його межами. Потреба
у відпочинку жителів міст задовольняється на спеціально устаткованих для
цієї мети територіях, зокрема в парках, спортивних комплексах тощо. У
містах всеціло сконцентроване політичне життя. Сучасне місто надає своїм
жителям багато переваг економічного, соціального та суб’єктивного
характеру, а саме: наявність місць роботи та можливість зміни роботи;
зосередження закладів науки і культури; забезпечення
висококваліфікованої медичної допомоги; можливість створювати кращі
житлові та соціально побутові умови життя; розвиток міжнародної та
регіональної культури.

Незважаючи на переваги міського життя, міське середовище для людей є
штучним і відірваним від природного. Серед негативних наслідків
урбанізації слід відмітити певний комплекс соціально-економічних
проблем, які в окремих випадках загрожують здоров’ю і навіть існуванню
міського населення. Так, висока щільність населення і постійна
конкуренція на ринку праці, роблять життя мешканців міст насиченим
стресами. Серед соціальних “хвороб”, рівень яких є вищим у містах,
залишається невирішеним питання житла, злочинність, наркоманія. Суттєво
змінюється і характер соціальних контактів. Серед найважливіших проблем
є проблеми погіршення стану урбанізованого середовища, ускладнюється
проблема охорони повітряного басейну, водних джерел, грунту. Значно
загострюється важлива проблема забезпечення населення житлом, яке
відповідало би необхідним санітарно-гігієнічним вимогам. Вплив
техногенних факторів у містах, що знижують якість життєвого середовища,
постійно створює загрозливу ситуацію для здоров’я людей, стає причиною
росту захворюваності і смертності.

В умовах урбанізації гостро постають проблеми масштабних
природоохоронних заходів: виведення із районів житлової забудови
підприємств, які являються джерелами забруднення довкілля, втілення
безвідхідних і маловідхідних технологій, заборона експлуатації
промислових об’єктів без комплексу природоохоронних заходів,
забезпечення населення доброякісною питною водою, прийняття всіх
невідкладних заходів по нормалізації стану повітряного басейну, який
забруднюється викидами підприємств та автомобільним транспортом.

Важливою проблемою є усунення, переробка і утилізація твердих і рідких
відходів. Необхідно обмежити і попередити попадання токсичних речовин у
грунт. В місті сконцентровані і інші від’ємні сторони розвитку сучасної
цивілізації, до яких належать шум, вібрація, забруднення атмосферного
повітря, зміни радіаційного балансу, зміни клімату, скупченість
населення. Наслідком цих факторів стало підвищення зокрема
захворюваності респіраторними хворобами.

Внаслідок урбанізації, механізації і автоматизації праці різко
знижується м’язова діяльність і людина значну частину часу знаходиться у
стані гіподинамії, що є одним з основних чинників ризику виникнення і
розвитку захворювань серцево-судинної системи.

Отже, деградоване штучне міське середовище виявляє комплексну дію на
здоров’я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту
сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених
напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених
насаджень тощо.

Усі ці фактори малої інтенсивності протягом життя людини викликають
хронічну, кумулятивну та синергічну дію, можуть спричинювати
захворювання, зменшують фізичний розвиток дітей, скорочують тривалість
життя людини, а також змінюють структуру захворюваності і смертності.

2. Основні небезпеки життя в урбанізованому середовищі.

До основних небезпек життя в урбанізованому середовищі відносять
небезпеки забруднення атмосфери міст, забруднення міських приміщень,
забруднення питної води, шумове, вібраційне та електромагнітне
забруднення та інші. Основними джерелами забруднення атмосфери міста є
транспорт, енергетичні системи міста та промисловість.

Автотранспорт дає 70 % усіх токсичних викидів в атмосферу: оксидів
вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі, сірчані та свинцеві сполуки,
гумового пилу при стиранні шин. Місто забруднюється і продуктами
згоряння кам’яного вугілля, нафтопродуктів, природного газу. Найбільш
поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ.
Надмірна його кількість в повітрі призводить до швидкої втомлюваності
людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам’яті, порушення
діяльності серцево-судинної та інших систем організму. Одним з
показників якості міського життя є повітря приміщень, в яких люди
проводять більшу частину свого часу (житлові будинки, службові
приміщення). Причинами забруднення повітря приміщень є забруднення від
спалювання деревини, вугілля в камінах, невентильовані гази від газових
плит та водонагрівачів, аерозолі, очисники, які містять хлор або аміак,
лакові та воскові покриття підлоги, зволожувачі повітря, розпилювачі від
комах, дим від цигарок. Токсичними матеріалами приміщень є олійні фарби
і розчинники, килимовий клей, меблевий лак, із яких виділяється бензол,
толуол та інші речовини.

Для поліпшення якості повітря в приміщеннях рекомендується розводити
домашні рослини, робити регулярне вологе прибирання, провітрювання,
обладнати кухню витяжною шафою тощо.

За даними ВООЗ вода може містити 13 тисяч токсичних речовин. В реальних
умовах вода містить органічні і мінеральні сполуки, мікро і
мікроелементи, гази, колоїдні частинки та живі мікроорганізми. Вміст цих
речовин не повинен перевищувати ГКД. Вода проходить декілька стадій
очищення та знезараження на відповідних станціях з використанням таких
способів очищення: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні,
фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Після визначених методів очищення у воді можуть знаходитися дизентерійні
бактерії, холерний вібріон, збудники черевного тифу, вірус гепатиту та
ін. Знешкодити мікроорганізми можна чотирма способами: термічно
(скип’ятити); за допомогою сильних окисників, наприклад, хлориду, озону,
марганцевокислого калію; впливом іонів благородних металів, зазвичай
срібла; фізичними методами, тобто за допомогою ультрафіолетових променів
або ультразвуку.

Шум, який присутній в приміщеннях, знижує продуктивність праці на 15-20
%, суттєво підвищує ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих
містах шум скорочує життя людини на 8-12 років. Нормативні рівні звуку в
децибелах для жителів житлових кварталів повинні становити 55 вдень і 45
вночі. Заходами боротьби з шумом є створення мало шумних двигунів і
транспортних засобів, віддалення житлових забудов від вуличних
магістралей, озеленення. Негативним фізичним чинником міста є вібрація,
джерелом якої є рейковий та автомобільний транспорт, будівельна техніка,
промислові установки. Несприятливо впливають і електромагнітні
випромінювання промислової частоти (50 Гц) та частот радіохвильового
діапазону, які створюються радіоапаратурою, телевізорами, холодильниками
тощо.

Для безпеки необхідно на ніч вимикати з електромережі радіоапаратуру, не
встановлювати її в спальні тощо.

3. Основні заходи безпеки при використанні у побуті електричного
устаткування

В побутових умовах переважна частина електрообладнання є переносним, і
при цьому часто виникає пошкодження її ізоляції. Таке обладнання
використовується зокрема на кухнях і у ванних кімнатах, які мають
підвищену небезпеку, в сільській і дачній місцевостях, часто на
відкритому повітрі. Як захід безпеки, при неможливості збереження
ізолюючих властивостей підлоги в приміщеннях з підвищеною небезпекою і
особливо небезпечних, використовують додаткові ізолюючі засоби,
наприклад, сухі дерев’яні підставки, гумові килимки. В більшості країн
світу почали використовувати заземлення (занулення) електроспоживачів в
побуті. Тобто необхідно проводити заземлення побутових електроприймачів
в житлових і громадських будівлях та приміщеннях і використовувати для
цього штепсельні електрорезетки, які, крім контактів фазового та
нульового провідників, повинні мати окремий контакт для підключення
заземлюючого (нульового) захисного провідника.

Електронагрівальні прилади, такі, як електрочайник, електросамовар,
електропраска, електрокамін та інші потрібно включати в електромережу
справними.

Не можна:

— залишати без нагляду увімкненими в розетку електроприлади;

— витягувати вилку із електророзетки тримаючись за електричний шнур;

— торкатися до оголених електричних дротів, контактів;

— гасити водою електроприлади під напругою;

— користуватися електроприладами мокрими руками.

Є неприпустимим:

використання проводів і кабелів з пошкодженою, або такою, що втратила
захисні властивості, ізоляцією; залишення під напругою проводів з
неізольованими провідниками;

застосування саморобних продовжувачів, які не відповідають вимогам до
переносних електропроводок;

— застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного)
електронагрівального обладнання або ламп розжарювання;

— користування пошкодженими розетками, вимикачами та іншими
електровиробами;

— підвішування світильників безпосередньо на струмопровідних проводах,
обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими
матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);

— використання електроапаратури та приладів в умовах, що не
відповідають вказівкам підприємств-виготовлювачів.

4. Особливі заходи безпеки при використанні у побуті газу, токсичних,
пожежо — та вибухонебезпечних речовин

В побуті як паливо широко використовується природний і зріджений гази.
Зріджені гази в резервуарах та балонах перебувають у рідкому стані під
тиском власної пари. При підвищеній температурі вони переходять в
газоподібний стан. Природний газ майже вдвічі легший за повітря і при
витоку з приладів і газопроводів скупчується у верхніх зонах приміщень.
Природний і зріджений гази не мають кольору і запаху. Щоб газам надати
запаху, їх одорують, тобто додають домішки.

Заходи безпеки при використанні у побуті газу:

— не дозволяється підігрівати балони зі зрідженим газом, встановлювати
їх поблизу опалювальних приладів , виявляти витікання газу за допомогою
відкритого полум’я, користуватися несправними газовими приладами чи
використовувати їх не за призначенням;

не можна залишати без нагляду працюючі газові прилади, бо на випадок
затухання одного з пальників в приміщення починає надходити газ, він
накопичується та, зміщуючись із повітрям, утворює вибухонебезпечну
суміш, що може вибухнути. Необхідно стежити, щоб рідина, що кипить, не
залила вогонь пальника, протяг не згасив полум’я;

якщо газ потрапив у повітря приміщення, негайно слід закрутити кран
подачі газу і провітрити приміщення;

— категорично забороняється сушити білизну чи волосся над плиткою із
запаленими пальниками, не можна розміщувати біля газової плити речовини,
що можуть легко займатися: папір, тканини тощо;

— при виявленні запаху газу в приміщенні необхідно закрутити крани
подачі газу, відчинити вікна і двері для провітрювання приміщення;

— не допускати в приміщенні відкритого вогню, не вмикати і не вимикати
електроприлади та освітлення, щоб запобігти утворенню іскор, що можуть
призвести до загоряння газу та вибуху;

— повідомити про витікання газу по телефону 04 і залишити приміщення.

Використання у побуті токсичних речовин.

Токсичність – отруйність, здатність деяких хімічних речовин шкідливо
діяти на організм людини і тварини.

i

X

i

oooooooooonooiaeaeaeaeaeaeaeUe??

$a$

(!d)f-e0a2*5F7¶7<: ChDiG\KpQDRaR*ZT[h[ ]A] _?_oooooooocoooooooaoooooUU & dh`„7a$ $a$ & 0чилось більше 6 млн. різних токсичних речовин. Біля 60 тис. з них використовується у побуті у вигляді харчових добавок, лікарських засобів, пестицидів, препаратів побутової хімії, косметичних засобів. Нараховується до 500 токсичних речовин, які викликають найбільше число отруєнь. Ці речовини відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР). Розрізняють кілька ступенів активності хімічних речовин – від практично не токсичних до надзвичайно токсичних. Для кількісної характеристики токсичних властивостей СДОР при їх дії через органи дихання людини чи при внутрішньому надходженні застосовують поняття відповідно часткова смертельної концентрації (мг/л) та частково смертельної дози (мг/кг). До отрутохімікатів, що використовуються в побуті, належать побутові інсектициди – засоби побутової хімії для боротьби з домашніми та садовими комахами. Вони є дуже ефективними, методи їх використання нескладні, але ці препарати отруйні для людини і можуть викликати тяжкі гострі отруєння при вдиханні їхніх парів чи потраплянні у травний тракт. Зовнішній вплив може проявлятися у виникненні хвороб подразнювального характеру (почервоніння, свербіж, прищі тощо) або алергійні реакції шкіри, яка викликає почервоніння, опухання та пухирі. Вплив на внутрішні органи людини залежить від того куди потрапила отрута (в легені чи шлунково-кишковий тракт). Найбільш загальними симптомами отруєння пестицидами є сонливість, головний біль, запаморочення, надмірна пітливість, порушення зору, блювота, біль у м’язах у животі та судоми. За будь-яких отруєнь слід негайно звернутися за медичною допомогою. Але перша допомога повинна полягати у виведенні з організму отруйного продукту шляхом промивання шлунку, знешкодження чи змивання водою, винесенні потерпілого на свіже повітря або виконанні штучного дихання. Заходи безпеки при використанні у побуті токсичних речовин: - перед застосуванням прочитати етикетку на препараті; - суворо дотримуватись інструкції щодо застосування речовини; - на упаковці знайти застережний запис (сигнальне слово) з інформацією про те, наскільки небезпечним є вплив засобу (речовини) на організм людини. Наприклад: “Обережно!”, “Небезпечно!”, “Отрута!”, “Небезпечно для життя!”; - одягати необхідний захисний одяг та засоби індивідуального захисту; - не палити під час роботи з токсичними речовинами; - вимити руки та обличчя з милом перед тим як їсти, пити, палити, або купатися, після роботи митись з милом і волосся шампунем; - зберігати токсичні речовини у місцях, недоступних для дітей. Заходи безпеки при використанні у побуті вибухо- та пожежонебезпечних речовин. До таких речовин відносяться зокрема легкозаймисті речовини, зокрема бензин, гас, ацетон, якими розбавляють фарби, лаки та аерозолі, які використовуються для знищення тарганів та комах, дезодоранти. При користуванні ними необхідно пам’ятати, що: не можна користуватися відкритим вогнем у місцях зберігання речовин, що легко займаються; - не можна нагрівати аерозольні балончики на вогні, бо вони можуть вибухнути; - аерозолі не можна розпилювати поблизу вогню; - не можна розпалювати вогнища чи користуватися відкритим вогнем поблизу місць зберігання сіна, соломи, хмизу тощо, а зберігати їх слід подалі від житла, в спеціально обладнаних місцях. Забороняється: - зберігати речовини, що легко займаються, біля печі, газової плити; - використовувати бензин, гас для розпалювання печей, вогнищ; - горючі матеріали біля житла та на горищах; - залишати без нагляду воду на ввімкненій газовій плиті, бо вона при закипанні може загасити вогонь і в приміщення почне надходити газ, що може призвести до вибуху. Крім того різні сорти жирів, які використовуються для смаження, займаються самі при собі при температурі близько 450 градусів. Щоб загасити такий жир, не можна користуватися водою, необхідно накрити сковорідку мокрою ганчіркою або кришкою. При виникненні пожежі вдома необхідно вжити всі заходи для її гасіння, а якщо це вже неможливо – для врятування свого життя та життя інших людей. Перед тим як вийти з дому, необхідно перекрити подачу газу та електроструму, щільно закрити всі двері. Викликати пожежників за телефоном 01. 5. Загальні правила поведінки на вулицях і дорогах, при користуванні транспортними засобами З появою транспортних засобів були створені правила дорожнього руху, які обов’язкові для виконання всіма учасниками дорожнього руху. До учасників дорожнього руху відносяться пішоходи, водії, пасажири, погоничі тварин. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу або інвалідну коляску. Всяка вулиця складається з проїзної частини, узбіччя чи тротуару. Пішоходи повинні рухатись по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правої сторони, а в разі їх відсутності або коли просуватися по них неможливо – в один ряд по узбіччю або по краю проїзної частини дороги, назустріч руху транспортних засобів, щоб добре бачити автомобіль, що наближається. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху. Пішоходи повинні проходити проїзну частину по пішохідних переходах, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лінії тротуарів або узбіч. У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора. Переходячи вулицю, подивись ліворуч, а дійшовши до середини проїжджої частини, - подивись праворуч. Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадочних майданчиках, а де вони відсутні, - на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху. Пішоходам забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б)допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину; в) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, а також у місцях, де встановлено огородження; г) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із безпекою дорожнього руху; д) рухатися по дорозі, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку. Пасажири повинні дотримуватися встановлених правил: - посадка і висадка дозволяється після повної зупинки транспортного засобу; - під час пересування в транспортному засобі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутими, а на мотоциклі – в застебнутому шоломі; - сидіти або стояти в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування; - під час руху не стояти на східцях, не притулятися до дверей; - не виставляти руку і не висувати голову у відкрите вікно; - трамвай, який зупинився, обходити потрібно тільки спереду, автобус та тролейбус на зупинках обходять ззаду. Пасажирам забороняється: а) під час руху відвертати увагу водія від керування транспортним засобом та заважати йому в цьому; б) відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару чи узбіччя; в) перешкоджати зачиненню дверей та використовувати для їзди виступи транспортних засобів ; г) стояти під час руху в кузові вантажного автомобіля, сидіти на бортах і на вантажі, який знаходиться на рівні або вище бортів. Правила поведінки водіїв мопедів та велосипедів: Рухатися по проїзній частині на мопедах дозволяється особам які досягли 16-річного віку, а на велосипедах – 14-річного віку. Мопеди і велосипеди повинні бути обладнані світлоповертаючими поверхнями: спереду – білого кольору, по боках – оранжевого, ззаду – червоного. Водіям мопедів і велосипедів забороняється: а) керувати мопедом, велосипедом з несправними гальмами, звуковим сигналом, а також без освітлення в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; б) під час руху триматися за інший транспортний засіб; в) їздити не тримаючись за руль та знімати ноги з педалей (підніжок); г) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках (крім дітей на дитячих велосипедах під наглядом дорослих); д)перевозити пасажирів, за винятком дітей до 7-річного віку, на додатковому сидінні, обладнаними надійно закріпленими підніжками; е)буксирування мопеда, велосипеда, причепа (крім призначеного для експлуатації з цим транспортним засобом. 6. Вимоги щодо безпеки громадян при переході через залізничні колії, перебуванні їх на пасажирських платформах і в потягах Правила безпеки для пішоходів Пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. Наближаючись до залізничного переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою і звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити колії дозволяється тільки при відкритому шлагбаумі. При відсутності шлагбаума (коли переїзд не охороняється) перед переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не наближається потяг (або локомотив, вагон, дрезина тощо). Пішоходам забороняється: • ходити по залізничних коліях; • переходити і перебігати через залізничні колії перед потягом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м; • переходити колію зразу після проїзду потяга (або локомотива, вагона, дрезини тощо), не впевнившись, що по сусідніх коліях не пересувається рухомий склад; • переходити залізничні переїзди при закритому шлагбаумі або при червоному світлі світлофора переїзної сигналізації; • на станціях і перегонах пролазити під вагонами і перелазити через автозчепи для переходу через колію; • проходити вздовж залізничної колії ближче п’яти метрів від крайньої рейки; • проходити по залізничних мостах і тунелях, не обладнаних спеціальними настилами для проходу пішоходів; • пролазити під закритим шлагбаумом на залізничному переїзді, а також виходити на переїзд, коли шлагбаум починає опускатися; • на електрифікованих лініях підніматися на опори, а також торкатись до металевих проводів заземлення, які ідуть від опори до рейки; • наближатися до електропроводу, що лежить на землі, ближче ніж на 10 метрів; • підніматися на дах потягів, локомотивів, вагонів тощо; • класти на рейки залізничної колії будь-які предмети; • підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подання або прибуття потяга до його повної зупинки. Правила безпеки пасажирів: • підніматися у вагон і виходити з вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга; • посадку пасажирів у вагон і вихід їх з вагона необхідно проводити тільки з боку перонів або посадочних платформ. Дітей під час посадки у вагон і висадки із вагона слід тримати за руку або на руках. Пасажирам забороняється: • проїжджати на дахах, підніжках, перехідних площадках вагонів; • заходити у вагон і виходити з вагона під час руху потяга; • висуватися із вікон вагонів і дверей тамбурів під час руху потяга; • стояти на підніжках і перехідних площадках, відчиняти двері вагонів під час руху потяга, затримувати автоматичні двері вагонів під час їх зачинення і відчинення; • проїжджати у вантажних потягах без спеціального дозволу; • знаходитись у потязі у нетверезому стані; • залишати дітей без нагляду на вокзалі та в потязі; • провозити у вагонах легкозаймисті, шкідливі і вибухові речовини; • виходити із вагона на міжколійя і знаходитись там під час руху потяга; • стрибати з платформи на залізничні колії; • займатися на пасажирських платформах рухливою грою; • палити у вагонах (у тому числі тамбурах) приміських потягів, а також у непередбачених для паління місцях вагонів пасажирських потягів; • бігти по платформі поруч із вагоном потяга, що прибуває або відходить, а також перебувати ближче ніж 2 метри від краю платформи під час проходу потяга без зупинки; • підходити до вагона до повної зупинки потяга; • без потреби самовільно зупиняти потяг. Самостійно перевозити ручну поклажу засобами, які призначені для перевезення пошти або багажу працівниками пошти та залізниці; • розміщувати ручну поклажу в тамбурах вагона, коридорі салону, проходах купе та в проході вагона приміського потяга. Література Бедрій Я.І., Джигирей В.С., Кидисюк А.І. та ін. Безпека життєдіяльності – Львів, Афіша, 1999. Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С., Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. Київ – 2000. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини – Львів, Афіша, 2000. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона, Львів, Афіша, 2000. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц., Безпека життєдіяльності – Львів, Афіша, 2000. Дубицький А.Е. Медицина катастроф М. 1994. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник, Київ «Каравела» 2001, Львів, Новий світ, 2000. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С. Основи охорони праці – Львів, Афіша, 2000. Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності – Київ, КДТЕУ, 1997. Захарченко М.В. Безпека життєдіяльності – Львів, За вільну Україну, 1997. Збірник документів з питань безпеки життєдіяльності в системі освіти – Львів, 1997. Катренко Л.А., Пістун І.П. Охорона праці в галузі освіти, Суми. Університецька книга, 2000. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини – Львів, Банківський коледж, 1999. Лозниця В.С. Психологія та педагогіка – Київ, ЕксОб, 2000. Методичний посібник з цивільної оборони і надзвичайних ситуацій, Київ, 1997. Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі – Кіровоград, 1998.

Похожие записи